ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2022 р. справа № 300/1960/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В..В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, Тернопільської обласної військової адміністрації, департаменту капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 29.03.2022 №30-к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації Тернопільської обласної військової адміністрації (далі відповідач 1) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 29.03.2022 №30-к, поновлення на роботі з 29.03.2022 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.03.2022 по день постановлення рішення про поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно винесено розпорядження №30-к від 29.03.2022, яким позивача звільнено з посади начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації у зв`язку із закінченням дії контракту. Позивач вважає, що таке рішення відповідача суперечить вимогам чинного законодавства. Вважаючи, що звільнення відбулося неправомірно, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 93-97).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 09.06.2022 за №02-4514/16, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 13.06.2022. У відзиві відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .. Додатково повідомив, що розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 15.09.2020 за №143-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації шляхом укладення контракту на період дії карантину та до дня визначення переможця конкурсу зі строком випробування один місяць та посадовим окладом згідно із штатним розписом. Між обласною державною адміністрацією та позивачем 15.09.2020 укладено контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, розробленого за змістом і формою згідно із ОСОБА_2 контрактом про проходження державної служби на період дії карантину. Представник відповідача зауважив, що дія контракту, укладеного з ОСОБА_1 , припинилась у зв`язку з визначенням переможця конкурсу на посаду начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 . З урахуванням наведеного відповідач вважає звільнення ОСОБА_1 законним, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Водночас на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача 13.06.2022 надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача департамент капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 залучено до участі у справі №300/1960/22 в якості другого відповідача департамент капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 04014074) (далі відповідач 2).

Позивач, в свою чергу 20.06.2022 на адресу суду скерував відповідь на відзив, відповідно до якого підтримав позовні вимоги з наведених у позовній заяві аргументів та надав додаткові пояснення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 витребувано у Тернопільської обласної державної адміністрації докази, що свідчать про виконання та виплату грошових сум, згідно з судовими рішеннями у справах №300/1752/21 та 300/1858/22, та додаткові пояснення.

Відповідачем 1 подано додаткові пояснення 01.08.2022, в яких зазначено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №300/1752/21 розпорядженням від 28.03.2022 №39-к позивача поновлено на посаді та перераховано кошти згідно платіжних доручень від 28.03.2022 №70, від 16.05.2022 №133, від 08.06.2022 №154.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази та пояснення, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, суд встановив таке.

Головою Тернопільської обласної державної адміністрації, згідно із розпорядженням від 04.08.2020 за №471/01.02-01 оголошено проведення добору на вакантну посаду начальника управління капітального будівництва обласної державної адміністрації на період дії карантину.

Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 15.09.2020 за №143-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації за результатами співбесіди шляхом укладення контракту на період дії карантину та до дня визначення переможця конкурсу зі строком випробування один місяць і посадовим окладом згідно із штатним розписом (том І, а. с. 8).

Водночас 15.09.2020 між Тернопільською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі по тексту Контракт) (а.с.9-12).

Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації №28-к від 19.03.2021 позивача звільнено з посади начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про державну службу». (том І, а. с.13).

Після звільнення позивача розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 25.03.2021 за №209/01.02-01 оголошено конкурс та затверджено умови проведення конкурсу на зайняття вакантної посади начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, за результатом проведення якого переможцем конкурсу визначено ОСОБА_3 , про що видано розпорядження №47-к від 15.04.2021 (том І, а. с. 212-218).

Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 13.05.2021 за №68-к ОСОБА_3 призначено на посаду начальника Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації як переможця конкурсу з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (том ІІ, а. с. 32).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі №300/1752/21 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження №28-к від 19.03.2021, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі №300/1752/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження обласної державної адміністрації від 19.03.2021 за №28-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації з 19.03.2021. Зобов`язано Тернопільську обласну державну адміністрацію нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.03.2021 по 02.11.2021. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації та в частині стягнення з Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 21.12.2021 видано виконавчі листи, зокрема, щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації з 19.03.2021.

Як встановлено судом, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі №300/1858/22 стягнуто з Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду про поновлення на роботі від 02.11.2021 у справі №300/1752/21 з 03.11.2021 до 28.03.2022 в сумі 187 407,00 грн.

На виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 Розпорядженням Тернопільської державної адміністрації №29-к від 28.03.2022 позивача поновлено на посаді з 19.03.2021.

Водночас судом встановлено, що розпорядженням Тернопільської обласної військової адміністрації №30-к від 29.03.2022 позивача звільнено з посади начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації шляхом припинення контракту у зв`язку із закінченням строку його дії з 15.04.2021 ( том І а.с.24).

Не погоджуючись із звільненням, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, з метою захисту порушених прав позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача №30-к від 29.03.2022, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.03.2022.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №889), державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який обіймає посаду державної служби в органі державної влади, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 Закону №889). Згідно з частинами 2, 3 статті 5 Закону №889 відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Згідно частини 1 статті 3 Закону №889 цей закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ (далі Закон №553-ІХ) було зупинено дію Закону України «Про державну службу» в частині проведення конкурсів на посади державної служби та призначення на посади державної служби за результатами конкурсу, зокрема, відповідно до абзацу п`ятого пункту 8 розділу II «Прикінцеві положення», призначення на посади державної служби здійснюється в установленому КМУ порядку, що визначає механізм добору на посади державної служби шляхом проведення співбесід з визначеними суб`єктом призначення посадовими особами.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 8 розділу II Прикінцевих положень Закону №553-ІХ, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 22.04.2020 №290 «Деякі питання призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою затверджено окремий порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину (далі Порядок №290) та Типовий контракт про проходження державної служби на період дії карантину. Порядок №290 визначав механізм добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом.

Пунктом 11 Порядку (в редакції, чинній на час призначення позивача) передбачено, що у разі відсутності або відхилення суб`єктом призначення або керівником державної служби в державному органі кандидатур, запропонованих Комісією або конкурсною комісією за результатами процедур конкурсного відбору, у порядку, передбаченому пунктами 3-10 цього Порядку, суб`єкт призначення або керівник державної служби в державному органі може призначити на посаду державної служби особу шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби в державному органі переможця конкурсу.

Пунктами 12, 13 передбачено, що призначення на такі посади здійснюється шляхом проведення співбесіди з визначеними суб`єктом призначення або керівником державної служби у державному органі посадовими особами. Рішення про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби на період дії карантину (далі - призначення на вакантну посаду) та визначення уповноваженої особи приймається шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 21 Порядку строк дії контракту встановлюється на період дії карантину та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства. Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, згідно з частинами 1, 9, 10 статті 31-1 Закону №889 з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби, є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду та набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов`язків.

Пункт 3 частини другої статті 34 Закону України «Про державну службу» передбачає, що строкове призначення на посаду здійснюється у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають тимчасовий характер, з укладанням контракту про проходження державної служби (на посади державної служби категорій «Б» і «В»).

Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає: 1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом; 2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності; 3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту; 4) порядок укладання контрактів; 5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; 6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту; 7) особливості укладання окремих контрактів.

Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб`єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу.

До істотних умов контракту належать: 1) місце роботи і посада державної служби; 2) спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби; 3) дата набрання чинності та строк дії контракту; 4) права та обов`язки сторін; 5) завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; 6) режим праці та відпочинку; 7) умови оплати праці; 8) відповідальність сторін та вирішення спорів; 9) підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.

При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.

При укладанні контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, державному органу заборонено змінювати істотні умови контракту.

Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду.

Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов`язків.

Контракт про проходження державної служби укладається в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник контракту про проходження державної служби передається державному службовцю разом із копією акта про призначення на посаду, другий зберігається в особовій справі державного службовця.

Суд встановив, що між Тернопільською обласною державною адміністрацією, в особі ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 укладено контракт від 15.09.2020 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

Згідно пункту 18 контракту від 15.09.2020 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, його дія, відповідно до Закону України «Про державну службу», припиняється:

1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт;

2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін;

3) за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту;

4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 Закону.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача звернув увагу суду на те, що оскаржуване розпорядження прийнято у відповідності до частини 1 статті 85 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з визначенням переможця конкурсу.

Судом зазначається, що згідно із пунктом 2 частини 1 статті 83 вказаного Закону державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).

Так відповідно до частини 1 статті 85 наведеного Закону у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.

У разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

Звідси, однією із підстав припинення контракту на проходження державної служби є наявність обставин припинення державної служби з підстав, визначених частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу».

Суд погоджується з тим, що умови контракту від 15.09.2020, який укладений з позивачем, передбачали підстави його припинення, серед яких визначено обставини припинення державної служби з підстав і в порядку, визначених частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу». Відтак дія таких трудових відносин позивача з відповідачем була обмежена у часі та неминуче повинна була припинитися за звичайних умов, тобто, після завершення дії карантину та визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства.

Однак строк дії трудових відносин (строк призначення на посаду державної служби) між позивачем і відповідачем визначався настанням юридичного факту на період дії карантину та до визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства, при цьому у контракті сторонами були обумовлені й інші випадки припинення контракту, зокрема, припинення державної служби в порядку частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу».

Надалі Законом України від 23.02.2021 №1285 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» (далі Закон №1285), який набрав чинності 06.03.2021, виключено пункт 8 розділу II Прикінцеві положення Закону №553-ІХ, відновлено проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та встановлено: конкурси на посади, що обіймають особи, з якими до набрання чинності цим Законом укладені контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оголошуються протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом відповідно до черговості укладення контрактів про проходження державної служби на відповідні посади; контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; укладені до набрання чинності цим Законом, діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 05.12.2021

Окрім того, вище зазначеним законом було встановлено місячний строк з дня набрання чинності цим Законом для забезпечення приведення у державних органах контрактів про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у відповідність із цим Законом.

Як визначено пунктом 21 контракт від 15.09.2020 укладено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства.

Водночас абзацом другим даного пункту передбачено, що граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з цим, пунктом 17 контракту від 15.09.2020 встановлено, що зміни до такого контракту вносяться за згодою сторін або з підстав, передбачених законодавством, шляхом підписання сторонами додаткових угод у письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких передається особі, а другий зберігається в її особовій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою приведення контракту від 15.09.2020 про проходження державної служби на період дії карантину у відповідність в зв`язку з набуттям чинності Закону №1285, відповідачу слід було внести до нього зміни шляхом підписання додаткової угоди з ОСОБА_1 у письмовій формі щодо строку дії контракту від 15.09.2020 до призначення на посаду державної служби переможця за результатами конкурсу, але не довше 05.12.2021.

Однак між позивачем та відповідачем від 06.03.2021 (дня набрання чинності Закону України №1285) до 19.03.2021 (дня звільнення позивача) не було підписано додаткову угоду до контракту від 15.09.2020, який укладено саме на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи те, що контракт від 15.09.2020 між позивачем та відповідачем укладено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства, який у відповідність із Законом України від 23.02.2021 №1285 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» відповідачем не приведено, тобто не містив умову щодо терміну його дії до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, то строк його дії на момент звільнення не завершився.

Окрім того постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №630 затверджено зміни, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, якими установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. N 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 р. N 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Враховуючи вище наведене, суд зазначає, що відповідач при прийнятті розпорядження від 29.03.2022 №30-к «Про звільненні ОСОБА_1 » помилково керувався частиною 1 статті 85 Закону України «Про державну службу», абзацом 2 пункту 18 та пунктом 21 контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 15.09.2020, враховуючи розпорядження голови обласної державної адміністрації від 15.04.2021 №47-к «Про визначення переможця конкурсу».

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом вказується на таке

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 у справі №300/1752/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження обласної державної адміністрації від 19.03.2021 за №28-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації з 19.03.2021. Зобов`язано Тернопільську обласну державну адміністрацію нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.03.2021 по 02.11.2021. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації та в частині стягнення з Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Положеннями статті 255 КАС України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Приписами частини 2 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з вимогами частинами 5 статті 235 Кодексу Законів про працю України та статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника підлягає негайному виконанню.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. (частина 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним або скасованим. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує штрафні санкції та інші заходи, передбачені Законом. Після фактичного допущення працівника до роботи складають акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню. Отже, виконання рішення в частині поновлення на роботі складається з: правового оформлення поновлення на роботі, що має полягати у виданні відповідного розпорядчого документу, яким на підставі судового рішення буде скасовуватися розпорядження про звільнення, та у виправленні відповідних записів у трудовій книжці.

Матеріалами справи підтверджується, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №300/1752/21, яка набрала законної сили 02.11.2021 року, в частині поновлення позивача на посаді з 19.03.2021 відповідач виконав 28.03.2022, видавши розпорядження від 28.03.2022 №29-к «Про ОСОБА_1 » (том І, а. с. 19).

Загалом, судом з`ясовано, що із розпорядженням від 28.03.2022 №29-к позивач не був ознайомлений, а дізнався про поновлення його на посаді лише 05.04.2022 після отримання вище зазначеного розпорядження засобами поштового зв`язку, тобто фактичного поновлення на роботі та допущення до виконання обов`язків позивача, на переконання суду, не відбулось (том І, а. с. 19, 26).

Окрім того як встановлено судом рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 стягнуто з Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду про поновлення на роботі від 02.11.2021 у справі №300/1752/21 з 03.11.2021 до 28.03.2022 в сумі 187 407,00 грн.

Отже, як вбачається із вище вказаного, законодавством передбачено певний порядок поновлення працівника на роботі, який відповідачем дотриманий не був.

В той же час, на переконання суду, звільнення позивача з посади 15.04.2021 згідно розпорядження від 29.03.2022 №30-к є, вочевидь, протиправним.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Воднораз, за приписами статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналізуючи викладені положення, суд дійшов висновку, що звільнення не може відбуватися раніше видачі наказу, інакше не будуть дотримані приписи КЗпП України.

Надаючи оцінку спірному розпорядженню від 29.03.2022 №30-к «Про звільнення ОСОБА_1 », суд зазначає, що окрім іншого, постановою Восьмого апеляційного суду від 02.11.2021по справі №300/1752/21 встановлений період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 30.03.2021 по 02.11.2021.

На переконання суду вимушений прогул це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

Суд критично оцінює дії відповідача щодо звільнення позивача розпорядженням від 29.03.2022 №30-к з 15.04.2021, оскільки розпорядчий акт, яким, зокрема, звільняють особу з посади, має перспективну дію і не може охоплювати/стосуватися періоду, який минув. Окрім того позивач перебував у спірний період у стані вимушеного прогулу з 19.03.2021 по 02.11.2021, який встановлений судовим рішенням у адміністративній справі №300/1752/21.

Отже, виносячи оскаржуване розпорядження відповідач діяв протиправно та всупереч норм законодавства, оскільки позивача поновлено на посаді з 19.03.2021, згідно з розпорядженням від 28.03.2022 №29-к, а подальше звільнення відбулося на підставі розпорядження від 29.03.2022 №30-к з 15.04.2021, через те, що чинним законодавством України звільнення «заднім» числом не передбачено, тим паче в період вимушеного прогулу.

Доводи ж відповідача висловлені у запереченні від 04.07.2022 стосовно того, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі №300/1752/22 не зазначено строк на який позивача має бути поновлено або що його поновлено безстроково, є хибними та такими, що ґрунтуються на невірному розумінні відповідачем процесуального закону.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що тісно кореспондується із принципом законності таких рішень, що визначений статтею 19 Конституції України, суд вважає що розпорядження Тернопільської обласної військової адміністрації від 29.03.2022 №30-к не ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Приписами частини першої статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові від 21.05.2014 у справі №6-33цс14 Верховний Суд України зазначив, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Судом встановлено, що після звільнення позивача з посади за спірним розпорядженням від 29.03.2022 №30-к управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04014074) перейменовано на департамент капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 17.01.2022 №25/01.02-01.

Згідно із положенням про департамент капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 18.02.2022 №81/01.02-01, департамент капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації та входить до її складу.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Тернопільську обласну військову адміністрацію, у зв`язку з чим Тернопільська обласна державна адміністрація, відповідно до пункту 2 зазначеного Указу, набула статусу відповідної військової адміністрації. Тобто Тернопільська обласна державна адміністрація набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, у зв`язку з необхідністю забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Ураховуючи те, що спірне розпорядження як правовий акт індивідуальної дії не відповідає критеріям та принципам, закріпленим у статті 2 КАС України, позаяк прийнято безпідставно та необґрунтовано. Відтак, встановлені судом обставини в сукупності свідчать про протиправність оскаржуваного розпорядження від 29.03.2022 №30-к «Про звільнення ОСОБА_1 », то позивач має бути поновлений саме на посаді начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації з 15.04.2021 та на його користь повинно бути стягнено середній заробіток за вимушений прогул саме з Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, у зв`язку з необхідністю забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму на час воєнного стану.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто, винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

В трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції.

Суд зауважує, що визнання акта індивідуальної дії, як-от розпорядження про звільнення з посади, протиправним/неправомірним і його скасування означає, що він втрачає чинність з дати його винесення. З цієї ж дати особа має бути поновлена на посаді, навіть якщо позивач не заявив такої (окремої) позовної вимоги.

При цьому за умови повторності звільнення працівника з посади стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовується виключно в частині періоду, що не охоплений попереднім стягненням, оскільки повторний вимушений прогул в період іншого вимушеного прогулу фактично не відбувається в силу юридичної природи.

Судом з урахуванням встановлених обставин, а саме те, що позивача на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі №300/1752/21 поновлено на посаді 28.03 2022 з 19.03.2021, а розпорядженням від 29.03.2022 №30-к звільнено з посади 15.04.2021, то суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, шляхом скасування розпорядження від 29.03.2022 №30-к та поновлення позивача на посаді з 15.04.2021 (з дня незаконного звільнення, зазначеного у розпорядженні від 29.03.2022 №30-к), а час вимушеного прогулу позивача слід обраховувати з 29.03.2022 року (з дати винесення розпорядження про звільнення по дату прийняття рішення у справі).

Водночас суд враховує те що позивачем вже отримано кошти за вимушений прогул з 15.04.2021 по 28.03.2022 за судовими рішеннями, а саме постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №300/1752/21 та рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі №300/1858/22, а повторність такого стягнення положеннями КЗпП України не передбачена. В той же час залишився неохопленим вищезазначений період, а відтак позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу також за цей період.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.03.2022 по день постановлення рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Пунктом 5 цього Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до положень Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року п. 8 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи з наданої Відповідачем на вимогу суду довідки від 09.06.2022№254/01-13, середньоденна заробітна палата Повивача складає 1 874,07 грн, а відтак сума яку слід стягнути за час вимушеного прогулу становить 191 155,14 грн (102 д.*1 874,07 грн).

Також, ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд з вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі статті 129-1 Конституції України Керуючись статтями, 241-246, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Тернопільської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 00022622), Тернопільської обласної військової адміністрації (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021), департаменту капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації(вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 04014074) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 29.03.2022 №30-к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Тернопільської обласної державної військової адміністрації від 29.03.2022 №30-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Тернопільську обласну державну адміністрацію (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 00022622), яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації з 15.04.2021.

Стягнути з Тернопільської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 00022622), яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2022 по 17.08.2022 в розмірі 191 155 (сто дев`яносто одна тисяча сто п`ятдесят п`ять) гривень 14 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації та в частині стягнення з Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 17 серпня 2022 р.