ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2092/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2092/20

за позовом: Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, №83, м. Одеса, 65012)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС» (вул. Басейна, №3, кв. 7, м. Київ, 01004)

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

Південний офіс Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС», в якому просить суд зобов`язати ТОВ «ООО СІРІУС» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: Одеська область, Лиманський (Комінтернівський) район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б» , кадастровий номер 5122785800:01:008:077, що перебуває у постійному користуванні Південного офісу Держаудитслужби, шляхом:

- звільнення земельної ділянки з боку проїзду між вказаною земельною ділянкою та базою відпочинку ТОВ «ООО СІРІУС» від огорожі (паркану);

- приведення земельної ділянки в попередній стан;

- зобов`язання усунути перешкоди у вільному доступі з метою належного користування для власних господарських потреб будинками відпочинку та земельною ділянкою Південному офісу Держаудитслужби.

2. Стислий зміст аргументів учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що відповідно довідки Південного офісу Держаудитслужби від липня 2020 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2017 № 93072028 на балансі Південного офісу Держаудитслужби на праві оперативного управління знаходяться об`єкти житлової нерухомості - три будинки відпочинку, що знаходяться за адресою: Одеська область, Лиманський район (Комінтернівський район), Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б».

Розпорядженням від 21.08.2017 № 750/А-2017 Одеської обласної адміністрації надано Південному офісу Держаудитслужби дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку під вищевказаними об`єктами нерухомості державної форми власності, на виконання якого Південним офісом Держаудитслужби, з метою оформлення земельної ділянки, було укладено договір з державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на виконання робіт з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для експлуатації та обслуговування будинків відпочинку, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район (Комінтернівський район), Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б» .

Одеською обласною державною адміністрацією розпорядженням від 27.04.2020 № 274/од-2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для експлуатації та обслуговування будинків відпочинку та надано її у постійне користування Південного офісу Держаудитслужби, на підставі якого Південним офісом Держаудитслужби зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0898 га, розташованою за адресою: Одеська область, Лиманський район (Комінтернівський район), Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б» (кадастровий номер земельної ділянки - 5122785800:01:008:0077), згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2020 №208499073.

При цьому, відповідно до наказу Південного офісу Держаудитслужби від 03.07.2019 № 16-г комісією апарату Південного офісу Держаудитслужби з питань утримання, зберігання (збереження стану) та використання державного майна, з метою перевірки фактичного стану, цілісності об`єктів державної власності, що обліковується на балансі Позивача, здійснила виїзну перевірку за місцем розташування будинків відпочинку, в ході якої було виявлено, що біля будинків відпочинку ТОВ «ООО СІРІУС» встановлена металева огорожа на частині земельної ділянки, яка оформлювалась Південним офісом Держаудитслужби в постійне користування.

Крім того, як стверджує Позивач, ТОВ «ООО СІРІУС» загороджено проїзд (дорогу) між об`єктами нерухомості Позивача та територією бази відпочинку ТОВ «ООО СІРІУС», що виключає право вільного доступу до будинків відпочинку Південного офісу Держаудитслужби, що зафіксовано в Акті перевірки цілісності об`єктів державної власності, які належать Південному офісу Держаудитслужби від 07.08.2019 № 1.

Позивач зауважує, що ним листами від 21.05.2020 № 15-02-23-14/2381-2020, від 21.05.2020 № 15-01-23-14/2453-2020 направлено звернення до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо проведення перевірки дотримання ТОВ «ООО СІРІУС» вимог земельного законодавства, встановлення металевої огорожі, вжиття заходів відповідного реагування та надання копії внесеного припису, інформації про усунення порушень.

Головним управління Держгеокадастром в Одеській області встановлено, що ТОВ «ООО СІРІУС» використовує земельну ділянку загальною площею 0,079, яка розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район (Комінтернівський район), Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б» , за відсутності правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. Також керівнику ТОВ «ООО СІРІУС» внесено припис щодо порушень земельного законодавства.

Крім того, за поясненнями Позивача, ФОП Котович О.В. , як орендар будинків відпочинку, звернулась листами (вх. від 19.05.2020 № 14-23-1855 та від 18.06.2020 № 14-23-2097) щодо самовільного зайняття ТОВ «ООО СІРІУС» земельної ділянки, що належить на праві постійного користування Південному офісу Держаудитслужби.

Відповідно до наказу Південного офісу Держаудитслужби від 03.07.2019 № 16-г комісією апарату Південного офісу Держаудитслужби з питань утримання, зберігання (збереження стану) та використання державного майна, з метою перевірки питань, викладених у зверненнях ФОП Котович О.В. фактичного стану, цілісності об`єктів державної власності, що обліковується на балансі Позивача, здійснила виїзну перевірку за місцем розташування будинків відпочинку за адресою: Одеська область, Лиманський район (Комінтернівський район), Сичавська сільська рада, у>, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б» .

В результаті обстеження комісією було встановлено, що на земельній ділянці за кадастровим номером 5122785800:01:008:0077, яка на праві постійного користування належить Південному офісу Держаудитслужби, Відповідачем встановлено металеву огорожу з бетонним фундаментом, яка обмежує доступ до майна Південного офісу Держаудитслужби, проте Позивач, за його ствердженням, не надавав згоди на встановлення огорожі на своїй ділянці, що свідчить про порушення прав законних інтересів землекористувача, що зафіксовано в Акті перевірки цілісності об`єктів державної власності, які належать Південному офісу Держаудитслужби від 22.06.2020 № 3.

Комісією зафіксовано факт порушення Відповідачем прав Позивача, як землекористувача ділянки, шляхом проведення відповідних замірів з фотофіксацією, та як наслідок, у відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України вирішено письмово звернутися до ТОВ «ООО СІРІУС» з вимогою про демонтаж зазначеної огорожі та привести земельну ділянку в первісний вигляд, у зв`язку з чим Позивачем направлено на юридичну адресу та фактичну адресу розташування бази відпочинку ТОВ «ООО СІРІУС» лист- претензію від 23.06.2020 № 15-01-23-14/2979-2020 щодо невідкладного демонтування огорожі, що розташована на земельній ділянці Південного офісу Держаудитслужби, у добровільному порядку з приведенням земельної ділянки в первісний вигляд.

На переконання позивача, ТОВ «ООО СІРІУС» самовільним зайняттям земельної ділянки вчиняє тривалі перешкоди у користуванні та/або розпорядженні земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні Південного офісу Держаудитслужби та перешкоди у доступі до будинків відпочинку, що знаходяться на балансі Позивача, чим порушує права останнього на користування та розпорядження майном без будь-яких правових підстав.

2.2. Аргументи Відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначив наступне.

18.06.2012 між Відповідачем та Комінтернівською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:008:0010, яка охоплює базу відпочинку, що належить Відповідачу на праві власності.

02.07.2019 до Лиманського відділу поліції ГУНП в Одеській області була подана заява про кримінальне правопорушення, вчинене невідомими особами, які з застосуванням важкої будівельної техніки пошкодили лінії електропередач, яка живить базу відпочинку Відповідача, у зв`язку з чим 06.07.2019 за №12019160330000753 у ЄРДР були внесені відомості щодо кримінального правопорушення. Крім того, Відповідач зазначає про погрози підпалом бази відпочинку, що належить йому на праві власності, про що також було внесено відомості щодо кримінального правопорушення до ЄРДР та в подальшому були об`єднані в одне кримінальне провадження.

Відповідач наголошує, що з метою забезпечення безпеки мешканцям бази відпочинку, він в особі власника ОСОБА_2 у липні 2019 року мав розмову з начальником Позивача - Муратовим О.М. , після чого безпосередньо на місцевості, за участю представника Позивача, представника ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», інженера-землевпорядника ТОВ «Одеська проектна землевпорядна група» Могилевського В.А., у присутності ФОП Андрущак Лариси Євгеніївни були визначені межі земельних ділянок Позивача та Відповідача та погоджено місце встановлення Відповідачем паркану. В наслідок чого, у серпні 2019 року Відповідач встановив паркан на узгодженій між сторонами межі.

За ствердженням Відповідача, одночасно з цим, при роздрукуванні з кадастрової карти ним було встановлено, що межі земельної ділянки Відповідача відображені невірно, у зв`язку з чим останній звернувся з відповідним клопотанням до Одеської обласної державної адміністрації про інвентаризацію земельної ділянки, проте, наразі відповідне розпорядження Одеська ОДА не видала.

Разом з цим, Відповідачу стало відомо, що відповідно до розпорядження Одеської ОДА №274/од-2020 від 27.04.2020, розглянувши заяву Південного офісу Держаудитслужби від 03 березня 2020 року № П1-41780-ю/л та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Одеська ОДА розпорядилась затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для експлуатації та обслуговування будинків відпочинку та надати Південному офісу Держаудитслужби у постійне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5122785800:01.008:0077) площею 0,0898 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б» .

Таким чином, на переконання Відповідача, огорожа (паркан), який Позивач просить зобов`язати демонтувати, був встановлений ще до того, як йому була надана земельна ділянка у користування та за узгодженням з Позивачем, який станом на 01.11.2019 не мав ніяких претензій до Відповідача.

Щодо твердження Позивача про те, що діючим законодавством не передбачений обов`язок погодження проектної документації замовником будівництва з власниками або користувачами суміжної земельної ділянки, Відповідач спростовує п. 3.12 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», відповідно до якого закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Твердження Позивача про те, що Відповідачем загороджено проїзд (дорогу) між об`єктами нерухомості Позивача, що виключає право вільного доступу до його будинків відпочинку, на думку Відповідача, не відповідають дійсності, оскільки вказаний проїзд загороджений за його даними або орендарем ФОП Котович О.В. , або ОСОБА_5 шляхом встановлення на цій дорозі металевого вагончику, що підтверджується «План земельної ділянки», з якого вбачається, що цього вагончику на земельній ділянці немає, та роздруківки фотофіксації і «Кадастровий план земельної ділянки», з яких вбачається наявність вказаного вагончику.

Відтак, Відповідач вважає, що з наданих Позивачем доказів не можливо зробити висновок, що Відповідач порушив право користування позивачем земельної ділянки та що огорожа (паркан), який зі слів Позивача встановлений на земельній ділянці, дійсно знаходиться на її території.

На переконання Відповідача, Позивач не обґрунтував той факт, що огорожа (паркан) знаходиться на відведеній йому земельній ділянці, оскільки додана до позовної заяви копія акту перевірки цілісності об`єктів державної власності, які належать позивач, №3 від 22.06.2020 не містить вказівок на результати вимірів, які могли б свідчити про порушення Відповідачем меж при встановленні огорожі (паркану). Також, Позивач не долучив до матеріалів справи проект землеустрою, який би свідчив про встановлення певних меж земельної ділянки, яка надана йому у користування, у зв`язку з чим Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

20.07.2020 Південний офіс Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «ООО СІРІУС».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 позовну заяву (вх. №2165/20) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2020 року прийнято позовну заяву (вх.№2165/20) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2092/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13 серпня 2020р. о 12:00 год.

10.08.2020 ТОВ «ООО СІРІУС» на електронну адресу суду було направлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 21259/20), яке судом було задоволено та 11.08.2020 надано представнику Відповідача можливість ознайомитись з матеріалами справи та зняти необхідні фотокопії.

12.08.2020 від Відповідача до суду надійшло клопотання (вх. № 21385/20), відповідно до якого представник ТОВ «ООО СІРІУС» просив суд надати додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву та відкласти підготовче судове засідання у зв`язку з великою кількістю матеріалів в справі, що потребують детального вивчення.

В підготовчому засіданні, 13.08.2020 судом було розглянуто клопотання Відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву та відкладення підготовчого засідання та, із урахуванням відсутності заперечень з боку представника Позивача, було задоволено, оголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 25.08.2020 о 12:20 год., про що Відповідача повідомлено ухвалою суду від 13.08.2020, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

25.08.2020 від ТОВ «ООО СІРІУС» до Господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22220/20), який разом із доданими до нього документами долучений судом до матеріалів справи.

Того ж дня, від Відповідача також до суду надійшло клопотання (вх. № 22222/20) про відкладення підготовчого засідання з метою завершення процедури узгодження меж земельних ділянок та подання на затвердження мирової угоди.

Окрім того, Відповідачем до суду додатково було подано клопотання (вх. № 22223/20), зі змісту якого вбачається, що останній просить суд:

- витребувати у ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Південному офісу Держаудитслужби, або його засвідчену належним чином копію;

- витребувати у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Південному офісу Держаудитслужби, розроблений ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» або його засвідчену копію.

В підготовчому засіданні, 25.08.2020 судом було долучено клопотання відповідача про витребування доказів, із урахуванням думки представника Позивача, було запропоновано йому надати до суду вказані у клопотанні документи та проголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 08.09.2020 о 12:40 год., про що Відповідача було повідомлено належним чином відповідною ухвалою суду від 25.08.2020, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

08.09.2020 Позивачем до суду надано клопотання (вх. № 23795/22), відповідно до якого, з урахуванням клопотання Відповідача про витребування доказів та з метою повного та всебічного розгляду справи, Позивач просив долучити до матеріалів справи № 916/2092/20 засвідчену належним чином копію проекту землеустрою. Вказане клопотання Позивача судом задоволено та долучено до матеріалів справи разом із доданими до нього доказом.

Того ж дня, в підготовчому засіданні судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та оголошено протокольно перерву по справі №916/2092/20 на "24" вересня 2020 року об 11:40 год., повідомлено ТОВ «ООО СІРІУС» про дату, час та місце підготовчого судового засідання у справі №916/2092/20 ухвалою суду від 08.09.2020 у відповідності до ст. 120 ГПК України.

18.09.2020 до Господарського суду Одеської області за вх. № 24699/20 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС» надійшла заява про його участь у судовому засіданні, яке призначене на 24.09.2020р. об 11:40 год. в режимі відеоконференції.

22.09.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС» (вх.№24669/20 від 18.09.2020) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/2092/20 у зв`язку з тим, що Відповідачем не визначено яким чином він має намір брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.09.2020 від Південного офісу Держаудитслужби до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. № 25143/20) про зупинення провадження у справі до відміни карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів у зв`язку з установленим на всій території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

24.09.2020, розглянувши клопотання Позивача про зупинення провадження у справі, з метою недопущення затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не знайшов підстав для зупинення провадження по справі та відмовив в задоволенні відповідного клопотання Позивача, у зв`язку з чим ухвалою суду було відкладено підготовче засідання по справі № 916/2092/20 на 06.10.2020 о 12:20 год.

Окрім того, в підготовчих засіданнях суд поставив відкритим питання щодо призначення земельно - технічної експертизи, у зв`язку з чим ухвалою суду від 24.09.2020 року також запропонував сторонам надати свої пояснення та міркування щодо можливості призначення судом експертизи, перелік питань, які необхідно поставити на вирішення вказаної експертизи та пропозиції щодо експертної установи, яка здійснює судово-експертну діяльність в строк до 05.10.2020.

01 жовтня 2020 року за вх. № 26117/20 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС» надійшла заява про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2020 була задоволена в повному обсязі.

02.10.2020 Господарським судом Одеської області отримано клопотання Відповідача (вх. № 26195/20) про долучення письмових доказів до матеріалів справи, яке відповідно разом із додатками долучено до матеріалів справи.

06.10.2020, в підготовчому засіданні, із урахуванням думок представників сторін щодо доцільності призначення судової експертизи у справі, судом, для надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, проголошено протокольну ухвалу про перерву до 08.10.2020 об 11:00 год.

08.10.2020 до Господарського суду Одеської області від Відповідача надійшли заперечення та пропозиції (вх. № 26785/20) щодо запропонованого позивачем переліку питань, які необхідно дослідити під час проведення експертизи.

Того ж дня від Південного офісу Держаудитслужби надійшло клопотання (вх. № 26886/20) з переліком запропонованим ними питань щодо проведення земельно-технічної експертизи, проведення земельно-технічної експертизи було запропоновано доручити Державному підприємству «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

08.10.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено у справі №916/2092/20 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження по справі № 916/2092/20 зупинено.

11.12.2020 за вх.№33137/20 до суду від експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової земельно-технічної експертизи за матеріалами справи № 916/2092/20 та надано рахунок вартості експертизи.

21.12.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі №916/2092/20 з 11.01.2021 року, призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта на 11.01.2021 о 12:00 год., запропоновано учасникам справи надати суду документацію із землеустрою на земельну ділянку ТОВ «ООО Сіріус» (кадастровий номер 5122785800:01:008:0010), у повному обсязі з каталогами координат в СК63 та надіслано Південному офісу Держаудитслужби рахунок на оплату вартості експертизи № 20-6362(54) від 17.11.2020.

24 грудня 2020 року за вх. № 34573/20 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

228.12.2020 ухвалою суду задоволено заяву ТОВ «ООО СІРІУС» (вх.№34573/20 від 24.12.2020) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та постановлено здійснити проведення судового засідання по справі №916/2092/20 "11" січня 2021 року о 12:20 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" за участю представника Відповідача.

11.01.2021 в підготовчому засіданні судом з`ясовано, що Відповідач не вважає за доцільне сприяти проведенню експертизи та не надав представнику документи на виконання ухвали суду від 21.12.2020, у зв`язку з чим судом постановлено ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.01.2021, відповідно до якої повідомлено судового експерта, що документацію із землеустрою на земельну ділянку ТОВ «ООО СІРІУС» (кадастровий номер 5122785800:01:008:0010), у повному обсязі з каталогами координат в СК63 надати додатково не можливо та запропоновано судовому експерту здійснити проведення судової земельно-технічної експертизи за наявними у справі № 916/2092/20 матеріалами.

Цією ж ухвалою суду постановлено матеріали справи № 916/2092/20 надіслати на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для продовження проведення експертного дослідження та зупинити провадження у справі № 916/2092/20.

02.02.2021 року через канцелярію до суду надійшло повторне клопотання (вх. №2903/21) експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Ярован В.М. про надання додаткових матеріалів, а саме документації із землеустрою на земельну ділянку ТОВ «ООО Сіріус» (кадастровий номер 5122785800:01:008:0010), у повному обсязі з каталогами координат в СК63.

17.02.2021 листом Господарського суду Одеської області у відповідь на клопотання (вх. №2903/21 від 02.02.2021) про надання додаткових матеріалів, судом повідомлено судового експерта, що документацію із землеустрою на земельну ділянку ТОВ «ООО Сіріус» (кадастровий номер 5122785800:01:008:0010), у повному обсязі з каталогами координат в СК63 надати додатково не можливо, оскільки учасниками справи до суду вказану документацію не надано, тому запропоновано судовому експерту здійснити проведення судової земельно-технічної експертизи за наявними у справі № 916/2092/20 матеріалами.

24.02.2021 на адресу суду через канцелярію надійшло клопотання судового експерта (вх. № 5239/21), в якому експерт просив вирішити питання щодо прибуття експерта і забезпечення безперешкодного доступу до:

- земельної ділянки ТОВ «ООО СІРІУС», кадастровий номер 5122785800:01:008:0010;

- земельної ділянки Південного офісу Держаудитслужби, кадастровий номер 5122785800:01:008:0077. Крім того, експерт зазначив, що обстеження земельних ділянок відбудеться 12.03.2021 року об 11:00 год.

На виконання клопотання судового експерта (вх. № 5239/21 від 24.02.2021 року) суд листом від 25.02.2021 повідомив сторін по справі про проведення обстеження вищезазначених земельних ділянок та просив 12.03.2021 року об 11:00 год. забезпечити прибуття експерта та надати безперешкодний доступ до об`єктів дослідження, а саме до земельної ділянки Південного офісу Держаудитслужби та земельної ділянки ТОВ «ООО СІРІУС».

02.07.2021 листом Господарського суду Одеської області суд просив Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повідомити про стан проведення судової експертизи у справі № 916/2092/20.

26.07.2021 у відповідь на лист суду від 02.07.2021 надійшло повідомлення ОНДІСЕ, з якого вбачається, що у відповідності до ст. 69 ГПК України виконання експертизи призупинялось у зв`язку з тим, що експертом заявлялись клопотання від 17.11.2020, 29.01.2021 та від 11.02.2021 про надання необхідних додаткових матеріалів, сплату вартості проведення експертизи та надання доступу до об`єктів дослідження. Тривалий час проведення також обумовлений великим завантаженням експерта, та зазначено, що виконання експертизи триває та завершення її виконання заплановано на кінець третього - початок четвертого кварталу поточного року.

23.11.2021 на електронну адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції направлено лист суду від 23.11.2021, відповідно до якого, з врахуванням тривалого (наразі, більш ніж рік) проведення судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, експертного дослідження за матеріалами справи №916/2092/20, що як наслідок призводило до порушення приписів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право сторін на справедливий і публічний розгляд їхньої справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд просив надати відповідний експертний висновок або повідомлення про неможливість проведення судової експертизи у справі №916/2092/20.

18.04.2022 за вх. № 6575/22 на адресу Господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта № 20-6362 судової земельно-технічної експертизи від 11.03.2022 за матеріалами господарської справи № 916/2092/20.

28.04.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі №916/2092/20 та призначено підготовче засідання у справі №916/2092/20 на "19" травня 2022 року о 10:40 год. Крім того, запропоновано сторонам у справі подати до суду міркування стосовно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.

19.05.2022 в підготовчому засіданні, для надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 02.06.2022 об 11:20 год., про що Відповідача було повідомлено належним чином відповідною ухвалою суду від 19.05.2022, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

27.05.2022 Південним офісом Держаудитслужби подано до суду пояснення (вх. № 9004/22) на висновок експерта судової експертизи від 11.03.2022 № 20-6362, які судом долучені до матеріалів справи № 916/2092/20.

02.06.2022 в підготовчому засіданні, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та про призначення справи № 916/2092/20 до судового розгляду по суті на 23.06.2022 о 12:20 год. Призначено резервну дату засідання з розгляду справи № 916/2092/20 по суті на 14.07.2022 об 11:00 год.

03.06.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС» про дату, місце та час судового засідання у справі №916/2092/20 по суті.

23.06.2022 в судовому засіданні проголошено протокольну ухвало про перерву, згідно раніше визначеної резервної дати судового засідання, до 14.07.2022 об 11:00 год., про що Відповідача повторно повідомлено ухвалою суду від 24.06.2022 в порядку ст. 120 ГПК України.

14.07.2022, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи № 916/2092/20 по суті в даному судовому засіданні, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 04.08.2022 об 11:00 год., та повідомлено Відповідача ухвалою суду від 14.07.2022 відповідно до приписів ст. 120 ГПК України.

21.07.2022 Позивач надав до суду клопотання (вх. № 13884/22), відповідно до якого останній просив суд залучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «ООО СІРІУС» із зазначенням актуальної його юридичної адреси

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті Позивач виступив із вступною промовою, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник Позивача - Південного офісу Держаудитслужби у вступній промові заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач ТОВ «ООО СІРІУС», про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував.

Ухвали суду направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС», зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_3 , проте останнім не отримані ухвали за причиною «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи - підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме: здійснювалися спроби передати телефонограму, більше того, на сайті Судової влади України розміщувалось відповідні оголошення від 02.06.2022 та 15.07.2022.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з Відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Крім того, суд зауважує, що Відповідач обізнаний про розгляд справи № 916/2092/20 та його представник неодноразово приймав участь у підготовчих засіданнях.

Отже, суд констатує небажання Відповідача протягом майже трьох місяців висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачем явки у всі попередні засідання по даній справі.

При цьому у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у Відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення Позивача та Відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість Відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення Відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також за номером телефону, відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з Відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з Відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання Відповідачем судових повісток (ухвал суду).

Таким чином, суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення Відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням інформації по справі на всі відомі суду засоби зв`язку з Відповідачем та публікацією оголошення.

Більше того, права Відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав Позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Позивача та Відповідача за наявними у ній матеріалами.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з нез`явленням представника Відповідача у судові засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників Позивача та Відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

04.08.2022 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2012, виданого виконавчим комітетом Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на підставі рішення № 57 від 20.06.2012, Держава Україна в особі Державної фінансової інспекції України в оперативному управлінні Державної фінансової інспекції в Одеській області є власником трьох будівель загальною площею 324 кв.м., державної форми власності, що знаходяться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с/рада Сичавська, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км , № 1 «Б» , та складається з:

- будинок відпочинку, стіни з черепашнику, А; тераса, а;

- будинок відпочинку, стіни з черепашнику, Б, тераса, б;

- будинок відпочинку, стіни з залізобетонних блоків, В;

- тераса, в;

- тераса, в1;

- брукування, І;

- огорожа, 1,2.

В матеріалах справи наявний договір оренди землі від 18.06.2012, укладений між Комінтернівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ «ООО СІРІУС», як орендарем, терміном на 49 років, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5122785800:01:008:0010) для експлуатації та обслуговування існуючої бази відпочинку розташованої за адресою: Одеська область. Комінтернівський район, с. Сичавка. вул. Сонячна. 1-а . на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 25 червня 2009 року №458/А-2009.

На виконання договору оренди землі від 18.06.2012 земельну ділянку, кадастровий номер 5122785800:01:008:0010, загальною площею 0,5184 га, межі якої встановлені згідно з проектом її відведення у плані, який є додатком № 1 до договору, передано Відповідачу у платне користування строком на 49 років.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.07.2017 № 9307228 вбачається, що Державою в особі Державної аудиторської служби України передано право оперативного управління на три будівлі загальною площею 324 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н (Комінтернівський р-н), с/рада Сичавська, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, № 1«Б» .

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5113883712020 від 26.02.2020 вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер 5122785800:01:008:0077), загальною площею 0,0898 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км , № 1«Б» , належить до земель рекреаційного призначення; земельна ділянка виділена для експлуатації та обслуговування будинків відпочинку.

З Акту перевірки цілісності об`єктів державної власності, які належать Південному офісу Держаудитслужби № 1 від 07.08.2019 вбачається, що комісія здійснила виїзд на місце розташування будинків відпочинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с/рада Сичавська, 54-й км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, будинок № 1«Б» та в ході перевірки встановила, що на земельній ділянці площею 0, 0933 га розташовано три будівлі, а саме: літній будинок відпочинку площею 42,3 кв.м; літній будинок відпочинку площею 42,3 кв.м; двоповерховий будинок відпочинку площею 198,9 кв.м, який планується добудувати. Комісією зафіксовано проведення орендарем внутрішніх ремонтних робіт двоповерхового будинку відпочинку площею 198,9 кв.м.

Крім того, в ході перевірки комісією виявлено, що ТОВ «ООО СІРІУС» (суміжним землекористувачем) встановлена металева огорожа на частині земельної ділянки, яка в даний час оформлюється Південним офісом Держаудитслужби у постійне користування, та загороджено проїзд (дорогу) між об`єктами нерухомості Південного офісу Держаудитслужби та територією суміжного землекористувача, що повністю виключає право вільного доступу до будинків відпочинку, що обліковуються на балансі Південного офісу Держаудитслужби.

На прохання комісії: «надати будь-які документи, що можуть засвідчити право власності на вказану земельну ділянку», представники ТОВ «ООО СІРІУС» не відреагували.

У зв`язку з вказаним, комісія прийшла до висновку, що об`єкти нерухомості знаходяться в задовільному стані, вирішено прискорити роботу по оформленню права постійного користування на земельну ділянку під об`єктами нерухомості та взяти зазначене питання на контроль.

18.12.2019 ТОВ «ООО Сіріус» звернулось до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням № 18-12, де просило надати дозвіл на проведення інвентаризації загальною площею 0,5184 га, яка перебуває в довгостроковій оренді ТОВ «ООО Сіріус» на підставі договору оренди землі від 18.06.2012 року і розташована на території Сичавської сільської ради (поза межами населеного пункту), якій присвоєний кадастровий номер земельної ділянки 5122785800:01:008:0010.

При цьому, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.05.2020 №208499073 земельна ділянка в цілому (кадастровий номер 5122785800:01:008:0077), загальною площею 0,0898 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, № 1«Б» та призначена для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, зареєстрована на праві постійного користування за Південним офісом Держаудитслужби відповідно до рішення приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.05.2020 індексний номер: 52170601.

21.05.2020 Позивачем на адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області направлено лист № 15-02-23-14/2381-2020, відповідно до якого Позивач зазначив, що з листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській від 16.01.2020 № 31.15-0.50-42/90-20, йому стало відомо, що Управлінням Держгеокадастру було встановлено, що керівник ТОВ «ООО СІРІУС» використовує земельну ділянку державної власності загальною площею 0,079 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, біля будинку 1-Б, за відсутності правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. Також керівнику ТОВ «ООО СІРІУС» було внесено припис, в якому зазначено вжити заходів щодо усунення порушень земельного законодавства у 30-денний термін з дня отримання припису.

Зважаючи на зазначене, Позивач просив до 22.05.2020 надати копію внесеного припису та інформацію про усунення порушення з боку ТОВ «ООО СІРІУС».

25.05.2020 Позивачем на адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області також було направлено лист № 15-01-23-14/2453-2020, яким Позивач просив, відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.11.2016 № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 12.11.2019 № 285), здійснити перевірку дотримання ТОВ «ООО СІРІУС» вимог земельного законодавства, законності встановлення металевої огорожі, вжити заходів відповідного реагування та повідомити Південний офіс Держаудитслужби про результати у встановлений законом строк.

19.06.2020 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, у відповідь на лист № 15-02-23-14/2381-2020 від 21.05.2020, повідомило Позивача листом №8-15-0.50-699/90-20, що перевіркою з виїздом на місце встановлено, що на земельній ділянці площею 0,079 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, біля будинку 1-Б, розташовані одноповерхові споруди, територія огороджена парканом, доступ на територію обмежений. На паркані розташований інформаційний стенд з написом: «База відпочинку ТОВ «ООО Сіріус».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухомі' майно, (інформаційна довідка від 01.07.2019 № 32257188), право власності на будинок відпочинку, площею 68,4 кв.м., який розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, 54 км автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, буд. 1а/1 належить на праві приватної власності ТОВ «ООО Сіріус».

З урахуванням вказаної інформації і документів отриманих в ході перевірки, встановлено, що керівник ТОВ «ООО Сіріус» використовує земельну ділянку державної власності загальною площею 0,079 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, біля будинку 1-Б, за відсутності правовстановлюючих документів, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим керівнику ТОВ «ООО Сіріус» внесено припис в якому зазначено вжити заходи, щодо усунення порушень земельного законодавства у 30-ти денний термін з дня отримання припису.

Додатково Головне управління Держгеокадастру в Одеській області інформувало Позивача, що питання законності встановлення огорожі не входить до компетенції Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Крім того, 19.06.2020 направило на адресу Позивача лист №8-15-0.50-701/90-20, з якого вбачається, що за результатами розгляду листа від 21.05.2020 № 15-02-23-14/2381-2020 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області направило на адресу Позивача копію припису від 28.12.2019 № 655-ДК/0263Пар/03/01/-19 та зазначило, що в нього відсутні правові підстави здійснення державного контролю за дотриманням виконання вимог вказаного припису.

22.06.2020 комісія Південного офісу Держаудитслужби здійснила виїзд на місце розташування земельної ділянки за адресою: Одеська область, Лиманський район, с/рада Сичавська, 54-й км автодороги Одеса- Мелітополь-Новоазовськ, будинок № 1-Б, за результатми якого комісією складено акт перевірки цілісності об`єктів державної власності, які належать Південному офісу Держаудитслужби № 3 від 22.06.2020.

В результаті обстеження комісією було встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0077, яка на правах постійного користування належить Південному офісу Держаудитслужби, суміжним користувачем ТОВ «ООО Сіріус» встановлено металеву огорожу з бетонним фундаментом, яка обмежує доступ до майна Офісу.

При цьому Південний офіс Держаудитслужби не надавав згоди на встановлення огорожі на своїй земельній ділянці, що свідчить про порушення прав та законних інтересів землевласника.

Членами Комісії було зафіксовано факт порушення ТОВ «ООО Сіріус» прав Офісу, як користувача земельної ділянки, шляхом проведення відповідних замірів та вирішено письмовов звернутись до ТОВ «ООО Сіріус» з вимогою про демонтаж зазначеної огорожі та привести земельну ділянку в первісний вигляд.

23.06.2020 Південний офіс Держаудитслужби звернувся до ТОВ «ООО СІРІУС» з листом-претензією № 15-01-23-14/2979-2020, яким вимагав невідкладно, але не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання претензії у добровільному порядку демонтувати вищезазначену огорожу з приведенням земельної ділянки в первісний вигляд. Про результати розгляду листа-претензії просив Відповідача повідомити Південний офіс Держаудитслужби відповідно до законодавства та зазначив, що в іншому випадку Південний офіс Держаудитслужби буде звертатися до суду.

Окрім того, позивач також звернувся до голови Лиманської районної державної адміністрації листом № 15-02-22-15/3127-2020 від 01.07.2020, де просив до 07.07.2020 надати інформацію чи укладала Лиманська районна державна адміністрація будь-які договори з ТОВ «ООО Сіріус», у тому числі договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5122785800:01:008:0010 та якщо такі договори було укладено, просив надати їх копії.

У відповідь на запит Південного офісу Держаудитслужби Лиманська районна державна адміністрація листом № 1813/02-17/06/01 від 09.07.2020 повідомила позивача, що відповідно до витягу про земельну ділянку, наданого відділом в Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, земельна ділянка за кадастровим номером 5122785800:01:008:0010 належить Лиманській райдержадміністрації. ТОВ «ООО Сіріус» користується даною земельною ділянкою на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 25.06.2009 року № 458/А-2009.

Додатково повідомлено позивача, що Лиманська районна державна адміністрація не укладала договори оренди з ТОВ «ООО Сіріус» на дану земельну ділянку за кадастровим номером 5122785800:01:008:0010.

Водночас, 08.07.2020 Південний офіс Держаудитслужби, розглянувши адвокатський запит адвоката Купирьова М. від 26.06.2020 (вх. від 01.07.2020 № 14-23-2191) щодо оформлення права постійного користування земельної ділянки державної власності для експлуатації та обслуговування будинків відпочинку, що обліковуються на балансі Південного офісу Держаудитслужби, листом № 15-25-23-14/3319-2020 повідомив його, що Позивачем як балансоутримувачем державного майна - будинків відпочинку, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, с/рада Сичавська, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км. № 1 «Б» , у встановленому законодавством порядку оформлено право постійного користування земельною ділянкою під вказаними об`єктами державної власності, яке зареєстровано та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Між Південним офісом Держаудитслужби та державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було укладено договір на виконання робіт з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для експлуатації та обслуговування будинків відпочинку, який згодом було погоджено та затверджено згідно з вимогами чинного законодавства. Також у Південного офісу Держаудитслужби відсутні відомості щодо розташованих поруч суміжних ділянок, перебування останніх у власності чи користуванні інших осіб.

Також Позивач повідомив, що Одеською обласною державною адміністрацією розпорядженням від 27.04.2020 № 274/од-2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для експлуатації та обслуговування будинків відпочинку та надано її у постійне користування Південного офісу Держаудитслужби, проте у Позивача відсутній оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для експлуатації та обслуговування будинків відпочинку, що унеможливлює надання його належним чином засвідченої копії.

Одеська обласна державна адміністрація, розглянувши адвокатський запит від 12.06.2020, листом № К-1806-1.1.-01-1960 від 23.07.2020 повідомила Відповідача, що за резолюцією Одеської обласної державної адміністрації від 23.12.2019 № 10320/01-29/1/1-19 Департаментом економічної політики та стратегічного планування обласної державної адміністрації розглянуто клопотання ТОВ «ООО СІРІУС» від 18.12.2019 № 18-12 стосовно надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01.008:0010 площею 0,5184 га та підготовлено проект розпорядження. Щодо надання належним чином засвідченої копії затвердженого проекту землеустрою з відведення Південному офісу Держаудитслужби України земельної ділянки обласна державна адміністрація рекомендувала для отримання копії проекту землеустрою звернутися бо Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

12.08.2020 ТОВ «ООО Сіріус», відповідно до протоколу наради з вирішення спірних питань щодо користування земельними ділянками Південного офісу Держаудитслужби та ТОВ «ООО Сіріус» від 04.08.2020, направлено на адресу Позивача матеріали для підписання узгодженої фактичної межі та конфігурації належних учасникам справи земельних ділянок. Після підписання Відповідач просив направити вказані матеріали на адресу першого голови Одеської обласної державної адміністрації Овечкіну В`ячеславу, другий екземпляр - на адресу ТОВ «ООО Сіріус».

З відповіді інженера-землевпорядника ТОВ «Одеська проектна землевпорядна група» від 11.08.2020 на адвокатський запит адвоката Купирьова М.Є. вбачається, що в липні 2019р. його як інженера-землевпорядника ТОВ «Одеська проектна землевпорядна група» з боку суміжного землекористувача ТОВ «ООО Сіріус» залучили до встановлення фактичної межі та конфігурації належної Південному офісу Держаудитслужби земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Одеська область. Лиманський район. Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ. 54 км., будинок 1"Б", та вказаною адресою представником ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на місці було фактично встановлена межа земельної ділянки за кадастровим номером 5122785800:01:008:0077. про що присутні представники суміжних землекористувачів ознайомлені

11.09.2020 розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 620/од-2020 надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки державної власності площею 0,5184 га, кадастровий номер 5122785800:01:008:0010, розташованої за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Сичавська сільська рада, 54 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, буд 1-а та доручено Департаменту економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації забезпечити проведення інвентаризації земельної ділянки.

18.04.2022 до суду надійшов висновок експерта № 20-6362 від 11.03.2022 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1. Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки (кадастровий номер ділянки ТОВ «ООО СІРІУС»: 5122785800:01:008:0010, кадастровий номер земельної ділянки Південного офісу Держаудитслужби: 5122785800:01:008:0077)? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

2. Чи знаходиться огорожа (паркан) ТОВ «ООО СІРІУС» на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування у Південного офісу Держаудитслужби (кадастровий номер - 5122785800:01:008:0077)?

3. Чи перешкоджає огорожа (паркан) ТОВ «ООО СІРІУС» вільному користуванню будинками відпочинку та земельною ділянкою, що знаходиться на праві постійного користування у Південного офісу Держаудитслужби (кадастровий номер 5122785800:01:008:0077)?

4. Чи перешкоджає огорожа (паркан) ТОВ «ООО СІРІУС» вільному доступу та проїзду до усіх будинків відпочинку Південного офісу Держаудитслужби?

5. Чи перешкоджає установлена огорожа (паркан) ТОВ «ООО СІРІУС» вільному проїзду пожежних автомобілів до усіх будинків відпочинку Південного офісу Держаудитслужби (згідно норм ДВІ І Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, який було затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року № 104)?

6. Чи відповідає розміщення земельної ділянки ТОВ «ООО СІРІУС», яка обмежена парканом, землевпорядній документації, на підставі якої ТОВ «ООО СІРІУС» користується земельною ділянкою (кадастровий номер ділянки: 5122785800:01:008:0010)?

Згідно з висновками судової експертизи:

1. Фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів Південного офісу Держаудитслужби не порушує затверджені межі земельної ділянки к.н. 5122785800:01.008:0077 згідно даних правовстановлюючих документів та технічної документації із землеустрою. Визначити, чи порушують будівлі та споруди ТОВ «ООО СІРІУС» межі земельної ділянки к.н. 5122785800:01:008:0010 не надається можливим, оскільки на дослідження експерту не було надано документацію із землеустрою на вказану земельну ділянку.

Більш детально результати вище вказаного зіставлення зображено графічно у додатку №3 «Суміщена схема з вказанням фактичних та затверджених меж земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0077, будівель розташованих в її межах та спірної огорожі земельної ділянки ТОВ «ООО СІРІУС».

2. Огорожа (паркан) встановлена ТОВ «ООО СІРІУС» частково розташована з накладенням на межі земельної ділянки, що перебуває на праві постійного користування у Південного офісу Держаудитслужби (кадастровий номер - 5122785800:01:008:0077) на відстань від 0,08 м. до 1,0 м. загальною площею 25,5 кв.м.

Більш детально результати вище вказаного зіставлення зображено графічно у додатку №3 «Суміщена схема з вказанням фактичних та затверджених меж земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0077, будівель розташованих в її межах та спірної огорожі земельної ділянки ТОВ «ООО СІРІУС».

3. Огорожа (паркан) встановлена ТОВ «ООО СІРІУС» не перешкоджає вільному доступу до земельної ділянки к.н. 5122785800:01:008:0077 та використанню розташованих на ній будинків відпочинку, що належать Південному офісу Держаудитслужби.

4. Огорожа (паркан) встановлена ТОВ «ООО СІРІУС» перешкоджає вільному доступу (проїзду) та не надає можливості організувати вільний проїзд автомобілів до усіх будинків відпочинку Південного офісу Держаудитслужби, що розташовані на земельній ділянці к.н. 5122785800:01:008:0077 за адресою: 54 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 1-6, Сичавська сільська рада, Комінтернівський район, Одеська область.

5. Огорожа (паркан) встановлена ТОВ «ООО СІРІУС» перешкоджає вільному доступу (проїзду) та не надає можливості організувати вільний проїзд пожежних автомобілів та іншої спецтехніки до усіх будинків відпочинку Південного офісу Держаудитслужби, що розташовані на земельній ділянці к.н. 5122785800:01:008:0077 за адресою: 54 км автодороги Одеса-Мелітополь- Новоазовськ, 1-6, Сичавська сільська рада, Комінтернівський район, Одеська область.

6. Визначити, чи відповідає фактичне розташування меж земельної ділянки ТОВ «ООО СІРІУС» к.н. 5122785800:01:008:0010 не надається можливим, оскільки на дослідження експерту не було надано документацію із землеустрою на вказану земельну ділянку.

Позивач вважає, що протиправними діями Відповідача порушуються його законні права як користувача належної йому на праві постійного користування земельної ділянки, а тому звернувся до Господарського суду з відповідним позовом для їх захисту.

4. Норми права застосовані судом

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності…. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним…Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 3 Цивільного кодексу України передбачає, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до стаття 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб… Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах… У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

При цьому, частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК Україник кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Як вбачається зі статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом… Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Стаття 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. При цьому, відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За статтею 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 328 встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ст. 375 ЦК України).

За ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил..

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями 395 ЦК України встановлено, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Ст. 78 ЗК України встановлює, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Земельна ділянка як об`єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ст. 79 ЗК України)

Сформовані земельні ділянки, за положеннями ст. 79-1 ЗК України, підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Пункт 7 ст. 79-1 ЗК України встановлює, що винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Ст. 82 ЗК України передбачає, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі, в тому числі, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Приписами ч.1 ст.92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній та комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно доч.1 ст.95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно ч.2 вказаної статті порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Пунктами а), г) е) ч.1 ст.96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Приписами ст.103 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив); власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до частини першої статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Нормою ст.126 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п.б. ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно із частиною чотирнадцятою статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Згідно із п.2 ч.1 ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства, в тому числі за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки визначено як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 5 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Згідно статті 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об`єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до стаття 24 вказаного Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;… 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями….

Як встановлено частина 1 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

5. Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно зі ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Додатково суд звертає увагу на те, що у статтях 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору, відтак позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем, а позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність або відсутність порушеного права Позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві і на підставі цього зробити висновок щодо відмови або задоволення позову.

ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своєї постанові по справі № 909/243/18 роз`яснив, в чому полягає відмінність понять предмет спору та предмет позову.

Так Верховний Суд розглядаючи зазначену справу акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, ВС зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою заявленого позову у справі № 916/2092/20 є порушення ТОВ «ООО СІРІУС» права Позивача у користуванні майном, а предметом позову є відповідно усунення перешкод у користуванні Південним офісом Держаудитслужби майном, належним йому на праві постійного користування, шляхом звільнення земельної ділянки, демонтажу огорожі, приведення її у попередній стан та зобов`язання усунути перешкоди у вільному доступі.

Із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст права власності у суб`єктному значенні складається з трьох правомочностей: 1) право володіння; 2) право користування; 3) право розпорядження.

У юридичній практиці кожну з таких правомочностей розуміють так:

- право володіння - це юридична можливість фактичного впливу на річ (можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу);

- право користування - це юридична можливість видобування власником споживчі властивості з речі (можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами);

- право розпорядження - це юридична можливість власника визначати фактичну і юридичну долю речі, зокрема, шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Отже, власник може реалізовувати свої правомочності щодо свого майна будь якими діями, які не суперечать закону, зокрема, шляхом наділення інших осіб частиною своїх правомочностей щодо власного майна.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої Відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а Відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає Позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову.

Як убачається з аналізу норм чинного законодавства, правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном наділений не лише власник, а й особа, яка має речове право на чуже майно, володіє ним на праві господарського відання, оперативного управління або з інших підстав з урахуванням положень статті 396 ЦК України.

Так, судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 5122785800:01:008:0077, загальною площею 0,0898 га, що розташована за адресою: Одеська область, Лиманський (Комінтернівський) район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б» , надана у постійне користування Південному офісу Держаудитслужби на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 274/од-2020 від 27.04.2020.

Порядок надання земельних ділянок державної власності в користування вичерпно регламентовано статтею 123 ЗК України, яка передбачає надання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробку такого проекту на замовлення фізичної чи юридичної особи, прийняття відповідним органом рішення про його затвердження та надання землі в користування. При прийнятті вказаних рішень здійснюється перевірка відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законодавства та містобудівної документації.

Право постійного користування на вказану земельну ділянку за Південним офісом Держаудитслужби зареєстровано 07.05.2020 на підставі рішення приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Косюк О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 52170601. Докази скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав в матеріалах справи відсутні.

Відтак, Позивач є належним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0077, загальною площею 0,0898 га, що розташована за адресою: Одеська область, Лиманський (Комінтернівський) район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б» .

Отже, за висновком суду Позивач правомірно звернувся із позовом про зобов`язання Відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом демонтажу огорожі (паркану), що розташований вздовж його земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0077) та приведення власними силами земельної ділянки в попередній стан.

Судом вище було встановлено та не заперечується сторонами те, що Відповідачем в 2019 році встановлено паркан на межі земельних ділянок, що знаходяться у користуванні в учасників справи.

Отже, Відповідач не заперечує спорудження паркану, лише зазначає, що паркан не перешкоджає Позивачеві у прав вільного доступу до його будинків відпочинку, був встановлений до отримання Позивачем земельної ділянки у користування та за відповідним погодженням з Позивачем.

Відповідно до ст.ст. 79-1, 125, 126 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Право користування земельною ділянкою виникає з моменту його реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд відхиляє твердження Відповідача щодо того, що огорожа (паркан), який Позивач просить зобов`язати демонтувати, був встановлений ще до того, як йому була надана у користування земельна ділянка та за узгодженням з Позивачем.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази, додані до позову Позивачем, а також висновок експерта № 20-6362 від 11.03.2022 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, підтверджують, що огорожа (паркан), встановлена ТОВ «ООО СІРІУС», частково розташована з накладенням на межі земельної ділянки, що перебуває на праві постійного користування у Південного офісу Держаудитслужби (кадастровий номер - 5122785800:01:008:0077) на відстань від 0,08 м. до 1,0 м. загальною площею 25,5 кв.м., перешкоджає вільному доступу (проїзду) та не надає можливості організувати вільний проїзд автомобілів та не надає можливості організувати вільний проїзд пожежних автомобілів та іншої спецтехніки до усіх будинків відпочинку Південного офісу Держаудитслужби, що розташовані на зазначеній земельній ділянці.

При цьому, суд враховує, що огорожа (паркан), встановлена ТОВ «ООО СІРІУС», не перешкоджає вільному доступу до земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0077) та використанню розташованих на ній будинків відпочинку, що належать Південному офісу Держаудитслужби.

Згідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст.7 Закону України «Про судову експертизу»).

Положеннями ст. 7-1 Названого закону визначено, що підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У відповідності до висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові пленуму №4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що експертне дослідження проведене відповідно до Закону України «Про судову експертизу» судовим експертом Ярованом Володимиром Михайловичем, який має відповідну повну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, якому присвоєно ІІІ кваліфікаційний клас судового експерта, експертну кваліфікацію за спеціальностями: 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками» (свідоцтво № 356, видане ЕКК ОНДІСЕ, рішення № 3(02), терміном дії до 20.07.2023), стаж експертної роботи з 2013 року, містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань, враховуючи, що експерт, згідно до ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, несе кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку, суд, оцінивши висновок за правилами ст.86 ГПК України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для відхилення висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної за № 20-6362 від 11.03.2022 та приймає вказаний висновок у якості належного та допустимого доказу у справі, зауважуючи при цьому про не заявлення сторонами клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.102 ГПК України, у разі ухилення учасника справи від подання до суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити в її визнанні.

Ухвалою суду від 21.12.2020 Відповідачу було запропоновано, зокрема надати суду документацію із землеустрою на земельну ділянку ТОВ «ООО Сіріус» (кадастровий номер 5122785800:01:008:0010), у повному обсязі з каталогами координат в СК63.

Зазначені документи були необхідні для проведення експертизи, однак на дослідження експерту не надані. У зв`язку із ненаданням вказаних вище документів, експертом зазначено про неможливість надати висновок щодо визначення, чи порушують будівлі та споруди ТОВ «ООО СІРІУС» межі земельної ділянки к.н. 5122785800:01:008:0010 та чи відповідає фактичне розташування меж вказаної земельної ділянки ТОВ «ООО СІРІУС».

Пояснення Відповідача щодо неможливості виконання вимог суду в частині надання витребуваних експертом документів не підтверджують наявність поважних причин невиконання ухвали суду.

Оскільки Відповідачем не надано самостійно доказів на спростування доводів Позивача та обставин, встановлених експертом у висновку, враховуючи ухилення Відповідача від виконання вимог ухвал суду від 21.12.2020, відсутність поважності причин невиконання такого обов`язку, суд визнає встановленими обставини, для з`ясування яких експертиза була призначена, а саме встановлення Відповідачем огорожі (паркану) з накладенням на межі земельної ділянки Позивача, що відповідно перешкоджає вільному доступу (проїзду) автомобілів, пожежних автомобілів та іншої спецтехніки до усіх будинків відпочинку Південного офісу Держаудитслужби, розташованих на спірній земельній ділянці.

Також, враховуючи матеріали справи, на думку суду, наявні підстави вважати, що огорожа (паркан), що встановлена ТОВ «ООО СІРІУС», не перешкоджає вільному доступу з метою належного користування Позивачем для власних господарських потреб будинками відпочинку, що належать Південному офісу Держаудитслужби та земельною ділянкою.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Враховуючи положення законодавства, на думку суду, вимога щодо усунення перешкод Позивачу у користуванні земельною ділянкою є правомірною, такою що передбачена законодавством, та такий спосіб захисту забезпечить відновлення порушеного права Позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з порушенням своїх зобов`язань, які виникають з цих правовідносин, є формою зловживання правом.

Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема, відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Суд акцентує, що Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оскільки в діях Відповідача встановлено правопорушення, яке мало місце станом на дату звернення з позовом до суду та триває до сьогодні, має триваючий характер, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. № 1 «Б» , кадастровий номер 5122785800:01:008:077, що перебуває у постійному користуванні Південного офісу Держаудитслужби шляхом звільнення земельної ділянки з боку проїзду між вказаною земельною ділянкою та базою відпочинку ТОВ «ООО СІРІУС» від огорожі (паркану) та приведення земельної ділянки в попередній стан.

В частині вимоги Позивача зобов`язати Відповідача усунути перешкоди у вільному доступі з метою належного користування для власних господарських потреб будинками відпочинку та земельною ділянкою Південному офісу Держаудитслужби слід відмовити, оскільки Позивачем не доведено наявності у нього таких перешкод.

Суд зазначає, що його обов`язком при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

Оцінивши подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги є законними, обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи немайновий характер позовної вимоги, що виключає можливість визначення пропорції розміру її задоволення, судові витрати Позивача підлягають стягненню з Відповідача у повному розмірі, а також покладаються на Відповідача витрати, пов`язані зі сплатою вартості проведеної експертизи у сумі 15690,24 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС» (вул. Басейна, №3, кв. 7, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 31458241) усунути перешкоди Південному офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, №83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150) в користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, будинок 1 «Б» , кадастровий номер 5122785800:01:008:077, що перебуває у постійному користуванні Південного офісу Держаудитслужби, шляхом звільнення земельної ділянки, демонтажу огороді (паркану), що розташована вздовж земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:077) з боку проїзду між вказаною земельною ділянкою та базою відпочинку Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС» від огорожі та приведення земельної ділянки в попередній стан.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ООО СІРІУС» (вул. Басейна, №3, кв. 7, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 31458241) на користь Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, №83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150) судовий збір у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. та витрати по оплаті судової експертизи в сумі 15 690 (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто) грн 24 коп.

4. В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 серпня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський