КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2022 року № 320/15882/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Органа самоорганізації населення "ВОСТОК" до Ірпінської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Орган самоорганізації населення "ВОСТОК" з позовом до Ірпінської міської ради, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради №1434-13-VIII від 26.08.2021 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки по вул.Київська, 81 в м.Ірпінь ";

- визнати протиправною та нечинною містобудівну документацію - детальний план території земельної ділянки по вул.Київська, 81 в м.Ірпінь , яка була затверджена рішенням Ірпінської міської ради №1434-13-VIII від 26.08.2021.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірне рішення було прийнято відповідачем з порушенням вимог статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки Ірпінською міською радою не було проведено громадського обговорення проекту детального плану території (далі також - ДПТ) земельної ділянки по вул.Київська, 81 в м.Ірпінь перед затвердженням такої містобудівної документації.

Крім того, позивач зауважує, що відповідно до Генерального плану м. Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 №4574-62-УІІ, охоплена ДПТ територія є зоною рекреаційного призначення, де заборонена господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище, у той час як спірний ДПТ передбачає здійснення звичайної садибної та котеджної забудови, а не збереження рекреаційного призначення цієї території.

Також позивач стверджує, що ДПТ не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст Детального плану території».

У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем рішення про затвердження ДПТ та визнати протиправним та нечинним містобудівну документацію - детальний план території.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (з урахуванням особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень, встановлених статтею 264 КАС України), розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Зобов`язано Ірпінську міську раду опублікувати оголошення про оскарження рішення Ірпінської міської ради №1434-13-VIII від 26.08.2021 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки по вул.Київська, 81 в м.Ірпінь" у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, докази чого надати суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 .

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що задля проведення громадських слухань на офіційному веб-сайті Ірпінської міської ради було розміщено ескіз детального плану території, а за результатом громадських слухань 22.06.2021 було складено протокол розгляду заяв та пропозицій, після чого ДПТ було підготовлено та винесено на розгляд сесії Ірпінської міської ради.

Стверджує, що відповідно до Плану зонування території (зонінг) м. Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 27.06.2013 №3260-45-УІ, територія, охоплена спірним ДПТ, відноситься до територіальної зони перспективної забудови Г-2 та Ж-4п, які передбачаються можливість здійснення будівництва, зазначеного у ДПТ. При цьому відповідач зауважує, що відповідно до ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території» ДПТ розробляється на підставі зонінгу та не може йому суперечити.

Також відповідач, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 15.12.2015 у справі №800/206/15 та від 15.11.2016 у справі №800/301/16, зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. У зв`язку з цим відповідач зазначає, що безпосередньо позивач не обґрунтовує завдання йому реальної шкоди діями та спірним рішенням відповідача, а встановлення відсутності матеріально правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач заперечує твердження відповідача про відповідність ДПТ плану зонування, оскільки згідно його текстової частини ця містобудівна документація розроблялася на основі Генерального плану міста Ірпінь і до плану зонування відношення не має.

Також у відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до текстової частини ДПТ максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки 40%, що відповідно до таблиці 6.2 «Показники граничних параметрів забудови земельної ділянки» ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» відповідає максимально допустимому відсотку забудови з поверховістю 6-8 поверхів.

Позивач стверджує про невідповідність спірного ДПТ вимогам п.п.8.4.3 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», згідно з яким розміри територій адміністративно-господарських споруд у зонах відпочинку слід приймати на рівні 4-5% від загальної площі. Враховуючи, що площа земельної ділянки складає 4,6966 га, у даному випадку 5% має дорівнювати 0,23483 га, у той час як відповідно до ДПТ під дачні будинки заплановано відвести 0,7670 га.

Також позивач зауважує про невідповідність ДПТ положенням ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території», який не передбачає такої територіальної зони як Ж-4п «Зона перспективної мішаної житлової забудови середньої поверховості».

Невідповідність ДПТ вимогам ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст ДТП» позивач пояснює:

- відсутністю таких додатків як «креслення поперечних профілів вулиць», «завдання на розроблення детального плану»;

- відсутністю у пояснювальній записці таких розділів як «система обслуговування населення», «розміщення основних об`єктів обслуговування», «заходи щодо реалізації детального плану на етап від 3 років до 7 років», «перелік вихідних даних»;

- невідповідністю розділу «основні техніко-економічні показники» вимогам п.6.1.19 ДБН;

- невиконанням вимог п.7.2 ДБН.

Третя особа надала письмові пояснення, згідно яких вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні. Зміст пояснень третьої особи є аналогічним до заперечень відповідача, викладених у відзиві.

У підготовчому судовому засіданні 02.06.2022 представником позивача була подана заява про зміну підстав позову, згідно якої позивач доповнив позов такою підставою як непроведення відповідачем стратегічної екологічної оцінки проекту спірного ДПТ, що суперечить вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Усною ухвалою суду від 22.06.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, заява позивача про зміну підстав позову була прийнята до розгляду.

Щодо вказаної додаткової підстави позову відповідач надав заперечення, у яких зауважив про відсутність необхідності проводити стратегічну екологічну оцінку проекту спірного ДПТ.

Усною ухвалою суду від 30.06.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 17.08.2022 представники сторін та третьої особи, після надання відповідних пояснень по суті справи, заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з цим у судовому засіданні 17.08.2022 усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судовому засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 08.04.2021 №569-7-VIII за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМАКС ІНВЕСТ» та наданих матеріалів було надано дозвіл на розробку детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь.

На підставі цього рішення Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного проектування та ландшафтного дизайну» був розроблений детальний план території для розташування рекреаційних закладів із регламентованим режимом відпочинку для дорослих та сімей з дітьми в м. Ірпінь, вул. Київська, 81 Ірпінської територіальної громади Бучанського району Київської області.

26.08.2021 Ірпінською міською радою Бучанського району Київської області було прийнято рішення №1434-13-VIII, яким затверджено детальний план території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаного рішення, Орган самоорганізації населення "ВОСТОК" звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування цього рішення, а також затвердженої ним містобудівної документації, з приводу чого суд зазначає таке.

Закон України від 16.11.1992 № 2780-XII «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-ХІІ) визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 12 Закону № 2780-XII до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України від 17 лютого 2011 року №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3038-VI).

Згідно зі статтею 8 Закону №3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Статтею 19 цього Закону визначено, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються Кабінетом Міністрів України.

Детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

На виконання частини четвертої статті 12, частини п`ятої статті 14, частини третьої статті 16 Закону № 3038-VI наказом від 16.11.2011 № 290 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України затвердило Порядок розроблення містобудівної документації (далі - Порядок № 290), який визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно з пунктом 4.8 Порядку №290 детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

У п. 4.12 Порядку №290 передбачено, що детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

Як було вказано вище, звертаючись до суду з позовом у цій справі, Орган самоорганізації населення "ВОСТОК" стверджує, що:

- спірний детальний план території суперечить положенням Генерального плану м. Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 №4574-62-УІІ;

- спірний детальний план території суперечить вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст Детального плану території»;

- відповідачем не було проведено громадського обговорення проекту детального плану території;

- відповідачем не було проведено стратегічну екологічну оцінку проекту детального плану території.

Отже, вирішення спору по суті потребує надання оцінки кожному зі вказаних доводів позивача.

При цьому, у першу чергу суд вважає за доцільне надати відповідь на аргументи відповідача та третьої особи щодо відсутності порушеного права позивача та, відповідно, необхідність відмови у позові, з приводу чого зазначає таке.

У постанові від 26.03.2021 у справі №522/5362/17 Верховний Суд сформулював такий висновок:

«Аналіз положень статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає можливість стверджувати, що детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це зокрема сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту.

Затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, місцева рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їхнє коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Рішення місцевої ради щодо затвердження детального плану у межах населеного пункту стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності».

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 466/1264/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 520/14995/16-а, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що детальний план території є містобудівною документацією на місцевому рівні та належить до нормативно-правових актів, а тому судовий розгляд справ про оскарження детального плану території здійснюється з особливостями, визначеними статтями 264, 265 КАС України.

З аналізу цих статей вбачається, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.

У постанові від 30 грудня 2021 року у справі № 826/5804/17 Верховний Суд зазначив таке:

«Безпідставними є також і аргументи касаційних скарг про те, що спірне рішення відповідача не порушує жодних прав позивачів, зокрема, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів про належність їм земельних ділянок та/або будівель на територіях, які охоплюються Детальним планом території місцевості Микільська Слобідка, оскільки відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Наявність або відсутність у власності чи користуванні об`єктів нерухомого майна вищевказана норма процесуального права не пов`язує з правом звернення до адміністративного суду з вимогами щодо оскарження нормативного правового акта, до яких належить й рішення міської ради про затвердження детального плану територій міста.

При цьому, суди попередніх інстанцій, проаналізувавши наявні у матеріалах справи Положення Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Микільська Слобідка» та Статут Громадської організації «Микільська Слобідка» встановили наявність у них повноважень на звернення до суду з такими позовними вимогами в інтересах мешканців місцевості Микільська Слобідка, які є членами Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Микільська Слобідка» та Громадської організації «Микільська Слобідка».

В аспекті права громадських організацій звертатися до суду із захистом суспільних інтересів суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Association Burestop and others 55 v. France» (заяви № № 56176/18, 56189/18, 56232/18, 56236/18, 56241/18, 56247/18), яка стосувалася права природоохоронної організації захищати у суді екологічні права громадян. У цій справі ЄСПЛ дійшов висновку, що громадська організація має право звертатися до суду із захистом суспільних інтересів у відповідній сфері, якщо це узгоджується із статутним завданням такої організації.

З матеріалів справи вбачається, що Орган самоорганізації населення "ВОСТОК" був створений відповідно до рішення Ірпінської міської ради від 25.06.2020 №6594-82-УІІ.

Відповідно до пункту 1.1 Положення, затвердженого Установчою Конференцією мешканців кварталів міста Ірпінь Київської області згідно з протоколом від 16.08.2020, Орган самоорганізації населення "ВОСТОК" (ОСН «Восток») - це форма добровільної організації жителів, які на законних підставах проживають на території кварталу міста Ірпінь Київської області, обмеженого: вулицею Київська (непарні номери з 83 по 75 включно); провулком Глінки, починаючи з вулиці Пушкінська, 82-б (включно), закінчуючи вул. Київська, 83 (включно); включає наступні адреси: вулиця Глінки, 1, 1-а, 1/1, 1/2, і що об`єдналися за місцем проживання на основі спільності інтересів для рішення безпосередньо через загальні збори чи конференції представників жителів даної території (далі - конференції) питань, що торкаються інтересів населення відповідної території і віднесених, відповідно до чинного законодавства, до ведення органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2.1 Положення основними напрямами діяльності ОСН «Восток», визначеними Загальними зборами (Конференцією) мешканців кварталу, є, серед іншого: участь членів ОСН у безпосередньому вирішенні питань місцевого значення на території кварталу відповідно до ст. 140 Конституції України і Законів України; збереження оздоровчого призначення земель колишнього дитячого табору «Восток».

Таким чином, оскільки спірний ДПТ охоплює землі колишнього дитячого табору «Восток», збереження оздоровчого призначення яких є основним напрямом діяльності ОСН «Восток», суд констатує наявність у позивача повноважень на звернення до суду з позовом у цій справі в інтересах мешканців, які проживають на території кварталу міста Ірпінь Київської області, обмеженого: вулицею Київська (непарні номери з 83 по 75 включно); провулком Глінки, починаючи з АДРЕСА_2 (включно), закінчуючи вул. Київська, 83 (включно); включає наступні адреси: вулиця Глінки, 1, 1-а, 1/1, 1/2.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України №832-ХІV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Отже, позивач має право доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

З урахуванням цього, суд вважає непереконливими твердження відповідача та третьої особи про відсутність у позивача права на звернення до суду через відсутність порушеного права.

Надаючи відповідь на аргументи позивача, покладені в основу позову у цій справі, суд зазначає таке.

Щодо тверджень позивача про невідповідність ДПТ положенням Генерального плану.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин (ч.3 ст. 17 Закону № 3038-VI).

Згідно з положеннями статті 18 цього Закону план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

У свою чергу, як було вказано вище, згідно з частиною першою статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Згідно з пунктом 4.2 Державних будівельних норм України Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 №107, детальний план розробляється, зокрема, на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затверджених генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Відповідно до пункту 4.1 ДБН Б.1.1-15:2012 "Склад та зміст генерального плану населеного пункту", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.07.2012 №358, генеральнии? план населеного пункту є основним видом містобудівноі? документаціі? на місцевому рівні, призначеноі? для обґрунтування довгостроковоі? стратегіі? планування та забудови та іншого використання територіі? населеного пункту.

Пунктом 4.3 ДБН Б.1.1-15:2012 визначено, що генеральнии? план визначає основні принципи і напрямки планувальноі? організаціі? та функціонального призначення територіі?, формування системи громадського обслуговування населення, організаціі? вулично-дорожньоі? та транспортноі? мережі, інженерного обладнання, інженерноі? підготовки і благоустрою, цивільного захисту територіі? та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони навколишнього природного середовища, охорони та збереження культурноі? спадщини та традиціи?ного характеру середовища історичних населених пунктів, а також послідовність реалізаціі? рішень, у тому числі етапність освоєння територіі?.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами територіі? таких населених пунктів на підставі завдання (п.4.4 ДБН Б.1.1-15:2012).

Згідно з п.4.5 ДБН Б.1.1-15:2012 відповідно до затвердженого генерального плану розробляють плани зонування територіі? (зонінг), детальні плани територіи?, програми соціально-економічного розвитку, галузеві схеми розвитку інженерно-транспортноі? інфраструктури, документацію із землеустрою, проектну документацію на будівництво.

План зонування територіі? може розроблятися у складі генерального плану цього населеного пункту, що зазначають у завданні на розроблення генерального плану населеного пункту (далі-завдання) (додаток Б).

План зонування територіі? може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі Генерального плану території та не можуть йому суперечити. Крім того, детальний план території розробляється на підставі плану зонування та не може йому суперечити.

Рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 №4574-62-VII було затверджено оновлений Генеральний план міста Ірпінь Київської області, розроблений Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя.

Генеральний план розміщений на офіційному веб-сайті Ірпінської міської ради за посиланням https://imr.gov.ua/for-citizens/generalnij-plan.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, територія, охоплена спірним ДПТ, згідно Генерального плану міста Ірпінь відноситься до земель рекреаційного призначення.

Так, згідно з Основним кресленням, Схемою інженерної підготовки та захисту території, Схемою проектних планувальних обмежень, Схемою інженерного обладнання території (теплопостачання, газопостачання, електропостачання), які є частинами Генерального плану, охоплена спірним ДПТ ділянка відноситься до території рекреаційного призначення, позначена на експлікації номером 104 - «інші спортивно-оздоровчі комплекси» (установи санаторно-курортного лікування та відпочинку).

Відповідно до пункту 1.1 Пояснювальної записки до спірного ДПТ земельна ділянка загальною площею 4,6966 га знаходиться в західній частині міста Ірпінь. Згідно Публічної кадастрової карти дана територія належить для будівництва і обслуговування санаторно-курортних закладів оздоровчого призначення, а відповідно до Генерального плану міста Ірпінь відносить до територій рекреаційного призначення.

Згідно вихідних матеріалів, на даній території були розташовані руїни дитячого оздоровчого табору «Восток».

Згідно з розділом 3.4 Пояснювальної записки до Генерального плану м. Ірпінь «Господарський комплекс» на території міста розташовані установи, що внаслідок фінансової скрути підприємств - їх власників припинили свою діяльність та перейшли у власність інших юридичних та фізичних осіб. На даний час цими рекреаційними установами зайнято 23,9 га (дитячий санаторій «Ясний», оздоровчий комплекс «Сокіл», колишній дитячий оздоровчий табір «Восток» та ряд інших установ).

В підрозділі «Розвиток рекреаційного господарства» розділу 3 Пояснювальної записки до Генерального плану м. Ірпінь «Основні напрямки розвитку господарського комплексу» зазначено, що впродовж розрахункового етапу рекреаційне господарство залишиться однією із галузей господарського комплексу міста, основою спеціалізації якого, як і раніше, буде організація санаторного лікування, відпочинку та туризму. Передбачається подальший розвиток мережі рекреаційних установ та створення зон короткочасного відпочинку для населення Ірпеня. Розвиток матеріальної бази рекреаційного господарства намічається за рахунок, зокрема, використання оздоровчих установ, що на даний час не функціонують, шляхом повної чи часткової реконструкції або будівництва на їх території нових установ: оздоровчий комплекс «Сокіл» та оздоровча установа ПП «Блексі», колишній дитячий оздоровчий табір «Восток», загальна площа яких дорівнює 16,3 га. Орієнтовна місткість установ, що розміщатимуться на цих територіях, може скласти 1,08 тис. місць.

Відповідно до пункту 2.1 Пояснювальної записки до спірного ДПТ в межах детального плану території передбачається розташування рекреаційних закладів із регламентованим режимом відпочинку для дорослих та дітей з дітьми. Детальний план території уточнює положення Генерального плану міста Ірпінь в частині планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції та параметрів забудови.

Згідно проектних рішень детальним планом передбачено умовне розділення території проектування на 33 окремі території відпочинку (площею від 0,0955 га до 0,1060 га), що будуть розділені між собою зеленою огорожею, обов`язковим під`їздом до кожної з них, та можливістю розміщення котеджу для відпочинку та власним паркомісцем. В центральній частині території проектування планується розмістити котедж для відпочинку блокованого типу, що умовно буде розділено на 24 окремі території (площею від 0,0220 га до 0,0270 га). Також планується облаштування території артезіанською свердловиною для господарсько-побутових потреб території проектування.

Згідно з пунктом 2.2 Пояснювальної записки до спірного ДПТ територія ділянки розділена на 2 функціональні зони: рекреаційна та комунальна.

Рекреаційна зона призначення використовується для розташування рекреаційних закладів для відпочинку дорослого населення та сімей з дітьми (окремі території - котеджі для відпочинку). Комунальна зона - територія проїздів та територія розміщення інженерних будівель і споруд.

Вільну від забудови території планується озеленити, використовуючи газони звичайного типу та насадження декоративних дерев.

Позивач зазначає, що оскільки землі, охоплені спірним ДПТ, згідно Генерального плану м. Ірпінь відносяться до території рекреаційного призначення, на вказаній території заборонено здійснення запланованого будівництва - котеджів для відпочинку (дачних будинків).

Так, відповідно до статті 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», на яку посилається позивач у позовній заяві, рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

На території рекреаційних зон забороняються:

а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Статтею 2 цього ж Закону визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Отже, враховуючи, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища регулюються, зокрема, земельним, а не містобудівним законодавством, встановлена статтею 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» заборона на здійснення господарської діяльності стосується саме земельних ділянок, які за своїм цільовим (а не функціональним) призначенням відносяться до земель рекреаційного призначення.

Суд звертає увагу позивача на те, що поняття «цільове призначення» відноситься до галузі земельного законодавства, у той час як «функціональне призначення» - до містобудівного. Вказані поняття не є тотожними.

Так, відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, як, зокрема:

- землі житлової та громадської забудови (п. «б»);

- землі рекреаційного призначення (п. «ґ»).

Згідно з частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Отже, Земельний кодекс України розрізняє поняття «цільове призначення земельної ділянки» та «функціональне призначення території» та, зокрема, передбачає, що ціль використання земельної ділянки має відповідати визначеній містобудівною документацією (у даному випадку - генеральним планом) функції території, в межах якої розташована така земельна ділянка.

З наявних в матеріалах справи витягів з Державного земельного кадастру вбачається, що охоплена спірним ДПТ територія складається з двох земельних ділянок:

- площею 0,0432, кадастровий номер 3210900000:01:078:0016, дата державної реєстрації 02.11.2021;

- площею 4,6534, кадастровий номер 3210900000:01:078:0018, дата державної реєстрації 02.11.2021.

Право власності на вказані земельні ділянки належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 02.11.2021, про що свідчать відповідні витяги, наявні у справі.

При цьому, з витягів з ДЗК вбачається, що цільове призначення вказаних земельних ділянок - 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

У свою чергу, згідно зі статтею 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Частиною третьою статті 52 Земельного кодексу України визначено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується невідповідність цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1 , функціональному призначенню території, в межах яких вони розташовані згідно Генерального плану м. Ірпінь.

Однак, абзацом другим статті 20 Земельного кодексу України обумовлено, що встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках, зокрема, передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У свою чергу, частиною третьою статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:

- комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території;

- генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території;

- план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель";

- детальний план території.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" (далі - Закон №711) набрав чинності 24.07.2021.

Рішенням Ірпінської міської ради від 27.06.2013 №3260-45-VI був затверджений план зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області.

Відповідно до Схеми зонування міста Ірпінь, розміщеної на офіційному веб-сайті Ірпінської міської ради (https://imr.gov.ua/gen/irpen_zoning85.jpg) територія, охоплена спірним ДПТ, розташована в межах зон Г2 «Зона центрів місцевого значення» та Ж-4п «Зона перспективної мішаної житлової забудови середньої поверховості».

Відповідно до Книги 1 Пояснювальної записки до зонінгу зона Г-2 призначена для розташування адміністративних, ділових, фінансових, торговельних установ, закладів обслуговування та супутніх до них елементів транспортної інфраструктури. Зона призначена для обслуговування населення, що мешкає в житлових кварталах.

Зону формують території здебільше громадської забудови, на яких за містобудівної документацією розміщуються торгівельні заклади та інші об`єкти обслуговування населення.

Переважні види використання:

- адміністративні споруди, офіси, організації управління;

- будівлі змішаного використання - з житловими приміщенням у верхніх поверхах та розміщенням на нижніх поверхах об`єктів ділового, культурного, комерційного використання;

- банки, відділення банків;

- юридичні установи;

- відділення зв`язку, поштові відділення;

- підприємства громадського харчування;

- магазини, торгівельні комплекси;

- приймальні пункти пральні та хімчистки;

- відділки, дільничні пункти управління внутрішніх справ;

- парки, сквери, бульвари.

Супутні види використання:

- установи освіти та виховання;

- спортивні та фізкультурно-оздоровчі заклади;

- заклади культури та мистецтва;

- музеї, виставкові зали, художні галереї;

- культові споруди;

- готелі, центри обслуговування туристів;

- підприємства побутового обслуговування населення;

- споруди для тимчасового зберігання транспортних засобів, для обслуговування існуючих в зоні об`єктів;

- дитячі дошкільні установи;

- окремі будинки садибного типу, що існували на момент розроблення зонінгу;

- малі архітектурні форми.

Допустимі види використання:

- гаражі та стоянки для постійного зберігання транспортних засобів, для обслуговування існуючих в зоні об`єктів;

- розважальні комплекси;

- установи охорони здоров`я та соціального забезпечення;

- громадські вбиральні.

До зони Ж-4п відносяться квартали перспективної багатоквартирної житлової забудови. Зона формується на територіях, на яких за містобудівною документацією передбачена багатоквартирна забудова (на сьогодні ділянки мають інший вид використання) або містобудівною документацією передбачені резервні території під такий вид забудови.

Зона призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків поверховістю від 4 до 5 поверхів, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування населення, окремих об`єктів загальноміського та районного значення.

Переважні види використання:

- багатоквартирні 4 - 5 поверхові житлові будинки;

- гуртожитки;

- бібліотеки;

- виставкові зали, музеї;

- клубні приміщення багатоцільового та спеціалізованого призначення;

- приміщення для занять спортом;

- дитячі дошкільні установи;

- навчально-виховні комплекси;

- загальноосвітні школи;

- малі архітектурні форми;

- майданчики у внутрішньодворових просторах - дитячі, відпочинку, спортивні, господарські.

Супутні види використання:

- вбудовані, напівпідземні гаражі та відкриті стоянки;

- адміністративні споруди, офіси;

- поліклініки, центр народної медицини, кабінети лікарів, що займаються практикою, відділення сімейної медицини;

- аптеки;

- підприємства громадського харчування;

- відділення банків;

- відділення зв`язку, поштові відділення;

- підприємства побутового обслуговування;

- комунальні підприємства по обслуговуванню та експлуатації житлового фонду;

- відкриті стоянки для тимчасового зберігання автотранспорту з розрахунку відповідно ДБН 360-92**.

Допустимі види використання:

- окремі житлові будинки вище 5 поверхів (лише за умови обов`язкового розроблення детального плану території);

- спортивні зали;

- культові споруди;

- готелі;

- багатоповерхові гаражі;

- тимчасові споруди для роздрібної торгівлі.

Отже, оскільки вказаний план зонування території був затверджений до набрання чинності Законом №711, відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" він підлягає врахуванню при передачі (наданні) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб.

Відповідно до пункту 17 статі 1 Закону № 3038-VI функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

При цьому, функціональні зони визначаються планом зонування території.

Так, відповідно до положень статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

До того ж, суд звертає увагу на те, що пунктом 6-3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону № 3038-VI встановлено, що до 1 січня 2025 року функціональне призначення території може визначатися детальним планом території. Дія цього положення не поширюється на території, де затверджені комплексні плани або генеральні плани населеного пункту відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель". При визначенні функціональної зони в такому порядку не допускається зміна (уточнення) раніше визначених планом зонування, генеральним планом населеного пункту функціональних зон на території островів, у межах водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, водних об`єктів, а також території, на якій розташовані ліси, сквери, парки.

Таким чином, оскільки Генеральний план міста Ірпінь Київської області був затверджений рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 №4574-62-VII, тобто до набрання чинності Законом №711 (24.07.2021), цей Генеральний план був затверджений не «відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель", що, у свою чергу, свідчить про те, що функціональне призначення території у даному випадку може визначатися детальним планом території.

За таких обставин, суд дійшов висновку про непереконливість тверджень позивача про необхідність скасування спірного ДПТ через його невідповідність положенням Генерального плану міста Ірпінь.

Щодо тверджень позивача про невідповідність ДПТ вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст Детального плану території».

Відповідно до статті 9 Закону №3038-VI нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, забезпечує розроблення, затвердження, перегляд, внесення змін і скасування державних будівельних норм.

Відповідно до пункту 6.1.14 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» при розміщенні на земельній ділянки окремого житлового будинку або групи житлових будинків (без урахування розміщення гаражів, автостоянок, закладів дошкільної освіти, закладів загальної середньої освіти, закладів короткотривалого перебування дітей та інших об`єктів мікрорайонного обслуговування) слід дотримуватися розрахункових показників граничних параметрів забудови, як відношення площі під забудовою першого поверху житлового будинку по зовнішньому контуру, включаючи нормативну ширину вимощення, лоджій, вхідних груп, а також горизонтальних проекцій виступаючих конструкцій до площі земельної ділянки, наведених у таблиці 6.2.

У таблиці 6.2, у свою чергу, визначено, що при поверховості житлових будинків у 3 поверхи без урахування мансарди максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 50%.

Позивач стверджує про невідповідність показників граничних параметрів забудови, наведених у спірному ДПТ, нормативам, визначеним у таблиці 6.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Натомість, суд звертає увагу на те, що у містобудівних умовах та обмежень, наведених на сторінці 29-30 пояснювальної записки до спірного ДПТ, гранично допустима висотність та поверховість будинків визначена на рівні 12 метрів, до 3 поверхів, а максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 40%, що відповідає показникам граничних параметрів забудови згідно таблиці 6.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Отже, твердження позивача про невідповідність спірного ДПТ вимогам пункту 6.1.14 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» є безпідставними.

Відповідно до пункту 8.4.1 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» зони відпочинку населення створюються переважно на землях рекреаційного призначення в межах міст (внутрішньоміські), приміських зон (приміські), у системах міжселенного розселення.

Зони короткочасного відпочинку (щоденної, щотижневої регульованої рекреації) рекомендується розміщувати на відстані не більше 30 кілометрів від населеного пункту.

Зони тривалого відпочинку (стаціонарної рекреації) рекомендується розташовувати за межами населених пунктів у найбільш сприятливих умовах.

Відповідно до пункту 8.4.3 вказаних ДБН у зонах відпочинку доцільно передбачати розміщення закладів і підприємств обслуговування шляхом формування громадських центрів.

Розміри територій з урахуванням функціонального призначення громадського центру слід приймати, у % від його загальної площі:

- культурно видовищних закладів - 1-2;

- фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд - 2-4;

- пляжів і пристроїв для відпочинку на воді - 4-8;

- майданчиків для відпочинку дітей - 3-6;

- майданчиків відпочинку та розваг дорослих - 5-7;

- адміністративно-господарських споруд - 4-5;

- зелених насаджень і квітників - до 70.

Посилаючись на цей пункт ДБН, позивач стверджує, що щільність забудови земельної ділянки не має перевищувати 5%, у той час як спірним ДПТ передбачено здійснення будівництва дачних будинків на території 0,7670 га, до дорівнює 16% від загальної площі.

Натомість, суд звертає увагу на те, що згідно з приміткою до вищевказаного пункту ДБН розміри території для короткочасного відпочинку дітей у разі її розміщення поблизу міської забудови можуть бути збільшені, але не більше ніж на 20%.

Крім того, суд звертає увагу на те, що розділ 8.4 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» встановлює вимоги до забудови рекреаційних територій, у той час, як було вказано вище, функціональне території у даному випадку було визначено планом зонування території, затвердженим до набрання чинності Законом №711, а також, враховуючи положення пункту 6-3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону № 3038-VI, може визначатися детальним планом території.

Щодо тверджень позивача про невідповідність спірного ДПТ вимогам пунктів 5.1.10, 6.1.11, 6.1.17, 6.1.18, 6.1.19, 6.1.21 та 7.2 ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території» суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5.1.10 ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території» до складу графічноі? частини детального плану входить креслення поперечних профілів вулиць.

На кресленнях із зазначенням розмірів зображають: червоні лініі?, лініі? регулювання забудови, проі?зну частину, тротуари, велодоріжки, зелені насадження, існуючі і проектні інженерні мережі.

Водночас, креслення поперечних профілів вулиць з усіма необхідними показниками міститься у складі спірного ДПТ (т.1, а.с. 139-140), у зв`язку з чим твердження позивача про протилежне є непереконливими.

Відповідно до пункту 6.1 ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території» текстові матеріали детального плану відповідають графічним матеріалам та формують у вигляді пояснювальноі? записки, яка включає розділи:

- система обслуговування населення, розміщення основних об`єктів обслуговування (п.6.1.11);

- заходи щодо реалізаціі? детального плану на етап від 3 років до 7 років (п.6.1.17);

- перелік вихідних даних (додаток Б) (п.6.1.18);

- техніко-економічні показники, у т.ч. прогнозні показники відповідно до етапів реалізаціі? генерального плану (додаток В) (п.6.1.19).

Згідно з п.6.1.21 ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території» до примірників пояснювальноі? записки, що надаються замовнику, додаються ксерокопіі? рішень органів місцевого самоврядування, завдання на розроблення детального плану та вихідних даних. До архівного примірника пояснювальноі? записки додаються оригінали зазначених документів.

Дослідивши спірний ДПТ, суд зазначає, що система обслуговування населення та розміщення основних об`єктів обслуговування описані в розділі «Інженерне забезпечення та розміщення інженерних мереж, споруд» (розділ 7, т.1, а.с.121-126); техніко-економічні показники відображені в розділі 8 (т.1, а.с.127); перелік вихідних даних для розроблення детального плану, що були надані замовником, відображені на сторінці 9 спірного ДПТ (т.1, а.с.107); у вступній частині ДПТ вказано, що проект виконано на розрахунковий етап - 7 років (до 2027 року) (т.1, а.с.107); інвестиційні наміри будівництва для відповідної території відображені в розділі 2.1 ДПТ (т.1, а.с.113); спірний ДПТ містить завдання на розроблення (т.3, а.с.184-185).

Стосовно тверджень позивача щодо невизначення у спірному ДПТ червоних ліній суд звертає увагу на те, що червоні лінії відображені у додатках до ДПТ «Опорнй план», «Схема планувальних обмежень», «Проектний план поєднаний зі схемою організації руху транспорту і пішоходів та планом червоних ліній», «Схема інженерної підготовки території та вертикального планування», «Схема інженерних мереж, споруд і використання підземного простору» (т.1, а.с.135-142).

З урахуванням цього, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про невідповідність спірного ДПТ вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст Детального плану території».

Твердження позивача на невідповідність ДПТ положенням ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території», який не передбачає такої територіальної зони як Ж-4п «Зона перспективної мішаної житлової забудови середньої поверховості», суд вважає непереконливими, оскільки такі посилання можуть бути підставою для тверджень про невідповідність плану зонування міста Ірпінь цим вимогам ДБН.

Натомість, всупереч положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду справи сторони не надали суду доказів оскарження у судовому порядку рішення Ірпінської міської ради від 27.06.2013 №3260-45-VI, яким був затверджений план зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області, що містить відповідну функціональну зону.

Щодо тверджень позивача про непроведення відповідачем стратегічної екологічної оцінки проекту детального плану території.

20.03.2018 Верховною Радою України був прийнятий Закон України №2354-VIII «Про стретегічну екологічну оцінку» (далі - Закон №2354), яким, зокрема, статтю 2 Закону № 3038-VI було доповнено частиною четвертою наступного змісту:

«Містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України "Про стратегічну екологічну оцінку". Розділ "Охорона навколишнього природного середовища", що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку".

Відповідно до абзацу другого частин першої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Таким чином, положення Закону № 3038-VI містять відсилочні норми щодо порядку проведення стратегічної екологічної оцінки.

У свою чергу, частина перша статті 2 Закону №2354 визначає, що цей Закон регулює відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виконання документів державного планування та поширюється на документи державного планування, які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об`єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Граматичне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що Закон №2354, до якого відсилає Закон 3038-VI, поширюється не на всі без виключення документи державного планування, які стосуються містобудування, а лише на ті, виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності, щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля (1), або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (2).

Отже, необхідність проведення оцінки впливу на довкілля діяльності, відображеної в документах державного планування, є обов`язковою передумовою для проведення стратегічної екологічної оцінки, про що свідчить застосування законодавцем сполучників «та» і «або» у конструкції вищевказаної норми.

За таких обставин, суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що розроблення будь-якого детального плану території передбачає здійснення в обов`язковому порядку стратегічної екологічної оцінки.

Аналогічний висновок викладено в Методичних рекомендаціях із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10 серпня 2018 року N 296.

Вказані Методичні рекомендації рекомендовані для використання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, спеціалістами і науковцями, залученими до консультацій, а також представниками громадськості, які будуть брати участь у стратегічній екологічній оцінці (Розділ І).

В Розділі IV цих Методичних рекомендацій зазначено таке:

«Перед тим як розпочати процедуру СЕО рекомендується визначити чи підлягає проект ДДП цій процедурі, тобто зробити попередню оцінку проекту ДДП, що відіграє велику роль у забезпечені ефективності системи СЕО в цілому.

Попередня оцінка основана на переліку критеріїв, які дозволяють оцінити чи підлягає проект ДДП процедурі СЕО. Крім того, попередня оцінка може включати і консультації з Мінприроди, МОЗ або місцевими органами.

CEO обов`язково проводиться щодо проектів ДДП, які відповідають одночасно двом критеріям відповідно до статті 2 Закону, а саме:

які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об`єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

…

Якщо проект ДДП відповідає лише одному із критеріїв, наведених у статті 2 Закону, замовнику рекомендується самостійно прийняти рішення про необхідність здійснення СЕО.

При розробленні проекту незначних змін до ДДП, щодо якого раніше здійснювалася СЕО, відповідно до статті 10 Закону підставою для прийняття рішення про необхідність здійснення СЕО, є відповідні критерії, затверджені Мінприроди.

При визначенні того, чи підлягає проект містобудівної документації СЕО замовнику, доцільно враховувати, що Законом доповненостаттю 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" частиною четвертою, де зазначено, що містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України "Про стратегічну екологічну оцінку.

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Тобто при визначені необхідності здійснення СЕО при розроблені детальних планів територій або змін до них рекомендується керуватися абзацами третім та четвертим цього розділу».

Згідно з преамбулою Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі - Закон №2059, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №2059 здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Частиною другою статті 3 Закону №2059 визначено, що перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:

1) нафтопереробні та газопереробні заводи (крім підприємств, що виготовляють із сирої нафти виключно мастильні матеріали), установки з газифікації або зрідження вугілля чи бітумінозного сланцю;

2) теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива, атомні електростанції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіловат постійного теплового навантаження);

3) установки для виробництва або збагачення ядерного палива, установки для переробки відпрацьованого ядерного палива та високоактивних відходів, установки для захоронення радіоактивних відходів, зберігання (понад 10 років) чи переробки відпрацьованого ядерного палива або радіоактивних відходів поза межами місця їх утворення;

4) чорну та кольорову металургію (з використанням руди, збагаченої руди чи вторинної сировини, із застосуванням металургійних, хімічних або електролітичних процесів);

5) споруди з видобування, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів: азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тисяч тонн на рік, фрикційних матеріалів - понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів - понад 200 тонн на рік;

6) хімічне виробництво, в тому числі виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво з використанням хімічних або біологічних процесів, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік;

7) будівництво:

аеропортів і аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною 2100 метрів і більше;

автомагістралей;

автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення, що мають чотири чи більше смуги руху, або реконструкція та/або розширення наявних смуг руху до чотирьох і більше, за умови їхньої безперервної протяжності 10 кілометрів і більше;

автомобільних доріг першої категорії;

магістральних залізничних ліній загального користування;

гідротехнічних споруд морських та річкових портів, які можуть приймати судна тоннажністю понад 1350 тонн;

глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден тоннажністю понад 1350 тонн;

8) поводження з відходами:

операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення);

операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше;

9) забір підземних вод або штучне поповнення підземних вод із щорічним забором води або щорічним об`ємом води, що поповнюється, 10 мільйонів кубічних метрів або більше;

10) міжбасейновий перерозподіл стоку річок, крім транспортування питної води трубопроводами;

11) греблі, водосховища та інші об`єкти, призначені для утримання та постійного зберігання води, коли нові або додаткові об`єми затриманої води перевищують 10 мільйонів кубічних метрів;

12) видобування нафти та природного газу на континентальному шельфі;

13) трубопроводи для транспортування газу, нафти, хімічних речовин діаметром понад 800 міліметрів і довжиною понад 40 кілометрів;

14) виробництво та переробка целюлози, виробництво паперу та картону з будь-якої сировини виробничою продуктивністю, що перевищує в сухому вигляді 200 тонн на добу;

15) кар`єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів або видобування торфу на площі понад 150 гектарів;

16) потужності для зберігання нафти, нафтохімічної або хімічної продукції місткістю 200 тисяч тонн або більше;

17) установки для уловлювання вуглекислого газу з джерел, зазначених у цій частині, або з річною потужністю 1,5 мегатонни та більше, геологічні сховища вуглекислого газу;

18) установки для очищення стічних вод продуктивністю, що перевищує еквівалент чисельності населення в розмірі 150 тисяч осіб;

19) потужності для інтенсивного вирощування птиці (60 тисяч місць і більше), у тому числі бройлерів (85 тисяч місць і більше), свиней (3 тисячі місць для свиней понад 30 кілограмів або 900 місць для свиноматок);

20) будівництво повітряних ліній електропередачі напругою 220 кіловольт або більше і довжиною понад 15 кілометрів;

21) усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду;

22) розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №2059 друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає:

1) глибоке буріння, у тому числі геотермальне буріння, буріння з метою зберігання радіоактивних відходів, буріння з метою водопостачання (крім буріння з метою вивчення стійкості ґрунтів);

2) сільське господарство, лісівництво та водне господарство:

сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння, рекультивація та меліорація земель (управління водними ресурсами для ведення сільського господарства, у тому числі із зрошуванням і меліорацією) на територіях площею 20 гектарів і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше, будівництво меліоративних систем та окремих об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

насадження лісу (крім лісовідновлювальних робіт) на площі понад 20 гектарів або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше;

зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності, зазначеного у частинах другій та третій цієї статті) та зміна цільового призначення особливо цінних земель;

потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше);

установки для промислової утилізації, видалення туш тварин та/або відходів тваринництва;

інтенсивна аквакультура з продуктивністю 10 тонн на рік і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

намив територій на землях водного фонду;

3) видобувну промисловість:

видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням;

перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;

4) енергетичну промисловість:

зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу);

поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше;

промислове брикетування кам`яного і бурого вугілля;

гідроелектростанції на річках незалежно від потужності;

гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС);

вітрові парки, вітрові електростанції, що мають дві і більше турбіни або висота яких становить 50 метрів і більше;

5) виробництво та обробку металу:

установки для випалювання або агломерації металевих руд (у тому числі сульфідної руди);

установки для обробки чорних металів:

стани гарячої прокатки продуктивністю, що перевищує 20 тонн сирої сталі за годину;

ковальські молоти, енергетична потужність яких перевищує 50 кілоджоулів на молот, а потужність теплового споживання перевищує 20 мегават;

нанесення захисних розпилених металевих покриттів з подачею сирої сталі продуктивністю, що перевищує 2 тонни за годину;

установки для виплавляння, включаючи легування сплавів, кольорових металів, у тому числі рекуперованих продуктів (рафінування, ливарне виробництво тощо), плавильною продуктивністю, що перевищує 4 тонни на добу для свинцю та кадмію або 20 тонн на добу для інших металів;

установки для поверхневої обробки металів у чанах з пластичних матеріалів з використанням електролітичних або хімічних процесів, якщо об`єм переробного технологічного чана перевищує 30 кубічних метрів;

виробництво і складання автомобілів, виробництво двигунів;

верфі;

підприємства з виготовлення і ремонту літаків;

виробництво і ремонт залізничного рухомого складу та устаткування для інфраструктури залізничного транспорту;

штампування з використанням вибухових речовин;

6) переробку мінеральної сировини:

коксові печі, інші установки для виробництва коксу або графіту;

виробництво цементу або цементного клінкеру;

виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу;

виробництво скла, у тому числі виготовлення скляного волокна, в обсязі, що перевищує 20 тонн на добу;

виплавка мінеральних речовин, у тому числі виробництво мінеральних волокон;

виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокрема покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам`яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою продуктивністю понад 75 тонн за добу та/або випалювальних печей місткістю більш як 4 кубічні метри і щільністю затвердіння на піч понад 300 кілограмів на 1 метр кубічний;

7) хімічну промисловість:

установки для виробництва вибухових речовин;

установки, в яких хімічні і біологічні процеси використовуються для виробництва білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин;

зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази);

8) харчову промисловість:

виробництво продуктів харчування шляхом обробки та переробки: сировини тваринного походження (крім молока) продуктивністю виходу готової продукції понад 75 тонн на добу; сировини рослинного походження продуктивністю виходу готової продукції понад 300 тонн на добу (середній показник за квартал); молока, якщо обсяг одержаного молока перевищує 200 тонн на добу (на основі середньорічного показника);

пакування та консервування тваринних і рослинних продуктів у обсязі понад 50 тонн на добу;

виробництво молочних продуктів в обсязі понад 20 тонн на добу;

виробництво пива та солоду в обсязі понад 50 тонн на добу;

виробництво кондитерських виробів та патоки в обсязі понад 20 тонн на добу;

виробництво крохмалю;

підприємства з переробки риби і риб`ячого жиру;

бійні продуктивністю понад 10 тонн на добу;

цукрові заводи;

9) підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової промисловості продуктивністю понад 1 тонну на добу:

з первинної обробки (промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон чи текстилю;

з обробки шкірсировини та хутра;

з дублення шкір;

з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, виробництво деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини просоченням);

з промислового виробництва і переробки паперу та картону з будь-якої сировини;

10) інфраструктурні проекти:

облаштування індустріальних парків;

будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кінотеатрів з більш як 6 екранами; будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць;

будівництво аеропортів та аеродромів з основною злітно-посадковою смугою довжиною до 2100 метрів;

будівництво залізничних вокзалів, залізничних колій і споруд;

будівництво перевантажувальних терміналів та обладнання для перевантаження різних видів транспорту, а також терміналів для різних видів транспорту;

будівництво гребель та встановлення іншого обладнання для утримання або накопичення води на тривалі проміжки часу;

проведення робіт з розчищення і днопоглиблення русла та дна річок, берегоукріплення, зміни і стабілізації стану русел річок;

будівництво трамвайних колій, підвісних канатних доріг та фунікулерів або подібних ліній, що використовуються для перевезення пасажирів;

будівництво підземних, наземних ліній метрополітену як єдиних комплексів, у тому числі депо з комплексом споруд технічного обслуговування;

будівництво акведуків та трубопроводів для транспортування води на далекі відстані;

будівництво магістральних продуктопроводів (трубопроводів для транспортування газу, аміаку, нафти або хімічних речовин);

будівництво повітряних ліній електропередачі напругою 220 кіловольт і більше та підстанцій напругою 330 кіловольт і більше;

будівництво гідротехнічних споруд морських і річкових портів;

будівництво глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден, а також каналів у протипаводкових цілях та гідротехнічних споруд;

спеціалізовані морські або річкові термінали;

проведення прибережних робіт з метою усунення ерозії та будівельних робіт на морі, які призводять до зміни морського узбережжя, зокрема будівництво основних гідротехнічних споруд, підводні звалища ґрунтів, а також інші роботи на морі, крім експлуатаційних днопоглиблювальних робіт;

установки для очищення стічних вод з водовідведенням 10 тисяч кубічних метрів на добу і більше;

11) інші види діяльності:

постійно діючі траси і треки для перегонів, тестові полігони для моторизованих транспортних засобів;

майданчики для тестування (випробування) двигунів, турбін або реакторів площею 0,5 гектара і більше;

шламонакопичувачі, хвостосховища;

складування осаду, мулові поля площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;

склади і перевалочні бази металобрухту площею 0,5 гектара і більше або на відстані не більш як 100 метрів до прибережних захисних смуг;

утилізація, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів;

установки для поверхневої обробки речовин, предметів або продуктів з використанням органічних розчинників, зокрема для оздоблення, друку, покриття, знежирювання, гідроізолювання, калібрування, фарбування, очищення або насичування з витратою понад 150 кілограмів на годину або понад 200 тонн на рік;

виробництво і переробка виробів на основі еластомерів;

споруди для виробництва штучних мінеральних волокон, виробництво екструдованого пінополістиролу, утеплювачів, асфальтобетону;

видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;

генетично-інженерна діяльність, введення в обіг та будь-яке використання генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої з їх використанням (у відкритій системі);

інтродукція чужорідних видів фауни та флори у довкілля;

виробництво мікробіологічної продукції;

виробництво, утилізація і знищення боєприпасів, ракетного палива та інших токсичних хімічних речовин;

12) туризм та рекреацію:

лижні траси, лижні витяги і канатні дороги та відповідні комплекси споруд на площі 5 гектарів і більше;

яхт-клуби, яхтові стоянки та місця базування катерів місткістю понад 50 суден або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

курортні містечка та готельні комплекси поза межами населених пунктів місткістю не менш як 100 номерів або площею 5 гектарів і більше; курортні містечка та готельні комплекси в межах населених пунктів місткістю не менш як 50 номерів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; курортні містечка та готельні комплекси на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах; оголошення природних територій курортними;

постійні місця для кемпінгу та автотуризму площею 1 гектар і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

гольфклуби площею 3 гектари і більше або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;

тематичні розважальні парки площею 1 гектар і більше;

13) господарську діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, та забір води з водних об`єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу;

14) розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Вказаний перелік видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Діяльність, запланована на території, охопленій спірним ДПТ, не передбачена у цьому вичерпному переліку, що свідчить про відсутність необхідності проводити оцінку впливу на довкілля, та, як наслідок, стратегічної екологічної оцінки.

Твердження позивача про те, що визначена у спірному ДПТ діяльність підпадає під абзац третій пункту 10 частини третьої статті 3 Закону №2059 (інфраструктурні проекти: будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кінотеатрів з більш як 6 екранами; будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць) суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, суд звертає увагу на те, що спірний ДПТ передбачає не здійснення будівництва житлового кварталу (комплексу багатоквартирних житлових будинків), а розташування рекреаційних закладів із регламентованим режимом відпочинку для дорослих та сімей з дітьми, що не є тотожними поняттями.

Враховуючи наведене у дужках роз`яснення, під житловим кварталом в абзаці третьому пункту 10 частини третьої статті 3 Закону №2059 розуміється комплекс багатоквартирних житлових будинків.

Відповідно до пункту 3.3 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» під багатоквартирним житловим будинком розуміється житловий будинок, до складу якого входить більш ніж одна квартира.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» під багатоквартирним будинком розуміється житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до п.3.5 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» під багатоквартирною забудовою розуміється територія житлової забудови або її частини, у межах якої розташовуються багатоквартирні житлові будинки.

Натомість спірний ДПТ передбачає розміщення дачних будинків, під якими, згідно з пунктом 3.10 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», розуміються, житлові будинки садибного типу для використання протягом року для відпочинку, тимчасового перебування або постійного проживання.

Отже, оскільки здійснення будівництва дачних будинків не є тотожним здійсненню будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків, визначена у спірному ДПТ запланована діяльність не відповідає діяльності, зазначеній в абзаці третьому пункту 10 частини третьої статті 3 Закону №2059, а тому не потребує оцінки впливу на довкілля.

Також суд вважає непереконливими посилання позивача на постанову Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №1.380.2019.004556 (провадження №К/9901/14758/20), оскільки у цій постанові Верховного Суду відсутній правовий висновок щодо співвідношення Законів №3038-VI, №2354 та №2059 в частині визначення передумов для обов`язкового проведення стратегічної екологічної оцінки ДПТ.

Так, у наведеній позивачем постанові відсутній правовий висновок Верховного Суду про те, що проведенню стратегічної екологічної оцінки підлягають всі без виключення детальні плани території, незалежно від того, чи передбачає виконання таких ДПТ реалізацію видів діяльності, щодо яких обов`язковим є здійснення оцінки впливу на довкілля.

При цьому, діяльність, реалізація якої була передбачена у детальних планах територій, затвердження яких було предметом спору у вищевказаній справі №1.380.2019.004556, дійсно підпадала під вищевказаний вичерпний перелік, закріплений статтею 3 Закону №2029, а тому проведення стратегічної екологічної оцінки проекту ДПТ було необхідним.

Так, детальні плани територій, які були предметом спору у справі №1.380.2019.004556, передбачали здійснення будівництва:

- очисних споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території Волосянківської сільської ради (за межами населеного пункту) Сколівського району Львівської області»;

- кафе на 48 місць, громадських вбиралень, очисних споруд, резервуарів та витягів буксирних, які належать ТзОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка», в урочищі «Високий Верх» за межами с. Волосянка та за межами с. В. Рожанка на території Славської селищної ради Сколівського району Львівської області»;

- пасажирської канатно-крісельної дороги, яка належить ТзОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка», на гору «Зворець» за межами с. Волосянка на території Славської селищної ради Сколівського району Львівської області».

Вказані види діяльності відповідають абзацам 10, 18 пункту 10 та абзацу 2 пункту 12 частини третьої статті 3 Закону №2059, а тому потребують здійснення оцінки впливу на довкілля та, як наслідок, проведення стратегічної екологічної оцінки.

За таких обставин, висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаній постанові, не є релевантними до спірних правовідносин.

З урахуванням цього, суд визнає необґрунтованими твердження позивача про протиправність спірного рішення через непроведення відповідачем стратегічної екологічної оцінки проекту спірного ДПТ, оскільки проведення такої оцінки у даному випадку не є обов`язковим.

Щодо тверджень позивача про непроведення відповідачем громадського обговорення проекту детального плану території.

Відповідно до статті 21 Закону №3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: комплексні плани, генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, може утворюватися погоджувальна комісія.

До складу погоджувальної комісії входять:

1) посадові особи замовника містобудівної документації;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

3) представники професійних об`єднань та спілок, архітектори, науковці;

4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менш як 50 відсотків і не більш як 70 відсотків загальної чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа замовника містобудівної документації.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її утворення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення таких пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менш як дві третини її членів (з них не менше половини - представники громадськості).

Рішення погоджувальної комісії оформлюється протоколом.

У разі неможливості врегулювати спірні питання між сторонами погоджувальною комісією остаточне рішення приймає замовник містобудівної документації. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті замовником містобудівної документації рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.

Особи, які оприлюднюють проекти містобудівної документації на місцевому рівні, є відповідальними за їх автентичність.

Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок замовників містобудівної документації.

Порядок проведення громадських слухань проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідний Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. N 555 (далі - Порядок №555).

Відповідно до пунктів 3 - 11 цього Порядку замовники містобудівної документації відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забезпечують:

- оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

- оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

- реєстрацію, розгляд і врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

- проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

- оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні може утворюватися погоджувальна комісія.

Замовники містобудівної документації оприлюднюють у двотижневий строк прийняті рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження

брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.

Повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:

1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації, пояснювальною запискою, розділом "Охорона навколишнього природного середовища", який розробляється у складі проекту містобудівної документації та одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку;

5) інформацію про посадову особу замовника містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій, та адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції (зауваження);

6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

6-1) інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань;

7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає замовник містобудівної документації. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.

Оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику у строк, визначений замовником містобудівної документації.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дати оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні та повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості щодо проекту містобудівної документації.

Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дати оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Громадські слухання проводяться під головуванням уповноваженого представника замовника містобудівної документації, який:

- забезпечує реєстрацію їх учасників;

- оголошує порядок денний;

- інформує учасників про порядок ведення протоколу, подання пропозицій (зауважень) у письмовій та/або усній формі, зміст пропозицій (зауважень), що надійшли, та процедуру їх врахування;

- забезпечує ведення обговорення, подання пропозицій (зауважень) громадськості з дотриманням регламенту;

- забезпечує аудіо- та/або відеофіксацію перебігу громадських слухань;

- готує протокол громадських слухань.

Громадські слухання розпочинаються з доповіді розробника та/або замовника про розроблений проект містобудівної документації.

Перебіг громадських слухань та подані пропозиції (зауваження) оформляються протоколом, який підписується головуючим. Файл аудіо- та/або відеофіксації перебігу громадських слухань додається до протоколу.

Відсутність пропозицій і зауважень громадськості фіксується у протоколі громадських слухань.

Пропозиції (зауваження) можуть подаватися в письмовій та/або усній формі під час громадських слухань із внесенням їх до протоколу громадських слухань.

Письмові пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених пунктом 6-1 цього Порядку. Письмові пропозиції подаються фізичними особами із зазначенням прізвища, імені та по батькові, місця проживання,

із особистим підписом. Юридичні особи подають пропозиції із зазначенням найменування та місцезнаходження юридичної особи. Анонімні пропозиції не розглядаються.

Особи, які забезпечують проведення робіт щодо розгляду пропозицій громадськості, повідомляють через засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, та офіційний веб-сайт замовника містобудівної документації про поштову адресу та електронну адресу для подання письмових пропозицій.

Пропозиції громадськості реєструються та розглядаються замовником містобудівної документації у місячний строк з дня їх надходження.

За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова.

У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії (далі - комісія).

Пунктами 16-17 Порядку №555 визначено, що оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення затвердженої містобудівної документації на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.

Затвердження містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Матеріали щодо розгляду пропозицій громадськості є невід`ємною складовою зазначеної документації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються шляхом оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, надання особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворення погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.06.2018 у справі №826/4504/17, від 14.08.2018 у справі №695/725/15-а, від 19.06.2019 у справі №815/1884/18.

З матеріалів справи вбачається, що на офіційному веб-сайті Ірпінської міської ради було розміщено інформаційне повідомлення про проведення громадських обговорень щодо врахування пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в місті Ірпінь .

Згідно вказаного повідомлення до 19 червня 2021 року приймаються заявки та пропозиції громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в місті Ірпінь , розробленого на підставі сьомої сесії восьмого скликання Ірпінської міської ради № 569-7-VIII від 8 квітня 2021 року «Про надання дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь ».

Відповідальний за організацію розгляду пропозицій - начальник відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Сапон Михайло Михайлович. Подання з пропозиціями надаються у строк з 20 травня 2021 року по 19 червня 2021 року (включно) до відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради Київської області. Пропозиції будуть розглянути у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 25.05.2011.

Прилюдне експонування в приміщенні Ірпінської міської ради за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а.

В повідомленні також звернуто увагу громадськості на те, що у зв`язку з постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 392 від 20 травня 2020 року (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №500 від 17.06.2020) усі заяви та пропозиції подаються виключно у письмовому вигляді або на електронну адресу відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради: irpen_arch1@ukr.net.

Разом з інформаційним повідомленням на веб-сайті також був розміщений ескіз детального плану території.

22.06.2021 комісією у складі: міського голови Маркушина Олександра Григоровича, начальника юридичного відділу Залужняк Оксани Володимирівни, начальника відділу архітектури та містобудування Сапона Михайла Михайловича, начальника відділу земельних ресурсів Упинець Валентини Валеріївни було здійснено розгляд заяв та пропозицій, наданих в період громадських обговорень щодо врахування пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь, за результатом чого складено протокол від 22.06.2021.

Зі вказаного протоколу вибачається, що під час громадського обговорення проекту спірного ДПТ надійшло 87 заяв, за результатом розгляду яких були прийняті рішення про взяття їх до відома та надання відповідей заявникам, а також про залишення без розгляду тих заяв, які були подані з порушенням встановлено строку (після 19 червня 2021 року).

Протокол розгляду заяв та пропозицій, поданих в період громадських обговорень щодо врахування пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь було опубліковано в газеті «Про Ірпінь» від 25.06.2021.

Стверджуючи про порушення відповідачем процедури проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення спірного детального плану території, позивач, серед іншого, зазначає, що опубліковане на офіційному веб-сайті Ірпінської ради інформаційне повідомлення не містило всіх необхідних даних, визначених пунктом 5 Порядку №555, а замість розробленого проекту спірного ДПТ у повному обсязі відповідачем було розміщено лише його ескіз.

Проаналізувавши інформаційне оголошення (т.1, а.с.150), суд погоджується з твердженням позивача про його неповну відповідність положенням пункту 5 Порядку №555, з огляду на відсутність у такому оголошенні:

- інформації про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладеної у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

- відомостей про замовника та розробника проектів містобудівної документації.

Крім того, замість оприлюднення розробленого проекту спірного ДПТ у повному обсязі, відповідачем було розміщено на веб-сайті лише ескіз детального плану території, що не відповідає пункту 4 Порядку №555. Вказане підтверджується наявним у справі роздрукованим скріншотом веб-сторінки Ірпінської міської ради, доданим відповідачем до відзиву на позовну заяву (т.1, а.с.150).

При цьому, у судовому засіданні 09.08.2022 судом було оглянуто офіційний веб-сайт Ірпінської міської ради, де в підрозділі «Громадські обговорення» розділу «Прозоре місто» (https://imr.gov.ua/prozore-misto/gromadski-obgovorennya) розміщено інформаційне повідомлення про проведення громадських обговорень щодо врахування пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь, яке, окрім ескізу детального плану території, містило і сам проект ДПТ у форматі .rar.

У зв`язку з цим у цьому ж судовому засіданні за допомогою веб-сервісу web.archive.org, на якому зберігають архівні дані з історією ресурсів, було оглянуто архівну версію веб-сторінки Ірпінської міської ради https://imr.gov.ua/prozore-misto/gromadski-obgovorennya та встановлено, що навіть станом на 29.06.2022 (остання збережена архівна версія зазначеної веб-сторінки) на цій сторінці разом з інформаційним повідомленням було розміщено лише один ескіз ДПТ. Наведене, у свою чергу, свідчить, що проект спірного детального плану території у повному обсязі був завантажений на цю сторінку для ознайомлення вже під час розгляду цієї справи та після дати 29.06.2022.

Отже, суд погоджується з твердженням позивача про неповне дотримання Ірпінською міською радою положень Порядку №555 в частині інформаційного наповнення повідомлення про проведення громадського обговорення проекту спірного ДПТ, а також оприлюднення розробленого проекту спірного ДПТ у повному обсязі.

У той же час, суд зазначає, що не всі процедурні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень, в обов`язковому порядку мають тягнути за собою такий наслідок як скасування (визнання нечинним) акта, прийнятого за результатом такої процедури.

Так, суд враховує висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №815/2503/16.

У вказаних рішеннях Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Верховний Суд наголосив, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

У контексті вказаного суд звертає увагу на те, що в опублікованому на веб-сайті оголошенні відповідачем було вказано, що прилюдне експонування проекту ДПТ здійснюється в приміщенні Ірпінської міської ради за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а.

Таким чином, доступ громадськості до матеріалів ДПТ у повному обсязі було забезпечено шляхом надання можливості ознайомитись з проектом безпосередньо в приміщенні Ірпінської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи за період громадських обговорень до відповідальної особи надійшло 87 заяв, у тому числі 2 заяви від ОСН «Восток», які були зареєстровані у відділі містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради 16.06.2021 за вх. №№3155/01-10 та 3156/01-10.

Отже, матеріали справи свідчать, що опубліковане відповідачем на веб-сайті оголошення про проведення громадського обговорення проекту спірного ДПТ надало можливість заінтересованим особам, у тому числі позивачу, взяти участь в обговоренні проекту містобудівної документації і вказаною можливістю позивач скористався.

Крім того, інформування відповідачем громадськості про здійснення прилюдного експонування проекту ДПТ в приміщенні Ірпінської міської ради за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а, надало можливість всім зацікавленим особам, у тому числі позивачу, ознайомитися зі спірним ДПТ у повному обсязі в приміщенні органу місцевого самоврядування.

При цьому суд враховує такий правовий висновок Верховного Суду, викладений у пунктах 19-21 постанови від 06 березня 2019 року у справі №806/2612/16 (провадження №К/9901/37161/18):

«Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозиції громадськості щодо розміщення об`єкта нового будівництва - розробку детального плану території земельних ділянок під розміщення гірничо-збагачувального комплексу Стремигородського апатит-ільменітового родовища.

20. Вказане повідомлення містить всю необхідну інформацію, за виключенням графічних матеріалів та інформації стосовно запланованих інформаційних заходів, однак, з такими можна було ознайомитись в приміщеннях сільських рад, про що зазначено в самому повідомленні.

21. Вказане свідчить про належне повідомлення громадськості про початок процедури розгляду та врахування їх пропозицій».

Аналогічний правовий висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №463/1230/16-а (адміністративне провадження №К/9901/13758/18).

Як було вказано вище, розгляд заяв та пропозицій, наданих в період громадських обговорень щодо врахування пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь, було здійснено 22.06.2021, за результатом чого складено відповідний протокол.

При цьому суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 з 17.03.2020 р. з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було заборонено проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 10 чоловік. Тому для можливості урегулювання питання проведення громадських слухань з розгляду даного ДПТ, громадські слухання проводились у формі надання письмових зауважень та пропозицій.

Обмежувальні протиепідемічні заходи щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території Ірпінської міської територіальної громади були введені протоколом №14 позачергового засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 30.04.2021 (т.2, а.с.54-55).

З матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду заяв та пропозицій відповідачем були надані відповіді заявникам, зокрема, позивачу - листами від 16.07.2021 №01-10/2720 та від 16.07.2021 №01-10/2719.

Згідно журналу реєстрації вихідних документів вказані відповіді були зареєстровані під порядковими номерами 1971 та 1972.

Суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що реєстрація вихідних документів - відповідей відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради - має підтверджуватися реєстраційно-моніторинговими картками з автоматизованої системи реєстрації документів «Аскод», оскільки під час розгляду справи було встановлено, що така система ведення документів не використовується у вказаному відділі.

Так, відповідно до пункту 3.4.6 Інструкції з діловодства в Ірпінській міській раді, її виконавчому комітеті та структурних підрозділах, затвердженої рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 11.02.2020 №20, у виконавчому комітеті Ірпінської міської рали використовується автоматизована реєстрація документів із системою контролю і організації діловодства «Аскод», що проводиться у загальному відділі.

Згідно з пунктом 3.4.10 Інструкції в установі діють такі автоматизовані системи ведення документів, як, зокрема, «Аскод» - загальний відділ, відділ по роботі зі зверненнями громадян.

Отже, система «Аскод» застосовується саме у загальному відділі, проте не у відділі містобудування та архітектури.

Документи, які підлягають реєстрації у загальному відділі, визначені пунктом 3.4.2 Інструкції, серед яких відсутні документи, адресовані відділу містобудування та архітектури.

Пунктом 3.3.3 Інструкції визначено, що на стадії попереднього розгляду здійснюється відбір документів, що не підлягають реєстрації в загальному відділі, а також таких, що передаються для спеціального обліку структурним підрозділам (додаток 10).

У свою чергу, Додатком 10 закріплено, що документи, які адресовані безпосередньо відділу, управлінню чи комунальному підприємству, не підлягають реєстрації загальним відділом.

Таким чином, оскільки заяви та пропозиції громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь були адресовані відділу містобудування та архітектури, вказані документи не підлягали реєстрації загальним відділом із застосуванням системи «Аскод», а підлягали передачі для спеціального обліку вказаному структурному підрозділу. Відповідно, вихідні документи, складені вказаним відділом у відповідь на зазначені заяви та пропозиції, так само підлягали лише спеціальному обліку та не підлягали реєстрації в системі «Аскод» із заведенням реєстраційно-моніторингових карток.

Отже, у даному випадку, відправка поштової кореспонденції (відповіді на заяви та пропозиції громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь) підтверджується саме журналом реєстрації вихідних документів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем було дотримано порядок розгляду заяв та пропозицій громадськості при розгляді детального плану території земельної ділянки по вул. Київська, 81 в м. Ірпінь).

Щодо тверджень позивача про протиправне не створення відповідачем погоджувальної комісії суд зазначає, що з норми Закону №3038-VI та Порядку №555 визначають умови, настання яких вимагає створення органом місцевого самоврядування погоджувальної комісії, а саме, - у разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або якщо мають місце спірні питання.

Розглянувши зміст заяв та пропозицій, які надійшли до відділу містобудування та архітектури (незгода з будівництвом на землях рекреаційного призначення; невідповідність цільового призначення земельної ділянки запланованому виду діяльності; обмеження поверховості та щільності будівництва; недопущення знищення зелених насаджень тощо), враховуючи їх розгляд комісією та надання відповідей на звернення (тобто наявний факт прийняття рішень за результатом їх розгляду та відсутність невирішених спірних питань), суд вважає, що створення відповідачем погоджувальної комісії у даному випадку не було обов`язковим.

За таких обставин, суд дійшов висновку про проведення відповідачем процедури громадського обговорення проекту спірного ДПТ, а допущені окремі порушення в частині інформаційного наповнення повідомлення про проведення громадського обговорення проекту спірного ДПТ, а також оприлюднення на веб-сайті Ірпінської міської ради ескізу ДПТ, а не самого проекту (за умови повідомлення про публічне експонування проекту в приміщенні органу місцевого самоврядування), самі по собі не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення Ірпінської міської ради №1434-13-VIII від 26.08.2021 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки по вул.Київська, 81 в м.Ірпінь", оскільки такі порушення безпосередньо не могли вплинути на зміст прийнятого рішення.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Отже, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.