ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2022 року м. Київ № 640/29451/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України

третя особа Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м.Києві та Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (надалі також - відповідач), третя особа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області (надалі також - третя особа) в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України №273-21 від 06.08.2021 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Республіку Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати ДМС України повторно розглянути заяву громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення Державної міграційної служби України №273-21 від 06.08.2021 року про відмову ОСОБА_1 в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Обґрунтування своєї позиції викладено в позовній заяві.

Відповідачем на адресу суду подано відзив на заявлений адміністративний позов в якому викладено правову позицію відповідача з наданими доказами. Відповідач просить відмовити в задоволенні заявлено позову, оскільки він є не обґрунтованими.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач є громадянином Республіки Білорусь, ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Речиця, за національністю - білорус, за віросповіданням - християнин (православний).

Позивач одружений з громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_2 , у шлюбі має сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від попереднього шлюбу має двох дітей, які проживають на території РБ, а саме: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає із колишньою дружиною) та ОСОБА_5 (повнолітня, має сина, чоловік помер від хвороби у 2015 pоку).

На території Республіки Білорусь позивач проживав у АДРЕСА_1 . З Республіки Білорусь позивач виїхав у серпні 2018 року.

01.09.2020 року під час співбесіди позивач зазначив, що країною призначення була Україна. Однак далі під час співбесіди він вказує, що з Республіки Білорусь у серпні 2018 році він попрямував до Росії, де проживала його сестра, де мав намір розпочати свій бізнес, але там все було дорого і вони з дружиною вирішили їхати до України, де мали свою з 2011 року нерухомість і дешевше проживання. Позивач повідомляє, що з 2002 року регулярно відвідував Україну. До України позивач з дружиною прибув 14.11.2018 року.

19.12.2018 року дружина позивача отримала посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , що стало підставою для отримання 07.02.2019 року позивачем посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із возз`єднанням сім`ї № НОМЕР_2 (06.12.2019 року здійснено обмін на № 800116223).

Зі слів позивача, 09.01.2020 року його затримали співробітники поліції і відвезли до відділку, де повідомили, що відносно нього на території Республіки Білорусь відкрито кримінальну справу за ч. 1 ст. 431 КК РБ (дача хабаря).

Позивач вважає, що його кримінальне переслідування є політично вмотивованим.

Як зазначає останій, 17.08.2020 року за порадою свого адвоката, останній звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вказавши, що в інших країнах або регіонах України за захистом раніше не звертався.

Позивач пояснює, що звернення за захистом гарантує неможливість його екстрадиції до РБ, а посвідка не гарантує цього. При цьому, позивач зазначає, що його дружина планує і далі проживати в Україні на підставі посвідки і не планує звертатися за захистом в Україні.

Відповідно до ст. 8 Закону заяву позивача узято до розгляду та документовано довідкою про звернення за захистом в Україні № 011886.

Позивач у своїй заяві та подальших співбесідах повідомляє, що починаючи з 2000 років не підтримував політику влади Республіки Білорусь про що відкрито заявляв.

Щодо проявів своєї політичної позиції в Республіці Білорусь позивач зазначив, що «відвідував протести, де висловлював свою політичну позицію стосовно свободи слова, державного устрою, приватного підприємства, свободи і прав людини». На прохання розказати про вказані протести, Позивач зазначив про протести у 2006, 2010, 2015 роках, які були присвячені виборам. Також, він зазначив про свою участь у марші «туніядців» в 2017 році у Гомелі.

Дослідивши відкриті джерела інформації, проведення вказаних заходів підтверджується, участь позивача у вказаних заходах: «Сразу после окончания виборов в Минске на Октябрьской площади перед Дворцом Республики начался митинг белорусской оппозиции. По различнмм данным на нем собрались до десяти тысяч человек. Собравишеся - в основном молодше люди - держат в руках флаги Белоруссии, России, Украины, Евросоюза, цветы и воздушньїе шарм.».

«Примерно к 8 часам вечера на площади собрались несколько тисяч человек, над ними развивались флаги белорусской оппозиции. Несколько кандидатов в президенти в мегафон викрикивали традиционные лозунги, самим известним из которых являєшся «Живе Беларусь!». Их выступления били еле слишны, поскольку на площади работали громкоговорители, транслировавшие хити советской и российской зстрады.».

«В субботу вечером, накануне президентских виборов в Белоруссии, более полутора тисяч человек по нризиву лидеров белорусской оппозиции прошли по центру Минска, требу я отставки президента Лукашенко и свободных виборов без фальсификаций.».

«Протести против так називаемого "налога на тунеядство" проходят во многих городах Беларуси. Одна из самих массовмх акций против декрета Лукашенко №3 "О предупреждении социального иждивенчества" состоялась в Гомеле 19 февраля».

Відповідно до тверджень позивача під час співбесіди 01.09.2020 року, він регулярно (з його слів, кожні вихідні) приїжджав до України з 2002 року (мета поїздки - суспільно-політична).

У заяві позивач вказує, що привозив у 2004 року своїх друзів, зокрема, ОСОБА_6 , на «Майдан».

Слід звернути увагу, що ОСОБА_6 з дружиною, почали проявляти політичну активність лише у 2019 pоці, до цього часу вони займалися лише підприємницькою діяльністю, тому твердження позивач про те, що вони разом займались політичною агітацією людей не є правдоподібними: «Тихановский являлся владельием компании «Компас Прадакшн», которая занимается изготовлением видеороликов. У компании якобы єсть офис в Москве, они работают на российский и украинский рынок... Бывшие сотрудники очень удивляются политическим амбициям Тиханоеского - еще пару лет назад он никак не высказывался о полшпике. О самом Тихановском известно немного. Он себе називаєш предпринимателем, а свой благ начал в прошлом году так как «устал от произвола чшовников». ...

Свой YouTube-канал ОСОБА_6 создал ІНФОРМАЦІЯ_4. Первое видео на нем появилось ІНФОРМАЦІЯ_5».

«Не исключено, что десять лет назад ньшешний главный оппозиционньїй кандидат в президенти Беларуси ОСОБА_8 именно єтим и занималась - варила борщ. Она и до старша кампании-2020 оставалась, по собственному признанню, просто женой и матерью.

И только грубые действия властей, не позволивших мужу Светланы участвовать в виборах, прямо-таки вытолкнули ее в большую полишику. Она - случайньїй кандидат, чего и не скрывает.».

На підтвердження свого знайомства з родиною Тихановських, позивач надає фото із сімейного архіву зі спільного відпочинку.

З наданих позивачем матеріалів (фотокарток) долучених ним до особової справи, підтверджується факт наявних особистих контактів з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (колишньою кандидаткою у президенти Республіки Білорусь) у минулому, задовго до початку їх політичної діяльності та порушення проти Позивача кримінальної справи, однак надані матеріали не дають підстав стверджувати про проведення ними спільної політичної опозиційної діяльності до влади РБ.

При цьому, на співбесіді 01.09.2020 року розказуючи про свою активну політичну позицію, він зазначає участь у ютуб-каналі «Страна для жизни», однак деталізуючи вказане зазначає, що підтримує вказаний канал лише тим, що є її підписником.

До своєї заяви позивач також долучив копії протоколів отримання відомостей складених його адвокатом і його друзями, де вони повідомляють, що приїздили до України до нього у гості і ходили на «Майдан».

Однак, під час співбесіди 01.09.2020 року позивач зазначає: «брав своїх друзів та привозив на територію України, щоб показати їм наскільки в Україні держава не лізе в справи бізнесу та як розвивається приватний бізнес. Також привозив друзів для проведення дозвілля».

Під час звернення за захистом позивач надав копію партійного квитка Об`єднаної громадської партії (Республіки Білорусь), відповідно до якого він вступив до партії у 2009 році.

При цьому, до матеріалів свою звернення додав лист Об`єднаної громадської партії від 20.02.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_10 засвідчує членство позивача у вказаній партії з 2009 pоку, та зазначає про його активну опозиційну діяльність, зокрема, в якості довіреної особи кандидата. Також, у вказаному листі зазначено, що він піддавався репресіям з боку влади (затримання, побиття, обшук та відкриття кримінальної справи).

Однак, під час співбесіди 01.09.2020 року позивач не орієнтувався взагалі в питаннях діяльності партії, не знає коли вона була створена, хто являється її лідером, чи відбуваються збори партії, чи є у соцмережах спільноти партії.

Виходячи і тверджень позивача вся його партійна діяльність зводилась до спілкування із його другом ОСОБА_11 , який, з його слів, агітував його до вступу до партії та був його безпосереднім керівником.

Дослідивши відкриті інтернет-джерела встановлено, що Об`єднана громадська партія в РБ дійсно існує, ОСОБА_12 є одним із керівників регіональної структури партії.

При цьому, встановити належність ОСОБА_11 до вказаної партії не вдалось, оскільки відкриті інтернет-джерела позиціонують його як підприємця і активіста громадського об`єднання «Говори правду», керівника Гомельської партійної організації БСДП «Громада» (у 2017 pоці).

Згідно з рекомендаціями «Оценка доказательств - копии документов. Зкспертное мнение», викладеними Канадською міграційною службою в особі Гледіс Макферсон:

«[...] в разделе Руководства УВКБ ООН «Установление фактов» ми предупрежденьї. что из-за ситуации, в которой находятся беженцьі, ми не должньї ставить их в жесткие рамки правил доказывания. Однако, Руководство УВКБ ООН также устанавливает обязанность искателя убежшца сотрудничать с компетентними органами по белам беженцев, предоставлять любьіе доказательства, которие находятся в его распоряжении, для подтверждения его заявлений и давать удовлетворительньїе обьяснеиия в случае отсутствия доказательств.

Если утверждение искателя убежиша являются неправдоподобними, то орган, принимаюший решение, может не учитывать копию документа, предоставленпую заявителем для подтверждеиия зтих утверждений. Иньїми словами. фотокопия документа єсть всего лишь частью головоломки и если другие злементьі не совпадают, орган. нринимающий решение. может отклонить документ. Тем не менее, он должен принять копию, задать по ней вопросы и решить, что с ней делать после собеседования, во время оиенки дела в целом».

Таким чином, позивач зробив спробу обґрунтувати свою заяву та надав деякі матеріали на підтвердження.

Однак, враховуючи суперечливі твердження позивача, які не є взаємоузгодженими і спростовуються інформацією з відкритих джерел, а також, беручи до уваги вищевказані рекомендації Канадської міграційної служби, надана позивачем копія вищезгаданого документа не є доказом його тверджень щодо політичної діяльності.

Позивач може мати політичні погляди, відмінні від тих, які розділяє влада, однак він не займався і не займається активною політичною діяльністю (зокрема і публічною), і немає підстав вважати, що його політичні погляди могли дійти до відома влади.

З огляду на неодноразову участь позивача в акціях протесту, з обставин справи не встановлено елементів, які би вказували на вагому політичну роль позивача в контексті політичної ситуації, яка склалася в Республіці Білорусь.

Як було зазначено вище, у 2018 році проти позивача було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.431 КК РБ (дача хабаря) у зв`язку із чим він перебуває у міжнародному розшуку. На підтвердження вказаного надав копії матеріалів екстрадицінної перевірки.

01.09.2020 року під час співбесіди позивач пояснив, що своїй знайомій подарував парфуми на 8 березня, що стало підставою для порушення проти нього кримінальної справи. Щодо мотиву інкримінованого йому злочину Позивач пояснює, що ОСОБА_14 (його знайома з 2010 pоку, сусідка) працювала бухгалтером на заводі «Речицький КХП» з яким він був пов`язаний тим, що відповідно до заявок постачав спецодяг, запчастини та ін.

Дослідивши надані Позивачем матеріали щодо його кримінального переслідування встановлено, що він будучи директором і засновником приватного торгово-виробничого унітарного підприємства «МОРС», в березні 2018 pоку, перебуваючи в адміністративній будівлі ВАТ «Речицький комбінат хлібопродуктів», маючи єдиний умисел на дачу хабаря посадовій особі - головному бухгалтеру вказаного підприємства ОСОБА_14 , передав останній виключно в зв`язку із займаним нею службовим становищем в якості хабаря грошові кошти (550 руб.) за сприятливе вирішення питання, що входить до її компетенції, зокрема, питання погашення в найкоротші терміни кредиторської заборгованості товариства перед ПТВУП «МОРС».

В ході слідства правоохоронними органами РБ встановлено, що реалізуючи свій умисел позивач передав ОСОБА_14 :

07.03.2018 року грошові кошти у сумі 150 руб., перебуваючи на території товариства;

15.03.2018 року грошові кошти у сумі 150 руб., перебуваючи в робочому кабінеті ОСОБА_14 ;

17.03.2018 року грошові кошти у сумі 250 руб., перебуваючи неподалік місця проживання ОСОБА_14 .

За словами Позивача, кримінальна справа є сфабрикованою, оскільки він мав політичні погляди відмінні від провладних.

З відкритих джерел встановлено наступне:

«Находящегося в розыске директора ЧУП «МОРС» сотрудники полиции задержали 9 яяваря текущего года в Киево-Святошинском районе Киевской области. Как вияснилось, на территории Украины мужчина находился на вполне законних основаниях - в декабре 2019 года он нолучил вид на жительство в з той стране. Что, впрочем, не могло помешать его зкстрадиции на родину для привлечения к уголовной ответственности. Однако... Что касается самого дела о коррупции на ОАО «Речицкий комбинат хлебонродуктов», то о нем практически ничего не сообщалось. Удалось лигиь найти на сайте районіюй газети «Дняпровец» упоминание о состоявшейся осенью 2018 года планерке, на которой прокурор Речиикого райони сообщил про « 20 зпизодов получения взятки главним бухгалтером ОАО ,,Речицкий комбинат хлебонродуктов", которая получала деньги от представителей коммерческих структур за благоприятное решение вопросов, входящих в ее компетенцию».

... Проще говоря, частиш поставні на госпредприятие продукцшо, а денег за нее не получил и, чтобы ускорить процесе, решил подмазать главбуха.

Классический случай коррупции местного масштаби, когда взяткодатель больше похож на .жертву обстоятельств, чем на преступника.».

«Местной статистикой видео дополнил прокурор Речицкого района Николай Белорусов. Так, за девять месяцев текущего года на территории нашего района зарегистрировано 60 преступлений по линии жономической безопасности, из которих коррупционних - 43. В их числе: три преступления (злоупотребление властью) совершеньї руководителями сельхозпредприятий: оформляли факти совершения административних правонарушений на подчиненних, которие их не совершали; 20 зпизодов получения взятки главньїм бухгалтером ОАО «Речицкий комбинат хлебонродуктов», которая получала деньги от представителей коммерческих структур за благоприятное решение вопросов, входящих в ее компетенцию; 16 преступлений, совершенних индивидуальними предпринимателями, по фактам дами взятки все тому же главному бухгалтеру.».

За вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 431 КК РБ, передбачено відповідальність у вигляді штрафу або виправних робіт на строк до двох років, або арешт, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до п`яти років.

У порівнянні із законодавством України про кримінальну відповідальність вказаний злочин відповідає ч.1 ст.369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі), санкцією вказаної статті максимальне покарання за вчинення вказаного злочину визначено позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років.

З відкритих джерел встановлено:

«По словам замдиректора Департамента финансовых расследований Комитета госконтроля Виктора Морозова, «санкции статей У головного кодекса Беларуси весьма максимальньї. Однако задача стоит не в том, чтобы определить максимальную меру наказания лицам, совершившим эти преступления. Наверное, самое главное в нашей работе - зто обеснечить принцип неотвратимости наказания за зти преступления. Поетому, я считаю, что в Беларуси достаточно суровая ответственность за коррупционные и жономические преступления и больше необходимости ее усиливать на данном отапе просто не имеетея».

Відповідно до Керівництва, порушення кримінальних справ за надуманими обвинуваченнями зазвичай є способом тиску з боку влади з політичних причин, де об`єктами переслідування стають в цілому критики влади, якими можуть бути лідери політичних партій, активісти, журналісти, правозахисники. Така практика дійсно має місце в Республіки Білорусь, що підтверджує інформація по країні походження (надалі - ІКП).

Однак позивач не повідомляє, а у ході розгляду його заяви не встановлено ведення ним будь-якої діяльності, яка полягала б у захисті прав людини, висвітленні подій, критиці діючої влади або так нею сприймалася б, а отже, позивач не належить до тієї категорії осіб, стосовно якої, враховуючи ІКП, порушуються кримінальні справи за надуманими обвинуваченнями.

Аналізуючи можливе політичне підґрунтя кримінального переслідування позивача встановлено, що він не входив до складу будь- якої організації, своє невдоволення

політикою країни він ніяк не висловлював, окрім спілкування у колі друзів, що не могло сприйматися владою як опозиційна діяльність.

Що стосується його членства у Об`єднаній громадській партії РБ, як причини фабрикування проти нього кримінальної справи, то слід відмітити, що відповідно до членського квитка він вступив до партії у 2009 р. Вказане свідчить, що само по собі членство у партії не було підставою для його переслідування владою РБ, зокрема, відкриття проти нього у 2018 р. кримінальної справи за хабарництво.

При цьому, відповідно до тверджень Позивача під час співбесіди 02.11.2020 року він не відчував переслідування влади до початку відносно нього ексградиційної перевірки правоохоронними органами України.

Водночас, він надає суперечливі твердження щодо останньої події, яка мотивувала його виїхати з країни:

- під час співбесіди 01.09.2020року - «втомився чекати і просто вирішив виїхати з країни, всі мої рідні давно роз`їхались по світу...»;

- під час співбесіди 02.11.2020 року - «оскільки друзі з якими я їзджу на полювання мені повідомили, що на мене мають зуб правоохоронні органи через те, що я вожу людей на територію України».

В той же час, відповідно до матеріалів екс традиційної перевірки, зокрема, постанови прокуратури Гомельської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 13.11.2018 року, позивач переховується від слідства у зв`язку із чим 19.10.2018 року винесено постанову про притягнення його у якості обвинуваченого і оголошено у розшук. Відповідно до вказаної постанови, у результаті слідчо-оперативних заходів встановлено, що позивач з метою уникнення покарання разом із сім`єю переїхав на постійне місце проживання до України.

Таким чином, пояснення Позивача не відповідають ключовій інформації, викладеній у наданих документах, що, ураховуючи попередні суперечливі твердження Позивача та недоцільність застосування у його випадку п.203 Керівництва, може свідчити про свідоме надання Позивачем неправдивих відомостей та маніпулювання фактами своєї справи в контексті актуальної ІКП з метою обґрунтування своєї заяви.

Відповідно до актуальної ІКП. стосовно учасників акцій протесту, політичних активістів, журналістів, правозахисників дійсно порушуються політично вмотивовані кримінальні справи, у тому числі, за явними «політичними» статтями: «Число "протестных" у головних дел в Беларуси превысило 3000. В Беларуси число уголовных дел, возбужденных в связи с протестами, превьісило 3000. Такие цифри озвучил в четверг, 15 апреля. заместитель генпрокурора ОСОБА_15 . Его слова привели в четверг. 15 апреля, в пресс-службе Генпрокуратури Беларусии. При з том из зтого числа свыше 750 дел заведени по факту "осквернення сооружений и порчи имущества", около 600 - в связи с "оскорблениями представителей власти", еще более 300 - из-за "случаев насилия или угрози его приминения в отношении сотрудников милиции "»;

«Опозиційні кандидати, їх агітаційні групи та сподвижники були заарештовані за фальшивим звинуваченням або примусово заслані. [...] Журналісти, медики, студенти, профспілкові лідери та інші також зазнали арештів, побиття та переслідування» (неофіційний переклад);

«У міру наближення президентських виборів 9 серпня в Білорусі влада без паузи посилює свою боротьбу з усіма інакомислячими. 30 липня вони оголосили про нове розслідування кримінальної справи проти видатного відео блогера та опозиційного політика Сергія Тихановського. Його звинувачують у "розпалюванні расової, етнічної,

релігійної чи іншої соціальної ворожнечі, вчиненій групою або спричиненні смерті або інших тяжких наслідків" відповідно до статті 130 (3) Кримінального кодексу Республіки Білорусь. Якщо його визнають винним, йому загрожує від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі. Деталі звинувачень є таємними, але інформація, доступна Amnesty International, свідчить про те, що ці звинувачення сфабриковані з єдиною метою - зупинити законну політичну діяльність Тихановського та його дружини Світлани».

Однак, позивач не належить до зазначеної категорії осіб - як було встановлено вище, він не займався активною політичною або будь-якою іншою публічною діяльністю, що могло дійти до відома влади Республіки Білорусь та спровокувати порушення політично вмотивованої кримінальної справи щодо Позивача. Крім цього, кримінальну справу порушено у 2018 pоці, тобто, до хвилі протестів стосовно результатів президентських виборів 2020 pоку, після чого стрімко зросла кількість масових затримань та політично вмотивованих переслідувань в Республіки Белорусь.

Позивач не повідомляє, а у ході розгляду його заяви не встановлено наявності переслідувань щодо нього на території країни громадянської належності за ознаками раси, національності, громадянства (підданства), віросповідання, належності до певної соціальної групи. Стосовно переслідувань позивача у країні громадянської належності за ознакою політичних переконань слід зазначити таке.

Наявна ІКП дійсно підтверджує факти переслідування білоруською владою активних громадян, які реалізували свої політичні переконання шляхом участі в акціях протесту, веденням інформаційної, громадської, правозахисної діяльності. Влада РБ жорстко придушує мирні протести, продовжують діяти суворі законодавчі обмеження по відношенню до ЗМІ та некомерційних організацій, політичних партій та публічних зібрань, контролюється та карається інформаційна діяльність блогерів та журналістів в Інтернеті.

Так, «закон обмежує безпідставне затримання, але уряд не дотримується цих обмежень. Влада заарештовувала та затримувала осіб з політичних міркувань та застосовувала адміністративні заходи для затримання політичних активістів до, під час і після протестів та інших великих публічних заходів» (неофіційний переклад);

«Незалежні і опозиційно налаштовані журналісти піддаються регулярним утискам. Зміни в законодавстві призвели до додаткових обмежень свободи вираження думок, особливо в інтернеті» (неофіційний переклад);

«ЗМІ залишались під жорстким контролем уряду. Незалежних журналістів та ЗМІ переслідували та перешкоджали виконувати легітимну роботу. Місцеві спостерігачі задокументували понад 400 таких випадків, включаючи арешти, катування та жорстоке поводження з працівниками ЗМІ, лише з травня по жовтень. Акредитації міжнародних ЗМІ було відмовлено або анульовано для запобігання повідомленням без цензури. Вітчизняні газети, такі як "Комсомольська правда" в Білорусі , стикалися з відмовами контрольованих державою друкарень друкувати випуски з критикою влади. Влада призупинила дію ліцензії на головне інтернет-видання '' TUT. by''»;

«Влада провела кампанію жорстокого переслідування всіх форм незалежних об`єднань, спрямованих на захист прав людини та мирну опозицію режиму, включаючи моніторингові ініціативи, опозиційні групи та незалежні профспілки. Багато людей були піддані арешту, необґрунтованому кримінальному переслідуванню або "адміністративному затриманню", погрозам ув`язнення та примусовому засланню [...].

Влада часом переслідувала як зареєстровані, так і незареєстровані правозахисні організації. Вони піддавали їх інспекціям та погрозам скасування реєстрації, а також повідомляли, що вони відстежували їх листування та телефонні розмови. Починаючи з серпня, правозахисники також були заарештовані під час жорстоких репресій уряду».

Разом з тим, вивчивши усі факти та матеріали, наявні в особовій справі Позивача, проаналізовано, шо саме позивача це не стосується: він не входив до складу, громадських, соціальних, військових або будь-яких інших організацій; до хвилі масових протестів 2020 p., а також під час них, не займався будь-якою публічною діяльністю, не брав участі в акціях протесту. За словами Позивача, будь-якою іншою пов`язаною діяльністю, у тому числі, висловленням політичних переконань публічно, у соцмережах не займався.

Згідно з Керівництвом, «наличие иных политических убеждений, отличных от тех, которые разделяются правительством, само по себе не являєшся основаиием для ходатайства о предоставлении статуса беженца, и проситель должен доказать, что у него имеются достаточные опасения стать жертвой преследований за свои убеждения [...]. Можеш иметь значение и твердость просителя в своих убеждениях - насколько зто может быть установлено из обстоятельств дела».

З матеріалів особової справи позивача не встановлено наявності у нього стійких політичних переконань, сформованих внаслідок особистого досвіду, життєвої позиції, світогляду, що не дає можливості стверджувати про такі переконання як про невід`ємну складову особистості позивача.

З матеріалів особової справи встановлено наявність порушеної кримінальної справи щодо позивача, однак вище проаналізовано, що вона не є політично вмотивованою, а відповідно до Керівництва, кримінальне переслідування і покарання у відповідності до нормативно-правових актів загальної дії у більшості випадків не розглядається як переслідування у значенні Конвенції 1951 р.

Як свідчить ІКП, на території Республіки Білорусь не відбуваються збройні конфлікти, які призводять до загальнопоширеного насильства, через що може існувати індивідуальна загроза життю Позивача в разі повернення до країни походження.

Відтак, підстави для визнання позивача біженцем відповідно до умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону відсутні.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 3 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижуючих гідність, видів поводження та покарання 1984 року, ст. 28 Конституції України, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», не встановлено фактів щодо можливості застосування до позивача смертної кари, виконання вироку про смертну кару, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання в разі повернення на батьківщину.

Тобто, підстави для надання додаткового захисту позивачу відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону відсутні.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону, п. 6.5 розд. VI Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця або особою, яка потребує додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом МВС України № 649 від 07.09.2011 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 року за № 1146/19884, ДМС України правомірно прийняторішення № 273-21 від 06.08.2021 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 .

З огляду на викладені обставини, позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Згідно положень ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 - відмовити.

Позивач: Громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Державна міграційна служба України (01001, м.Київ, вул.Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470);

Третя особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області (02152, м.Київ, вул.Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій