ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/906/22

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

суддів Удовіченка С.О. , Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Ніценко А.О.,

представника позивача Олешко С.С.,

представника відповідача Чорної Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Повного Товариства "Ломбард Павленко і Компанія" до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Повне Товариство "Ломбард Павленко і Компанія" (надалі також - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного банку України (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №27-0047/118429 від 13.12.2021 про накладення штрафу за порушення Повним Товариством "Ломбард Павленко і Компанія" нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання небанківських фінансових послуг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що спірна постанова Національного банку України від 13.12.2021 № 27-0047/118429 прийнята з порушенням вимог статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки встановлення порушення учасником ринку небанківських фінансових послуг строків подання інформації щодо своєї структури є підставою для проведення позапланової інспекційної перевірки, а не безвиїзного нагляду, як здійснив відповідач.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/906/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) колегією у складі трьох суддів.

Згідно Протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 24.01.2022 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Костенко Г.В., судді: Удовіченко С.О., Ясиновський І.Г.

02.02.2022 до суду надійшли заперечення Національного банку України проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у справі №440/906/22 за позовом Повного Товариства "Ломбард Павленко і Компанія" до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови (а.с.41-42).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 заперечення Національного банку України проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено; справу №440/906/22 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання з розгляду справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.66-78), у якому останній стверджує про відсутність підстав для задоволення позову з посиланням на те, що позивачем у визначений строк не було виконано вимоги постанови Правління НБУ № 30 від 14.04.2021, внаслідок чого застосування до позивача штрафу є цілком правомірним.

У свою чергу, позивачем надано відповідь на відзив, у якому останній посилається на те, що ним подано звітність, отже Повне товариство "Ломбард Павленко і Компанія" усунув порушення вимог постанову Правління НБУ № 30 від 14.04.2021 (а.с.161-162)

У своїх запереченнях на відповідь на відзив, відповідач підтримує свої доводи, викладені у відзиві на позов та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.175-178).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 закрито підготовче провадження і призначено справу до суду розгляду по суті на 12 год. 30хв. 05.07.2022.

У судовому засіданні 04.08.2022 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, вирішення спору по суті, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови Правління Національного банку від 14.04.2021 надавачі фінансових послуг протягом двох місяців із дня набрання чинності цією постановою мали, зокрема, подати Департаменту ліцензування Національного банку документи про свою структуру власності, визначені в пункті 34 Положення № 30, у формі та у спосіб, передбачені в пункті 35 Положення № 30, станом на дату подання цих відомостей до Національного банку України. Постанова від 14.04.2021 набула чинності 17.04.2021, отже, надавачі фінансових послуг мали подати документи про свою структуру власності до 17.06.2021. Позивач у визначені строки звітність не подав.

У зв`язку з неподанням позивачем інформації щодо своєї структури власності, на виконання вимог пункту 2 Постанови правління Національний банку від 14.04.2021 № 30, Національний банк листом № 27-0047/80423 від 31.08.2021 (а.с.79) надіслав позивачу вимогу (в тому числі, засобами електронного поштового зв`язку) щодо надання інформації та документів про свою структуру власності та встановив строк для її надання 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги.

На вищезазначену письмову вимогу позивачем 10.09.2021 подано до Національного банку інформацію про свою структуру власності (а.с.83-89).

За результатами здійснення безвиїзного нагляду на ринках небанківських фінансових послуг, у зв`язку з виявленням порушення Позивачем постанови Правління Національного банку від 14.04.2021 № 30, Національним банком був складений Акт про правопорушення від 19.11.2021 № 27-0047/110116 (далі Акт), який був направлений Позивачу із супровідним листом від 22.11.2021 № 27-0047/110428 (а.с.93-94)

Національним банком України винесено постанову від 13.12.2021 №27-0047/118429 про накладення на позивача штрафу в розмірі 1600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (27200,00 грн) прийнято з урахуванням загального фінансового стану та наслідків застосування такого заходу впливу до нього (а.с.108-110).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним позов до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про Національний банк України" (далі Закон про Національний банк) рішення (нормативно-правові акти чи індивідуальні акти), дії або бездіяльність Національного банку чи його посадових та службових осіб можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення їх законності, тобто відповідності Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з положеннями статті 19 Конституції України та статті 2 Закону про Національний банк Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, що діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 81 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (надалі Закон про Національний банк») Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими законами України.

Головною метою державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг, здійснюваного Національним банком, відповідно до положень статті 551 Закону про Національний банк, є безпека та фінансова стабільність фінансової системи, захист інтересів вкладників і кредиторів та інших споживачів небанківських фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (далі Закон про фінансові послуги) відносини, що виникають у зв`язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг клієнтам, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.

Статтею 28 Закону про фінансові послуги визначені повноваження Національного банку у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг, серед яких, зокрема,

- розробка і затвердження нормативно-правових актів, обов`язкових до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об`єднаннями, контроль за їх виконання;

- визначення вимог до осіб, які мають намір провадити/провадять діяльність з надання фінансових послуг, включаючи вимоги до їх структури власності, системи корпоративного управління, управління ризиками та внутрішнього контролю, умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії (ліцензійні умови), та порядок контролю за їх додержанням.

У пункті 7 статті 15 Закону про Національний банк визначено, що Правління Національного банку України видає нормативно-правові акти Національного банку України.

Відповідно до положень статті 56 Закону про Національний банк нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Надані Національному банку повноваження були реалізовані під час прийняття 14.04.2021 постанови Правління Національного банку № 30, якою затверджено «Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг» (далі Положення № 30). Зазначене положення прийняте відповідно до статей 7, 15, 551, 56 Закону України Про Національний банк України, статей 21, 27, 28 Закону про фінансові послуги, з метою встановлення вимог до структури власності небанківських фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання і нагляд за якими здійснює Національний банк України.

Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови Правління Національного банку від 14.04.2021 надавачі фінансових послуг протягом двох місяців із дня набрання чинності цією постановою мали, зокрема, подати Департаменту ліцензування Національного банку документи про свою структуру власності, визначені в пункті 34 Положення № 30, у формі та у спосіб, передбачені в пункті 35 Положення № 30, станом на дату подання цих відомостей до Національного банку України.

Постанова від 14.04.2021 набула чинності 17.04.2021, отже, надавачі фінансових послуг мали подати документи про свою структуру власності до 17.06.2021. Однак, позивач, порушивши норми закону, зазначену вимогу у встановлений строк не виконав.

Згідно з пунктами 7 та 35 Положення № 30 документи про структуру власності подаються до Національного банку у такий спосіб:

- повідомлення, складене за формою, наведеною в додатку 1 до Положення № 30 (далі Повідомлення), та схематичне зображення структури власності надавача фінансових послуг, складене відповідно до параметрів підготовки/ заповнення схематичного зображення структури власності надавача фінансових послуг, наведених у додатку 4 до Положення № 30 (далі Схема), подаються у формі електронного документа з накладенням кваліфікованого електронного підпису фізичної особи або уповноваженого представника юридичної особи, або відповідальної особи електронним повідомленням на офіційну електронну поштову скриньку Національного банку nbu@bank.gov.ua або іншими засобами електронного зв`язку, які використовуються в Національному банку;

- відомості про остаточних ключових учасників у структурі власності надавача фінансових послуг та відомості про власників істотної участі в надавачі фінансових послуг (далі разом Відомості), складені за формою та відповідно до параметрів заповнення, наведених у додатках 2 та 3 до Положення № 30 у формі електронного документа, підписаного уповноваженим представником надавача фінансових послуг або відповідальною особою шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, через вебпортал Національного банку.

Підпунктом 1 пункту 7 Положення № 30 визначено, що вимоги щодо складання та подання файлів розміщуються на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України в розділі Статистика/Організація статистичної звітності.

Відповідно до реєстру показників звітності небанківських фінансових установ, який розміщено за посиланням:https://bank.gov.ua/ua/statistic/nbureport/statreport-nonbanking, відомості про структуру власності подаються до Національного банку України у вигляді файлів:

OS1 Дані про остаточних ключових учасників та власників істотної участі учасника ринку небанківських фінансових послуг;

OS2 Дані реєстраційних документів фізичних осіб-остаточних ключових учасників та фізичних осіб-власників істотної участі учасника ринку небанківських фінансових послуг;

OS3 Дані про керівника та виконавця відомостей щодо остаточних ключових учасників та власників істотної участі учасника ринку небанківських фінансових послуг (далі разом Звітні файли).

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону про фінансові послуги Національний банк України в межах своїх повноважень здійснює нагляд за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг у формі безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Порядок здійснення нагляду на ринках небанківських фінансових послуг у формі безвиїзного нагляду встановлено «Положенням про здійснення Національним банком України безвиїзного нагляду на ринках небанківських фінансових послуг», затвердженим постановою Правління Національного банку від 28.12.2020 № 169 (далі Положення № 169).

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Положення № 169 Національний банк відповідно до частини першої статті 57 Закону України Про Національний банк України та частини шостої статті 29 Закону про фінансові послуги для здійснення безвиїзного нагляду в межах своїх повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг одержує від об`єктів безвиїзного нагляду інформацію/пояснення/документи/копії документів шляхом надсилання об`єкту безвиїзного нагляду письмової вимоги.

У письмовій вимозі зазначаються підстави, що зумовили необхідність її направлення, а також перелік інформації/документів/копій документів, які необхідно надати Національному банку, та/або питання, на які Національний банк вимагає надати пояснення та установлюється строк надання об`єктом безвиїзного нагляду відповіді на таку вимогу (підпункт 1 та 2 пункту 9 розділу ІІІ Положення № 169).

У зв`язку з неподанням Позивачем інформації щодо своєї структури власності, на виконання вимог пункту 2 Постанови правління Національний банку від 14.04.2021 № 30, Національний банк листом № 27-0047/80423 від 31.08.2021 (копія додається) надіслав Позивачу вимогу (в тому числі, засобами електронного поштового зв`язку) щодо надання інформації та документів про свою структуру власності та встановив строк для її надання 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги.

На вищезазначену письмову вимогу позивачем 10.09.2021 подано до Національного банку інформацію про свою структуру власності. Так, відповідно до Журналу завантаження звітних файлів Позивач вперше подав Звітні файли станом на 10.09.021 лише 10.09.2021 (а.с.82).

Водночас Повідомлення та Схема були надані Позивачем листом від 10.09.2021 №10/09-1, який було зареєстровано Національним банком України 10.09.2021 за №286/85373 (а.с.92).

Таким чином, документи про структуру власності подані Позивачем лише 10.09.2021, тобто із запізненням у 84 календарні дні, що свідчить про порушення ним пункту 2 Постанови правління Національного банку від 14.04.2021 № 30.

Пунктом 10 частини 1 Закону про фінансові послуги передбачено, що Національний банк у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною 1 статті 21 цього Закону, у разі порушення законодавства про фінансові послуги (крім законодавства, що регулює діяльність на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійну діяльність на фондовому ринку та діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення), нормативно-правових актів Національного банку України має право застосовувати заходи впливу та накладати адміністративні стягнення.

Порядок та умови застосування Національним банком заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність і надання небанківських фінансових послуг, визначено «Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг», що затверджено постановою Правління Національного банку України від 01.02.2021 № 12 (далі Положення № 12).

Відповідно до підпункту 2 пункту 8 розділу ІІІ Положення №12 Національний банк застосовує заходи впливу за порушення учасниками ринку небанківських фінансових послуг/небанківськими фінансовими групами законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання небанківських фінансових послуг, а також робить висновок про здійснення небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників та/або інших кредиторів такої установи (особи) (далі ? ризикова діяльність), на підставі результатів (матеріалів) безвиїзного нагляду за діяльністю учасників ринку небанківських фінансових послуг.

Національним банком за результатами безвиїзного нагляду може бути встановлено відсутність/наявність порушень об`єктом безвиїзного нагляду нормативно-правових актів, що регулюють діяльність щодо надання небанківських фінансових послуг (підпункт 1 пункту 7 Положення № 169).

Національний банк за результатами здійснення безвиїзного нагляду складає акт про правопорушення в разі виявлення порушень нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання небанківських фінансових послуг, вчинених об`єктом безвиїзного нагляду (підпункт 3 пункту 17 розділу ІІІ Положення № 169).

За результатами здійснення безвиїзного нагляду на ринках небанківських фінансових послуг, у зв`язку з виявленням порушення Позивачем постанови Правління Національного банку від 14.04.2021 № 30, Національним банком був складений Акт про правопорушення від 19.11.2021 № 27-0047/110116, який був направлений позивачу із супровідним листом від 22.11.2021 № 27-0047/110428.

Відповідно до положень статті 39 Закону про фінансові послуги Національний банк України обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

З метою отримання додаткової інформації та обрання Національним банком відповідного заходу впливу за фактом вчинення порушення, наведеного в акті, з урахуванням положень вищезазначених норм, Національний банк запропонував Позивачу протягом семи робочих днів із дня отримання Акта подати до Національного банку інформацію щодо:

- характеру та обставин вчинення виявлених порушень, що зазначені в Акті;

- причин, які зумовили виникнення виявлених порушень, що зазначені в Акті;

- вжитих Позивачем заходів для усунення виявлених порушень, що зазначені в Акті, з наданням документів/копій документів та/або інформації, що підтверджують факти вжиття таких заходів.

Однак жодних пояснень позивача, щодо вчиненого правопорушення, до Національного банку не надходило.

Крім того, у супровідному листі від 22.11.2021 № 27-0047/110428 містилася інформація про те, що уповноважена особа/представник позивача запрошується 13.12.2021 о 12.40 на розгляд уповноваженою особою Національного банку питання щодо застосування до Позивача заходу впливу для надання пояснень/заперечень стосовно допущеного порушення (а.с.93).

03.12.2021 на електронну адресу позивача було направлене повідомлення щодо запрошення його уповноваженого представника на розгляд питання щодо застосування до нього заходу впливу за результатами безвиїзного нагляду за ринком небанківських фінансових послуг, для надання пояснень/заперечень стосовно допущеного порушення, яке відбулося в дистанційній формі у режимі відеоконференції на онлайн платформі ZOOM 13.12.2021 року о 12.40 год. (а.с.95).

Як встановлено судом, на зазначеній зустрічі був присутній ОСОБА_1 , директор позивача, який надав пояснення щодо вчиненого правопорушення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону про фінансові послуги за несвоєчасне подання інформації Національним банком України у межах його повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг накладається штраф у розмірі від 100 до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Положення №12 Національний банк обирає та застосовує заходи впливу за порушення законодавства про фінансові послуги з урахуванням:

1) характеру та обставин вчинення виявлених порушень або здійснення ризикової діяльності;

2) причин, які зумовили виникнення виявлених порушень або здійснення ризикової діяльності;

3) загального фінансового стану учасників ринку небанківських фінансових послуг/небанківських фінансових груп;

4) ужитих учасниками ринку небанківських фінансових послуг/небанківськими фінансовими групами заходів для попередження вчинення порушення або здійснення ризикової діяльності, усунення виявлених порушень або припинення здійснення ризикової діяльності;

5) наслідків порушення або здійснення ризикової діяльності та наслідків застосування таких заходів впливу.

Таким чином, Національний банк наділений виключними повноваженнями самостійно визначати адекватність застосованого заходу впливу виявленим порушенням, оскільки саме Національний банк, як суб`єкт владних повноважень, наділений правом та має об`єктивні можливості безпосередньо оцінювати показники діяльності учасників ринків небанківських фінансових послуг. Застосування заходів впливу до учасників ринків небанківських фінансових послуг є дискреційними повноваженнями Національного банку.

Згідно рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.)

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, оскільки завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Зазначені у пункті 10 розділу ІІІ Положення №12 критерії було враховано при застосуванні Національним банком до Позивача заходу впливу у вигляді штрафу в розмірі 1600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Так, характер та обставини вчинення виявлених порушень визначаються важливістю інформації, яка подана несвоєчасно, та періодом прострочення її подання (84 календарні дні).

Слід зазначити, що важливість подання до Національного банку України інформації про структуру власності надавача фінансових послуг зумовлена, зокрема, тим, що невідповідність структури власності небанківської фінансової установи вимогам законодавства України є підставою для відкликання (анулювання) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг (пункт 12 частини першої статті 381 Закону про фінансові послуги).

Як пояснив представник відповідача, постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 1600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (27200,00 грн) прийнято з урахуванням загального фінансового стану та наслідків застосування такого заходу впливу до нього.

Так, відповідно до звітності позивача станом на 30.09.2021, поданої до Національного банку України), розмір активів Позивача становив 610 тис. грн, власний капітал 598 тис. грн (дані про основні показники діяльності ломбардів за 9 міс. 2021 року розміщені на офіційній інтернет-сторінці Національного банку https://bank.gov.ua/ua/statistic/supervision-statist/data-supervision.

Таким чином, застосований захід впливу у вигляді штрафу у розмірі 27200,00 грн (що дорівнює 4,46 % активів позивача) не матиме суттєвого впливу на його фінансовий стан.

Щодо посилання позивача, що Національний банк України у межах своїх повноважень має право застосовувати заходи впливу, але лише відповідно до закону, а не виходячи із власних міркувань доцільності, колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 81 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону про фінансові послуги Національний банк України в межах своїх повноважень здійснює нагляд за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг у формі безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

У пункті 7 статті 15 Закону про Національний банк визначено, що Правління Національного банку України видає нормативно-правові акти Національного банку України.

Відповідно до положень статті 56 Закону про Національний банк нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 постанови Правління Національного банку № 30 від 14.04.2021, якою затверджено «Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг» надавачі фінансових послуг протягом двох місяців із дня набрання чинності цією постановою мали, зокрема, подати Департаменту ліцензування Національного банку документи про свою структуру власності.

У результаті здійснення Національним банком нагляду за діяльністю позивача у формі безвиїзного нагляду, встановлено, що позивач, порушивши норми закону, зазначену вимогу у вказаний строк не виконав. Документи про структуру власності ним були подані пізніше із значним пропуском встановлених строків. Жодних пояснень від позивача, щодо вчиненого правопорушення, до Національного банку не надходило.

Пунктом 10 частини 1 Закону про фінансові послуги передбачено, що Національний банк у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг у межах компетенції, визначеної частиною 1 статті 21 цього Закону, у разі порушення законодавства про фінансові послуги (крім законодавства, що регулює діяльність на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійну діяльність на фондовому ринку та діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення), нормативно-правових актів Національного банку України має право застосовувати заходи впливу та накладати адміністративні стягнення.

Порядок та умови застосування Національним банком заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність і надання небанківських фінансових послуг, визначено «Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг», що затверджено постановою Правління Національного банку України від 01.02.2021 № 12 (далі Положення № 12).

Відповідно до підпункту 2 пункту 8 розділу ІІІ Положення №12 Національний банк застосовує заходи впливу за порушення учасниками ринку небанківських фінансових послуг/небанківськими фінансовими групами законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання небанківських фінансових послуг, а також робить висновок про здійснення небанківською фінансовою установою або особою, яка не є фінансовою установою, ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників та/або інших кредиторів такої установи (особи) (далі ? ризикова діяльність), на підставі результатів (матеріалів) безвиїзного нагляду за діяльністю учасників ринку небанківських фінансових послуг.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону про фінансові послуги за несвоєчасне подання інформації Національним банком України у межах його повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг накладається штраф у розмірі від 100 до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, Національний банк, приймаючи оскаржувану постанову, діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Також представник позивача стверджує, що "неподання або несвоєчасне подання документів з боку позивача не є підставою для проведення безвиїзного нагляду".

Таке твердження представника позивача є хибним, адже аналіз положень нормативно-правових актів, якими керується Національний банк при здійсненні своєї діяльності, що були зазначені у відзиві на позов, дає розуміння того, що закон вимагає наявність підстав саме для проведення виїзного нагляду (інспекційних перевірок), тоді як безвиїзний нагляд здійснюється Національним банком на постійній основі.

Зокрема у підпункті 9 пункту 1 статті 29 Закону про фінансові послуги зазначено, що Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг керується принципами здійснення виїзного нагляду (інспектування) лише за наявності підстав та в порядку, що визначені законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Порядок здійснення нагляду на ринках небанківських фінансових послуг у формі безвиїзного нагляду встановлено «Положенням про здійснення Національним банком України безвиїзного нагляду на ринках небанківських фінансових послуг», затвердженим постановою Правління Національного банку від 28.12.2020 № 169.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу I Положення № 169 безвиїзний нагляд - форма здійснення Національним банком нагляду за дотриманням об`єктами безвиїзного нагляду вимог законів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання небанківських фінансових послуг (далі - нормативно-правові акти, що регулюють діяльність із надання небанківських фінансових послуг), без відвідування їх за місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Положення № 169 Національний банк здійснює безвиїзний нагляд шляхом:

1) моніторингу діяльності об`єктів безвиїзного нагляду на підставі аналізу звітності, документів (їх копій), операцій, опитувальників, письмових пояснень, інформації, отриманої від об`єктів безвиїзного нагляду, від підрозділів Національного банку, державних органів, а також іншої інформації та документів, отриманих Національним банком під час виконання ним своїх функцій, уключаючи інформацію/документи з офіційних джерел;

2) регулярного оцінювання Національним банком загального фінансового стану небанківської фінансової установи, результатів її діяльності та якості корпоративного управління, системи внутрішнього аудиту (контролю) та управління ризиками, дотримання обов`язкових нормативів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.

Національним банком за результатами безвиїзного нагляду може бути встановлено наявність визначених законодавством України підстав для проведення Національним банком позапланової інспекційної перевірки (підпункт 6 пункту 7 розділу ІІ Положення № 169).

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 статті 30 Закону про фінансові послуги підставами для проведення позапланової інспекційної перевірки є неподання у встановлений строк учасником ринку небанківських фінансових послуг звітності, інших документів та інформації, подання яких вимагається відповідно до законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, та/або на вимогу Національного банку України.

Як зазначалося у відзиві на позов, позивачем все ж таки були надані документи на вимогу Національного банку, хоча це відбулося зі значним порушенням строків. Отже, підстави, передбачені нормами чинного законодавства, для проведення Національним банком позапланової інспекційної перевірки позивача, були відсутні.

Однак, навіть наявність підстав для проведення Національним банком позапланової інспекційної перевірки, не є зобов`язанням для Національного банку провести позапланову інспекційну перевірку, про що зазначено у підпункті 1 статті 30 Закону про фінансові послуги: Національний банк України в межах своїх повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг має право проводити планові та позапланові інспекційні перевірки діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.

Згідно рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.)

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, оскільки завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, прийняття Національним банком рішення, в межах наданого йому законодавством права, щодо проведення/непроведення позапланової інспекційної перевірки, навіть за наявності підстав для її проведення, є дискреційними повноваженнями Національного банку України. Таке право Національний банк України реалізує на власний розсуд, при цьому попередньо враховуючи обставини конкретної ситуації через призму принципів здійснення нагляду, зокрема, принципу обмеження надмірного регуляторного втручання з метою уникнення зайвих адміністративних процедур (п. 4 ч. 1 ст. 29 Закону). Проведення позапланової інспекційної перевірки є крайнім заходом державного нагляду та здійснюється виключно за наявності передбачених законом підстав та неможливості встановити певні обставини шляхом безвиїзного нагляду.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку колегії суддів, позивачем не доведено протиправності оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Повного Товариства "Ломбард Павленко і Компанія" (пр-кт Героїв Дніпра, буд.42, м.Горішні Плавні, Полтавська область, код ЄДРПОУ 23542488) до Національного банку України (вул. Інститутська, 9, м.Київ, код ЄДРПОУ 00032106) про визнання протиправною та скасування постанови повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 серпня 2022 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя Г.В. Костенко С.О. Удовіченко І.Г. Ясиновський