Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/678/13-ц

Провадження № 4-с/376/4/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області скаргу адвоката Дем`янюка Віктора Пилиповича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сквирського відділудержавної виконавчоїслужби уБілоцерківському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ), на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби,

Встановив:

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною скаргою.

В обгрунтування скарги ОСОБА_2 вказав, що на майно боржника ОСОБА_1 накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження згідно постанов державного виконавця Сквирського ВДВС Слободянюк І.В. від 27.01.2014 року ВП № 417199 21 та від 28.01.2014 року ВП № 417 199 16.

Виконавчі провадження № 41719916 та №41719921 відкриті на підставі виконавчих листів виданих Сквирським районним судом Київської області на виконання заочного рішення від 22.04.2013 року у цивільній справі № 376/678/13-ц за позовом ПАТ «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 37 149,96 грн. та судового збору у розмірі 371,50 грн.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 04.01.2019 р. скасовано заочне рішення від 22.04.2013 року у цивільній справі № 376/678/13-ц. Тобто виконавчі листи втратили чинність.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24.05.2019 р. у цивільній справі № 376/678/13-ц з відповідача ОСОБА_1 стягнуто борг за кредитним договором у сумі 13 795,18 грн. та судовий збір в сумі 137,94 грн., які останньою сплачено в добровільному порядку, що підтверджується квитанцією від 07.11.2019 року.

Дана обставина встановлена ухвалою суду від 16.03.2020 року у цивільній справі №376/255/14-ц і не потребує доказування, відповідно до приписів ч.4 ст.82 ЦПК України.

Таким чином, боржник ОСОБА_1 повністю виконала свої зобов`язання за рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24.05.2019 р. у цивільній справі № 376/678/13-ц, боргові зобов`язання перед стягувачем ПАТ «Акцент Банк» відсутні.

Постановою державного виконавця від 24.06.2014 року виконавчі листи у виконавчих провадженнях № 41719916 та №41719921 повернуті стягувану на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

05.03.2021р. ОСОБА_1 звернулась до Сквирського РВ ДВС з заявою про скасування арешту майна та заборон відчуження нерухомого майна,

Однак, листом начальника Сквирського РВ ДВС від 15.04.2021 р. № 107 31 повідомлено, що матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання, а тому відсутня можливість вирішити зазначене питання в межах виконавчого провадження. Підставою для зняття державним виконавцем арешту з майна боржника та заборони його відчуження є рішення суду.

У позовній заяві адвокат Дем`янюк В.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилається на порушення майнових прав останньої та порушення державним виконавцем приписів Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на момент вчинення виконавчих дій) в частині зняття арешту та заборони відчуження майна.

З урахуванням викладеного адвокат Дем`янюк В.П. просить суд:

Визнати неправомірними дії начальника Сквирського ВДВС по відмові ОСОБА_1 в скасуванні постанов про накладення арешту на майно боржника та заборони відчуження майна у виконавчих провадженнях № 41 71 9916 та № 41 71 9921;

зобов`язати начальника Сквирського ВДВС скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 28.01.2014 року у ВП № 41 71 9916;

скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 27.01.2014 року у ВП № 41719921.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник адвокат Дем`янюк В.П. не з`явились, останній надав до суду заяву, в якій просив розглянути скаргу без його участі, вимоги підтримав та просив їх задовольнити (а.с. 17).

Представник Сквирського відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з`явився, надіслав до суду відзив на скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 15.01.2018 року на підставі розпорядження начальника Сквирського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 15.01.2018 року №10 проведено знищення виконавчих проваджень № 41719916 та № 41719921, завершених у 2014 році у зв`язку із закінчення строків зберігання. Повторно виконавчі листи не пред`являлися, підстави для зняття арешту з майна відсутні. Згідно вимог ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»арешт може бути знятий за рішенням суду (а.с. 19-21).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 247,450 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Норми Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року N 2677-VI) містять комплекс дій обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення. Одним із його заходів є звернення стягнення на майно боржника, яке відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження (ст. 49 Закону); повернення виконавчого документа стягувачу (ст. 47 Закону); повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав (ст. 48 Закону).

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так саме повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, було передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснене частково, повертається стягувачеві.

Виконавчі листи у виконавчих провадженнях № 41719916 та №41719921 повернуті стягувану на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними

Згідно з частиною другою вказаної статті про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Відповідно до п. 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5) в редакції діючої на момент прийняття державним виконавцем постанови, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Умовою для повернення виконавчого документу на підставі обставин, у частині першій статті 47 Закону України № 606-XIV є те, що визначені вказаною частиною статті обставини повинні бути зафіксовані відповідним актом державного виконавця, складеним відповідно до приписів п. 1.5.2 Інструкції № 512/5.

Згідно з положеннями статті 50 Закону № 606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавецьзазначає прозняття арешту. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, відповідно до зазначеної статті та Інструкції № 512/5 проводяться всі інші дії державного виконавця необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, зокрема, поверненням виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону та наслідки завершення відповідного виконавчого провадження зі зняттям арешту, що по даних виконавчих провадженнях № 41719916 та № 41719921 зроблено не було.

Наразі, арешт накладений постановами державного виконавця на майно боржника ОСОБА_1 не знято.

05.03.2021р. ОСОБА_1 звернулась із заявою про скасування арешту майна та заборон відчуження нерухомого майна,

Листом начальника Сквирського РВ ДВС від 15.04.2021 р. № 10731 повідомлено про неможливість зняти арешт з нерухомого майна заявника без матеріалів виконавчого провадження, в з`вязку з їх знищенням з підстав закінчення терміну їх зберігання (а.с.4-5).

Отже, іншого шляху, ніж вирішення питання в судовому порядку, на сьогоднішній день немає.

Не зняття арешту та заборони обмежують права ОСОБА_1 щодо розпорядженням своїм майном.

Відповідно п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.08 № 2274/5 передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік, обчислення строків зберігання документів проводиться із 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством, а відповідно п. 9.10 цього ж Порядку - виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 15.01.2018 року на підставі розпорядження начальника Сквирського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 15.01.2018 року №10 проведено знищення виконавчих проваджень № 41719916 та № 41719921, завершених у 2014 році у зв`язку із закінчення строків зберігання (а.с.26-27).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положенням ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частина 1, 2 статті 50 та частина 3 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції що діяла на момент вчинення виконавчих дій) передбачає, що: 1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. 2. Уразі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. 3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У зв`язку зі знищенням виконавчих проваджень № 41719916та №41719921, в рамках яких було накладено арешт та обтяження на все майно боржника ОСОБА_1 , суд вважає, що відсутні підстави для подальшого застосування арешту та обтяження майна.

Наразі вказане виконавче провадження закінчене та матеріали знищенні. Системний аналіз вищенаведених норм законодавства України про виконавче провадження, дає змогу дійти висновку, що виключно закінчені виконавчі провадження передаються до архіву і в послідуючому знищуються по завершенню терміну зберігання.

Завершення (закінчення) виконавчого провадження є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника із метою недопущення протиправного обмеження його у здійсненні цивільних прав боржника.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом «Про зняття арешту з майна (коштів)» виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбаченіпунктом 1-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість скасування постанов про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 28.01.2014 року у ВП № 41719916 та про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 27.01.2014 року у ВП № 41719921, у зв`язку з їхнім знищенням з підстав закінчення терміну зберігання.

Арешт на майно заявника може бути знятий лише за рішенням суду, а тому його право підлягає судовому захисту шляхом зняття арешту з майна (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

За таких обставин скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 30,47 49, 50,52,57,59 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606 ХІV, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 247, 258,259,263-265, 351- 354,447, 450, 451 ЦПК України,п.п.1.5.2,3.17Інструкції пропроведення виконавчихдій,затвердженої наказомМіністерства юстиціїУкраїни від02квітня 2012року №512/5,ст.ст.16,319,321,391Цивільного кодексуУкраїни, суд

Постановив:

Скаргу адвоката Дем`янюка Віктора Пилиповича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заїнтересована особа: Сквирського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність начальника Сквирського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Зняти арешт з усього майна, належного ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який було накладено на підставі постанов про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження від 28.01.2014 року у ВП № 41719916 та про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження від 27.01.2014 року у ВП № 41719921.

У решті задоволення вимог скарги відмовити.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М.Коваленко