ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20788/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові, яким просив:

- скасувати наказ Міністерства соціальної політики України від 31 січня 2019 року №127, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2019 року за №176/331447 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2019 рік" в частині затверджених розмірів грошової компенсації продуктів харчування на 2019 рік, зокрема, для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Чернігівської області;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним в частині затверджених розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування в 2019 році, зокрема, для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Чернігівської області;

- скасувати наказ Міністерства соціальної політики України від 22 січня 2020 року №42 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2020 рік", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2020 року за №107/34390, в частині затверджених розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування в 2020 році, зокрема, для постраждалих осіб Чернігівської області;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти нові нормативно-правові акти на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним в частині затверджених розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування в 2020 році, зокрема, для осіб, постраждалих Чернігівської області;

- на час проведення судового розгляду цього адміністративного позову призупинити дію наказу Міністерства соціальної політики України від 22 січня 2020 року №42 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2020 рік", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2020 року за №107/34390 в частині встановлення розмірів та виплати вартості продуктів харчування для постраждалих осіб Чернігівської області - до вирішення спору по суті;

- зобов`язати Міністерство соціальної політики України нарахувати позивачу щомісячну часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (встановивши її у розмірі 50% вартості продуктів для 1 категорії) згідно до пункту 14 статті 20, враховуючи частину третю статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258, відповідно до додатку №4 та №5 як інваліду другої групи, без обмеження строку проведення виплат;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради нараховувати та виплачувати позивачу щомісячну часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановивши її у розмірі 50% вартості продуктів для 1 категорії згідно пункту 14 статті 20, враховуючи частину третю статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258, відповідно до додатку №4 та №5 як інваліду другої групи, без обмеження строку проведення виплат;

- зобов`язати Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації з моменту подання адміністративного позову до суду виконувати розрахунки позивачу щомісячної часткової компенсації вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановивши її у розмірі 50% вартості продуктів для 1 категорії згідно до пункту 14 статті 20, враховуючи частину третю статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258, відповідно до додатку №4 та №5 як інваліду другої групи, без обмеження строку проведення виплат.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням Конституції України, чинного законодавства, Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, норм матеріального права.

Додатково наголосив, що суд приймаючи рішення щодо встановлення справедливого і законного розміру вартості продуктів харчування, повинен був застосувати Конституцію України, положення п. 14 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наказів Мінсоцполітики №127 та №42. Крім того судом першої інстанції проігноровано положення Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та не враховано, що законами України не передбачено обмежень щодо здійснення відповідними органами компенсації вартості продуктів харчування, визначеної на рівні закону.

Міністерство соціальної політики України подало до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року, оскільки розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування затверджуються у межах бюджетних призначень на відповідний рік.

Додатково зазначив, що Мінсоцполітики надавало до Мінфіну пропозиції щодо збільшення видатків на 2019 - 2020 роки на виплату грошової компенсації вартості продуктів харчування, водночас визначені в Законі України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та Законі України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", видатки на захист постраждалих осіб передбачені в розмірі недостатньому для забезпечення виплати компенсацій та різних видів допомоги передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки функції щодо визначення розміру грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до закону покладено на Міністерство соціальної політики України, водночас позивач отримує компенсацію вартості продуктів харчування у розмірах визначених Мінсоцполітики.

Також до суду надійшов відзив Управлінням праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради, відповідно до якого останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки позивачу виплачена грошова компенсація вартості продуктів харчування в розмірі визначеному Міністерством соціальної політики України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до копії посвідчення від 21 лютого 2019 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорія 1.

Головне управління статистики у Чернігівській області листом від 19 червня 2020 року №05-11/1717-20 на запит позивача надало середні роздрібні ціни (включаючи міські ринки) на продовольчі товари в Чернігівській області в жовтні-грудні 2018 та 2019 роках.

Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації листом від 30 липня 2020 року №01-10/294-10 на звернення позивача щодо здійснення перерахунку грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до п. 14 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 повідомлено, що Департамент не наділений повноваженнями проводити будь-які розрахунки або перерахунки компенсаційних витрат; відповідно до наказу Мінсоцполітики від 31 січня 2019 року №127 та наказу від 22 січня 2020 року №22, розміри зазначеної компенсації в Чернігівській області становлять для постраждалих громадян категорії 1 - 398,40 грн.; вказаним Порядком не передбачено, що виплата компенсації та допомоги певних видів, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради листом від 03 серпня 2020 року №07/8088 за наслідками розгляду звернення позивача повідомило, що функції визначення розміру грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до чинного законодавства покладено на Мінсоцполітики, а розмір компенсації закріплюється в наказах Мінсоцполітики. Наказами від 31 січня 2019 року №127 та від 22 січня 2020 року №42 встановлено та затверджено розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на 2019 та 2020 роки, зокрема, для постраждалих громадян, віднесених до 1 категорії у Чернігівській області передбачено виплату компенсації у розмірі 398,40 грн щомісячно.

Вважаючи протиправними оскаржувані накази позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Мінсоцполітики, встановлюючи розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2019 та 2020 роки, не мало правових підстав для їх визначення поза межами видатків державного бюджету на відповідні цілі у розмірах інших, ніж передбачено у Законі України "Про державний бюджет України".

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень правління Фонду соціального страхування, державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахування) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду України з Фондом соціального страхування, у сфері гуманітарної допомоги (п. 1).

Згідно з ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Пунктом 14 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 28 лютого 1991 року №796-XII передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, надається гарантоване державою забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" роз`яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов`язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб`єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Згідно з п. 9 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (далі - Порядок № 936) Мінсоцполітики в місячний строк після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік визначає з урахуванням розроблених МОЗ фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 (258-92-п) "Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ЗП України, 1992 р., N 10, ст. 236), і даних Держстату щодо середніх цін на продукти харчування, що склалися в регіонах за попередні три місяці, в розрізі областей та м. Києва розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до Закону для громадян, що належать до категорій 1 і 2.

Відповідно до абз. 4 п. 13-2 Порядку №936 передбачено, що видатки здійснюються в межах бюджетних призначень, передбачених головному розпоряднику бюджетних коштів у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначив, що зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Функції з визначення розміру грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" покладено на Міністерство соціальної політики України.

Наказами Міністерства соціальної політики від 31 січня 2019 року №127, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2019 року за №176/331447 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2019 рік" та від 22 січня 2020 року №42 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2020 рік" встановлено розмір грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорій 1 і 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2019 та 2020 рік для Чернігівської області 398,40 грн. щомісячно.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" збільшення видатків на реалізацію положень п. 14 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено не було, а тому Мінсоцполітики, як головний розпорядник коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розраховувало розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2019 та 2020 роки, що встановлені оскаржуваними наказами, виключно в межах бюджетних призначень.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, Міністерство соціальної політики України, встановлюючи розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2019 та 2020 роки, не мало правових підстав для їх визначення поза межами видатків державного бюджету на відповідні цілі у розмірах інших, ніж передбачено у Законі України "Про державний бюджет України".

Відповідно до Порядку №936 визначено, що головним розпорядником коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Мінсоцполітики (п. 1).

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів (п. 2).

Виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом (796-12), проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме: компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування - громадянам, що належать до першої та другої категорії постраждалих відповідно до пункту 14 частини першої статті 20, пункту 6 частини першої статті 21 Закону (796-12), за нормами, встановленими МОЗ (пп. 3 п. 4).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, як розпорядник бюджетних коштів другого рівня здійснює розподіл бюджетних призначень між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та не здійснює соціальні виплати постраждалим громадянам, не має реєстраційних рахунків для обліку коштів для здійснення виплат громадянам, не наділений повноваженнями визначати розміри, нараховувати та виплачувати щомісячну компенсацію на продукти харчування.

Мінсоцполітики як головний розпорядник коштів за бюджетною програмок) КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - бюджетна програма КПКВК 2501200) забезпечує здійснення процесу соціальних виплат відповідно до затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік бюджетних призначень.

Як вбачається з матеріалів справи Міністерством соціальної політики України було надано Міністерству фінансів України пропозиції щодо збільшення обсягу видатків на 2019 рік за бюджетною програмою КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до 4,8 млрд грн, з них 2,7 млрд грн - на виплату грошової компенсації вартості продуктів харчування, проте, збільшення видатків за вказаною бюджетною програмою не передбачено, про що зазначено відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до додатку №3 до Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" за бюджетною програмою КПКВК 2501200 було передбачено видатки у обсязі 2 335 422,0 грн із запропонованих 4,8 млрд грн.

Також, Міністерством соціальної політики України було надано Міністерству фінансів України пропозиції щодо збільшення обсягу видатків на 2020 рік за бюджетною програмою КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до 5,4 млрд грн., з них 2,8 млрд грн. - на виплату грошової компенсації вартості продуктів харчування, проте, збільшення видатків за вказаною бюджетною програмою не передбачено, про що зазначено у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до додатку №3 до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" за бюджетною програмою КПКВК 2501200 було передбачено видатки у обсязі 1 357 307,0 грн. із запропонованих 5,4 млрд грн., тобто, менше, ніж за попередній рік.

Оскільки зазначений обсяг видатків не надав можливості підвищити розмір грошової компенсації вартості продуктів харчування, Мінсоцполітики оскаржуваними наказами від 31 січня 2019 року №127 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2019 рік" та від 22 січня 2020 року №42 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2020 рік" встановив розмір грошової компенсації продуктів харчування на 2019 та 2020 роки, зокрема, для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Чернігівської області, у сумі 398,40 грн.

Таким чином, оскільки оскаржувані накази відповідають вимогам Порядку №936 та чинному законодавству України, підстави для їх скасування відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням Конституції України, чинного законодавства України та норм матеріального права є помилковими.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку