УХВАЛА

08 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/2233/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді -Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5»

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Поліщук Л.В., судді - Богатир К.В., Таран С.В.)

від 31.05.2022,

у справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»

до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5»,

про стягнення 789049, 22 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 789 049,22 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги були мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії за укладеним між сторонами договором постачання теплової енергії №4626 від 01.11.2006, у зв`язку з чим у відповідача за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 провадження у справі №916/2233/21 за позовом КП «Теплопостачання міста Одеси» до ЖБК «Молодіжний-5» в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 81 000,00 грн закрито. Позов задоволено частково. Стягнуто з ЖБК «Молодіжний-5» на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 438 019, 98 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №916/2233/21 рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 270 029,24 грн, позов в цій частині задоволено. В іншій частині рішення суду про задоволення позову про стягнення 438 019,98 грн та закриття провадження в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 81 000,00 грн залишено без змін.

Приймаючи оскаржуване рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- враховуючи, що між сторонами у справі не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії, та укладено саме договір на постачання теплової енергії, до якого в силу вимог частини другої статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, при визначенні плати за теплову енергію за період з лютого 2020 року по квітень 2021 підлягають застосуванню тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, що встановлені постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання КП «Теплопостачання міста Одеси» № 91 від 14.01.2020;

- постановою НКРЕКП від 14.01.2020 №91 у першій редакції (набрала чинності 17.01.2020) установлено КП "Теплопостачання міста Одеси" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1473,04 грн/Гкал (без ПДВ);

- постановою НКРЕКП від 17.03.2020 №633 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 91" (набрала чинності 18.03.2020) установлено КП "Теплопостачання міста Одеси" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1228,91 грн/Гкал (без ПДВ), що з ПДВ становить 1474,69 грн. Також установлено КП "Теплопостачання міста Одеси" тарифи на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення на рівні 1474,69грн/Гкал (з ПДВ);

- постановою НКРЕКП від 30.11.2020 №2258 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 91" (набрала чинності 01.12.2020) установлено КП "Теплопостачання міста Одеси" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1511,62 грн/Гкал (без ПДВ), що з ПДВ становить 1813,94 грн. Також установлено КП "Теплопостачання міста Одеси" тарифи на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення на рівні 1813,94 грн/Гкал з ПДВ;

- таким чином позивачем правильно розраховано суму, що підлягає до стягнення за спожиту відповідачем теплову енергію, виходячи з тарифів, що були чинними у відповідні періоди, а саме:

- тариф, який застосований останнім у листопаді 2020 року становить 1474,69 грн (з ПДВ), тариф, який застосований у грудні 2020 року - квітні 2021 року становить становить 1813,94 грн (з ПДВ), що відповідає тарифу, встановленому Постановою НКРЕКП від 14.01.2020 №91, із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 17.03.2020 №633 та постановою НКРЕКП від 30.11.2020 № 32258.

Судом встановлено, що позивач, здійснюючи нарахування плати за договором від 01.11.2006 №4626 за період з лютого 2020 року по квітень 2020 року, застосував тариф у розмірі 1211,268 грн/Гкал, з ПДВ, (або 1009,39 грн/Гкал без ПДВ), встановлений Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення КП «Теплопостачання міста Одеси» №1943 від 07.11.2016 (із змінами, внесеними згідно з постановами № 1390 від 09.11.2017, № 238 від 27.02.2018), яка 17.01.2020 втратила чинність на підставі Постанови НКРЕКП від 14.01.2020 №91. Проте, враховуючи, що застосований позивачем у лютому - квітні 2020 року тариф у розмірі 1211,268 грн/Гкал (з ПДВ) є меншим, ніж встановлений у цей період Постановою НКРЕКП від 14.01.2020 №91, суд, вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, при розрахунку заборгованості відповідача за період з лютого 2020 року по квітень 2020 року прийняв застосований позивачем тариф у розмірі 1211,268 грн.

27.06.2022 Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-5» звернувся з касаційною скаргою на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №916/2233/21 і просив скасувати постанову, а рішення залишити в силі.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення 789 049, 22 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 135 000,00 грн). При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що справа становить значний суспільний інтерес та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже питання щодо застосування тарифів, встановлених постановою НКРЕКП №91 від 14.01.2020, крім відповідача стосується 271 фізичних осіб, які є власниками квартир у багатоквартирному будинку ЖБК «Молодіжний». Крім того, у провадженні суду першої інстанції перебуває ряд справ: №№ 916/2141/21, 916/3970/21, 916/2142/21, 916/2139/21, 916/1896/21 з такими ж позовними вимогами та підставами позову, що свідчить про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.

Також скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення, оскільки ЖБК «Молодіжний» включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а кошти кооперативу використовуються виключно для забезпечення діяльності юридичної особи з утримання багатоквартирного будинку та складаються з внесків і платежів співвласників.

Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання скаржника на справи Господарського суду Одеської області №№ 916/2141/21, 916/3970/21, 916/2142/21, 916/2139/21, 916/1896/21 не свідчать про наявність неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим відсутні підстави для формування єдиної правозастосовчої практики.

За оцінкою Суду касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у загальному розмірі 789 049, 22 грн, й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Наведені скаржником доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ЖБК «Молодіжний» згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/2233/21 за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022.

2. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №916/2233/21 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець