ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1748/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

за участю представників учасників справи:

-позивача - Лук`янова А.О.;

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області

(суддя Петров В.С.)

від 29.07.2021

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Будішевська Л.О., судді - Таран С.В., Поліщук Л.В.)

від 15.09.2021

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1. Одеської обласної організації політичної партії "Партія Шарія";

2. Голови політичної партії "Партія Шарія" Бондаренко Ольги Олексіївни;

3. Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

про визнання протиправними та скасування розпоряджень, протоколів позачергової конференції та зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження голови політичної партії "Партія Шарія" (надалі - Партія) Бондаренко О.О. № 83/2021 від 11.01.2021, № 84/2021 від 26.01.2021, № 83/2020 від 01.12.2020, № 84/2020 від 08.12.2020, № 84/2020 від 07.12.2020, якими було звільнено позивача від виконання обов`язків Голови Одеської обласної організації політичної партії "Партія Шарія" (надалі - Організація Партії) та припинено його членство в партії;

- визнати протиправними та скасувати протоколи позачергової конференції Організації Партії № 01/01 від 26.01.2021, № 07/12 від 07.12.2020, № 08/12 від 08.12.2020, якими було звільнено позивача від виконання обов`язків Голови Організації Партії та припинено його членство;

- зобов`язати Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділ державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо керівника Організації Партії та зазначити керівником позивача.

2. Позов мотивовано тим, що позивача протиправно було усунено від виконання обов`язків керівника Організації Партії та виключено з членів Партії без належного обґрунтування щодо підстав, з порушенням норм Закону України "Про політичні партії в Україні", яким не передбачено виключення членів з партії на підставі розпорядження голови Партії.

3. Окрім того, позивач стверджує, що статутом не передбачено можливість проведення позачергових конференцій; його не повідомили про проведення цієї конференції; відомості про кількість членів, що брали участь (зазначено, що на конференції присутні 5 з 9 членів) не відповідає розпорядженню про скликання конференції (зазначено, що на партійному обліку в обласній організації перебувають 5 осіб); порядок денний, який зазначений в розпорядженні про скликання, не співпадає з порядком денним, зазначеним у протоколі позачергової конференції.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 провадження у справі № 916/1748/21 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що:

- вирішення питань щодо звільнення з посади голови Організації Партії належить до внутрішньо-організаційної діяльності партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, законність рішення якого не може бути перевірена в судовому порядку;

- вимога про зобов`язання внести відповідні зміни до реєстру щодо керівника Організації Партії та зазначити керівником позивача, не пов`язана з реєстрацією майна чи майнових прав, а фактично направлена на перевірку законності дій Управління державної реєстрації, тому така вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

6. Суд першої інстанції враховував висновки Конституційного Суду України у рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України та висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 522/1389/21.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками та постановою від 15.09.2021 залишив без змін ухвалу про закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

8. 11.10.2021 позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. Позивач скаржився на те, що він не мав доступу до суду для оскарження рішень, якими його було звільнено від виконання обов`язків Голови Організації Партії та виключено з Партії, членом якої він був, з підстав порядку скликання, проведення та правомочностей загальних зборів членів організації. Він посилався на порушення положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

10. Скаржник стверджує, що:

- суди неправильно застосували рішення Конституційного Суду України, що стосується тлумачення норм цивільно-процесуального законодавства у попередній редакції, а також ухвалу Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 522/1389/21, що не є правовим висновком;

- оскаржувані рішення зачіпають як права позивача щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як членом та керівником такої юридичної особи, так і процедуру скликання та прийняття таких рішень, що не можна вважати внутрішньостатутною діяльністю товариства;

- загальні збори реалізували свої повноваження, але грубо порушили порядок, встановлений статутом;

- у такому разі слід застосовувати висновок, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), зокрема, що "спір, пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків стали положення Статуту товариства, тому такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства".

11. 18.11.2021 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, посилаючись на те, що вирішення двох перших питань, які є предметом спору, є виключною компетенцією статутного органу політичної партії, тому не можуть бути предметом спору, а третя вимога відповідно до стаття 5 КАСУ має розглядатися в адміністративному суді.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Передача справи на Велику Палату Верховного Суду

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: ухвалою від 15.12.2021 передав справу № 916/1748/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України.

13. Мотивуючи ухвалу, колегія суддів вказала, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 березня 2021 року у справі № 761/3640/20 за позовом громадської організації (члени якої одночасно є й делегатами поетапного з`їзду партії) до політичної партії про визнання протиправними дій та рішень політичної партії зробила висновки про те, що

- питання щодо створення політичної партії, затвердження її найменування, символіки, програми та статуту, членства в партії, скликання і проведення з`їздів, програми з`їздів відносяться до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії;

- вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу;

- суди не належать до органів, які відповідно до Закону України "Про політичні партії в Україні" можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, у тому числі й стосовно дотримання ними вимог їх статуту, а отже, позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду;

- поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується як спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

14. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховувала наведені висновки, проте вважала, що виключення з партії може складати порушення свободи об`єднання за статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), тому у цьому випадку необхідно окремо розглянути питання, чи має позивач право оскаржувати законність рішення політичної партії прийняті щодо позивача як члена партії та керівника Організації Партії у розумінні статті 6 Конвенції.

15. Зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 314 ЦК України право на об`єднання як у політичні партії, так і громадські організації є особистим немайновим правом на свободу об`єднання, а стаття 11 Конвенції захищає право об`єднуватися у політичні партії як складову загальної свободи зборів та об`єднань, виключення з партії може складати порушення свободи об`єднань відповідного члена, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала, що у вирішенні цього питання має застосовуватися однаковий підхід щодо можливості доступу до суду, якщо інше прямо не визначено законом, і таке відповідає критерію "необхідно у демократичному суспільстві", а загальний висновок, що питання членства в партії відносяться до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії, має бути конкретизований: що це не стосується питання припинення членства (виключення), яке може бути оскаржено до суду з підстав порушення положень статуту партії, що зумовлює необхідність відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 березня 2021 року у справі № 761/3540/20 (провадження № 14-17цс21), шляхом її конкретизації (щодо питання виключення з членів партії).

16. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2022 справу № 916/1748/21 повернуто колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України. Ухвала мотивована такими висновками.

17. Позивачем у справі № 761/3540/20, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду, була Громадська організація "Ошукані українці" (зареєстрована як юридична особа), членами якої, зокрема, є члени Політичної партії "Слуга народу" та делегати поетапного з`їзду Політичної партії "Слуга народу".

18. До Громадської організації "Ошукані українці" звернулися її члени та громадяни України - виборці, які мали підстави вважати, що їх права, свободи та інтереси порушено незаконними діями та рішеннями Політичної партії "Слуга народу" - відповідача у справі.

19. Просили визнати протиправним та скасувати рішення поетапного з`їзду, якими було затверджено передвиборчу програму партії, список кандидатів у народні депутати України по загальнодержавному виборчому округу та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

20. Предметом спору були дії та рішення Політичної партії "Слуга народу" з мотивів недотримання відповідачем процедур, визначених статутом цієї партії та Законом України "Про політичні партії в Україні"; з посиланням на значну кількість звернень громадян позивач вважав, що справа має загальнодержавне значення, а протиправність проведення поетапного з`їзду Політичної партії "Слуга народу" порушує права всіх громадян України, оскільки свідчить про незаконне формування законодавчого органу влади - Верховної Ради України IX скликання.

21. Тож Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 березня 2021 року у справі № 761/3540/20, від висновку у якій хоче відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, визначала юрисдикцію спору між громадською організацією та політичною партією про визнання протиправними дій та рішень політичної партії як таких, що порушують права всіх громадян України. Відповідно Велика Палата Верховного Суду вказала, що цей спір пов`язаний із відносинами, які відповідно до Закону України "Про політичні партії в Україні", статуту політичної партії віднесені до її внутрішньої діяльності та виключної компетенції партії, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом України "Про політичні партії в Україні" випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, у тому числі й стосовно дотримання ними вимог їх статуту, тому заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.

22. Водночас у справі № 916/1748/21, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, позивач - фізична особа у спорі з головою Партії (Бондаренко Ольгою Олексіївною), Організацією Партії та Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) оскаржує своє звільнення від виконання обов`язків голови Організації Партії, а також припинення членства в партії, посилаючись на те, що спірні розпорядження та дії порушують його права щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як члена та керівника такої юридичної особи і вчинені всупереч встановленій статутними документами процедурі прийняття таких рішень Організацією Партії, головою Партії.

23. Правовідносини, що виникли у справах № 916/1748/21 та № 761/3540/20, не є подібними.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

24. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

25. Частиною другою статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

27. У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з пунктом 2.1 статуту адвокатське об`єднання є добровільним професійним некомерційним об`єднанням адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, має статус юридичної особи, печатку, штамп зі своїм найменуванням, самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, у тому числі валютні.

Члени адвокатського об`єднання, крім прав адвоката, передбачених законодавством, мають право обирати та бути обраними до органів управління адвокатського об`єднання.

28. В аспекті вказаного Велика Палата Верховного Суду вирішила, що позивач є носієм корпоративних прав, а відносини між ним і відповідачем щодо членства в адвокатському об`єднанні, діяльності останнього та його припинення, є корпоративними.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, а спір стосується, зокрема, членства у ньому та пов`язаних з членством прав позивача, який оскаржив управлінські рішення загальних зборів і президії цього об`єднання. Отже, ці вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління адвокатського об`єднання. Вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду (31 березня 2014 року).

29. Вимоги позивача зобов`язати відповідача повернути робоче місце та відшкодувати матеріальну та моральну шкоду є похідними від вирішення корпоративного спору, а тому такі вимоги теж треба розглядати за правилами господарського судочинства.

30. У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) Велика Палата Верховного Суду відступила від власного правового висновку щодо юрисдикції спорів між членами громадської організації та громадською організацією з приводу визнання недійсним рішення загальних зборів щодо припинення повноважень одного з органів управління цією організацією, визначивши, що такі спори підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

31. Колегія суддів вважає, що такий саме підхід слід застосовувати і при вирішенні спору щодо припинення членства в партії та припинення повноважень одного з органів управління партії, і виходить з такого.

32. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

33. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про політичні партії в Україні" втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

34. Колегія суддів враховує, що подібне правове регулювання містить і Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI "Про громадські об`єднання". Зокрема, частина третя статті 3 цього Закону визначає, що самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.

35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 справі № 750/3192/14 дійшла висновку, що відсутні підстави для застосування висновків Конституційного Суду України, сформульованих у його рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001, оскільки на відміну від чинного, ЦПК України 1963 року передбачав категорії скарг на рішення та дії, які непідвідомчі судам. Так, абзац п`ятий статті 248-3 цього Кодексу встановлював непідвідомчість судам скарг на акти і дії об`єднань громадян, які відповідно до закону, статуту (положення) належали до їх внутрішньоорганізаційної діяльності або їх виключної компетенції. Конституційний Суд України на підставі статті 8 Закону України "Про об`єднання громадян" від 16 червня 1992 року дійшов висновку про конституційність зазначеного припису процесуального закону з огляду на неможливість втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян. Велика Палата Верховного Суду брала до уваги, що до уваги, що ЦПК України в редакції, чинній на час звернення з позовом, а також ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи касаційним судом, не встановлюють такого чіткого обмеження як те, що було передбачене в абзаці п`ятому статті 248-3 ЦПК України 1963 року.

36. Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства (постанова від 06.04.2021 у справі № 910/4998/20 (провадження № 12-81гс20)).

37. Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 750/3192/14, № 127/21764/17 у спорах щодо об`єднання громадян; рівність всіх об`єднань громадян перед законом (частина п`ята статті 36 Конституції України); неподібність правовідносини, що виникли у справах № 916/1748/21 та № 761/3540/20 (ухвала від 26.01.2022); відсутність у законі прямої заборони на звернення до суду, а також зважаючи на положення частини другої статті 124 Конституції України в редакції Закону України № 1401-VIII від 02.06.2016 щодо поширення юрисдикції судів на будь-який юридичний спір, колегія суддів доходить висновку, що у справі, що переглядається, відсутні підстави для застосування висновків Конституційного Суду України, сформульованих у його рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001.

38. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

39. Стаття 11 Конвенції захищає право об`єднуватися у політичні партії як складову загальної свободи зборів та об`єднань.

40. Для того, щоб об`єднання підпадало під захист статті 11, воно повинне мати приватно-правовий характер. Термін "об`єднання" має автономне значення; класифікація у національному законодавстві має лише відносну цінність і є не більш ніж відправною точкою ("Шассанью та інші проти Франції" (Chassagnou and Others v. France) [ВП], заява № 25088/94 та 2 інші, п. 100, ЄСПЛ 1999-III; «Шнейдер против Люксембурга» (Schneider v. Luxembourg), заява № 2113/04, п. 70, 10 липня 2007 року).

41. Право на свободу об`єднань не містить права стати членом певного об`єднання (Cheall проти Сполученого Королівства, рішення Комісії), а також право обіймати певну посаду в об`єднанні (Фєдотов проти Росії (ухв.), № 5140/02, 23 листопада 2004 року). Проте виключення з об`єднання може складати порушення свободи об`єднань відповідного члена, якщо воно порушує правила об`єднання, є свавільним або тягне за собою окремі труднощі для особи ("Ловріч проти Хорватії" (Lovriс v. Croatia), № 38458/15, п.п. 54 та 72, 4 квітня 2017 року)).

42. З огляду на те, що виключення з партії може складати порушення свободи об`єднання за статтею 11 Конвенції, Верховний Суд вважає, що у даному випадку необхідно окремо розглянути питання, чи має позивач оскаржувати законність рішення політичної Партії щодо позивача, як члена Партії та керівника Організації Партії, у розумінні статті 6 Конвенції.

43. Зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 314 ЦК України право на об`єднання як у політичні партії, так і громадські організації, є особистим немайновим правом на свободу об`єднання, а стаття 11 Конвенції захищає право об`єднуватися у політичні партії як складову загальної свободи зборів та об`єднань, виключення з партії може складати порушення свободи об`єднань відповідного члена, колегія суддів вважає, що у вирішенні цього питання має застосовуватися однаковий підхід щодо можливості доступу до суду, якщо інше прямо не визначено законом, і таке відповідає критерію "необхідно у демократичному суспільстві".

44. Відповідно до статті 276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

45. Європейська комісія за демократію через право (Венеційська комісія) з 1990 року є дорадчим органом Ради Європи, який з погляду сучасного розуміння принципів європейського конституціоналізму надає висновки про відповідність їм проектів актів конституційного законодавства держав-учасниць Ради Європи, а також розробляє стандарти рекомендаційного характеру ("saft law").

46. Так, у пункті 32 Кодексу належної практики щодо політичних партій, що ухвалений Венеціанською Комісією на 77 пленарній сесії (Венеція, 12-13 грудня 2008 року), роз`яснено, що як внутрішня норма статут також має дуже важливу функцію встановлення дисциплінарних процедур, які можуть впливати на права членів. У випадках недотримання цих вимог чи серйозного порушення партійного регулювання можуть застосовуватися дисциплінарні заходи, найсуворішою з яких є виключення з партії. Ці заходи повинні керуватися процедурою, встановленою у статуті партії, з повагою до права на захист. Для того щоб усунути будь-яке враження сваволі, важливим елементом є існування механізму оскарження. Це служить забезпеченню необхідної узгодженості у поглядах майбутніх членів та самої партії.

47. Далекосяжна автономія політичних партій є наріжним каменем свобод зібрань та об`єднань, а також свободи вираження поглядів, що захищені Європейською Конвенцією з прав людини. Як ствердив Європейський Суд з прав людини, Конвенція вимагає, щоб втручання у здійснення цих прав було оцінене мірою того, "що необхідне демократичному суспільству". Зокрема, контроль за статутом або хартією партії повинен насамперед бути внутрішнім, тобто здійснюватись членами партії. Що стосується зовнішнього контролю, члени партії повинні мати доступ до суду у випадку, якщо вони вважають, що рішення партійного органу порушує її статут. Загалом, судовому контролю за партіями повинна надаватися перевага над контролем з боку виконавчої влади (CDL-AD (2002) 17; пункт 24).

48. Венеційська комісія і Бюро демократичних інститутів і прав людини у Спільному висновку щодо відповідності міжнародним демократичним стандартам проєкту закону про внесення змін до Закону України "Про політичні партії в Україні" від 23 березня 2021 року також вказала, що контроль над статутом партії має здійснюватися всередині партії її членами. Зовнішній контроль може існувати у формі доступу до суду для членів партії, які вважають, що рішення партійного органу порушує статут. Однак загалом варто надавати перевагу судовому контролю над політичними партіями перед контролем виконавчої влади (CDL-AD(2021)003; пункт129).

49. Зважаючи на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновками судів, що законність рішення щодо звільнення позивача від виконання обов`язків голови обласної організації політичної партії та припинення його членство в партії не може бути перевірена в судовому порядку. Таке обмеження доступу до суду не узгоджується з частиною третьою статті 8 Конституції України, яка визначає, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. У даному випадку право громадян України на свободу об`єднання у політичні партії гарантується статтею 36 Конституції України. Тому примусове обмеження (припинення) такого членства підлягає судовому контролю.

50. Оскільки інше не передбачено законом, такий спір, як і всі спори з іншими громадськими об`єднаннями, підлягають розгляду в господарських судах, як спори, що появзані з управлінням і є наближеними до корпоративних.

51. Норма частини третьої статті 4 Закону України "Про політичні партії" не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист у спірних правовідносинах.

52. Вимоги щодо реєстраційних дій є похідними від вирішення корпоративного спору, а тому такі вимоги теж треба розглядати за правилами господарського судочинства відповідно до пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частини шоста статті 310 ГПК України).

.

54. Згідно з пунктом 4 статті 304 ГПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

55. Відповідно до частин першої та четвертої статті 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються. Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

56. Указом Президента України від 20 березня 2022 року № 153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», а саме передбачено призупинити на період дії воєнного стану будь-яку діяльність в Україні політичних партій, в тому числі Політичної партії "Партія Шарія".

57. Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі № П/857/1/22 за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії "Партія Шарія" було заборонено діяльність Політичної партії "Партія Шарія", а майно, кошти та інші активи Політичної партії "Партія Шарія", її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень було передано у власність держави.

58. З огляду на призупинення діяльності партії указом Президента України, ухвалення судового рішення про заборону діяльності партії, пряму військову агресію з боку Російської Федерації та окупацію частини території України, виправдування та пропаганда таких дій лідером партії, колегія суддів дійшла висновку, що подальше провадження у конкретній справі не є можливим. У такому разі обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту не може свідчити про порушення основоположних прав людини.

59. З цих підстав спір у справі про виключення члена політичної партії "Партія Шарія" не підлягає розгляду в господарських та інших судах України, що є підставою для закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

60. Оскільки суди виходили з інших мотивів, а завданням Верховного Суду є забезпечення єдності судової практики (зокрема, у спорах з політичними партіями, діяльність яких не заборонена), оскаржувані судові рішення підлягають зміні з викладенням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Розподіл судових витрат

61. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 287, 300, 301, 304 пунктом 3 частини першої статті 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 у справі № 916/1748/21.

В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2021 у справі № 916/1748/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко