ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15351/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа - Конституційний суд України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа - Конституційний суд України про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення повної перевірки поданої 31 березня 2021 року щорічної декларації за 2020 рік суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача утриматись від проведення повної перевірки поданої 31 березня 2021 року щорічної декларації за 2020 рік суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 до визначення Національним агентством за погодженням зборами суддів Конституційного Суду України Порядку здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею Конституційного Суду України, у відповідності до вимог статті 52-2 Закону України «Про запобігання корупції».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обгрунтування скарги апелянт зазначив, що відповідач діяв не в межах та не у спосіб. Передбачений законом та незаконно розпочав повну перевірку у загальному порядку, ігноруюючи спеціальну норму, яка містить особливості проведення повної перевірки суддів та суддів Конституційного Суду України. Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій фактичній обставини, що відповідачем всупереч положенням чинного законодавства не повідомлено про початок перевірки беспосередньо Голову Конституційного суду України. Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду та практику ЄСПЛ, на яку посилався позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Відповідач наголосив, що відсутність спеціального порядку не звільняє Національне агентство від виконання покладеного на нього положеннями Закону обов`язку щодо здійснення повних перевірок декларацій суддів та суддів Конституційного Суду України, які відповідно до примітки ст.51-3 Закону підлягають обов`язковій повній перевірці. Фактично обгрунтування позивача свідчать про намагання останнього уникнути заходів контролю з боку Національного агентства. Щодо доводів апелянта про не повідомленння про початок перевірки беспосередньо Голову Конституційного суду України, відповідач зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач не виконував повноваження Голови Конституційного Суду України, а тому лист було скеровано на адресу в.о. Голови КСУ. Також відповідач зазначив, що у вказаному випадку у відносинах між Національним агентством та ОСОБА_1 не виникло обставин, що призвели до порушення його прав, які у свою чергу, підлягали б поновленню в судовому порядку. Адже повна перевірка його щорічної декларації розпочата відповідно до вимог законодавства, такий захід не встановлює для позивача зобов`язального характеру та не тягне за собою правових наслідків у вигляді притягнення суб`єкта декларування до відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно розпорядження Голови Конституційного Суду України №109/13 від 15.05.2013 року ОСОБА_1 вступив на посаду судді Конституційного Суду України.

31 березня 2021 року ОСОБА_1 як суддею Конституційного Суду України, було подано щорічну декларацію за 2020 рік.

24 квітня 2021 року на приватну електронну адресу позивача надійшов лист Національного агентства з питань запобігання корупції «Про надання пояснень та документів» (вих. №45-01/26251/21 від 23.04.2021). У листі Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 51-1 Закону України «Про запобігання корупції», Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21, Національне агентство з питань запобігання корупції проводить повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої позивачем. Позивачу запропоновано надати пояснення та надати підтвердні документи або їх копії щодо не зазначення у декларації певних відомостей, підтвердження достовірності певних даних, підтвердження джерела доходів члена сім`ї на придбання об`єктів нерухомості, повідомити джерела походження грошових активів члена сім`ї.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно п. 8 ч.1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

У статті 52-2 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено особливості здійснення повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суддів, суддів Конституційного Суду України.

Порядок здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України визначається Національним агентством за погодженням відповідно Вищої ради правосуддя або зборів суддів Конституційного Суду України. Такий порядок не може встановлювати особливості здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України, не передбачені цим Законом.

Під час повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України Національне агентство невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня з дня початку такої перевірки або моніторингу способу життя інформує про це відповідно Вищу раду правосуддя або Голову Конституційного Суду України.

У прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» (далі - Закон № 1079-ІХ) зазначено, що Національне агентство у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом (15.12.2020) розробляє проекти порядків здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України та надає їх на погодження Вищій раді правосуддя та зборам суддів Конституційного Суду України, які протягом місяця з дня їх отримання погоджують такі проекти порядків.

При цьому абз. 2 п. 3 розділу II прикінцевих та перехідних положень Закону № 1079-ІХ визначено, що за відсутності відповідного погодження протягом строку, встановленого абзацом першим цього пункту, Національне агентство здійснює повну перевірку декларацій, поданих суддями, суддями Конституційного Суду України, а також моніторинг способу життя судді, судді Конституційного Суду України безпосередньо у порядку, визначеному Законом, яким в свою чергу передбачено, що порядок проведення повних перевірок декларацій суб`єктів декларування визначається Національним агентством.

Судом встановлено, що на виконання ч. 1 ст. 52-2 Закону та п. 3 розділу II Закону № 1079-ІХ Національне агентство розробило у визначений законом строк проекти порядків щодо здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України та направило їх на погодження.

Проте рішеннями Вищої ради правосуддя від 09.02.2021 № 282/0/15-21, від 01.03.2021 № 499/0/15-21 та рішенням зборів суддів Конституційного Суду України від 23.02.2021 Національному агентству відмовлено в погодженні проектів зазначених порядків.

У зв`язку з наведеними обставинами порядок здійснення повної перевірки декларації поданої суддею, суддею Конституційного Суду України не був прийнятий та оприлюднений Національним агентством, адже обов`язковою умовою для прийняття такого порядку є його погодження Вищою радою правосуддя та зборами суддів Конституційного Суду України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність спеціального порядку не звільняє Національне агентство від виконання покладеного на нього положеннями Закону обов`язку щодо здійснення повних перевірок декларацій суддів та суддів Конституційного Суду України, які відповідно до примітки ст. 51-3 Закону підлягають обов`язковій повній перевірці.

Враховуючи положення абз. 2 п. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1079-ІХ декларації осіб, враховуючи займані ними посади, в будь-якому випадку підлягають обов`язковій щорічній повній перевірці, жодних виключень положеннями чинного законодавства не встановлено.

В даному випадку враховуючи відсутність погодження Вищою радою правосуддя та зборами суддів Конституційного Суду України проекту спеціального порядку здійснення повних перевірок щорічних декларацій суддів, відповідач правомірно керувався положеннями ст. 51-1 Закону та загальним Порядком проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за № 158/35780.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідачем всупереч положенням чинного законодавства не повідомлено про початок перевірки беспосередньо Голову Конституційного суду України, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище по тексту, ст. 52-2 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що під час повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України Національне агентство невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня з дня початку такої перевірки або моніторингу способу життя інформує про це відповідно Вищу раду правосуддя або Голову Конституційного Суду України.

Як свідчать матеріали справи повідомлення (лист від 12.04.2021 №45-01/22024/21) про проведення перевірки декларації за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , Головою Конституційного Суду України було надіслано на ім`я виконуючого обов`язки Голови Конституційного Суду України Головатого С.

Позивачем не наведено жодних обставин та доказів на спростування доводів відповідача про те, що на час складення та надсилання повідомлення ОСОБА_1 перебував на робочому місці та виконував обов`язки Голови Конституційного Суду України.

Крім того спрямування повідомлення на ім`я виконуючого обов`язки Голови Конституційного Суду України Головатого С.не може свідчити про протиправність дій відповідача щодо проведення повної перевірки поданої 31 березня 2021 року щорічної декларації за 2020 рік суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про узгодженість дій відповідача щодо початку здійснення повної перевірки щорічної декларації судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 із вищевказаними положеннями законодавства, що свідчить про вчинення відвідачем дій у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

До того ж станом на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції спеціальний порядок здійснення повних перевірок щорічних декларацій суддів відсутній у зв`язку з відмовою суддів Конституційного Суду України погодити проект «порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею Конституційного Суду України».

В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача утриматись від проведення повної перевірки поданої 31 березня 2021 року щорічної декларації за 2020 рік суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 до визначення Національним агентством за погодженням зборами суддів Конституційного Суду України Порядку здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею Конституційного Суду України, у відповідності до вимог статті 52-2 Закону України «Про запобігання корупції», суд першої інстанції вірно зазначив, що такий спосіб захисту прав є неможливим у зв`язку з реалізацією відповідачем функцій щодо проведення перевірки.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких