Справа № 369/6464/22

Провадження № 2-о/369/206/22

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді:Волчка А.Я.,

за участю секретаря:Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2022 року представник заявника ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою ОСОБА_1 в якій просить: встановити факт народження ОСОБА_3 , громадянкою України, дитини чоловічої статі, ОСОБА_4 , який народився у м. Ялта АРК Україна ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька внести на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, та вказати батьком: заявника ОСОБА_1 .

Встановлення факту народження необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України

Заявник та його в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в заяві зазначили, що просять суд здійснювати розгляд заяви за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи - Ірпінський відділдержавноїреєстрації актівцивільного стануу БучанськомурайоніКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що, відповідно до виписного епікризу № 18 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01:30 год. у м. Ялта ОСОБА_3 народила дитину чоловічої статі.

Відповідно до свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_1 від 11.01.2017 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якого є ОСОБА_3 .

Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки, факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст. 1, ч.2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Пунктом 2 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є:

а) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 за № 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (із змінами) (далі - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров`я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року № 9; б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Відповідно до ст. 7 ч. 1 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Відповідно до вимог ч. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності рішення суду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.

Зокрема, належними відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia», «IlascuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.

Виходячи із вищевикладеного, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надане в якості доказу медичне свідоцтво про народження, хоча і не є документом встановленої форми, водночас вважається доказом, який достовірно свідчить про народження особи у певний час і за певних обставин, а саме у м. Ялта, Автономна Республіка Крим,Україна, оскільки судом не встановлено іншого.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для встановлення факту народження ОСОБА_3 дитини чоловічої статті ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Ялта, Автономна Республіка Крим,Україна.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки дозволяє провести державну реєстрацію народження дитини та отримати свідоцтво про народження дитини - громадянина України.

Статтями133,135 Сімейного кодексу Українивизначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловікбатьком дитини. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Доказів перебуває заявниці у шлюбі не надано, тому запис про батька дитини під час державної реєстрації народження дитини необхідно здійснювати зач. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про громадянство України»новонароджена дитина є громадянином України як особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до переконання, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, внесення до актового запису відомостей про батьказач. 1 ст. 135 СК України, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 135 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 76-81, 263-265, 293, 315-317, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити факт народження громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дитини чоловічої статі ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна.

Відомості про батька внести відповідно до ч. 1ст. 135 СК України, та вказати батьком дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.Я. Волчко