Справа № 308/10315/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Бокотей А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Закарпатської митниці Держмитслужби код ЄДРПОУ 43337207, місцезнаходження: м.Ужгород, вул.Собранецька, 20 (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника Закарпатської митниці начальника управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил ОСОБА_2 від 27.07.2022 року в справі про порушення митних правил №0639/30500/22 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.480 МК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на період прийняття оскаржуваної постанови в Україні було запроваджено воєнний стан, що, на переконання позивача, є непереборною силою, яка унеможливила своєчасне ввезення товарів, поміщених у митний режим переробки за межами митної території, на митну територію України. Між тим, вказане безпідставно не враховано органом митного контролю, що призвело до складення постанови, яка не ґрунтується на законі.

Також вказує на те, що оскаржувана постанова суперечить приписам пункту 9-12 Прикінцевих та Перехідних положень Митного кодексу України, за якими упродовж дії воєнного стану підстави для здійснення відповідачем документальної перевірки (контролю) були відсутні.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що правова позиція позивача ґрунтується на помилковому трактуванні нормативного регулювання та фактичних обставин справи. Вважає, що оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що аргументи представника відповідача, викладені у відзиві, не спростовують доводів, які викладені у позовній заяві.

Вважає, що ч.4 ст.166 МК України не вимагає документального підтвердження наявності обставин непереборної сили, а тому приписи Розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 №657 до спірних правовідносин не застосовуються.

Вказує на те, що з урахуванням положень ч.4 ст.3 МК України, за якими у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян, у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваної постанови.

Зазначає про те, що згадана у позовній заяві публікація у мережі «Facebook» на офіційній сторінці Державної митної служби підлягає врахуванню, позаяк визначає порядок дій митного органу щодо зупинення строків ввезення товару на митну територію України.

Наполягає на тому, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. є належним підтвердженням наявності обставин непереборної сили під час дії воєнного стану. Також вважає, що лист Enterra s.r.o. від 07.04.2022 є належним підтвердженням наявності логістичних обмежень, які полягають в ускладненні здійснення транскордонного перевезення товару.

Поряд із цим, зауважує про хибність висновку відповідача про те, що оплата за послуги з регенерації вугілля повинна була проводитися після їх повернення в Україну, оскільки, як вказує представник позивача, листом Enterra s.r.o. (виконавця послуг з регенерації) від 07.04.2022 року встановлено, що у зв`язку з веденням в Україні воєнного стану регенерація вугілля не може здійснюватися як раніше, для здійснення такої регенерації необхідно оплатити весь обсяг (100%) вугілля яке необхідно регенерувати. У зв`язку з цим оплата послуг з переробки товарів в даному випадку не здійснюється як раніше, тобто згідно з пунктом 6.2 договору про надання послуг з регенерації товарів від 10.01.2020 року №1/1, а здійснюється в повному обсязі перед наданням Enterra s.r.o. (виконавцем) послуг з регенерації продукту.

Звертає увагу суду на те, що відповідачем в оскаржуваній постанові не відображено спосіб митного контролю з переліку, визначеного ч.1 ст.336 МК.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 09.08.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є керівником ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 37156380, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Ф.Ракоці, 28/3).

Згідно з публічно доступних джерел інформації основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається наступне. Так, 04.01.2022 за митною декларацією типу «ЕК61АА» №UA305130/2022/000068 здійснено митного оформлення товару «Вуглець - відпрацьоване активоване вугілля, що утворилось у процесі використання у харчовій промисловості» у кількості 25,20 м3, вагою нетто 21140 кг, вагою брутто 21660 кг, вартістю 5000 євро. З метою переробки відпрацьованого активованого вугілля (регенерація для відновлення якісних характеристик) та отримання регенерованого активованого вугілля ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» було поміщено товар у митний режим переробки за межами митної території та відправлено на адресу одержувача/виконавця - Enterra s.r.o. (T.J.Moussona 6429/2В, 07101 Michalovce, Словаччина).

ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» отримано дозвіл митного органу на розміщення відповідного товару у митний режим переробки за межами митної території під зобов`язання позивача здійснити зворотне ввезення товару на митну територію України у строк до 14.06.2022.

В ході здійснення контролю за дотриманням митного режиму «переробка за межами митної території» митним органом встановлено, що ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» до закінчення строку переробки товару за межами митної території, а саме до 14.06.2022, не забезпечено завершення митного режиму товару «Вуглець - відпрацьоване активоване вугілля, що утворилось у процесі використання у харчовій промисловості», який вивезено за межі митної території України за митною декларацією типу «ЕК61АА» №UA305130/2022/000068.

У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку про те, що позивач, який надав зобов`язання щодо проведення операцій з переробки товарів відповідно до вимог законодавства України (зокрема, глави 24 Митного кодексу України) порушив встановлений Митник кодексом України порядок здійснення операцій з переробки товарів, а саме - не ввіз на митну територію України товари, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та/або продукти їх переробки після закінчення строку переробки.

На виклик митного поста «Ужгород-вантажний» Закарпатської митниці від 19.06.2022 №7.7-14/21-503 для надання пояснень щодо перевищення строку переробки за межами митної території, керівник ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» Чейпеш І.І. не з`явився.

За його дорученням від 01.07.2022 пояснення надав представник ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» Верхолі Ігор Петрович (паспорт № НОМЕР_2 від 17.05.2018 виданий органом 2110), в якому повідомив, що терміни зазначені у протоколі регулюються ст.166 МК України.

Відповідач відхилив пояснення ОСОБА_3 з мотивів того, що ним не надано належного документального підтвердження існування обставин непереборної сили.

27.07.2022 року в.о. заступника начальника Закарпатської митниці - начальником управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил ОСОБА_2 було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0639/30500/22 якою позивача як керівника ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.480 МК України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 17000 грн.

Позивач, вважаючи спірну постанову митного органу протиправною, звернувся до суду з позовом про її скасування.

ІV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВРвизначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Правова регламентація спірних правовідносин забезпечується, зокрема, Митним кодексом України (далі МК України).

За змістом статті 1 МК України під митним режимом слід розуміти комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Пунктом 12 ч.1 ст.70 МК України встановлено, що «переробка за межами митної території» є одним із нормативно передбачених митних режимів.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.71 МК України).

Статтею 162 МК України передбачено, що переробка за межами митної території - це митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за межами митної території України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту.

Товари, поміщені в митний режим переробки за межами митної території, протягом всього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем (ч.1 ст.164 МК України).

За змістом ч.1 ст.165 МК України поміщення товарів у митний режим переробки за межами митної території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.

За правилами ч.1 ст.166 МК України строк переробки товарів за межами митної території України встановлюється митним органом у кожному випадку під час надання дозволу підприємству-резиденту, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки.

Таким чином, часові межі митного режиму переробки товарів обумовлюються специфікою самих товарів та визначаються тривалістю процедури їх переробки.

У відповідності до положень ч.4 ст.166 МК України якщо товари, поміщені у митний режим переробки за межами митної території, не можуть бути своєчасно реімпортовані внаслідок накладення на них арешту, аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, строк переробки за межами митної території зупиняється на час такого арешту (аварії, дії обставин непереборної сили).

Судом встановлено, що ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» було вивезено товар, а саме відпрацьоване активоване вугілля з метою його переробки та отримання регенерованого активованого вугілля. При цьому зобов`язання здійснити зворотне ввезення товару на митну територію України у строк до 14.06.2022 покладалося на позивача. Між тим, ввезення регенерованого активованого вугілля у повному обсязі позивач не забезпечив. Вказане учасниками спору не оспорюється.

Суд наголошує на тому, що спір у цій справі зводиться до дослідження істотності причин, у зв`язку з якими позивач не здійснив увезення регенерованого активованого вугілля у належному об`ємі.

Із урахуванням викладеного слід вказати на те, що указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Окрім цього, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 2119-IX від 15 березня 2022 року затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Надалі указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX та указом 573/222 від 12 серпня 2022 року, затвердженим Законом України №2500-IX від 15.08.2022 дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.

Таким чином, воєнний стан, запроваджений в Україні з 24.02.2022, продовжує безперервно тривати і діє, зокрема, на момент розгляду та вирішення цієї справи. Суд з`ясував, що відпрацьоване активоване вугілля було вивезено 04.01.2022, тобто до запровадження воєнного стану, а перероблене (регенероване) вугілля мало бути ввезене до 14.06.2022. Звідси слідує, що календарно обумовлений кінець строку для ввезення переробленого товару потрапляє у часовий період, протягом якого на території України діяв воєнний стан.

Доцільно зауважити, що згідно з листом Торгово-промислової палати України (далі ТПП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 ТПП України засвідчила те, що військова агресія рф щодо України, яка стала підставою для введення воєнного стану від 24.02.2022 року є обставиною непереборної сили.

Вказане, на переконання позивача, свідчить про існування обставин, які є непереборними та, на думку позивача, призводять до зупинення строку переробки вивезеного товару. З такими висновками позивача суд не погоджується, виходячи з наступних міркувань.

Частиною 1 ст.173 МК України закріплено те, що митний режим переробки за межами митної території завершується: 1) шляхом імпорту продуктів переробки; або 2) шляхом реімпорту відповідно до статті 78 цього Кодексу товарів, що вивозилися в режимі переробки за межами митної території; або 3) шляхом експорту продуктів переробки чи товарів, що вивозилися в режимі переробки за межами митної території; або 4) у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.

У свою чергу, приписи частини 2 цитованої норми встановлюють, що митний режим переробки за межами митної території припиняється митним органом у разі: 1) конфіскації товарів; 2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі унормовані Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 №657 (далі Порядок №657).

Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили регламентовано Розділом VIII вказаного Порядку, який застосовується у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

За приписами пункту 2 Розділу VIII Порядку №657 обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події. Поряд із цим, «документальним підтвердженням» вважається надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили.

Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції (пункт 3 Розділу VIII Порядку №657).

Відповідно до абз.1 п.5 Розділу VIII Порядку №657 якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

За змістом абзаців 1, 2, 6-8 п.6 Розділу VIII Порядку №657 у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Разом із заявою подаються документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку.

За результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом. Рішення про припинення (завершення) митного режиму приймається лише щодо транспортних засобів або товарів (їх частини), які внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили були знищені, повністю та безповоротно пошкоджені, втрачені або зіпсовані.

Рішення оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві та засвідчується підписом особи, яка його винесла, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки.

Системний аналіз цитованого правового регулювання дозволяє суду стверджувати про те, що релевантне законодавство з питань митної справи не передбачає автоматичного припинення відповідного митного режиму із настанням обставин, які є надзвичайними та невідворотними.

Більше того, з наведеного слідує, що правове значення має не сам факт існування обставин, які підтверджують наявність непереборної сили, оскільки визначальним є саме вплив таких обставин на спроможність певного суб`єкта виконати покладений на нього обов`язок, виходячи з індивідуальних аспектів правовідносин.

Суд відхиляє твердження представника позивача про те, що ч.4 ст.166 МК України не вимагає документального підтвердження наявності обставин непереборної сили, а тому приписи Розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, що затверджений наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 №657 до спірних правовідносин не застосовуються, зважаючи на те, що у тексті названої норми чітко та недвозначно вказується, що її дія обумовлюється підтвердженням факту наявності обставин непереборної сили. У свою чергу, не використання законодавцем слова «документально» не породжує варіативність розуміння правової норми.

Таким чином, здійснюючи тлумачення аналізованого положення з урахуванням розумності та добросовісності, на переконання суду, висновок про те, що існування обставин непереборної сили має бути підтверджено належним чином сумніву не викликає.

У свою чергу, продовження буквального способу тлумачення аналізованих правових приписів, що застосовується представником позивача, призведе до сприйняття твердження про можливість встановлення обставин дійсності у позадокументальний спосіб.

Отже, доводи представника позивача у цій частині є надуманими. У зв`язку з цим посилання на ч.4 ст.3 МК України, яка передбачає принцип більш сприятливого тлумачення закону, якщо нормативний припис дозволяє багатозначність його трактування, є штучними.

Резюмуючи вказане, суд звертає увагу на релевантність приписів Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року №671/97-ВР, який визначає загальні правові, економічні та соціальні засади створення торгово-промислових палат в Україні, встановлює організаційно-правові форми і напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємовідносин з державою.

Так, частина 3 ст.14 вказаного Закону передбачає, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 цитованого Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, відповідний сертифікат є законодавчо регламентованим і загальноприйнятим документом, що підтверджує факт настання форс-мажорних обставин.

Суд відхиляє посилання позивача на лист ТПП України від 28.02.2022, оскільки такий засвідчує лише наявність воєнного стану як непереборної обставини в цілому, однак це не означає, що він є форс-мажором для кожної особи.

Аргументи позивача про те, що на період дії воєнного стану ТПП України вправі підтверджувати наявність зазначеної непереборної обставини є юридично неспроможним, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості ТПП України змінювати порядок підтвердження обставин непереборної сили у зв`язку із запровадженням воєнного стану.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.11.2021 по справі № 913/785/17.

За таких обставин суд поділяє доводи представника відповідача про те, що позивачем належним чином не підтверджено існування обставин непереборної сили, що унеможливило ввезення переробленого регенерованого вугілля на митну територію України.

Згідно з ч.1 ст.166 МК України за заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів за межами митної території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

За правилами підпунктів 1 та 2 п.9-12 Прикінцевих та Перехідних положень МК України на період до припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України упиняється перебіг строків, визначених частиною четвертою статті 45, частиною другою статті 46, частиною четвертою статті 48, статями 55, 125, 204, 240, частиною шостою статті 244, частиною тринадцятою статті 264, частиною другою статті 269, частинами п`ятою і шостою статті 299, частиною восьмою статті 313, частиною четвертою статті 321, частиною шостою статті 334 цього Кодексу.

Митні органи за заявою декларанта або уповноваженої ним особи можуть приймати рішення про продовження строків (включаючи граничні), визначених цим Кодексом, крім тих, перебіг яких зупинено підпунктом 2 цього пункту.

Отже, строк переробки товарів за межами митної території України міг бути продовжений органом митного контролю. Утім, суд зазначає про те, що матеріали справи не містять документального підтвердження звернення позивача до відповідача з приводу вирішення вказаного питання.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що оскаржувана постанова суперечить приписам пункту 9-12 Прикінцевих та Перехідних положень МК України, за якими орган митного контролю не міг здійснювати документальну перевірку упродовж дії воєнного стану.

Так, дійсно приписи, на які посилається позивач встановлюють обмеження щодо здійснення документальних перевірок протягом воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

Разом із цим, суд вказує на таке.

Згідно з ч.1 ст.345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Частиною 6 цитованої статті визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.346 МК України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом. Аналогічне правило згідно з ч.3 ст.351 МК України передбачене для документальних невиїзних перевірок.

Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (ч.1 ст.354 МК України).

У вимірі спірних правовідносин суд звертає увагу на те, що жодних наказів для проведення перевірок не видавалося, жодних актів уповноваженими особами митного органу не складалося, тобто фактично жодної документальної перевірки органом митного контролю не проводилося. Іншими словами, оскаржувана позивачем постанова прийнята не за наслідками здійснення митним органом документальної перевірки.

Беручи наведене до уваги, суд доходить до переконання, що аналізовані заперечення позивача обумовлені помилковим розумінням правового регулювання, а тому є юридично неспроможними.

Крім того, суд відхиляє посилання представника позивача на те, що оскаржуване рішення митного органу є протиправним з огляду на відсутність у ньому відомостей про форму митного контролю, у відповідності до якої таке було складеним, виходячи з наступних міркувань.

Форми митного контролю персоніфіковано статтею 336 МК України, за якою митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу; 9) пост-митний контроль.

За правилами ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

У свою чергу, вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення закріплено ст.283 КУпАП. Понад це, типовий формуляр постанови в справах про порушення митних правил затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил» №652 від 31.05.2012.

Аналіз наведеного дозволяє суду дійти висновку про те, що зазначення в аспекті спірних правовідносин форми митного контролю не є законодавчо обумовленою обставиною, яка впливає на правомірність оскаржуваної постанови.

Суд відхиляє посилання позивача на лист, який, за словами позивача, надійшов від Enterra s.r.o., копія якого наявна у матеріалах справи, зважаючи на те, що такий лист складено іноземною мовою, а позивачем не додано їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою.

Суд наголошує на тому, що відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. За положеннями ст.10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст.79 Закону України «Про нотаріат».

Також суд критично оцінює доводи представника позивача про помилковість висновків відповідача про те, що оплата за послуги з регенерації вугілля повинна була проводитися після їх повернення в Україну, оскільки, як вказує представник позивача, листом Enterra s.r.o. (виконавця послуг з регенерації) від 07.04.2022 року встановлено, що у зв`язку з веденням в Україні воєнного стану регенерація вугілля не може здійснюватися як раніше, для здійснення такої регенерації необхідно оплатити весь обсяг (100%) вугілля яке необхідно регенерувати, а тому оплата послуг з переробки товарів в даному випадку не здійснюється як раніше, тобто згідно з пунктом 6.2 договору про надання послуг з регенерації товарів від 10.01.2020 року №1/1, а здійснюється в повному обсязі перед наданням Enterra s.r.o. (виконавцем) послуг з регенерації продукту, зважаючи на наступне.

У цьому контексті суд вказує на те, що поміщення товару у митний режим переробки за межами митної території України опосередковується комплексом правовідносин, а саме між (1)ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП», керівником якого є позивач, і відповідачем, а також між (2)ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» та компанією Enterra s.r.o.

З цього приводу суд зауважує про те, що перша група правовідносин є відносинами підпорядкування, у яких ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» та власне позивач є підпорядкованими суб`єктами по відношенню до відповідача.

Натомість правовідносини другої групи характеризуються юридичною рівністю їх учасників. При цьому такі правовідносини виникли у межах здійснення ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» підприємницької діяльності, котра, серед іншого, є ризиковою. У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що питання укладення чи не укладення договору щодо регенерації вугілля, вибору контрагента, визначення порядку і способів розрахунку тощо кореспондує принципу свободи договору та охоплюється підприємницькою діяльністю ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП».

Поряд із цим, на переконання суду, вищезазначені пари правовідносин є окремими та самостійними. Такими чином, організація ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» господарських відносин, у тому числі й вирішення питань щодо взаєморозрахунків з його контрагентами, не має впливати на правовідносини з органами державної влади. Інакше кажучи, орган митного контролю не повинен нести тягар негативних наслідків, у тому числі й у вигляді скасування спірної постанови, з підстав, що виникають у зв`язку зі здійсненням ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» господарської діяльності.

Таким чином, порядок розрахунків та забезпечення логістичних зв`язків не є обставиною, яка звільняє ТОВ «ТИСА- ЕНЕРДЖІ ГРУП» та позивача як керівника від виконання покладених на них обов`язків у межах здійснення митних формальностей.

Окрім того, зі змісту доводів учасників справи вбачається, що між ТОВ «ТИСА-ЕНЕРДЖІ ГРУП» та компанією Enterra s.r.o. укладався договір про переробку товарів, за яким оплата товарів здійснювалася після їх повернення в Україну. Вказаний договір ні, позивачем, ні відповідачем до заяв по суті спору не долучено, однак наведені обставини сторонами фактично визнаються, що випливає зі змісту правових позицій учасників справи.

При цьому лист від, як зазначає представник позивача, компанії Enterra s.r.o. (виконавця послуг з регенерації), датований 07.04.2022 року, суд відхилив з огляду на його недопустимість. Належних доказів на підтвердження зміни порядку здійснення оплати послуг з регенерації вугілля представником відповідача не надано. У зв`язку з цим суд не вбачає підстав для висновку про існування обставин, що відмінні від тих, які представником позивача було визнано.

Отже, суд констатує, що представник позивача не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порядку зміни оплати товару, ввезення якого на митну територію України було погоджено з митним органом у строк до 14.06.2022.

Посилання позивача на публікацію в мережі Інтернет не заслуговує на увагу, позаяк здійснення такої публікації не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не нівелює правильність попередніх висновків суду.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3241), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті обґрунтованості судового рішення та оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови залишити без задоволення, а постанову в.о. заступника начальника Закарпатської митниці начальника управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил ОСОБА_2 від 27.07.2022 року в справі про порушення митних правил №0639/30500/22 без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Й. Данко