П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4051/21

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

05 серпня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.03.2021 № 1604/03-16 щодо відмови у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 23.02.2021 пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Хмельницького ОЦЗ від 11.02.2021 №22-07/567 та 22-07/568.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апелянт зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено позивачці у переведенні на пенсію по інвалідності згідно із Законом №889-VIII, оскільки нормами цього Закону не передбачений такий вид пенсії. Також посилається на те, що імперативною вимогою, з якою Закон пов`язує право на пенсію виходячи з пунктів 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889 та частини першої статті 37 Закону №3223-ХІІ, є досягнення позивачем віку, встановленого ст. 26 Закону №1058. Станом на 23.02.2021 позивачка зазначеного віку не досягла. Крім того, інвалідність позивачці встановлено у 2018 році, тобто під час перебування на посаді, що не відноситься до посад державної служби.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1105283 від 18.10.2018 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання) та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 1058-IV.

Стаж державної служби позивачки становить понад 20 років, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком стажу.

23.02.2021 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 11.02.2021 №22-07/567 та 22-07/568.

Листом від 24.03.2021 №2200-0304-8/16519 позивачку повідомлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 1604/03-16 від 04.03.2021 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про державну службу" №889, нормами якого не передбачено призначення даного виду пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби більше 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону №3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Реалізацію права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 19.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ від 19.12.1993) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 1994 працює бухгалтером в Хмельницькому обласному центрі зайнятості та до 01.03.2015 працювала на посаді, яку було віднесено до посад державної служби. Стаж державної служби ОСОБА_1 становить понад 20 років.

З 02.03.2015 проходження державної служби припинено у зв`язку з втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 410-р "Про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців" та набранням чинності наказу Мінсоцполітики від 16.12.2014 № 1043 "Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості", наказу Державного центру зайнятості від 19.02.2015 №20 "Про зміни в організації праці, істотних умов праці в державній службі зайнятості", наказу обласного центру зайнятості від 10.02.2015 №3-ф "Про затвердження структур та штатних розписів районних, міськрайонних, міських центрів зайнятості та введенням їх в дію" (а.с.16).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1105283 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з 18.10.2018.

З аналізу ч.9 статті 37 Закону № 3723-XII можна дійти висновку, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV таким особам:

1. особам визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років; або

2. особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

При цьому, Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Зазначений висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13 лютого 2019 року.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ІІ групу інвалідності позивачці встановлено в період, коли вона вже не перебувала на посаді державної служби. Тому, вона не належить до осіб, визнаних інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років.

Водночас, із заявою про призначення пенсії по інвалідності державного службовця ОСОБА_1 звернулась 23.02.2021, коли вона вже не перебувала на посаді державної служби, а тому позивачка не набула права на призначення відповідного виду пенсії як особа з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу".

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно достатті 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.