Справа №333/794/22

Провадження №2/333/2173/22

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

26 липня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

встановив:

Представник позивача адвокат Кузьмінов Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, в якому просить суд усунути позивачу перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , визнавши відповідача такою, що втратила право користування квартирою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.02.2022 року між Позивачем як покупцем та ОСОБА_3 як продавцем укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким продавець передала у власність покупця, а покупець прийняла у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначений договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. і в цей же день зареєстровано право власності у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 297353953 від 01.02.2022 року.

Таким чином Позивач правомірно та на законних підставах набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 і на теперішній час є власником вказаного об`єкту нерухомості в цілому.

На сьогоднішній день Позивач позбавлена можливості вільно користуватися придбаною квартирою через те, що у зазначеній квартирі досі зареєстрований Відповідач, яка не здійснила зняття та перереєстрацію місця свого проживання, у зв`язку з чим Позивач вимушена захищати свої права в судовому порядку.

Ухвалою від 09.02.2022 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, а також відповідно дост. 274 ЦПК Українивирішила розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кузьмінов Д.В. у судове засідання не з`явились, до суду надано заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримали викладене в позовній заяві, просили суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлена судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.1 ст.280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, у судове засідання не зявились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надано.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановленітакі фактита відповідніїм правовідносини.

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 01.02.2022 року ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 власником якої була ОСОБА_3 (а.с.5-6,зворот).

Право власності на вказану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.7).

Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 зареєстрована з 25.10.1977 року і по теперішній час.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Відповідно дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами ч.1ст.319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1статті 321 ЦК Українивстановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положеннямистатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень порушень його права власності від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідностатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост.379 ЦК Українижитлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку, квартири також визначеніст.383 ЦК Українитаст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1ст.346 ЦК Україниправо власності припиняється у зв`язку з відчуження власником свого майна, тобто право власності на квартиру у відповідача припинилося у зв`язку із її продажем.

Відповідно до п.37 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868«Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень»документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат, або інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

В даному випадку відбулось відчуження спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2 попереднім власником ОСОБА_3 та набуття право власності ОСОБА_1 .

За умовами договору купівлі-продажу квартири покупцю ОСОБА_1 було відомо про те, що в квартирі зареєстрована особа, яка не є власником майна, зняття з реєстраційного обліку цієї особи буде здійснено покупцем після набуття ним права власності (п.13).

У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які би свідчили про наявність правових підстави для реєстрації відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі.

Таким чином, на думку суду факт реєстрації відповідача за адресою квартири позивача, яка є її власністю, перешкоджає останній в повній мірі розпоряджатися та володіти своєю власністю, або може обмежити в його здійсненні.

Отже, порушені права власника та перешкоди в користуванні власністю цілком можливо усунути шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Відповідно дост. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 рокузняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, судове рішення про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, на вимогу позивача, може бути підставою для зняття відповідача з реєстрації місця проживання у спірному приміщенні.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018р. у справі № 461/3031/14-ц (провадження № 61-805 св 17). А, відповідно дост.13 ч.6 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючисьст. 41 Конституції України, ст.ст.319,321 ЦК Українист.ст.12,13,76-82,89,259,263-265,280,282,354 ЦПК,суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

ВизнатиОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.07.2022 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська