ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2022 року м. Київ № 640/38432/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку спрощеного позовному провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трімен Україна»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трімен Україна» (далі також - ТОВ «Трімен Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Київській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2021 року №№ 00232020701, 00232030701, 00232040701.

Ухвалою суду від 04 січня 2021 року відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту № 11959/10-36-07-01/34903021 від 21 липня 2021 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Трімен Україна», відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2021 року:

- № 00232020701, яким за 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Трімен Україна» за платежем податку на прибуток на 5 420 993, 00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 5 005 895, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 415 098, 00 грн.;

- № 00232030701, яким за березень 2018 року, листопад 2018 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, вересень 2019 року, лютий 2020 року, березень 2020 року ТОВ «Трімен Україна» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на 4 555 377, 20 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 4 141 252, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 414 125, 20 грн.;

- № 00232040701, яким за березень 2020 року та квітень 2020 року ТОВ «Трімен Україна» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 301 722, 00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідач поставив під сумнів господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс», внаслідок чого дійшов до висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка за результатами розгляду скарги позивача винесла рішення про результати розгляду скарги від 14 грудня 2021 року № 28135/6/99-00-06-01-01-06, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі свідоцтвом про ідентифікацію виробника (постачальника) військової техніки для Збройних Сил України № 387 від 01 серпня 2016 року, виданого Управлінням стандартизації, кодифікації та каталогізації Міноборони України, позивач є виробником (постачальником) продукції для потреб Збройних сил України з кодом NCAGE A644J.

Позивачем укладено ряд договорів з виробниками бронетанкової техніки на постачання позивачем продукції оборонного (військового призначення).

Товари, придбані позивачем у ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс», використовувалися для виробництва продукції оборонного (військового призначення), яка постачалася на державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» та державне підприємство «Харківський бронетанковий завод».

З Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» у позивача був укладений договір від 02 березня 2018 року № 02/03-18, згідно якого позивач мав передати у власність ДП «Житомирський бронетанковий завод» продукцію, вказану у специфікаціях, а саме - приціл перископічний комбінований БПК-2-42М6Т з комплектом ЗІП-О в кількості 10 штук (специфікація № 1 - додаток до договору від 02 березня 2018 року № 02/03-18).

Крім того, з ДП «Житомирський бронетанковий завод» у позивача був укладений договір від 24 січня 2019 року № 24/01-19, згідно якого позивач мав передати у власність ДП «Житомирський бронетанковий завод» продукцію, вказану у специфікаціях, а саме:

- приціл перископічний комбінований БПК-2-42М6Т з комплектом ЗІП-О в кількості 30 штук та захисне скло ТРИМ.201212.06.310СБ в кількості 30 штук (специфікація № 1 від 24 січня 2019 року - додаток до договору від 24 січня 2019 року № 24/01-19);

- приціл перископічний комбінований БПК-2-42М6Т з комплектом ЗІП-О в кількості 20 штук та захисне скло ТРИМ.201212.06.310СБ в кількості 20 штук (специфікація № 2 від 21 лютого 2020 - додаток до договору від 24 січня 2019 року № 24/01-19).

З ДП «Харківський бронетанковий завод» у позивача був укладений договір від 09 лютого 2018 № 0902, згідно якого позивач мав передати у власність ДП «Харківський бронетанковий завод» запасні частини для приладу ТПН1 ТПВ, а саме:

тепловізор ТРИМ.203343.400ГЧ в кількості 22 штуки та Блок монітора ТРИМ.203343.100СБ в кількості 22 штуки (специфікація товару № 1 - додаток № 1 до договору від 09 лютого 2018 року № 0902);

тепловізор ТРИМ.203343.400ГЧ в кількості 14 штук та Блок монітора ТРИМ.203343.100СБ в кількості 14 штук (специфікація товару № 2 - додаток № 1 до договору від 09 лютого 2018 року №0902);

тепловізор ТРИМ.203343.400ГЧ в кількості 15 штук та Блок монітора ТРИМ.203343.100СБ в кількості 15 штук (специфікація товару № 3 - додаток № 1 до договору від 09 лютого 2018 року №0902);

блок управління ТРИМ.203343.200СБ в кількості 22 штуки, германієва пластина ТРИМ.203343.304 з оправою в кількості 44 штуки та блок живлення ТРИМ.203343.010СБ в кількості 22 штуки (специфікація комплектуючих № 1 - додаток № 2 до договору від 09 лютого 2018 року № 0902);

блок управління ТРИМ.203343.200СБ в кількості 14 штук, германієва пластина ТРИМ.203343.304 з оправою в кількості 28 штук та блок живлення ТРИМ.202343.010СБ в кількості 14 штук (специфікація комплектуючих № 2 - додаток № 2 до договору від 09 лютого 2018 року №0902);

блок управління ТРИМ.203343.200СБ в кількості 15 штук, германієва пластина ТРИМ.203343.304 з оправою в кількості 30 штук та блок живлення ТРИМ.203343.010СБ в кількості 15 штук (специфікація комплектуючих № 2 - додаток № 3 до договору від 09 лютого 2018 року №0902).

Крім того, з ДП «Харківський бронетанковий завод» у позивача був укладений договір від 23 січня 2019 року № 2301, згідно якого позивач мав передати у власність ДП «Харківський бронетанковий завод» запасні частини для приладу ТПН1 ТПВ, а саме:

тепловізор ТРИМ.203343.400ГЧ в кількості 12 штук та Блок монітора ТРИМ.203343.100 в кількості 12 штук (специфікація товару № 1 - додаток № 1 до договору від 23 січня 2019 року №2301);

блок управління ТРИМ.203343.200СБ в кількості 12 штук, германієва пластина ТРИМ.203343.304 з оправою в кількості 24 штуки та блок живлення ТРИМ,203343.010СБ в кількості 12 штук (специфікація комплектуючих № 1 - додаток № 2 до договору від 23 січня 2019 року № 2301);

тепловізор ТРИМ.203343.400ГЧ в кількості 1 штука та Блок монітора ТРИМ.203343.100 в кількості 1 штука (специфікація товару № 2 - додаток № 1 до договору від 23 січня 2019 року №2301 згідно додаткової угоди № 1 до договору від 23 січня 2019 року № 2301);

тепловізор ТРИМ.203343.400ГЧ в кількості 21 штука та Блок монітора ТРИМ.203343.100СБ в кількості 21 штука (специфікація товару № 3 - додаток № 1 до договору від 23 січня 2019 року № 2301 згідно додаткової угоди № 1 до договору від 23 січня 2019 року № 2301);

тепловізор ТРИМ.203343.400ГЧ в кількості 13 штук та Блок монітора ТРИМ.203343.100СБ в кількості 13 штук (специфікація товару № 4 - додаток № 1 до договору від 23 січня 2019 року №2301 згідно додаткової угоди № 1 до договору від 23 січня 2019 року № 2301);

блок управління ТРИМ.203343.200СБ в кількості 1 штука, германієва пластина ТРИМ.203343.304 з оправою в кількості 2 штуки та блок живлення ТРИМ.203343.010СБ в кількості 1 штука (специфікація комплектуючих № 2 - додаток № 2 до договору від 23 січня 2019 року №2301);

блок управління ТРИМ.203343.200СБ в кількості 21 штука, германієва пластина ТРИМ.203343.304 з оправою в кількості 42 штуки та блок живлення ТРИМ.203343.010СБ в кількості 21 штука (специфікація комплектуючих № 3 - додаток № 2 до договору від 23 січня 2019 року № 2301);

блок управління ТРИМ.203343.200СБ в кількості 13 штук, германієва пластина ТРИМ.203343.304 з оправою в кількості 26 штук та блок живлення ТРИМ.203343.010СБ в кількості 13 штук (специфікація комплектуючих № 4 - додаток № 2 до договору від 23 січня 2019 року №2301).

Також, з ДП «Харківський бронетанковий завод» у позивача був укладений договір від 14 квітня 2020 року № 04/20, згідно якого позивач мав передати у власність ДП «Харківський бронетанковий завод» запасні частини для приладу ТПН1 ТПВ, а саме:

тепловізор ТРИМ.203343.400ГЧ в кількості 7 штук та Блок монітора ТРИМ.203343.100 в кількості 7 штук (специфікація товару № 1 - додаток № 1 до договору від 14 квітня 2020 року №04/20);

блок управління ТРИМ.203343.200СБ в кількості 7 штук, германієва пластина ТРИМ.203343.304 з оправою в кількості 14 штук та блок живлення ТРИМ.203343.010СБ в кількості 7 штук (специфікація комплектуючих № 1 - додаток № 2 до договору від 14 квітня 2020 року №04/20).

Для виробництва всієї вищевказаної продукції позивач закуповував товари у різних постачальників, в тому числі у ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

дохід суб`єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;

дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, за правилами п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом було сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Позивачем до матеріалів справи долучено витяги з конструкторської документації та технологічні процеси збирання продукції, що вироблялася для ДП «Житомирський бронетанковий завод», в яких відображено використання придбаних у ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс» товарів під час виробництва.

Також, позивачем до матеріалів справи долучено витяги з конструкторської документації та технологічні процеси збирання продукції, що вироблялася для ДП «Харківський бронетанковий завод», в яких відображено використання придбаних у ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс» товарів під час виробництва.

Також, позивачем надано документи, які безпосередньо оформлювалися під час використання придбаних у ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс» у виробництві позивача - видаткові накладні, вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів та сповіщення.

Суд звертає увагу на те, що процес виробництва позивача, в тому числі придбання товарів, регулюється спеціальним законодавством та перебуває під контролем Міністерства оборони України, оскільки продукція, що виробляється позивачем, має воєнне призначення.

Закон України «Про державне оборонне замовлення» № 464-XIV (далі також - Закон №464), визначав загальні правові засади планування і формування державного оборонного замовлення та регулює особливості відносин, пов`язаних з визначенням та здійсненням процедур закупівлі продукції, виконанням робіт та наданням послуг оборонного призначення (продукція роботи і послуги).

Державні замовники з оборонного замовлення (далі - державні замовники) - це визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи - головні розпорядники бюджетних коштів, військові формування, утворені відповідно до законів України (п. 5 ч. 1 статті 1 Закону № 464).

Кабінет Міністрів України в п. 2 Постанови «Питання держаного оборонного замовлення» від 27 квітня 2011 року № 464 відніс до державних замовників з оборонного замовлення, зокрема, Міністерство оборони України.

Положення про представництва державних замовників у сфері оборони на підприємствах, в установах і організаціях, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107 (далі також - Положення № 1107).

Так, під час здійснення розроблення, виробництва, модернізації, постачання, монтажу і ремонту товарів оборонного призначення, виконання робіт і надання пов`язаних з ними послуг промисловими, науково-дослідними, проектними, конструкторськими та іншими підприємствами, в установах і організаціях усіх форм власності представництва державних замовників у сфері оборони виконують завдання та функції, визначені Положенням № 1107 (п. 1 Положенням № 1107).

Державні замовники розміщують свої представництва на окремих підприємствах або кількох підприємствах на період виконання такими підприємствами оборонних замовлень, розміщених цими державними замовниками, або на інший період. Номенклатура товарів оборонного призначення, що підлягає прийманню представництвом, визначається державним замовником (п. 4 Положення № 1107).

В п. 8 Положення № 1107 визначено основні завдання представництв, а саме:

1) контроль якості товарів оборонного призначення на всіх стадіях її розроблення, виробництва, модернізації, постачання, монтажу і ремонту відповідно до вимог нормативних документів, технічної документації і умов контрактів (договорів);

2) приймання від підприємств товарів оборонного призначення згідно з умовами відповідних контрактів (договорів) і контроль за виконанням умов постачання цієї продукції споживачам;

3) контроль за підготовкою підприємств до виконання визначених їм мобілізаційних завдань на особливий період та за виконанням довгострокових і річних програм мобілізаційної підготовки, у тому числі за створенням виробничих потужностей мобілізаційного призначення, страхового фонду документації та запасів матеріально-технічних ресурсів;

4) участь у розробленні та організації виконання підприємствами заходів із забезпечення режиму секретності і технічного захисту інформації.

Згідно з п. 9 Положення № 1107, представництва відповідно до покладених на них завдань:

1) беруть участь:

за дорученням державного замовника у розгляді матеріалів, пов`язаних з укладенням державних контрактів з оборонного замовлення, а також договорів про контроль якості та приймання продукції оборонного призначення, з іншими державними замовниками, центральними органами виконавчої влади та у випадках, передбачених законодавством, з вітчизняними суб`єктами господарської діяльності; візують зазначені матеріали і здійснюють контроль за своєчасним виконанням таких держазних контрактів та договорів

в опрацюванні тактико-технічних (технічних) завдань на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших робіт (послуг) у порядку, встановленому нормативними документами;

в оформленні рекламацій на недоброякісну та некомплектну продукцію, отриману від постачальників, комплектувальних виробів та складових частин;

2) здійснюють контроль:

відповідно до умов державного контракту (договору) за виконанням науково-дослідних робіт, аванпроектів, дослідно-конструкторських робіт на всіх етапах їх виконання;

якості виготовлення, модернізації, постачання, монтажу і ремонту товарів оборонного призначення відповідно до вимог нормативних документів, технічної документації та умов державних контрактів (договорів);

за витрачанням виконавцями державного оборонного замовлення коштів державного бюджету, що спрямовуються на виконання оборонного замовлення за державними контрактами (договорами), на всіх стадіях розроблення, виготовлення, модернізації, постачання, монтажу і ремонту продукції оборонного призначення;

3) проводять аналіз собівартості та трудомісткості товарів оборонного призначення за державним оборонним замовленням, розглядають розрахункові матеріали з визначення договірних цін і подають державному замовникові висновок про рівень цін разом з аналізом елементів витрат;

4) проводять перевірку якості продукції оборонного призначення, що впроваджена у виробниитво відповідним виконавцем державного оборонного замовлення;

5) розглядають і за наявності підстав узгоджують зміни, що пропонуються для внесення до технічної документації на товари оборонного призначення, передану в серійне виробниитво чи поставлену державному замовникові, у порядку, встановленому нормативними документами:

6) видають підприємству посвідчення (акти) про прийняття товарів оборонного призначення та етапів робіт (послуг) за встановленою державним замовником формою;

7) аналізують разом з адміністрацією підприємств рекламації на товари оборонної и призначення з метою вивчення характеру дефектів і вжиття заходів для їх усунення у виробах, що перебувають у стадії виробництва або в експлуатації;

8) ведуть облік товарів оборонного призначення та матеріальних цінностей, що належать державним замовникам та залишилися на підприємстві після виконання оборонного замовлення, у тому числі у співвиконавців, а також беруть участь у проведенні інвентаризації, перевірки умов та стану їх зберігання відповідно до умов договору зберігання;

9) перевіряють умови зберігання товарів оборонного призначення, що виготовлена за оборонним замовленням та перебуває на відповідному зберіганні, а також наявність договору з державним замовником або його дозволу на використання підприємством для своїх потреб результатів науково- дослідних та дослідно-конструкторських робіт та технологій військового і спеціального призначення, що отримані під час виконання оборонного замовлення;

10) отримують в установленому порядку дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, та провадять таку діяльність відповідно до законодавства;

11) представництва, крім того, залучаються також до виконання заходів з контролю якості товарів оборонного призначення, що розробляється та виготовляється вітчизняними підприємствами для постачання на експорт, у разі, коли такі заходи передбачені міжнародними договорами України, зовнішньоекономічними договорами (контрактами);

Згідно з п. 10 Положення № 1107, представництва відповідно до укладеного державного контракту (договору) мають право:

1) ознайомлюватися з документами, матеріалами, у тому числі нормативними документами та технічною документацією, стосовно замовлень на розроблення і виробництво товарів оборонного призначення;

2) брати участь:

у розгляді та узгодженні методик і програм випробувань, звітів про результати випробувань, планів заходів щодо усунення дефектів і недоліків, виявлених під час випробувань;

у науково-технічних і виробничих нарадах з питань розроблення та виробництва товарів оборонного призначення;

3) відхиляти від приймання науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи за узгодженням із замовником у разі:

невиконання підприємством тактико-технічних (технічних) завдань на виконання таких робіт; невідповідності виготовлених дослідних зразків вимогам нормативних документів та технічної документації, а також невиконання спільних рішень державного замовника і підприємства;

некомплектності поданої для приймання технічної документації, передбаченої умовами державного контракту (договору) та нормативними документами; незадовільних результатів випробувань;

невиконання підприємством вимог режиму секретності та технічного захисту інформації:

4) тимчасово припиняти приймання та відвантаження товарів оборонного г.ризнзчг.іья у разі: виявлення невідповідності виготовленої продукції вимогам нормативних документів та технічної документації;

випуску товарів оборонного призначення за технічною документацією, до якої не внесено змін, передбачених умовами державного контракту (договору);

порушення встановленого технічною документацією технологічного процесу виробництва; виявлення у процесі експлуатації товарів оборонного призначення дефектів, які можуть призвести до аварії (виходу з ладу), якщо такі дефекти можуть бути у товарах оборонного призначення, що перебуває у виробництві;

порушення встановленого режиму секретності та вимог до технічного захисту інформації.

З огляду на вказані нормативні вимоги, всі зазначені вище договори позивача з покупцями виробленої ним продукції були підписані як зі сторони позивача і покупців, так і представниками військових представництв.

Крім того, начальником представництва замовника № 932 15 грудня 2017 року затверджено Перелік матеріалів, напівфабрикатів, та заготовок, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника № 932 на вхідному контролі та поставці прицілу перископічного комбінованого БПК-2-42М6Т. Германієва пластина, скляна пластина, плата комутації, плата управління, кнопка, плата фільтру живлення, підлягають вхідному контролю представником Міноборони - представництвом замовника. Саме ці товари постачали ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс», що відображено у видаткових накладних.

Одночасно, при виготовлені та постачанні прицілу перископічного комбінованого БПК-2-42М6Т обов`язковому пред`явленню представництву замовника підлягали вироби, складальні одиниці, деталі та ПКВ на етапі відвантаження, оформлення документації, упаковки в ящик згідно переліку, затвердженого 15 грудня 2017 року начальником представництва замовника № 932.

Більше того, у висновку № 932 військового представництва Міноборони від 30 січня 2018 року № 92 щодо визначення рівня орієнтовної ціни прицілу перископічного комбінованого БПК-2-42М6Т в Додатку № 2 міститься розрахунок витрат за статтею, в якому відображено складові цього приладу, які, в тому числі, постачали ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

Також, 15 гружня 2016 року начальником представництва замовника № 932 затверджено:

- перелік матеріалів, напівфабрикатів, та заготовок, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника № 932 на вхідному контролі та поставці Германієвої пластини ТРИМ.203343.304, який передбачає здійснення вказаного вхідного контролю щодо Германієвої пластини 106/6, яка поставлялася ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

- перелік виробів, складальних одиниць, деталей та ПКВ, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника при виготовлені та поставці Германієвої пластини ТРИМ.203343.304.

- перелік матеріалів, напівфабрикатів, та заготовок, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника № 932 на вхідному контролі та поставці Тепловізора ТРИМ203343.400ГЧ, який передбачає здійснення вказаного вхідного контролю щодо, в тому числі, плати перетворення, плати сигнальної кришки плат, міжплатної вставки, кришка тепловізійного модуля, кронштейн, які поставлялися ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

- перелік виробів, складальних одиниць, деталей та ПКВ, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника при виготовлені та поставці Тепловізора ТРИМ203343.400ГЧ на етапі відвантаження, оформлення документації, упаковки в ящик. Перелік матеріалів, напівфабрикатів, та заготовок, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника № 932 на вхідному контролі та поставці Блока монітору ТРИМ203343.100СБ, який передбачає здійснення вказаного вхідного контролю щодо, в тому числі, корпусу, втулки, які поставлялися ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

- перелік виробів, складальних одиниць, деталей та ПКВ, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника при виготовлені та поставці блоку монітора ТРИМ203343.100СБ на етапі відвантаження, оформлення документації, упаковки в яшик. Перелік матеріалів, напівфабрикатів, та заготовок, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника № 932 на вхідному контролі та поставці Блоку монітору ТРИМ203343.200СБ, який передбачає здійснення вказаного вхідного контролю щодо, в тому числі, плати комутаційної, плати управління, плати перетворення, кнопки, які поставлялися ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс». Перелік виробів, складальних одиниць, деталей та ПКВ, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника при виготовлені та поставці блоку управління ТРИМ203343.200СБ на етапі відвантаження, оформлення документації, упаковки в ящик. Перелік матеріалів, напівфабрикатів, та заготовок, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника № 932 на вхідному контролі та поставці Блоку живлення ТРИМ203343.010СБ, який передбачає здійснення вказаного вхідного контролю щодо, в тому числі, плати перетворення напруги, плати основи АКБ, плати кріплення АКБ, які поставлялися ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс». Перелік виробів, складальних одиниць, деталей та ПКВ, які підлягають обов`язковому пред`явленню представництву замовника при виготовлені та поставці блоку живлення ТРИМ203343.010СБ на етапі відвантаження, оформлення документації, упаковки в ящик.

У висновку 932 військового представництва Міноборони від 29 січня 2018 року № 85 щодо визначення рівня орієнтовної ціни тепловізора ТРИМ.203343.400 в Додатку № 2 міститься розрахунок витрат за статтею, в якому відображено складові цього приладу, які, в тому числі, постачали ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

У висновку 932 військового представництва Міноборони від 29 січня 2018 року № 87 щодо визначення рівня орієнтовної ціни блоку управління ТРИМ.203343.200 в Додатку № 2 міститься розрахунок витрат за статтею, в якому відображено складові цього приладу, які, в тому числі, постачали ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

У висновку 932 військового представництва Міноборони від 29 січня 2018 року № 84 щодо визначення рівня орієнтовної ціни блоку живлення ТРИМ.203343.010 в Додатку № 2 міститься розрахунок витрат за статтею, в якому відображено складові цього приладу, які, в тому числі, постачали ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

У висновку 932 військового представництва Міноборони від 29 січня 2018 року № 86 щодо визначення рівня орієнтовної ціни германієвої пластини ТРИМ.203343.304 в Додатку № 2 міститься розрахунок витрат за статтею, в якому відображено складові цього приладу, які, в тому числі, постачали ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

У висновку 932 військового представництва Міноборони від 29 січня 2018 року № 83 щодо визначення рівня орієнтовної ціни блоку монітору ТРИМ.203343.100 в Додатку № 2 міститься розрахунок витрат за статтею, в якому відображено складові цього приладу, які, в тому числі, постачали ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

При надходженні до позивача всіх перелічених вище товарів, з яких вироблялася військова техніка, працівниками позивача та представниками Міноборони здійснювалися записи у Журналі обліку пред`явлень виробів на попередній контроль, періодичні випробовування, технічну перевірку, копія якого наявна в матеріалах справи.

Більше того, як вже зазначалося вище, після отримання товарів від постачальників, в тому числі ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс», кожна передача товарів у виробництво оформлялася накладною-вимогою на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів, що в обов`язковому порядку супроводжувалося оформленням сповіщення на начальника 932 військового представництва, після чого військове представництво оформлювало заключення щодо відповідності пред`явлених товарів за підписом начальника військового представництва.

При цьому, в вкті перевірки відповідача міститься посилання на первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами - видаткові накладні. Контролюючий орган навів в акті перевірки договори та перелік видаткових накладних, які оформлені на підтвердження постачання позивачу товарів від ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Алкома-Україна» то в акті перевірки вказується про те, що згідно даних митниці це товариство не придбавало товари, реалізовані позивачу. А також те, що не відстежується ланцюг постачання контрагентами ТОВ «Алкома-Україна» реалізованих позивачу товарів, оскільки контролюючий орган не виявив придбання плати сигнальної, германієвої пластини, оправи, виробів для монтажу та кріплення, а такожсвітодіодів постачальниками ТОВ «Алкома-Україна» за період з 01 квітня 2019 року по 04 червня 2020 року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «В.О, Гідроприводспецсервіс», в Акті перевірки вказується, що, на думку контролюючого органу, встановлено недостатню кількість власних та відсутність орендованих основних фондів для ведення фінансово-господарської діяльності цього товариства.

Також у відношенні взаємовідносин з ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс», в акті перевірки вказується, що не відстежується ланцюг постачання контрагентами цього товариства реалізованих позивачу товарів, оскільки контролюючий орган не виявив придбання плати сигнальної, германієвої пластини, оправи, виробів для монтажу та кріплення, корпусу блоку моніторів, сеітодіодів, плати комунікаційної, а також тканих чохлів постачальниками ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс» за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2019 року.

З опису взаємовідносин постачальників ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс» з їхніми контрагентами (тобто відсутність у контролюючого органу підтвердження придбання постачальниками ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О.Гідроприводспецсервіс» товарів проданих позивачу) контролюючий орган зробив висновок, що позивачем не підтверджено документально отримання товарів від ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс».

Водночас, в акті перевірки відповідач вказав на недостовірність інформації податкових накладних, актів наданих послуг, видаткових накладних, але при цьому не навів доказів такої недостовірності - судових рішень, висновків експертів, тощо.

Водночас, з огляду на зазначене вище здійснення військовим представництвом перевірки самих товарів та кожного етапу їх використання у виробництві, а також належної якості виробленої, в тому числі, з них продукції, очевидним є їх реальне отримання позивачем та використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідачем не заперечується факт отримання доходу від продажу позивачем продукції, виробленої з придбаних, у тому числі у від ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс» товарів, а також факт контролю процесу отримання, виробництва та постачання цих прицілів представниками Міністерства оборони України.

Суд звертає увагу на те, що підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит та віднесення сум сплачених коштів до витрат підприємства, оскільки законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. В даному ж випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Оскільки товари, які придбавалися у ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс» не підлягають сертифікації в Україні, то і жодні сертифікати якості, сертифікати відповідності, технічні паспорти з пакетом документів на ці товари не оформлювалися.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинними документами, що свідчать про рух придбаних у ТОВ «Алкома-Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс» товарів є видаткові накладні, вимоги на відпуск і внутрішнє переміщення матеріалів, сповіщення, акти списання.

Як зазначає позивач, що не було спростовано відповідачем, з огляду особливості виробничого процесу позивачем закуповувалися товари у ТОВ «Алкома- Україна» та ТОВ «В.О. Гідроприводспецсервіс» в кількості, необхідній для приладів, які проходять процес виробництва, а тому залишки товарів були відсутні.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обфунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Податковий орган має доводити належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами необфунтованість отримання платником податку податкової вигоди. Податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому, діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 2а-1670/7883/12. Серед усіх ознак реальності господарських операцій найбільше значення Верховний Суд надає наявності ділової мети придбання тих чи інших товарів та послуг.

Відповідач ставить визначення питання достовірності операцій позивача в залежність від операцій, що були здійсненні його контрагентами, але без його участі та при відсутності можливостей з боку позивача контролювати і перевіряти операції своїх контрагентів з третіми особами.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що позивач і його контрагенти мали спеціальну податкову правосуб`єктність на момент здійснення господарських операцій.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти знаходились на обліку в контролюючих органах та були платниками ПДВ.

Податкове законодавство не ставить податковий облік (стан) певного платника податку в залежність від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей, оскільки питання віднесення певних сум до витрат або до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить ні від розрахунків з бюджетом третіх осіб, ні від будь-яких інших обставин, не передбачених податковим законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому суб`єкт господарювання не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності чи сплати податків контрагентами платника податків (якщо такі порушення мали місце) повинно мати наслідком відповідальність виключно для цих контрагентів.

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18 березня 2010 року по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 805/10886/13-а зазначив, що «жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення Актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства, Верховний Суд вважає за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання. Зазначена позиція є усталеною, наведена постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9».

Із наданих документів та даних інформаційних ресурсів вбачалося, що контрагенти на момент укладення позивачем з ними договорів були належним чином зареєстрованими суб`єктами господарювання, перебували на податковому обліку, відтак не мали жодних дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини, вчиняти інші юридично значимі дії. Первинні документи, що оформлені позивачем з його контрагентами, повністю відображають реальні і фактично виконані господарські операції.

Надані позивачем документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Отже, враховуючи викладене в акті перевірки, відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій позивача, посилаючись лише на оцінку фінансово-господарської діяльності третіх осіб - контрагентів постачальників позивача у господарських операціях.

Водночас, ознаками реальності господарської операції є вчинення суб`єктом господарювання дій відповідно до визначеної господарської мети (статутної діяльності) та економічної обґрунтованості, фактичне отримання та використання/реалізація товару/послуги, досягнення конкретних результатів, які визначають поняття господарської операції тощо. Відповідачем не зазначено про відсутність чи порушення цих ознак у господарських операціях позивача, що свідчить про відсутності обґрунтованих підстав стверджувати про нереальність операцій.

Крім того, суд зазначає що операції позивача з контрагентами, що були об`єктом перевірки здійснені в межах його статутної господарської діяльності та відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті.

Зазначене вище у сукупності свідчить, що відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення контрагентами позивача поставок товару та надання послуг на користь позивача без мети настання реальних наслідків та, відповідно, про нереальність таких операцій.

Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки оскаржувані дії не відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому наявні підстави для визнання їх протиправними.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трімен Україна» (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 4, офіс 2; код ЄДРПОУ 34903021) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А; код ЄДРПОУ 43141377) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 04 жовтня 2021 року №00232020701, № 00232030701, № 00232040701.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трімен Україна» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700, 00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Аблов