ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року Справа № 160/8128/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/8128/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, код ЄДРПОУ: 30982361) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці UA110130/2021/000098/1 від 17.12.2021 року та рiшення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці UA110130/2022/000007/1 від 09.02.2022 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньо-економічного контракту. Однак, Дніпровська митниця, на думку позивача, витребувавши у товариства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла вищезазначені рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мали розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваних рішеннях відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом. Митний орган у своїх рішеннях вказує, що рівень митної вартості товарів, що ввозяться позивачем, менший з наявною у митниці інформацією, проте в рішеннях відсутня інформація, що за наведеною відповідачем митною декларацією відбулось митне оформлення такого ж самого товару. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні всі підстави для скасування спірних рішень, а тому він вимушений був звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав та інтересів.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/8128/22 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 р. по справі №160/8128/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Відповідачем 06.07.2022 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Також зазначив, що статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, відтак прийнято оскаржувані рішення.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.06.2020 між ТОВ «Омега» та компанією Eveline Cosmetics dystrybucja sp. zo.o. sp.k укладено контракт №ЕСD-01/20.

Відповідно до п.1.1 контракту продавець продає, а покупець купує непродовольчі товари згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в специфікаціях до цього контракту.

Згідно до п.2.1 контракту ціни товарів вказуються в доларах США і включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п.4.11 цього контракту, навантаження на транспортний засіб, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця.

Компанією Eveline Cosmetics dystrybucja sp. zo.o. sp.k здійснено поставку партій товарів.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів позивачем задекларовано отриманий товар за електронними митними деклараціями (ЕМД), а саме: UA110130/2021/036682, UA110130/2021/002888.

Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митних декларацій, а саме:

специфікацію №5 до контракту, інвойс від 10.12.2021; пакувальний лист від 10.12.2021 сертифікат від 13.12.2021; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №031218; заявка на перевезення від 09.12.2021; рахунок-фактура №СФ-00589 від 15.12.2021 (декларація UA110130/2021/036682);

специфікацію №6 до контракту, інвойс від 28.01.2022; пакувальний лист від 28.01.2022; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №GL-05052021; заявка на перевезення від 27.01.2022; рахунок на оплату №46 від 09.02.2022; міжнародна декларація; (декларація UA110130/2021/002888).

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлені електронні повідомлення від 17.12.2021 року та від 09.02.2022 року, відповідно до якого виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Позивачем надано до митного органу повідомлення про неможливість надання іншої документів, ніж ті, що вже надані до митного оформлення.

За результатом розгляду поданих декларантом документів, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів UA110130/2021/000098/1 від 17.12.2021 та UA110130/2022/000007/1 від 09.02.2022.

Відповідно до положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно, з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товар випущено у вільний обіг за митною декларацією: UA110130/2021/036682 від 18.12.2021 р. UА110130/2022/002888 від 10.02.2022 р.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у рішеннях вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи оскаржувані рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

В оскаржуваних рішенням митним органом зазначено: «У відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» (код документа 4104) - це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Декларантом за ЕМД від 16.12.2021 №UA10130/2021/036524 та ЕМД від 09.02.2022 №UA10130/2022/002848 заявлено контракт від 09.06.2020 (код документу 4104). Згідно контракту Eveline Cosmetics dystrybucja sp. zo.o. sp.k є продавцем та вантажовідправником. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду ЕАN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД. Крім того, декларантом заявлено виробника Eveline, в той час як контрагентом згідно контракту виступає Eveline Cosmetics dystrybucja sp. zo.o. sp.k. Крім того, згідно офіційного веб-сайту Eveline.рl назвою компанії є Eveline Cosmetics. Таким чином, заявлені дані відрізняються між собою та відрізняються від даних зазначених на веб-сайті Eveline.рl, що викликає сумніви у правильності заявлених даних та сумніви щодо типу контракту, стороною якого є виробник товару. Основний документ, що підтверджує заявлену вартість товару - інвойс від 10.12.2021; інвойс від 28.01.2022. Відповідно до пункту 4.3. зовнішньоекономічного контракту зазначено, що товар поставляється продавцем, після направлення відповідного замовлення у вигляді специфікації, яке має бути надіслане не пізніше, ніж 30 днів до дати поставки. Згідно даних вищезазначеного рахунку, в якому є посилання замовлення - №5, №6, специфікація №5, №5. Даний документ датується відповідно 26.11.2021 р. та 18.01.2022 р.

Датою відвантаження товару є відповідно дата 10.12.2021 р. та 28.01.2022 р., згідно положень п.4.7 контракту датою відвантаження є дата інвойсу. Таким чином, наявна невідповідність строків згідно умов договору. Документ замовлення №5 та №6 до митного контролю не надано. Даний документ містить асортимент товару та може бути використаний для обчислення митної вартості та/або її підтвердження. Відповідно п.4.11 зовнішньоекономічного контракту, передбачено надання продавцем пакету документів, в тому числі комплект вантажосупровідних документів; рахунок продавця в 4 оригіналах; пакувальні листи; сертифікати якості. Декларантом до митного оформлення не надані наступні документи, що повинні бути оформленні і надані при відправлені вантажу: сертифікати якості. Згідно ЕМД від 16.12.2021 р. №UА110130/2021/036524 до ціни товару додані транспортні витрати - 28 200 грн. та за ЕМД від 09.02.2022 р. №UА110130/2022/002848 транспортні витрати - 14 908,00 грн. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом за ЕМД від 16.12.2021 р. надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.12.2018 р. між ТОВ «Омега» та ТОВ «РА Транс», рахунок-фактуру щодо вартості послуг з перевезення, заявку на здійснення перевезення. У транспортній накладній від 13.12.2021 р. наявні реквізити та відмітки іншої особи, що фактично являється підприємством перевізником.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом за ЕМД від 09.02.2022 р. UАП0130/2022/002848 надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.05.2021 р. між ТОВ «Омега» та ТОВ «Глобал-логістикс», рахунок- фактуру щодо вартості послуг з перевезення, заявку на здійснення перевезення. У транспортній накладній від 01.02.2022 р. наявні реквізити та відмітки іншої особи, що фактично являється підприємством перевізником.

До митного контролю не надано документи що регулюють відносини між вищезазначеними особами (або однією з них). Оскільки підприємства ТОВ «РА Транс» та ТОВ «Глобал-логістикс» є експедиторами, то у відповідності до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, страхові витрати є частиною загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. У Розрахунку до ЕМД відсутні відомості щодо експедиційних витрат. У відповідності до Інкотермс 2010 поставка на FСА завершена, коли товар переданий перевізнику, якого обирає покупець, тобто всі витрати та ризики, в тому числі, по доставці, страхуванню вантажу до порту призначення несе покупець. У поданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо проведення/не проведення страхування вантажу (а у разі проведення суми витрат на страхування). Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 МКУ, в повному обсязі та не вірності розрахунку митної вартості. До митного оформлення у відповідності до поданих документів умовами поставки відповідно ІНКОТЕРМС 2010 є FСА РL LESZNOWOLA, відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення.

Додатково в рішенні №UA110130/2022/000007/1 від 09.02.2022 р. серед підстав відмови зазначено про надання перекладів документів, що надані до митного оформлення згідно гр. 44 ЕМД».

Судом під час розгляду справи встановлено, що у графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди -контракт з виробником (код документу 4104). Компанія «Eveline Cosmetics dystrybucja sp. zo.o. sp.k.» є саме виробником продукції, однак, у контракті та специфікаціях, зазначена як продавець.

Згідно графи 2 Порядку заповнення митних декларацій та бланку єдиного документа від 14.08.2012 №1372/21684 якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про відправника.

Якщо оформлення товарно-транспортного документа здійснюється після оформлення МД, а також якщо з урахуванням особливостей умов поставки товарів відповідно до правил Інкотермс відправником у транспортному документі вказаний нерезидент, у графі зазначаються відомості про відправника відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а за відсутності зазначених відомостей у такому договорі або іншому документі - про особу, вказану в графі 9 МД.

Так у контракті, інвойсах, пакувальних листах, експортних митних деклараціях, та зазначено найменування Компанія «Eveline Cosmetics dystrybucja sp. zo.o. sp.k.» та податковий номер 1231235873, що у повному обсязі дає можливість ідентифікувати юридичну особу з якою укладено контракт.

Повне правильне найменування компаній зазначається, саме у статутних та реєстраційних документах, тому той факт що на веб-сайті Eveline.рl зазначена назва компанії Eveline Cosmetics не доводить неправильність зазначення назви компанії в документах, що подані до митного оформлення.

У наданих документах не міститься розбіжностей по назві компанії.

До того ж, відповідач у оскаржуваних рішеннях не зазначив яким чином ці обставини заважають визначити числове значення митної вартості товару.

Стосовно зауважень митного органу в частині ненадання декларантом повного пакету документів.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду; копія сертифікату якості не є обов`язковим документами необхідними для здійснення митного оформлення, а отже їх витребування є протиправним.

Відповідно до пункту 4.3. контракту зазначено, покупець розміщує замовлення шляхом направлення специфікації по електронній пошті, а продавець повинен підтвердити отримання замовлення протягом 7 робочих днів шляхом підписання і направлення такої Специфікації по електронній пошті. Покупець повинен направити продавцю замовлення не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати поставки.

Отже, відповідно до вищезазначених умов контракту кінцевим документом для виконання сторонами є саме підписані специфікації, які були надані до митного оформлення. Замовлення у вигляді не підписаної специфікації є проміжними документами.

Крім того, Дніпровська митниця у рішеннях не зазначила, яким саме чином ненадання не підписаних Специфікацій заважає числовому визначенню митної вартості товарів.

Відносно витрат на транспортування.

Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки ІНКОТЕРМС 2010 є FСА РL LESZNOWOLA.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FСА, покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ст.58 МК України).

Умови FСА не передбачають обов`язку будь-якої сторони здійснювати страхування товарів.

З матеріалів справи встановлено, що 03.12.2018 між позивачем (в якості клієнта) та ТОВ «РА ТРАНС» (в якості експедитора) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №031218.

Також 05.05.2021 між позивачем (в якості клієнта) та ТОВ «Глобал -логістик» (в якості експедитора) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №GL-05052021.

Зміст вказаних вище договорів №031218 та №GL-05052021 є ідентичним.

Відповідно до п. 1.1 договорів даний договір регламентує взаємовідносини сторін при виконанні експедитором доручень клієнта. Експедитор зобов`язується за рахунок і за плату (винагороду) клієнта у відповідності до умов цього договору та узгоджених сторонами заявок (далі «заявка»), що в свою чергу є невід`ємною частиною даного договору, виконати комплекс послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню (ТЕО), організувати міжнародні та/або внутрішньодержавні перевезення та/або мультимодальні перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги погоджені сторонами.

Згідно п. 2.1 договорів у відповідності до цього договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати клієнту послуги з організації та забезпечення перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.1.9 договорів сторони погодили, що експедитор здійснює страхування вантажів при погодженні з клієнтом.

Відповідно до п.3.1 вказаних договорів вид, об`єм, строки, вартість послуг експедитора за договором визначаються окремо для кожного перевезення - у відповідності до узгоджених заявок клієнта, що регламентуються даним договором або в додатках до нього (додаткових угодах, тощо). Узгоджені заявки являють собою домовленість сторін стосовно істотних умов перевезення вантажу клієнта у рамках цього договору і, за умови належного оформлення (містять підписи уповноважених представників сторін і печатки сторін), є його невід`ємною частиною.

Умовами заявки на перевезення від 27.01.2022 року та заявки на перевезення від 09.12.2021 року сторонами не погоджено здійснення страхування товару.

Відповідно до наказу №599 від 24.05.2012 року для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової за ЕМД від 16.12.2021 №UA110130/2021/036524 надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.12.2018 №031218 між ТОВ «Омега», рахунок-фактуру щодо вартості послуг з перевезення, заявку на здійснення перевезення.

У транспортній накладній від 13.12.2021 наявні реквізити та відмітки іншої особи «PE Koliadiuk Vasyl», що фактично являється підприємством перевізником.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової за ЕМД від 09.02.2022 №UA 110130/2022/002848 надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від між ТОВ «Елобал-логістикс», рахунок-фактуру щодо вартості послуг з перевезення, заявку на здійснення перевезення.

У транспортній накладній від 01.02.2022 наявні реквізити та відмітки іншої особи «INPOINT» LLС, що фактично являється підприємством перевізником.

Всі надані до митного оформлення документи були складені на українській мові або були складені на двох мовах, включаючи українську. Тільки експортні митні декларації були подані без перекладу.

Щодо зазначення у рішенні №UA110130/2022/000007/1 від 09.02.2022 р. про надання перекладів документів, що надані до митного оформлення, суд зазначає, що всі надані до митного оформлення документи були складені на українській мові або були складені на двох мовах, включаючи українську. При цьому, тільки експортні митні декларації були подані без перекладу.

Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості.

У спірних рішеннях, митниця зазначає, що у відповідності до п.3 ст.337 МКУ проведено контроль співставлення автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

З урахуванням зазначеного, митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано:

-до товару №2 (рішення №UA110130/2021/000098/1 від 17.12.2021 р.) застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та визначена митна вартість товару №2 на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, випущеного у вільний обіг з митною вартістю визначеною за другорядним методом за ЕМД від 29.10.2021 № UА 205140/2021/81539 на рівні 16,4856 Євро/кг, що у перерахунку на курс за датою прийняття рішення становить 18,6988 дол.США/кг;

-до товару №6 (рішення №UA110130/2021/000098/1 від 17.12.2021 р.) застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та визначена митна вартість товару №6 на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, випущеного у вільний обіг з митною вартістю визначеною за другорядним методом за ЕМД від 06.10.2021 № UА 209150/2021/15906 - 19,4067 дол.США/кг;

-до товару №2 (рішення UA110130/2022/000007/1 від 09.02.2022 р.) застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, випущеного у вільний обіг з митною вартістю визначеною за другорядним методом 2а) - за ЕМД від 22.11.2021 №UА209150/2021/018683 на рівні 17,1786 USD/кг.

Як вбачається з наведеного, у спірних рішеннях містяться посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.

При цьому у них не зазначено загальна кількість партії раніше оформленого товару, вага одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені торгова марка, технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива. Умови поставки раніше оформленого митним органом товару по ряду товару відрізняються від умов поставки задекларованих товарів.

Суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості відповідачем не дотримано положень статті 55 МК України та «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за №883/21195), згідно яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та вмотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається Митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, який є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, мають відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем у рамках даного позову сплачено судовий збір у розмірі 3580,40 грн згідно платіжного доручення №163324538 від 19.05.2022 року.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем, згідно змісту позовної заяви, заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,0 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До матеріалів позову надані копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність №1 від 07.06.2022, договір про надання правничої допомоги №55 від 07.06.2022.

Таким чином, станом на дату винесення рішення заяви щодо подання доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу не подано, доказів понесених витрат матеріали справи не містять, отже на момент розгляду справи відсутні підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, код ЄДРПОУ: 30982361) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2021/000098/1 від 17.12.2021.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2022/000007/1 від 09.02.2022.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, код ЄДРПОУ: 30982361) суму судового збору в розмірі 3580,40 гривень (три тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко