РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2022 року

м. Київ

справа №9901/480/19

адміністративне провадження № П/9901/480/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.В.,

представника позивача Попкова П. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 2 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, Рада, відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльність ВРП, яка виявилася в нездійсненні впродовж одного місяця розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення його у відставку, поданої 29 липня 2019 року;

- зобов`язання відповідача невідкладно, але не пізніше 7 днів з моменту набрання рішенням суду в цій справі законної сили розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його у відставку та ухвалити вмотивоване рішення за результатами розгляду цієї заяви.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі № 9901/350/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року, визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII, якою його було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України.

3. Ураховуючи наявність у позивача стажу на посаді судді, достатнього для реалізації права на звільнення у відставку, ним 29 липня 2019 року через представника ОСОБА_2 подано до ВРП заяву про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку. Однак усупереч вимогам статті 166 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та статті 55 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» відповідач не розглянув заяву ОСОБА_1 у передбачений законодавством місячний строк, що підтверджується листом ВРП від 16 серпня 2019 року № П-4328-30648/0/919.

4. Тож з погляду позивача, ВРП допустила бездіяльність, яка виразилася у нерозгляді його заяви від 29 липня 2019 року впродовж установленого законом місячного строку, а тому така бездіяльність підлягає визнанню протиправною із зобов`язанням відповідача невідкладно розглянути заяву про звільнення у відставку.

5. У відзиві на позовну заяву від 24 жовтня 2019 року відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що Радою розглянуто заяву позивача про звільнення у відставку та прийнято рішення про залишення її без розгляду на підставі пункту 15.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Ради від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (із змінами), про що прийнято відповідну ухвалу від 10 вересня 2019 року. Відповідач наполягає, що неможливість розгляду ВРП заяви позивача про звільнення у відставку у місячний строк не можна визнати такою, що настала внаслідок протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень з огляду на фактичні обставини та об`єктивні причини в силу подій, які відбувалися у межах вказаного строку - розгляд подання Вищої ради юстиції від 19 січня 2016 року № 6/о/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України.

6. У додаткових поясненнях від 09 грудня 2019 року відповідач просив Суд при ухваленні рішення урахувати навантаження на члена ВРП ОСОБА_3 у період 30 липня по 10 вересня 2019 року.

7. В свою чергу, представник позивача Попков П. О. у клопотанні від 17 січня 2020 року про долучення письмових доказів до матеріалів справи зазначив про критичне сприйняття наведеної Радою інформації про значне навантаження на члена ВРП ОСОБА_3 , як підстави допущення відповідачем бездіяльності щодо розгляду заяви позивача про звільнення у відставку. Представник позивача вказав, що згідно з відповіддю ВРП, наданою на його адвокатський запит, у спірний період відповідачем розглянуто велику кількість заяв суддів про звільнення у відставку з дотриманням установленого законодавством строку. Такі обставини, на думку ОСОБА_2 , вказують саме на протиправний характер бездіяльності ВРП.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

8. Ухвалою судді Верховного Суду ОСОБА_4. від 9 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

9. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року задоволено заяву позивача про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії до набрання законної сили рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/525/19 (адміністративне провадження №П/9901/525/19).

10. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року № 631/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з ухваленням ВРП рішення від 9 квітня 2020 року № 923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21 квітня 2020 року визначено новий склад судової колегії: головуючий суддя - Желєзний І. В., судді: Бевзенко В. М., Рибачук А. І., Стеценко С. Г., Тацій Л. В.

12. Ухвалою від 20 липня 2021 року Верховний Суд поновив провадження у справі № 9901/480/19.

13. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року задоволено заяву судді Желєзного І. В. про самовідвід від розгляду справи № 9901/480/19, матеріали справи передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

14. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 1 вересня 2021 року визначено новий склад суду: головуючий суддя - Соколов В. М., судді: Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Калашнікова О. В.

15. Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2021 року справу № 9901/480/19 прийнято до провадження та вирішено розпочати її розгляд спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.

16. Ухвалою від 18 жовтня 2021 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову. Заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову у справі № 9901/480/19 залишив без розгляду.

17. У зв`язку з оскарженням позивачем в апеляційному порядку ухвали Суду від 18 жовтня 2021 року, матеріали справи № 9901/480/19 направлено до Великої Палати Верховного Суду.

18. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 9 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року - без змін.

19. 13 травня 2022 року матеріали справи № 9901/480/19 надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

20. Судове засідання по справі призначено на 18 липня 2022 року.

21. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

22. Представник ВРП у судове засідання не прибув, при цьому 11 липня 2022 року подав до Суду заяву про розгляд справи без його участі.

IV. Установлені судом обставини справи

23. Постановою Верховної Ради України від 14 жовтня 1994 року № 211/94-ВР ОСОБА_1 обрано на посаду заступника голови арбітражного суду Донецької області, а постановою від 12 липня 2001 року № 2669-ІІІ - на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково.

24. Постановою Верховної Ради України від 8 липня 2010 року № 2476-VІ ОСОБА_1 обраний на посаду судді Вищого господарського суду України.

25. 24 грудня 2015 року Вища рада юстиції, розглянувши матеріали провадження щодо вимог законодавства про несумісність, відкритого за зверненням Міністерства юстиції України стосовно судді Вищого господарського суду України ОСОБА_1 , прийняла рішення № 1204/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді.

26. 19 січня 2016 року Вищою радою юстиції було внесено подання до Верховної Ради України № 6/0/12-16 «Про звільнення суддів з посади», у якому пропонувалося звільнити ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України у зв`язку з порушенням ним вимог щодо несумісності.

27. Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 126 Конституції України, у зв`язку з порушенням ним вимог щодо несумісності.

28. Рішенням Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі № 9901/350/18, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII «Про звільнення судді».

29. 16 липня 2019 року Верховна Рада України листом № 04-29/12-1218 (128849) надіслала ВРП подання Вищої ради юстиції від 19 січня 2016 року № 6/о/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України з доданими до нього матеріалами.

30. 29 липня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Попкова П. О. звернувся до ВРП із заявою від 1 липня 2019 року про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

31. Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 30 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 розподілено на члена Ради ОСОБА_3 .

32. Станом на день звернення ОСОБА_1 до Верховного Суду з даним позовом - 2 вересня 2019 року ВРП не прийнято рішення за його заявою про звільнення з посади судді у відставку, що, у свою чергу, і стало підставою для його звернення до Суду.

33. Водночас, 3 вересня 2019 року рішенням ВРП № 2321/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України.

34. 4 вересня 2019 року членом ВРП ОСОБА_3 складено висновок за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.

35. Вказаним висновком запропоновано залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 15.7 Регламенту, у зв`язку з тим, що він звільнений з цієї посади на підставі рішення ВРП від 3 вересня 2019 року № 2321/0/15-19.

36. На засіданні ВРП, яке відбулося 10 вересня 2019 року (витяг з протоколу № 68 засідання ВРП), заслухали пропозицію члена Ради ОСОБА_3 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку. Запитань не надійшло. Для прийняття рішення з цього питання присутні на засіданні члени ВРП видалились до нарадчої кімнати.

37. Після повернення членів ВРП з нарадчої кімнати головуючий ОСОБА_3 проголосив, що Рада ухвалила залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, за прийняття якого одноголосно проголосували усі присутні на засіданні 12 членів ВРП.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

38. Спірні правовідносини регулюються положеннями Конституції України, Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII ), Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Ради від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), які застосовуються у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

39. Частиною першою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Відповідно до частини першої 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

41. Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції визначено, що підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

42. Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).

43. Наведеним положенням Основного Закону кореспондують положення статті 112 Закону № 1402-VIII, відповідно до яких суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України; рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

44. Як обумовлено частиною п`ятою статті 48 Закону № 1402-VIII, незалежність судді забезпечується, зокрема, його правом на відставку (пункт 11).

45. Питання щодо звільнення судді з посади за його заявою про відставку врегульовано статтею 116 Закону № 1402-VIII. Так, відповідно до зазначеної норми, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

46. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.

47. Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

48. На підставі статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом № 1402-VIII. ВРП затверджує Регламент, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.

49. Статтею 3 Закону № 1798-VIII передбачено, що до повноважень ВРП належить, зокрема, ухвалення рішення про звільнення судді з посади, а також здійснення інших повноважень, визначених цим Законом та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (пункти 6, 21 цієї статті).

50. Згідно з приписами частини першої статті 34 Закону № 1798-VIII, рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом. Рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя, її органів, якщо інше не визначено цим Законом.

51. Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом (абзац перший частини першої, частина друга статті 35 Закону № 1798-VIII).

52. Регламентація процедури звільнення судді з посади за загальними обставинами наведена у статті 55 Закону № 1798-VIII. Так, згідно з указаною нормою, Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. У разі звернення судді із заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади після попереднього з`ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус. Вища рада правосуддя має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

53. Водночас, пунктом 14 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII визначено, що матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до Вищої ради правосуддя для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

54. За змістом пунктів 5.1, 9.1 Регламенту, формою роботи Ради є засідання у пленарному складі, а її органів - Дисциплінарних палат, а також інших органів - засідання. Результатом розгляду питань діяльності Ради та її органів, віднесених Законом до їхньої компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Ради є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала. Розгляд питання (справи) закінчується ухваленням рішення.

55. Відповідно до пунктів 15.1- 15.4, 15.7- 15.9 Регламенту, питання про звільнення судді з підстав: неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я (пункт 1 частини шостої статті 126 Конституції України); подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України) - розглядається Радою на засіданні у пленарному складі.

56. Заява про відставку або про звільнення за власним бажанням подається суддею до Ради.

57. Підготовку питань, пов`язаних із звільненням судді з посади, здійснює доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ. Підготовка до розгляду питання про звільнення судді з посади доручається члену Ради, на розгляді у якого вже перебуває питання про звільнення судді з посади з інших підстав. За результатами попереднього розгляду заяви про звільнення судді доповідач складає висновок.

58. Участь судді у розгляді питання про звільнення судді з посади за загальними обставинами не є обов`язковою.

59. Якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член Ради - доповідач своєю ухвалою залишає заяву (висновок, подання) без розгляду.

60. Розгляд питання про звільнення судді з посади відповідно до пунктів 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України може бути Радою зупинено на час розгляду скарги або заяви, але не більше ніж на дев`яносто днів. У разі продовження Дисциплінарною палатою строку розгляду дисциплінарної справи строк зупинення може бути продовжено.

61. Питання про звільнення судді за загальними обставинами розглядається у строк, визначений частиною третьою статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

VI. Позиція Верховного Суду

62. Системний аналіз наведених у розділі V цього рішення законодавчих приписів дає підстави для висновку, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Рішення за такою заявою судді приймається ВРП. Разом із цим, якщо на момент розгляду Радою питання про звільнення судді цей суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член ВРП - доповідач своєю ухвалою залишає таку заяву без розгляду.

63. Судом установлено, що на момент звернення ОСОБА_1 до ВРП 29 липня 2019 року із заявою про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку, на розгляді Ради перебувало подання Вищої ради юстиції від 19 січня 2016 року № 6/о/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України з підстав порушення вимог щодо несумісності.

64. В цьому контексті принагідно зауважити, що з прийняттям Закону України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та законів № 1402-VIII і № 1798-VIII у системі правосуддя відбулися суттєві зміни в організації судоустрою та її правових інститутів. Зокрема, повноваженнями ухвалювати всі рішення про звільнення суддів було передано ВРП.

65. З метою регламентації процедури звільнення з посади судді, обраного безстроково, законодавець передбачив пункт 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII. На підставі цього пункту передання на розгляд ВРП подань Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, за якими до набрання чинності конституційних змін щодо правосуддя не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, спрямоване на те, щоб процес (правовідносини), розпочатий до того, як змінилося законодавство в цій сфері, був завершений, але уже з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій його частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень.

66. За таких умов нерозгляд відповідачем чинного подання Вищої ради юстиції від 19 січня 2016 року № 6/о/12-16 про звільнення ОСОБА_1 , тобто незавершення уже розпочатого процесу звільнення позивача, унеможливлював здійснення розгляду заяви ОСОБА_1 від 1 липня 2019 року, яка надійшла до Ради пізніше, аніж це подання.

67. Тож оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про звільнення з посади судді у відставку на розгляді ВРП находилося подання Вищої ради юстиції від 19 січня 2016 року № 6/о/12-16 про його звільнення з підстав порушення вимог щодо несумісності, то відповідач обґрунтовано та правомірно розглянув у першу чергу саме вказане подання, а не заяву позивача.

68. При цьому варто зауважити, що згадане подання розглянуте ВРП 3 вересня 2019 року, в результаті чого прийнято рішення № 2321/0/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України.

69. Указане рішення ВРП від 3 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 було предметом судового розгляду.

70. Так, Верховний Суд рішенням від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/525/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2021 року (провадження № 11-1263заі19), відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 3 вересня 2019 року № 2321/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого господарського суду України на підставі пункту 2 частини шостої статті 126 Конституції України».

71. При цьому в указаних судових актах зазначено: «Скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII зумовило те, що станом на дату набрання чинності Закону № 1401-VIII за поданням Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 рішення Верховною Радою України фактично не прийнято. За процедурою, чинною до 30 вересня 2016 року, повноваження на звільнення судді, обраного безстроково, належали Верховній Раді України. Проте, враховуючи, що постанова Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII була визнана незаконною і скасована, фактично подання Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 залишилося без реалізації. Оскільки після 30 вересня 2016 року цим правом наділено Вищу раду правосуддя, остання правомірно розглянула подання Вищої ради юстиції на підставі пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII і ухвалила за ним спірне у цій справі рішення.».

72. Отже, вищевказане ще раз доводить те, що у спірних правовідносинах була наявна першочергова необхідність завершення розпочатого процесу розгляду подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у спосіб, передбачений пунктом 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII.

73. Як обумовлено частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII заява про відставку подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

74. З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що заява ОСОБА_1 про звільнення у відставку надійшла до ВРП 29 липня 2019 року, а розглянута - 10 вересня 2019 року, тобто з порушенням місячного строку.

75. Водночас, у цьому аспекті Суд уважає за необхідне врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), яка полягає у тому, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

76. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

77. Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

78. Таким чином, ураховуючи наведене правове регулювання та обставини справи, Верховний Суд приходить до висновку, що оспорювані позивачем дії ВРП щодо нерозгляду його заяви про звільнення у відставку в строк, передбачений частиною третьою статті 116 Закону № 1402-VIII, не містять ознак протиправності, позаяк зумовлені наявністю обставин, через які фактично були виконані з порушенням строку, а саме наявністю нерозглянутого (чинного та нереалізованого) подання Вищої ради юстиції про звільнення позивача з посади за порушення вимог щодо несумісності.

79. При цьому Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що у даному випадку процесуально правильним рішенням Ради було б зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку до прийняття нею рішення за поданням Вищої ради юстиції.

80. Так, з конструкції частини третьої статті 55 Закону № 1798-VIII слідує, що ВРП має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

81. У свою чергу, такими підставами згідно з пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України є порушення суддею вимог щодо несумісності; вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

82. Понад те, указаними законодавчими положеннями не передбачено можливість ВРП зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади у відставку на час розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення такого судді з посади за порушення вимог щодо несумісності.

83. У зв`язку із цим колегія суддів відхиляє доводи представника позивача про те, що неприйняття відповідачем рішення про зупинення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 у відставку до завершення розгляду питання про його звільнення за особливими обставинами свідчить про упередженість та необ`єктивність ВРП, оскільки у даному випадку існували конкретні та об`єктивні обставини, які зумовили порушення ВРП строку розгляду заяви позивача.

84. Крім того, при вирішенні даної справи колегією суддів не встановлено будь-яких проявів дискримінаційного ВРП по відношенню до ОСОБА_1 .

85. Інші аргументи та міркування, викладені у позовній заяві, не спростовують зазначених висновків Суду.

86. Таким чином, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення щодо них, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

VIІ. Судові витрати

87. Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241- 243, 246, 250, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2022 року.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов,

М.В. Білак,

О.А. Губська,

А.Г. Загороднюк,

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду