УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа №420/2429/20

адміністративне провадження №К/9901/48131/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року

у справі № 420/2429/20

за позовом Влад Шиппінг ЛТД

до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області),

за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Панта Рей Україна", Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області,

про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2022 року касаційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі - скаржник) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року залишено без руху з підстав, передбачених статтею 332 КАС України, та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року відмовлено Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 420/2429/20 та продовжено Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги до 11 червня 2022 року.

09 червня 2022 року на адресу Верховного Суду на виконання вимог ухвал від 14 січня 2022 року та від 11 травня 2022 року надійшло клопотання від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено про відсутність можливостей здійснити відповідні дії, направлені на сплату судового збору з огляду на запровадження воєнного стану на території України (вказане підтверджується, зокрема Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»), у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією рф проти України. До клопотання також додано виписки з рахунку за 08 червня 2022 року, зокрема, по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", згідно з якими сума, що міститься на рахунку Екоінспекції, становить 0,00 гривень.

Вирішуючи зазначене клопотання, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18, суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Велика Палата також вказала, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Таким чином, вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду стосується також і можливості відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Аналогічного висновку щодо можливості відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень Верховний Суд дійшов, зокрема, в ухвалах від 15 квітня 2021 року у справі №826/3676/18, від 21 липня 2021 року у справі №460/3026/20, від 25 серпня 2021 року у справі №9901/335/21, від 21 квітня 2022 року у справі №640/5568/21, від 05 травня 2022 року у справі №240/2634/21, від 11 травня 2022 року у справі №160/9639/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/7694/20, від 25 травня 2022 року у справі №640/17091/21, від 31 травня 2022 року у справі №580/686/21 та від 15 червня 2022 року у справі № 560/10132/21.

Верховний Суд України в ухвалах від 21 грудня 2015 року у справі №924/1209/14 та від 28 грудня 2015 року у справі № 2а/0470/5301/12 також зробив висновок про можливість відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Окрім того, колегія суддів враховує запровадження на всій території України воєнного стану (вказане підтверджується, зокрема Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами, внесеними Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022 та від 17 травня 2022 року №341/2022), у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією рф проти України.

При цьому Верховний Суд наголошує, що Конституційний Суд України у пункті 2.3 рішення від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 вказав, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб які звертаються до суду. Вказане, за твердженням Конституційного Суду України, відповідає підпункту 12 пункту D Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7 (далі - Рекомендації), в якому зазначено, що в тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати. Отже, Суд вказав, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, але не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 цієї Конституції.

Згідно з положеннями частини першої статті 13 Основного Закону України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У цьому контексті варто наголосити на тому, що під час застосування загальних засад адміністративного судочинства суттєве значення має практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у рішеннях якого систематично розкривається суть та призначення універсальних засад судочинства, зокрема, права на доступ до суду.

У пункті 32 рішення "De Geouffre de la Pradelle v. France" (№ 12964/87) ЄСПЛ наголосив на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Подібних висновків щодо забезпечення гарантій справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду, дійшов ЄСПЛ у рішенні "Bellet v. France" (№ 23805/94, п. 36) та у рішенні "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (N 20347/03, п. 35). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (вказаний висновок висловлено з урахуванням п. 57 рішення "Ashingdane v. the United Kingdom", № 8225/78).

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на висновки, викладені у рішенні "Case of Balkыnas v. Lithuania" (№75435/17), де ЄСПЛ категорично не погодився з тим, що обмеження доступу заявника до Верховного суду було необхідним та пропорційним. У пункті 39 ЄСПЛ вказав, що розмір судового збору, оцінений у світлі конкретних обставин конкретної справи, включаючи здатність заявника сплатити його, є факторами, які є суттєвими для визначення того, чи особа скористалась своїм правом на доступ до суду. Крім того, у пункті 43 цієї справи ЄСПЛ дійшов висновку про необхідність врахування того, чи є у заявника можливість сплатити судовий збір, враховуючи його фінансовий стан на основі комплексної оцінки його фінансової ситуації.

Крім того, як зазначено у пункті 24 Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» поняття «верховенство права», що було включене до преамбули Загальної декларації прав людини (1948), застосовується для впровадження низки принципів, що мають властивість змінюватися залежно від того чи іншого контексту. У пункті 37 Доповіді також вказано, що верховенство права включає в себе вісім складових, один з яких полягає в тому, що мають бути забезпечені засоби для розв`язання спорів без надмірних матеріальних витрат.

Таким чином, проаналізувавши зміст наведених скаржником доводів у сукупності з наданими доказами, враховуючи введення воєнного стану в Україні, а також те, що скаржником надано докази фінансової неможливості сплатити судовий збір на момент подання касаційної скарги, але заявлено клопотання про відстрочення (відтермінування в часі) сплати судового збору, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ з одного боку та інтересами заявника щодо можливості доступу до суду в частині права на оскарження, гарантованого статтею 129 Конституції України, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) та відстрочити до ухвалення рішення судом касаційної інстанції сплату суми судового збору, яка відповідно до Закону України «Про судовий збір» складає 40 264, 60 гривень.

У касаційній скарзі скаржником також заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції отримано 24 листопада 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та враховуючи доводи вказаного клопотання, колегія суддів доходить висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо розрахунку збитків та пред`явлення Претензії №100021 від 24 квітня 2019 року у розмірі 39 891,65 доларів США; визнання протиправним та скасування рішення Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу №33 від 24 квітня 2019 року про заборону на вихід т/х "Vika" (IMO 9133771) з морського порту "Одеса"; стягнення на користь позивача в особі ТОВ "Панта Рей Україна" за рахунок Державного бюджету грошові кошти в розмірі 1 061 888,92 гривень.

Судом встановлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами загального позовного провадження.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

У зв`язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, що призвело до розгляду справи судом неналежної юрисдикції. Скаржник вказує, що підставою для виникнення спірних правовідносин стала виключно господарська діяльність позивача Влад Шиппінг ЛТД, провадження якої, перш за все, завдає шкоди навколишньому природному середовищу. Відтак, скаржник наголошує, що дії органу влади, який уповноважений на здійснення контролю у певній законодавчо регульованій сфері, вчинені під час здійснення своїх повноважень та які направлені на фіксацію та відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушень суб`єктом господарювання законодавства у підконтрольній такому органу сфері, не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На цій підставі скаржник звертає увагу на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 826/12775/15 та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 про те, що спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Екоінспекція також наголошує, що згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 804/6165/16, претензії про добровільну сплату шкоди складаються з метою досудового врегулювання спору та самі по собі не встановлюють обов`язків. Тобто, претензія не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України. Отже, висновки, викладені у спірній претензії, як і в акті перевірки, не породжують для позивача обов`язкових юридичних наслідків. На цій підставі скаржник вказує, що спір, який виник у справі № 420/2429/20, не є таким, що підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 - до адміністративної юрисдикції належать спори, які виникли між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, враховуючи суспільне значення результатів розгляду вказаної справи, що стосується, зокрема, забезпечення екологічних прав осіб та захисту навколишнього природнього середовища, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції положень пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, а також необхідністю врахування судами при розгляді справи зазначених у касаційній скарзі висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 826/12775/15, від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 та висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 804/6165/16. Крім того, Верховний Суд також перевірить заявлену у касаційній скарзі необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання правильного застосування пункту 1 частини першої статті 19 КАС України у подібних правовідносинах.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 121, 133, 248, 328, 329, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ :

1. Задовольнити клопотання Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 420/2429/20.

2. Задовольнити клопотання Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) та відстрочити до ухвалення рішення судом касаційної інстанції сплату суми судового збору у справі № 420/2429/20.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 420/2929/20 за позовом Влад Шиппінг ЛТД до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Панта Рей Україна", Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення коштів.

4. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи № 420/2429/20.

5. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

6. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

7. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

В.М. Шарапа