ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року м. Київ № 640/2964/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Саміленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Державної митної служби України визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за участю:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Пухлій В.В.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 24.12.2021 № 1667-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності з 25.12.2021;

- стягнути з Державної митної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 25.12.2021 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для звільнення відповідач визначив пункт 2 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Поряд з цим, згідно з підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.02.2021 № 1285-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" контракти про проходження державної служби на період дії карантину, укладено до 06.03.2021, мають діяти не довше, ніж до 06.12.2021. на переконання позивача, відповідач, маючи намір звільнити позивача у зв`язку з закінченням строку дії контракту, повинен був прийняти таке рішення 06.12.2021. Однак, оскаржуваний наказ прийнято 24.12.2021, у той час, як контракт з позивачем залишався чинним протягом 18 днів після закінчення строку його дії, а тому, на думку позивача, такий контракт був продовженим на невизначений строк. Також, позивач звернув увагу, що звільнення останнього відбулось без погодження Міністра фінансів, а тому звільнення відбулось з порушенням встановленої законодавством процедури.

Ухвалою суду від 31.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2964/22 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 01.03.2022.

26.02.2022 представником позивача Зудіновим О.О. в системі "Електронний суд" сформовано відповідь на відзив, у якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, позаяк відповідачем

У зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 військового стану на території України, а також зважаючи на неможливість прибуття сторін до службових приміщень суду, судове засідання, призначене на 01.03.2022, по адміністративній справі № 640/2964/22 не відбулось, розгляд справи відкладено на 07.06.2022.

18.04.2022 до суду від представника відповідача Білуги С.С. надійшов відзив, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що дії, вчинені Державною митною службою України у спірних правовідносинах, правомірні, а оскаржуваний наказ відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 07.06.2022 закрито підготовче провадження у справі № 640/2964/22 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 05.07.2022.

Позивач у судове засідання 05.07.2022 не прибув, про дату та час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.07.2022 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05.07.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.07.2020 між позивачем та Державною митною службою України був укладений контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 290 "Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-2019, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та статті 35 Закону України "Про державну службу" Державною митною службою України прийнято наказ від 09.07.2020 № 540-о, яким з 10.07.2020 призначено ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Держмитслужби України.

21.08.2020 Державною митною службою України та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 08.07.2020, якою сторони погодили внесення змін до пункту 21 контракту та викладено останній у наступній редакції: "Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулось шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Наказом Державної митної служби України від 26.07.2021 № 909-о відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої та четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено останнього з займаної посади з 27.07.2021 у зв`язку зі скороченням посади державної служби, дію контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 08.07.2020 припинено.

Не погодившись зі звільненням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 640/24023/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 26.07.2021 № 909-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності з 28.07.2021; стягнуто з Державної митної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 28.07.2021 по 18.11.2021 у розмірі 181760, 83 грн; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Державній митній службі України та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.

На виконання зазначеного рішення суду 03.12.2021 Державною митною службою України прийнято наказ № 1580-о, яким:

- скасовано наказ Державної митної служби України від 26.07.2021 № 909-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності з 28.07.2021;

- відновлено дію контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 08.07.2020.

13.12.2021 позивач отримав лист Державної митної служби України від 03.12.2021 № 12-1/12-01/10/559, у якому повідомлено про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 у справі № 640/24023/21 та про необхідність прибуття останнього до Департаменту по роботі з персоналом Державної митної служби України для вирішення кадрових питань.

Згідно довідки Петропавлісько-Борщагівської амбулаторії ЗПСМ у період з 13.12.2021 по 23.12.2021 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 85 Закону України "Про державну службу", керуючись Законом України від 23.02.2021 № 1285-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" Державною митною службою України прийнято наказ від 24.12.2021 № 1667-о, яким припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено останнього з займаної посади з 24.12.2021 у зв`язку із закінченням дії контракту.

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 21 Конституції України визначає, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 2 частини першої статті 83 Закону України від 10.12.2015 N 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон N 889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 85 Закону N 889-VIII у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.

У разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку закінчення строку призначення на посаду державної служби державний службовець звільняється в останній день строку дії контракту.

Так, сторонами не заперечується, що позивач був призначений на посаду державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 13.04.2020 N 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що тимчасово, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину, зупинити дію положень Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2016 p., N 4, ст. 43 із наступними змінами) та Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 38, ст. 385 із наступними змінами) в частині проведення конкурсів на посади державної служби та призначення на посади державної служби за результатами конкурсу.

Установити, що у період, визначений в абзаці першому цього пункту:

для призначення на посади державної служби суб`єктом призначення або керівником державної служби першочергово розглядаються кандидатури, запропоновані Комісією з питань вищого корпусу державної служби або конкурсною комісією за результатами процедур конкурсного відбору, зокрема у разі, коли строк оприлюднення результатів конкурсу перевищує 45 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення такого конкурсу. Інші оголошені конкурси на посади державної служби, результати яких не оприлюднені, скасовуються;

у разі відсутності або відхилення суб`єктом призначення або керівником державної служби кандидатур, запропонованих Комісією з питань вищого корпусу державної служби або конкурсною комісією за результатами процедур конкурсного відбору, суб`єкт призначення або керівник державної служби може призначити на посади державної служби особу шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця (переможців) конкурсу, оголошеного згідно з абзацом шостим цього пункту.

Призначення на посади державної служби здійснюється в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, який визначає механізм добору на посади державної служби шляхом проведення співбесід з визначеними суб`єктом призначення посадовими особами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 N 290 затверджено Порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Порядок N 290).

Відповідно до пункту 21 Порядку N 290 суб`єкт призначення або керівник державної служби в державному органі розглядає таке подання та приймає рішення про укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину (далі - контракт), який укладається на підставі Типового контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. N 290, або про відхилення поданої кандидатури.

Строк дії контракту встановлюється на період дії карантину та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства.

Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

06.03.2021 набрав чинності Закон України від 23.02.2021 N 1285-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби".

Підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону визначено, що контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.

21.03.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 237 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", пунктом 2 якої установлено, що контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - контракти на період дії карантину), які укладені з особами, щодо яких прийнято рішення про призначення на посаду державної служби до набрання чинності Законом України від 23 лютого 2021 р. N 1285-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби", продовжують діяти на тих самих умовах з урахуванням зміни граничних строків дії таких контрактів.

Таким чином, останнім днем строку дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину є 06.12.2021.

Поряд з цим, спірний наказ був прийнятий відповідачем лише 24.12.2021 і матеріали справи не містять жодних доказів існування обставин, що були перешкодою для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 83 Закону N 889-VIII.

Частиною третьою статті 5 Закону N 889-VIII передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Враховуючи, що ні Законом N 889-VIII, ні постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2021 N 237 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" не врегульовано питання щодо наслідків несвоєчасного розірвання строкового контракту, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування законодавства про працю в межах спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно з положеннями статті 39-1 КЗпП якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

З аналізу наведених норм вбачається, що строковий трудовий договір (контракт) вважається таким, що укладений на невизначений строк, за наявності наступних умов: після закінчення строку трудового договору трудові відносини мають тривати; жодна зі сторін не повинна вимагати їх припинення; у випадку одноразового чи неодноразового переукладення з працівником строкового договору мають бути відсутні перешкоди, передбачені частиною другою статті 23 КЗпП.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що після закінчення строку дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 08.07.2020, трудові відносини ОСОБА_1 та Державної митної служби України тривали 14 робочих днів, суд дійшов висновку, що вказаний контракт вважається вважаться таким, що укладений на невизначений строк.

За наведених обставин, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 85 Закону N 889-VIII, а тому вимога про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2021 № 1667-о "Про звільнення ОСОБА_1 " є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 січня 2013 року у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 8 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною другою статті 21 та частини першої статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Нормами частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд України у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За наведених обставин та враховуючи, що судом визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 24.12.2021 № 1667-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині поновлення останнього на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України з 25.12.2021, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 235 Кодексу про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки Державної митної служби України від 06.01.2022 № 3 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 757,14 грн.

Учасниками справи жодних заперечень щодо вказаних розрахунків суду не надано.

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2021 по 05.07.2022 становить 100699,62 грн (757,14 грн х 133 дня).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України з 25.12.2021 та в частині стягнення з Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15900,00 грн підлягають негайному виконанню.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 24.12.2021 № 1667-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, ід. номер 43115923) з 25.12.2021.

Стягнути з Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, ід. номер 43115923) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2021 по 05.07.2022 в сумі 100699,62 грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту інфраструктури, держмайна та господарської діяльності Державної митної служби України з 25.12.2021 та в частині стягнення з Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15900,00 грн.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2022 року.