П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/22201/21Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И Л А :

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2021 ВП №65349883.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №13046, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 08.08.2008, оскільки у стягувача закінчився однорічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що твердження скаржника на пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання спростовуються відповідними відмітками на зворотньому боці виконавчого документа, відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження, згідно яких виконавчий напис №13046 вже неодноразово перебував на примусовому виконанні в органах ДВС ГТУЮ в Одеській області та останній раз був повернутий стягувачу 31.01.2020, а тому строк його пред`явлення до виконання неодноразово переривався, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування приписів пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та повернення стягувану виконавчого документа без прийняття до виконання.

Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якій останній наполягає на тому, що рахувати строк на подачу виконавчого документа до виконання потрібно не з 30.01.2020, як вказує приватний виконавець Колечко Д.М., а з 28.09.2016, оскільки 30.01.2020 - відмовлено у відкритті виконавчого провадження, а 28.09.2016 повернуто без прийняття до виконання у зв`язку з пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, що підтверджується другим аркушем виконавчого напису №13406 від 08.08.2021 та скріншотом з АСВП. Також представник позивача зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження від 06.05.2021 допущено пропуск строку 4 (чотири) роки і 7 (сім) місяців, що підтверджується другим аркушем виконавчого напису №13406 від 08.08.2021 та скріншотом з АСВП.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких наводить доводи та обґрунтування своїх дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України без жодних порушень чинного законодавства в межах спірних правовідносин.

Приватним виконавцем вказано, що з 2014 року діяв мораторій встановлений Законом № 1304-VII, а тому стягувач весь цей час не міг задовольнити свої вимоги по зверненню стягненню на іпотечне майно, що зазначене в виконавчому написі №13046 від 08.08.2008 у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. Крім того, відсутні підстави щодо врахування наведеної представником позивача судової практики через відмінність обставин з даною справою.

Третя особа не скористалась своїм правом подати пояснення стосовно адміністративного позову.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2021 ВП №65349883.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, згідно п.5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Строк пред`явлення виконавчого документа (виконавчого напису №13046) до виконання перервався 30.01.2020 у відповідності до положень ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відповідачемобґрунтовано винесено оскаржувану постанову в межах встановленого строку. З посиланням на позицію Верховного Суду по справі №905/2084/14 апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково не досліджено повідомлення від 30.01.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у порядку ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та не встановлено на підставі якого саме підпункту ч.4 ст. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ. На думку апелянта, строк пред`явлення виконавчого документу переривається подачею заяви від стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги з відмінних підстав ніж ті, на які посилався позивач, оскільки останній свою позицію обґрунтовував нормами Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, який втратив чинність.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09.11.2006 між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 уклаладено кредитний договір №CNL-500/154/2006, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит у сумі 80700 дол. США на споживчі цілі. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 зобов`язаний у термін до 09.11.2016 повернути суму кредиту та сплатити щомісяця відсотки у розмірі13,99% за кожен календарний місяць користування кредитом.

Також, 10.11.2006 між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (іпотекодержатель) та громадянами: ОСОБА_2 (боржник), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (які є майновими поручителями за ОСОБА_2 ) іпотекодавці, уклаладено договір іпотеки №PCNL-500/154/2006, яким забезпечено виконання кредитного договору № CNL-500/154/2006 від 09.11.2006 (т.1, а.с. 67-72).

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 08.08.2008 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №13046, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на :

квартиру під номером « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається в цілому з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 40,0 кв.м. та підсобних приміщень, загальна площа квартири 68.0 кв.м., що належить на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів 22.12.1995 року за №15- 3385, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості у книзі 187 пр. на стор. 34 номер запису №149, реєстраційний номер №16509124, ОСОБА_2 , ІН НОМЕР_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), місце роботи: директор ТОВ «Втор-Лайн»; ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); місце роботи: агенція нерухомості «Ідеал»; ОСОБА_3 , ІН НОМЕР_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), місце роботи: невідомо; ОСОБА_4 , ІН НОМЕР_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), місце роботи: невідомо; що проживають АДРЕСА_2 .

Зазначене майно на підставі договору іпотеки (майнової поруки) №PCNL- 500/154/2006, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 10.11.2006 року Р№ 16748, передано у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №CNL- 500/154/2006 від 09.11.2006 із Акціонерним комерційним банком «Райффайзен Банк Аваль», місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ: 21685166), (правонаступником якого є ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК», місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ: 21685166), рахунок у Філії ЗАТ «ОТБ БАНК» в м. Одесі №29098006900500, МФО 328986, строк платежу за яким настав 29.07.2008.

Виконавчий напис має бути пред`явлений до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом одного року з дня його вчинення (т.1, а.с. 73-74).

На зворотній сторінці вчинено виконавчого напису №13046 від 08.08.2008 містяться наступні записи:

1. Повернуто згідно ст. 40 п.3 Закону України «Про виконавче провадження». Гол. держ. вик-ць ОСОБА_5 25.06.2010.

2. Повернуто згідно ст. 40 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Гол. держ. вик-ць ОСОБА_5 04.03.2011.

3. Відмова згідно ст. 26 п.8 Закону України «Про виконавче провадження». Заст. нач. ОСОБА_5 01.03.2012.

4. Відмова згідно ст. 26 п.8 Закону України «Про виконавче провадження». Заст. нач. ОСОБА_5 12.04.2012.

5. Повернуто згідно ст. 47 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Заст. нач. ОСОБА_5 02.11.2012.

6. Відмова згідно ст. 26 п.8 Закону України «Про виконавче провадження». Заст. нач. ОСОБА_5 13.06.2013.

7. Повернуто згідно ст. 47 п. 9 Закону України «Про виконавче провадження». Заст. нач. ОСОБА_5 19.12.2013.

8. 28.09.2016Відмовлено на підставі п.1, п.4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Старший держ. вик. ОСОБА_6 .

9. Повернуто без прийняття до виконання згідно ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» 30.01.2020.

Представник ПАТ «ОТП Банк» Царюк М.З. 06.05.2021 звернувся до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Колечка Д.М. з заявою б/н від 05.05.2021 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 13046 вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 08.08.2008, яким встановлено звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (т.1, а.с. 65).

Розглянувши заяву представника ПАТ «ОТП Банк» приватним виконавцем виконавчого округу Одеської Області Колечко Д.М. 06.05.2021 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №13046, виданого 08.08.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А (т.1, а.с. 82-84).

Не погоджуючись із вищевказаною постановою від 06 травня 2021 року, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий документ повернуто 19.12.2013 на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону №606-VII, а повторне звернення до виконавчого органу відбулось у вересні 2016 року за наслідком якого у відкритті виконавчого провадження відмовлено, зокрема, з підстав пропуску строку звернення з виконавчим документом, а тому з урахуванням того, що строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з дня повернення такого документа, стягувач пропустив строк пред`явлення до виконання виконавчого напису від 08.08.2008 №13046 відповідно до заяви від 05.05.2021, а отже постанова про відкриття виконавчого провадження №65349883 від 06.05.2021 є протиправною та підлягає скасуванню. Закон України №1304-VII від 03 червня 2014 року «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не містить норм та приписів стосовно зупинення строків для пред`явлення виконавчих документів до виконання або їх продовження, переривання. Цим законом встановлено певні обмеження щодо реалізації права іпотекодержателя на звернення стягнення на майно боржників.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірним питанням у цій справі є правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 травня 2021 року №65349883, прийнятої приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем за виконавчим написом №13046, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 08.08.2008.

При цьому, вірне вирішення оскаржуваних правовідносин вимагає дослідження та встановлення дотримання строку пред`явлення виконавчого напису №13046 від 08.08.2008 до виконання з врахуванням обставин переривання даного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV), чинного на момент видачі виконавчого напису №13046 від 08.08.2008, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 22 Закону України № 606-XIV передбачалось, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

За змістом ч. 1, 2, 3 ст. 23 Закону України № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон України № 1404-VIII), частинами першою та другою та п`ятою статті 12 якого закріплено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Зі змісту наведеного положення Закону України № 1404-VIII слідує, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі №260/904/19 та від 16 квітня 2020 року у справі №420/970/19.

Як слідує з матеріалів справи на звороті виконавчого напису приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н.А. № 13046 від 08 серпня 2008 року, міститься чотири відмітки державних виконавців про повернення виконавчого документа стягувачу та чотири відмітки про відмову у відкритті виконавчого провадження в період дії Закону України № 606-XIV, а саме виконавчий документ:

1. повернуто згідно ст. 40 п.3 Закону України «Про виконавче провадження», гол. держ. вик-ць Дмитренко О.Ю. 25.06.2010.

2. повернуто згідно ст. 40 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження», гол. держ. вик-ць Дмитренко О.Ю. 04.03.2011.

3. відмовлено згідно ст. 26 п.8 Закону України «Про виконавче провадження», заст. нач. ОСОБА_5 01.03.2012.

4. відмовлено згідно ст. 26 п.8 Закону України «Про виконавче провадження», заст. нач. ОСОБА_5 12.04.2012.

5. повернуто згідно ст. 47 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження», заст. нач. ОСОБА_5 02.11.2012.

6. відмовлено згідно ст. 26 п.8 Закону України «Про виконавче провадження», заст. нач. ОСОБА_5 13.06.2013.

7. повернуто згідно ст. 47 п. 9 Закону України «Про виконавче провадження», заст. нач. ОСОБА_5 19.12.2013.

8. 28.09.2016 відмовлено на підставі п.1, п.4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»,старший держ. вик. Заліпаєв Ю.В.

Крім того, виконавчий напис № 13046 від 08 серпня 2008 року містить відмітку за 30.01.2020 про поверненнябез прийняття до виконання згідно ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Судова колегія звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 727/1256/16-ц), аналізуючи положення статей 22, 23, 47 Закону «Про виконавче провадження»№ 606-XIV, дійшла висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Тобто, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Статтею 37 Закону України №1404-VIII наведено випадки, за яких виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, повертається стягувачу.

Зокрема, виконавчий документ повертається, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (пункт 9 частини першої статті 37 Закону України №1404-VIII ). Аналогічна норма містилася в Законі України №606, а саме п.9 ч.1 ст. 47.

Частиною п`ятою статті 37 Закону України №1404-VIII визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Аналогічна норма містилася в Законі України №606, а саме ч.5 ст. 47.

Отже, стягувач не позбавлений права звернутись до виконавчого органу з заявою щодо відкриття виконавчого провадження на підставі певного виконавчого документу, а виконавець відповідно прийняти постанову у відповідності до вимог закону та певних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, річний строк пред`явлення виконавчого напису № 13046 від 08 серпня 2008 року в період з 2010 п о 2013 роки дотримано, проте після його повернення 19.12.2013 згідно ст. 47 п. 9 Закону України №606 відбулося прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 №1304-VII, який набрав законної сили 07.06.2014, тобто в період до закінчення строку пред`явлення виконавчого напису № 13046 від 08 серпня 2008 року.

Підпунктом 1 пункту 1 Закону України №1304-VII передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,00 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Наявний в матеріалах справи договір іпотеки №PCNL-500/154/2006 від 10.11.2006 підтверджує, що предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та яка виступає як забезпечення зобов`язань по кредитному договору № CNL-500/154/2006 від 09.11.2006, щодо якої звернуто стягнення за виконавчим написом №13046 від 08.08.2008 (т.1, а.с. 67).

Згідно з Кодексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 16 вересня 2020 року № 895-IX, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність із 21 квітня 2021 року.

23 квітня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-IX, відповідно до якого Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який втратив чинність 21 квітня 2021 року) поновлює свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-IX, тобто діє з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року.

За таких умов, на законодавчому рівні виникли умови за яких в період чинності приписів ч.3 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, ч.5 ст. 12, пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, трирічний строк пред`явлення виконавчого напису № 13046 від 08 серпня 2008 року до виконання після переривання мав початися з моменту закінчення дії відповідної заборони встановленої Законом України №1304-VII, тобто з 23 вересня 2021 року.

Зазначене свідчить, що прийняття оскаржуваної постанови 06.05.2021 здійснено без порушення строків пред`явлення виконавчого напису №13046 до виконання.

Додатково судова колегія звертає увагу, що постановивши спірну постанову 06.05.2021, тобто в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», виконавець не позбавив позивача (боржника у виконавчому провадженні) права власності на його житло, тобто заходів стягнення на це житло (за виконавчим написом нотаріуса) виконавець не вживав.

Висновки суду першої інстанції, що Закон України №1304-VII не містить норм та приписів стосовно зупинення строків для пред`явлення виконавчих документів до виконання або їх продовження, переривання не спростовують вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції, оскільки факт прийняття вказаного Закону став підставою для застосування ч.3 ст.23 Закону України та ч.5 ст. 12 Закону України № 1404-VIII, які регулювали питання строків пред`явлення виконавчого документа у спірних правовідносинах.

Щодо висновків суду першої інстанції, що після пред`явлення виконавчого напису № 13046 від 08.08.2008 - 28.09.2016 (в період дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.1, п.4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме що згідно п.1 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання, то на думку судової колегії, дана обставина не є визначальною, оскільки не спростовує факт дії Закону України №1304-VII.

За таких умов, висновки суду першої інстанції, що стягувач пропустив строк пред`явлення до виконання виконавчого напису №13046 від 08.08.2008 відповідно до заяви від 05.05.2021 є помилковими.

Оцінюючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що відповідач оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження ухвалив правомірно, позаяк виконавчий документ відповідав встановленим вимогам і підстав для його повернення (на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження) у виконавця не було, а тому підстав для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №65349883 від 06.05.2021 немає.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 317, 320, 322, 325, 328, КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко