Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" серпня 2022 р. Справа № 924/219/22
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Сорока Д.В. розглянувши матеріали
за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Закупненської селищної ради, Хмельницької обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт», м.Кам`янець-Подільський, Хмельницької області
до Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації, м.Кам`янець-Подільський, Хмельницької області
про визнання припиненим права оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку
Представники сторін:
Від позивача: не з"явився;
Від відповідача 1: Фурман В.В. - згідно ордера №1028250 від 24.05.2022р.;
Від відповідача 2: не з`явився;
Від прокуратури: Коломий О.Є. - згідно посвідчення №065238 від 09.08.2021р.
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Закупненської селищної ради, Хмельницької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт», м.Кам`янець-Подільський, Хмельницької області, Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації, м.Кам`янець-Подільський, Хмельницької області про визнання припиненим права оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.
Ухвалою суду від 20.04.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 19.05.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Присутній в судовому засіданні представник прокуратури області наполягав на задоволенні позову обгрунтовуючи доданими до позовної заяви доказами.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Фітоліт» у своїх усних поясненнях та у поданому суду відзиві на позов від 31.05.2022р. просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту в порушення норм чинного законодавства, в свою чергу дії відповідача щодо предмета спору є правомірними та не порушують прав та законних інтересів сторін.
Представники Закупненської селищної ради, Хмельницької обласної державної адміністрації та Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації в судове засідання не з"явились.
На адресу суду 18.05.2022р. від Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації надійшло письмове пояснення з проханням суд розгляд справи здійснювати без участі уповноваженого представника, при винесені рішення покладається на думку суду.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглядом матеріалів справи, судом встановлено.
22.04.2016 року розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Фітоліт» № 186/2016-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди, передано в оренду до 01 листопада 2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» (далі ТОВ «Фітоліт») земельну ділянку площею 3 га з кадастровим номером 6825255400:01:001:0005 та уповноважено Чемеровецьку районну державну адміністрацію укласти із зазначеним товариством договір оренди земельної ділянки на умовах, визначених цим розпорядженням.
На виконання зазначеного розпорядження 15.05.2016р. між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Фітоліт» укладено договір оренди землі (далі Договір оренди).
Відповідно до п 1.1. Договору оренди ТОВ «Фітоліт» надано в оренду земельну ділянку площею 3 ґа для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вапняків в якості сировини для цукрової промисловості), що розташована за межами населеного пункту смт. Закупне, Закупненської селищної ради, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки: 6825255400:01:001:0005. Строк дії Договору оренди визначено до 01.11.2020р.
Згідно п. 4.2. Договору, орендар, у разі належного виконання умов Договору, має за інших рівних умов, переважне право на поновлення даного договору. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
До набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021р., розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6825255400:01:001:0005 належало до повноважень Хмельницької обласної державної адміністрації.
В строки передбачені п.4.2. зазначеного Договору оренди, ТОВ «Фітоліт» з клопотанням про продовження терміну дії такого договору оренди землі до Хмельницької обласної державної адміністрації не звернулось.
На адресу Хмельницької обласної державної адміністрації 04.11.2020р. надійшло клопотання ТОВ «Фітоліт» від 26.10.2020р. щодо поновлення вищенаведеного Договору оренди, за результатами розгляду якого, 30.11.2020р. адміністрацією не приймалось рішення про його задоволення,оскільки товариством не надано документів, що посвідчують право користування надрами та інших необхідних документів.
30.12.2020р. Хмельницькою обласною державною адміністрацією не задоволено клопотання ТОВ «Фітоліт» від 02.12.2020р., оскільки товариством до нього додано спеціальний дозвіл на користування надрами, строк дії якого закінчився 01.11.2020р.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація, що 14.09.2021р. проведено реєстрацію змін до Договору оренди, зокрема: додано відомості про додаткову угоду від 30.10.2020р., якою змінено строк дії Договору оренди з 01.11.2020р. на 01.14.2030р.
З інформації Хмельницької обласної державної адміністрації (лист №К/12294-16709 від 02.12.2021р.) вбачається, що в процесі приєднання Чемеровецької райдержадміністрації до Кам`янець-Подільської, останній передано примірник договору оренди землі, укладеного 15.06.2016р. між Чемеровецькою райдержадміністрацією та ТОВ «Фітоліт» від 22.04.2016р. №186/2016-р, та примірник додаткової угоди до даного Договору оренди, укладеної 30.10.2020р. між Чемеровецькою райдержадміністрацією та ТОВ «Фітоліт», згідно умов якої, внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 15.05.2016р., пункт 4.1. Розділу 4. «Термін дії договору» викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації і діє до 01.11.2030 року».
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.
Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У даній справі перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Закупненської селищної ради, Хмельницької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоліт», м.Кам`янець-Подільський, Хмельницької області, Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації, м.Кам`янець-Подільський, Хмельницької області з вимогою визнати припиненим права оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.
У ст. 13 Конституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
За ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно із ч.1 ст.142 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих
Згідно із ч.1 ст.142 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
За ч.1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За ч.1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
За змістом ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законами на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.
Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021р.) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, "органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
При цьому, на даний час Хмельницька обласна державна адміністрація втратила право розпорядження спірною земельною ділянкою, але в Реєстрі речових прав відсутня інформація щодо реєстрації права комунальної власності на таку земельну ділянку, внаслідок бездіяльності посадових осіб Закупненської селищної ради, до якої в силу закону перейшло право розпорядження землями промисловості у межах територіальної громади.
У ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Водночас, у п.п. 4 п. 1 ч. 1 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до п.15 ст.42 зазначеного Закону, сільський, селищний, міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.
У ч.1 ст.12 Земельного кодексу України зазначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель відповідно до цього кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.
Враховуючи викладене, орган місцевого самоврядування може виконувати як функцію розпорядника земельних ділянок комунальної власності, з усіма повноваженнями власника на захист прав власності, так і функцію контролю за дотриманням земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності.
З наведених норм права вбачається, що Закупненська селищна рада є розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 6825255400:01:001:0005 та наділена повноваженнями звертатись до суду, якщо це необхідно для захисту прав комунальної власності на землю або здійснення повноважень з контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель комунальної власності.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
У п.3 ч.1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» закріплено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною надр та інших природних ресурсів.
Відповідно до п. 1, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, зокрема: проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону; давати згідно з чинним законодавством обов`язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку; звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Частинами 1, 3 ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» регламентовано, що обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Згідно із статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З наведених норм права вбачається, що Хмельницька обласна державна адміністрація може звертатись до суду, якщо це необхідно для захисту прав державної власності на землю або здійснення повноважень з контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтерес держави».
В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18.
Надмірна формалізація «інтересів держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 №806/1000/17, від 02.10.2018 №4/166 «Б», від 17.10.2018 №910/11919/17, від 08.02.2019 №915/20/18, від 19.03.2019 у справі №925/1381/16.
У даному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.
У зазначених правовідносинах порушення інтересів держави полягає у незаконному використанні земельної ділянки, яка відноситься до земель промисловості, що завдає шкоди розвитку та функціонуванню надровидобувної галузі та територіальній громаді.
Зокрема, законне, раціональне та ефективне використання земель територіальної громади беззаперечно становить державний інтерес, оскільки є одним із основних принципів розвитку територіальної громади, який полягає у виваженому, плановому, своєчасному використанні земельних ресурсів.
Хмельницькою обласною прокуратурою на адресу Закупненської селищної ради 24.12.2021р. спрямовувався лист №15/1-704 вих-21 з пропозицією вжиття вичерпних заходів до усунення порушень.
Листом № 02.01-20116 від 05.01.2022р. селищна рада повідомила обласну прокуратуру, що жодні заходи з метою припинення ТОВ «Фітоліт» незаконого користування земельною ділянкою не вживались.
Аналогічно обласною прокуратурою на адресу Хмельницької обласної державної адміністрації спрямовувався лист №15/1-702 вих-21 від 24.12.2021 року щодо вжиття заходів з метою захисту порушених інтересів держави та припинення незаконного користування земельною ділянкою ТОВ «Фітоліт».
Листом № 68/24-12-668/2022 від 01.02.2022р. адміністрація повідомила обласну прокуратуру, що заходи, в тому числі судового характеру, щодо припинення ТОВ «Фітоліт» ймовірних порушень земельного законодавства не вживались.
Верховний суд у постанові від 14.07.2021 у справі №911/3211/19 дійшов висновків, що якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то, у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26.05.2021 у справі №926/14/19 та від 14.07.2021 у справі №911/3211/19.
Невжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Вказане також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 15.10.2019 у справі 903/129/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 в якій констатовано, що сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що указаний уповноважений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Звернення першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважені органи самостійно не звернулись до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку.
Отже, першим заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Як вбачається із матеріалів справи 22.04.2016 року розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Фітоліт» № 186/2016-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди, передано в оренду до 01 листопада 2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фітоліт» (далі ТОВ «Фітоліт») земельну ділянку площею 3 га з кадастровим номером 6825255400:01:001:0005 та уповноважено Чемеровецьку районну державну адміністрацію укласти із зазначеним товариством договір оренди земельної ділянки на умовах, визначених цим розпорядженням.
На виконання зазначеного розпорядження 15.05.2016р. між Чемеровецькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Фітоліт» укладено договір оренди землі (далі Договір оренди).
Відповідно до п 1.1. Договору оренди ТОВ «Фітоліт» надано в оренду земельну ділянку площею 3 ґа для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вапняків в якості сировини для цукрової промисловості), що розташована за межами населеного пункту смт. Закупне, Закупненської селищної ради, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки: 6825255400:01:001:0005. Строк дії Договору оренди визначено до 01.11.2020р.
З інформації Хмельницької обласної державної адміністрації (лист №К/12294-16709 від 02.12.2021р.) вбачається, що в процесі приєднання Чемеровецької райдержадміністрації до Кам`янець-Подільської, останній передано примірник договору оренди землі, укладеного 15.06.2016р. між Чемеровецькою райдержадміністрацією та ТОВ «Фітоліт» від 22.04.2016р. №186/2016-р, та примірник додаткової угоди до даного Договору оренди, укладеної 30.10.2020р. між Чемеровецькою райдержадміністрацією та ТОВ «Фітоліт», згідно умов якої, внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 15.05.2016р., пункт 4.1. Розділу 4. «Термін дії договору» викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації і діє до 01.11.2030 року».
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Згідно ч.1 ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
З умов договору оренди земельної ділянки від 15.06.2016р. вбачається, що сторонами даного договору є ТОВ «Фітоліт» та Чемеровецька районна державна адміністрація. Як зазначено у розпорядженні голови Хмельницької обласної державної адміністрації «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Фітоліт» №186/2016-р земельна ділянка з кадастровим номером 6825255400:01:001:0005 уже була передана в оренду ТОВ «Фітоліт», а тому не потребувала окремого повторного розпорядження на передачу в оренду.
Чемеровецька районна державна адміністрація, як сторона договору оренди земельної ділянки від 15.06.2016 року правомірно уклала додаткову угоду від 30.10.2020 року.
Посилання прокурора на ту обставину, що необхідно було розпорядження Хмеланицької ОДА для продовження терміну дії договору оренди не відповідає вимогам закону, оскільки Хмельницька ОДА не є стороною договору і не може втручатись у договірні відносини сторін договору. Жодний чинний закон не передбачає прийняття будь-якого розпорядчого документу про внесення змін до чинного договору. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду яка викладена у справі №429/12773/12, провадження № 11-1005апп18 від 21 листопада 2018 року з моменту укладення договору оренди землі між землекористувачем та органом місцевого самоврядування припиняються адміністративні відносини та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні цивільним, а не адміністративним правовідносинам.
Рівність учасників сторін договору передбачає, що сторони вправі самостійно визначати умови договору оренди, серед іншого і його строк і прийняття різного роду адміністративних актів про внесення змін до діючого договору не передбачено законом.
В момент укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди, Чемеровецька РДА не здійснювала акту розпорядження земельною ділянкою, так як не діяла як суб`єкт владних повноважень, а діяла як сторона договору оренди, як рівноправний суб`єкт. Акт розпорядження був виданий Хмельницькою ОДА в момент саме укладення договору оренди - передання земельної ділянки в оренду.
Щодо твердження Прокурора, що Розпорядженням Хмельницької ОДА було дозволено укласти договір оренди лише до 01.11.2020 року, а відтак Чемеровецька РДА не вправі була продовжувати договір оренди понад встановлений строк слід зазначити, що сторони договору оренди знаходяться у цивільних правовідносинах, а згідно із ст. 30 ЗУ «Про оренду землі» строк договору оренди визначається виключно сторонами договору. У разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції оскільки виникає спір про цивільне право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 2а-1768/11 (провадження № 11-678апп18).
Тобто, Розпорядження Хмельницької ОДА від 22.04.2016 року №186/2016 про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Фітоліт», на який посилається прокурор, в момент укладення додаткового договору до договору оренди земельної ділянки, вже було не чинне, оскільки припинило свою дію (як акт індивідуальної дії) фактом свого виконання в момент укладення договору оренди між Чемеровецькою РДА та ТОВ «Фітоліт». Сторони не вправі були керуватись положеннями цього розпорядження та обмежуватися його приписами і були вільними у своєму волевиявленні як сторони цивільного (господарського) договору.
Аналогічні правові позиції Великої палати Верховного суду викладені у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 330/2010/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 816/389/15-а (провадження № 11-608апп18), від 19.06.2018 року по справі № 916/1979/13, від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, у справі № 521/17710/15-а (провадження № 11-198апп18).
З огляду на усталену практику ЄСПЛ щодо дії принципу належного урядування, можливі порушення які відбувались на думку позивача з боку Чемеровецької РДА, не можуть бути підставою для втручання у майно ТОВ «Фітоліт», оскільки відповідач у відповідності до закону здійснює підприємницьку діяльність, його право оренди підтверджене державою укладеним договором оренди та державним реєстратором шляхом реєстрації цього договору у державному реєстрі речових прав. У відповідності до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином держава визнала за відповідачем право оренди земельної ділянки і втручання у таке право з боку позивача порушує ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод.
Щодо предмету позову та його підстав.
Предметом позову є визнання припиненим права оренди земельної ділянки.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 2 статті 16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне-право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до правової позиції Верховного суду захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Способу захисту у формі визнання договору припиненим цивільне законодавство не передбачає, а встановлює в якості такого способу можливість зміни або припинення правовідношення судом (а не визнання судом відсутнім права), який зокрема може бути реалізований шляхом розірвання договору в судовому порядку, що має інший правовий зміст (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17).
Заявлений у даній справі позов про визнання договору оренди припиненим фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення договору в силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, яке вже захищено законом.
Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати, однак такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право, зокрема за позовом відповідача про стягнення з позивача заборгованості з орендної плати. (Постанова Верховного суду Справа № 914/393/19 від 05 лютого 2020 року).
Слід звернути увагу суду на імперативні приписи статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Правочин який є підставою для внесення відомостей до державного реєстру речових прав, може бути тільки визнаний недійсним з одночасною зміною чи припинення речового права який той породив.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Тобто, у випадку визнання недійсним договору, на підставі якого вноситься відомість до державного реєстру речових прав, речові права змінюються чи припиняються з моменту внесення відомостей, а не з моменту вчинення недійсного договору. А відтак, вимога визнати припиненим договір оренди суперечить вимогам статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Позивач також обґрунтовує свій позов тим, що додатковий договір до договору оренди земельної ділянки є нікчемним, а отже не може породжувати правових наслідків у вигляді продовження строку дії договору оренди.
Проте така позиція не відповідає вимогам чинного законодавства. У відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позивач у своєму позові не наводить жодної норми права, яка б прямо встановлювала недійсність такого додаткового договору. Отже, додатковий договір до договору оренди є не нікчемним правочином, а оспорюваним правочином. Тобто, правочином який діє поки заінтересована сторона не довела в судовому порядку його недійсність. У відповідності до статі 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція чинності правочину). Як вже зазначалось вище, держава визнала дію цього договору шляхом його державної реєстрації у державному реєстрі речових прав.
Отже, додатковий договір про продовження строку дії договору є дійсним і породив правові наслідки та може бути визнаний судом недійсним, якщо будуть встановлені на те законні підстави. Додаткова угода не є нікчемною, оскільки її недійсність прямо законом не встановлена.
Зважаючи на вказане, вимога про визнання припиненим права оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку не є ефективним способом захисту. Тому, враховуючи зазначені обставини та встановлені судом факти, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у зв"язку із відмовою у позові.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2022р.
Суддя О.Д.Вибодовський
Віддрук 6 прим.:
1- до справи;
2 - позивачу - Хмельницькій обласній прокуратурі (sekretariat@khmel.gp.gov.ua);
3 - позивачу - Закупненської селищної ради (zakupnerada@ukr.net);
4 - позивачу - Хмельницькій обласній державній адміністрації (regadm@adm-km.gov.ua);
5 - відповідачу - ТОВ «Фітоліт» (Fitolit admin@ukr.net);
6 - відповідачу - Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації (admin@kprda.gov.ua)
