ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р. Справа№ 910/14927/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 19.07.2022 року у справі №910/14927/21 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022, повний текст якого складено 18.02.2022

у справі №910/14927/21 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляю самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1.Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 2.Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 2 821 907,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований Покупець» (далі-відповідач) про стягнення 2 821 907,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови Договору №451/01 від 22.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої електроенергії, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 418 415,47 грн, 3% річних - 496 832,35 грн та інфляційні втрати - 1 906 660,02 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» пеню у розмірі 418 415,47 грн, 3% річних у розмірі 496 568,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 864 344,83 грн та судовий збір у розмірі 41 689,93 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги, проте розрахунок 3% річних та інфляційних втрат арифметично є неправильним, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у даній справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права (ст.ст.33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 196 Господарського кодексу України, ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини) та процесуального права (ст.ст.2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, §§ 2-4 Глави 6 «Розгляду справи по суті» ГПК України).

Також скаржник посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно, за наявності відповідного клопотання, не застосовано положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України при вирішенні спору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2022, вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14927/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/14927/21.

24.05.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 відмовлено Державному підприємству "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/14927/21; апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21 залишено без руху; надано Державному підприємству "Гарантований покупець" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 63 492,93 грн.

06.06.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява з доказами сплати судового збору у розмірі 63 492,93 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21 задоволено; поновлено Державному підприємству "Гарантований покупець" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21 до перегляду його в апеляційному порядку; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21 призначено на 19.07.2022 о 10:45 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

21.06.2022 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від представниці позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

24.06.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представниці позивача надійшло клопотання, в якому вона просить надати їй можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2022 у справі №910/14927/21 клопотання представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено.

Треті особи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 19.07.2022, не з`явились, своїх представників не направив та про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.6 ст.120 ГПК України повідомляв третіх осіб про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення копії ухвали суду на наявну в матеріалах справи електронну пошту останніх.

Враховуючи викладене та те, що явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності третіх осіб.

19.07.2022 в судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її.

В свою чергу, представниця позивача заперечила проти вимог апеляційної скарги та підтримала доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 22.07.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) був укладений договір №451/01 (далі - Договір), відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до п.2.3 Договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4 Договору виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у національній валюті України.

Пунктом п. 2.5 Договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробника за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

У п. 7.4 Договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

Матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів того, що Договір у встановленому порядку оспорювався та визнався недійсним чи був розірваним.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору та положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

У ч. 3 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов`язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії «зеленого» тарифу, встановленого Законом України «Про альтернативні джерела енергії».

У відповідності до ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

Згідно з ст.1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Відповідно до п. 1.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, виробник за «зеленим» тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 у справі №910/17369/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021, закрито провадження у справі № 910/17369/20 в частині позовних вимог ТОВ "ЕНЕРДЖІ РЕЙ" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення суми основного боргу в розмірі 234 384, 54 грн. Позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "ЕНЕРДЖІ РЕЙ" суму основного боргу в розмірі 19 250 934,96 грн, 3% річних в розмірі 172 436,06 грн, інфляційні втрати в розмірі 82 979,13 грн пеню в розмірі 695 611,65 грн, штраф в розмірі 1 347 565,45 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 323 242,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У межах розгляду справи №910/17369/20 судом встановлено, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання за актами купівлі-продажу електроенергії за березень-липень 2020, у зв`язку з чим й утворилася заборгованість у загальному розмірі 19 250 934,96 грн. Станом на час розгляду справи відповідач належних і допустимих доказів щодо погашення заборгованості, яка утворилась перед позивачем, суду не надав, у зв`язку із викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню та відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 19 250 934, 96 грн.

В силу положень п.9 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 у справі № 910/17369/20 набрало законної сили, а відтак, встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

З огляду на що відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №451/01 від 22.07.2019 зі сплати коштів за куплену у березні-липні 2020 електроенергію та наявність обов`язку сплатити 19250934,96 грн боргу за вказаний період).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Судом в межах розгляду справи №910/17369/20 було встановлено, що остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач повинен був здійснити після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за березень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902, а відтак, відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за березень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець», враховуючи святкові дні (1 травня 2020 року) в строк до 04.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за квітень 2020 року була затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995, а відтак, відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за квітень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 29.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за травень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211, а тому відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за травень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 26.06.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за червень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 22.07.2020 №1435, а відтак, відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за червень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 24.07.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за липень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 19.08.2020 № 1600, а відтак, відпущена ТОВ «ЕНЕРДЖІ РЕЙ» електроенергія за липень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 21.08.2020.

Так, судом в межах розгляду справи №910/17369/20 було встановлено, що:

- за березень 2020 року було продано 682284,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 3 236 809, 88 грн з ПДВ, відповідачем оплачено 1 510 828, 88 грн, а заборгованість становить 1 725 981, 00 грн;

- за квітень 2020 року було продано 911406,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 4 652 107, 87 грн разом з ПДВ, відповідачем оплачено 223 475,50 грн, а заборгованість становить 4 428 632, 37 грн;

- за травень 2020 року було продано 781132,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 3 987 147, 70 грн разом з ПДВ, відповідачем оплачено 189 379, 30 грн, а заборгованість становить 3 797 768, 40 грн;

- за червень 2020 року було продано 921119,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 4 701 686, 14 грн разом з ПДВ, відповідачем оплачено 180 802, 42 грн, а заборгованість становить 4 520 883, 72 грн;

- за липень 2020 року було продано 914446,000 кВт/год на загальну вартість проданої електроенергії 4 951 176, 42 грн разом з ПДВ, відповідачем оплачено 175 506, 95 грн, а заборгованість становить 4 777 669, 47 грн.

Відтак, зазначеним вище спростовуються доводи відповідача про те, що позивачем не підтверджено настання строку остаточної оплати заборгованості за спірні періоди (березень-липень 2020).

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми коштів, у межах розгляду справи №910/14927/21 не подано до суду.

Посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем встановлено на законодавчому рівні та повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років, колегією суддів також відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Проте, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.

При оцінці вказаних доводів скаржника колегією суддів враховується позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.05.2021 у справі № 910/11830/20, у постанові від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20.

Доводи скаржника про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке, на думку першого, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, не можуть вплинути на результат розгляду даної справи, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та Порядку.

Покликання скаржника на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ДП "Гарантований покупець" від виконання своїх договірних зобов`язань, в тому числі щодо здійснення оплати вартості електроенергії за "зеленим" тарифом, отриманої від позивача.

Посилання відповідача на те, що тарифи, за якими він купує електричну енергію у позивача та інших виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом є значно виші, аніж ті, за яким відповідач далі може продати - не має жодного відношення до спірних правовідношень. Дане питання взагалі не є предметом спору, а виконання зобов`язань за Договором жодним чином не пов`язані із наявністю достатньої кількості грошових коштів на рахунках відповідача або із вартості тарифів, за якими останній може перепродати таку електричну енергію. До того ж, ціноутворення та встановлення тарифів для купівлі-продажу електричної енергії не є компетенцією ані позивача, ані відповідача, а тому незгода або посилання на «несправедливість» в рамках даної господарської справи є недоречним.

Крім того відповідач безпідставно вважає, що він не повинен нести відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем через наявність інших обов`язків перед іншими суб`єктами господарювання за аналогічними правовідносинами.

Більше того, у відповідності до ч.1 ст.96, ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення боржника від відповідальності.

Вказане відповідає практиці Європейського судом з прав людини (рішення у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004).

За таких обставин, факт відсутності фінансування, в т.ч. через наявність інших обов`язків перед іншими суб`єктами господарювання за аналогічними правовідносинами, в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати вартості придбаної електроенергії, оскільки зазначені обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 418 415,47 грн пені, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 418 415,47 грн, яка нарахована за наступні періоди: щодо суми заборгованість за березень 2020 року (1 725 981,00 грн) за період з 01.11.2020 до 02.11.2020; щодо суми заборгованості за квітень 2020 року (4 428 632,37 грн) за період з 01.11.2020 по 29.11.2020; щодо суми заборгованості за травень 2020 року (3 797 768,40 грн) за період з 01.11.2020 по 27.12.2020; щодо суми заборгованості за червень 2020 року (4 520 883,72 грн) за період з 01.11.2020 по 25.01.2021; щодо суми заборгованості за липень 2020 року (4 777 669,47 грн) за період з 01.11.2020 по 22.02.2021.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.

Поряд з цим, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним. Контррозрахунку нарахованої позивачем пені відповідачем не надано.

З огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором та правомірне нарахування позивачем пені у розмірі 418 415,47 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 496 832,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 906 660,02 грн за період з 01.11.2020 по 10.09.2021 на суму заборгованості у розмірі 19 250 934,96 грн.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних та сума боргу щодо якої здійснюється таке нарахування є обґрунтованими, однак, розрахунок арифметично неправильний.

Враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши здійснений судом розрахунок, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині частково та присуджено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 496 568,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 864 344,83 грн.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції безпідставно, за наявності відповідного клопотання, при вирішенні спору не застосовані положення ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних до 1,00 грн.

Так, вказане клопотання обґрунтоване складним економічним становищем відповідача, зокрема, через невиконанням Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» своїх зобов`язань за договорами, укладеними з відповідачем, у зв`язку з чим у відповідача відсутні необхідні суми грошових коштів.

Судом першої інстанції було розглянуто вказане вище клопотання та, за висновками колегії суддів, правомірно визнано останнє необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафних санкцій).

Крім того, позивач і відповідач є рівноправними суб`єктами цивільно-правових відносин, а зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст.74 ГПК України та ст.233 Господарського кодексу України, що вона не бажала вчинення таких порушень, невиконання нею зобов`язань зумовлено винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Проте, відповідач не довів обставин, які мають бути враховані судом, для зменшення розміру неустойки, а інфляційні та 3 проценти річних не мають характеру неустойки і не можуть бути зменшені судом за правилами ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Щодо посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, то викладена у цій постанові правова позиція Верховного Суду не може бути застосована до правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах різні. Так, у справі №902/417/18 однією із позовних вимог була вимога про стягнення з відповідача 3% річних (ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України) за ставкою, збільшеною за умовами укладеного сторонами договору до 40% та 96%, у той час як в межах даної справи розглядається вимога про стягнення з відповідача 3% річних, за вказаною ставкою (3%), яка передбачена законом, а саме ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Тобто, у справі №902/417/18 судом було встановлено наявність виняткових обставин для існування підстав зменшення заявленого до стягнення розміру відсотків річних.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій не доведено наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, тож погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення клопотання.

Відтак, враховуючи в даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам учасникам справи. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/14927/21 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №910/14927/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.07.2022.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов