У зв`язку з вищенаведеним, збитки за небаланс об`єму постачання природного газу у період жовтня-грудня 2020р. та січня-лютого 2021р. становлять : 56795,04грн. у жовтні 2020р.-2003,86 грн., що підтверджується Акт-претензія №СФ-Ш-12-13; у листопаді 2020р.- 3759,19 грн. що підтверджується Акт-претензія №СФ-Ш-12-13; у грудні 2020р. - 1402,51грн., що підтверджується Актом претензією №СФ-Ш-13-89; у січні 2021р. -38 315,59 грн., що підтверджується Актом -претензія № СФ-Ш-00021. у лютому 2021р. - 11313,89 грн., що підтверджується Рахунком- фактурою № СФ-Ш- 00111.

Відповідно до п.7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.1. Договору, Сторони домовились, що постачання природного газу здійснюється за ціною, що встановлюється Постачальником та оприлюднюється ним на своєму сайті. Вартість природного газу розрахована з урахуванням тарифу на послуги із замовлення (бронювання) розподілу потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи).

Позивачем було зазначено суду, що відповідно до п. 1 ч. 2 Розділу ІХ Кодексу Газотранспортної системи Доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування.

Як вказує позивач, згідно договору транспортування природного газу №1907000209 від 20.11.2019р., постачальник здійснює оплату оператору газотранспортної системи за розподіл потужностей, розмір якої, в тому числі, включає потужності необхідні для постачання постачальника газу для споживача. Споживач зобов`язується компенсувати витрати постачальника на оплату за розподіл потужності.

Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності, який надаються Споживачу .

На підставі наведеного, у жовтні - грудні 2020р. та у січні-лютому 2021р. відповідач замовив наступні ліміти на постачання природного газу: у жовтні - 11,510 тис.м.куб., а по факту спожив 13,84900 тис.м. куб.; у листопаді - 44,100 тис.м.куб. а по факту спожив 49,93600 тис.м. куб.; у грудні - 54,37500 тис.м.куб., а по факту спожив 56,17400 тис.м. куб.; у січні- 0,31 тис.м.куб., а по факту спожив 51,75000 тис.м. куб.; у лютому- 46, 56488 тис.м.куб., а по факту спожив 56,74900 тис.м.куб.

Фактичне споживання відповідача (помісячно) підтверджується Актами приймання-передачі природного газу.

У зв`язку з вищенаведеним збитки за перебір замовлених потужностей у період жовтня- грудня 2020р„ та січня- лютого 2021р. становлять : 15476,02 грн.: у жовтні 2020р.- 787,26грн., що підтверджується Акт-претензія №СФ-Ш- 12-13; у листопаді 2020р.- 1388,87грн. що підтверджується Акт-претензія №СФ-Ш- 12-13; у грудні 2020р.- 658,64 грн., що підтверджується Актом претензією №СФ-Ш-13-89; у січні 2021р. - 10177,54 грн., що підтверджується Актом-претензія № СФ-Ш-00021. у лютому 2021р. - 2463,71 грн., що підтверджується Рахунком- фактурою № СФ-Ш- 00111.

Поряд з цим, відповідно до п.7.5.Договору, за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. яка оформлюється у довільній формі, де зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків.

Відповідно до п.7.6. Договору, Акт претензія складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) Споживачу (з позначкою про вручення), а Споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

Відповідно до п.7.6.1. Договору, у випадку нереагування у встановлений строк на акт- претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Однак, як вказує позивач, завдані збитки у розмірі 72 271,06 грн. відповідно до акту-претензії, станом на сьогодні не відшкодовано, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021р. по 29.07.2021р.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що п. 4.6. Договору встановлено, що розрахунковий період становить один місяць. Також відповідачем було зазначено суду, що на момент укладання Договору, а саме 25 травня 2020 року вже діяла нова редакція Кодексу ГТС України, на яку посилається позивач в частині того, що розрахунок збитків та штрафів виконується за наслідками кожної доби та підсумовується за місяць, але сторони дійшли згоди визнати розрахунковим періодом один місяць, також за домовленістю сторін договором було встановлено, що розрахунок штрафів та збитків виконується за підсумками розрахункового періоду одного місяця.

Також посилаючись на ст. 651 ЦК України та на п. 11.4. Договору, відповідачем було зазначено суду, що додаткових угод щодо зміни розрахункового періоду сторонами укладено не було.

Відповідачем зазначалось суду, що твердження позивача, про те, що за наслідками діяльності відповідача були виявлені невідповідності між замовленими потужностями та фактично спожитими обсягами газу не відповідає дійсності.

За твердженнями відповідача. інформаційна платформа це електронна платформа, функціонування та корегування якою забезпечується оператором ГТС, відтак, показники подобового споживання, що відображені в ній є підставою для проведення розрахунків між учасниками ринку природного газу, отже фактичний обсяг споживання в розрахунковий період жовтень грудень 2020р., лютий 2021р. відрізняється від підтвердженого обсягу природного газу не більше ніж +/- 5% і не підлягає відшкодуванню збитків споживачем на підставі п. 7.4. Договору.

Посилаючись на п.п. 7.5., 7.6., 7.6.1 Договору, позивачем було зазначено суду, що на його адресу не поступили акти-претензії, а лише акти-рахунки, які були залишені без розгляду.

Також відповідач просив суд прийняти до уваги, що Спеціалізований Одеський санаторій „Салют є державною установою та фінансується за рахунок державного бюджету та безпідставне відшкодування збитків позивачу за небаланс постачання природного газу та за перебір замовлених потужностей за жовтень грудень 2020р. та січень вересень 2021р. призведе до нераціонального та необґрунтованого витрачання коштів державного бюджету України.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Благогаз Збут, як постачальником, та Спеціалізованим Одеським санаторієм „Салют, як споживачем, виникли на підставі укладеного між ними 25.05.2020р. Договору №14-ТД-2020 на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій.

31.12.2020р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №9 та 08.02.2021р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №10 до Договору №14-ТД-2020 на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) від 25.05.2020р., якими було визначено умови щодо дії договору та ціни природного газу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін