ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

01 серпня 2022 року м. Київ № 640/15526/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавного бюро розслідувань провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289, 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2) (далі - відповідач, ДБР), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом №19-163-0812 від 17.07.2019;

- зобов`язати Державне бюро розслідувань в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішення суду в цій справі законної сили надати ОСОБА_1 інформацію, зазначену в адвокатському запиті від 17.07.2019 №19-163-0812, а саме повні відповіді на кожне поставлене у адвокатському запиті від 17.07.2019 №19-163-0812 питання.

Ухвалою судді Васильченко І.П. Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020, справу розподілено для розгляду судді Вєкуа Н.Г..

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020 прийнято справу №640/15526/19 до свого провадження.

Через канцелярію суду 15.10.2020 від представника Державного бюро розслідувань надійшла заява про закриття провадження у справі №640/15526/19 та 20.10.2020 додаткові пояснення до заяви про закриття провадження у справі №640/15526/19.

Так, заява мотивована тим, що згідно приписів статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.

Представник відповідача стверджує, що позивач оскаржує відповідь Директора Державного бюро розслідувань на його запит щодо ненадання інформації, яка є частиною кримінального провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

За таких обставин, заявляючи вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державного бюро розслідувань щодо ненадання інформації запитуваної адвокатським запитом від 17.07.2019, яка є частиною кримінального провадження, позивач фактично оскаржив дії органу досудового розслідування щодо проведення досудового розслідування, протиправністю яких і обґрунтовано позов.

На думку відповідача, вказане обумовлює висновок, що указаний спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами КПК України, тому компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд заявлених позивачем вимог, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Розглянувши вказане клопотання, подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд при вирішенні клопотання про закриття провадження у справі виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У той же час, суд звертає увагу, що згідно п. 1 ч. 1 ст. ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, якщо спірні правовідносини не є публічно-правовими, у спорі відсутній суб`єкт владних повноважень або взагалі відсутній спір, тобто справа за заявою не належить до компетенції адміністративних судів, визначеної статтею 19 з урахуванням пункту 1 статті 4 та статті 4 і 21 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пунктів 1,2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З наведеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб, у тому числі, з іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону визначено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом №19-163-0812 від 17.07.2019.

Суд зазначає, що для вирішення питання щодо належності даної справи до адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто, чи пов`язаний з виконанням відповідачем публічно-владних управлінських функцій, та чи не має цей спір вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №826/7244/18 зазначила наступне: «…Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII (далі - Закон № 794-VIII), Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Згідно ч. 1, ст. 27 Закону № 794-VIII, Державне бюро розслідувань через засоби масової інформації, на своєму офіційному веб-сайті та в інших формах регулярно інформує суспільство про свою діяльність.

Положеннями пункту 2 частини 2 статті 27 Закону № 794-VIII визначено, що Державне бюро розслідувань оприлюднює та надає інформацію на запити в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII, кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Частиною 1 статті 24 Закону №5076-VI передбачено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Вищевказаним критеріям відповідає інформація, зазначена в адвокатському запиті від 17.07.2019 №19-163-0812.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що Державне бюро розслідувань, як державний орган і суб`єкт владних повноважень є розпорядником такої інформації.

Суд зазначає, що, розглядаючи запит ОСОБА_1 про надання інформації, Державне бюро розслідувань виступає представником влади, здійснює свої визначені законом повноваження і в порядку їх реалізації вирішує питання, що впливають на права та обов`язки суб`єкта звернення.

Таким чином, пов`язані з розглядом відповідного запиту дії або бездіяльність Державного бюро розслідувань випливають зі здійснення публічно-владної управлінської функції. При цьому, чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому, спори за скаргами на них є публічно-правовими.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №826/7244/18.

Посилання відповідача - Державного бюро розслідувань на постанову Верховного Суду від 06 лютого 20202 року у справі №640/16398/19, між тими ж самими сторонами, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.

Отже з урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника Державного бюро розслідувань про закриття провадження у справі, а тому у його задоволенні відмовити.

Керуючись статтями 194, 236, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника Державного бюро розслідувань про закриття провадження у справі у справі №640/15526/19 відмовити.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Вєкуа