ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/4164/21 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "30" серпня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Соларінвест" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог Соларінвест" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 64740905 від 29.01.2021 Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про застосування до ТОВ «Пролог Соларінвест» штрафних санкцій в розмірі 5 440,00 грн в частині нарахування штрафних санкцій за неподання декларацій акцизного податку за липень 2019 року - вересень 2020 року в розмірі 5 100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту №7664/Ж5/26-15-09-06/41601001 від 02.12.2020, яким встановлено неподання позивачем декларації з акцизного податку за період з липня 2019 року по жовтень 2020 року включно. Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до акту №7664/Ж5/26-15-09-06/41601001 від 02.12.2020 застосовано штрафну санкцію в розмірі 340 гривень за кожне неподання позивачем декларації з акцизного податку за вказаний період. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати в частині, оскільки позивач не є платником акцизного податку та не повинен був подавати декларації з акцизного податку за період з липня 2019 року по вересень 2020 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від "30" серпня 2021 р. позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач лише з жовтня 2020 року набув права та обов`язки платника акцизного податку за визначенням пп. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 ПК України і зокрема обов`язку щодо подання контролюючому органу декларацій акцизного податку за жовтень 2020 року і подальші звітні місяці, що передбачено п 223.2 ст. 223 ПК України, абзацем першим п 2 розділу І Порядку №14. Отже, суд не вбачав порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 ПК України в частині неподання декларацій акцизного податку за липень 2019 року - вересень 2020 року і відповідно накладання на позивача за цей період штрафних санкцій, розрахованих виходячи зі штрафу в розмірі 340 грн, передбаченого п. 120.1 ст. 120 ПК України за кожне неподання декларації.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що згідно з п. 49.2-1 ст. 49 ПК України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212-1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із чинним законодавством України, зобов`язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), ТОВ «Пролог Соларінвест» (код ЄДРПОУ 41601001) зареєстроване як юридична особа 9.09.2017, номер запису: 10681020000047211, перебуває на обліку як платник податків в ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У М.КИЄВІ, ДПІ У ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ (ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН М.КИЄВА), з 19.09.2017.

Види діяльності позивача згідно з КВЕД: 35.11 Виробництво електроенергії (основний).

Головним управлінням ДПС у м.Києві на підставі п. 20.1.4 ст. 20 Податкового Кодексу України, в порядку ст. 76 Податкового Кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «Пролог Соларінвест» щодо подання декларації акцизного податку за період від липня 2019 року по жовтень 2020 року. Результати перевірки оформлено актом від 02.12.2020 №7664/Ж5/26-15-09-06/41601001 (а. с. 12-13).

Перевіркою встановлено неподання податкової звітності з акцизного податку в порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49 ст. 49 Податкового Кодексу України, відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу ІІ Податкового Кодексу.

На підставі акту перевірки від 02.12.2020 №7664/Ж5/26-15-09-06/41601001 відповідачем, з урахуванням виявлених порушень, винесено податкове повідомлення-рішення №64740905 від 29.01.2021, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.1 статті 120 Податкового Кодексу до ТОВ «Пролог Соларінвест» застосовано штрафну санкцію у розмірі 5440,00 грн за неподання податкової звітності з акцизного податку з липня 2019 року по жовтень 2020 року (а. с. 10).

Вважаючи вказане рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню в частині, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (діючий на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (п. 15.2 ст. 15 ПК України).

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (абзац перший п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Згідно з п. 49.2-1 ст 49 ПК України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212-1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов`язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий), що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податковою) місяця (пп. 49.18.1 п. 49 18 ст. 49 ПК України).

Відповідно до пп. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 ПК України платниками податку (акцизного податку) є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.

Згідно з пп. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 ПК України об`єктами оподаткування є, зокрема, операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

До підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія (п. 215.1 ст. 215 ПК України).

Водночас, пп. 213.2.8 п 213.2 ст. 213 ПК України передбачено, що реалізація електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії належить до операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню.

Згідно з п. 223.1 ст. 223 ПК України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів,1 зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.52, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу (п. 223.2 ст. 223 ПК України).

З приписами ст. 223 ПК України кореспондуються положення «Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. № 14 (надалі - Порядок № 14).

Відповідно до абзацу першого п 2 розділу І Порядку №14 декларацію складають та подають особи, визначені статтею 212 розділу VI Кодексу як платники акцизного податку.

Базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю (п. 3 розділу 1 Порядку № 14).

Отже, особа набуває обов`язку подання контролюючому органу декларації акцизного податку (п. 223.2 ст. 223 ПК України, п. 2 Порядку № 14) лише тоді, коли ця особа відповідає визначенню платника акцизного податку, наведеному у ст. 212 ПК України.

Тож, позивач набуває обов`язку подання декларації акцизного податку, якщо він є виробником електричної енергії, має ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продає її на ринку електричної енергії (пп. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1067 від 18.06.2019, позивачу видано ліцензію на право господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місця провадження діяльності: дахова сонячна електростанція, Київська область, Васильківський район, смт Глеваха, вул. Вокзальна, 46.

У подальшому постановою НКРЕКП № 2380 від 14.11.2019 позивачу встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії.

23 жовтня 2020 року між позивачем як продавцем за «зеленим» тарифом та Державним підприємством «Гарантований покупець» як гарантованим покупцем укладений договір № 1975/02/20.

Відповідно до п. 1.1. цього договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.

Факт купівлі-продажу електричної енергії, виробленої позивачем в жовтні 2020 року підтверджується актом від 31.10.2020 купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець (код ЄДРПОУ 43068454) та виробником електроенергії ТОВ «Пролог Соларінвест» (код ЄДРПОУ 41601001) за жовтень 2020 року.

Відповідно до абзацу четвертого ст.1 Закону України 555-ІV «Про альтернатами джерела енергії» (надалі - Закон № 555) альтернативні джерела енергії - відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, гідротермальна, аеротермальна, енергії хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Відновлювальні джерела енергії - джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій (пп. 14.1.29 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб`єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.

Господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії (ч. 1 ст. 8 Закону № 2019).

Відповідно до ч 1 ст. 66 Закону № 2019 купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Згідно з ч. 3 ст. 65 Закону № 2019 купівля-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим укладається на підставі типового договору купівлі-продажу за зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з абзацам другим п 1.3 глави 1 Порядку купівлі гарантований покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 |від 26.04.2019 (надалі - Порядок № 641) виробник за «зеленим» тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

Отже, уклавши з гарантованим покупцем договір № 1975/02/20 від 23.10.2020 та розпочавши в жовтні 2021 року виробництво та продаж електричної енергії за вказаним вище договором, позивач з жовтня 2020 року набув прав та обов`язків виробника за «зеленим» тарифом, за визначенням абзацу другого п 1.3 Порядку № 641, який має ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продає електричну енергію на ринку електричної енергії.

Підтвердженням цього є той факт, що згідно з відомостями, отриманими з офіційного сайту Дії «Гарантований покупець», на якого покладений обов`язок вести Реєстр виробників за «зеленим» тарифом (п 2.7 глави 2 Порядку № 641), позивач внесений до цього реєстру 30 жовтня 2020 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач лише з жовтня 2020 року набув права та обов`язки платника акцизного податку за визначенням пп. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 ПК України і зокрема обов`язку щодо подання контролюючому органу декларацій акцизного податку за жовтень 2020 року і подальші звітні місяці, що передбачено п 223.2 ст. 223 ПК України, абзацом першим п 2 розділу І Порядку №14.

Отже, оскільки позивач не порушив приписи пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 ПК України в частині неподання декларацій акцизного податку за липень 2019 року - вересень 2020 року, то підстави для накладання на позивача за цей період штрафних санкцій, розрахованих виходячи зі штрафу в розмірі 340 грн, передбаченого п. 120.1 ст. 120 ПК України за кожне неподання декларації, відсутні.

Щодо доводів скаржника про те, що згідно з п. 49.2-1 ст. 49 ПК України платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212-1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із чинним законодавством України, зобов`язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді, колегія суддів ї відхиляє з огляду на таке.

Жодною правовою нормою не встановлено, що суб`єкт господарювання набуває статусу платника акцизного податку і відповідно обов`язку щодо подання декларацій з акцизного податку за кожний звітній період з моменту отримання ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії.

Крім того, Законом України № 71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ст. 49 ПК доповнена п. 49.2-1, а п. 49.2 цієї статті викладений в новій редакції, яка на теперішній час є чинною.

До ухвалення цього закону п. 49.2 ст. 49 ПК України зобов`язував платника податків за кожний звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Як вбачається з пояснювальної записки до цього законопроекту, законодавцем запропоновано спростити порядок подання звітності платниками податків, які тимчасово припиняють господарську діяльність, а саме: виключити вимогу щодо подання платником податків податкової звітності незалежно від того, чи провадив такий платник податків господарську діяльність у звітному періоді, залишивши цю вимогу лише для окремих платників акцизного податку, зазначених в п. 49.2-1 ст. 49 ПК України.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "30" серпня 2021 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2022 року.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків