ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 р. Справа № 440/10446/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 15.11.21 по справі № 440/10446/21

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта"

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, в якому прохало суд першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення від 27.08.2021 №394 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду. Окрім того, прохало стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Полтавська дирекція Акціонерного товариства "Укрпошта" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень), а також стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Полтавська дирекція Акціонерного товариства "Укрпошта" витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень).

Позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про заміну відповідача та викладено адміністративний позов в новій редакції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 року клопотання представника позивача про заміну відповідача у справі № 440/10446/21 задоволено. Замінено первісного відповідача Полтавське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на належного відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року адміністративний позов акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №394 від 27.08.2021 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в сумі 3895,44 грн. та застосування штрафу в сумі 1947,72 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №440/10446/21 та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення. Прохало розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

В обґрунтування вимог скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки, які викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи. Зазначає, що виходячи із змісту ст. 50 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на здійснення підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації, що засвідчує факт набуття статусу підприємця. Статус юридичної особи чи її відокремленого підрозділу жодній фізичній особі, не надається. Отже згідно із визначеннями, закріпленими у Законі №2801, фізична особа - підприємець не є закладом охорони здоров`я. Суд при винесенні рішення фактично прирівняв ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 до закладу охорони здоров`я, а лікарів, які працюють у державних чи недержавних закладах охорони здоров`я до тих лікарів, які мають право виписувати листки непрацездатності. В силу положень Закону №2801 та згідно із п.1.4.5 Інструкції №455 право видавати листки непрацездатності мають виключно лікуючі лікарі, що працюють у закладах охорони здоров`я зі статусом юридичної особи, а також безпосередньо лікуючі лікарі, як фізичні особи зі статусом підприємця, що провадять господарську діяльність з медичної практики. Інші лікарі, в тому числі такі, що працюють за трудовими договорами у фізичних осіб - підприємців, правом видачі листків непрацездатності не наділені. Вказує, що в ході перевірки, проведеної уповноваженими особами відповідача було встановлено, що страховик - позивач нараховував та виплачував своїм працівникам допомогу по тимчасовій непрацездатності, в т.ч. за рахунок коштів Фонду, на підставі листків непрацездатності, які видані не встановленому порядку, оскільки такі документи видані лікарями, які не є лікарями закладу охорони здоров`я із назвою, що зазначена і підтверджена штампом та печаткою "Для листків непрацездатності" і не є лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці. Зазначає, що позивачем було неправомірно використано 3895, 44 грн. коштів Фонду по листкам непрацездатності, які видані не у встановленому порядку, а саме: видані не лікарем закладу охорони здоров`я чи лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець (є порушення п.1 ч.2 ст.15, ч.3 ст.30, ч.1 ст.31 Закону №1105). Зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є лікарями закладу охорони здоров`я чи лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці, на що суд не звернув уваги. Посилається на те, що порушуючи ч. 1 ст. 31 та п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №1105 позивач надав та оплатив коштами Фонду допомогу по тимчасовій непрацездатності на загальну суму 3895,44 грн. на підставі листки непрацездатності, що видані не в установленому порядку. Зазначає, що залучені до матеріалів справи копії листків непрацездатності беззаперечно свідчать, що їх видача була здійснена лікарями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а не лікарями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Лікарі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть бути найманими працівниками фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але в цьому разі не мають права видавати листки непрацездатності, оскільки таким правом згідно із Інструкцією № 455 наділені виключно особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці. Щодо стягнення витрат на правову допомогу та судового збору посилається на, те, що відповідно до ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, що вказує на незначну складність справи. Оскільки апелянт не погоджується з рішенням суду щодо визнання неправомірними та скасування рішення №394 від 27.08.2021, то вважає і стягнення витрат на правову допомогу та судового збору позивача є безпідставними.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, прохав скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 по справі №440/10446/21 без змін. Крім того, прохав розглянути справу №440/10446/21 в порядку письмового провадження.

Відповідачем було направлено засобами поштового зв`язку до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання, в якому останній зазначив, що не заперечує щодо можливості апеляційного розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у порядку письмового провадження.

Учасникам по даній справі було направлено та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 та від 27.07.2022 про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачу копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 02.08.2021 по 13.08.2021, на підставі наказу від 30.07.2021 №249-од та направлення від 30.07.2021 №105 та від 30.07.2021року №43, Управлінням виконавчої дирекції було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання порядку використання Полтавською дирекцією акціонерного товариства "Укрпошта" страхових коштів Фонду соціального страхування України, про що складено акт перевірки від 13.08.2021 №70.

За наслідками документальної перевірки Полтавської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" встановлені, зокрема, наступні порушення:

- нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведена по листку непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я, незалежно від форм власності та не лікарем, який проводить господарську діяльність медичної практики як фізична особа-підприємець: 25.01.202 ОСОБА_5 , л/н № НОМЕР_1 ; 27.11.20 ОСОБА_6 л/н № НОМЕР_2 ; 28.12.20 ОСОБА_7 л/н № НОМЕР_3 (пункт 1 частини 2 статті 15, частина 1 статті 31, частина 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

27.08.2021, заступником начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області Яремченко А.А., розглянувши матеріали документальної планової перевірки Полтавської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" з питань дотримання порядку використання страхових коштів (акт перевірки від 13.08.2021 №70), прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №394.

Позивач, вважаючи протиправним рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №394 від 27.08.2021 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в сумі 3895,44 грн. та застосування штрафу в сумі 1947,72 грн., звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №394 від 27.08.2021 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в сумі 3895,44 грн. та застосування штрафу в сумі 1947,72 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі по тексту Основи №16/98-ВР) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Відповідно до ст.4 Основ №16/98-ВР залежно від страхового випадку види загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Приписами ст.25 Основ №16/98-ВР передбачено надання за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням видів соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Так, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі по тексту - Закон №1105-XIV).

Частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Пунктами 2 та 7 частини першої статті 9 Закону №1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.

Пунктами 1, 2 та 6 частини другої вказаної статті визначено, що Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Згідно з пунктами 3 та 5 частини першої статті 10 Закону №1105-XIV Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 15 Закону №1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до статті 18 Закону №1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 30 Закону №1105-XIV встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Відповідно до частини третьої вказаної статті рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Приписами пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19 липня 2018 року (далі по тексту - Положення №13), визначено, що комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Відповідно до пункту 3.1 Положення №13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, зокрема: приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо; приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково); перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення; здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Отже, підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі по тексту - Інструкція № 455 в редакції чинній на час спірних правовідносин), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно з п.п.1.3.1 п.1.3 Інструкції №455 листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Пунктом 1.4 Інструкції №455 встановлено, що право видачі листків непрацездатності надається: 1.4.1. лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я; 1.4.2. лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України; 1.4.3. лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів; 1.4.4. фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров`я; 1.4.5. лікуючим лікарям закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Пунктами 1.6 та 1.7 Інструкції № 455 передбачено, що видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного, і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.

Відповідно до п.1.8 Інструкції № 455 листок непрацездатності (довідка) видається і закривається в одному лікувально - профілактичному закладі, крім випадків доліковування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів. За наявності показань для подальшого лікування іншим лікувально-профілактичним закладом видається новий листок непрацездатності (довідка) як продовження попереднього.

Згідно із ст. 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням; мережа закладів охорони здоров`я - сукупність закладів охорони здоров`я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території.

Відповідно до ст.34 вказаного вище Закону, лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому цими Основами порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 4, 32, 34 та 35 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №285, господарська діяльність з медичної практики (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров`я, який провадиться закладами охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

Суб`єкт господарювання забезпечує наявність щонайменше одного медичного працівника, зокрема з числа працюючих за сумісництвом, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних працівників, які працюють у системі охорони здоров`я. Кількість посад медичних і немедичних працівників визначається керівником закладу охорони здоров`я та фізичною особою - підприємцем залежно від обсягу, нормативів надання медичної допомоги відповідного рівня та заявлених спеціальностей.

Фізична особа - підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим МОЗ. Фізичні особи - підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.

Фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ, має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа - підприємець зобов`язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.

Тобто, фізичні особи - підприємці, які провадять господарську діяльність з медичної практики вправі приймати на роботу медичних працівників, в тому числі лікарів, а фізична особа - підприємець, яка не має спеціальної освіти, що отримала відповідну ліцензію, зобов`язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, до підприємницької діяльності фізичних осіб з забезпечення медичного обслуговування застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, що забезпечують медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників, тобто які є закладами охорони здоров`я у розумінні статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".

Відповідно до положень пунктів 1-3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055 /далі - Інструкція № 532/274/136-ос/1406/, листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи.

Насамперед заповнюється корінець ЛН. Підкреслюється слово "первинний" або "продовження", у разі продовження ЛН зазначається номер попереднього. Указуються: прізвище, ім`я та по батькові (повністю) непрацездатного та місце його роботи (назва підприємства, установи, організації), дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою зазначається рік), прізвище лікаря, який видав ЛН, номер медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, підпис одержувача у графі "Підпис одержувача". Паспортна частина ЛН (прізвище непрацездатного, ім`я та по батькові, вік) заповнюється за даними документів, місце роботи - зі слів непрацездатного. Після заповнення корінець залишається в закладі охорони здоров`я.

Далі заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному. У графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря. У графі "Стати до роботи" вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності". У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється "Продовжує хворіти" та зазначається номер нового ЛН.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом видачі листків непрацездатності (а саме: лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець); містить всі необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав ЛН, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров`я "Для листків непрацездатності" тощо). При цьому право вносити записи до лікарняного листка мають лікуючий лікар або молодший медичний працівник з медичною освітою.

Як вбачається з матеріалів даної справи, за наслідками документальної перевірки позивача було встановлено порушення останнім нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності по листкам непрацездатності, які видані не у встановленому порядку ( ОСОБА_5 , л/н № НОМЕР_1 ; ОСОБА_6 , л/н № НОМЕР_2 ; ОСОБА_7 , л/н № НОМЕР_3 ) (пункт 1 частини 2 статті 15, частина 1 статті 31, частина 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Так, зі змісту листка непрацездатності серії АЛД №383948 вбачається, що у графі "Назва і місцезнаходження закладу охорони здоров`я" цього листа зазначено "ФОП ОСОБА_2 ", у графі "Печатка закладу охорони здоров`я" міститься відтиск печатки із текстом "Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Для листків непрацездатності", у графі "Стати до роботи / печатка закладу охорони здоров`я" міститься відтиск печатки із текстом "Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 . Для листків непрацездатності".

У вказаному листку непрацездатності у відповідній графі також зазначено посаду і прізвище лікуючого лікаря - ОСОБА_3 , який працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Листок непрацездатності у відповідній графі містить підпис та печатку лікаря.

ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності загальна медична практика (код КВЕД 86.21), про що міститься інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Матеріали справи не містять заперечення щодо цього.

Зі змісту листків непрацездатності серії АЛД № 317960, №317961 вбачається, що у графі "Назва і місцезнаходження закладу охорони здоров`я" цього листа зазначено "ФОП ОСОБА_1 ", у графі "Печатка закладу охорони здоров`я" міститься відтиск печатки із текстом "Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Для листків непрацездатності", у графі "Стати до роботи/печатка закладу охорони здоров`я" міститься відтиск печатки із текстом "Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Для листків непрацездатності".

У вказаних листках непрацездатності у відповідній графі також зазначено посаду і прізвище лікуючого лікаря - ОСОБА_4 , який працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .. Листки непрацездатності у відповідній графі містять підпис та печатку лікаря.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності загальна медична практика (код КВЕД 86.21), про що міститься інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Матеріали справи не містять заперечення щодо цього.

Оскільки листки непрацездатності серії АЛД №383948, серії АЛД №317960, №317961 видані від імені ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 та на них містяться зазначені вже вище відтиски печатки та підписи, відсутні правові підстави вважати, що вони були видані не у встановленому порядку, а саме те, що вказані листки видані не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я, незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа підприємець).

Відповідно з огляду на зазначене вище, листки непрацездатності серії АЛД №383948, серії АЛД №317960, №317961 були видані у встановленому законодавством порядку (відповідно до Інструкції № 532/274/136-ос/1406).

Статтею 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи соціального страхування, зокрема, державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Застраховані особа мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом (пункт 2 частини 1 статті 16 Закону № 1105-XIV).

Отже, застрахований пацієнт має державні гарантії реалізації своїх прав, зокрема, на відповідне матеріальне забезпечення та страхові виплати, та одночасно має право вибирати лікуючого лікаря, незалежно від того, працює такий лікар у юридичній особі чи у фізичної особи-підприємця, яка на підставі закону здійснює господарську діяльність з надання медичних послуг, а тому позбавлення пацієнта - застрахованої особи права на таке матеріальне забезпечення чи страхові виплати через видачу листка непрацездатності лікуючим лікарем, який безпосередньо надавав медичну допомогу та перебуває у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем, яка здійснює підприємницьку діяльність з забезпечення медичного обслуговування населення на підставі закону та має всі необхідні дозвільні документи, а не з юридичною особою, є порушенням принципів соціального страхування, встановлених Законом № 1105-XIV.

З огляду на вже наведене вище, враховуючи при цьому приписи ч.2 ст.77 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було доведено факту порушення позивачем вимог пункту 1 частини 2 статті 15, частини 3 статті 30, частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV, а отже останнім не було доведено правомірності оскаржуваного рішення в частині, що оскаржується.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає, що правильно оформлений листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, в розумінні ст.31 Закону №1105-XIV.

У зв`язку з наведеним вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом на його видачу, а саме лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець), містить всі необхідні необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав листок непрацездатності, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров`я "для листків непрацездатності" тощо).

При цьому, щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем було неправомірно використано 3895,44 грн. коштів Фонду по листкам непрацездатності, які видані не у встановленому порядку, а саме: видані не лікарем закладу охорони здоров`я чи лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа - підприємець (є порушенням п.1 ч.2 ст.15, ч.3 ст.30, ч.1 ст.31 Закону №1105), зазначаючи у зв`язку з цим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є лікарями закладу охорони здоров`я чи лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці, а залучені до матеріалів справи копії листків непрацездатності беззаперечно свідчать, що їх видача була здійснена лікарями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а не лікарями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то огляду на наведені вже вище висновки, колегія суддів відхиляє такі доводи, зазначаючи при цьому наступне.

Так, з наявних в матеріалах справи листках непрацездатності (серії АЛД №383948, серії АЛД № 317960, №317961) вбачається, що на останніх наявні печатки ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 з написом "Для листків непрацездатності".

ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 мають ліцензію Міністерства охорони здоров`я України на здійснення медичної практики. Матеріали справи не містять заперечення щодо цього.

Дійсно, як вбачається з листків непрацездатності серії АЛД № 303948, АЛД №317960 та АЛД №317961 певні дії в цих листках були відображені лікарями вказаних ФОПів ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), проте це жодним чином не свідчить про те, що вказані листки непрацездатності були видані не у встановленому порядку (листок непрацездатності, виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я, незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа підприємець) на що в т.ч. посилається відповідач в Акті документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України №70 від 13.08.2021 року, оскільки зазначені листки непрацездатності видані від імені ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 та на них містяться відтиски печатки та підписи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивача притягнуто до відповідальності не за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, а за порушення порядку використання страхових коштів, що були виплачені за листками непрацездатності, які видані з порушенням встановлених правил, обов`язок перевірки яких покладено на страхувальників (роботодавців), колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже було зазначено вище, не встановлено факту того, що позивачем було неправомірно витрачено вказану вище суму страхових коштів.

Таким чином, рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №394 від 27.08.2021 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в сумі 3895,44 грн. та застосування штрафу в сумі 1947,72 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються правомірності стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу та судового збору, в яких скаржник посилається в обґрунтування своїх доводів незгодою з рішенням суду щодо визнання неправомірними та скасування рішення №394 від 27.08.2021, то колегія суддів відхиляє такі доводи і не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу та судового збору, оскільки за наслідками апеляційного перегляду даної справи підтверджено обґрунтованість вимог позивача.

З огляду на зазначене вище, а також фактично на відсутність доводів скаржника щодо незгоди останнього із визначеною судом першої інстанції сумою витрат на правничу допомогу в розмірі 1500 грн., які підлягають до стягнення, доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, що вказує на незначну складність справи, є необґрунтованими та такими, що не впливають на висновки суду у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, відсутні правові підстави, в розумінні ст.139 КАС України, для розподілу судових витрат.

Оскільки, відповідно до п.6 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і дана справа відноситься до справ незначної складності, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 по справі № 440/10446/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Г.Є. Бершов З.Г. Подобайло