Постанова

Іменем України

25 липня 2022 року

м. Київ

справа № 548/1091/20

провадження № 61-5818св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Музиченко Віталій Олексійович,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2020 року у складі судді Старокожка В. П. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії судді: Одринської Т. В., Карпушин Г. Л., Пікуля В. П.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Музиченка Віталія Олексійовича.

Короткий зміст вимог скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, у якій просив:

- визнати неправомірною і скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2020 року, винесену державним виконавцем Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - Хорольський РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми)) Музиченком В. О. щодо примусового виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року у справі № 548/205/16-ц згідно з виконавчим листом, виданим Хорольським районним судом Полтавської області від 28 грудня 2018 року № 548/205/16-ц;

- зобов`язати державного виконавця Хорольського РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) Музиченка В. О. усунути порушення (поновити порушене право стягувача) та вжити передбачених чинним законодавством заходів для забезпечення права стягувача на виконання остаточного рішення суду.

Скарга мотивована тим, що 30 червня 2020 року державний виконавець безпідставно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 57993352 щодо примусового виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року у справі № 548/205/16-ц, не впевнившись, чи буде боржником виконуватися рішення суду в подальшому належним чином.

Вважав, що передача йому дитини боржником ОСОБА_2 23 червня 2020 року, 25 червня 2020 року та 27 червня 2020 року не свідчить про належне виконання судового рішення, так як вже в день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження судове рішення в черговий раз виконано не було, що слугувало підставою для відновлення виконавчого провадження 07 липня 2020 року.

В зв`язку з цим, заявник просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2020 року, як незаконну, та зобов`язати державного виконавця поновити порушене право стягувача та вжити передбачених законодавством заходів для забезпечення права стягувача на виконання рішення суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2020 року, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії державного виконавця при винесенні 30 червня 2020 року постанови про закінчення виконавчого провадження були здійсненні відповідно до положень статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні законні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

09 квітня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., ОСОБА_3

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її з Хорольського районного суду Полтавської області.

30 червня 2022 року здійснено повторний автоматизований розподіл у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_3 та справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в ухваленні судового рішення брав суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про обов`язкову участь державного виконавця у судовому засіданні. Суди попередніх інстанцій не врахували висновків, зроблених Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішенні від 24 липня 2018 року у справі «Вишняков проти України» (заява № 25612/12), яка стосувалася тривалого невиконання судових рішень, ухваленими національними судами на користь батька дитини щодо його участі у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Крім того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми частини п`ятої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації Полтавської області, про визначення порядку та способів участі у вихованні малолітньої дитини задоволено частково.

Встановлено порядок та способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- спілкування з дитиною щовівторка та щочетверга з 17-00 год до 19-00 год за місцем проживання позивача;

- спілкування з дитиною щосуботи з 10-00 год до 17-00 год за місцем проживання позивача. У визначені дні спілкування батька і сина дозволено перебування дитини з батьком без присутності матері. У визначені дні спілкування батька і сина дозволено відвідування дитячих майданчиків, парків, стадіонів, культурно-масових та розважальних заходів.

На час ухвалення вказаного рішення ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . У жовтні 2018 року змінила місце проживання та переїхала на постійне місце проживання разом із дитиною за адресою: АДРЕСА_2 .

28 грудня 2018 року Хорольським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист від 23 вересня 2016 року для примусового виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року у справі № 548/205/16-ц (т. 1 а. с. 59).

03 січня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 державним виконавцем Хорольського РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) Музиченком В. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 579933512.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 06 січня 2019 року у справі № 548/205/16-ц зупинено виконавче провадження за вказаним виконавчим листом від 28 грудня 2018 року № 548/205/16-ц до вирішення питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

11 вересня 2019 року державним виконавцем Хорольського РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) Музиченком В. О. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року у справі № 548/205/16-ц визнано виконавчий лист № 548/205/16-ц від 28 грудня 2018 року, виданий Хорольським районним судом Полтавської області про встановлення порядку та способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , таким, що не підлягає виконанню, в частині спілкування з дитиною за місцем проживання позивача ОСОБА_5 та скасовано захід забезпечення заяви у вигляді зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом № 548/205/16 від 28 грудня 2018 року, накладений ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 06 вересня 2019 року.

02 березня 2020 року до Хорольського РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) надійшла постанова Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 548/205/16-ц, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

23 червня 2020 року, 25 червня 2020 року та 27 червня 2020 року на виконання рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року боржник ОСОБА_2 передала стягувачу ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим, державним виконавцем Хорольського РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) Музиченком В. О. 23 червня 2020 року, 25 червня 2020 року та 27 червня 2020 року складено акти про виконання рішення суду, відповідно до яких у визначені судовим рішенням дні та години у присутності державного виконавця боржник ОСОБА_2 передала малолітнього ОСОБА_4 стягувачу ОСОБА_1 (а. с. 28-34)

30 червня 2020 року державний виконавець Хорольського РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) Музиченко В. О. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 57).

01 липня 2020 року до Хорольського РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження ВП № 57993352 у зв`язку з тим, що рішення суду не виконується (а. с. 60, 61).

07 липня 2020 року державний виконавець Хорольського РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) Музиченко В. О. виніс постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 57993352 (а. с. 62).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно зі статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Суд установив, що державний виконавець 23 червня 2020 року, 25 червня 2020 року та 27 червня 2020 року склав акти про виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 листопада 2016 року, відповідно до яких у визначені судовим рішенням дні та години у присутності державного виконавця боржник ОСОБА_2 передала малолітнього ОСОБА_4 стягувачу ОСОБА_1 .

Наведені обставини не заперечувалися заявником.

Таким чином, суди встановили факт виконання боржником судового рішення про встановлення побачення з дитиною.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2020 року винесена із дотриманням вимог статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, стосується ситуації, коли первинно рішення суду реально й фактично виконано, а у подальшому чиняться перешкоди.

Суд установив, що 07 липня 2020 року державний виконавець відновив виконавче провадження ВП № 57993352 на підставі заяви стягувача, яка обґрунтована тим, що рішення суду перестало виконуватися.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про дотримання державним виконавцем встановлених законом вимог до процедури виконання судового рішення про встановлення побачення з дитиною, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зроблені Верховним Судом у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 548/205/16 (провадження № 61-16793св20), в ухвалі від 04 березня 2020 року у справі № 548/205/16-ц (провадження № 61-2960ск20).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Доводи касаційної скарги про те, що в ухвалені судового рішення брав суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід, є безпідставними з огляду на таке.

Із матеріалів справи встановлено, що заявником у суді першої інстанції було подано заяву про відвід судді Старокожка В. П., яка мотивована тим, що існують обставини, які викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Старокожка В. П., а саме ним було ухвалені рішення в інших справах за участі ОСОБА_1 , які на думку останнього, суперечать нормам права та практиці ЄСПЛ.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені частиною першою статті 36 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Оскільки заявником не наведено обґрунтованих підстав для відводу судді Старокожка В. П., доводи заявника про упередженість та необ`єктивність судді нічим не підтверджені та по своїй суті зводяться до припущень, а також враховуючи те, що незгода заявника із рішенням судді в інших справах не може бути підставою для відводу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді та відмовив у її задоволенні.

Доводи щодо розгляду апеляційної скарги без участі державного виконавця Верховний Суд відхиляє, оскільки від Хорольського РВ ДВС Північно-Східного МУ МЮ (м. Суми) надійшло клопотання про розгляд справи в суді апеляційної інстанції без його представника (а. с. 199).Участь у судових засіданнях є правом, а не обов`язком учасників справи, яким вони користуються на власний розсуд.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника на рішення ЄСПЛ від 24 липня 2018 року у справі «Вишняков проти України» (заява № 25612/12), оскільки у цій справі правовідносини між сторонами виникли у період із 2009 по 2016 роки, ЄСПЛ звернув увагу на недостатньо розвиненій національній законодавчій базі у спірних правовідносинах,тоді як норма статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, набула чинності 28 серпня 2018 року, тобто правовідносини у зазначеній справі та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, мають відмінне нормативно-правове регулювання.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але цене може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров