ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року

м. Київ

справа №380/3645/20

адміністративне провадження № К/9901/39401/21, №К/990/13207/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними документами у матеріалах справи у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/3645/20

за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

за касаційними скаргами Галицької митниці Держмитслужби

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, ухвалене суддею Гулик А.Г.,

та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, ухвалене суддею Гулик А.Г.,

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів: Сеника Р.П., Шинкар Т.І.,

та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів: Сеника Р.П., Матковської З.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. 15 травня 2020 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач 1), Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач 2), де позивачка просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС за підписом в. о. начальника Львівської митниці ДФС, голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13 квітня 2020 року № 113-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами наказом від 15 квітня 2020 року № 169-о) та з урахуванням наказу від 27 квітня 2020 року № 255-о "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 ";

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС;

1.3. стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2020 року по день поновлення на посаді;

1.4. визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів із забезпечення переведення ОСОБА_1 на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС, - Галицької митниці Держмитслужби, у зв`язку зі звільненням з причини реорганізації Львівської митниці ДФС, та зобов`язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

1.5. визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо не пропонування вакантної посади та не переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації ОСОБА_1 , або на нижчу посаду за згодою останньої, та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати ОСОБА_1 вакантну посаду та перевести (призначити) ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Рава-Руська" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

1.6. стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану їй протиправними діяннями та рішеннями у розмірі 25000,00 грн;

1.7. стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану їй протиправними діяннями та рішеннями у розмірі 25000,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що працювала в митних органах України майже 22 роки та 27 квітня 2020 року звільнена з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС. Проте, жодних повідомлень про наступне вивільнення упродовж грудня 2019 року - січня 2020 року позивачці не вручено. Натомість таке попередження остання отримала лише після внесення змін до Закону № 889-VІІІ, 10 березня 2020 року. У подальшому, 13 квітня 2020 року Львівська митниця ДФС видала оскаржуваний наказ, яким позивачку звільнено з 27 квітня 2020 року із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС. Позивачка вважає вказаний наказ протиправним, оскільки під час прийняття такого Львівська митниця ДФС застосувала законодавство України про працю, яке не могло застосовуватися в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02 жовтня 2019 року № 858 та наказу ДФС України «Про реорганізацію митниць ДФС» від 25 листопада 2019 року №30-рг. Позивачка наголошує на тому, що з урахуванням дати початку реорганізації Львівської митниці ДФС (28 листопад 2019 року), строків її проведення (три місяці), визначених пунктом 4 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року №30-рг, чинних як станом на 28 листопада 2019 року, так і на 28 грудня 2019 року норм Закону № 889-VІІІ та КЗпП України, процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ передбачала, зокрема, необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці та надання одночасної пропозиції працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, установі, організації. А тому, оскільки реорганізація Львівської митниці ДФС мала закінчитися до 28 лютого 2020 року, на думку позивачки, їй повинні вручити попередження про наступне вивільнення до 28 грудня 2019 року та запропонувати іншу роботу в Галицькій митниці Держмитслужби. Однак, таких дій не вчинено, що свідчить про порушення Львівською митницею ДФС, Галицькою митницею Держмитслужби вимоги частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України.

2.1. Крім вказаного, позивачка також зазначає, що протягом всього періоду, починаючи з моменту реорганізації, вручення повідомлення про наступне вивільнення, винесення наказу про її звільнення, у Галицькій митниці Держмитслужбі були наявні вакантні посади в тому числі і посада на якій працювала позивачка, але такі вакантні посади їй не пропонувалися.

2.2. З огляду на вказане, позивачка вважає, що відповідач 1 протиправно і без законних на це підстав прийняв наказ про її звільнення, незважаючи на встановлення карантину та рекомендації не звільняти працівників під час дії такого. На думку позивачки, протиправними діями відповідачів їй заподіяна моральна шкода на суму 50000 грн, яку необхідно стягнути з останніх.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Позивачка з 1998 року працювала на різних посадах у митних органах.

4. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено і, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

5. Згідно з пунктом 1 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС.

6. Пунктом 2 цього наказу утворено Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 цього наказу визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

7. У подальшому наказом ДФС України від 24 березня 2020 року № 14-рг «Про внесення змін до деяких наказів ДФС» внесено зміни до наказу від 25 листопада 2019 року № 30-рг, замінивши слова «три місяці» словами «шість місяців» в пункті 4 цього наказу.

8. 28 листопада 2019 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

9. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04 грудня 2019 року № 1217-р погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2019 року № 227 «Про затвердження положень і про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

10. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

11. З дня набрання чинності розпорядження Кабінету Міністрів України розпочала роботу Галицька митниця Держмитслужби.

12. Наказом Львівської митниці ДФС від 11 березня 2020 року № 08 «Про попередження про наступне вивільнення» було зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС скерувати відповідно до статті 9-1 Закону № 889-VIII, попередження про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VII та частини першої статті 40 КЗпП України згідно зі списком, що додається.

12.1. У додатку до вищезазначеного наказу «Про попередження про наступне вивільнення» була зазначена ОСОБА_1 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС.

13. 10 березня 2020 року позивачку попереджено, відповідно до абзацу 1 статті 49-2 КЗпП України, про наступне звільнення із займаної посади з 13 квітня 2020 року. Одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

14. Відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №113-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку з 15 квітня 2020 року звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ , пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Як на підставу звільнення вказано попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року.

15. Наказом Львівської митниці ДФС України від 15 квітня 2020 року № 169-о «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС», у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 вирішено вважати днем її звільнення перший день після закінчення тимчасової непрацездатності.

16. Наказом Львівської митниці ДФС України від 27 квітня 2020 року № 255-о «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 » датою звільнення ОСОБА_1 визначено 27 квітня 2020 року.

17. Не погоджуючись із звільненням з посади, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

18. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 113-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами, згідно з наказом від 15 квітня 2020 року № 169-о) та з урахуванням наказу від 27 квітня 2020 року № 255-о "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 »; поновлено позивачку на цій посаді та стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 112627 грн 12 коп з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8778 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

18.1. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач видав оскаржуваний наказ про звільнення без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, без дотримання принципу рівності перед законом, безсторонності, добросовісності та пропорційності та відповідно є дискримінаційним. Таких висновків суди дійшли на підставі того, що відповідач у процесі реорганізації митниці, шляхом приєднання, не запропонував позивачці вакантні посади у іншому новоствореному митному органі.

18.2. Зокрема суди попередніх інстанцій зазначили, що у спірному випадку, за наведеного правового регулювання, чинного на час виникнення спірних відносин (вручення позивачу попередження про звільнення 10 березня 2020 року та звільнення з посади 27 квітня 2020 року) Законом № 889-VІІ не передбачено обов`язку суб`єкта призначення чи керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду. Вказані дії є правом відповідних суб`єктів. Однак, як зауважили суди, сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.

18.3. Суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин також урахував, що позивачка 18 грудня 2019 року та 07 лютого 2020 року зверталася до керівника Галицької митниці Держмитслужби із заявою про переведення на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, яка є рівнозначною займаній нею посаді у Львівській митниці ДФС. Разом з тим, відповідачі не надали суду доказів розгляду вказаних заяв, а також доказів невідповідності позивачки займаній посаді чи недостатньої кваліфікації, як і належного обґрунтування підстав ненадання пропозиції позивачці зайняття вакантної посади у Галицькій митниці Держмитслужби та причин відмови у задоволенні її заяв про переведення до вказаного органу.

18.4. Суди попередніх інстанцій при вирішенні позовної вимоги щодо поновлення позивачки зазначили, що оскільки позивачка була звільнена з Львівської митниці ДФС, то вона підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого її було протиправно звільнено. Окрім того, оскільки позивачка звільнена з Львівської митниці ДФС, яка на час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції не виключена з ЄДРПОУ, запису про її припинення немає, відповідно саме з Львівської митниці ДФС необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

18.5. Поряд із цим стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів із забезпечення переведення позивачки на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС - Галицької митниці Держмитслужби, у зв`язку зі звільненням з причини реорганізації Львівської митниці ДФС; зобов`язання Львівської митниці ДФС забезпечити переведення позивачки на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста Рава-Руська Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби; визнання протиправною бездіяльності Галицької митниці Держмитслужби щодо непропонування вакантної посади та непереведення позивачки на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації позивачки, або на нижчу посаду за згодою останньої; зобов`язання Галицької митниці Держмитслужби запропонувати позивачці вакантну посаду та перевести (призначити) позивачку на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста Рава-Руська Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі є передчасними, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

18.6. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 50000 грн, то судами зазначено, що позивачкою належним чином не доведений факт заподіяння їй відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а відтак суди дійшли висновку, що у задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити повністю.

19. 25 травня 2021 року позивачка подала заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу професійну допомогу в сумі 5000 грн.

19.1. 14 червня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, ухвалено додаткове рішення, яким заяву задовольнив частково, стягнувши на користь позивачки понесені витрати на правничу професійну допомогу в сумі 4000 грн.

19.2. Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної, виходив з того, що розмір винагороди адвоката у сумі 5000 грн не є належним чином обґрунтованим у контексті обсягу фактично наданих адвокатом послуг з урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Тому, на користь позивачки необхідно стягнути 4000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

20. 28 вересня 2021 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просила суд апеляційної інстанції стягнути витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

20.1. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Ухвалено додаткову постанову у справі № 380/3645/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Дежмитслужби про поновлення на роботі. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС витрати на правову допомогу в сумі 1250,00 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Дежмитслужби витрати на правову допомогу в сумі 1250,00 грн.

20.2. Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані адвокатом послуги відповідають складності справи (справа про поновлення на роботі у митному органі), обсягу роботи та часу затраченому адвокатом на надання цих послуг, тому розмір витрат позивачки, за надану адвокатом, у суді апеляційної інстанції, допомогу, є виправданим. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення необхідно задовольнити та стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 2500 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їх рух в касаційній інстанції

21. 01 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

22. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

22.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує, що судами попередніх інстанцій не було ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, викладені у постанові від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20.

22.2. Скаржник зазначає, що з дати набрання чинності Законом №117-ІХ ліквідація державного органу як підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, не містить будь яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення.

22.3. Скаржник наголошує, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), однак така пропозиція вакантної посади в державному органі є правом (про, що свідчить дана норма - «може пропонувати»), а не обов`язком суб`єкта призначення або керівника державної служби, оскільки ця норма закріплена в частині третій статті 87 Закону № 889-VIII, в редакції Закону України від 14 січня 2020 року, яка існувала на час звільнення позивачки.

22.4. На переконання скаржника, оскаржуваний наказ виданий відповідно до норм діючого законодавства про державну службу, без порушення прав через невиконання обов`язку про працевлаштування, оскільки відповідно до внесених законодавчих змін на митницю не покладено обов`язку працевлаштовувати (пропонувати іншу роботу) чи враховувати переважне право на залишення на роботі. Строк попередження Львівською митницею дотриманий.

22.5. Оскаржуючи додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, скаржник указує, що судами не були враховані висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17 щодо неспівмірності витрат на правову допомогу із складністю цієї справи.

22.6. Зазначає, що стягуючи з відповідачів 4000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу суди не звернули увагу, на те, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є доцільними, дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків. З оскаржуваного додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду не зрозуміло, яким чином критерій «розумності» судами застосовано для визначення саме такої суми відшкодування. Витрати на правничу допомогу мають бути доведені, як такі що були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження № К/9901/39401/21 за вказаною касаційною скаргою після усунення недоліків на виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.

24. 31 травня 2022 року Верховного Суду до надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби, у якій скаржник просить скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 380/3645/20 та прийняти нову постанову, якою суму понесених позивачкою витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції зменшити.

25. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

25.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосовування частини третьої статті 139 КАС України, якою передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

25.2. Скаржник зазначає, що позов ОСОБА_1 стосувався визнання протиправним і скасування наказу Львівської митниці ДФС та поновлення на посаді саме в Львівську митницю ДФС, а отже, понесені судові витрати необхідно було стягувати з Львівської митниці ДФС.

25.3. При цьому, як указує скаржник, в резолютивній частині судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, суди не задовольнили жодну із позовних вимог ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби. Проте, в додатковій постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року суд апеляційної інстанції постановив стягнути на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 1250 грн також і з Галицької митниці Держмитслужби.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження № К/990/13207/22 за вказаною касаційною скаргою після усунення недоліків на виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.

27. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 липня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі за касаційними скаргами № К/9901/39401/21, № К/990/13207/22 та призначено їх до розгляду у порядку письмового провадження за наявними документами у матеріалах справи.

Позиція інших учасників справи

28. 28 червня 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу № К/9901/39401/21, де позивачка просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

28.1. Зокрема, зазначає, що зі змісту постанови Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20 на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, слідує, що позивач був звільнений із займаної посади на якій перебував із встановленим випробувальним терміном, а тому викладені у справі № 640/11024/20 висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII до правовідносин, що виникли у цій справі не підлягають застосуванню.

28.2. Позивачка указує, що її звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII відбулося без обґрунтування такого рішення з повідомленням про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи, що не відповідало дійсності на момент такого повідомлення.

28.3. На переконання позивачки, зазначення в оскаржуваному наказі підставою видачі наказу «Попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року» є недостатнім. Відповідач Львівська митниця ДФС не дотримався при цьому принципу «правової визначеності».

28.4. Позивачка наголошує, що розглядаючи трудовий спір, який пов`язаний зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, суд зобов`язаний з`ясувати, чи дійсно у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

28.5. На думку позивачки, Львівська митниця ДФС не надала чіткої аргументації, в чому полягала необхідність її звільнення, та не забезпечила її законне право на переведення до Галицької митниці Держмитслужби.

28.6. Щодо співмірності понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що у цьому випадку дотримано критерії дійсності та необхідності судових витрат, всі процесуальні дії зі сторони позивачки та її представника є доцільними та обґрунтованими, відсутні зловживання процесуальними правами, а також дотримано критерій розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи № 380/3645/20. Долучені на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи № 380/3645/20 меморіальні ордери (копії електронних документів, сформованих через Приват24) є документами, що підтверджують зарахування від позивачки оплат на банківський рахунок Адвокатського об`єднання "ЕМЕЛ Партнерс". Також до матеріалів справи долучено копії актів передачі/приймання наданих послуг.

28.7. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року про відкриття касаційного провадження № К/990/13207/22 за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року отримано ОСОБА_1 05 липня 2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102936503249. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивачка не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи

29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

31. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивачки наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 113-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами, згідно з наказом від 15 квітня 2020 року № 169-о) та з урахуванням наказу від 27 квітня 2020 року № 255-о "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 » з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Рава-Руська» Львівській митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

32. Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

33. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка була звільнена у період реорганізації Львівської митниці ДФС, яка розпочата наказом ДФС України "Про реорганізацію митниць ДФС" від 25 листопада 2019 року № 30-рг.

34. Незадовго до цього, а також упродовж проведення процедури реорганізації Львівської митниці ДФС норми Закону № 889-VIII та КЗпП України зазнали суттєвих змін, які змінили порядок вивільнення державних службовців.

35. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

36. З метою визначення норм права, які на момент виникнення спірних правовідносин підлягали застосуванню до процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу, слід провести ретроспективний та системний аналіз відповідних положень Закону № 889-VIII у взаємозв`язку з нормами КЗпП України.

37. У первинній редакції, чинній до 25 вересня 2019 року, пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII передбачав, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

38. При цьому частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII у її первинній редакції було унормовано, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (абзац перший). Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (абзац другий).

39. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року № 117-IX (далі - Закон №117-IX), який мав на меті спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення з метою швидкого та ефективного перезавантаження державної влади в Україні.

40. Внаслідок цих законодавчих змін у частині першій статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції підпункту 53 пункту 6 розділу I Закону № 117-ІХ) виокремлені дві підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:

- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);

- ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).

41. Законом № 117-ІХ були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

42. Цим же Законом № 117-ІХ стаття 40 КЗпП України доповнена частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

43. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

44. За змістом частини п`ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VІІІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX), у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

45. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

46. 02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року № 378-IX (далі - Закон № 378-IX), пунктом 2 розділу І якого стаття 49-2 КЗпП України після частини п`ятої доповнена новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".

У зв`язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою.

47. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (далі - № 440-IX), підпунктом в) пункту 106 розділу І якого частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення". У зв`язку з цим абзаци перший - третій вважати відповідно абзацами другим - четвертим.

48. Вищенаведені норми були чинними на момент їх застосування до спірних правовідносин та неконституційними не визнавалися.

49. Внесення таких послідовних змін до Закону № 889-VIII та КЗпП України, якими законодавець визначав особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю, свідчить про намір законодавця обмежити дію законодавства про працю на державну службу та максимально спростити порядок звільнення державних службовців з метою швидкого та ефективного перезавантаження влади в Україні задля вирішення питання відновлення суспільної довіри до державної влади.

50. Верховним Судом було сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах вищезазначаних норм права, зокрема у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 380/3646/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 380/3551/20, від 16 лютого 2022 року у справах № 380/3389/20, № 380/3435/20, № 380/3654/20, № 380/4357/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 380/3547/20, від 09 червня 2022 року у справі № 380/3833/20, від 09 червня 2022 року у справі № 380/3269/20, від 07 лютого 2022 року у справі № 380/3754/20 та інш. досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX).

51. Висновки й підходи, наведені Верховним Судом у цих постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для їхнього неврахування і надалі зауважує таке.

52. Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

53. Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

54. Отже вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи неодноразове внесення змін до Закону № 889-VIII.

55. У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що з попередженням від 10 березня 2020 року про наступне вивільнення із займаної посади з 13 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті Закону № 889-VІІІ, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України позивачка ознайомилася 10 березня 2020 року.

56. При цьому одночасно у цьому ж попередженні позивачці повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

57. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення, а так само і на час видання спірного наказу, у цій справі врегульована положеннями Закону № 889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX та № 440-IX).

58. У світлі аргументів касаційної скарги Галицької митниці Держмитслужби, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже неодноразово (див. пункт 50 цієї постанови) досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX).

59. У вище наведених постановах Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

60. Аналізуючи положення Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами № 640/11024/20, № 380/3646/20, № 380/3551/20, № 380/3389/20, № 380/3435/20, № 380/3654/20, № 380/4357/20, № 380/3547/20, № 380/3833/20, № 380/3269/20, № 380/3754/20 та інш. дійшов висновку, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

61. У цій справі Верховний Суд також ураховує, що редакції статей 41, 87 Закону №889-VIIІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX, які набули чинності з 25 вересня 2019 року, та із Законом № 440-IX, які набули чинності з 13 лютого 2020 року) були чинними як на момент попередження позивачки про наступне звільнення (10 березня 2020 року), так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивачки (13 квітня 2020 року зі змінами, згідно з наказом від 15 квітня 2020 року № 169-о) та з урахуванням наказу від 27 квітня 2020 року № 255-о) та підлягали застосуванню.

62. При цьому, колегія суддів не бачить підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень КЗпП України, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного Закону, шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов`язку суб`єкта призначення виконати такий обов`язок.

63. Поряд із цим колегія суддів уважає помилковим висновок судів попередніх інстанції, що спірний наказ прийнято без конкретизації причин та підстав, оскільки зі змісту цього наказу слідує, що у ньому вказано підставу для його видання (попередження про наступне вивільнення, у якому чітко й конкретно окреслено, що воно надається у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС) та чітко зазначено підстави звільнення (пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), в наказі зазначено дату припинення трудових відносин.

64. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, ураховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX) у взаємозв`язку з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX), колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення Львівською митницею ДФС встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

65. Своєю чергою суди першої та апеляційної інстанції не проаналізували належним чином обставини, які склалися у спірних правовідносинах, неправильно розтлумачили вищенаведені норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

66. Частинами першою, третьою статті 351 КАС України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

67. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

68. Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне ухвалити нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.

69. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

70. У касаційному провадженні № К/9901/39401/21 поруч із рішенням суду ухваленим по суті позовних вимог скаржником оскаржується додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, переглянуте постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, яким вирішувалося питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

71. Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

72. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

73. Частиною першою статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

74. Зі змісту вказаної статті слідує, що КАС України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

75. Наведене свідчить, що додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

76. З огляду на результат перегляду в касаційному порядку рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, а також ураховуючи те, що в разі відмови в задоволенні позовних вимог судові витрати відшкодуванню не підлягають, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року також необхідно скасувати.

77. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, яка є предметом касаційного оскарження у касаційному провадженні № К/990/13207/22 також вирішувалося питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

78. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів з тих самих мотивів доходить до висновку про наявність підстав для скасування додатковї постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року.

79. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 380/3645/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

3. Додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 380/3645/20 - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М.Соколов

Судді Верховного Суду