ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4070/20

провадження № 2/753/3012/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Вітомському О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства „Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» звернулися до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити дії.

Позовни вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до Статуту керуючої компанії, здійснює господарську діяльність з утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності Дарницького району міста Києва, який закріплено за підприємством на праві господарського відання, та контроль за використанням житлових приміщень за призначенням, переплануванням та вжиття заходів в установленому порядку відповідно до вимог законодавства.

Розпорядженням органу приватизації Харківської районної державної адміністрації м. Києва від 01.09.1999 № 24441 квартиру АДРЕСА_1 передано в приватну спільну власність ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

До Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації постійно звертаються мешканці житлового будинку АДРЕСА_2 зі скаргами на влаштування в квартирі АДРЕСА_3 цього будинку так званого „хостелу", де проживає велика кількість людей, які порушують громадський порядок (влаштовують бійки в стані алкогольного сп`яніння, залишають пляшки від спиртних напоїв біля ліфтів будинку, порушують правила додержання тиші в будинку та ін.), зокрема, звернення (скарги) мешканця квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_15 від 04.02.2019, 11.02.2019, 15.04.2019 та ОСОБА_16 , мешканця квартири АДРЕСА_5 , від 11.12.2019.

В свою чергу Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація по даним скаргам інформує Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві для негайного реагування та вжиття невідкладних заходів.

Проте, проведення працівниками управління поліції бесід з мешканцями квартири АДРЕСА_1 профілактичного характеру, спрямовані на недопущення вчинення правопорушень, не дають необхідного результату.

В зв`язку з чим позивачі просять суд зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припинити дії щодо використання квартири АДРЕСА_1 не за призначенням (розташування так званого „хостелу" для фактичного тимчасового проживання від 1 до 30 осіб не пов`язаних родинними відносинами за плату) шляхом дотриманням вимог законодавства України щодо мінімальної площі спальні на одну особу - 8 м 2.

Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслали. Про причину неявки суд не повідомили, відзиву та інші заяви з процесуальних питань від них до суду не надходили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України оскільки представники позивачів не заперечували проти заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивачів, покази свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації.

Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010 № 787 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради" від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" утворено з 31.10.2010 Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію (відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підпорядковану виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Згідно статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до додатку 2 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" житловий будинок АДРЕСА_2 , як майно, було передано до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно з пунктами 4.15 та 4.16 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" районні в місті Києві державні адміністрації здійснюють приватизацію об`єктів житлового фонду у встановленому порядку та забезпечують захист майнових та немайнових прав територіальної громади міста Києва.

Відповідно до підпункту 5 пункту б) статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та до Додатку 4 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 "Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень" до повноважень районних в місті Києві державних адміністрацій відноситься облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

Крім того, розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 33 "Про закріплення за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва" житловий будинок АДРЕСА_2 , як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебуває у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, закріплений на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва".

Керуюча компанія відповідно до Статуту Керуючої компанії, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 2, зокрема, здійснює господарську діяльність з утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності Дарницького району міста Києва, який закріплено за підприємством на праві господарського відання, та контроль за використанням житлових приміщень за призначенням, переплануванням та вжиття заходів в установленому порядку відповідно до вимог законодавства.

В житловому будинку АДРЕСА_2 (303 квартири) за інформацією відділу з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду апарату Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації станом на 27.02.2020 приватизовано 50 квартир.

Так, розпорядженням органу приватизації Харківської районної державної адміністрації м. Києва від 01.09.1999 № 24441 квартиру АДРЕСА_1 передано в приватну спільну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про власників квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", наданої листом від 03.02.2020 № 062/14-1352 (И-2020), згідно з даними реєстрових книг комунального підприємства квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (в рівних долях).

До Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації постійно звертаються мешканці житлового будинку АДРЕСА_2 зі скаргами на влаштування в квартирі АДРЕСА_3 цього будинку так званого „хостелу", де проживає велика кількість людей, які порушують громадський порядок (влаштовують бійки в стані алкогольного сп`яніння, залишають пляшки від спиртних напоїв біля ліфтів будинку, порушують правила додержання тиші в будинку та ін.), зокрема, звернення (скарги) мешканця квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_15 від 04.02.2019, 11.02.2019, 15.04.2019 та ОСОБА_16 , мешканця квартири АДРЕСА_5 , від 11.12.2019.

В свою чергу Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація по даним скаргам інформує Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві для негайного реагування та вжиття невідкладних заходів.

Проте, проведення працівниками управління поліції бесід з мешканцями квартири АДРЕСА_1 профілактичного характеру, спрямовані на недопущення вчинення правопорушень (листи управління поліції від 27.02.2019 № Г-515/125/48/04-2019, від 07.05.2019 № Г-1884/125/48/04-2019), не дають необхідного результату.

Відповідно до технічного паспорту, наданого органу приватизації, квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 81,65 кв. м, яка складається з 3 кімнат житловою площею 48,3 кв. м.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.03.2019 № 87 "Про затвердження ДБН В.2.2.-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення" затверджено ДБН В.2.2.-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", пунктами 5.19, 5.40 яких встановлено, що мінімальна площі спальні на одну особу - 8 м 2, а на дві особи - 10 м 2; розміщення у житлових будинках готелів і хостелів не допускається.

Так, відповідно до Акту від 19.12.2019, складеного комісією у складі майстрів з експлуатації ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , робітника з комплексного прибирання ОСОБА_19 та затвердженого начальником житлово-експлуатаційної дільниці № 204 ОСОБА_22 за участю мешканців квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 доступ для обстеження квартири АДРЕСА_1 не було надано. Сусіди повідомили, що в даному „хостелі" проживає 24 особи.

Перебування великої кількості сторонніх людей у будинку створює незручності, як для власників квартир у будинку, так і для працівників комунальної системи, мають місце щоденні скарги від мешканців до ЖЕД № 204 про порушення санітарних норм у під`їзді, збільшення експлуатаційних витрат на будинок (велика кількість сміття) та порушення громадського спокою у вечірні та нічні години.

В судовому засіданні факт перебування великої кількості сторонніх людей в квартирі АДРЕСА_6 , підтвердив свідок ОСОБА_15 , який у своїх показах зазначив, що люди які проживають у спірній квартирі створюють незручності, як для власників квартир у будинку, так і для працівників комунальної системи.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Частиною першою статті 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У частині четвертій статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 41 Конституції України та частини п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Разом із тим, згідно із частинами 1, 2 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України власник квартири має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів своєї родини, інших осіб та не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщенням житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян; не захаращувати сходові клітки, позаквартирні коридори, колясочні, ліфтові шахти, горища, підвали та інші допоміжні приміщення будинку, гуртожитку, підтримувати чистоту і порядок в ньому.

Також відповідно до статті 7 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік (Закон України від 24.06.1981 р. № 5150-X) громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями і правил соціалістичного співжиття, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами з метою особистої наживи, одержання нетрудових доходів та в інших корисливих цілях, а також на шкоду інтересам суспільства.

Крім того, згідно з ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані:

1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;

2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням;

4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;

5) виконувати рішення зборів співвласників;

6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку;

8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства;

9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;

10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Правова позиція щодо меж здійснення права власності викладена Верховним Судом України в листі від 01.07.2013 "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" (Чинний), а саме: Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Через категорії "межі здійснення суб`єктивних цивільних прав" та "обмеження здійснення суб`єктивних цивільних прав" у законі встановлюється така поведінка власника, яка не суперечить актам цивільного законодавства. Власник майна повинен враховувати межі та обмеження цивільних прав.

Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа-власник повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у ст. 13 ЦК.

Так, обмеження встановлюються щодо окремих суб`єктивних прав як засіб стримання особи-власника при здійсненні ним цих прав з урахуванням необхідності дотримання прав інших осіб (при праві переважної купівлі) або суспільних інтересів (збереження пам`яток культури, історичних цінностей).

Зокрема, власник земельної ділянки не вправі використовувати її не за цільовим призначенням або з порушенням екологічних вимог (статті 91, 143, 144 Земельного кодексу; далі - ЗК). Цільове призначення мають також житлові приміщення, які власник має право використовувати для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати їх для промислового виробництва (статті 6, 189 Житлового кодексу; далі - ЖК, ст. 383 ЦК). Власник земельної ділянки повинен утримуватися від порушення прав особи, в інтересах якої встановлений сервітут (ч. 2 ст. 319, ст. 404 ЦК); власник пам`ятки культурної спадщини - від її пошкодження або знищення (ст. 352 ЦК).

Таким чином, аналіз законодавства дає підстави для висновку: абсолютність прав власника зовсім не означає, що ніхто і ніколи не може їх обмежити.

Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК України принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що межі здійснення цивільних прав визначають правомірну поведінку особи, оскільки її дії в межах цивільних прав підлягають правовому захисту, на відміну від дій, вчинених поза межами права.

Відповідно до Державних будівельних норм (ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення.", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій від 26.03.2019 № 87) допускається розміщення нежитлових приміщень, які використовуються для здійснення господарської діяльності, у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків. Крім того, на верхньому житловому поверсі (у тому числі мансардному) допускається розміщення творчих майстерень художників та архітекторів. При цьому статтею 8 Житлового кодексу передбачено, що у виняткових випадках може здійснюватися переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Тобто, для здійснення господарської діяльності можуть використовуватися лише нежитлові приміщення. Переведення жилих приміщень у нежилі може здійснюватися, але лише у виняткових випадках, і лише за рішенням виконавчих органів міських та обласних рад.

Відповідно до пункту 3.3 ДБН В.2.2-20:2008 "Будинки і споруди. Готелі" готель - це один із засобів розміщення, який визначається згідно з вимогами ДСТУ 4527:2006 "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення", тут: будинок або комплекс приміщень для тимчасового розміщення (проживання).

Відповідно до пункту 6.1.1 ДБН В.2.2-20:2008 наявність житлової та приймально-вестибюльної груп приміщень є обов`язковою. Склад додаткових приміщень, що підвищують комфорт готелю, не нормується і приймається згідно із завданням на проектування або за проектом.

Житлова частина будинків готелів (номерний фонд) повинна бути функціонально і планувально відокремленою.

У випадку розташування приміщень готелів у складі багатофункціональних будинків, а також у випадках блокування приміщень готелів з іншими підприємствами та установами готелі повинні бути планувальне відокремлені, ізольовані та забезпечені самостійними входами і комунікаціями (вертикальними і горизонтальними).

Відповідно до пункту 5.31 ДСТУ 4527:2006 хостел (молодіжний готель) - це готель, у якому номери, розташовані зазвичай за коридорною або блочною системою, і має умови для самостійного готування їжі та санітарно-технічні зручності на поверсі або у блоці; може організовувати харчування у закладі ресторанного господарства.

Отже, терміни "готель" та "хостел" не можна ототожнити з термінами "квартира" та "нежитлове приміщення". Хостел є готелем і повинен забезпечуватися самостійним входом і комунікаціями.

Слід зазначити, що пункт 2.50 ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення" містить вичерпний перелік приміщень, які допускається розміщуватись у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків. Такого приміщення як готель та/або хостел вказаний перелік не містить.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири), та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку (пункт 4). Такого дозволу на переобладнання квартири під хостел відповідачі не отримували.

Отже, функціонування даного "хостелу" є незаконним, оскільки цивільним законодавством України передбачено, що квартира у багатоквартирному будинку призначена для постійного проживання, у той час, як у спірній квартирі розташований "хостел", який спричиняє велику кількість незручностей та проблем для власників квартир у під`їзді.

Таким чином, дії відповідачів, які є власниками квартири АДРЕСА_1 , в якій організовано "хостел", є незаконними, наслідком яких стало нецільове використання квартири у багатоквартирному житловому будинку та порушення прав інших власників і мешканців квартир в будинку, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, у сфері управління якої перебуває вказаний будинок, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, та Керуючої компанії, за якою закріплений даний будинок на праві господарського відання.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорювані або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з підпунктами 3 та 4 пункту другого статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права), відновлення становища, яке існувало до порушення.

Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права.

Відновлення становища, яке існувало до порушення як спосіб захисту цивільного права та інтересу застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та на підставі Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п. 7 Правил користування приміщенням житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 "Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень", розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 33 "Про закріплення за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва", Державних будівельних норм (ДСТУ 4527:2006, ДБН В.2.2-20:2008, ДБН В.2.2-15:2019), стст. 141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 припинити дії щодо використання квартири АДРЕСА_1 не за призначенням (розташування так званого „хостелу" для фактичного тимчасового проживання від 1 до 30 осіб не пов`язаних родинними відносинами за плату) шляхом дотримання вимог законодавства України щодо мінімальної площі спальної кімнати на одну особу - 8 м2.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках з кожного на користь Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації 1 051 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках з кожного на користь Комунального підприємства „Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" 1 051 грн. судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня отримання його копії відповідачами.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення.

Суддя :