Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 серпня 2022 р. Справа №120/19935/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд"

до Вінницької митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницької митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що з 28.10.2021 по 03.11.2021 Вінницькою митницею Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Ліла-Трейд щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів. За результатами вищенаведеної перевірки відповідачем складений Акт про результати перевірки від 10.11.2021 за №0012/21/7.12-19/41722636, яким митний орган встановив порушення частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012, а саме, у правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами, - членами, з іншої сторони, в результаті чого, як вважає відповідач, занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 389953,95 грн; вимог пункту 190.1 ст.190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI зі змінами, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 77990,78 грн. Крім того, на підставі виявлених порушень, 30.11.2021 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №00000231219 та №00000221219.

Разом із тим, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 06.01.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

28.01.2021 від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній заперечував щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Литви, Латвії, Німеччини та Польщі, на запити Вінницької митниці ДФС, зазначені в п. 2.6 акта перевірки, преференційне походження товарів відповідно до Протоколу 1 Угоди не підтверджено. Таким чином, перевіркою встановлено, що преференційне походження товарів не підтверджено, а тому пільги надані (отримані) неправомірно та із порушенням вимог Протоколу 1 Угоди. З огляду на викладене, вважають, що підстави для задоволення даного адміністративного позову, відсутні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в період з 28.10.2021 по 03.11.2021 Вінницькою митницею Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Ліла-Трейд щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів.

За результатами вищенаведеної перевірки відповідачем складений акт про результати перевірки від 10.11.2021 за №0012/21/7.12-19/41722636, яким митний орган встановив: порушення частини 1 статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 у частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами, - членами, з іншої сторони, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 389953,95 грн; вимог пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 77990,78 грн.

У подальшому Позивачем на вказаний Акт подано заперечення, в яких детально аргументував свою незгоду з результатами невиїзної перевірки з посиланням на положення відповідних нормативно - правових актів.

Листом №7.12-1/19/13/3335 від 26.11.2021 Відповідачем повідомлено позивачу про результати розгляду заперечень, згідно з якими, висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення (копія листа додається).

Крім того, на підставі виявлених порушень, 30.11.2021 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- за №00000231219, яким позивачу збільшено суму податкового грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України у розмірі 76556,21 грн (сімдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 21 коп.) та за штрафними санкціями - 8599,41 грн (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 41 коп.);

- за №00000221219, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 382781,11 грн (триста вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят одна гривня 11 коп.) та за штрафними санкціями - 42997,06 грн (сорок дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім гривень 06 коп.).

Разом із тим, не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з ч.1-3 ст.318 Митного кодексу України (далі - МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч.1-3 ст.36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до ч.9 ст.36 Митного кодексу України особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Згідно із ст.43 Митного Кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до ч.1-2 ст.44 МК України, для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

За змістом ч.1, 6 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України (ст. 278 МК України).

У силу приписів ч.5 ст.280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За правилами ст.281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України від 16.09.2014 за №1678-VІІ ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони (далі Угода).

Відповідно до пункту 1 статті 29 частини 2 глави 1 розділу 4 Угоди, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 - щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва (надалі - Протокол до Угоди про асоціацію), до цієї Угоди.

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Стаття 28 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Отже, як видно із процитованих вище норм, у разі визнання товарів, такими, що походять з Європейського Союзу або України на них розповсюджується Угода про асоціацію та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються преференції.

Як слідує із матеріалів справи, TOB "Ліла-Трейд" на підставі зовнішньоекономічних контрактів укладених між TOB "Ліла-Трейд" та підприємствами нерезидентами країн Польщі, Німеччини, Литви та Латвії ввезено на митну територію України товари оформлені за митними деклараціями: від 04.09.2018 за №UA401010/2018/029864; від 25.09.2018 за №UA401010/2018/032557; від 09.10.2018 за №UA201010/2018/221455; від 13.11.2018 за №UA401010/2018/039290; від 22.11.2018 за №UA401010/2018/040802; від 29.11.2018 за №UA401010/2018/041964; від 30.11.2018 за №UA401010/2018/042127; від 03.01.2019 за №UA401010/2019/000272; від 04.01.2019 за №UA401010/2019/000603; від 28.01.2019 за №UА401010/2019/005675; від 04.03.2019 за №UA401010/2019/016152; від 12.03.2019 за №UA401010/2019/017245; від 13.03.2019 за №UA401010/2019/017508; від 08.04.2019 за №UA401010/2019/021493; від 23.04.2019 за №UA401010/2019/024091; від 20.05.2019 за №UA401010/2019/028408; від 06.06.2019 за №UA401010/2019/031266; від 01.07.2019 за №UA401010/2019/035170; від 02.07.2019 за №UA401010/2019/035532; від 05.08.2019 за №UA401010/2019/041538; від 07.08.2019 за №UA401010/2019/042153; від 21.08.2019 за №UA401010/2019/044586; від 20.09.2019 за №UA401010/2019/049872; від 18.12.2019 за №UA401020/2019/402452; від 12.02.2020 за №UA401020/2020/007663.

Під час декларування товарів за вищевказаними митними деклараціями надані пільги в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди (далі - Протокол 1 Угоди).

Встановлено, що до Угоди було внесено зміни та доповнення рішенням Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 про заміну Протоколу І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом. Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Рішення №1/2018).

Відповідно до статті 1 Рішення №1/2018, Протокол І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Згідно із пунктом 1 статті 1 Протоколу І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди (який є додатком до рішення №1/2018), з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пап-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 3 Рішення №1/2018, рішення набирає чинності з дня його схвалення та застосовується з 1 січня 2019 року.

Таким чином, представником Відповідача цілком обґрунтовано зроблено висновок у відзиві на позовну заяву про те, що під час декларування товарів за митними деклараціями: від 04.09.2018 за №UA401010/2018/029864; від 25.09.2018 за №UA401010/2018/032557; від 09.10.2018 за №UA201010/2018/221455; від 13.11.2018 за №UA401010/2018/039290; від 22.11.2018 за №UA401010/2018/040802; від 29.11.2018 за №UA401010/2018/041964; від 30.11.2018 за №UA401010/2018/042127; від 03.01.2019 за №UA401010/2019/000272; від 04.01.2019 за №UA401010/2019/000603; від 28.01.2019 за №UА401010/2019/005675; від 04.03.2019 за №UA401010/2019/016152; від 12.03.2019 за №UA401010/2019/017245; від 13.03.2019 за №UA401010/2019/017508; від 08.04.2019 за №UA401010/2019/021493; від 23.04.2019 за №UA401010/2019/024091; від 20.05.2019 за №UA401010/2019/028408; від 06.06.2019 за №UA401010/2019/031266; від 01.07.2019 за №UA401010/2019/035170; від 02.07.2019 за №UA401010/2019/035532; від 05.08.2019 за №UA401010/2019/041538; від 07.08.2019 за №UA401010/2019/042153; від 21.08.2019 за №UA401010/2019/044586; від 20.09.2019 за №UA401010/2019/049872; від 18.12.2019 за №UA401020/2019/402452; від 12.02.2020 за №UA401020/2020/007663, пільги були надані саме в рамках Доповнення І "Визначення поняття "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Конвенції.

Так, у редакції Угоди, що діяла до 31.12.2018, статтею 16 "Загальні вимоги" Протоколу 1 Угоди передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменується "декларацією-інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації-інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

У свою чергу, в редакції Угоди, що діє з 01.01.2019, статтею 15 Доповнення І до Конвенції визначено: товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку IIIb; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойсу. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

У даному ж випадку, з метою підтвердження країни походження та застосування режиму вільної торгівлі під час митного оформлення товарів позивачем надавались: сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 та Декларації-інвойси, складені експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро, що, на думку суду, в повній мірі відповідає як вимогам Протоколу І Угоди (в редакції, що діяла до 31.12.2018), так і Доповненню І до Конвенції.

Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, Відповідачем направлено запити, зазначені в пункті 2.6 акта перевірки, з проханням надати допомогу в проведенні перевірки:

- сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1: від 25.01.2019 за №PL/MF/AN 0172192, від 27.06.2019 за №PL/MF/AR 0423356;

- декларацій-інвойсів, складених експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро: від 31.08.2018 за №23/2018, від 21.09.2018 за №2018/09/19 KW1, від 08.10.2018 за №181008.1-AST/LTR, від 25.10.2018 за №755/Х/2018г, від 18.11.2018 за №3/11/2018, від 21.11.2018 за №FVW/21/18, від 21.11.2018 за №FVW/20/18, від 21.12.2018 за №12/12/2018, від 21.12.2018 за №07\12\2018, від 28.02.2019 за №5/02/2019, від 26.02.2019 за №LB3793, від 26.02.2019 за №HAN19005, від 06.03.2019 за №NLPL06, від 15.04.2019 за №2019/04/16-1, від 23.04.2019 за №RZT290-19, від 31.05.2019 за №FV/20/2019, від 25.06.2019 за №FV/24/2019, від 31.07.2019 за №FV/32/2019, від 05.08.2019 за №FV/33/2019, від 19.08.2019 за №FV/37/2019, від 11.09.2019 за №07/SAM/2019, від 13.12.2019 за №1/12/2019, від 10.02.2020 за №FS12/2020, та даних, які у них містяться.

Відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Республіки Польща, Латвійської Республіки, Федеративної Республіки Німеччина та Литовської Республіки на запити, експортери не підтвердили преференційне походження товарів.

При цьому, як зазначає представник Відповідача у відзиві на позовну заяву, необхідність проведення такої перевірки була зумовлена виникненням сумнівів щодо преференційного походження товару, а також тим, що декларації-інвойси складені не уповноваженим експортером, а транспортні засоби, зазначені в деклараціях-інвойсах та сертифікатах, бувша у використанні.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача також вказує, що відповідне звернення відбулись саме відповідно до статті 33 "Перевірка підтверджень походження" Протоколу 1 Угоди та до статті 32 "Перевірка підтверджень походження" Доповнення І до Конвенції (діє з 01.01.2019), а не у відповідності до наказу Держмитслужби України від 13.09.2010 №1050 "Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару", як про це стверджує позивач.

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням представника відповідача, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, пунктом 1 статті 32 Доповнення І до Конвенції визначено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Аналогічні за змістом положення визначені в статті 33 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" Угоди.

У той же час, відповідні положення, на переконання суду, визначають за митним органом саме право на можливість подальшої перевірки підтверджень походження товару.

Натомість, уже дії посадових осіб регіональних митниць, митниць, пов`язані з оформленням та направленням до Держмитслужби звернень щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, виданих компетентними органами іноземних держав, регламентовані саме Порядком направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, затвердженим наказом Державної митної служби України від 13.09.2010 за №1050 (далі - Порядок №1050).

Пунктом 2 вказаного Порядку за №1050 визначено, що його дія поширюється на сертифікати, які подаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до статті 282 Митного кодексу України.

Згідно п.3 Порядку за №1050 звернення щодо проведення перевірки направляються митними органами до Держмитслужби лише у таких випадках: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Відповідно до п.4 Порядку №1050 звернення щодо проведення перевірки повинно містити: а) супровідний лист; б) інформацію про сертифікати, що направляються на перевірку, та зазначені в них товари, складену в табличному вигляді за формою, наведеною у додатку до цього Порядку; в) ксерокопії сертифікатів, які підлягають перевірці; г) проект запиту до відповідного компетентного органу іноземної держави.

Проект запиту до відповідного компетентного органу іноземної держави обов`язково повинен: містити виклад чітко сформульованих конкретних причин, з приводу яких у митного органу виникли сумніви в дійсності сертифіката або вірогідності наведених у ньому даних; містити перелік конкретних питань, що підлягають з`ясуванню в компетентних органах іноземних держав; бути викладений українською й англійською мовами (автентичні тексти) чи російською мовою, в разі потреби його направлення до країн СНД.

Якщо текст проекту запиту містить власні назви (назви міст, районів, вулиць, установ, підприємств, організацій, власні імена людей тощо), то їх слід наводити мовою оригіналу.

Пунктом 5 Порядку №1050 передбачено, що супровідний лист (у форматі MicrosoftWord) разом з ксерокопіями сертифікатів, які підлягають перевірці, надсилаються митним органом до Управління митно-тарифного регулювання Держмитслужби на паперових носіях та дублюються в електронному вигляді на поштову скриньку DMS kanc UMTR (у форматі AdobeAcrobatReader).

Інформація про сертифікати, що направляються на перевірку, та зазначені в них товари, складену в табличному вигляді (у форматі Microsoft Excel) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку; проект запиту (у форматі MicrosoftWord) до відповідного компетентного органу іноземної держави направляються виключно в електронному вигляді на поштову скриньку DMS kanc UMTR.

Реєстраційний номер супровідного листа на паперовому носії повинен бути таким самим, що й номер супровідного листа, направленого електронною поштою.

У даному ж випадку, Вінницька митниця ДФС звернулась до Державної фіскальної служби України із запитами з проханням надати допомогу в проведенні перевірки не лише сертифікатів EUR.1, а й достовірності декларацій-інвойсів, складених експортерами Литви, Латвії, Польщі та Німеччини на партію товарів, фактурна вартість яких не перевищує 6000 євро, що положеннями Порядку №1050 не передбачено.

Крім того, відповідно до листа ДФС України від 03.03.2017 №5466/7/99-99-19-03-17, виданого з метою підвищення ефективності роботи з перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 (далі - сертифікат) та декларацій інвойсів, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди та з урахуванням Пояснення Комісії ЄС (2007/С 83/01 від 17.04.2007) необхідно керуватися наступним.

Без здійснення верифікації (перевірки достовірності) для цілей застосування преференцій вважаються непридатними документи про походження товарів з наступних технічних причин: бланк наданого сертифіката не відповідає зразку бланку, наведеному у додатку III до Протоколу 1 (істотна різниця у розмірі чи кольорі, відсутній номер сертифіката, сертифікат заповнений мовою, що не є однією з офіційних мов Сторін Угоди); водночас, як виняток із правил, графа 11 сертифіката може бути розділена на дві частини для проставлення печатки митного органу країни ЄС; не заповнено одну або декілька з обов`язкових граф сертифіката (наприклад, графа 4); відсутній відбиток печатки митниці країни ЄС (графа 11); в графах 2 та 5 сертифіката зазначено відомості про країну (групу країн), яка не є учасником Угоди; граничний термін дії сертифіката/декларації інвойс закінчився, за винятком випадку, якщо такий сертифікат/декларація інвойс був дійсним та поданий митниці на момент поміщення товарів у митний режим "митний склад" (стаття 24 (3) Протоколу 1).

У разі неприйняття сертифіката з технічних причин митницею ДФС оригінал цього сертифіката повертається імпортеру для отримання нового сертифіката після здійснення експорту товарів відповідно до положень статті 18 (1) (b) Протоколу 1, в справах митниці ДФС залишається копія цього сертифіката.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 33 Протоколу 1 подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

До обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки: проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС; сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами); структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС; в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки); маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару; код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару; дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката; до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитку печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката).

Подання суб`єктами ЗЕД документів про походження товару з метою відновлення преференційного режиму відповідно до статті 301 Митного кодексу України не є підставою (причиною) для здійснення перевірки цих документів (без обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару).

Перевірка підтверджень походження може також здійснюватися у довільному порядку (вибірково) за наявності відповідного доручення ДФС.

У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності сертифіката або декларації, перевірка цих документів здійснюється шляхом направлення до ДФС відповідного запиту.

З урахуванням пункту 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди разом із запитом до ДФС направляються: двостороння копія сертифіката (на одному аркуші) із заповненою та засвідченою митницею ДФС графою 13 сертифіката (за винятком дати запиту про проведення перевірки достовірності сертифіката та походження товару); копія засвідченого митницею ДФС інвойсу, якщо він був поданий; будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження.

Статтею 30 Протоколу 1 наведено розбіжності й формальні помилки, які можуть міститися в сертифікаті з перевезення форми EUR. 1 та не впливають на походження товарів.

Так, виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження й документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов`язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє нікчемності такого підтвердження походження, якщо встановлено у належний спосіб, що цей документ відповідає представленим товарам.

Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як помилки друку (наприклад, зміщення відомостей однієї чи декілька граф в іншу графу сертифіката), не є причиною для відхилення такого документа, якщо ці помилки не спричиняють сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у документі.

Отже, для проведення перевірок митними органами, чітко визначено критерії, якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок, цими критеріями є: 1. Для проведення перевірок в довільному порядку - наявності відповідного доручення ДФС; 2. Обґрунтовані сумніви в достовірності документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Протоколу 1.

Разом із тим, в даному випадку відповідачем не зазначено жодних обставин, які б дали підстави для сумнівів у походженні товару з Європи, а лише вказано, що декларації-інвойси складені не уповноваженими експортерами, а транспортні засоби бувші у використанні.

Згідно з ч.3 ст.345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.2 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відповідачем не надано будь - яких доказів, щодо подання недостовірних документів позивачем посадовим особам Вінницької митниці ДФС під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Таким чином, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі №К/9901/593/17, від 08.05.2018 у справі за №808/1341/14, від 15.05.2018 у справі за №К/9901/34100/18.

Як встановлено судом, підставою для проведення невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла -Трейд" відповідач зазначає статтю 351 МК України.

Однак, всупереч положень частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності підстав, наведених у даній нормі, та обґрунтованої підозри, яка виникла у відповідача, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення вимог законодавства.

Таким чином, в ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів встановлення факту подання позивачем неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні копії митних декларацій та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, рахунків - фактур, які підтверджують відповідні VIN - коди транспортних засобів та інформацію про країну виробника транспортних засобів та витяг з міжнародного стандарту ISO 3779 щодо структури VIN - коду для підтвердження країни походження товару.

При цьому, варто також звернути увагу на те, що відповідачем при постановлені висновків викладених в акті перевірки, щодо того, що товар ввезений позивачем не відповідає вимогам Протоколу 1 Угоди ЄС та не може кваліфікуватися як преференційний, взято до уваги листи уповноважених органів Литви, Латвії, Польщі та Німеччини мовою оригіналу та без офіційного перекладу на українську мову.

З огляду на усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків перевірки, відображених в Акті про результати перевірки від 10.11.2021 за №0012/21/7.12-19/41722636.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.11.2021 за №00000231219 та №00000221219.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 4540,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас суд, при визначені суми витрат на правничу допомогу зважає наявність подібних спорів між сторонами, які є предметом розгляду в суді та подані одним і тим самим адвокатом до того ж самого відповідача, що безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви та заяв по суті позову.

З огляду на викладене суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 10000 грн є неспівмірним зі складністю справи, а показники часу на оформлення позову та заяв по суті справи, які зазначені адвокатом - є завищеними. Відтак, суд прийшов до думки, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 5000 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької митниці Держмитслужби від 30.11.2021 за № 00000231219, № 00000221219.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Держмитслужби.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" (код ЄДРПОУ: 41722636; адреса місця знаходження: 21036, м. Вінниця, вул. Максимовича,10-А, оф. 9).

Відповідач - Вінницька митниця Держмитслужби (адреса місця знаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ:43997544).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар