П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/3389/22

Головуючий в І інстанції: Радчук А.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 25.05.2022 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Стас Л.В.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, - Козленка Олександра Олександровича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, - Козленка Олександра Олександровича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, в якій позивач просить: визнати протиправними дії директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, - Козленка Олександра Олександровича по приховуванню публічної інформації та наданню незапитуваної інформації всупереч змісту запиту на інформацію ОСОБА_1 від 06 лютого 2022 року; зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, надати ОСОБА_1 копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за січень поточного року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.02.2022 року позивач звернувся із запитом на інформацію до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, в якому просив надати копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за січень поточного року.

Листом № 6П/16-16-7/22 від 11.02.2022 року, за підписом директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, - Козленка Олександра Олександровича, позивача повідомлено, що відповідно до пункту 2.2 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 29.06.2021 року № 373, відомості про встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом.

Також, у наведеному листі вказано, що враховуючи вимоги ч. 7 ст. 6, ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з якими не належить до інформації з обмеженим доступом, зокрема, інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника, працівників юридичної особи публічного права, надаємо інформацію про принципи формування та розмір оплати праці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

До вказано листа додано таблицю, у якій наведені складові грошового забезпечення директора, заступника директора, начальника відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, у відповідності до вимог чинного законодавства, без визначення розміру оплати запитуємих працівників.

Не погоджуючись із відмовою у наданні публічної інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за січень поточного року, які позивач просив йому надати, є службовою інформацією, яка належить обмеженню, та на спірні правовідносини не поширюється дія ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

За правилами ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

В свою чергу, за змістом ст. 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім випадків, визначених зазначеним Законом.

Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Таким чином, положеннями статті 6 Закону № 2939-VI, зокрема, встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації («трискладовий тест») (частина друга).

При цьому, за змістом ст. 9 Закону № 2939-VI, відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

З аналізу наведених вимог Закону № 2939-VI вбачається, що належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї.

Колегія суддів зазначає, що обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI («трискладовий тест»).

Зокрема, присвоєння певному документу грифу «для службового користування» саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI.

Аналогічно не може бути відмовлено у доступі до інформації тільки через те, що відповідний вид інформації включено до переліку відомостей, що становлять службову інформацію.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто, у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі та з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VI).

Згідно обставин даної справи, позивач просив Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, на його запит надати копії розрахунково-платіжних відомостей за січень 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Однак, відповідачем відмовлено у задоволенні запиту позивача листом № 6П/16-16-7/22 від 11.02.2022 року.

Разом з цим, досліджуючи зміст листа, який направлено позивачу, колегією суддів встановлено, що відмова відповідача у задоволенні запиту позивача не мотивована та у цій відмові розпорядник інформації не обґрунтував наявність підстав обмеження у доступі запитуваної інформації.

Так, відмовляючи у задоволенні запиту позивача, відповідач послався лише на те, що відповідно до пункту 2.2 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 29.06.2021 року № 373, відомості про встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом.

Проте, присвоєння певному документу грифу «для службового користування» та включення відповідного виду інформації до переліку відомостей, що становлять службову інформацію, саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію та наданні запитуваної у ньому інформації, оскільки така підстава не передбачена частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI.

Відмовляючи у доступі до інформації з мотивів того, що вона є службовою, відповідач не вказав, до якої з визначених частиною першою статті 9 Закону № 2939-VI категорій належить ця інформація.

Більш того, колегія суддів наголошує, що Законом № 2939-VI встановлено категорії інформації, обмеження доступу до яких заборонено, така інформація надається у відповідь на запит без застосування «трискладового тесту» - вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.

За змістом ч.ч. 5-7 ст. 6 Закону № 2939-VI, зокрема, не може бути обмежено доступ до інформації:

- про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»);

- про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно;

- про наявність у фізичних осіб податкового боргу;

- про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині;

- про відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім випадків, визначених зазначеним Законом.

- про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 року № 794-VIII (далі - Закон № 794-VIII) Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 794-VIII фінансове та матеріально-технічне забезпечення Державного бюро розслідувань здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Державного бюро розслідувань за рахунок будь-яких інших джерел забороняється, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.

Також, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 46, ст. 47 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України; посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» і «г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

У декларації зазначаються відомості, зокрема, про:

- прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць і рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, суб`єкта декларування та членів його сім`ї, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб`єкта декларування та членів його сім`ї (у разі формування такого унікального номера), зареєстроване місце їх проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб`єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб`єкта декларування, у тому числі належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також належність до національних публічних діячів відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;

- отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір;

- наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески;

- банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб`єкта декларування або членів його сім`ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім`я суб`єкта декларування або членів його сім`ї) або зберігаються кошти, інше майно;

- фінансові зобов`язання суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі отримані кредити, позики, зобов`язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду, зобов`язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення.

Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством у визначеному ним порядку. На офіційному веб-сайті Національного агентства забезпечується відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

Зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об`єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об`єкт), номера рахунку в банківській чи іншій фінансовій установі, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у відповідача не було підстав для відмови у задоволенні запиту позивача з посиланням на те, що відомості про встановлення розміру, нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органу ДБР становлять інформацію з обмеженим доступом, оскільки згідно наведених вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про запобігання корупції» інформація про розміри, види оплати праці осіб рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, посадових та службових осіб органів Державного бюро розслідувань відноситься до категорії інформації, обмеження доступу до якої заборонено.

Таким чином, оскільки позивач просив Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, на його запит надати копії розрахунково-платіжних відомостей за січень 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та згідно Типової форми «Розрахунково-платіжна відомість працівника», яка затверджена наказом Державного комітету статистики від 05.12.2008 року № 489, розрахунково-платіжна відомість працівника містить інформацію про нараховану за видами оплату, заробітну плату, види утримань, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для відмови у наданні запитуваної інформації.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача та висновок суду першої інстанції про те, що копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за січень 2022 року, які позивач просив йому надати, є службовою інформацією, яка належить обмеженню, прямо суперечать наведеним вище вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про запобігання корупції».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відмова Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, у задоволенні запиту позивача є протиправною та відповідач підлягає зобов`язанню надати запитувану інформацію, при цьому, оскільки згідно Типової форми «Розрахунково-платіжна відомість працівника», яка затверджена наказом Державного комітету статистики від 05.12.2008 року № 489, розрахунково-платіжна відомість працівника містить, в тому числі, індивідуальний ідентифікаційний номер, така інформація має бути надана за виключенням наступних даних: відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження фізичних осіб, номера рахунку в банківській чи іншій фінансовій установі.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах саме відмова у задоволенні запиту позивачу порушує права позивача, а тому, така відмова підлягає визнанню протиправною із зобов`язанням відповідача надати запитувану інформацію, за виключенням наведеної вище інформації.

В свою чергу, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, - ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, оскільки самі по собі дії відповідача не породжують правових наслідків.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з урахуванням ст. 9 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Що стосується питання розподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням позову, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач у даній справі звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю 2 групи.

Разом з цим, в апеляційній скарзі представник позивача просить стягнути з відповідачів витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, наданою позивачу в суді першої інстанції у сумі 5434 грн.

Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в позовній заяві позивачем вказано, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу складає 5434 грн.

Проте, доказів щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, позивачем подано не було.

Колегія суддів зазначає, що докази понесених в суді першої інстанції витрат на правничу допомогу, а саме акт надання правничої допомоги та договір про надання правничої допомоги, представником позивача додані лише до апеляційної скарги, що не відповідає наведеним вимогам ч. 7 ст. 139 КАС України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в акті про надання правничої допомоги, який доданий до апеляційної скарги, зазначено про надання правничої допомоги в рамках адміністративного судового провадження Окружного адміністративного суду міста Києва, який не є судом першої інстанції у даній справі.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

В свою чергу, доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи, останнім не надано, що також виключає можливість розподілу цих витрат.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року скасувати та прийняте нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, - Козленка Олександра Олександровича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, № 6П/16-16-7/22 від 11.02.2022 року у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 06.02.2022 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, надати запитувану ОСОБА_1 інформацію у запиті від 06.02.2022 року, за виключенням наступних даних: відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження фізичних осіб, номера рахунку в банківській чи іншій фінансовій установі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 11.08.2022 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька