ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2022Справа № 910/1077/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Технолоджі» (вул. Тургенєвська, буд. 80-А, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 33350834)

до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 41348526)

про стягнення 524 032, 51 грн,

Представники сторін:

від позивача: Кузнєцов Ю.О.

від відповідача: Передерій М.І.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Технолоджі» (далі за текстом - ТОВ «СВ Технолоджі», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - Управління, відповідач)

524 032,51 грн безпідставно нарахованої плати за договором тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті від 02.08.2019 № 24/ТР (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на той факт, що у період з 2016 по 2018 роки Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано позивачу 109 погоджень (дозволів) на розміщення рекламних засобів на місцях, що перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва, строком на 5 років.

Отримавши у передбачений законом спосіб дозвіл (погодження) на розміщення рекламних засобів, позивач здійснив їх монтаж (у кількості 109 штук) та здійснював оплату за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів на підставі трьохсторонніх договорів тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, укладених між відповідачем, позивачем та балансоутримувачем.

На підставі відповідного наказу відповідача позивачеві за договором надавалося у тимчасове платне користування місце для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

19.08.2019 відповідач листом за вих. № 076-2427 повідомив позивача про скасування всіх виданих йому впродовж 2016-2018 років погоджень на розміщення реклами (у кількості 109 штук) відповідно до наказу від 19.08.2019 № 1163 «Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва».

За дорученням Управління на підставі наказу № 1163 «Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва» та наказів про демонтаж рекламних конструкцій позивача протягом 16-19 вересня 2019 року Комунальним підприємством «Київреклама» демонтовано 23 рекламних конструкції позивача.

Окрім того, позивач самостійно здійснив демонтаж 6 своїх рекламних конструкцій.

Наказ Управління з питань реклами № 1163 від 19.08.2019 ««Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва» оскаржений ТОВ «СВ Технолоджі» шляхом звернення до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 по справі № 640/20891/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ ТЕХНОЛОДЖІ» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ відповідача №1163 від 19.08.2019 «Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині анулювання всіх погоджень, наданих ТОВ «СВ Технолоджі».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 залишено без змін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що тільки з 13.05.2020 (з дати набрання законної сили постанови апеляційної інстанції) ТОВ «СВ Технолоджі» набуло право здійснити монтаж та розміщення своїх рекламних засобів, що були демонтовані на підставі наказу Управління № 1163 від 19.08.2019 «Про анулювання погоджень», який, в свою чергу, скасований судом як протиправний.

Однак, в червні 2020 року відповідач направив на адресу позивача рахунки на оплату за тимчасове користування місцями для розміщення 6-ти рекламних конструкцій позивача, що були самостійно демонтовані позивачем за період з серпня 2019 року по травень 2020 року.

14.08.2020 Управління направило на адресу позивача рахунки на оплату за тимчасове користування місцями для розміщення ще 19 рекламних конструкцій ТОВ «СВ Технолоджі» (що були демонтовані у вересні 2019 року КП «Київреклама») за період з серпня 2019 року по липень 2020 року.

Позивач, не погоджуючись із виставленням відповідачем таких рахунків, звертався до відповідача із листами № 17.07.2020 від 17.07.2020 та № 15-09-2020 від 15.09.2020 щодо необхідності скасування виставлених рахунків із врахуванням періоду демонтажу рекламних конструкцій позивача на підставі наказу № 1163 від 19.08.2019 «Про анулювання погоджень» та з посиланням на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 у справі № 640/20891/19.

Відповідач у відповідь на зазначені вище листи, щодо скасування виставлених рахунків, відмовив позивачу, а в період коли позивач намагався врегулювати питання щодо правомірності/неправомірності виставлення таких рахунків, відповідачем нараховано пеню за несвоєчасну оплату спірних рахунків та виставлено рахунки по сплаті такої пені.

Як вбачається з доводів позивача, останній був змушений оплатити всі виставлені рахунки відповідача на загальну суму 1 635 908, 88 грн, оскільки п. 4.1.7. Договору закріплено, у разі прострочення оплати за договором більше ніж 2 місяці, Робочий орган (відповідач) може прийняти рішення про демонтаж рекламних засобів.

Таким чином, позивач звертає увагу суду, що за період з дати демонтажу рекламних конструкцій до дати набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду - 13.05.2020 про скасування наказу про анулювання погоджень позивача, у відповідача відсутні правові підстави для оплати 25 місць розміщення рекламних засобів позивача, погодження на місця розміщення яких були анульовані, а самі рекламні конструкції демонтовані.

При обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилається на загальні положення виникнення та порядку виконання зобов`язань, а саме на положення статей 11, 13, 14, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), статей 173, 174 та 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), а також на те, що дії відповідача щодо виставлення рахунків за спірний період суперечать принципу добросовісності.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 21 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Із поданої відповіді на відзив на позовну заяву вбачається, що поданий відзив не містить жодний фактичних аргументів та доказів, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позову, а позиція відповідача спрямована виключно на ухилення від виконання своїх зобов`язань по поверненню сплачених позивачем грошових коштів.

Позивач також звертає увагу суду на пункт 2.5.3. Порядку погодження розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядження виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 N 207 відповідно до якого плата нараховується з дати надання Погодження до дати закінчення строку його дії виключно або до дати видання наказу Робочого органу про анулювання.

Крім того, позивач зазначає, що лише з 13.05.2020 він набув право здійснювати монтаж та розміщувати свої рекламні засоби, що демонтовані на підставі протиправного наказу відповідача від 19.08.2019 № 1163, а відповідачем не доведено обставин, що позивач в період з дня анулювання погоджень по 13.05.2019 мав законні підстави для повторного монтажу відповідних рекламних конструкцій без отримання повторних погоджень відповідача.

Разом з тим, позивач зазначає, що надані ним докази понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми, а відтак такі витрати документально обґрунтовані та відповідають критерію розумності.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Із поданого відповідачем відзиву на позовну заява вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що наслідком скасування рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 640/20891/19 наказу відповідача від 19.08.2019 № 1163 «Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва» є неможливість його застосування з моменту його видання.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на судову практику викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі

№ 520/12022/17, в якій зазначено, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною та полягає у моменті втрати чинності такими актами, а саме нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання рішенням законної сили.

Таким чином, згідно доводів відповідача, наказ від 19.08.2019 № 1163 «Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині пунктів 5-113 (включно) не породжував жодних правових наслідків від моменту його прийняття, а тому з огляду на те, що Погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва позивача чинні, відповідачем в межах наданих йому повноважень виставлені рахунки на оплату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних конструкцій, а тому підстави для повернення сплачених позивачем коштів на суму 524 032, 51 грн відсутні.

Відповідач також заперечує щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останнім не надано доказів понесення останніх (сплату коштів) та зазначає, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені у відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а оскільки позивачем до позовної заяви не додано документів, які свідчили б про реальність понесення таких витрат дані кошти не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Також відповідач у поданому відзиву зазначає, що ним не вчинено жодних протиправних та безпідставних дій у відношенні майна позивача, порушення прав та свобод, інтересів позивача відсутнє, що відповідно виключає можливість задоволення даного позову.

3 . Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

02.05.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити процесуальний строк на його подання та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2022 задоволено клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву, поновлено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

Також даною ухвалою вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.05.2022.

У підготовчому засіданні 23.05.2022 судом ухвалено відкласти розгляд справи на 20.06.2022.

15.06.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов акт звірки взаєморозрахунків за Договором.

20.06.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2022 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 11.07.2022.

У судовому засіданні 11.07.2022 судом оголошено перерву до 01.08.2022.

У судовому засіданні 01.08.2022 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову.

Таким чином, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 01.08.2022 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно наявних в матеріалах справи Погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва відповідачем у період з 2016 по 2018 роки надано позивачу дозволи на розміщення рекламних засобів на місцях, що перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва, строком на 5 років. Термін дії погоджень до 2022-2023 року.

02.08.2019 між позивачем (рекламорозповсюджувач), відповідачем (робочий орган) та Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (далі за текстом - балансоутримувач) укладено договір № 24/ТР тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті.

Відповідно до пункту 1.1. Договору на підставі відповідного наказу Робочого органу про надання погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі-Погодження) рекламорозповсюджувачу надається у тимчасове платне користування місце для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

Рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1.1 Договору робочий орган має право на підставі відповідних рішень про надання Погодження нараховувати та вимагати сплати за тимчасове користування місцем, змінювати розмір нарахування за тимчасове користування місцем у разі зміни в технологічній (конструктивній) схемі рекламних засобів, площі рекламних засобів, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Ціною даного Договору є плата за тимчасове користування місцем, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпорядження її виконавчого органу відповідно до наданих рекламорозповсюджувачу погоджень, вказаних у відповідних адресних переліках (пункт 7.1. договору).

Згідно з пунктом 7.3. Договору підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення Робочого органу про надання Погодження, інші юридичні факти (вчинки Рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення рекламних засобів).

Відповідно до пункту 7.7. Договору для нерозміщеного рекламного засобу через здійснення реконструкції чи ремонту на місці розташування, що зумовлює демонтаж плата не нараховується.

Плата нараховується з дня прийняття рішення про надання Погодження (пункт 7.6. Договору) та згідно з пунктом 7.9. Договору нараховується до дати закінчення строку дії Погодження.

У відповідності до пункту 9.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії Погодження, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення строку дії Погодження окремого місця для розташування рекламного засобу у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних Погоджень не тягне за собою припинення цього Договору в цілому.

Судом встановлено, що згідно додатку № 1 до Договору сторонами погоджено адресний перелік № 1 на надання позивачу права тимчасового користуватися місцями комунальної власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу на транспорті у кількості 109 штук (Погоджень).

19.08.2019 наказом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1163 від 19.08.2019 «Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва» анульовано погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатком до наказу у кількості 122 погоджень, 109 з яких надані позивачу.

У відповідності до пунктів 3.5, 3.6, 3.8 Порядку погодження розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 05.02.2019 № 207 Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі за текстом - Порядок) прийнято наступні накази про демонтаж рекламних засобів:

- № 1275 від 12.09.2019 про демонтаж рекламних засобів у кількості 63 одиниці згідно із додатком до цього наказу;

- № 1316 від 19.09.2019 про демонтаж рекламних засобів у кількості 10 одиниць згідно із додатком до цього наказу;

- № 1325 від 20.09.2019 про демонтаж рекламних засобів у кількості 2 одиниць згідно із додатком до цього наказу;

- № 1500 від 22.10.2019 про демонтаж рекламних засобів у кількості 42 одиниць згідно із додатком до цього наказу.

В матеріалах справи наявні двадцять п`ять вимог відповідача за період з вересня-жовтень 2019 року, адресовані ТОВ «СВ Технолоджі» із вимогою здійснити демонтаж рекламних конструкцій позивача.

У відповідності до пункту 1.12.2 КП «Київреклама» організовує або здійснює демонтаж рекламних засобів (конструкцій).

Факт здійснення демонтажу 23 рекламних конструкцій позивача підтверджується рахунком на оплату № 447.6 від 30.09.2019 щодо компенсації витрат за зберігання рекламних конструкцій.

Також в матеріалах справи наявні рахунки КП «Київреклама» за період з 17.09.2019 по 20.09.2019 щодо компенсації витрат за демонтаж рекламних конструкцій у кількості 23 штуки, а саме: № ТР-08078-16 (від 18.09.2019); № ТР-08062-16 (від 18.09.2019); № ТР-08063-16 (від 18.09.2019); № ТР-08077-16 (від 18.09.2019); № ТР-08072-16 (від 17.09.2019); № ТР-08073-16 (від 17.09.2019); № ТР-08075-16 (від 19.09.2019); № ТР-08076-16 (від 19.09.2019); № ТР-08069-16 (від 19.09.2019); № ТР-08070-16 (від 19.09.2019); № ТР-08071-16 (від 17.09.2019); № ТР-08375-17 (від 18.09.2019); № ТР-08376-17 (від 18.09.2019); № ТР-08377-17 (від 19.09.2019); № ТР-08409-17 (від 17.09.2019); № ТР-08411-17 (від 17.09.2019); № ТР-08408-17 (від 17.09.2019); № ТР-08407-17 (від 20.09.2019); № ТР-08406-17 (від 20.09.2019); № ТР-08405-17 (від 17.09.2019); № ТР-08378-17 (від 19.09.2019); № ТР-08380-17 (від 19.09.2019); № ТР-08383-17 (від 19.09.2019).

Суд вказує, що відповідачем не заперечується факт демонтажу КП «Київреклама» вказаних вище рекламних конструкцій позивача.

Згідно акту позивача від 30.11.2019 ТОВ «СВ Технолоджі» самостійно здійснено демонтаж рекламних конструкцій № ТР-08404-17, № ТР-08403-17, № ТР-08402-17,

№ 08401-17, № ТР-08410-17 та № ТР-08412-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 640/20891/19 задоволено позов ТОВ «СВ Технолоджі», визнано протиправним та скасовано наказ Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1163 від 19.08.2019 «Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині пунктів 5-113 (включно) додатку до вказаного наказу (том 2 а.с. 191).

В обґрунтування підстав визнання протиправним та скасування наказу № 1163 від 19.08.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва зазначив, що законодавство чинне на момент видачі дозволів, так і норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не передбачали можливості анулювання дозволів, виданих позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 у справі № 640/20891/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 640/20891/19 залишено без змін. (том 2 а.с. 197).

В мотивувальній частині постанови, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки Порядок набрав чинності з 01.07.2019, а погодження на розміщення реклами (у кількості 109 штук) видані позивачу протягом 2016-2018 років, строк дії яких спливає у 2021 - 2023 роках, посилання Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на приписи Порядку № 207 є неправомірними.

Таким чином, враховуючи положення частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 640/20891/19 набрало законної сили 13.05.2020.

25.06.2020 відповідачем виставлено та направлено позивачу наступні рахунки на оплату за тимчасове користування місцями для розміщення 6 рекламних конструкцій позивача, що були самостійно демонтовані позивачем (№ ТР-08404-17, № ТР-08403-17, № ТР-08402-17, № 08401-17, № ТР-08410-17 та № ТР-08412-17):

- № 854/9 (том 1 а.с. 210) за період з 01.12.2019 по 31.12.2019;

- № 855/9 (том 1 а.с. 215) за період з 01.01.2020 по 31.01.2020;

- № 856/9 (том 1 а.с. 220) за період з 01.02.2020 по 29.02.2020;

- № 857/9 (том 1 а.с. 225) за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 та рахунок коригування № 858/9 (том 1 а.с. 230) за період з 12.03.2020 по 31.03.2020;

- № 859/9 (том 2 а.с. 4) за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 та рахунок коригування № 860/9 (том 2 а.с. 9) за період з 01.04.2020 по 30.04.2020;

- № 861/9 (том 2 а.с.21) за період з 01.05.20200 по 31.05.2020 та рахунок коригування № 862/9 (том 2 а.с.26) за період з 01.05.2020 по 31.05.2020.

Не погоджуючись з виставленням відповідачем вказаних рахунків, оскільки фактично рекламні конструкції за Погодженнями № ТР-08404-17, № ТР-08403-17, № ТР-08402-17, № ТP-08401-17, № ТР-08410-17 та № ТР-08412-17 в період з 19.08.2019 по 13.05.2020 анульовані наказом від 19.08.2019 № 1163, позивач звернувся до відповідача з листом № 17.07.2020 від 17.07.2020 (том 2 а.с. 207), в якому просив здійснити корегування за рахунком № 861/9 від 25.06.2020 (щодо здійснення оплати починаючи з 13.05.2020), а інші виставлені рахунки визнати такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач листом від 24.07.2020 № 076-2244 (том 2 а.с. 209) зазначив, що з огляду на визнання протиправним та скасування наказу від 19.08.2019 № 1163 в частині пунктів 5-113 (включно) такий наказ не породжував жодних правових наслідків від моменту його прийняття, а відтак відсутні підстави для не нарахування та не виставлення рахунків на оплату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних конструкцій позивача.

14.08.2020 відповідачем виставлені позивачу рахунки на оплату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних конструкцій № ТР-08062-16; № ТР-08063-16; № ТР-08077-16; № ТР-08078-16; № ТР-08071-16; № ТР-08072-16; № ТР-08073-16; № ТР-08076-16; № ТР-08375-17; № ТР-08376-17; № ТР-08377-17; № ТР-08378-17; №ТР-08380-17; № ТР-08405-17; № ТР-08406-17; № ТР-08407-17; № ТР-08408-17; № ТР-08409-17; № ТР-08411-17, а саме:

- № 1005/9 (том 1 а.с. 172) за період з 17.09.2019 по 30.09.2019;

- № 1006/9 (том 1 а.с. 174) за період з 01.10.2019 по 31.10.2019;

- № 1007/9 (том 1 а.с. 176) за період з 01.11.2019 по 30.11.2019;

- № 1008/9 (том 1 а.с. 178) за період з 01.12.2019 по 31.12.2019;

- № 1009/9 (том 1 а.с. 180) за період з 01.01.2020 по 31.01.2020;

- № 1010/9 (том 1 а.с. 182) за період з 01.02.2020 по 29.02.2020;

- № 1011/9 (том 1 а.с. 184) за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 та рахунок коригування № 1012/9 (том 1 а.с. 186) за період з 12.03.2020 по 31.03.2020;

- № 1013/9 (том 1 а.с. 196) за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 та рахунок коригування № 1014/9 (том 1 а.с. 198) за період з 01.04.2020 по 30.04.2020;

- № 1015/9 (том 1 а.с. 203) за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 та рахунок коригування № 1016/9 (том 1 а.с. 1205) за період з 01.05.2020 по 31.05.2020.

15.09.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 15-09-2020 від 15.09.2020, в якому зазначено що Управлінням при виставленні зазначених вище рахунків не враховано, що у вересні 2019 силами КП «Київреклама» демонтовано 23 рекламних засоби, а 6 демонтовано власними силами позивача, а тому з вересня 2019 до дати скасування наказу № 1136 від 19.08.2019 місця для розміщення рекламних засобів у кількості 29 штук не використовувалися позивачем у зв`язку з чим відсутні підстави для їх оплати.

Проте, відповідач листом № 076-3384 від 15.10.2020 зазначив, що відповідно до

п. 2.5.3 Порядку плата нараховується з дати надання Погодження до дати закінчення строку його дії включно або до дати видання наказу Робочого органу про анулювання. Станом на 12.10.2020 надані позивачу Погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва чинні, а відтак відсутні підстави для скасування відповідних рахунків на оплату.

Крім того, відповідачем також виставлено позивачу рахунки на оплату пені за несвоєчасну оплату спірних рахунків, а саме: рахунок № 9648/1 від 19.11.2020; № 9647/1 від 19.11.2020; № 10683/1 від 20.01.2021; № 10684/1 від 20.01.2021; № 10685/1 від 20.01.2021; № 10687/1 від 20.01.2021; № 10744/1 від 21.01.2021; № 10745/1 від 21.01.2021; № 10746/1 від 21.01.2021; № 10747/1 від 21.01.2021; № 10749/21 від 21.01.2021; № 10748/1 від 21.01.2021; № 10750/1 від 21.01.2021; № 10779/1 від 22.01.2021; № 10780/1 від 22.01.2021; № 10782/1 від 22.01.2021; № 10781/1 від 22.01.2021 (том 1 а.с. 165-181).

Як вбачається із наданої позивачем банківської виписки по особовому рахунку ТОВ «СВ Технолоджі» за період з 01.08.2019 по 31.01.2021 згідно пунктів 21, 22, 23, 30, 31, 35, 36 позивачем 21.01.2021, 22.01.2021, 25.01.2021, 26.01.2021 та 27.01.2021 сплачено відповідачу суму в розмірі 1 635 908, 88 грн за розміщення рекламних конструкцій та нарахованої пені.( том 2 а.с. 183)

Також позивачем надано копію платіжного доручення № 452 від 20.08.2021 на суму 31 728, 13 грн щодо сплати позивачем пені за Договором. (том 2 а.с. 184)

Крім того, розмір заборгованості позивача - 1 635 908, 88 грн також вбачається з акту звірки взаєморозрахунків позивача та відповідача від 13.01.2021, який підписаний уповноваженими представниками сторін. (том 2 а.с. 185-190)

Із доводів позивача вбачається, що виставлені відповідачем рахунки за користування 25 місцями розміщення рекламних засобів, які демонтовані на період з 19.09.2019 по 13.05.2020 та нарахована пеня за несплату таких рахунків повністю оплачені позивачем задля уникнення наслідків, передбачених пунктом 4.1.7 Договору - прийняття рішення відповідачем про демонтаж рекламних засобів.

Таким чином, позивач посилаючись на той факт, що у відповідності до п. 7.3 Договору Погодження на розміщення 25 демонтованих рекламних засобів анульовані відповідачем наказом від 19.08.2019 № 1136, у відповідача відсутні підстави для нарахування плати за тимчасове користування місцями для розміщення реклами на транспорті та пені.

Загальний розмір грошових коштів, що були сплачені позивачем та на думку останнього підлягають стягненню з відповідача становить 524 032, 51 грн, а саме

487 893, 51 грн - оплата за 25 місць розміщення рекламних конструкцій позивача (що були демонтовані) за період з 17.09.2019-19.09.2019 по 13.05.2020 та 36 138, 97 грн - пені за несвоєчасну оплату рахунків.

Судом встановлено, що заперечення відповідача фактично зводяться до того, що у зв`язку із скасуванням наказу від 19.08.2019 № 1163 останній не породжував жодних правових наслідків від моменту його прийняття, а відтак усі «раніше анульовані» Погодження позивача на розміщення рекламних конструкцій є чинними, що в свою чергу є підставою для нарахування оплати за користування місцями для розміщення рекламних конструкцій у відповідності до пункту 2.5.3 Порядку.

В якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 20-О від 15.12.2020; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1425 від 04.05.2018;ордер серії АА № 1184900 від 24.01.2022 та акт про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.01.2022 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 20-О від 15.12.2020 на суму 21 000, 00 грн.

Акт про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.01.2022 підписаний представниками сторін, а саме Адвокатським об`єднанням «Феміда» та клієнтом (позивачем), що в свою чергу підтверджує фактичне надання адвокатом послуг позивачу без зауважень та претензій на суму 21 000, 00 грн.

Відповідач у поданому відзиві просить суд відмовити у стягненні таких витрат по суті з огляду на непідтвердженість понесення позивачем останніх.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 24/ТР від 02.08.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором оренди.

Частиною 7 статті 179 Господарський кодекс України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» (далі за текстом - Закон 270/96-ВР) зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 № 2067 (далі за текстом - Типові правила № 2067) дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Пунктом 24 Типових правил № 2067 виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Як зазначалося судом вище, позивачем здійснено розміщення реклами на місцях, що перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва у кількості 25 штук на підставі наступних дозволів відповідача - Погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва із зазначення строку його дії: № ТР-08062-16 (з 29.12.2016 до 28.12.2021); № ТР-08063-16 (з 29.12.2016 до 28.12.2021); № ТР-08077-16 (з 29.12.2016 до 28.12.2021); № ТР-08078-16 (з 29.12.2016 до 28.12.2021); № ТР-08071-16 (з 29.12.2016 до 28.12.2021); № ТР-08072-19 (з 29.12.2016 до 28.12.2021); № ТР-08073-16 (з 29.12.2016 до 28.12.2021); № ТР-08076-16 (з 29.12.2016 до 28.12.2021); № ТР-08375-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022);№ ТР-08376-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08377-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08378-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08380-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08405-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08406-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08407-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08408-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08409-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08411-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР 08401-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08402-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08403-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08404-1717 (з 15.08.2017 по 14.08.2022); № ТР-08410-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022) та № ТР-08412-17 (з 15.08.2017 по 14.08.2022).

На підставі наказу відповідача № 1136 від 19.08.2019, а саме пунктами 5-113 вказані вище Погодження анульовано та відповідно прийнято накази № 1275 від 12.09.2019,

№ 1316 від 19.09.2019, № 1325 від 20.09.2019 про демонтаж рекламних засобів позивача, в тому числі тих, що були розміщені у відповідності до вказаних вище Погоджень.

Пунктом 1.1. Порядку закріплено, що останній регулює відносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та фізичними особами - підприємцями і юридичними особами (незалежно від форми власності та підпорядкованості), що виникають у процесі розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, визначає порядок надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва демонтажу, а також порядок контролю за дотриманням вимог цього Порядку.

Підпунктом 1.12.2., 3.9 Порядку встановлено, що КП «Київреклама» організовує або здійснює демонтаж РЗ згідно з цим Порядком.

Як встановлено судом вище, демонтаж 23 рекламних конструкцій здійснено КП «Київреклама» про, що виставлено відповідні рахунки, а демонтаж 6 рекламних конструкцій 30.11.2019 здійснено самостійно позивачем згідно акту від 30.11.2019.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 640/20891/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 наказ відповідача від 19.08.2019 № 1136 «Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва» визнано протиправним та скасовано в частині пунктів 5-113 (включно), а саме в частині Погоджень позивача, в тому числі і ті які зазначено вище у кількості 25-ти, які було демонтовано.

Відповідно до частини 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, враховуючи рішення суду від 10.02.2020 та постанову суду апеляційної інстанції від 13.05.2020, з огляду на те, що наказ відповідача від 19.08.2019 № 1136 визнано протиправним та скасовано в частині пунктів 5-113, суд дійшов висновку, що демонтаж рекламних конструкцій позивача КП «Київреклама» та позивачем (на підставі скасованого наказу відповідача) у кількості 25-ти штук проведений без належних на те правових підстав, а саме на підставі протиправного наказу дозвільного органу.

Пунктом 3.10 Порядку закріплено, що під час демонтажу РЗ складається акт проведення демонтажу з фото або відеофіксацією , які додаються до нього. Акт складають представники КП «Київреклама» або балансоутримувач місця. Під час проведення демонтажу можуть бути присутні розповсюджувач зовнішньої реклами, балансоутримувач місця, представники державних органів, міських служб та інших організацій.

Акт складається у двох примірниках. Один примірник акта залишається у особи, що здійснила демонтаж. інший надається розповсюджувачу зовнішньої реклами демонтованого РЗ на його письмову вимогу.

Акти на підтвердження демонтажу КП «Київреклама» 19-ти рекламних конструкцій позивача відсутні в матеріалах справи, водночас фактичне вчинення КП «Київреклама» демонтажу рекламних конструкцій у вказаній кількості підтверджується виставленими КП «Київреклама» рахунками на оплату демонтажу та витрат на зберігання рекламних конструкцій у кількості 19-ти штук. (том 1 а.с.145-167).

Факт демонтажу спірних рекламних конструкцій не заперечується сторонами в цілому, а відтак визнається встановленою обставиною.

Як встановлено судом вище, не зважаючи на скасування судом наказу відповідача від 19.08.2019 № 1136 Управлінням 25.06.2020 та 14.08.2020 виставлено позивачу рахунки щодо оплати за тимчасове користування 25-ма рекламними конструкціями, які демонтовано на підставі скасованого наказу, в тому числі із врахування періоду демонтажу та по 13.05.2020 (дати набрання законної сили рішення суду від 10.02.2020 щодо скасування наказу від 19.08.2019 № 1136).

Відповідно до пункту 2.5.1 Порядку підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами на транспорті плати за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва для розміщення РЗ є наказ Робочого органу про надання Погодження та укладений договір тимчасового користування місцем.

Розмір плати встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) (пункт 2.5.2 Порядку).

Плата щомісячно перераховується розповсюджувачем реклами на транспорті до бюджету міста Києва згідно умовами договору тимчасового користування місцем.

Плата нараховується з дня надання Погодження до дати закінчення строку його дії включно або до дати видання наказу Робочого органу про анулювання (пункт 2.5.3 Порядку).

Пунктом 1.7. Порядку визначено, що Робочий орган - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 4.1.1. Договору Робочий орган (відповідач) на підставі відповідних рішень про надання Погоджень має право нараховувати та вимагати сплати за тимчасове користування місцем, змінювати розмір нарахувань за тимчасове користування місцем у разі зміни в технологічній (конструктивній) схемі РЗ, площі РЗ, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Ціною Договору є плата за тимчасове користування місцем, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу відповідно до наданих Рекламорозповсюджувачу Погоджень, вказаних у відповідних адресних переліках (пункт 7.1. Договору).

Відповідно до пункту 7.3. Договору, підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Рекламорозповсюджувачем плати є рішення Робочого органу про надання Погодження, інші юридичні факти (вчинки Рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення рекламних засобів) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 ЦК України.

Плата нараховується з дати прийняття рішення про надання погодження (пункт 7.6. договору) та нараховується до дати закінчення строку дії погодження (пункт 7.9. договору).

З огляду на викладене вище, дослідивши положення Порядку та укладений між сторонами Договір, суд дійшов висновку, що рекламорозповсюджувач має обов`язок справляти щомісячну плату саме за користування місцями для розміщення реклами на транспорті до моменту закінчення строку дії такого Погодження або ж до моменту прийняття Робочим органом наказу про анулювання відповідних погоджень, однак саме за фактичне (тимчасове) користування місцями, як це передбачено пунктами 4.1.1, 7.1. та 7.3. Договору та 2.5.3. Порядку.

Можливість нарахування Робочим органом плати у випадку не користування місцем для реклами виключно з підстав прийняття Робочим органом протиправного рішенням про анулювання, раніше виданих Погоджень рекламорозповсюджувачу, на переконання суду суперечить принципам законності та добросовісності сторони при виконанні господарських зобов`язань.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на те, що КП «Київреклама» та позивачем (ТОВ «СВ Технолоджі») на виконання наказів відповідача (Робочого органу) демонтовано перелічені вище рекламні конструкції згідно виданих Погоджень, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено фактичне користування позивачем місцями, що перебувають у власності територіальної громади міста Києва, які визначені Погодженнями, а відтак у позивача відсутній обов`язок справляти плату за Договором з дат демонтажу до 13.05.2020 (скасування наказу від 19.08.2019 № 1136), і як наслідок нараховану пеню, що натомість здійснено позивачем задля уникнення наслідків передбачених пунктом 4.1.7 Договору.

Крім того, суд зазначає, що дії відповідача щодо виставлення рахунків на оплату користування місцями для розміщення рекламних засобів, які позивачем у спірний період не використовувалися, на переконання суду є протиправним та таким, що мають на меті отримання коштів позивача, що не були сплачені у зв`язку із неправомірністю дій відповідача, а саме у зв`язку з прийняттям наказу № 1136 від 19.08.2019, який, в свою чергу, скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 у справі № 640/20891/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020.

В даному випадку дії позивача щодо оплати виставлених відповідачем рахунків розцінюються судом як не визнання позивачем законності та правомірності здійснених нарахувань плати за користування місцем для розміщення реклами, а діями направленими на уникнення наслідків передбачених пунктом 4.1.7 Договору - демонтажу РЗ.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем вчинялися дії щодо досудового врегулювання спору задля корегування сум у виставлених відповідачем рахунках.

Також суд погоджується з доводами позивача, що фактично право на здійснення монтажу та розміщення ним спірних рекламних конструкцій (без повторного отримання Погодження) фактично виникло (повторно) з 13.05.2020, а відповідачем таких обставин не спростовано належними та допустими доказами.

Разом з тим, суд зазначає, що з наданих відповідачем доказів та наведених обґрунтувань не вбачається за можливе встановити законність підстав для нарахування позивачу плати за Договором щодо розміщення спірних 25 рекламних конструкцій та пені.

При тому судом також враховано, що відповідач у поданому відзиві не заперечує факту здійснення позивачем оплати спірних рахунків, зарахування таких коштів та розміру заявленої суми 524 032, 51 грн, правильності її нарахування по періодам за користування визначених рекламних конструкцій.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Що стосується стягнення заявлених позивачем у позовній заяві та у судовому засіданні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000, 00 грн суд зазначає наступне.

Так, зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що відповідач просить суд відмовити відшкодуванні понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в цілому з огляду на відсутність доказів документального підтвердження таких витрат.

Водночас, на спростування такого доводу відповідача суд погоджується з доводами позивача, які викладено у відповіді на відзив оскільки за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд вказує, що із наданого позивачем акту про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.01.2022 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 20-О від 15.12.2020 вбачається за можливе встановити, що адвокатом надано послуги в межах даної справи, опис таких послуг відповідає складності справи, предмету доказування та вчиненими стороною діями (подання заяв) у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000, 00 грн відповідають критерію розумності та справедливості, а відтак підлягають відшкодуванню відповідачем з огляду на задоволення позову.

При тому суд звертає увагу, що відповідачем не надано заперечень стосовно обсягу наданих адвокатом послуг та виду таких послуг.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи скасування протиправного наказу відповідача № 1163 від 19.08.2019, на підставі якого демонтовано 25 рекламних конструкцій позивача, відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що в період анулювання Погоджень до 13.05.2019 позивач мав законні підстави для монтажу рекламних конструкцій, а також відсутність доказів тимчасового користування позивачем місцями для розміщення рекламного засобу на транспортні комунальної власності територіальної громади міста Києва, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти в розмірі 524 032, 51 грн відповідачу без належних на те підстав, а тому підлягають поверненню у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Технолоджі» - задовольнити.

2. Стягнути з Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 41348526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Технолоджі» (вул. Тургенєвська, буд. 80-А, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 33350834) грошові кошти в розмірі 524 032 (п`ятсот двадцять чотири тисячі тридцять дві) грн 51 коп, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп та витрати по сплаті судового збору 7 860 (сім тисяч вісімсот шістдесят) грн 49 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 02.08.2022

Суддя Антон ПУКАС