ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року

м. Київ

справа №826/6664/17

адміністративні провадження № К/9901/16813/19, № К/9901/17230/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

при секретарі судового засідання Кравченко Т.М.,

за участю представників:

позивача - Попова Р.В.,

відповідача - Пріцака І.Є.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (Міністерства фінансів України) - Іщенка Р.А.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк») - Яковенка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 826/6664/17

за позовом Компанії Тріантал Інвестментс ЛТД до Національного банку України (далі - НБУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство фінансів України, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «КБ «Приватбанк»), про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами НБУ та ПАТ «КБ «Приватбанк»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2018, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Огурцова О.П., суддів Арсірія Р.О., Кузьменка В.А. та

постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Собківа Я.М., суддів Ісаєнка Ю.А., Файдюка В.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 22.05.2017 Компанія Тріантал Інвестментс ЛТД (TRIANTAL INVESTMENTS LTD) звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням відкликаних та уточнених позовних вимог, просила:

визнати протиправним та скасувати розпорядження НБУ від 17.10.2016 №4274-р «Про організацію перевірки ПАТ «КБ «Приватбанк»;

визнати протиправними дії НБУ щодо нескладення та ненадання керівникові ПАТ КБ «Приватбанк» одного з екземплярів довідки про перевірку ПАТ «КБ«Приватбанк» та звіту про інспектування ПАТ «КБ «Приватбанк», станом на 18.12.2016.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Компанія Тріантал Інвестментс ЛТД посилалась на те, що оспорюване розпорядження НБУ прийнято безпідставно та з порушенням вимог статті 71 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III), пунктів 1.2, 1.8, 1.9 Положення про організацію і проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 №276 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин; далі - Положення № 276). Крім того, позивач посилався на те, що на момент прийняття рішення щодо неплатоспроможності ПАТ «КБ «Приватбанк» інспекційна перевірка ПАТ «КБ «Приватбанк» не була завершена, а її результати не були оформлені звітом, що позбавило керівництво банку, акціонерів можливості реалізувати право на надання пояснень/заперечень щодо виявлених порушень під час вказаної перевірки.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 02.03.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019, задовольнив позовні вимоги.

3. 14.06.2019 НБУ та 19.06.2019 ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалами від 25.06.2019 та від 08.07.2019 відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами ПАТ КБ «Приватбанк» та НБУ, відповідно, та витребував матеріали справи із суду першої інстанції першою ухвалою.

5. 23.07.2019 та 31.07.2019 від позивача до суду касаційної інстанції надійшли відзиви на касаційні скарги ПАТ «КБ «Приватбанк» та НБУ, відповідно, у яких Компанія Тріантал Інвестментс ЛТД просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Суди встановили, що станом на 18.12.2016 позивач був акціонером ПАТ «КБ «Приватбанк» та власником 12766758 шт. акцій, що складало 16,8170% статутного капіталу банку ПАТ «КБ «Приватбанк».

17.10.2016 НБУ відповідно до статей 66, 67, 71,72 Закону № 2121-III, Положення №276 та з метою забезпечення контролю за виконанням ПАТ «КБ «Приватбанк» вимог рішення Правління НБУ від 05.10.2016 №323-рш/БТ «Про залучення аудиторської компанії для підтвердження результатів діагностичного обстеження та вжитих банком заходів», постанови Правління НБУ від 23.02.2016 № 103/БТ «Про погодження плану реструктуризації ПАТ «КБ «Приватбанк» за результатами його діагностичного обстеження» та постанови Правління НБУ від 24.03.2016 № 195/БТ «Про продовження строку та заміну інших умов користування кредитами, наданими ПАТ «КБ «Приватбанк» прийнято розпорядження №4274-р «Про організацію перевірки ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», яким зобов`язано Департамент інспекційних перевірок банків організувати з 17.10.2016 по 18.11.2016 (включно) проведення позапланової інспекційної перевірки банку з викладених у розпорядженні питань.

18.12.2016 Правління НБУ за результатами розгляду пояснювальної записки Департаменту банківського нагляду щодо віднесення ПАТ «КБ «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних, інформації, викладеної в доповідній записці Департаменту банківського нагляду від 17.12.2016 за № В/20-0003/127382/БТ, складеній за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банку та в доповідних записках Департаменту інспекційних перевірок банків від 12.12.2016 за № В/21-0003/125164 та від 16.12.2016 за № В/21-0003/126837, складених на підставі матеріалів інспектування банку, що здійснювалося згідно з розпорядженням НБУ від 17.10.2016 року №4274-р прийняло рішення № 498-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «КБ «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних».

Також суди встановили, що з доповідної записки Департаменту банківського нагляду від 17.12.2016 за №В/20-0003/127382/БТ видно, що вона була складена за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю ПАТ «КБ «Приватбанк» та з врахуванням інформації, викладеної в доповідних записках Департаменту інспекційних перевірок банків від 12.12.2016 №В/21-0003/125164 і від 16.12.2016 №В/21-0003/126837.

В доповідних записках Департаменту інспекційних перевірок банків від 12.12.2016 №В/21-0003/125164 і від 16.12.2016 №В/21-0003/12683 зазначено, що вони складені щодо поточного статусу інспекційної перевірки ПАТ «КБ «Приватбанк», яка проводилась відповідно до оспорюваного у цій справі розпорядження від 17.10.2016 №4274-р.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що звіт за результатами інспекційної перевірки був складений 30.01.2017.

Не погоджуючись з розпорядженням від 17.10.2016 №4274-р, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а також вважаючи, що станом на 18.12.2016 керівнику ПАТ КБ «Приватбанк» мало бути надано екземпляр довідки про перевірку ПАТ КБ «Приватбанк» та звіт про інспектування, Компанія Тріантал Інвестментс ЛТД звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що акції, якими володів позивач, є його майном, і позбавлення його як акціонера можливості отримувати прибуток від таких акцій є порушенням його прав, а отже позивач як акціонер у володінні якого перебувало 16,8170 % статутного капіталу банку (істотна участь у володінні статутним капіталом банку - 10 і більше відсотків) має право на звернення до суду з цим позовом.

При цьому, визнаючи протиправним та скасовуючи розпорядження НБУ від 17.10.2016 № 4274-р, суди попередніх інстанцій виходили із того, що в ньому не зазначені обґрунтовані підстави для призначення позапланової перевірки, визначені пунктом 1.8 Положення №276, оскільки вказана норма права не містить такої підстави для призначення позапланової перевірки як контроль за виконанням банком рішень і постанов, прийнятих Правлінням НБУ, а відповідачем не надано доказів на підтвердження їх наявності на дату прийняття розпорядження.

Також суди вказали на те, що на момент застосовування відповідачем 18.12.2016 заходу впливу у вигляді визнання ПАТ «КБ «Приватбанк» неплатоспроможним, результати позапланової інспекційної перевірки відповідно до пунктів 3.1, 3.7, 3.8 Положення №276 мали бути оформлені довідкою та звітом, а інспекційна перевірка мала бути завершеною, оскільки захід впливу може застосовуватись за результатами інспекційної перевірки, якими встановлений факт порушення, які оформляються у відповідності до наведених норм, а не на підставі пояснювальних і доповідних записок, складання яких не передбачене Положенням №276.

Щодо строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновком якого також погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що про факт наявності розпорядження від 17.10.2016 №4274-р позивач дізнався лише в травні 2017 року, з листа від 14.05.2017 колишнього члена Правління ПАТ «КБ «Приватбанк», тому такий не вважається пропущеним.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Касаційні скарги обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що дії НБУ щодо прийняття рішення Правління НБУ від 18.12.2016 № 498-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «КБ «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних не є предметом спору у цій справі. Також скаржники вказали на те, що Компанія Тріантал Інвестментс ЛТД не була уповноважена представляти ПАТ «КБ «Приватбанк» у тому числі щодо оскарження оспорюваного у цій справі розпорядження НБУ, оскільки позивач не був об`єктом позапланової інспекційної перевірки. Вказане свідчить про відсутність порушеного права позивача, та як наслідок - відсутність права на судовий захист. При цьому, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, залишили поза увагою ту обставину, що ПАТ «КБ «Приватбанк» допустив співробітників НБУ до проведення інспекційної перевірки, надавши доступ до приміщень і документів банку, у зв`язку із чим в подальшому предметом розгляду в суді можуть бути лише її наслідки.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; (далі - КАС України)], колегія суддів виходить із такого.

10. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

12. Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

13. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

14. Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

15. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

16. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

17. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

18. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

19. Подібні положення містяться й у статтях 2, 5 нині діючого КАС України.

20. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

21. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

22. Верховний Суд України у постанові від 24.10.2017 у справі №21-1013а17 зазначив, що не може бути позивачем у спорах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності НБУ акціонер з незначною кількістю акцій (приміром, меншою за розмір, під яким розуміється термін істотна участь у володінні статутним капіталом банку - 10 і більше відсотків) чи акціонер, якого за рядом подібних до зазначених критеріїв максимально не можна наблизити (прирівняти) до особи, котра прямо і безпосередньо потерпіла від дій чи рішень НБУ.

23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.02.2019 у справі №826/2184/17 уточнила наведену вище позицію Верховного Суду України та зазначила, що акціонер може йти з позовом від імені банку, а не у власних інтересах за обставин, коли виконавчі органи відповідного банку були позбавлені своїх повноважень з огляду на застосування до нього процедури ліквідації та припинення діяльності органів управління.

24. У справі, яка розглядається суди попередніх інстанцій встановили, що позивач як акціонер ПАТ «КБ «Приватбанк» був власником 12766758 шт. акцій, що складало 16,8170% статутного капіталу банку.

25. За таких обставин, оскільки виведення ПАТ «КБ «Приватбанк» з ринку відбувалось у нетиповий спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» шляхом продажу неплатоспроможного банку державі в особі Міністерства фінансів через придбання останнім акцій цього банку у повному обсязі за одну гривню, а також здійснення державою в особі Міністерства фінансів додаткової капіталізації шляхом придбання акцій додаткової емісії існуючої номінальної вартості на суму, що не перевищує розміру мінімальної потреби в капіталі, розрахованої НБУ, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність в цьому випадку у Компанії Тріантал Інвестментс ЛТД як власника істотної участі у статутному капіталі банку, права звернення до суду з позовом від імені ПАТ «КБ «ПриватБанк».

26. Разом з цим, щодо позовної вимоги Компанії Тріантал Інвестментс про визнання протиправним та скасування розпорядження НБУ від 17.10.2016 №4274-р «Про організацію перевірки ПАТ «КБ «Приватбанк»» колегія суддів зазначає таке.

27. Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

28. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

29. У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

30. Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі розпорядження про її проведення, то це розпорядження як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права, оскільки скасування розпорядження не може призвести до відновлення порушеного права.

31. Колегія суддів наголошує на тому, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

32. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

33. Правовий статус, повноваження та завдання НБУ визначені Законом України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV).

34. Відповідно до статті 2 Закону № 679-XIV НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

35. Згідно зі статтею 7 Закону № 679-XIV НБУ виконує й інші функції, зокрема здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

36. Банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац п`ятий частини першої статті 1 Закону № 679-XIV).

37. Статтею 55 Закону № 679-XIV встановлено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - це безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. НБУ здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. НБУ здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ і економічних нормативів. НБУ не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

38. Отже, НБУ здійснює банківське регулювання та нагляд, метою яких є забезпечення стабільності банківської системи і захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

39. У справі, яка розглядається суди встановили, що перевірка контролюючим органом ПАТ «КБ «Приватбанк»» відбулась, а її наслідки оформлені, зокрема рішенням Правління НБУ від 18.12.2016 №498-рш/ БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних», прийнятим на підставі пункту 3.5 Положення №346 та за наслідками розгляду пояснювальної записки Департаменту банківського нагляду щодо віднесення ПАТ «КБ «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних; інформації, викладеної в доповідній записці Департаменту банківського нагляду від 17.12.2016 №В/20-0003/127382/БТ, складеній за результатами безвиїзного банківського нагляду за діяльністю Банку та в доповідних записках Департаменту інспекційних перевірок банків від 12.12.2016 за №В/21-0003/125164 та від 16.12.2016 №В/21-0003/126837, складених на підставі матеріалів інспектування ПАТ «КБ «Приватбанк», що здійснювалося згідно з розпорядженням НБУ від 17.10.2016 №4274-р «Про організацію перевірки ПАТ «КБ «Приватбанк».

40. Виходячи з наведеного Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним розпорядження НБУ від 17.10.2016 №4274-р «Про організацію перевірки ПАТ «КБ «Приватбанк»» та скасування його, оскільки вказане розпорядження як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а відтак такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

41. До аналогічних правових висновків у схожих правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 (провадження № 11-109апп21), які є застосовними до справи, яка розглядається.

42. При цьому колегія суддів звертає увагу на неодноразово висловлений Верховним Судом правовий висновок, згідно із яким поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

43. Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасувати розпорядження НБУ від 17.10.2016 №4274-р «Про організацію перевірки ПАТ «КБ «Приватбанк»» розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині із закриттям провадження у справі.

44. В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що як було зазначено вище, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної суб`єктом владних повноважень перевірки у вигляді прийнятих за її результатами рішень, скаржник не позбавлений можливості посилатись на порушення вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її результатами рішень, оскільки лише дотримання балансу публічних і приватних інтересів, встановлених умов та порядку проведення контролюючого заходу, може бути належною підставою для його проведення та оформлення результатів, які створюють для суб`єкта, який перевіряється та для іншої особи, права та інтереси якої, як вона стверджує, порушені, юридичні наслідки. Невиконання контролюючим органом вимог законодавця щодо порядку здійснення заходу контролю, зокрема, банківського нагляду, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

45. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

46. Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

47. Право на звернення до суду та способи судового захисту визначені у статті 5 КАС України, частиною першою якої визначено, що захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

48. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, вчинення чи невчинення тих чи інших дій та перевірити їх відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, як це закріплено у статті 2 та статті 5 КАС України.

49. Звертаючись до суду з позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дій НБУ щодо нескладення та ненадання керівникові ПАТ КБ «Приватбанк» одного з екземплярів довідки про перевірку ПАТ «КБ «Приватбанк» та звіту про інспектування ПАТ «КБ «Приватбанк», станом на 18.12.2016, Компанія Тріантал Інвестментс ЛТД (TRIANTAL INVESTMENTS LTD) фактично оспорює в суді бездіяльність НБУ щодо складення та надання керівникові ПАТ КБ «Приватбанк» одного з екземплярів довідки про перевірку ПАТ «КБ «Приватбанк» та звіту про інспектування.

50. Верховний Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

51. При цьому в силу вимог статті 5 КАС України належним способом захисту є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

52. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

53. Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

54. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

55. Так, у справі, яка розглядається суди встановили, що перевірка контролюючим органом ПАТ «КБ «Приватбанк»» відбулась, а її наслідки оформлені, зокрема рішенням Правління НБУ від 18.12.2016 №498-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних».

56. Водночас, Верховний Суд завертає увагу на те, що внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 18.12.2016 № 961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи», ухваленої відповідно до статті 41-1 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) на підставі пропозиції НБУ щодо капіталізації за участю держави, рішення Ради з фінансової стабільності, враховуючи зобов`язання власників істотної участі банку (лист від 16.12.2016) та виходячи з необхідності забезпечення стабільності фінансової системи і захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, відбулось виведення ПАТ «КБ «Приватбанк» з ринку у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону № 4452-VI шляхом продажу неплатоспроможного банку державі в особі Міністерства фінансів через придбання останнім акцій цього банку у повному обсязі за одну гривню, а також здійснення державою в особі Міністерства фінансів додаткової капіталізації шляхом придбання акцій додаткової емісії існуючої номінальної вартості на суму, що не перевищує розміру мінімальної потреби в капіталі, розрахованої НБУ.

57. Отже, не надаючи правової оцінки бездіяльності НБУ щодо складення та надання керівникові ПАТ КБ «Приватбанк» одного з екземплярів довідки про перевірку ПАТ «КБ «Приватбанк» та звіту про інспектування ПАТ «КБ «Приватбанк», станом на 18.12.2016, їх відповідності критеріям, які пред`являються до дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, як це закріплено у статті 2 та статті 5 КАС України, колегія суддів констатує, що захист порушених, на думку позивача, прав та законних інтересів у спосіб заявлений ним у цій справі, не призведе до їх відновлення, оскільки наслідки проведеної НБУ інспекційної перевірки були оформлені рішенням Правління НБУ від 18.12.2016 №498-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних», яке у свою чергу вичерпало свою дію шляхом продажу неплатоспроможного банку державі.

58. Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

59. Відповідно до частин першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

60. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій в частині наявності підстав для задоволення вимоги про визнання протиправними дій НБУ щодо нескладення та ненадання керівникові ПАТ КБ «Приватбанк» одного з екземплярів довідки про перевірку ПАТ «КБ «Приватбанк» та звіту про інспектування ПАТ «КБ «Приватбанк», станом на 18.12.2016, є помилковими та не відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині підлягають скасуванню із ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

61. Також, як було зазначено вище, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження НБУ від 17.10.2016 №4274-р «Про організацію перевірки ПАТ «КБ «Приватбанк»» із закриттям провадження у справі у цій частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 351, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі №826/6664/17.

Закрити провадження у справі №826/6664/17 в частині позовних вимог Компанії Тріантал Інвестментс ЛТД про визнання протиправним та скасування розпорядження Національного банку України від 17.10.2016 №4274-р «Про організацію перевірки ПАТ «КБ «Приватбанк»».

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії Тріантал Інвестментс ЛТД (TRIANTAL INVESTMENTS LTD) про визнання протиправними дій Національного банку України щодо нескладення та ненадання керівникові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» одного з екземплярів довідки про перевірку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» та звіту про інспектування Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», станом на 18.12.2016.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій,

Судді Верховного Суду