ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 серпня 2022 року м. Ужгород№ 260/2144/22 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924), військової частини НОМЕР_3 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради (далі - відповідач 1), військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач 2, в/ч НОМЕР_3), в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради в частині не направлення ОСОБА_1 кандидата у члени добровольчого формування до комунального закладу охорони здоров`я територіальної громади м. Ужгород на лікарсько-консультативну комісію на умовах, визначених Порядком видачі медичної довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи, затвердженим наказом МОЗ від 20 жовтня 1999 р. № 252, на виконання вимог абз. 1 п. 18 Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1449.

2. Зобов`язати Ужгородську міську раду направити ОСОБА_1 як кандидата у члени добровольчого формування до комунального закладу охорони здоров`я територіальної громади м. Ужгород на лікарсько-консультативну комісію на умовах, визначених Порядком видачі медичної довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи. затвердженим наказом МОЗ від 20 жовтня 1999 р. № 252, на виконання вимог абз. 1 п. 18 Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1449.

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 ТРО м. Ужгород в частині не проведення щодо ОСОБА_1 професійного та психологічного відбору як кандидата у члени добровольчого формування, на виконання вимог абз. 2 п. 18 Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1449.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 ТРО м. Ужгород провести щодо ОСОБА_1 професійний та психологічний відбір, на виконання вимог абз. 2 п. 18 Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1449.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року за №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Ужгородським РТЦК та СП. Відповідно до наказу командира військової частини А7019 за №36 від 03.03.2022 року він був прийнятий до сил територіальної оборони ЗСУ в 101 бригаду територіальної оборони в/ч НОМЕР_3 в м. Ужгород та зарахований до списків особового складу частини. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача 1 - Ужгородської міської ради, яка проявилась ненаправленні та проведення медичного відбіро (огляду) позивача, ще на етапі, коли останній був у статусі кандидата у члени добровольчих формувань, яка проводиться лікарсько-консультативними комісіями комунальних закладів охорони здоров`я територіальних громад, на виконання вимог п. 18 Положенням про добровольчі формування територіальних громад затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1449. Також вважає протиправною бездіяльність відповідача 2 - в/ч НОМЕР_3 ТРО м. Ужгород, яка, на його думку, проявилась у непроведенні (забезпеченні) щодо позивача професійного та психологічного відбору, на виконання вимог абз. 2 п. 18 Положенням про добровольчі формування територіальних громад затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1449.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 20 липня 2022 року продовжено Ужгородській міській раді строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року продовжено військовій частині НОМЕР_3 строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні таких. Зазначає, що бездіяльність Ужгородської міської ради щодо ненаправлення позивача для проходження медичного, професійного та психологічного відбору не порушує права Позивача на членство у добровольчому формуванні Ужгородської міської територіальної громади, так як він вже є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 Сил територіальної оборони України 101 ОБрТрО. Вказана обставина в силу вимог пункту 17 Положення, виключає можливість його зарахування до членів добровольчого формування.

До суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив мотивує тим, що пункт 17 Положення про добровольчі формування територіальних громад регламентує, що особа не може бути членом добровольчого формування у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах. Позивач 03.03.2022 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 був призваний у ЗСУ при загальній мобілізації начальником Ужгородського РТЦК та СП та наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 03.03.2022 №36 призначений на посаду старшого стрільця роти контрдиверсійної боротьби і на теперішній час є військовослужбовцем Збройних Сил України, що виключає можливість його зарахування до членства у ДФТГ.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Ужгородським РТЦК та СП.

Зокрема, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 03 березня 2022 року за №39 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого стрільця відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби військової частини НОМЕР_3.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради, яка, на його переконання, проявилася у непроведенні медичного огляду позивача ще на етапі коли останній був у статусі кандидата у члени добровольчих формувань, яке проводиться лікарсько-консультативними комісіями комунальних закладів хорони здоров`я територіальних громад та протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо непроведення відносно позивача професійного та психологічного відбору на виконання вимог абз. 2 п. 18 Положенням про добровольчі формування територіальних громад затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1449.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно із статтею 1 вищезазначеного Закону, встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із статтею 4 частиною 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У відповідності до статті 4 частин 5 та 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного ІНФОРМАЦІЯ_1 або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу піл час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Статтею 23 Закону від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час Мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між тим, як зазначає сам позивач та підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 03 березня 2022 року за №39 (по стройовій частині) ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» на посаду старшого стрільця відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби військової частини НОМЕР_3 та з 03 березня 2022 року прийняв посаду і приступив до виконання службових обов`язків.

Приписами статті 4 Закону «Про основи національного спротиву» (далі Закон № 1702-ІХ) визначено, що територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.

Військова складова територіальної оборони включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.

Військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.

Пунктом 2 частини 1 Закону України «Про основи національного спротиву» ( далі Закон №1702-ІХ) добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади

Відповідно частини 2 статті 8 Закону №1702-ІХ добровольчі формування територіальних громад утворюються з урахуванням ресурсних та людських можливостей відповідних територіальних громад.

Загальна кількість та місця розташування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України за участю відповідних сільських, селищних, міських рад та затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджується Кабінетом Міністрів України від 29.12.2021 №1449.

Частиною 3 статті 9 Закону №1702-ІХ визначено, що комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. Громадяни України зараховуються до складу добровольчих формувань територіальних громад за місцем своєї реєстрації. У разі введення воєнного стану громадяни України можуть зараховуватися до складу добровольчих формувань територіальних громад також безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до пункту 18 Постанови KM №1449 від 29.12.2021 «Про затвердження Положення про добровольчі формування територіальних громад» (далі -Положення) медичний відбір (огляд) кандидатів у члени добровольчих формувань проводиться лікарсько-консультативними комісіями комунальних закладів охорони здоров`я територіальних громад за направленням посадової особи органу місцевого самоврядування, відповідальної за оборонну чи мобілізаційну роботу, на умовах, визначених Порядком видачі медичної довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи, затвердженим наказом МОЗ від 20 жовтня 1999 р. № 252 (далі - Порядок).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був призваний для проходження військової служби на особливий період під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію». Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 03.02.2022 року позивач був зарахований до списків особового складу Сил територіальної оборони України 101 ОБрТрО.

Пунктом 6 Положення визначено, що членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов`язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно абзацу 2 пункту 17 Положення особа не може бути членом добровольчого формування у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах.

Як вбачається з позовної заяви порушене право позивача полягає у перешкоджанні з боку відповідачів у реалізації його права на членство у добровольчому формуванні Ужгородської міської територіальної громади.

Разом з тим, системний аналіз вищезазначених норм законодавства приводить до висновку, що бездіяльність щодо ненаправлення позивача для проходження медичного, професійного та психологічного відбору не порушує права позивача на членство у добровольчому формуванні Ужгородської міської територіальної громади, так як він вже є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 Сил територіальної оборони України 101 ОБрТрО. Вказана обставина в силу вимог пункту 17 Положення, виключає можливість його зарахування до членів добровольчого формування.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 року у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015 року у справі №21-3222а15.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. № 2138а15. Так Верховний Суд вказав, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 та від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18.

Водночас суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь які докази звернення позивача до виконавчих органів міської ради відповідальних за оборонну чи мобілізаційну роботу за направленням для проходження медичного відбору (огляду) як кандидатів у члени добровольчого формування до лікарсько-консультативної комісії комунального закладу охорони здоров`я та до командування військової частини НОМЕР_3 з рапортом про направлення його для проходження професійного та психологічного відбору як кандидата у члени ДФТГ.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно- правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Окрім того, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №160/6885/19, від 04 березня 2021 року у справі №855/14/21.

Таким чином, враховуючи вищевикладене законодавством не передбачено право позивача бути членом добровольчого формування у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час судового розгляду не встановлено обставини щодо порушення відповідачами прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується належними та допустимими доказами та у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924), військової частини НОМЕР_3 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич