ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 826/15473/16

адміністративне провадження № К/9901/53159/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Волощука В.В.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - Линника Є.В.,

представника відповідачів - Ферштей А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/15473/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, заступника міністра - керівника апарату Міністерства закордонних справ України Пристайка В.В., голови Комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України Кириченка М.М. про скасування наказу, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів Вєкуа Н.Г., Федорчука А.Б., і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач-1, МЗС України), заступника міністра - керівника апарату Міністерства закордонних справ України Пристайка В.В. (далі - відповідач-2), голови Комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України Кириченка М.М. (далі - відповідач-3) з вимогами, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: визнати протиправними дії голови Комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України Кириченка М.М. щодо затвердження протоколом від 16.09.2016 №5 висновку Дисциплінарної комісії за результатами службового розслідування про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення; визнати незаконним та скасувати наказ МЗС України від 10.10.2016 №2060-ос про внесення змін до наказу МЗС України від 26.09.2016 №1954-ос у частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 26.09.2016 на 29.09.2016; визнати незаконним і скасувати наказ МЗС України від 26.06.2016 №1954-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці; поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці з 26.09.2016; зобов`язати МЗС України змінити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 в частині визнання запису від 26.09.2016 №22 недійсним і поновленні на попередній роботі; стягнути з МЗС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.09.2016.

2. На обґрунтування вимог позивачка зазначила, що її звільнення відбулося із грубим порушенням Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про дипломатичну службу» та законодавства про працю. Позивачка також указала, що на момент винесення спірного наказу про звільнення вона перебувала на лікарняному, а під час розгляду дисциплінарної справи комісією не було враховано її пояснення та заперечення.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 перебувала на державній службі у МЗС України з 01.08.2001.

4. Наказом МЗС України від 10.04.2012 №751-ос «Про переведення ОСОБА_1 » позивачка була призначена на час довготермінового відрядження з 04.05.2012 на посаду консула Генерального консульства України в місті Пряшеві.

5. Наказом МЗС України від 27.11.2014 №2885-ос «Про переведення ОСОБА_1 » позивачка з 05.12.2014 була переведена з посади консула Генерального консульства України в місті Пряшеві на посаду першого секретаря по посаді радника Посольства України в Словацькій Республіці, а наказом МЗС України від 14.05.2015 №753-ос переведена на посаду старшого секретаря цієї дипломатичної установи на час довготермінового відрядження.

6. Наказом МЗС України від 25.05.2016 №858-ос «Про відкликання ОСОБА_1 » позивачку відкликано в Україну 30.05.2016 у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження.

7. Департаментом менеджменту персоналу МЗС України було направлено заступнику міністра - керівнику апарату МЗС України службову записку від 24.05.2016 №201/3-901-1007 щодо проведення службового розслідування, у зв`язку із необхідністю з`ясування обставин і розслідування фактів, розповсюджених у засобах масової інформації та викладених у листах Посольства України в Словацькій Республіці, з поясненнями наданими першим секретарем ОСОБА_1 щодо інциденту, що стався 21.05.2016 при спробі переміщення через державний кордон України тютюнових виробів, які супроводжував чоловік ОСОБА_1 на автомобілі з дипломатичними номерами.

8. Наказами МЗС України від 06.06.2016 №165 та від 22.07.2016 №223 створено Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ у складі 8 осіб і затверджено її персональний склад.

9. На засіданні Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ МЗС України розглянуто проєкт висновку службового розслідування за результатами розгляду дисциплінарного провадження стосовно першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці ОСОБА_1 і за результатами голосування прийнято рішення, яким його затверджено. Це оформлено протоколом від 16.09.2016 №5.

10. Відповідно до зазначеного висновку до МЗС України надійшла інформація від компетентних органів України (Адміністрації Державної і прикордонної служби України, Закарпатської митниці ДФС) про спробу незаконного переміщення 21.05.2016 чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через митний кордон України великої партії тютюнових виробів під виглядом дипломатичного вантажу. При цьому, ОСОБА_4 було пред`явлено лист Посольства України в Словацькій Республіці українською та словацькою мовами від 19.05.2016 №6139/24-612-920, підписаний першим секретарем Посольства України в Словаччині ОСОБА_1 , наступного змісту: «Всім кого це стосується, митним та прикордонним органам. Цим підтверджується, що 21.05.2016 - 24.05.2016 на дипломатичній машині « Volkswagen Transporter », НОМЕР_1 перевозиться дипломатичний вантаж, відповідно до Віденської конвенції він не підлягає контролю».

11. Також щодо вказаного інциденту МЗС України було інформовано Прокуратурою Закарпатської області листом від 25.05.2016 №17/7-283 вих.16 та повідомлено про початок досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

12. Згаданий інцидент мав значний негативний резонанс і був висвітлений в багатьох провідних загальнодержавних і регіональних засобах масової інформації не тільки в Україні, але і в Словацькій Республіці.

13. У цьому зв`язку дії ОСОБА_1 та її чоловіка призвели до значного інформаційного та дипломатичного скандалу, погіршення іміджу України в Словаччині та дипломатичної служби України в цілому, нанесли великої шкоди традиційно дружнім українсько-словацьким відносинам, а також були негативно оцінені численною українською національною меншиною в Словаччині.

14. У листах від 23.05.2016 №6139/3-910-723, від 27.05.2016 №6139/3-910-1 Посольство України в Словацькій Республіці повідомило, що доручень на придбання сувенірної продукції ОСОБА_1 не надавалося, а також не готувався, не реєструвався і не видавався жодний документ на ім`я ОСОБА_4 , що надавав б йому право на перевезення приватним транспортним засобом з дипломатичними номерами дипломатичного вантажу.

15. У письмових поясненнях від 23.05.2016 ОСОБА_1 повідомляє про видачу «відповідного супровідного листа» з метою ввезення її чоловіком сувенірної продукції.

16. У додаткових поясненнях ОСОБА_1 , наданих 24.05.2016, повідомляє, що: «Для перевезення представницької продукції з України у Словаччину мною підготовлено супровідний лист українською та словацькою мовами. Представницька продукція для проведення запланованих заходів (День Конституції України та День Незалежності України) повинна була перевозитися через українсько-словацький кордон. Для завірення мною була використана велика гербова печатка, яка знаходиться у консульському підрозділі та доступ до якої в мене був, оскільки я виконувала обов`язки консула-дублера на час відсутності консула. Вона була переконана, що цей документ буде використано для перевезення сувенірної продукції».

17. Можливість доступу ОСОБА_1 до гербової печатки консульського підрозділу Посольства України в Словацькій Республіці та її використання підтверджується положеннями Посадової інструкції ОСОБА_1 , затвердженої 30.07.2015, та інформацією, наданою Департаментом консульської служби від 27.05.2016 №71/ВАП/110-901-599.

18. Також у листі Посольства України в Словацькій Республіці від 24.05.2016 №6139/3-910-734 повідомлялося, що за результатами додаткової перевірки інформації щодо інциденту, який стався на українсько-польському кордоні за участю чоловіка ОСОБА_1 , Посол України в Словацькій Республіці ОСОБА_5 наголосив на тому, що за словами ОСОБА_1 нею була підготовлена довідка, копія якої публікується в засобах масової інформації.

19. У ході перевірки також установлено, що 26.05.2016 ОСОБА_1 надала нові пояснення, які кардинально суперечили попереднім, що свідчить про її намагання ввести посадових осіб в оману, надаючи інформацію не по суті, а спотворюючи і заперечуючи раніше підтверджені нею факти. Зокрема ОСОБА_1 стверджує, що: «Пояснення нею були надані у важкому психоемоційному стані, під тиском громадськості, постійних дзвінків різних посадових осіб та у напруженому графіку та темпі роботи». Однак ОСОБА_1 до цього часу не надала жодного медичного висновку щодо її перебування у важкому психоемоційному стані, підтверджень тиску на неї з боку керівництва та співробітників Посольства, а також примушування до надання пояснень. Зазначена інформація також не була підтверджена ОСОБА_1 під час зустрічі з нею 09.06.2016 у присутності її адвоката Денисенка Б.М. , посадових осіб МЗС України, уповноважених проводити службове розслідування.

20. З огляду на викладене, комісія вказала, що оформлення першим секретарем Посольства України в Словацькій Республіці ОСОБА_1 «супровідного листа» є перевищенням нею службових повноважень, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 52 Інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242, документи, що надсилаються до органів державної влади, підписуються керівником установи або за його дорученням - заступником керівника. Аналогічна норма міститься у підпункті 4.2.2 Інструкції з діловодства в Міністерстві закордонних справ України, його представництвах території України та закордонних дипломатичних установах України, затвердженої наказом МЗС України від 11.07.2005 №108.

21. Окремо комісія також звернула увагу на такі факти. Так, у поясненнях від 23.05.2016 позивачка інформує про підготовку «супровідного листа» для перевезення з України до Словаччини «сувенірної продукції», не конкретизуючи переліку такої продукції, зокрема планованої кількості підакцизних товарів. У поясненнях від 24.05.2016 позивачка згадує факт підготовки «супровідного листа» українською та словацькою мовами для перевезення вже «представницької продукції» із завіренням його великою гербовою печаткою, що знаходиться на зберіганні у консульському підрозділі Посольства України в Словацькій Республіці. У поясненнях від 09.06.2016, наданих у присутності адвоката, вже згадує про підготовку нею «службової записки» (яка у Посольстві України в Словацькій Республіці не була зареєстрована), копію якої вона надала.

22. Комісія дійшла висновку, що перший секретар Посольства України в Словацькій Республіці ОСОБА_1 , яка працювала в системі органів дипломатичної служби з листопада 2000 року та пройшла шлях від старшого інспектора до першого секретаря, добре обізнана з нормативно-правовими актами України, які регулюють діяльність органів дипломатичної служби України, зокрема з вказаною Інструкцією з діловодства, і не могла не знати різницю у правилах підготовки внутрішніх документів Посольства (службова записка) та інших документів (листи на бланку Посольства України в Словацькій Республіці, засвідчені великою гербовою печаткою Посольства).

23. Отже, є очевидним факт свідомо перекручування, спотворювання та приховування інформації, необхідної для проведення повного та об`єктивного службового розслідування, що дає також підстави стверджувати, що така кардинальна зміна пояснень позивачки свідчить про її наміри ввести членів комісії в оману з метою приховування очевидних фактів та уникнення відповідальності.

24. Наведене стало підставою для неприйняття до уваги пояснень позивачки щодо її непричетності щодо підготовки згаданого листа. Водночас комісія мала у своєму розпорядженні його копію, яка з`явилась у засобах масової інформації, та що підтверджують попередні пояснення, надані ОСОБА_1 .

25. За результатами службового розслідування комісія вказала, що першим секретарем Посольства України в Словацькій Республіці ОСОБА_1 завдано істотної шкоди інтересам дипломатичної служби та іміджу держави у зв`язку з порушенням встановленого законодавством порядку ведення діловодства. Комісія дійшла висновку, що позивачкою допущено комплекс порушень законодавства України з питань державної служби, які кваліфіковані як порушення правил етичної поведінки державних службовців, порушення Присяги державного службовця, перевищення службових повноважень, а тому стягнення, яке б відповідало тяжкості вчиненого нею проступку, є звільнення з посади державної служби.

26. Наказом МЗС України від 26.09.2016 №1954-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 4 частини першої, частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини другої статті 41 Закону України «Про дипломатичну службу» позивачку звільнено 26.09.2016 з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці за порушення Присяги державного службовця. Підставою для прийняття вказаного наказу став висновок Дисциплінарної комісії за результатами проведеного службового розслідування.

27. Наказом МЗС України від 10.10.2016 №2060-ос дату звільнення позивачки « 26.09.2016» було змінено на « 29.09.2016». Підставою для прийняття цього наказу став листок непрацездатності серії АГЯ №357125 і службова записка юридичного забезпечення від 06.10.2016 №721/201-091-1175.

28. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, уважаючи дії відповідачів протиправними, позивачка звернулась з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

29. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

30. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки службового розслідування щодо наявності в діях позивачки ознак порушення Присяги державного службовця, є правильними. Отож до неї правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

31. 14 червня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018.

32. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М, суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А.

33. У касаційній скарзі скаржниця, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

34. Скаржниця наполягає на незаконності її звільнення та заперечує проти скоєння дисциплінарного проступку, що ставиться їй в провину. Звертає увагу на відсутність обвинувального вироку щодо неї, яким би було встановлена її вина.

35. Скаржниця вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 08.11.2016 у справі №308/6713/16 про адміністративне правопорушення було встановлено, що автомобіль, на якому пересувався ОСОБА_4 21.05.2016, не містив спеціально виготовлених сховищ, тайників і не слугував схованкою з засобами для незаконного перевезення вантажу, а саме цигарок. Отже, цією постановою підтверджено відсутність у діях ОСОБА_4 спроб перевезення через митний кордон України великої партії тютюнових виробів як дипломатичний вантаж з приховуванням їх від митного контролю та з використанням листа Посольства України в Словацькій Республіці від 19.05.2016 №6139/24-612-920. Рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 визнано винним лише в порушенні порядку проходження митного контролю, обравши неправильно його зону.

36. Скаржниця зазначає, що посилання судів попередніх інстанцій на дії та поведінку ОСОБА_4 на кордоні 21.05.2016 є недоречним. Оригіналу листа Посольства України в Словацькій Республіці від 19.05.2016 №6139/24-612-92, який став підставою для проведення службового розслідування, не існує. Вона наголошує на тому, що нею згаданий лист не виготовлявся та не підписувався.

37. Скаржниця не погоджується і з тим, що судами попередніх інстанцій не враховано незаконного факту її звільнення під час перебування на лікарняному по догляду за дитиною. На її думку, відповідач-1 був обізнаний про її тимчасову непрацездатність. Це підтверджується актом МЗС України від 20.09.2016, в якому написано: «Посилаючись на незадовільний (хворобливий) стан здоров`я її дитини, ОСОБА_1 запропонувала прибути до МЗС України 21.09.2016 …».

38. Скаржниця наполягає також на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано обставини щодо не виконання відповідачем-1 вимог статті 21 Закону України «Про дипломатичну службу». У силу цієї норми МЗС України повинно було її працевлаштувати після відкликання з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці на попередній посаді або на посаді не нижче тієї, яку обіймала вона у довготерміновому відрядженні. Таким чином, відповідач-1 порушив її трудові права, безпідставно відмовивши у працевлаштуванні. Заробітну плату вона не отримувала і не мала безпосереднього керівництва, перед яким їй треба було звітували за лікарняний.

39. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

40. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 05.02.2020, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Шарапи В.М., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

41. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М, суддям Шевцовій Н.В., Данилевич Н.А.

42. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 05.05.2020, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

43. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

44. Від відповідача-1 надійшли заперечення на касаційну скаргу позивачки, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

45. Від позивачки 20.02.2019 та 26.07.2019 надійшли пояснення до касаційної скарги, у яких містяться додаткові підстави касаційного оскарження судових рішень. Водночас Суд до уваги їх не приймає, оскільки відповідно до частини першої статті 337 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції закінчився у червні 2018 року, однак пояснення позивачкою подано у лютому та у липні 2019 року, тобто поза межами дозволеного КАС України строку.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

46. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

47. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

48. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.

49. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

50. Згідно з визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України від 20.09.2001 №2728-III «Про дипломатичну службу» (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2728-III), дипломатична служба України (далі - дипломатична служба) - це професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; дипломатичний працівник - це державний службовець, який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та має відповідний дипломатичний ранг.

51. Статтею 2 Закону №2728-III установлено, що відносини, які виникають у зв`язку з проходженням дипломатичної служби, регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про державну службу», Кодексом законів про працю України, Консульським статутом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

52. За змістом частини першої статті 6 і частини першої статті 12 Закону №2728-III дипломатичні працівники проходять дипломатичну службу на дипломатичних посадах системи органів дипломатичної служби, яку складають: Міністерство закордонних справ України, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, закордонні дипломатичні установи України.

53. Відповідно до положень частин другої-четвертої статті 20 Закону №2728-III у системі органів дипломатичної служби здійснюється ротація працівників дипломатичної служби. Працівники дипломатичної служби підлягають ротації і направляються у довготермінове відрядження з урахуванням їхньої професійної підготовки, спеціалізації та досвіду роботи, а також службової необхідності. Порядок ротації працівників дипломатичної служби в системі органів дипломатичної служби визначається Міністром закордонних справ України.

54. Довготермінове відрядження дипломатичних працівників триває, як правило, до чотирьох років у державах з нормальними кліматичними умовами та стабільною політичною ситуацією і до трьох років у державах з важкими кліматичними умовами або складною політичною ситуацією (частина перша статті 21 Закону №2728-III).

55. Частиною четвертою статті 21 Закону №2728-III передбачено, що після закінчення довготермінового відрядження працівники дипломатичної служби відкликаються у порядку, встановленому законодавством.

56. За приписами частини шостої статті 21 Закону №2728-III після закінчення довготермінового відрядження працівникам дипломатичної служби надається попередня посада або посада не нижча тієї, яку обіймав працівник у довготерміновому відрядженні, а в разі неможливості надання такої посади - рівноцінна їй посада в системі органів дипломатичної служби.

57. Відповідно до статті 30 Закону №2728-III працівники дипломатичної служби виконують обов`язки, встановлені для державних службовців у Законі України «Про державну службу». Працівники дипломатичної служби в період довготермінового відрядження повинні поважати закони, правила і традиції країни перебування, здійснювати покладені на них завдання, гідно представляти Україну.

58. Пунктом 1 частини другої статті 41 Закону №2728-III встановлено, що дипломатична служба припиняється з підстав невиконання працівником дипломатичної служби основних обов`язків, передбачених статтею 30 цього Закону.

59. Згідно зі статтею 4 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №889-VIII) державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: верховенства права; законності; професіоналізму; патріотизму; доброчесності; ефективності; забезпечення рівного доступу до державної служби; політичної неупередженості; прозорості; стабільності.

60. Відповідно до положень частини першої статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки.

61. Статтею 36 Закону №889-VIII передбачено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

62. Згідно з частиною першою статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

63. У силу вимог частини першої статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

64. Відповідно до частини другої цієї ж статті дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

65. Згідно з частиною першою статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

66. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону №889-VIII).

67. Частиною першою статті 71 Закону №889-VIII обумовлено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

68. Частиною першою статті 74 Закону №889-VIII встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

69. За приписами пунктів 1.5, 1.6 Загальних правил поведінки державного службовця, що затверджені наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 №214, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2010 за №1089/18384 (чинних на час виникнення спірних правовідносин; далі - Загальні правила поведінки державного службовця), поведінка державних службовців має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина, визначених Конституцією України і законами України. Державний службовець має дбати про позитивний авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім`ям та статусом.

70. Державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов`язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов`язків. Державний службовець зобов`язаний не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію (пункт 2.4 Загальних правил поведінки державного службовця).

71. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242 затверджено Типову інструкцію з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - Інструкція №1242; яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), яка, відповідно до її розділу І, встановлює загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - установи), вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

72. Згідно з пунктом 52 Інструкції №1242 посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених у положеннях (статутах) про установу, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, наказі (розпорядженні) про розподіл обов`язків між керівником та його заступниками тощо. У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника установи та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати.

73. Документи, що надсилаються до органів державної влади, підписуються керівником установи або за його дорученням - заступником керівника. У міністерствах право підпису листів інформаційного характеру та інших документів, що надсилаються до органів державної влади та які не пов`язані із здійсненням міністрами політичних функцій, може надаватися керівникам самостійних структурних підрозділів. В інших центральних органах виконавчої влади, які здійснюють свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи, право підпису таких листів може надаватися керівникам самостійних структурних підрозділів.

74. Документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються керівником установи або його заступниками згідно з розподілом повноважень або керівниками структурних підрозділів відповідно до їх повноважень.

VI. Позиція Верховного Суду

75. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.

76. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із звільненням позивачки за порушення Присяги державного службовця.

77. Аналіз наведених норм свідчить, що передумовою звільнення державного службовця за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

78. Як убачається з матеріалів справи, службове розслідування стосовно першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці ОСОБА_1 було розпочате МЗС України за фактом інциденту, що стався 21.05.2016 на українсько-угорському кордоні за участю її чоловіка. Йдеться про спробу переміщення чоловіком ОСОБА_1 на власному автомобілі з дипломатичними номерами через державний кордон України великої партії тютюнових виробів.

79. За інформацією від компетентних органів до митного органу контролю для проходження по «зеленому коридору» чоловік позивачки - ОСОБА_4 надав, зокрема, дипломатичний паспорт громадянина України на своє ім`я, закордонний паспорт, свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу та лист Посольства України в Словацькій Республіці, складений українською та словацькою мовами від 19.05.2016 №6139/24-612-920 за підписом першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці ОСОБА_1 про те, що 21.05.2016-24.05.2016 на дипломатичний машині Volkswagen Transporter НОМЕР_2 перевозиться дипломатичний вантаж, який не підлягає контролю.

80. Спроба незаконного переміщення через митний кордон України великої партії тютюнових виробів під виглядом дипломатичного вантажу була висвітлена в засобах масової інформації України та Словаччини.

81. У касаційній скарзі скаржниця заперечує свою причетність до вказаного інциденту, спростовує факт видачі та підписання нею листа Посольства України в Словацькій Республіці від 19.05.2016 №6139/24-612-920, проставлення гербової печатки на ньому.

82. Суд звертає увагу, що оригінал вказаного листа не знаходиться у розпорядженні МЗС України. Відсутність його оригіналу унеможливило проведення експертизи почерку, печатки та підпису на ньому.

83. Однак відповідно до первинних власноручних письмових пояснень позивачки від 23.05.2016, наданих в ході службового розслідування, остання зазначила: «Враховуючи, що ближчим часом заплановано проведення заходів щодо відзначення пам`ятних дат - День Конституції та День Незалежності, я попросила свого чоловіка ОСОБА_4 на його приватній машині привезти до Словаччини з України сувенірну продукцію. Відповідний супровідний лист надала. Про те, що у його приватній машині будуть перевозитися заборонені речі нічого не знала. Після інциденту на українському кордоні, який стався 21.05.2016, чоловік пояснив, що заборонений товар він перевозив вперше на прохання знайомого, а сувенірну продукцію мав привезти через два дні. Поїздка приватним автомобілем мого чоловіка носила приватний характер і про перевезення забороненого товару через українсько-угорський пункт пропуску мені нічого не було відомо» (т.1, а.с.193).

84. У пояснювальній записці до попередньо наданих позивачкою пояснень від 24.05.2016 остання вказує: «В додаток до попередньо даних мною пояснень для уточнення інформації доповнюю наступним. Для перевезення представницької продукції з України у Словаччину мною було підготовлено «супровідний лист» українською та словацькою мовами. Представницька продукція для проведення запланованих заходів - День Конституції України та День Незалежності України, повинна була перевозитися через українсько-словацький кордон. Для завірення мною була використана велика гербова печатка, яка знаходиться у консульському підрозділі та доступ до якої в мене був, оскільки я виконувала обов`язки консула-дублера на час відсутності консула. Я була переконана, що цей документ буде використано для перевезення сувенірної продукції» (т.1, а.с.199).

85. При цьому, згідно з листами Посольства України в Словацькій Республіці від 23.05.2016 №6139/3-910-723 і від 27.05.2016 №6139/3-910-762 (т.1, а.с.191,221) жодних доручень для доставки в дипломатичну установу будь-яких видів вантажу ОСОБА_1 і її чоловік - ОСОБА_4 не отримували. Жодних супроводжувальних документів від Посольства України в Словацькій Республіці ні на ім`я ОСОБА_4 , ні на вантаж, який би начебто міг перевозитись автомобілем, що належав вказаній особі, не готувалося, не реєструвалося та не видавалося.

86. Отже, суди попередніх інстанцій правильно констатували, що позивачка сама підтвердила, що мала доступ до гербової печатки консульського підрозділу та використовувала її для підготовки «супровідного листа», який був переданий її чоловіку з метою перевезення вантажу для потреб Посольства. Суд погоджується, що видання такого листа, незалежно від намірів позивачки, у поєднанні із затриманням українськими правоохоронцями чоловіка позивачки при намаганні видати партію тютюнових виробів за дипломатичний вантаж, завдало істотної шкоди інтересам дипломатичної служби та іміджу Держави України.

87. Суд уважає, що наведені в касаційній скарзі доводи скаржниці про неврахування судами попередніх інстанцій тієї обставини, що постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 08.11.2016 у справі №308/6713/16-п ОСОБА_4 визнано винним лише у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 471 Митного кодексу України (порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю) у зв`язку з відсутністю листа Посольства України в Словацькій Республіці від 19.05.2016 №6139/24-612-920, не заслуговують на увагу, оскільки Суд у межах розгляду цієї справи не досліджує питання наявності або відсутності вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення позивачкою дисциплінарного проступку.

88. Щодо доводів скаржниці про відсутність кримінального провадження чи обвинувального вироку суду стосовно неї, то Суд зазначає, що кримінальна та дисциплінарна відповідальності є різними і самостійними видами юридичної відповідальності. Відсутність кримінального провадження чи обвинувального вироку суду ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в діях ОСОБА_1 порушення службової дисципліни.

89. Щодо твердження скаржниці про її перебування на лікарняному в день видачі наказу про звільнення, то Суд указує, що, дійсно, відповідно до листа непрацездатності позивачка перебувала на лікарняному з 15.09.2016 по 28.09.2016. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент винесення наказу про звільнення позивачки МЗС України не мало інформації про її тимчасову непрацездатність. Посилання скаржниці про те, що в телефонній розмові з МЗС України вона вказувала про незадовільний (хворобливий) стан її дитини вказаних висновків не спростовує, оскільки це не вказує на відкриття нею лікарняного. Лист непрацездатності надійшов до МЗС України лише 03.10.2016, що і стало підставою для зміни дати звільнення.

90. Щодо доводів скаржниці про порушення відповідачем-1 вимог статті 21 Закону України «Про дипломатичну службу» в частині не надання їй після довготермінового відрядження попередньої або рівноцінної посади в системі органів дипломатичної служби, то Суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи є звільнення позивачки за порушення Присяги державного службовця. Допущення відповідачем-1 протиправної бездіяльності щодо працевлаштування позивачки після закінчення довготермінового відрядження предметом розгляду цієї справі не є і Судом не оцінюється.

91. Інші аргументи скаржниці в касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин. Проте до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду є лише питання застосування права.

92. З урахуванням викладеного, Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність звільнення позивачки за порушення Присяги державного службовця, оскільки остання вчинила проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання нею своїх обов`язків.

93. У зв`язку з цим підстави для скасування спірного наказу про звільнення відсутні. Як наслідок, решта позовних вимог не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

94. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

95. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

96. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

97. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

98. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

99. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року залишити без змін.

100. Судові витрати не розподіляються.

101. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

102. Повний текст постанови складений 25.07.2022.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко