ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Панікар І.В.

19 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/772/21 пров. № А/857/6574/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Глушка І.В., Улицького В.З.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі № 300/772/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

03.03.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1902 від 02.09.2020р. про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 13.02.2020р. та з урахуванням періодів роботи: 01.09.1980р. - 14.07.1983р., 14.11.1984р. - 01.11.1986р., 22.08.1992р. - 02.06.1999р., 01.07.1999р. - 02.02.2000р., 01.07.2000р. - 30.09.2000р., 01.01.2001р. - 01.02.2001р., 01.07.2001 р. - 31.08.2005р., 01.10.2005р. - 31.07.2007р. - до стажу роботи за Списком №2, періодів з 01.09.2005р. - 30.09.2005р. та з 01.02.2007р. - 01.09.2007р. - одночасно до страхового стажу та стажу роботи за Списком №2.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2022р. позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: 01.09.2005р. - 30.09.2005р. у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж», 01.02.2007р. - 01.09.2007р. у ПП «Монтаж-Спецбуд К»; та до пільгового стажу: період навчання 01.09.1980р. - 14.07.1983р., період проходження військової служби у Збройних Силах України 10.11.1984р. - 09.11.1986р. та періоди роботи на посаді електрозварника ручного зварювання 22.08.1992р. - 02.06.1999р., 01.07.1999р. - 02.02.2000 р., 01.07.2000р. - 30.09.2000р., 01.01.2001р. - 01.02.2001р., 01.07.2001р. - 31.08.2005р., 01.09.2005р.-30.09.2005р., 01.10.2005р. - 30.11.2005р. у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж» та періоди роботи 01.12.2005р. - 01.09.2007р. у ПП «Монтаж-Спецбуд К».

Також суд, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи 01.09.2005р. - 30.09.2005р. у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж» та 01.02.2007р. - 01.09.2007р. у «ПП Монтаж-Спецбуд К».

Крім того, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання 01.09.1980р. - 14.07.1983р., період проходження військової служби у Збройних Силах України 10.11.1984р.-09.11.1986р. та періоди роботи: на посаді електрозварника ручного зварювання з 22.08.1992р. - 02.06.1999р., 01.07.1999р. - 02.02.2000р., 01.07.2000р. - 30.09.2000р., з 01.01.2001 р. - 01.02.2001р., 01.07.2001р. - 31.08.2005р., 01.09.2005р. - 30.09.2005р., 01.10.2005р. - 30.11.2005р. у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж» та період роботи 01.12.2005р. - 01.09.2007р. у ПП «Монтаж-Спецбуд К».

Також, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.08.2020р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Із змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №1902, видно, що відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII визначено, що право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 26 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

В ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. за №1788-XII видно, що до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. за №213-VIII встановлено такий пенсійний вік: у пунктах «б» - «з» для чоловіків 55 років, для жінок 50 років.

Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (який набрав чинності 01.04.2015р.) збільшено раніше передбачений п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах зокрема, жінкам із 55 років до 60 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 визнано неконституційною ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині визначення віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 55 років, тоді як другий - у 60. Оскільки норми цих законів регулюють одне і те ж коло відносин.

Отже, вказані норми суперечать одна одній.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок про те, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, у даній справі до застосування підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р., та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Висновки колегії судів узгоджуються з правовою позицією яка викладена в Постанові Великої палати Верховного Суду від 03.11.2021р. у справі № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не зарахував до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: 01.09.2005р. - 30.09.2005р. у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж», 01.02.2007р. - 01.09.2007р. у ПП «Монтаж-Спецбуд К»; та до пільгового стажу: період навчання 01.09.1980р. - 14.07.1983р., період проходження військової служби у Збройних Силах України 10.11.1984р. - 09.11.1986р. та періоди роботи на посаді електрозварника ручного зварювання 22.08.1992р. - 02.06.1999р., 01.07.1999р. - 02.02.2000 р., 01.07.2000р. - 30.09.2000р., 01.01.2001р. - 01.02.2001р., 01.07.2001р. - 31.08.2005р., 01.09.2005р.-30.09.2005р., 01.10.2005р. - 30.11.2005р. у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж» та періоди роботи 01.12.2005р. - 01.09.2007р. у ПП «Монтаж-Спецбуд К».

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи 01.09.2005р. - 30.09.2005р. у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж» та 01.02.2007р. - 01.09.2007р. у «ПП Монтаж-Спецбуд К» та зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання 01.09.1980р. - 14.07.1983р., період проходження військової служби у Збройних Силах України 10.11.1984р.-09.11.1986р. та періоди роботи: на посаді електрозварника ручного зварювання з 22.08.1992р. - 02.06.1999р., 01.07.1999р. - 02.02.2000р., 01.07.2000р. - 30.09.2000р., з 01.01.2001 р. - 01.02.2001р., 01.07.2001р. - 31.08.2005р., 01.09.2005р. - 30.09.2005р., 01.10.2005р. - 30.11.2005р. у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж» та період роботи 01.12.2005р. - 01.09.2007р. у ПП «Монтаж-Спецбуд К» виходячи з наступних підстав.

Спірний період навчання у навчальному закладі, період проходження військової служби у Збройних Силах України, період роботи у вищевказаних підприємствах, підтверджується дипломом про навчання, серії «Д», № НОМЕР_1 , який виданий 14.07.1983р. та записами у трудовій книжці.

Як видно з записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач в період з 25.07.1983р. - 25.10.1989р. прийнятий на посаду електрозварника ручного зварювання у Калуському спецуправлінні № 37 «Хіммонтаж» .

Після закінчення навчання (14.07.1983р.) ОСОБА_1 в межах встановленого строку 25.07.1983р. зарахований за набутою професією на посаду, що дає право на призначення пенсії за вислугу років - на роботу в Калуському спецуправлінні № 37 «Хіммонтаж».

ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Тобто, аналіз вказаної норми дає підстави для висновків, що період навчання у професійно-технічному навчальному закладі може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, лише за умови зарахування на роботу за набутою професією.

Як видно з матеріалів справи, перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією позивача не перевищує трьох місяців в розумінні ст.38 Закону України "Про професійну-технічну освіту", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що період навчання ОСОБА_1 з 25.07.1983р.- 25.10.1989р. підлягає врахуванню до спеціального стажу.

Судом першої інстанції встановлено, що з 25.10.1989р. позивач звільнений із займаної посади у зв`язку з призовом до армії де з 10.11.1984р. - 09.11.1986р. проходив строкову військову службу.

У подальшому, після закінчення проходження військової служби з 11.12.1986р. ОСОБА_1 прийнятий на роботу електрозварником ручного зварювання у Калуському спецуправлінні № 37 «Хіммонтаж».

ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Із змісту ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" видно, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тобто, обов`язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.

ч.3 ст.36 КЗпП УРСР передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.

Отже, позивач на момент призову на строкову військову службу до армії працював на посаді електрозварника ручного зварювання, тому проходження військової служби в армії з 10.11.1984р. - 09.11.1986р. підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи останнього.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2019р. у справі № 450/3061/16-а.

Щодо зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи 01.09.2005 р. - 30.09.2005р. та 01.02.2007р. - 01.09.2007р. колегія суддів зазначає наступне.

ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній. (далі Порядок - №637)

В п.1, п.2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

В п.3 Порядку №637 видно, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Із записів трудової книжки видно, що ОСОБА_1 11.12.1986р. прийнятий на посаду електрозварника ручного зварювання у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж» та 01.12.2005р. звільнений з займаної посади.

В період 01.12.2005р. - 08.02.2006р. та в період 01.09.2006р. - 01.09.2007р. позивач працював на посаді ручного зварювання у ПП «Монтаж-Спецбуд К».

Як видно з матеріалів справи, пенсійний орган до загального страхового стажу позивача не зарахував періоди роботи 01.09.2005р. - 30.09.2005р. та 01.02.2007р. - 01.09.2007р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що пенсійний орган протиправно не зарахував до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.2005р. - 30.09.2005р. у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж» та період з 01.02.2007р. - 01.09.2007р. у ПП «Монтаж-Спецбуд К», оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у спірні періоди.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи: 22.08.1992р. - 02.06.1999р., 01.07.1999р. - 02.02.2000 р., 01.07.2000р. - 30.09.2000р., 01.01.2001р. - 01.02.2001 р., 01.07.2001р. - 31.08.2005р., 01.09.2005р. - 31.07.2007р. та 01.02.2007р. -01.09.2007р., колегія суддів зазначає наступне.

Із змісту п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 видно, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що діяли на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь час роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умовою підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 вересня 1992 року і за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 вересня 1992 року.

В п.4.2 Порядку №383 визначено, що результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

п.4.3 Порядку №383 визначено, що у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Згідно п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як видно з записів трудової книжки, позивач 11.12.1986р. прийнятий на посаду електрозварника ручного зварювання у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж». 01.12.2005р. звільнений з даної посади. В період 01.12.2005р. - 08.02.2006р. та в період 01.09.2006р. - 01.09.2007р. позивач працював на посаді ручного зварювання у ПП Монтаж-Спецбуд К (а.с.17-18).

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що трудова книжка містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у спірні періоди.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці апелянт суду не надав.

Отже, позивач у спірні період здійснював трудову діяльність у Калуському спецуправлінні №37 «Хіммонтаж» тресту «Західхімпроммонтаж» та ПП «Монтаж-Спецбуд К».

Крім того, професія електрозварника ручного зварювання передбачена Списком №2 виробництв, робі, професій, посад і показників, підрозділом І розділу ХХХІІ у відповідності до Постанови РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956р., Списком № 2 виробництв, робі, професій, посад і показників, підрозділом І розділу ХХХІІІ Постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991р. та Списком № 2 виробництв, робі, професій, посад і показників, підрозділом І розділу ХХХІІІ Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003р.

Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи через відсутність даних про проведення атестації робочих місць колегія суддів зазначає наступне.

Системний аналіз п.4, п.8 п.10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці № 442 який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992р., ст. 7 Закону країни «Про охорону праці» дає підстави для висновків, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Аналогічній правовий висновок зроблено Великою палатою Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16а.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. В іншій частині судове рішення не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року у справі № 300/772/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. В. Глушко В. З. Улицький Повне судове рішення складено 19.08.2022р.