Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 127/12493/22
Провадження № 33/801/534/2022
Категорія: 307
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач: Береговий О. Ю.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю.,
за участі представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Чорної Ольги Михайлівни, розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 173-2 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ 822879 від 11 червня 2022 року, цього ж дня о 22:00 год. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою та не впускав до спільного помешкання, внаслідок чого могла бути завдана шкода її здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КпАП Українита накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170 (сто сімдесят) гривень. Стягнуто з нього судовий збір в сумі 496,20 грн. в дохід держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ 822879 від 11 червня 2022 року, письмовою заявою ОСОБА_2 до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оцінкою ризиків вчинення домашнього насильства від 11 червня 2022 року проведеною поліцейським, довідкою КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» Вінницької обласної ради» №1146 від 12 червня 2022 року про алкогольне сп`яніння легкого ступеню у ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на його думку сама по собі обопільна сварка не є психологічним чи економічним насильством, вчиненим відносно його дружини.
Протокол про адміністративне правопорушення на думку скаржника складений працівником поліції без з`ясування та встановлення всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, також в протоколі відсутні відомості про свідків, та не надані будь-які інші докази.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Чорну О.М., перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
При апеляційному розгляді встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 822879 від 11 червня 2022 року, цього ж дня о 22:00 год. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою та не впускав до спільного помешкання, внаслідок чого могла бути завдана шкода її здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Потерпілою є ОСОБА_2 АДРЕСА_1 .
Даний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
За змістом частин 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав його. Будь-яких зауважень щодо його змісту чи клопотань останній не заявляв. Права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому були роз`яснені. Другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 отримав 11 червня 2022 року, про що свідчить підпис останнього.
Твердження ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складений працівником поліції без з`ясування та встановлення всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та з порушенням вимоги ст.254, 256 КУпАП не заслуговують на увагу, оскільки вказаний процесуальний документ складається лише по відношенню до встановленої особи, винної у вчиненні відповідного правопорушення. В даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення було складено працівником поліції після здійснення перевірки даних та встановлення беззаперечної інформації про вчинення правопорушення саме ОСОБА_1 .
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ст. 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.6 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017, до іншихорганів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать в тому числі і суди.
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобецьпроти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_2 , зокрема, образи нецензурною лайкою та чинення перешкод у допуску до спільного помешкання, внаслідок чого могла бути завдана шкода її здоров`ю повністю доведена зібраними у справі доказами.
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_2 яка подана до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 11 червня 2022 року остання вказала, що просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчиняв відносно неї домашнє насильство психологічного та економічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою та не пускав до оселі чим створив нестерпні умови для проживання (а.с.2).
У письмових поясненнях ОСОБА_2 від 11 червня 2022 року остання пояснила, що цього ж дня ввечері повернувшись із донькою додому о 22:00 год. не змогла потрапити до будинку і перелізши через хвіртку відчинила її, але до будинку потрапити не змогла так як її чоловік зачинився із середини. Через неодноразовий стукіт її чоловік почав виражатись до неї нецензурною лайкою та повідомив, що не впустить до будинку чим створив нестерпні умови для проживання (а.с.3).
Апеляційний суд враховує пояснення надані потерпілою ОСОБА_2 , оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами у справі.
Відповідно до довідки КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» Вінницької обласної ради» №1146 від 12 червня 2022 року, ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Алкотест 6820 0,88%, Алкотест 6820 0,86% (а.с.6).
В матеріалах справи є форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 11 червня 2022 року складеної працівником поліції відносно потерпілої особи ОСОБА_2 (а.с.5).
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Враховуючи викладене вище, безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв по відношенню до дружини дій, які б вказували на вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки висновки місцевого суду про наявність в його діях даного складу адміністративного правопорушення, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наявних у матеріалах справи. Крім того, ОСОБА_1 є особою, що притягується до адміністративної відповідальності, а отже є зацікавленим у розгляді справи.
Доказів на спростування висновків місцевого суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону місцевим судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу дотримані у повній мірі.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий
