КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа №757/61151/21-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6405/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 серпня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Ірини Валеріївни на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 7 грудня 2021 року (суддя Бусик О.Л.) за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, боржник: ОСОБА_2 ,

встановив:

у листопаді 2021р. представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко І.В. звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. щодо не передання у межах зведеного виконавчого провадження №60909212 на реалізацію організатору електронних торгів ДП "СЕТАМ" нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , належної на праві власності боржнику ОСОБА_2 ; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. передати у межах зведеного виконавчого провадження ВП №60909212 на реалізацію організатору електронних торгів ДП "СЕТАМ" нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , належної на праві власності боржнику ОСОБА_2 .

Мотивуючи вимоги скарги, представник скаржника зазначала, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року у справі №2-595/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 3 926 547,95грн, грошових коштів у сумі 2 387,88грн за проведення експертизи, витрат по сплаті судового збору 3 400грн, та виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року у справі №757/43442/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відсотків за договором позики від 22 березня 2007 року в сумі 10 565 922,26грн, інфляційних втрат в сумі 3 583 247,75грн та судових витрат в сумі 6 890грн.

Представник скаржника стверджувала, що станом на час подання скарги вказані виконавчі документи не виконані. 18 грудня 2019 року приватний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень, а також про накладення арешту на майно боржника та кошти, що містяться на рахунках у банківських та фінансових установах, що належать ОСОБА_2 у межах звернення стягнення у сумі 24292579,34грн. Цього ж дня приватний виконавець виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №60909212. Приватним виконавцем було встановлено, що боржнику ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі, крім боржника, також зареєстровані, зокрема, її племінники - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28 січня 2020 року приватний виконавець звернувся із запитом до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, з проханням надати дозвіл на примусову реалізацію вказаної квартири. 3 лютого 2020 року приватний виконавець отримав відповідь №105/01-522/1, в якій зазначено про те, що згідно з нормами чинного законодавства інтереси дітей представляють батьки, а не державні органи, і без звернення батьків вирішення питання продажу спірної квартири, право користування якою мають діти, по суті неможливо.

29 жовтня 2020 року приватний виконавець здійснив вихід за адресою реєстрації боржника та провів огляд зазначеної квартири, виніс постанову від 29 жовтня 2020 року про опис і арешт майна (коштів) боржника, однак на оцінку та реалізацію описане майно боржника приватним виконавцем передано не було.

Представник стягувача зазначала, що 4 листопада 2021 року вона звернулася до приватного виконавця із заявою з проханням провести оцінку нерухомого майна - спірної квартири та передати в межах зведеного виконавчого провадження квартиру на реалізацію організатору електронних торгів ДП "Сетам". У відповіді на заяву приватний виконавець повідомив, що для передачі на реалізацію нерухомого майна, в якому зареєстровані діти, необхідно отримати дозвіл органу опіки та піклування. Проте, такого дозволу орган опіки та піклування приватному виконавцю не надав. При цьому, для передачі на примусову реалізацію квартири боржника приватному виконавцю потрібне вмотивоване рішення суду.

Представник стягувача вважала, що приватним виконавцем допущено протиправну бездіяльність у рамках зведеного виконавчого провадження №60909212, оскільки чинне законодавство не вимагає отримання приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна у разі, якщо зареєстровані в квартирі діти не є дітьми боржника та боржник не є особою, що їх замінює. До того ж орган опіки та піклування у межах повноважень, наданих законодавством, не уповноважений розглядати заяви про надання попереднього дозволу на передачу нерухомого майна на примусову реалізацію, що подані приватним виконавцем, а не батьками дитини.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 7 грудня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко І.В. просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця.

Представник скаржника посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, розгляд справи у відсутність боржника та порушення норм процесуального права, так як суд не врахував правові висновки Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

Представник скаржника стверджує, що згідно норм діючого матеріального права органи опіки та піклування надають згоду на відчуження будинку, квартири, якщо таке відчуження здійснюється батьками або особами, які їх замінюють. Боржник ОСОБА_2 мала б повне право здійснювати відчуження власної квартири без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування, так як законодавство не встановлює для тітки обов`язок по утриманню та забезпеченню житлом племінників. За таких обставин справи, на час подачі заявки на реалізацію майна боржника ОСОБА_2 , приватний виконавець не зобов`язаний подавати копію дозволу органу опіки та піклування.

Представник скаржника стверджує, що суд першої інстанції не з`ясував та не

встановив, що боржник ОСОБА_2 є тіткою зареєстрованих у квартирі згідно довідки Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» від 11 листопада 2016 року №1348, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, що останні фактично не набули житлових прав на квартиру боржника.

Представник скаржника вважає, що у даному випадку, реєстрація місця проживання племінників боржника є лише фактом, підтверджуючим їх місцезнаходження і ніяк не може вплинути на виникнення у зареєстрованих осіб житлових прав на квартиру боржника. Обставини, встановлені в межах зведеного виконавчого провадження, свідчать, що у приватного виконавця відсутня необхідність в отриманні від органу опіки та піклування дозволу для передачі на примусовому реалізацію квартири боржника ОСОБА_2 та в подачі такого дозволу до заявки на реалізацію арештованого майна, так як у квартирі зареєстровані племінники боржника та за інших умов боржник мав би право розпорядитися власним майном без отримання відповідного дозволу.

Крім того, безпідставним є висновок суду, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С.С. не допустив порушень, так як не ухвалювалось окреме рішення суду про передачу спірного майна на реалізацію, право на користування яким мають неповнолітні дії. Суд першої інстанції не врахував, що квартира боржника не є спірним майном та/або об`єктом іпотеки. Квартира боржника була виявлена приватним виконавцем за результатами вжиття заходів щодо перевірки майнового стану боржника у межах зведеного виконавчого провадження № 60909212 як єдине майно боржника, за рахунок якого, у разі його реалізації, можливо виконати судові рішення про стягнення з боржника заборгованості за договором позики від 22 березня 2007 року.

Також представник скаржника зазначає, що згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 21 грудня 2019 року №46075607 датою реєстрації дітей у квартирі боржника зазначено 13 липня 2012 року. Позовна заява стягувача ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від 22 березня 2007 року була зареєстрована у канцелярії Печерського районного суду міста Києва 18 липня 2008 року, а рішення у справі №2-595/12 ухвалено 13 лютого 2013 року.

Представник скаржника вважає, що реєстрація у квартирі боржника племінників (дітей сестри) після настання строку для виконання договору позики від 22 березня 2007 року та вже під час розгляду судової справи №2-595/12, здійснена з метою унеможливлення вчинення виконавчих дій з продажу квартири.

Крім того, ОСОБА_1 звертала увагу суду першої інстанції, що рідна сестра боржника, мати зареєстрованих у квартирі боржника дітей, з 2006 року має у власності житловий будинок, що також свідчить про недобросовісність боржника та намір унеможливити продаж квартири.

Представник скаржника зазначає, що за весь час вчинення виконавчих дій та за наслідками перевірки майнового стану боржника, у неї окрім квартири не виявлено грошових коштів, рухомого та іншого нерухомого майна, за рахунок якого можливо було б виконати судові рішення окрім квартири.

За таких обставин, тільки звернення стягнення на арештовану та описану квартиру боржника шляхом реалізації на електронних торгах у порядку передбаченому Законом призведе до виконання судових рішень та поновлення майнового стану стягувача на таку значну суму.

Доказів того, що у боржника з`являться грошові кошти на рахунках у розмірі достатньому для погашення заборгованості у сумі 24 292 579,34грн відсутні. Боржник офіційно не працевлаштована, не має інших офіційних джерел отримання доходу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Ахрамович Я.І. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та зазначає, що вони суперечать нормам чинного законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко І.В., яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення приватного виконавця Крайчинського С.С. та представника ОСОБА_2 - адвоката Ахрамовича Я.І., які просили залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 18 грудня 2019 року на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. перебуває виконавчий лист №2-595/12, виданий 22 травня 2013 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 3 995 000грн, відсотків за договором позики в сумі 3 926 547,95грн, 2 387,88грн витрат на проведення експертизи, 150грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 3 400грн витрат на оплату судового збору, та виконавчий лист №757/43442/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відсотків за договором позики від 22 березня 2007 року в сумі 10 565 922,26грн, інфляційних втрат в сумі 3 583 247,75грн, судових витрат в сумі 6 890грн. Загальна сума заборгованості становить 22 083 545,84грн.

Постановою приватного виконавця Крайчинського С.С. від 18 грудня 2019 року виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № 60909212.

29 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Крайчинським С.С. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 травня 2001 року.

Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 21 грудня 2019 року у вищезазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, неповнолітній ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі 13 липня 2012 року і є племінниками ОСОБА_2

28 січня 2020 року приватний виконавець Крайчинський С.С. направив до відділу опіки Печерського району запит, в якому просив надати дозвіл на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 .

3 лютого 2020 року в.о. голови Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Бабій П. направив листа приватному виконавцю, у якому зазначив, що згідно з нормами чинного законодавства інтереси дітей представляють батьки, а не державні органи, і без звернення батьків вирішення питання продажу спірної квартири право користування кою мають діти по суті неможливо.

4 листопада 2021 року представник стягувача ОСОБА_9 звернулася до приватного виконавця Крайчинського С.С. із заявою з проханням провести оцінку нерухомого майна - спірної квартири та передати в межах зведеного виконавчого провадження квартиру на реалізацію організатору електронних торгів ДП «Сетам».

Листом від 4 листопада 2021 року на вказану заяву, приватний виконавець надав відповідь про те, що для передачі на реалізацію нерухомого майна, в якому зареєстровані діти, необхідно отримати дозвіл органу опіки та піклування. Проте, такого дозволу орган опіки та піклування приватному виконавцю не надав. При цьому, для передачі на примусову реалізацію квартири боржника приватному виконавцю потрібне вмотивоване рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії приватного виконавця ґрунтуються на нормах Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку

реалізації арештованого майна, а також відповідають правовим висновкам Верховного Суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії(частина перша статті 18 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Системний аналіз статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли

останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

Чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц.

Крім того, подібний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/12052/19, постанова від 26 жовтня 2021 року.

До осіб, що замінюють батьків та мають обов`язки щодо дитини, відповідно до положень СК України належать: 1) опікун (частина четверта статті 249 СК України); 2) піклувальник (частина четверта статті 249 СК України); 3) особа, що усиновила чи удочерила (частина четверта статті 232 СК України); 4) патронатний вихователь (стаття 255 СК України); 5) прийомні батьки (частина друга статті 256-2 СК України); 6) батьки-вихователі дитячого будинку (частина друга статті 256-6 СК України); 7) фактичний вихователь, особа, яка взяла у свою сім`ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (стаття 261 СК України).

З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_2 є тіткою неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, боржник у виконавчому провадженні не є матір`ю або особою, яка її замінює, для дітей, які мають право користування спірним майном, про передачу на реалізацію якого заявлено стягувачем.

Чинне законодавство України вимагає отримання згоди органу опіки та піклування на відчуження майна, право власності або право користування на яке мають діти, якщо таке відчуження здійснюється батьками або особами, які їх замінюють, та не передбачає отримання такої згоди у разі вчинення правочину (примусового відчуження) майна, власниками якого не є батьками або особи, які їх замінюють.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши, що боржник ОСОБА_2 є тіткою неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійшов помилкового висновку про правомірність дій виконавця. Для передачі спірного майна на реалізацію не потрібно попередньої згоди органу опіки та піклування або відповідного рішення суду про передачу на реалізацію нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 451 ЦПК України, які передбачають, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, не враховані правові висновки Верховного Суду, що призвело до помилкового вирішення справи за скаргою на неправомірну бездіяльність приватного виконавця щодо не передання у межах виконавчого провадження на реалізацію нерухомого майна, належного на праві власності боржнику ОСОБА_2 , з підстав відсутності висновку органу опіки та піклування.

Виходячи з викладеного, ухвала суду першої інстанції у частині відмови у задоволені цих вимог скарги підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення скарги.

Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявника про зобов`язання приватного виконавця передати у межах зведеного виконавчого провадження ВП №60909212 на реалізацію організатору електронних торгів ДП "СЕТАМ" нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , належної на праві власності боржнику ОСОБА_2 .

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13, та Верховного Суду у справі № 766/1637/21 від 29 вересня 2021 року.

Виходячи з положень ст. 451 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні скарги в частині зобов`язання приватного виконавця передати у межах виконавчого провадження на реалізацію спірне нерухоме майно, оскільки приватним виконавцем не здійснювалася оцінка квартири та не вчинювалися інші дії, здійснення яких є обов`язковими при передачі нерухомого майна на реалізацію.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права в частині відмови у задоволенні скарги на неправомірну бездіяльність приватного виконавця щодо не передання у межах зведеного виконавчого провадження на реалізацію нерухомого майна, належного на праві власності боржнику ОСОБА_2 , з підстав відсутності висновку органу опіки та піклування, не враховані правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, тому ухвала суду підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про задоволення скарги в цій частині. В іншій частині колегія суддів залишає ухвалу суду без змін.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2022 року.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Ірини Валеріївни задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 7 грудня 2021 року у частині відмови у задоволенні вимог скарги про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича щодо не передання у межах зведеного виконавчого провадження №60909212 на реалізацію організатору електронних торгів ДП "СЕТАМ" нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , належної на праві власності боржникові ОСОБА_2 , скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Крайчинського Сергія Станіславовича щодо не передання у межах зведеного виконавчого провадження №60909212 на реалізацію організатору електронних торгів ДП "СЕТАМ" нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , належної на праві власності боржникові ОСОБА_2 , без дозволу органу опіки та піклування.

В іншій частині ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 7 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк