Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 593/98/21

провадження № 61-1444св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів

та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дарморіс Оксаною Маркіянівною, на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року у складі судді Музики Я. М.

та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський архітектурний інститут» (далі - ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут», інститут) про поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що згідно з наказом від 28 серпня 2003 року № 409 її прийнято на роботу до ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» на посаду асистента кафедри.

У зв`язку із внесенням змін до законодавства, що регулює трудові відносини

у закладах вищої освіти, між нею і відповідачем неодноразово укладались контракти про роботу, у тому числі 29 грудня 2017 року строком на три роки

на посаді старшого викладача кафедри енергетики і автоматики.

23 грудня 2020 року директор ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» Жибак М. М. через упереджене ставлення до неї підписав наказ

№ 378-к про припинення з нею трудового договору та звільнення з 29 грудня 2020 року з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

23 грудня 2020 року, до закінчення дії контракту, вона отримала копію наказу

№ 378-к про припинення трудового контракту, в якій не було зазначено дати підписання наказу директором, дати реєстрації наказу. Також наказ не містив посилання на належну норму закону, на підставі якої вона могла бути звільнена

з роботи.

Копію зазначеного наказу у день звільнення з роботи їй не вручено.

Вважаючи, що вона була призначена на посаду за згодою сторін договору, а тому могла бути звільнена лише у разі згоди обох сторін, однак вона такої згоди не давала, наказ про її звільнення всупереч пункту 5.11 контракту було видано до закінчення контракту, ОСОБА_1 просила суд:

1) скасувати наказ № 378-к ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» про припинення з нею трудового договору та її звільнення

з 29 грудня 2020 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту

на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України;

2) скасувати підписаний нею останній контракт із директором ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» в частині строку дії трудового договору;

3) поновити її на роботі у вказаному навчальному закладі з 30 грудня

2020 року на займаній до звільнення посаді;

4) стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції,

з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що трудовий договір

з визначеним строком дії договору між сторонами був укладений за згодою сторін.

Про припинення трудових відносин у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України позивач була вчасно попереджена, і наказ № 378-к виданий згідно з чинним законодавством про працю та не порушує прав позивача.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дарморіс О. М., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року

і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає, що відповідач не довів правомірність її звільнення, а суди залишили

це поза увагою.

На думку особи, яка подає касаційну скаргу, причиною її звільнення стали неприязні стосунки з деканом факультету енергетики та електротехніки

ОСОБА_2 , тому при її звільненні мала місце непряма дискримінація, адже

з іншими працівниками закладу освіти контракти були продовжені.

У касаційній скарзі вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права

і посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме законності звільнення у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору при наявності упередженого ставлення з боку роботодавця.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» зазначає, що її доводи є надуманими, а постановлені у справі судові рішення - законними і обґрунтованими.

Позивач знала про те, що з нею укладено строковий трудовий договір і строк його дії закінчується 29 грудня 2020 року, рішення про припинення з нею трудового договору було прийнято на засіданні кадрової комісії від 21 грудня 2020 року, до того ж дію контракту не продовжено через відсутність у позивача наукового ступеня чи звання.

Доводи касаційної скарги про упередженість та дискримінацію є надуманими, такі доводи належним чином не підтверджені.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 593/98/21, витребувано справу з Бережанського районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» відповідно до наказу від 28 серпня

2003 року № 409 на посаду асистента кафедри.

29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 як особою, обраною за конкурсом,

та ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» укладено контракт № 15, згідно з яким її призначено на посаду старшого викладача кафедри енергетики і автоматики на строк до 29 грудня 2020 року.

23 грудня 2020 року директор ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» видав наказ № 378-к, згідно з яким з 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку із закінченням контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року

№ 434 «Про утворення Бережанського агротехнічного інституту» за пропозицією Міністерства аграрної політики та Національного аграрного університету, погодженою з Міністерством освіти і науки, Міністерством економіки, Міністерством фінансів та Тернопільською обласною державною адміністрацією і Тернопільською обласною радою, утворено Бережанський агротехнічний інститут на базі Бережанського агротехнічного коледжу, який ліквідується.

Цією ж постановою визначено, що Бережанський агротехнічний інститут входить до складу Національного аграрного університету.

Згідно із затвердженим Міністерством освіти і науки України 24 листопада

2015 року Положенням про ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» (далі - Положення), цей заклад створений наказом ректора НУБІП України від 19 червня 2006 року № 390.

Згідно з пунктом 1.6 Положення інститут є відокремленим підрозділом НУБІП України, веде самостійний баланс, наділений частиною майна НУБІП України, має реєстраційні рахунки в Державній казначейській службі України, з питань діяльності Інституту від імені НУБІП України може бути стороною у суді, має гербову печатку, штампи, власні знаки, логотип тощо.

Відповідно до пункту 4.1 Положення директор здійснює безпосереднє управління діяльністю Інститутом відповідно до чинного законодавства України, статуту НУБіП України. Директор призначається на посаду та звільняється

з посади наказом ректора НУБіП України відповідно до статуту НУБІП України, Закону України «Про вищу освіту». Директор інституту діє на підставі довіреності та укладеного з ним контракту.

Пунктом 4.2.8 Положення визначено, що директор приймає на роботу та звільняє з роботи науково-педагогічних та інших працівників інституту.

Згідно з пунктом 6.4 Положення права та обов`язки науково-педагогічних працівників інституту визначаються відповідно до Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту», статуту НУБІП України та цього Положення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У цій справі позивач, звертаючись до суду з позовом про скасування наказу про припинення з нею трудового договору та її звільнення у зв`язку із закінченням строку дії контракту, скасування підписаного нею з директором ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» контракту від 29 грудня

2017 року в частині строку дії трудового договору та поновлення її на роботі, відповідачем у справі визначила ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут».

Суд першої інстанції розглянув справу по суті і в задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Колегія суддів касаційного суду не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем

і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю

і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії

та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Від імені юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, створеної

на підставі положення, має право виступати керівник відокремленого підрозділу, який призначається юридичною особою. Між керівником юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу і юридичною особою, яка

є засновником такого підрозділу, існують відносини представництва, і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи.

Тобто керівники юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, які призначаються юридичною особою, що його створила, діють на підставі довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

Підставою видачі такої довіреності є акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії як відокремленого підрозділу або представництва.

У ЦК України не встановлено спеціальних вимог стосовно довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення

на виконання, у тому числі, процесуального представництва.Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу,

а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.

Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява

не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія

як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами,

не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною

у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства

у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року

у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20).

У цій справі встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що НУБІП України (ідентифікаційний код 00493706) зареєстрований

як юридична особа 06 липня 1995 року. У відомостях про відокремлені підрозділи юридичної особи вказано, зокрема, ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут».

Згідно з Положенням, ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» є відокремленим підрозділом НУБІП України, веде самостійний баланс, наділений частиною майна НУБІП України, має реєстраційні рахунки в Державній казначейській службі України, з питань діяльності інституту може бути стороною у суді від імені НУБІП України, має гербову печатку, штампи, власні знаки, логотип тощо.

Отже, ВП НУБІП України «Бережанський агротехнічний інститут» не може бути відповідачем у цій справі і суди не встановили, що директор цього відокремленого підрозділу діяв у цій справі за довіреністю НУБІП України, матеріали справи відповідної довіреності не містять.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції частково задовольняє касаційну скаргу позивача, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», скасовує рішення судів попередніх інстанцій

та закриває провадження у справі немає підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дарморіс Оксаною Маркіянівною, задовольнити частково.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня

2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1

до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів

та природокористування України «Бережанський архітектурний інститут» про поновлення на роботі закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов