Виноградівський районний суд Закарпатської області

_____________________________________________________________________

Справа № 299/857/19

У Х В А Л А

31.08.2022 року м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., за участі відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Виноградів заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 20.02.2020 року у цивільній справі №299/857/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Королівська селищна рада Виноградівського району Закарпатської області, про визнання державного акту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Королівська селищна рада Виноградівського району Закарпатської області, про визнання державного акту недійсним.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 , є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 та власницею земельної ділянки під даним будинком кадастровий номер КН 2121255600:03:004:0090.

В січні 2014 року до суду звернувся сусід ОСОБА_1 із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання переставити огорожу із незаконно займаної земельної ділянки на місце у відповідності межею, вказаною в державному акті про право на землю.

Рішенням Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року (яке вже набрало законної сили) позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі ... із встановленням її на місці межі, згідно державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812.

Пізніше ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та Королівської селищної ради про визнання недійсним спірного Державного акту.

Рішенням Виноградівського районного суду від 20.02.2020 (залишеного без змін судом апеляційної інстанції) у задоволенні позову відмовлено повністю.

По справі виникли нововиявлені обставини, які є підставою для перегляду вказаного рішення.

Так, ухвалою Виноградівського районного суду від 15.12.2021 по справі № 299/3446/21 по кримінальному провадженню (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070080000484 від 23 травня 2019 року ) по обвинуваченню ОСОБА_6 встановлено наступні обставини справи.

ОСОБА_7 , працюючи на посаді спеціаліста І - категорії відділу земельних ресурсів Виноградівського району, Закарпатської області, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування, яка здійснювала відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» функції представника влади, являючись службовою особою на яку покладено обов`язки щодо встановлення та погодження меж земельних ділянок при оформленні документів, що посвідчують право власності або користування ними, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання та вилучення земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного Кодексу України, викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад селища, розгляду звернень фізичних та юридичних осіб із земельних питань та готування проектів висновків згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян», діючи умисно, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи про порядок видачі та внесення змін до Державних актів на право власності на земельну ділянку, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей у державний акт на право приватної власності на землю виготовив та передав ОСОБА_1 державний акт серії 1-ЗК № 004812 від 07.09.2000, внаслідок чого ним незаконно набуто у власність земельну ділянку при наступних обставинах.

Так, в середині 2000 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 , діючи умисно, в інтересах ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації, всупереч інтересам служби, вніс до бланку державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗК № 004812 від 07.09.2000 завідомо неправдиві відомості, щодо виділення ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки площею 0,1200 га, з цільовим призначення - «для будівництва та обслуговування житлового будинку», , площею 0,1200 га, достовірно знаючи про те, що рішення органом місцевого самоврядування про розпорядження вказаною земельною ділянкою не приймалося.

У відповідності до висновку експерта від 25 червня 2021 року станом на 07.09.2000 вартість земельної ділянки площею 0,1200 га, становить 18 000 грн.

Таким чином, суму збитків інтересам держави спричинена незаконнім виділенням у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 складає 18 000 грн.

Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих та за ч. 2 cm. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відповідно до ст. 49 КК України та ст. 285 КПК України у зв`язку з закінченням строків давності, яке мотивує тим, що він раніше не судимий, у вчиненому щиро розкаюється та в ході досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину.

Отже, ухвалою суду по даній кримінальній справі було встановлено факт фальшивості спірного Державного акту.

Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

В рамках цивільної справи основним письмовим доказом, який став підставою для відмову у задоволенні позову - був Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Мотиви суду першої інстанції:

1. Належних та допустимих доказів того, що рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки Королівською селищною радою не виносилися матеріали справи не містять.

2. Доводи позивача про те, що ім. не вдалося віднайти зазначені рішення ні в Королівській селищній раді ні в архіві вказані обставини не доводять.

3. Жодних доказів на підтвердження тої обставини, що рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки Королівською селищною радою не виносилися не виносилися позивачем не надано.

4. Доводи, викладені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та складено відповідний від 30.11.2018 року № 844- ДК/775/АП/09/01/-18 самі по собі не можуть слугувати підставою для скасування державного акту на землю.

5. Позивачем безпідставно зазначається, що вказані рішення щодо виділення відповідачу земельних ділянок Королівською селищною радою не виносилися. Зазначені твердження є припущенням.

Тобто, суд першої інстанції, який ухвалив рішення проти Відповідачки чітко зіслався на Державний акт ОСОБА_1 , який в подальшому був визнаний судом фальшивим 15.12.2021.

З вказаної ухвали суду по кримінальній справі чітко вбачається, що рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки - не існує, їх не має ані в архівному відділі, ані в селищній раді, ані у відділі Держгеокадастру.

Відсутність рішень сесії місцевої ради про виділення земельних ділянок призводить до відсутності права власності на земельні ділянки та недійсність відповідного державного акту.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (ст. 6 ЗК України 1990р.).

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у"користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу (ст. 9 ЗК України)

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання (ст. 17 ЗК України).

Отже, сам факт неіснування рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки - свідчить про те, що останній не набув права власності на спірні земельні ділянки, а державний акт (що складений на основі неіснуючих рішень ради) - недійсний.

У зв`язку з цим ОСОБА_3 просить переглянути рішення суду від 20.02.2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення заявленого позову.

Не погоджуючись із поданою заявою відповідач ОСОБА_1 подав відзив, доводи якого зводяться до наступного.

Твердження, що ухвалою Виноградівського районного суду від 15.12.2021 року справа № 299/3446/21 було встановлено факт фальшивості спірного Державного акту вважає власним припущенням заявника та помилковим тлумаченням норм процесуального права з огляду на те, що ухвалою даного суду факт фальшивості Державного акту про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не досліджувався , фальшивість його процесуально не встановлено, докази на підтвердження цього суду не падано, оскільки ухвалою суду у даній справі досліджувалася суто заява ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження у зв`язку зі спливом строку давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366 та ч. 2 ст.364 КК України .

Позивачці ОСОБА_9 добре відомо, що ОСОБА_1 як суміжний землевласник її права не порушив і не оспорює право власності ОСОБА_3 , не створює перешкод у користуванні їй земельною ділянкою, виходячи із факту, що рішенням 22 сесії сьомого скликання Королівської селищної ради від 30.07.2018 року затверджено протокол засідання земельної комісії про вирішення земельного спору між нами, а саме- , надано дозвіл ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 без підпису ОСОБА_1 . Протокол затвердив голова селищної ради п. Фабріці П.Т. Згідно даного рішення в державному акті про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку відображено межу між двома суміжними земельними ділянками по існуючій огорожі, із-за лінії проходження якої понад 7 років тому і виник судовий спір. Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржував, воно набуло законної сили, відтак будь-які цивільні права землевласника ОСОБА_3 діями Смерека не порушені і не порушуються, судовому захисту вони не підлягають.

Звертає увагу суду, в силу вимоги ч. 4 ст. 423 ЦПК України ухвала Виноградівського районного суду від 15.12.2021 року по кримінальному провадженні за № 12019070080000484 від 23 травня 2019 не має преюдиційного значення для даної цивільної справи ,відтак за законом не може бути підставою для перегляду судового рішення від 20.02.2020року , яке набрало законної сили.

Згідно п.2 ч. 4 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки докази які не оцінювалися судом стосовно обставин, що були встановлені судом. Не може мати преюдиційне значення Ухвала Виноградівського районного суду від 15 грудня 2021 року, оскільки не потребують доказування обставини, які встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, та правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір,і які зокрема визначені у резолютивній частині рішення, зазначено в постанові КЦС ВС від 11 грудня 2019 року (справа № 320/4938/17). Відповідно до частини другої статті 54 ЦПК України, у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи встановлені судовим, рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною,яка брала участь у цій справі., до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони/Гака правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 18.12.2019 року , справа № 761/29966/16-ц . (провадження № 61-5327св19).

Тому на підставі п.2 ч. 4 ст. 423, п 1) ч.З ст.429 ЦПК України, просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити судове рішення Виноградівського районного суду від 20.02.2020 року в силі.

Представник заявника адвокат Нечаєв В.В. у судове зхасідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд заяви за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 щодо задоволення заяви заперечили з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особи без самостійних вимог Королівська селищна рада Виноградівського району Закарпатської області, про визнання державного акту недійсним, згідно вимог якого просила визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812, виданий 07.09.2000 року Королівською селищною радою на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,130 га та земельну ділянку площею 0,120 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 556, та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.02.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання державного акту недійсним відмовлено у повному обсязі.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.02.2020 року залишено без змін (а.с.9-13 т.2).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями ОСОБА_3 подала касаційну скаргу (а.с.15-24 т.2).

Постановою Верховного Суду від 16.02.2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.02.2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30.06.2021 року змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови (а.с.99-106 зв. т.2).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права.

Предметом спору у цій справі є визнання державного акту про право приватної власності на землю недійсним.

У відповідності до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 6 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, чинного на час видачі ОСОБА_1 оспорюваного акта на право власності на землю (далі - ЗК України № 561-XII), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського господарства); ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва, дачного і гаражного будівництва.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства та для будівництва і обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розмірі, визначеного статтею 67 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 9 ЗК України № 561-XII до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Статтею 17 ЗК України № 561-XII визначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; - ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; - будівництву та обслуговування жилого будинку і будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України № 561-XII сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Статтею 67 ЗК України № 561-XII визначено, що громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (стаття 22 ЗК України № 561-XII).

Стаття 23 ЗК України № 561-XII встановлює, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний контроль за використанням і охороною земель здійснюється Радами народних депутатів, а також Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та іншими спеціально уповноваженими на те державними органами. Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною земель встановлюється законодавством України (стаття 94 ЗК України № 561-XII).

Разом із тим, статтею 187 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_3 із цим позовом до суду (далі - ЗК України № 2768-III), встановлено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Статтею 188 ЗК України № 2768-III визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною земель встановлюється законом.

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами (стаття 188 ЗК України № 2768-III).

Основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначено Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Підпунктом 1 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до статті 152 ЗК України № 2768-IIIдержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України № 2768-III).

Разом з тим, при розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Згідно частини п`ятої статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких гуртуються позовні вимоги.

У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Встановлено, що до суду з позовом про визнання державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812, виданого 07 вересня 2000 року Королівською селищною радою на ім`я ОСОБА_1 , звернулася фізична особа ОСОБА_3 .

При цьому, як на підставу своїх позовних вимог, позивачка посилалась на відсутність технічної документації із землеустрою та рішень Королівської селищної ради від 24 травня 1996 року та 30 грудня 1999 року, на підставі яких складено та видано спірний державний акт. Крім того, ОСОБА_3 у позові повідомила, що загальна площа належних ОСОБА_1 земельних ділянок - 0,2500 га значно перевищує законодавчо допустиму норму розміру таких ділянок, а на бланку спірного державного акту наявне виправлення проміру між поворотними точками межових знаків.

Встановлено, що аналогічні порушення встановлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.11.2018 року № 844-ДК/775/АП/09/01/-18, складеним Управлінням контролю за використанням та охороною земель головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Але з відповідним позовом до суду ані Держгеокадастр, ані орган місцевого самоврядування у порядку здійснення державного та самоврядного контролю за використанням і охороною земель не звернулися.

Разом із тим, встановлено, що ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки, площею 0,1179 га, з кадастровим номером 2121255600:03:004:0090, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , лише з 2018 року.

Жодних належних та допустимих доказів того, що вона або попередні власники домоволодіння за вказаною адресою були на відповідній правовій підставі власниками або користувачами земельної ділянки, суміжної з земельною ділянкою відповідача на час видачі Королівською селищною радою Виноградівського району Закарпатській області державного акту на право приватної власності на землю серії I-ЗК № 004812 07.09.2000 року, матеріали справи не містять.

Відповідно, порушення внаслідок видачі спірного державного акта земельних прав позивачки з боку відповідача (їх зменшення або зникнення, позбавлення можливості здійснити, реалізувати таке своє право повністю або частково) не доведено.

Разом із тим, на думку колегії суддів Верховного Суду, фізична особа у цьому разі не в змозі підмінювати собою відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування, яким законом надані повноваження щодо контролю за використанням та охороною земель.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_3 слід було відмовити через недоведення позивачем порушення її прав чи інтересів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили обгрунтований висновок про відмову у позові, але помилились щодо мотивів такої відмови.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій змінити шляхом викладення їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Слід ткож зазначити, що про існування обставини, яку позивач вказує як нововиявлену у вказаній справі доводив до суду касаційної інстанції і такі обставини були відомі суду касаційної інстанції при ухваленні постанови від 16.02.2022 року (а.с. 68-83, 84-93 т.2).

Отже, Верховним судом зазначено, що у задоволенні позову ОСОБА_3 слід було відмовити через недоведення позивачем порушення її прав чи інтересів. Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили обгрунтований висновок про відмову у позові, але помилились щодо мотивів такої відмови. Крім того, Верховному Суду при постановленні вказаного рішення було відомо про існування ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі №299/3446/21 від 15.12.2021 року про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 366, ч.2 ст.364 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, внесено до ЄРДР №12019070080000484 від 23.05.2019 (а.с.87-90).

За вказаних обставин заява про перегляд рішення 20.02.2020 року у цивільній справі №299/857/19 за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п.2 ч.2. ст..423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах (ч.7 ст.429 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 423 - 429 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 20.02.2020 року у цивільній справі №299/857/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Королівська селищна рада Виноградівського району Закарпатської області, про визнання державного акту недійсним відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 31.08.2022 року

Головуючий В. В. Леньо