ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

справа №804/7238/17

адміністративне провадження № К/9901/58027/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського адміністративного суду від 27 червня 2018 року у складі колегії суддів: Мельник В.В. (головуючий), суддів: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису та постанови,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1 - визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

1.2 - визнати протиправним та скасувати припис №201/4.1-6-151 від 14 вересня 2017 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про зобов`язання вжити заходи щодо виконання вимог частин першої, третьої статті 24, статті 31 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: офіційно працевлаштувати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших працівників;

1.3 - визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №201/4.1-6/646 від 4 жовтня 2017 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на суму 864 000, 00 грн.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 15 березня 2018 року відмовив у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх тверджень про те, що громадянка ОСОБА_11 на час проведення перевірки не знаходилась у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оскільки знаходилась за межами міста Кам`янське та будь - яким чином отримати направлення на перевірку не могла. Натомість, матеріалами справи підтверджується, що 8 вересня 2017 року громадянкою ОСОБА_11 надано пояснення та, відповідно, отримано копію направлення на проведення перевірки та лист щодо надання документів, що підтверджується її особистим підписом в направленні та листі, що свідчить правомірність дій відповідача під час проведення інспекційного відвідування. При цьому позивач не спростував встановлені відповідачем під час здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин порушення позивачем трудового законодавства, що зафіксовані актом перевірки №201/4.1-6 від 11 вересня 2017 року.

3. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 червня 2018 року, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив.

Визнав протиправними дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Визнав протиправним та скасував припис №201/4.1-6-151 від 14 вересня 2017 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про зобов`язання вжити заходи щодо виконання вимог частин першої, третьої статті 24, статті 31 КЗпП України, а саме: офіційно працевлаштувати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших працівників.

Визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №201/4.1-6/646 від 4 жовтня 2017 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на суму 864 000, 00 грн.

3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції та зауважував, що фактично відповідач вказує лише на можливі порушення трудового законодавства в ланцюгу постачання послуги аутстафінгу позивачу. Разом із тим, факти порушення трудового законодавства в цьому випадку мають перевірятися відповідачем саме відносно особи, з якою особи, зазначені у приписі, уклали відповідні трудові договори.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено:

4.1 З 25 січня 1996 року ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

4.2 У період з 8 по 11 вересня 2017 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

4.3 Під час здійснення інспекційного відвідування встановлено використання праці 9 найманих працівників за місцем здійснення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , які не мають оформлених належним чином трудових відносин з підприємцем, у магазинах під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які розташовані у м. Кам`янське за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .

4.4 За інформацією органів Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у період з січня 2017 року по дату проведення інспекційного відвідування фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не подавав до фіскальної служби повідомлень про прийняття на роботу працівників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Також з огляду на письмові пояснення продавців, які працюють у магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , а також інформації, одержаної від органів Головного управління ДФС та Пенсійного фонду України встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично допустив до роботи без оформлення трудових відносин продавців ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що порушує вимоги частин першої, третьої статті 24 та статті 31 КЗпП України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування найманих працівників.

4.5 Результати здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин зафіксовано актом перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №201/4.1-6 від 11 вересня 2017 року (далі - акт перевірки).

4.6 13 вересня 2017 року Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області розглянуто заперечення на акт перевірки, про що надано відповідь за №1490/4.1-6, якою висновки акта перевірки залишено без змін.

4.7 За результатами здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин та на підставі акта перевірки Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №201/4.1-6-1515 від 14 вересня 2017 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приписано вжити заходи щодо виконання вимог частин першої, третьої статті 24 та статті 31 КЗпП України, а саме: офіційно працевлаштувати ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших працівників. Надалі вимог чинного законодавства дотримуватись постійно. Письмово інформувати Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про виконання вимог припису у строк до 31 вересня 2017 року.

4.8 Також, розглянувши акт перевірки №201/4.1-6 від 11 вересня 2017 року, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 4 жовтня 2017 року №201/4.1-6/646, якою керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 26 КЗпП України, вирішено накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 864 000 гривень.

4.9 5 жовтня 2017 року до Головного управління за вхід. №12327 надійшла скарга від 29 вересня 2017 року на припис від 14 вересня 2017 року №201/4.1-6-151, яку у подальшому передано Управлінню з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області для розгляду (вхід. №5456 від 9 жовтня 2017 року).

4.10 27 жовтня 2017 року, за результатами розгляду скарги Головним управлінням, надано відповідь за № 8343-15/04 про те, що припис від 14 вересня 2017року №201/4.1-6-151 залишено без змін.

4.11 Уважаючи дії та прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1 На обґрунтування вимог відповідач зазначив, що здійснюючи організацію інспекційного відвідування позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу. На обґрунтування відзиву зокрема зазначив, що фактичним роботодавцем громадян виступає фірма-нерезидент, а саме ТОВ «Марінекс ЛТД», яке і повинно як роботодавець вести кадровий облік працівників, виплачувати винагороду та інші виплати працівникам, проводити обчислення, нарахування та сплату податків.

6.1 Позивач уважає правильним рішення суду апеляційної інстанції, який дійшов висновку, що він надав суду всі належно оформлені документи, які свідчать про факт вчинення господарських операцій, проте доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.

9. Відповідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Згідно статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

11. Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

12. Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

13. У цій справі відповідач провів інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295, а саме за інформацією, що містилась у листі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.08.2017 №20358/04-36-13-06 (а.с.223).

14. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України від 5 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

15. Пунктом 8 Порядку № 295 встановлено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

16. Таким чином, законодавчо визначеним є обов`язок Відповідача щодо повідомлення Позивача про проведення відповідного інспекційного відвідування, окрім випадків, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

17. Разом із тим, будь-яких зауважень щодо наявності обставин, які б свідчили, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню, Відповідач не навів.

18. У той же час, як встановили суди попередніх інстанцій, особа, якій нібито було вручено направлення на проведення інспекційного відвідування, а саме дружина позивача ОСОБА_1 , заперечує факт вручення їй відповідного направлення та здійснення нею відповідного підпису, оскільки остання в цей день знаходилась поза межами м. Кам`янське.

При цьому у судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача, зазначила, що бачить дружину Позивача вперше та копію направлення на проведення перевірки та лист про надання інформації було вручено іншій особі.

Вказані обставини у сукупності свідчать про те, що Відповідач під час здійснення інспекційного відвідування фактично не з`ясував особу, якій було вручено відповідне направлення, як і не було з`ясовано, чи є остання уповноваженою особою суб`єкта господарювання, чим позбавлено Позивача скористатись правом не допуску до перевірки представників Відповідача, передбаченого частиною першою статті 6 Закону № 877-V.

19. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тому вимоги Позивача щодо визнання протиправними дій Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими.

20. Щодо правомірності винесення припису № 201/4.1-6-151 від 14 вересня 2017 року та постанови № 201/4.1-6/646 від 4 жовтня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

21. Як уважає відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично допустив до роботи без оформлення трудових відносин продавців ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , чим порушив вимоги частин першої, третьої статті 24 та статті 31 КЗпП України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування найманих працівників.

22. Перевіркою було встановлено, що магазин за адресою: АДРЕСА_1 має функції супермаркету, у якому відбувається вільне переміщення покупців по торгівельній залі, та розрахунки здійснюються на двох касах при виході з магазину. Функції продавців виконують на касах:

- ОСОБА_2 , яка повідомила про те, що вона працює на підприємстві «Марінекс ЛТД», а ОСОБА_3 на ТОВ «Аутстаффер» продавцем з 1 січня 2017 року 2 тижні на місяць з режимом роботи з 08-ої години до 21-ої години. Заробітну плату отримують раз на місяць у розмірі 3200,0 грн.;

Функції продавців у торговому залі, за прилавками інших відділів (бакалія, вино- води, побутова хімія тощо) виконують:

- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 які на питання про працевлаштування письмово повідомили про те, що вони працюють на підприємстві «Марінекс ЛТД», а ОСОБА_8 на ТОВ «Аутстаффер» продавцями на з 1 січня 2017 року з режимом роботи з 08-ої години до 21-ої години два тижні у місяць. Заробітну плату отримують раз на місяць у розмірі 3200,0 грн. ;

Магазин за адресою м. Кам`янське, вул. Ніжинська, 16а також має функції супермаркету, у якому відбувається вільне переміщення покупців по торгівельній залі, а розрахунки здійснюються на касі при виході з магазину. У магазині функції продавців виконують:

- ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які повідомили про те, що вони працюють продавцями у ФОП ОСОБА_1 і отримують потижнево заробітну плату.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 січня 20217 року між ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) та ТОВ «Аутстаффер» (Виконавець) укладено договір аустафінга, відповідно до умов якого Виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати за заявкою Клієнта послуги з надання Клієнтові працівників Виконавця для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах цього Договору.

24. Відповідно до пункту 3.1 вказаного Договору визначено, що надані працівники не надають будь-яких послуг та не здійснюють будь-яких дій від імені Виконавця, а виконують роботи й діють від імені Клієнта на підставі доручення. Жоден із працівників, наданих Виконавцем, не є працівником Клієнта й не знаходиться з останнім у цивільно-правових або трудових відносинах у зв`язку з укладанням цього Договору.

25. За приписами пункту 3.3 вказаного Договору трудовим або іншим договором між Виконавцем і працівником може бути передбачений обов`язок працівника підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку, що діє у Клієнта, а також відповідної посадової інструкції, що діє у Клієнта для штатної одиниці.

26. Пунктом 4.2 вказаного Договору визначено, що Клієнт щомісяця сплачує належні Виконавцеві суму винагороди за послуги з надання працівників не пізніше 5 числа місяця, що слідує за звітним. Суми винагороди й періодичність її виплати можуть бути змінені Сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного Договору.

27. На підтвердження виконання умов договору аутстафінгу від 1 січня 2017 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано квитанції про оплату послуг аутстафінгу, акти прийому передачі послуг.

28. Термін «аутстафінг» у законодавстві України не закріплений, проте норми, визначені статтею 39 Закону України від 5 липня 2012 року №5067-VІ «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VІ), поширюються на правовідносини, що виникають під час провадження діяльності суб`єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що є тотожним природі договору аутстафінгу.

29. Згідно підпункту 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

30. Предметом договору аутстафінгу (договору надання послуг) є послуга з надання аутстафінговою компанією працівників для виконання ними робіт у замовника. Такі працівники можуть підпорядковуватися трудовому розкладу замовника, мати свої робочі місця на території замовника, але аутстафінгова компанія виконує обов`язки роботодавця і виплачує щомісячну заробітну плату цим працівникам.

31. Приписами статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу.

32. За таких обставин, укладення договору аутстафінгу не суперечить вимогам чинного законодавства України.

33. Згідно частини першої статті 37 Закону №5067-VІ суб`єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, співпрацюють з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, шляхом:

1) укладення договорів про співпрацю за окремими напрямами діяльності, у тому числі для обміну даними про вільні робочі місця (вакансії);

2) проведення спільних заходів (проектів);

3) консультування з метою вдосконалення професійної практики та надання послуг роботодавцям і особам, що шукають роботу, в тому числі тих, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

34. Відповідно до частини першої статті 39 Закону №5067-VІ діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

35. Відповідно до пункту 3 Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2003 № 359 (далі - Порядок № 359), діяльність суб`єкта господарювання - роботодавця з наймання працівників для застосування їх праці іншим роботодавцем зазначається ним у реєстраційній картці, що підтверджує проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, як один з основних видів діяльності та провадиться лише на підставі дозволу, виданого Державною службою зайнятості (далі - Служба).

36. Пунктом 5 Порядку № 359 визначено порядок отримання такого дозволу.

Рішення про видачу дозволу (відмову у його видачі) приймається Службою та оформляється наказом протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви. Інформація про прийняте рішення (видачу, відмову у видачі або анулювання дозволу) розміщується на офіційному веб-сайті Служби.

37. Абзацом 3 частини першої статті 39 Закону №5067-VІ визначено, що суб`єкти господарювання - роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, направляють працівників за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації і зобов`язані:

1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника;

2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи;

3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку;

4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на користь працівника;

5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

38. Згідно частини другої вищевказаної статті Закону №5067-VІ забороняється діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без дозволу.

39. Так, Позивач надав до суду витяг з переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, який міститься на офіційному сайті Державної служби зайнятості України, серед яких у переліку значиться і ТОВ «Аутстаффер».

40. Крім того, ТОВ «Аутстаффер» укладено з Херсонським міським центром зайнятості Договір про співпрацю за окремими напрямами діяльності, у тому числі для обміну даними про вільні робочі місця (вакансії) від 30 січня 2017 року.

41. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що приписами договору аутстафінгу від 1 січня 2017 року визначено, що жодні трудові чи цивільно-правові договори між направленими працівниками та Позивачем не укладаються, при цьому розрахунки Позивач за виконані роботи здійснює виключно з ТОВ «Аутстаффер».

42. При цьому, фактичним роботодавцем громадян виступає фірма-нерезидент, а саме ТОВ «Марінекс ЛТД», яке і повинно як роботодавець вести кадровий облік працівників, виплачувати винагороду та інші виплати працівникам, проводить обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв`язку з виплатою вищезазначеним працівникам винагороди.

43. Також колегія суддів погоджується з апеляційним судом, що фактично Відповідач вказує лише на можливі порушення трудового законодавства в ланцюгу постачання послуги аутстафінгу Позивачу. Разом із тим, факти порушення трудового законодавства в цьому випадку мають перевірятися Відповідачем саме відносно особи, з якою особи, зазначені у приписі, уклали відповідні трудові договори.

44. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

45. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.