РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року справа № 580/1282/22

17 годин 04 хвилини м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Мельникової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/1282/22

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області (вул. Тараса Карпи, 84, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 40342220) [представники позивача - Олійник Д.С., Шевчук В.В. за довіреністю];

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) [представник відповідача - адвокат Дмитрик С.В. згідно ордера від 08.06.2022 серія СА №1030893]

про стягнення адміністративно-господарського штрафу, прийняв рішення.

14.02.2022 за вх. №7113/22 позивач Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області (11.02.2022 ідентифікатор 2502205293577), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з урахуванням заяви від 07.04.2022 вх. 10612/22, просить: стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України штраф у сумі 408000,00 грн.

Ухвалою від 08.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою 09.05.2022 здійснено перехід із спрощеного провадження до загального, підготовче засідання призначено на 19.05.2022 - відкладено на 09.06.2022 - продовжено строк підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.07.2022, 19.07.2022 - закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.07.2022.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу від 10.03.2021 №379 та направлення на проведення перевірки від 12.03.2021 №358 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Кіровоградській області проведено планову перевірку характеристик продукції у магазині « Склад взуття », реалізацію здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та встановлено введення в обіг продукції (взуття), що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: черевики жіночі лакові «Purlina»; туфлі жіночі «LORETTA»; туфлі жіночі «Jin Lan»; кросівки жіночі «L.fairy»; кросівки жіночі «DAFUYUAN»; туфлі жіночі з хутром «Fortune»; кросівки жіночі «VINTAGE», позаяк на маркуванні взуття відсутня інформація про складові взуття, що має зазначатися відповідно до пунктів 5, 9 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачам від 06.03.2019 №358. 23.02.2021 касир за трудовим договором отримала вимогу про надання документів до 25.03.2021. У день складання акта 25.03.2021 ФОП на місці здійснення торгівлі не було. Протокол від 13.04.2021 №5 про виявлені порушення під час проведення планової перевірки у магазині «Склад взуття» ( вулиця Братська,55 м.Олександрія ) отримала касир ОСОБА_2 . За результатами розгляду справи першим заступником начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області прийнято 8 постанов про накладення штрафу від 23.04.2021 №10,11,12,13,14,15,16,17 відповідно до яких на відповідача був накладений штраф згідно з п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне найменування виявленого порушення щодо характеристик продукції. Позивач зазначає, що відповідач ухилявся від

надання документів та отримання кореспонденції щодо запитуваних документів (за закінченням терміну зберігання), будучи обізнаним про постанови про накладення штрафних санкцій, що отримані відповід

29.06.2022 вх. 18710/22 до суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до суду, відтак просив позовну заяву залишити без розгляду та про тривале неотримання від позивача акта перевірки з додатками. Представник позивача пояснив, що пропустив строк на оскарження постанов і юрист був звільнений (доказів на підтвердження не надано), тому і підстав для зустрічного позову ФОП не вбачав, позаяк йдеться про строк звернення позивача до суду з позовом. У відзиві зазначено про знищення у лютому 2021 товарно-супровідної документації на взуття та договори (виробник з країни Китай) у зв`язку із закінченням терміну зберігання, відповідач не є виробником продукції.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України). Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач, зважаючи на висновок Верховного Суду у справі №826/14908/18 стверджує: суб`єкт господарювання своїм правом на оскарження постанов протягом шести місяців не скористався; бо якби Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області звернулося до суду про стягнення протягом трьох місяців, то суд повернув би позов відповідно до п.8 ч.4 ст.169 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону № 2735-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до суду з даним позовом) рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою. Суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку. Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цією статтею, може бути оскаржено відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Верховний Суд у справі №826/14908/18 розмежував підстави застосування порядку добровільного виконання суб`єктом господарювання рішень і наголосив: право на звернення суб`єкта владних повноважень до суду із позовом про стягнення грошових коштів, що ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, може були реалізоване лише після закінчення строку, встановленого у абзаці 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Порядок та строки стягнення суми штрафу, застосованого на підставі рішень у судовому порядку здійснюється відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві представник позивача стверджує: у Позивача право на звернення до суду щодо стягнення штрафу за постановами виникає після спливу шестимісячного строку, визначеного абз.1 ч.2 ст.122 КАС України.

У добровільному порядку у передбачений чинним законодавством строк відповідач постанови Позивача не виконав.

Сторони по різному визначають день, коли відповідач дізнався про постанови. Відповідач переконаний, що дізнався з дати отримання 23.04.2021 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 (строк звернення на оскарження постанов закінчився 24.10.2021+ 3 місяці до 25.01.2022 право на звернення про стягнення за відсутності добровільної сплати), позивач вважає дату отримання рекомендованої кореспонденції - 12.05.2021+6 місяців право на оскарження постанов відповідачем, починаючи з 13.05.2021 (13.11.2021)+ 3 місяці на звернення до суду про стягнення (до 13.02.2022 - поштове відправлення від 11.02.2022), тобто не йдеться про поважність причин пропуску і поновлення, позаяк строк звернення до суду не пропущений.

Суд відхиляє як непереконливі доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, позаяк відповідач у межах шести місяців до суду постанови про накладення штрафу не оскаржував, позивач в межах трьохмісячного строку (згідно штемпеля пошти 11.02.2022) встановленого ч. 3 статті 122 КАС України звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи підхід учасників щодо обізнаності з певної дати, суд враховує ознаки неналежного способу надіслання лише на електронну адресу з огляду на висновки Верховного Суду у постанові у справі №120/1269/21-а від 18.05.2022, де зазначається, зокрема: направлення копії судового рішення лише на електронну адресу, з урахуванням того, що учасник як суб`єкт владних повноважень не заявляв про необхідність такого направлення, не передбачене процесуальним законодавством. Застосування наслідків вручення судового рішення, можливе за умов беззаперечного встановлення та з`ясування судом дня вручення.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем, представниками відповідачів аргументи/доводи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 10.03.2021 №379 та направлення на проведення перевірки від 12.03.2021 №358 було проведено планову перевірку характеристик продукції у магазині «Склад взуття» (вул. Братська, 55, м. Олександрія, Кіровоградська область), реалізацію взуття споживачам здійснював ФОП відповідач.

22.03.2021 під час перевірки характеристик продукції у магазині «Склад взуття» встановлено, що відповідач є особою, що ввела в обіг продукцію, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: черевики жіночі лакові «Purlina»; туфлі жіночі «LORETTA»; туфлі жіночі «Jin Lan»; кросівки жіночі «L.fairy»; кросівки жіночі «DAFUYUAN»; туфлі жіночі з хутром «Fortune»; кросівки жіночі «VINTAGE» (відсутня інформація про складові взуття, що має зазначатися відповідно до п. 9 Технічного регламенту від 06.03.2019 №358).

За результатом перевірки особі ( ОСОБА_3 касир за трудовим договором), яка перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 у місці торгівлі 23.03.2021 була вручена вимога про надання копій документів (завірені належним чином) щодо черевиків жіночих лакових «Purlina»; туфлів жіночих «LORETTA»; туфлів жіночих «Jin Lan»; кросівок жіночих «L.fairy»; кросівок жіночих «DAFUYUAN»; туфлів жіночих з хутром «Fortune»; кросівок жіночих «VINTAGE», що би встановлювали чи спростовували факт порушення відповідачем Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції», що необхідно надіслати на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_3

24.03.2021 відповідач з електронної адреси НОМЕР_2 на електронну адресу позивача надіслав пояснення, де зазначив що документацію на дане взуття було знищено, позаяк строк зберігання таких документів закінчився. Повідомив, що взуття було придбано у 2017, а договір купівлі взуття укладено 2015, проте у додатках документів не надав, стверджуючи: маркування інколи пошкоджується, тому працівники магазину періодично перекліпсовують товар і наносять маркування повторно.

25.03.2021 за результатами перевірки складено акт перевірки характеристики продукції №20 (а.с.12-13), де встановлено/зафіксоване порушення:

- п. 5,9 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.03.2019 358, а саме: черевики жіночі лакові «Purlina» артикул XL 84-3, ш/к-2300000186154; черевики жіночі зимові, » артикул LL 0973, ш/к-2300000217247, туфлі жіночі «LORETTA» артикул Y25, ш/к-23000006985; туфлі жіночі «Jin Lan» артикул C811-5Д, ш/к-2200000482891; кросівки жіночі «L.fairy» артикул 521-1, ш/к-2300000282979; кросівки жіночі «DAFUYUAN артикул В 1404-3»; туфлі жіночі з хутром «Fortune» арртикул А 700, ш/к-2200000014610; кросівки жіночі «VINTAGE» артикул А 228-4, ш/к 2200000859594, на маркуванні взуття відсутня інформація щодо трьох складових взуття (матеріал верху, підкладка й устілка, підошва). В акті перевірці від 25.03.2021 №20 (початок 22.03.201- завершення 25.03.2021) зазначено про надіслання через відділення поштового зв`язку, позаяк представники позивача пояснили, що ФОП ОСОБА_1 не був на місці здійснення реалізації товару.

13.04.2021 позивачем складений протокол №5 про виявлені порушення вимог Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчових продукті» та вручено касиру ( ОСОБА_2 ) на місці реалізації товару в магазині «Склад взуття» 13.04.2021.

Згідно з постановами від 23.04.2021 №10,11,12,13,14,15,16,17 (а.с. ) до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000 грн), у сумі 408000,00 грн (51000, 00*8) за введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону № 2735-VI.

Постанови були направлені поштою на адресу відповідача та отримані ним 12.05.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Відповідач рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку не оскаржував.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змін, внесених Законом України від 12.12.2019 № 367 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду", що набрав чинності з 26.03.2020, дія Закону про контроль не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції (частина друга статті 2 Закону). Обмеження щодо проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, встановлені Законами України від 17.03.2020 № 530 та № 533, не поширюються на здійснення заходів державного ринкового нагляду (роз`яснення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 13.04.2020 № 3633-06/24466-03). Територіальний орган ринкового нагляду здійснює перевірки характеристик продукції, відповідно до Секторального плану державного ринкового нагляду.

Відповідно до Положення про Держпродспоживслужбу, Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про захист прав споживачів» розгляд звернень заявників відбувається за місцем ймовірного порушення прав скаржника. Підприємець має право на доступ до публічної інформації, звернувшись до Держспоживслужби для отримання документів про підставу перевірки.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Преамбула до Закону № 2735-VI передбачає, що цей Закон встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції. Дія цього Закону відповідно до частини першої статті 2 поширюється на здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті. Якщо технічними регламентами встановлено спеціальні вимоги щодо здійснення ринкового нагляду стосовно конкретних видів продукції, спрямовані на досягнення тих самих цілей, що й положення цього Закону, положення цього Закону застосовуються лише до тих аспектів ринкового нагляду, що не охоплюються такими спеціальними вимогами. Якщо законами України та виданими відповідно до них нормативно-правовими актами встановлено спеціальні вимоги щодо контролю продукції, положення цього Закону застосовуються лише до тих аспектів контролю продукції, які не охоплюються зазначеними спеціальними вимогами (ч. 2 ст. 2 Закону № 2735-VI). Законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів (ч.1 статті 3 Закону № 2735-VI ). Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 11 Закону № 2735-VI з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII установлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару. Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, що застосовуються до такої продукції, є обов`язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та статті 12 цього Закону. Згідно з п. 9 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.03.2019 №358 на маркуванні має зазначатись інформація про матеріал відповідно до додатка 1 до цього Технічного регламенту, що становить не менше 80 відсотків площі верху взуття, підкладки та устілки, а також 80 відсотків об`єму зовнішньої підошви. Якщо немає жодного матеріалу, частка якого би перевищувала 80 відсотків, інформацію належить подавати про два основні матеріали, з яких виготовлено взуття. Інформація про матеріал має наноситись на взуття. Виробник або його уповноважений представник може обрати визначені у додатку 1 до цього Технічного регламенту текстові позначення або піктограми. Маркування згідно з цим Технічним регламентом включає нанесення передбаченої інформації не менш як на одну напівпару з пари взуття. Маркування здійснюється шляхом тиснення, приклеювання, гофрування або прикріплення ярлика. Маркування має бути видимим, добре закріпленим та доступним, а розміри піктограм достатніми для зручності розуміння інформації, зазначеної на маркуванні. Маркування має бути зрозумілим для споживача і не вводити його в оману. Виробник або його уповноважений представник забезпечують маркування взуття і достовірність зазначеної на ньому інформації. Якщо виробник не є резидентом України (та у разі відсутності уповноваженого представника), цей обов`язок покладається на особу, яка вводить в обіг взуття на ринку України. Продавець має переконатися, що взуття, яке він продає, містить маркування, передбачене цим Технічним регламентом.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 44 Закону № 2735-VI до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 5 статті 10 Закону № 2735-VI повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» 02.12.2010 № 2736-VI.

Відповідно з ч. 1, 2, 5, 6 ст. 44 Закону № 2735-VI відповідальність за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України. До особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі, зокрема: введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Адміністративно-господарські санкції накладаються на особу, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, та/або на розповсюджувача за кожну модель, артикул чи партію продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, незалежно від кількості одиниць такої продукції та/або місць її реалізації. Відповідальність за порушення інших вимог цього Закону встановлюється згідно із законом. Справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх компетенції. Суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, зараховуються до Державного бюджету України.

Підставами для скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадові особи органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складають протокол на підставі документів, що містять інформацію про походження продукції та її обіг. Один примірник протоколу вручається фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, чи керівнику юридичної особи або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі ринкового нагляду. Протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду, які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Кожний штраф оформляється окремою постановою. Постанова надсилається суб`єкту господарювання не пізніше наступного робочого дня за днем її оформлення.

Суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

У разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.

Судом встановлено, що примірник постанови про накладення штрафу направлявся позивачем на адресу відповідача рекомендованими поштовими відправленнями, отриманий відповідачем 12.05.2022 індентифікатор поштового відправлення №2500672613264, акт з додатками неодноразово направлявся відповідачеві рекомендованою кореспонденцією (доказів оскарження дій позивача про ненадання публічної інформації матеріали цієї справи не містять), а саме: 25.03.2021 поштова накладна №2800007897905, 18.05.2022 індентифікатор поштового відправлення № 2500672959012, проте не отриманий (за закінченням терміну зберігання), від 18.06.2022 індентифікатор поштового відправлення № 2500673261736 (не вручено з інших причин).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу (Верховний Суд у справі №396/1620/18). У контексті захисту прав споживачів варто врахувати, що у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації) існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли унаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. За загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару (Верховний Суд у справі №927/787/19).

Відповідач постанови позивача до керівника органу ринкового нагляду, та у судовому порядку не оскаржував. ФОП ОСОБА_1 у порушення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (суб`єкти господарювання зобов`язані під час перевірок, надавати на запит органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію) не надав документації щодо походження продукції і документів про дотримання правил маркування.

Знак відповідності технічним регламентам повинен бути єдиним маркуванням, що засвідчує відповідність продукції застосовним вимогам, визначеним у відповідних технічних регламентах, якими передбачене нанесення знака відповідності технічним регламентам. Нанесення на продукцію інших маркувань, знаків або написів, які можуть вводити в оману третіх осіб щодо значення чи форми знака відповідності технічним регламентам, забороняється. Будь-яке інше маркування може бути нанесене на продукцію за умови, що це не вплине негативно на видимість, розбірливість та значення знака відповідності технічним регламентам. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1184 затверджено Правила та умови нанесення знака відповідності технічним регламентам. Згідно Правил № 1184 знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом. Знак відповідності наноситься перед уведенням продукції в обіг. Знак відповідності може супроводжуватися піктограмою або будь-яким іншим знаком, що вказує на особливий ризик або використання. Знак відповідності супроводжується ідентифікаційним номером призначеного органу з оцінки відповідності, якщо такий орган був залучений на етапі контролю виробництва, у форматі UA.TR.YYY або YYY, де: UA - умовне позначення України латинськими літерами; TR - умовне позначення, яке означає, що орган з оцінки відповідності призначено на виконання робіт з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів; YYY - ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності. Ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності наноситься таким органом або за його вказівкою виробником чи уповноваженим представником.

Суд відхиляє як непереконливі твердження відповідача про знищення масиву (без конкретизації форм і строків) документів щодо продукції в обігу для реалізації споживачам.

Предметом заходу була планова перевірка характеристик продукції - взуття без відповідного маркування. Згідно з частинами першою третьою статті 5 Закону № 2736-VI продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством. У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, відповідна продукція вважається безпечною, якщо орган державного ринкового нагляду не доведе, що така продукція є небезпечною. Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його опублікування у друкованому засобі масової інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Згідно з частинами першою, третьою п`ятою статті 12 Закону № 2736-VI встановлено, що якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція може становити ризики за певних умов, він невідкладно приймає рішення про попередження виробником та/або розповсюджувачем споживачів (користувачів) про такі ризики або рішення про вжиття заходів щодо приведення продукції у відповідність із вимогами щодо забезпечення безпечності продукції перед введенням її в обіг на ринку України.

У матеріалах справи є рішення ФОП ОСОБА_1 про вилучення з обігу продукції за результатом планового заходу, що є свідченням правомірності вимог позивача.

Відповідачем у встановлений строк штраф не сплачено. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Позивачем підтверджено достатніми та належними доказами факт несплачених штрафів за індивідуальними актами №10,11,12,13,14,15,16,17, тому суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та належить адміністративно-господарські штрафи стягнути до бюджету за рахунок ФОП, позов задовольнити.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України під час задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таких витрат судом не встановлено.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України у сплату адміністративно-господарського штрафу за постановами Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 23.04.2021 №10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 у сумі 408000,00 (чотириста вісім тисяч) грн.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити учасникам справи.

Учасники справи:

позивач: Головне управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області [вул. Тараса Карпи, 84, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 40342220];

відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ].

Судове рішення складене 25.07.2022.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА