ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2022 Справа № 914/84/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області

до відповідача-1 Стрийської районної державної адміністрації Львівської області

до відповідача-2 Приватної агрофірми "Дністер"

про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, зобов??язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури Максимовська С.С.

від позивача не з`явився

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 Пастернак П.І., Семиренко П.Я.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Заступником керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача-1 Стрийської районної державної адміністрації Львівської області та до відповідача-2 Приватної агрофірми "Дністер" за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Зокрема прокурором у прохальній частині позовної заяви заявлено такі позовні вимоги:

- визнати недійсною додаткову угоду від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р. на земельну ділянку площею 11,5 га кадастровий №4623010100:02:000:0069 укладену між Миколаївською (Стрийською) районною державною адміністрацією та Приватною агрофірмою "Дністер";

- скасувати державну реєстрацію права власності Стрийської (Миколаївської) районної державної адміністрації Львівської області на земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості з кадастровим номером №4623010100:02:000:0069 площею 11,5 га, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту (реєстраційний номер нерухомого майна 1814817846230, зареєстроване 16.04.2019р., рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46553770 від 19.04.2019р.) припинивши речове право, а саме право державної власності;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення землі промисловості з кадастровим номером №4623010100:02:000:0069 площею 11,5 га, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту зареєстрованого за Приватною агрофірмою "Дністер" (номер запису про інше речове право 31258303, зареєстроване 16.04.2019р.) припинивши речове право право оренди земельної ділянки.

- зобов`язати Приватну агрофірму "Дністер" повернути в розпорядження Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 11,5 га кадастровий №4623010100:02:000:0069, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 11.01.2022р. справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.06.2022р. задоволено клопотання відповідача-2 (вх.№12697/22 від 16.06.2022р.) про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів та про долучення доказів до матеріалів справи, поновлено відповідачу-2 пропущений процесуальний строк для подання доказів, долучено до матеріалів справи інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки кадастровий номер 4623010100:02:000:0069 (реєстраційний номер-1814817846230) та замінено позивача у справі №914/84/22 Львівську обласну державну адміністрацію (79008, місто Львів, вулиця Винниченка, будинок 18, ідентифікаційний код юридичної особи: 00022562) на його правонаступника Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області (81600, Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Володимира Великого, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 26411657).

В судовому засіданні 07.07.2022р. суд вирішив визначити склад учасників справи та ухвалив розгляд справи здійснювати за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області до відповідача-1 Стрийської районної державної адміністрації Львівської області та до відповідача-2 Приватної агрофірми "Дністер" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

Представник прокуратури в судовому засіданні 04.08.2022р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві, у відповідях на відзив та у додаткових поясненнях.

Миколаївська міська рада Львівської області явку представника в судове засідання 04.08.2022р. не забезпечила.

Відповідач-1 явку представника в судове засідання 04.08.2022р. не забезпечив, однак подав клопотання (вх.№16494/22 від 03.08.2022р.) про розгляд справи без участі його представника.

Представники відповідача-2 в судовому засіданні 04.08.2022р. проти задоволення позову заперечили, у задоволенні позовних вимог просили відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву, а також у запереченнях щодо позовних вимог з врахуванням пояснень правонаступника. Крім того, відповідачем-2 подано клопотання про закриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників прокуратури та відповідача-2, суд встановив таке.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.12.2010р. №1505/0/5/-10 "Про передачу в оренду земельної ділянки", Приватній агрофірмі "Дністер" надано земельну ділянку під розширення існуючого кар`єру піску площею 11,5 га із категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду на 8 (вісім) років на території Миколаївської міської ради Миколаївського району (пункт 3 розпорядження).

Відповідно до пункту 5 розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.12.2010р. №1505/0/5/-10, Миколаївську районну державну адміністрацію уповноважено укласти договір оренди земельної ділянки і зареєструвати його у встановленому порядку.

14.02.2011р. між Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області в особі голови Пілки Ігоря Ярославовича, що діє на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.12.2010р. №1505/0/5/-10 (орендодавець; уповноважена ним особа), з одного боку, та Приватною агрофірмою "Дністер" (орендар), з другого, укладено договір оренди землі №2, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.12.2010р. №1505/0/5/-10 надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в урочищі "Гори середні" Миколаївської міської ради Львівської області, за межами населеного пункту, індексний кадастровий номер земельної ділянки 4623010100:02:000:0069.

Відповідно до пункту 8 договору, договір укладено строком на вісім років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 15 договору оренди, цільове призначення земельної ділянки землі несільськогосподарського призначення землі промисловості.

Договір оренди землі №2 від 14.02.2011р. зареєстровано в управлінні Держкомзему у Миколаївському районі Львівської області 18.05.2011р. за №462300004000339. Сторонами підписано акт приймання передачі земельної ділянки.

07.02.2019р. між Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області в особі голови Коса Андрія Івановича, що діє на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (орендодавець; уповноважена ним особа) та Приватною агрофірмою "Дністер" (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14.02.2011р., відповідно до пункту 1 якої, сторони домовились поновити термін дії договору оренди землі №2 від 14.02.2011р.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 07.02.2019р., сторони погодили, що термін дії договору оренди землі від 14.02.2011р. продовжується строком на 8 (вісім) років з дня державної реєстрації цієї угоди.

Згідно пункту 3 додаткової угоди, всі інші умови договору залишаються незмінними.

Як зазначено у позовній заяві, в даному випадку орендодавцем виступає Львівська обласна державна адміністрація, яка приймала відповідне розпорядження про надання в оренду Приватній агрофірмі "Дністер" земельної ділянки і лише делегувала повноваження Миколаївській районній державній адміністрації на підписання зазначеного договору, а не на продовження договору оренди земельної ділянки.

При цьому, як зазначає прокурор, згідно з інформацією наданою Львівською обласною державною адміністрацією від 08.11.2021р., приватна агрофірма "Дністер" не зверталась в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" до орендодавця Львівської обласної державної адміністрації щодо пролонгації договору оренди землі, відповідно такі розпорядження стосовно пролонгації договору оренди обласною державною адміністрацією не приймались.

Відтак, як вказано у позовній заяві, орендар не скористався переважним правом на поновлення договору оренди землі, однак при цьому Миколаївська районна державна адміністрація вийшовши за межі своїх повноважень, в порушення статті 122 Земельного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" пролонгувала дію договору оренди землі з Приватною агрофірмою "Дністер".

Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №234-ДК/208/АП/09/01-21 від 04.06.2021р. складений інспектором ГУ Держгеокадастру у Львівській області, яким встановлено порушення Миколаївською районною державною адміністрацією статті 122 Земельного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі". Таким чином, як стверджує прокурор, уповноваженим органом контролю підтверджено наведені вище порушення законодавства.

Крім того, прокурор посилається на висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №12021140000000129 №743/1019/-1025/21-22 від 31.08.2021р., яким встановлено факт неправомірності дій Миколаївської районної державної адміністрації в частині пролонгації 07.02.2019р. договору оренди землі від 07.02.2011р. між Миколаївською районною державною адміністрацією та Приватною агрофірмою "Дністер".

Як стверджує прокурор у позовній заяві, договір оренди землі з Приватною агрофірмою "Дністер" було поновлено на новий строк без розпорядження Львівської обласної державної адміністрації, що за твердженням прокурора свідчить про порушення Миколаївською районною державною адміністрацією статті 122 Земельного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі".

В подальшому, а саме 16.04.2019р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про реєстрацію права державної власності на вказану земельну ділянку за Миколаївською районною державною адміністрацією, а також внесено відомості про право оренди земельної ділянки за Приватною агрофірмою "Дністер".

Підставою реєстрації права державної власності за Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області вказано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012р.

Підставою для державної реєстрації права оренди за Приватною агрофірмою "Дністер" вказано додаткову угоду від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р.

Посилаючись на статті 317, 319, 328 Цивільного кодексу України, статті 116 Земельного кодексу України, прокурор зазначає, що Миколаївською районною державною адміністрацією при реєстрації права державної власності саме за РДА, а не за Львівською обласною державною адміністрацією, а в подальшому і при пролонгації договору оренди з ПАФ «Дністер» порушено вимоги статті 116 Земельного кодексу України.

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що порушення прав позивача Львівської обласної державної адміністрації полягає у незаконній реєстрації спірної земельної ділянки за суб`єктом, який не мав права на реєстрацію Миколаївською РДА та розпорядження нею.

Враховуючи те, що договір оренди землі з Приватною агрофірмою "Дністер" було продовжено відповідно до додаткової угоди від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р. без розпорядження Львівської обласної державної адміністрації, а також те, що державна реєстрація права державної власності спірної земельної ділянки за Миколаївською районною державною адміністрацією Львівської області була здійснена всупереч приписів законодавства, тому, за твердженням прокурора, додаткову угоду від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р. слід визнати недійсною, скасувати державну реєстрацію права державної власності Стрийської (Миколаївської) РДА на спірну земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію права оренди, припинивши речове право, та повернути земельну ділянку у розпорядження Львівської обласної державної адміністрації.

Разом з тим, посилаючись на пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, прокурор вважає, що вказана земельна ділянка є землею комунальної власності, однак відповідно до абзацу 2 пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Отже, як вказано у позовній заяві, вказана земельна ділянка не перейшла у власність Миколаївської міської ради, оскільки згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно така перебуває у державній власності в особі Миколаївської районної державної адміністрації, однак підлягає передачі в комунальну власність.

Разом з тим, як вже зазначалося судом, ухвалою суду від 16.06.2022р. задоволено клопотання відповідача-2 (вх.№12697/22 від 16.06.2022р.) про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів та про долучення доказів до матеріалів справи, поновлено відповідачу-2 пропущений процесуальний строк для подання доказів, долучено до матеріалів справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки кадастровий номер 4623010100:02:000:0069 (реєстраційний номер-1814817846230) та замінено позивача у справі №914/84/22 з Львівської обласної державної адміністрації на її правонаступника Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку площею 11,5 га, кадастровий номер 4623010100:02:000:0069, 26.05.2022р. зареєстровано за Миколаївською міською радою (комунальна власність): на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", серія та номер: 1423-ІХ, виданий 28.04.2021р.; на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2012р.; на підставі відомостей з Державного земельного кадастру, серія та номер: 55457619, виданий 26.05.2022р. (номер запису про право власності 46927872).

Враховуючи наведене прокурор звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області, в якій заявлено такі позовні вимоги:

- визнати недійсною додаткову угоду від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р. на земельну ділянку площею 11,5 га кадастровий №4623010100:02:000:0069 укладену між Миколаївською (Стрийською) районною державною адміністрацією та Приватною агрофірмою "Дністер";

- скасувати державну реєстрацію права власності Стрийської (Миколаївської) районної державної адміністрації Львівської області на земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості з кадастровим номером №4623010100:02:000:0069 площею 11,5 га, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту (реєстраційний номер нерухомого майна 1814817846230, зареєстроване 16.04.2019р., рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46553770 від 19.04.2019р.) припинивши речове право, а саме право державної власності;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення землі промисловості з кадастровим номером №4623010100:02:000:0069 площею 11,5 га, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту зареєстрованого за Приватною агрофірмою "Дністер" (номер запису про інше речове право 31258303, зареєстроване 16.04.2019р.) припинивши речове право право оренди земельної ділянки.

- зобов`язати Приватну агрофірму "Дністер" повернути в розпорядження Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 11,5 га кадастровий №4623010100:02:000:0069, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту.

Стрийська районна державна адміністрація Львівської області заперечила проти задоволення позовних вимог, подавши відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач посилається, зокрема, на таке.

Як зазначає відповідач-1 відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, участь прокурора в судовому процесі повинна бути виправданою та лише з підстав, визначених законодавством, а саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття та розгляду заяви недостатньо.

При цьому відповідач-1 зазначає, що звернення Львівської обласної прокуратури з листом до Львівської обласної державної адміністрації з вимогою про надання інформації та документації з приводу укладення додаткової угоди та передання в оренду земельної ділянки, в якому також зазначено (ще до отримання інформації і документації з аналізу яких могли б вбачатися підстави для представництва), що в разі відсутності дієвих заходів з приводу припинення договору оренди землі та повернення земельної ділянки, обласною прокуратурою будуть вживатися заходи позовного характеру, не є достатнім підтвердженням нездійснення вказаним органом державної влади покладених на нього діючим законодавством повноважень.

Таким чином, на думку Стрийської районної державна адміністрації Львівської області, в поданій до суду позовній заяві прокурор належним чином не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, а також не навів достатніх обґрунтувань існування загрози порушення інтересів держави.

Також, як зазначає відповідач-1, прокурор в позовній заяві не навів в чому полягає порушене право Львівської обласної державної адміністрації та яким чином реєстрація права та укладення оспорюваної додаткової угоди впливає на її інтереси та які права Львівської обласної державної адміністрації порушуються саме на момент з звернення до суду.

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, Стрийська районна державна адміністрації Львівської області зазначає, що доводи прокурора про те, що додаткова угода укладена Миколаївською районною державною адміністрацією з перевищення повноважень є безпідставними та необгрунтованими, оскільки в даному випадку укладення додаткової угоди від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р. здійснено у відповідності до вимог Закону України "Про оренду землі" з додержанням пункту 8 "Строк дії договору договору оренди землі від 14.02.2011р.

В той же час, відповідач-1 зазначає про те, що Стрийська районна державна адміністрація не була стороною даного договору та не укладала даний договір (додаткові угоди до нього) і жодних розпоряджень в частині прийняття земельної ділянки на свій баланс відповідачем-1 не приймалось, реєстрація відповідного права за Стрийською районною державною адміністрацією не здійснювалось, будь-які права в частині укладення оспорюваної додаткової угоди не перейшли до Стрийської районної державної адміністрації.

Заперечуючи проти позовних вимог, Стрийська районна державна адміністрація Львівської області також вказує на те, що на виконання вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 8 договору оренди землі №2 від 14.02.2011р., приватна агрофірма "Дністер" листом №56 від 27.12.2018р. звернулась до орендаря, тобто Миколаївської районної державної адміністрації, про продовження строку дії договору, з огляду на що, на думку відповідача-1, орендар скористався та належним чином реалізував своє переважне право на поновлення строку договору оренди землі.

Більше того, як вказано у запереченні на відповідь на відзив, Львівська обласна державна адміністрація фактично схвалила правочин, а саме укладення додаткової угоди від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р. без розпорядження Львівської обласної державної адміністрації, що полягає в прийнятті орендних платежів, що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2019-2021 роки та платіжними дорученнями, які подано суду відповідачем-2 разом із відзивом від 04.02.2022р. на позовну заяву.

Тобто, як стверджує Стрийська районна державна адміністрація Львівської області, факт прийняття оплати за оренду земельної ділянки з 2019р. по 2021р., свідчить про фактичне схвалення правочину та про відсутність ослаблення економічних інтересів держави в результаті його укладення, про що зазначає прокурор, та на думку відповідача-1, навпаки свідчить про наповнення місцевого бюджету Миколаївської міської ради.

Враховуючи наведене, відповідач-1 проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Приватне підприємство "Дністер" (відповідач-2) проти задоволення позову заперечило, у задоволенні позовних вимог просило відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, а також у запереченні щодо позовних вимог з врахуванням пояснень правонаступника.

Зокрема відповідач-2 вважає, що в поданій до суду позовній заяві прокурор належним чином не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, а також не навів достатніх обґрунтувань існування загрози порушення інтересів держави.

При цьому, враховуючи те, що відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України спірна земельна ділянка вважається землею комунальної власності, відповідач-2 вказав про те, що прокурором не подано доказів звернення до органів місцевого самоврядування з відповідними зверненнями щодо порушених прав територіальної громади, адже відповідно до чинного законодавства України розпорядником вказаної земельної ділянки є саме місцева громада.

Відповідач-2 стверджує, що Львівською обласною державною адміністрацією додаткова угода фактично була схвалена шляхом прийняття орендних платежів, та зазначає, що органи виконавчої влади адмініструючи орендну плату спільно із податковим органом здійснили фактичне прийняття орендних платежів і не звертались до Приватної агрофірми "Дністер" із зверненням, що податки сплачуються за відсутності укладеного договору чи пролонгованого договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 наголошує на тому, що ні органом прокуратури, ні позивачем не зазначено у чому конкретно полягає порушення прав та інтересів держави оспорюваним правочином (додатковою угодою про продовження договору оренди землі).

Отже, враховуючи наведене та позицію позивача у даній справі (як Львівської обласної держадміністрації, так Миколаївської міської ради Львівської області), відповідач-2 вважає, що позовні вимоги прокурора є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на що Приватне підприємство "Дністер" просить відмовити у задоволенні позову.

Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області подала пояснення по суті спору в яких зазначено, що на момент звернення з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, права Миколаївської міської ради не порушувались, оскільки орендна плата оплачувалась на рахунок Миколаївської міської ради. До перереєстрації права власності з державної у комунальну має місце схвалення додаткової угоди з боку ЛОДА, яка полягає у прийнятті орендних платежів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників прокуратури та відповідача-2, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, відповідно до статей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як вказано прокурором при поданні позовної заяви, підставою для представництва інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації шляхом подання позову є неправомірне вибуття вказаної земельної ділянки з користування та із державної власності в особі ЛОДА, що у свою чергу призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, і при цьому Львівською обласною державною адміністрацією не вжито достатніх заходів, в тому числі позовного характеру.

Так, 27.10.2021р. Львівською обласною прокуратурою до Львівської обласної державної адміністрації скеровано лист про надання інформації щодо обізнаності про зазначений факт незаконного розпорядження земельною ділянкою та щодо вжитих нею заходів для її повернення.

Львівська обласна державна адміністрація листом від 08.11.2021р. повідомила Львівську обласну прокуратуру, що на адресу обласної державної адміністрації від ПАФ «Дністер» клопотання про продовження договору оренди землі не надходило та відповідно обласною державною адміністрацією не приймалось розпорядження стосовно порушеного питання.

Також у відповіді зазначено, що згідно з підпунктом 58 пункту 4 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021р., що набрав законної сили 27.05.2021р., розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п.24., відповідно до якого, зокрема, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

З огляду на це, Львівська обласна державна адміністрація зазначає, що не є розпорядником спірної земельної ділянки, а відповідно заходи щодо захисту інтересів держави не вживались.

Однак, відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

В матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, у даному випадку за Миколаївською міською радою, на час звернення до суду з позовом.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи та пояснень прокурора, станом на дату пред`явлення прокурором позову, Львівська обласна державна адміністрація не вживала належних та дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи при цьому реальну можливість вжити такі заходи.

При цьому, суд зазначає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Суд зазначає, що станом на дату подання позовної заяви у даній справі органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в даному випадку є Львівська обласна державна адміністрація і як вбачається із матеріалів справи саме її бездіяльність спричинила на той час звернення прокурора до суду з позовом, оскільки Львівська обласна державна адміністрація неналежно виконувала свої повноваження щодо захисту інтересів держави, що має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, що в свою чергу свідчить про наявність "виключного випадку" для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Пасивність поведінки Львівської обласної державної адміністрації також вбачається з поданих пояснень по суті спору (вх. № 3032/22 від 23.02.2022р.).

Також суд зазначає, що в даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки Львівська обласна державна адміністрація хоч і мала повноваження захистити інтереси держави, однак не звернулася до суду з позовною заявою про захист порушених прав.

Разом з тим, відповідно до пункту 24 Перехідних положень земельного кодексу України, спірна земельна ділянка вважається землею комунальної власності, однак земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Отже враховуючи те, що станом на дату подання позовної заяви земельна ділянка не перейшла власність Миколаївської міської ради Львівської області, оскільки право комунальної власності на неї на той час зареєстровано не було, зважаючи на наведені норми законодавства та встановлені обставини, суд зазначає, що Заступником керівника Львівської обласної прокуратури було правомірно пред`явлено позов в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Як встановлено судом, в процесі розгляду справи земельна ділянка була зареєстрована на праві комунальної власності за Миколаївською міською радою Львівської області, у зв`язку з чим суд замінив позивача з Львівської обласної державної адміністрації на Миколаївську міську раду Львівської області та ухвалив здійснювати розгляд справи за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області до відповідача-1 Стрийської районної державної адміністрації Львівської області та до відповідача-2 Приватної агрофірми "Дністер" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Щодо наявності повноважень у прокурора представляти інтереси держави в особі Миколаївської міської ради Львівської області у даній справі слід зазначити, що інтерес держави в даному випадку полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Отже з огляду на вказані норми, "державним" (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду з позовною заявою є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, а саме припинення істотного порушення прав органу місцевого самоврядування на самостійне (на власний розсуд) розпорядження земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

Порушення прав органу місцевого самоврядування в даному випадку полягає у перешкоджанні права територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, що ослаблює економічні інтереси місцевого самоврядування.

При цьому, також слід зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019р. у справі №915/20/18).

Таким чином, з огляду на вказані обставини та наведені норми законодавства, суд зазначає, що в даному випадку існують достатні підстави як для подання прокурором позовної заяви в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, так і для подальшого підтримання поданого позову в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради після державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за органом місцевого самоврядування.

Щодо визначення відповідачем-1 у даній справі Стрийської районної державної адміністрації слід зазначити, що згідно із розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" проведено реорганізацію державних районних адміністрацій.

Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20, пункту 5 частини 2 статті 23 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" і статті 7-1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" Миколаївську районну державну адміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до Стрийської районної державної адміністрації, з огляду на що Стрийська районна державна адміністрація є правонаступником всіх прав та обов`язків Миколаївської районної державної адміністрації, та відповідно правомірно визначена відповідачем-1 у даній справі.

Щодо суті спору і позовних вимог суд зазначає таке.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.12.2010р. №1505/0/5/-10 "Про передачу в оренду земельної ділянки", Приватній агрофірмі "Дністер" надано земельну ділянку під розширення існуючого кар`єру піску площею 11,5 га із категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У пункті 15 договору оренди землі від 14.02.2011р. зазначено, що цільове призначення земельної ділянки землі несільськогосподарського призначення землі промисловості.

Згідно пункту 2 та 3 додаткової угоди від 07.02.2019р., сторони погодили, що термін дії договору оренди землі від 14.02.2011р. продовжується строком на 8 (вісім) років, всі інші умови договору залишаються незмінними.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та наведених норм законодавства, зокрема статті 122 Земельного кодексу України, як на час укладення договору оренди землі, так і на час укладення додаткової угоди, розпорядником спірної земельної ділянки була саме Львівська обласна державна адміністрація, а не Миколаївська районна державна адміністрація.

Тобто, Миколаївська районна державна адміністрація в особі голови підписуючи додаткову угоду від 07.02.2019р., якою поновлено термін дії договору оренди землі №2 від 14.02.2011р. на 8 років, діяла без повноважень, адже як встановлено судом, розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.12.2010р. №1505/0/5/-10 Миколаївську районну державну адміністрацію уповноважено лише укласти договір оренди земельної ділянки і зареєструвати його у встановленому порядку, а не уповноважено продовжувати в майбутньому вказаний договір. Водночас такі повноваження відповідно до положень статті 122 Земельного кодексу України відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення додаткової угоди), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Згідно із частиною 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення додаткової угоди), орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення додаткової угоди), орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на те, що в силу статей 116, 122 Земельного кодексу України саме Львівська обласна державна адміністрація, а не Миколаївська районна державна адміністрація була розпорядником спірної земельної ділянки, яка перебувала у державній власності, Приватному підприємству "Дністер", у випадку виявлення бажання продовжити строк дії договору оренди землі, слід було повідомити про це саме Львівську обласну державну адміністрацію, і саме Львівська обласна державна адміністрація, а не Миколаївська районна державна адміністрація відповідно до статей 116, 122 Земельного кодексу України, частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" приймала рішення про поновлення договору оренди землі.

Водночас, суд вважає, що відповідачу-2 ПАФ «Дністер» не могло бути невідомо про те, що укладення додаткової угоди від 07.02.2019р., якою поновлено термін дії договору оренди землі №2 від 14.02.2011р., здійснюється без рішення ЛОДА, як органу, уповноваженого передавати земельну ділянку в користування (поновлювати договір оренди на новий строк).

Так, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію права держаної власності на спірну земельну ділянку за Миколаївською районною державною адміністрацією проведено 16.04.2019р., а відтак, з огляду на це, на дату укладення додаткової угоди відомості щодо Миколаївської РДА, як особи уповноваженої передавати земельну ділянку в користування, в реєстрі були відсутні.

Разом з тим, як вбачається з договору оренди землі від 14.02.2011р., зокрема з преамбули та предмету договору, орендодавець надав орендарю у володіння та користування спірну земельну ділянку на підставі розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.12.2010р. №1505/0/5/-10, пунктом четвертим якого, відповідача-2 зобов`язано вчинити ряд дій до укладення договору оренди землі. З договору оренди та з розпорядження вбачається, що розпорядником земельної ділянки є ЛОДА.

Проте, відповідно до додаткової угоди до договору оренди від 07.02.2019р., Миколаївська районна державна адміністрація діяла лише на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Тобто, з огляду на положення статей 116, 122 Земельного кодексу України, які також діяли на дату укладення додаткової угоди, беручи до уваги обставини наведені вище, можна презюмувати про обізнаність відповідача-2 щодо укладення додаткової угоди з особою, не уповноваженою її укладати або розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, додаткову угоду від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р. укладено з Приватною агрофірмою "Дністер" особою, в якої відсутні належні повноваження на вчинення правочину щодо поновлення терміну дії договору оренди землі №2 від 14.02.2011р. строком на 8 (вісім) років.

Щодо тверджень відповідачів з приводу схвалення правочину додаткової угоди від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р. суд зазначає таке.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 911/604/19, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16).

Не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду за відсутності належних повноважень (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 910/28080/14 та Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/20790/17, від 21.12.2021 у справі № 910/10699/21).

Матеріалами справи не підтверджується схвалення правочину Львівською обласною державною адміністрацією. Правочин укладено Миколаївською РДА без належних повноважень, а відтак прийняття орендних платежів про які відповідач-2 зазначає у відзиві, слід розцінювати як схвалення правочину (прийняття його до виконання) особою, яка підписала спірну додаткову угоду за відсутності повноважень.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, враховуючи те, що у Миколаївської районної державної адміністрації був відсутній необхідний обсяг повноважень на укладення додаткової угоди щодо поновлення терміну дії договору оренди землі №2 від 14.02.2011р., вказану додаткову угоду від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р. слід визнати недійсною.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за Приватною агрофірмою "Дністер" з припиненням права оренди земельної ділянки слід зазначити таке.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.

Тобто, державна реєстрація права власності чи права користування на земельну ділянку є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності чи права користування, але самостійного значення для підстав виникнення права власності чи права користування вона не має.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності чи право користування, за обов`язкової наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності чи права користування.

З огляду на викладене, державна реєстрація права оренди на вказану земельну ділянку за Приватним підприємством "Дністер" не свідчить про правомірність набуття ним такого права.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній від 26.07.2022р.), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Згідно із абзацом 2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній від 26.07.2022р.), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, оскільки додаткову угоду від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р., на підставі якої 16.04.2019р. було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за Приватною агрофірмою "Дністер", слід визнати недійсною, а відтак позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за Приватною агрофірмою "Дністер" є обгрунтованою. Водночас, суд вважає, що позовна вимога у частині припинення речового права права оренди земельної ділянки не протирічить положенням частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції чинній від 26.07.2022р.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права державної власності Стрийської (Миколаївської) районної державної адміністрації Львівської області на земельну ділянку з припиненням речового права права державної власності, слід зазначити, що суд погоджується з доводами прокурора з приводу проведення державної реєстрації права державної власності спірної земельної ділянки за Миколаївською РДА.

Однак, згідно із пунктом 24 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021р., що набрав чинності 27.05.2021р.), з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Як встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 26.05.2022р. зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 11,5 га, кадастровий номер 4623010100:02:000:0069 за Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, станом на дату пред`явлення позову у даній справі земельна ділянка площею 11,5 га, кадастровий номер 4623010100:02:000:0069 належала до державної власності, однак під час розгляду справи, а саме 26.05.2022р., зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Миколаївською міською радою Львівської області.

Таким чином, спірна земельна ділянка перейшла з державної у комунальну власність.

Слід зазначити, що предметом спору на момент подання позову, фактично був правовий конфлікт між Львівською обласною державною адміністрацією та Стрийською (Миколаївською) районною державною адміністрацією з приводу реєстрації та розпорядження спірною земельною ділянкою, яка перебувала у державній власності.

Між поняттями "предмет спору" та "предмет позову" є відмінності. Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи (Постанова ВС КГС від 14.09.2021р. cправа № 909/243/18).

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання (Постанова ВС від 20.09.2021р. справа № 638/3792/20)

На дату ухвалення рішення суду у даній справі, право державної власності на спірну земельну ділянку припинено, про що також зазначено у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 301683587 від 27.05.2022р., а відтак суд констатує про неможливість вирішення правового конфлікту (спору) між ЛОДА та Стрийською (Миколаївською) РДА щодо земельної ділянки, яка вже не перебуває у державній власності, з підстав наведених у позові, шляхом прийняття судового рішення, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи, відновлення цих прав.

Разом з тим, спір між Миколаївською міською радою Львівської області, яка є правонаступником ЛОДА у даній справі, та Стрийською (Миколаївською) РДА з приводу реєстрації права державної власності на спірну земельну ділянку також відсутній, оскільки земля перейшла у комунальну власність та зареєстрована за Миколаївською міською радою Стрийського району Львівської області.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарсько процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, з огляду на викладене, щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права державної власності на спірну земельну ділянку за Стрийською (Миколаївською) районною державною адміністрацією Львівської області, з припиненням права державної власності, слід закрити провадження у справі.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи, що додаткову угоду слід визнати недійсною, а державну реєстрацію права оренди за відповідачем-2 слід скасувати, припинивши право оренди за ним, а також зважаючи на те, що на даний час право комунальної власності належить Миколаївській міській раді Львівської області, тому суд дійшов висновку позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити частково, зобов`язавши Приватну агрофірму "Дністер" повернути земельну ділянку в розпорядження Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При зверненні до суду із позовною заявою прокуратурою було сплачено судовий збір в загальному розмірі 9080,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2845 від 15.12.2021р. на суму 9080,00 грн., а тому враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 на користь Львівської обласної прокуратури 3405,00 грн. витрат по сплаті судового збору та стягнути з відповідача-2 на користь Львівської обласної прокуратури 3405,00 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 07.02.2019 до договору оренди землі від 14.02.2011р. на земельну ділянку площею 11,5 га кадастровий №4623010100:02:000:0069, укладену між Миколаївською районною державною адміністрацією та Приватною агрофірмою "Дністер".

3. Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності за Миколаївською (Стрийською) районною державною адміністрацією Львівської області на земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості з кадастровим номером №4623010100:02:000:0069 площею 11,5 га, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту (реєстраційний номер нерухомого майна 1814817846230, зареєстроване 16.04.2019р., рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46553770 від 19.04.2019) з припиненням речового права, а саме права державної власності закрити провадження у справі.

4. Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення землі промисловості з кадастровим номером №4623010100:02:000:0069 площею 11,5 га, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту зареєстрованого за Приватною агрофірмою "Дністер" (81600, Львівська область, Миколаївський район, місто Миколаїв(з), вулиця Володимира Великого, будинок 4, ідентифікаційний код 03762064) (номер запису про інше речове право 31258303, зареєстроване 16.04.2019р.), припинивши речове право право оренди земельної ділянки.

5. Зобов`язати Приватну агрофірму "Дністер" (81600, Львівська область, Миколаївський район, місто Миколаїв(з), вулиця Володимира Великого, будинок 4, ідентифікаційний код 03762064) повернути в розпорядження Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (81600, Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вулиця Володимира Великого, будинок 6, ідентифікаційний код 26411657) земельну ділянку площею 11,5 га кадастровий №4623010100:02:000:0069, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту.

6. Стягнути з Стрийської районної державної адміністрації Львівської області (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця С.Бандери, будинок 28, ідентифікаційний код 04056428) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 3405,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з Приватної агрофірми "Дністер" (81600, Львівська область, Миколаївський район, місто Миколаїв(з), вулиця Володимира Великого, будинок 4, ідентифікаційний код 03762064) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 3405,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.08.2022р.

Суддя Петрашко М.М.