ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2583/22

12 серпня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 11.05.2022 року, і здійснити перерахунок стажу роботи згідно з ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.05.2022 року як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 22.10.1947 року до 10.05.1956 року на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» №2325-VIII від 13.03.2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона була примусово виселена на спецпоселення з 22.10.1947 року до 10.05.1956 року, тобто відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» перебувала у засланні, а відтак, вважає, що має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій. Крім цього, на думку позивача, протиправними є дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою від 12.07.2022 судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву.

Відзиву у встановлений судом строк до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами.

Як слідує з матеріалів судової справи, позивач перебуває на обліку в Головному управління ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Позивач має пільги і компенсації, встановлені Законом Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області від 17.10.2018 №68-К-11/2018, ОСОБА_2 , 1943 р.н. на підставі наказу МДБ СРСР від 21.08.1947 № 00430 рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як члена сім`ї учасника банди ОУН 22.10.1947 року було заслано з с.Поділля (Цапівці) Заліщицького району Тернопільської області на спецпоселення в Пермську область з конфіскацією майна, де перебувала до 10 травня 1956 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 02.07.1962, після реєстрації шлюбу позивачу присвоєно прізвище чоловіка " ОСОБА_3 ".

11.05.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 47 п."г" ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 05.05.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована; здійснити перерахунок стажу роботи згідно з ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років № 2325- VIII від 13.03.2018.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу листом повідомлено, що виплата надбавок та підвищень до пенсії здійснюється відповідно до Постанови № 654, якою установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні. Крім цього, повідомлено, що оскільки позивачу виплачується підвищення як членам сімей загиблих/померлих військовослужбовців, інвалідів війни, в розмірі 193,40 грн. (1934,00*10%), підстав для виплати підвищення як членам сімей осіб, яких було примусово переселено в розмірі 43,52 грн.) немає. Зазначено, що стаття 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюється на громадян, які перебували на спецпоселенні, тому стаж обчислено в одинарному розмірі.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася із даним позовом до суду.

Так, відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Основного Закону основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні № 962-XII від 17.04.1991 визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі двійками, трійками, особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР Про кримінальну відповідальність за державні злочини від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:

- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР Про кримінальну відповідальність за державні злочини від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР;

- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;

- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2353-ХІІ).

Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років № 2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон № 2235) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.

Так, серед іншого, змінено назву закону на Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону № 962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України Про тлумачення Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні. Вказані зміни набули чинності 05.05.2018.

Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом № 962-ХІІ.

Як визначено статтею 1-1 цього Закону України репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 1-2 Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років № 962-XII від 17.04.1991 (зі змінами і доповненнями) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Статтею 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Згідно з пунктом 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні, приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Так, з 05.05.2018 набув чинності Закон України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, яким внесено зміни, зокрема, у Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вищевказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років із змінами внесеними Законом №2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.

Відповідно до статті 58 Закону №1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1-1 Закону №962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення. Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.

Судом встановлено, що позивач була примусово виселена на спецпоселення з конфіскацією майна, тобто відповідно до статті 1 Закону №962-XII перебувала у засланні, а відтак має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Відтак дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні позивача як репресованій особі, яку у подальшому реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону №1788-XII, є протиправними.

За таких обставин підлягає до задоволення позовна вимога щодо зобов`язання відповідача зарахувати заслання позивача з 22.10.1947 року до 10.05.1956 року до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону №1788-XII, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, оскільки матеріалами справи підтверджуються всі, необхідні для такого зарахування, обставини.

Крім цього, згідно з пунктом г частини першої статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 6 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян № 654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі - 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України Про прожитковий мінімум № 966-XIV від 15.07.1999 застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону № 1058-IV, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України Про пенсійне забезпечення, який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.

Поряд з цим, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про жертви нацистських переслідувань і Про соціальний захист дітей війни, таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.

У відповідності до ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що якщо особа одночасно має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до Законів України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про жертви нацистських переслідувань і Про соціальний захист дітей війни, таке підвищення провадиться за її вибором за однією з підстав.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивач є репресованою особою, яку реабілітовано у передбаченому законом порядку, що, на думку суду, надає їй право на підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту г частини першої статті 77 Закону № 1788-XII.

Однак, як вбачається з відомостей ППВП ПФУ "Перерахунок пенсії. Версія 1.6.76.1" від 22.02.2022, позивач отримує підвищення до пенсії як члену сімей загиблих/померлих військовослужбовців, інвалідів війни в розмірі 193,40 грн. у відповідності до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

У розрахунку пенсії позивача відсутні відомості щодо отримання позивачем підвищення як члену сімей осіб, яких було примусово переселено, відтак суд вважає, що у спірному випадку відповідачем не порушено право позивача в цій частині.

Суд звертає увагу позивача, що оскільки їй кореспондоване право на отримання підвищення призначеної пенсії відповідно до вимог пункту г частини першої статті 77 Закону № 1788-XII, позивач не позбавлена права звернутися до відповідного органу Пенсійного фонду із заявою встановленого зразка для отримання такого підвищення.

Тобто, позивач не позбавлена права визначитись за нормами якого закону вона бажає отримувати підвищення до пенсії, чи по Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту чи по Закону України Про жертви нацистських переслідувань, оскільки отримання одночасно двох підвищень по різних законах законодавством не передбачено.

Відтак, суд вважає, що позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень в порядку частини третьої ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 , як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), у відповідності до ст. 58 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно з ст. 58 Закону України Про пенсійне забезпечення з 11.05.2022 року як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 22.10.1947 року до 10.05.1956 року на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років №2325-VIII від 13.03.2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 12 серпня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м.Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуюча суддяДерех Н.В.