ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року

м. Київ

Cправа № 920/821/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": Маківського О. В.,

Офісу Генерального прокурора: Скрипки М. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021

у складі колегії суддів: Зубець Л. П. - головуючої, Алданової С. О., Мартюк А. І.

та рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2021

у складі судді Резніченко О. Ю.

у справі за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області

до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 2 802 056,48 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Держекоінспекцією проведений плановий захід державного нагляду (контролю) дотримання підрозділами Облавтодору вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в ході якої виявлено факти здійснення виробничою базою та асфальтобетонними заводами відповідача викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від організованих та неорганізованих стаціонарних джерел без дозволу на їх викиди за результатом чого складено акт перевірки та здійснено розрахунок заподіяних державі збитків, які він не оплатив.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, стягнув з Облавтодору заподіяні державі збитки, дійшовши висновку, що відповідач не вжив заходів щодо своєчасного отримання дозволів на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин та продовжив їх викид після закінчення строку дії попередніх дозволів чим завдав державі збитки внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:

- чи необхідно суб`єктам господарювання отримувати дозвіл на викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин неорганізованими стаціонарними джерелами?

- чи є підставою для стягнення збитків за порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин неорганізованими стаціонарними джерелами без дозволу на викид таких речовин?

- який порядок відшкодування таких збитків, їх розмір?

4. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря неорганізованими стаціонарними джерелами та наявність підстав для стягнення збитків з Облавтодору, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача

5. 12.10.2018 заступник керівника Сумської місцевої прокуратури, назву якої в ході розгляду справи було змінено на Окружна прокуратура міста Суми (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області (далі - ДЕІ у Сумській області позивач) до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", відповідач, скаржник) про стягнення 2 802 056,48 грн збитків.

6. Позовні вимоги прокурора мотивовані заподіянням ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" державі збитків внаслідок порушення ним законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме: здійснення виробничими підрозділами відповідача у період з 12.11.2013 по 25.03.2016, з 12.11.2013 по 03.12.2015, з 05.04.2016 по 10.02.2017 викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди таких речовин в атмосферне повітря.

7. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої позовної заяви прокурором, зокрема, визначено приписи статей 6, 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 149, 151 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 5, 16, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

8. Відповідач щодо позову заперечує зазначаючи, зокрема, що станом момент проведення перевірки у його філій були в наявності дозволи на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, оскільки на момент виявлення правопорушень такі порушення вже були усунені шляхом отриманням дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - 03.12.2015, 25.03.2016 та 10.02.2017. Тому враховуючи, що виявлення правопорушення відбулося після його усунення, юридичні підстави для застосування до відповідача відповідальності за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел відсутні, адже час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення правопорушення до моменту його усунення. До того ж, виробничі підрозділи відповідача мали дозволи на викид забруднюючих речовин, строк дії яких повинен бути автоматично продовжений на підставі Закону України від 09.04.2014 № 1193-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру", яким внесено зміни до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" щодо збільшення строку дії дозволів. Окрім того, відповідач зазначає про неможливість стягнення збитків на підставі підзаконного акту - наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" (далі - Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду), оскільки спірні правовідносини мають регулюватися нормами статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. ДЕІ у Сумській області в період з 21.11.2017 по 04.12.2017 проведений плановий захід державного нагляду щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів за результатами чого встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства у діяльності його виробничих підрозділів, а саме:

- з 12.11.2013 по 25.03.2016 здійснення виробничою базою відповідача (адреса: м. Суми, вул. Білопільське шосе, 28) викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що спричинило шкоду в сумі 151 984,26 грн;

- з 12.11.2013 по 03.12.2015 здійснення заводом відповідача (адреса: Сумський район, смт Степанівка) викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що спричинило шкоду в сумі 1 004 023,52 грн;

- з 05.04.2016 по 10.02.2017 здійснення заводом Сумський райавтодор відповідача (адреса: Сумський район, смт Степанівка) викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що спричинило шкоду в сумі 1 646 048,70 грн.

10. За наслідком виявлених порушень позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду) здійснені відповідні розрахунки збитків.

11. ДЕІ у Сумській області протягом травня-вересня 2018 року направляла на адресу ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" претензії із вимогами сплати заподіяних державі збитків, які відповідачем не були задоволені.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. 13.07.2021 Господарський суд Сумської області прийняв рішення у справі № 920/821/18, яким позов прокурора про стягнення з ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 2 802 056,48 грн збитків задовольнив повністю. Стягнув з ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України":

- 151 984,26 грн збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених виробничою базою філії "Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за період з 12.11.2013 по 25.03.2016;

- 1 004 023,52 грн збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених асфальтобетонним заводом філії "Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за період часу з 12.11.2013 по 03.12.2015;

- 1 646 048,70 грн збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснених асфальтобетонним заводом філії "Сумський райавтодор" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за період з 05.04.2016 по 10.02.2017;

- 42 030,85 грн судового збору на користь Сумської обласної прокуратури.

13. Суд першої інстанції врахував, що відповідач як суб`єкт господарювання не вжив заходів задля своєчасного отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та продовжив здійснення викидів забруднюючих речовин після закінчення строку дії попередніх дозволів, що свідчить про наявність протиправної поведінки, внаслідок якої державі завдано збитки.

14. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що здійснений позивачем розрахунок заподіяних збитків відповідає вимогам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду).

15. Також, суд першої інстанції зауважив про те, що між протиправною поведінкою відповідача (несвоєчасним отриманням дозволів та здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без таких дозволів) та спричиненими у зв`язку із цим збитками наявний причинно-наслідковий зв`язок.

16. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення 2 802 056,48 грн збитків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

17. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.11.2021 рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2021 у справі № 920/821/18 залишив без змін.

18. Апеляційний господарський суд врахував, що учасниками справи не заперечується необхідність отримання відповідачем дозволів на виконання вимог статей 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", які на момент перевірки у відповідача були відсутні.

19. Також, суд апеляційної інстанції визнав вірним розрахунок заявлених до стягнення збитків за визначений період як такий, що здійснений позивачем з урахуванням норм чинного законодавства.

20. Окрім того, апеляційний господарський суд за наслідком аналізу приписів частини п`ятої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" зазначив, що здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може здійснюватися лише після отримання дозволу, оскільки наведена норма не передбачає будь-яких виключень з цього правила.

21. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення збитків заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

22. 04.01.2022 ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2021, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Рух касаційної скарги

23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 920/821/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.01.2022..

24. Ухвалою від 25.01.2022 Верховний Суд задовольнив клопотання відповідача та поновив йому пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 920/821/18 за касаційною скаргою відповідача; призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 24.02.2022; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.02.2022.

25. 24.02.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Банаська О. О. у період з 15.02.2022 до 25.02.2022.

26. Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

27. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

28. Відповідно до наказу Голови Верховного Суду від 02.03.2022 № 29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану" з 02.03.2022 встановлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану та запроваджено організаційні заходи, згідно яких тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду; встановлено, що судді Верховного Суду здійснюють свої повноваження дистанційно.

29. Наказом Голови Верховного Суду від 29.03.2022 № 33/0/8-22 "Про припинення здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно" припинено здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно.

30. 12.04.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою призначив розгляд скарги позивача на 02.06.2022; довів до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

31. У судове засідання 02.06.2022 з`явилися прокурор та представник відповідача (скаржника), які надали пояснення у справі.

32. Позивач своєї явки в судове засідання не забезпечив. Будь-яких заяв, клопотань від позивача щодо неможливості ним забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надходило.

33. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

34. Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 12.04.2022 обов`язковою не визнавалась про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини ухвали суду. До того ж у пункті 6 резолютивної частини ухвали учасників справи було повідомлено про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо).

35. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України")

36. ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зазначаючи, зокрема таке:

- чинним законодавством не передбачено відповідальності за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, дозвіл на викиди з яких не видається (норми викиду не встановляються);

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що позивачем безпідставно нарахована шкода за здійснення викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин неорганізованими стаціонарними джерелами;

- для неорганізованих стаціонарних джерел нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин не встановлюються;

- суди неправильно застосували норми статті 68 Закону України "Про захист навколишнього природного середовища", статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Законом не передбачено видачу та отримання дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря з неорганізованих стаціонарних джерел.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи прокурора

37. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу не погоджується із доводами касаційної скарги відповідача та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, зазначаючи, зокрема, що діюче законодавство не має окремого розмежування визначення термінів неорганізоване/організоване стаціонарне джерело викидів. Окрім того, сам відповідач надав позивачу інформацію про часи роботи стаціонарних джерел викидів, до якої були включені всі джерела викидів. Тож суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідили обставини справи та надали їм належну оцінку відповідно до вимог ГПК України, внаслідок чого постановили законі та обґрунтовані рішення у справі.

Доводи ДЕІ у Сумській області

38. ДЕІ у Сумській області у відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити оскаржені рішення судів попередніх інстанцій без змін, зазначаючи, що в Податковому кодексі України (далі - ПК України) закріплено лише поняття стаціонарного джерела забруднення, а діюче законодавство на разі не має нормативно-правового акту, який би містив визначення неорганізоване стаціонарне джерело викидів. Водночас позивач здійснив нарахування відповідачу збитків за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин саме із стаціонарних джерел викидів та відповідач отримував дозволи на викиди саме для стаціонарних джерел викидів, відсутність яких зумовила нарахування відповідних збитків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

39. Вирішуючи наведені в пункті 3 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо необхідності суб`єктам господарювання отримувати дозвіл на викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин неорганізованими стаціонарними джерелами

40. За частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

41. Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (частина перша статі 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

42. Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

43. Згідно преамбули Закону України "Про охорону атмосферного повітря" атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

44. За статтею 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

45. Відповідно до абзаців другого, третього, п`ятого частини першої статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

46. Згідно із частиною другою статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

47. Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

48. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого, зокрема, суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (частина шоста статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

49. За приписами абзаців п`ятого, шостого, тринадцятого статті 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викидом є надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

50. Системне тлумачення абзацу другого частини першої статті 10, частин п`ятої - шостої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що суб`єкти господарювання (незалежно від їх групи) можуть здійснюватися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами лише за наявності в них дозволу, виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади.

51. Тобто законодавцем встановлено обов`язок суб`єктів господарювання (незалежно від їх групи) отримувати дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

52. Тому для оцінки наявності в суб`єкта господарювання такого обов`язку під час здійснення ним діяльності, яка пов`язана викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря важливим є з`ясування природи дійсного змісту вжитого законодавцем у наведених нормах поняття, яке вміщує в собі "стаціонарне джерело викидів (забруднення)".

53. Аналіз змісту положень Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" свідчить, що законодавець при конструюванні правових норм цих законів так чи інакше текстуально використовує поняття "стаціонарне джерело". Проте в наведених законах відсутнє визначення такого об`єкта викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря як стаціонарне джерело.

54. Натомість поняття стаціонарного джерела забруднення розкрито у підпункті 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із яким стаціонарне джерело забруднення це - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти.

55. Подібне визначення стаціонарного джерела забруднення атмосфери закріплено в підпункті 1.14.5. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 № 7 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15.03.1995 за № 1/597 (далі - Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин № 7, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким стаціонарним джерелом забруднення атмосфери визначено підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

56. Системний аналіз наведених положень підпункту 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 ПК України, підпункту 1.14.5. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин № 7 свідчить, що під стаціонарним джерелом викидів (забруднення) слід розуміти нерухомий об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка тощо), що зберігає свої просторові координати протягом певного часу та здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

57. Таким об`єктом не обов`язково є об`єкт нерухомості, оскільки ним може бути і рухомий об`єкт (агрегат, установка тощо), адже диспозиція наведених положень не виключає можливості згодом переміщення цього об`єкту в просторі, визначаючи головною його ознакою - 1) збереження своїх просторових координат протягом певного часу та 2) здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

58. Чинне законодавство не містить окремого визначення стаціонарного джерела викидів (забруднення) як організованого так і неорганізованого. Водночас нормативно закріплений поділ викидів забруднюючих речовин за своїм характером (видами) на: організовані та неорганізовані викиди.

59. Відповідно до підпункту 1.14.10 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин № 7 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організований викид - викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, труби, аераційні ліхтарі та інші споруди.

60. Неорганізований викид - викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилевої суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами (підпункт 1.14.11 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин № 7 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

61. Такі ж визначення організованих та неорганізованих викидів наведено в Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду).

62. Звідси, організованим стаціонарним джерелом викидів є стаціонарне джерело викидів, яке здійснює викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря через спеціально споруджені газоходи, труби, інші споруди, тоді як неорганізованим стаціонарним джерелом викидів - стаціонарне джерело викидів, яке здійснює викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря не оснащене спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами, іншими спорудами.

63. Тож поняття стаціонарні джерела викидів (забруднення) об`єднує в собі як організовані так неорганізовані джерела викидів, адже головною кваліфікуючою ознакою цих джерел є їх стаціонарність, тоді як організованість/неорганізованість є ознакою диференційованості поділу в залежності від характеру (видів) викиду забруднюючих речовин в атмосферу здійснених джерелом викиду.

64. Оскільки визначення стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин охоплює собою як організовані так неорганізовані джерела, то відповідно дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря має отримуватися як для організованих так і для неорганізованих джерел викидів.

65. Ураховуючи наведене, в суб`єктів господарювання для здійснення викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин неорганізованими стаціонарними джерелами має бути наявний дозвіл, виданий спеціально уповноваженим органом виконавчої влади на викид таких речовин в атмосферу.

Щодо наявності підстав для стягнення збитків за порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин неорганізованими стаціонарними джерелами без дозволу на викид таких речовин

66. Відповідно до пункту 1 частини другої, частини третьої статті 11 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

67. Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

68. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

69. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено статтею 1166 ЦК України.

70. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

71. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

72. Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

73. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

74. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

75. Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі 922/3414/19).

76. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

77. Грошовим виразом майнової шкоди є збитки.

78. У справі, яка переглядається для покладення на відповідача збитків необхідним є з`ясування дотримання ним умов викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

79. За частиною першою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

80. Пунктом "є" частини другої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

81. Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (підпункт 2.1.2. пункту 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду).

82. Відповідно до пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 (далі - Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 302 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - є офіційним документом, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

83. Пунктом 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 302 визначено, що для отримання дозволу суб`єкт господарювання, зокрема, готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання.

84. Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел (пункт 1.4 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин № 7).

85. За пунктами 2.4.3, 2.5.1 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин № 7 кількісна та якісна характеристики джерел утворення надаються на основі прямих вимірювань забруднюючих речовин, проектних даних або технологічного регламенту. В розділі характеристика джерел викидів забруднюючих речовин надаються параметри джерел викидів, потужність та інші відомості у відповідності з додатком № 2 (таблиця 2.2.).

86. Згідно із пунктом 2.9 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 № 108 (далі - Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів № 108 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у відомостях щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами наводяться дані, які готуються на підставі звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві.

87. Відповідно до абзацу першого пункту 2.12 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів № 108 з метою затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел проводиться аналіз відповідності фактичних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до встановлених нормативів на викиди, в тому числі технологічних нормативів, відповідно до законодавства України.

88. Для неорганізованих стаціонарних джерел нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин не встановлюються. Регулювання викидів від цих джерел здійснюється шляхом встановлення вимог (абзац третій пункту 2.12 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів № 108).

89. Отже для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря неорганізованими стаціонарними джерелами інвентаризація таких джерел викидів має містити їх характеристики в залежності від яких до цих джерел встановляються вимоги щодо здійснення ними викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

90. І це цілком очевидно, адже неорганізовані стаціонарні джерела викидів самі по собі не мають попередньо визначених ідентифікуючих параметрів, які дозволяють встановити для них відповідні нормативи викидів, оскільки в кожному конкретному випадку вони є індивідуальними за своїми характеристиками притаманними такому джерелу.

91. За таких умов, віднесення стаціонарного джерела до організованого та неорганізованого має наслідком лише відмінності регулювання викидів забруднюючої речовини в атмосферу такими джерелами, що зумовлено різницею їх природи, але жодним чином не нівелює, з урахуванням віднесення неорганізованих джерел до стаціонарних, необхідність отримання дозволу на право здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря таким джерелом викидів.

92. Тому безпідставними є доводи скаржника щодо відсутності підстав для видачі дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря для неорганізованих стаціонарних джерел викидів, мотивовані із посиланням на абзац третій пункту 2.12 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів № 108 тим, що для тих джерел не встановлені нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, адже невстановлення таких норматив не звільняє суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на здійснення неорганізованими стаціонарним джерелами викиду забруднюючих речовин в атмосферу, регулювання яких здійснюються шляхом встановлення вимог до цих джерел.

93. Згідно із частиною першою статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно із законом.

94. Ураховуючи наведене, відсутність у суб`єктів господарювання дозволу на викиди стаціонарними джерелами викидів (як організованими так і неорганізованими) забруднюючих речовин в атмосферне повітря свідчить про порушення нормативно визначених умов викидів таких речовин в атмосферу, зокрема абзацу другого частини першої статті 10, частин п`ятої - шостої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та є протиправною формою поведінки в результаті якої завдано шкоду навколишньому природному середовищу, одним із природних ресурсів якого є атмосферне повітря.

Щодо порядку відшкодування збитків, їх розміру

95. Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

96. За статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

97. Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання визначений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду).

98. У широкому розумінні термін "закон", як і термін "законодавство", включає в себе закони, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади (див. рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001).

99. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 була затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 № 639 після того, як Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (в тому числі його стаття 34), був викладений в новій редакції згідно із Законом України від 21.06.2001 № 2556-III. Зазначений наказ про затвердження Методики був виданий саме на виконання цього закону. Отже, він і є тим самим нормативним актом, про який йдеться у статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" і який підлягає застосуванню. При цьому цей наказ не визнаний незаконним, не скасований ні в судовому, ні в іншому порядку, а отже є чинним (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/719/21).

100. Окрім того, суд враховує, що визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 було предметом оскарження у справі № 826/3820/18, в якій у постанові від 21.10.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, з-поміж іншого, дійшов висновку, що визнання такого наказу протиправним та нечинним призводить до звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності у зв`язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв`язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище (див. також висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 920/266/19).

101. Тому наведена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 підлягає застосуванню до спірних правовідносин для визначення та розрахунку збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання, якими, як зазначалося вище є як організовані так і неорганізовані стаціонарні джерела викидів.

102. Як зазначалося вище, пунктом 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 до наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря віднесено, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди таких речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

103. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами (пункт 2.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду).

104. За підпунктом 2.7.1 пункту 2.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду) розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання.

105. Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря врегульований розділом 3 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду).

106. Згідно з пунктом 3.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду) розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії)); даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря); результатами інструментально-лабораторних вимірювань; методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

107. Аналіз змісту пункту 3.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 свідчить, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду, без відповідного дозволу, може проводитися із використанням одного з наведених (або декількох, враховуючи зміст цього пункту Методики таких обмежень не містить) способів визначення маси викидів забруднюючих речовин, які застосовуються в залежності від характеру викидів здійснених такими джерелами без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

108. Тож розрахунок маси наднормативного викиду стаціонарним джерелом без відповідного дозволу забруднюючої речовини в атмосферне повітря, здійснений за характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання узгоджується із пунктом 3.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду).

109. Відповідно до пункту 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду) час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

110. За частиною першою статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

111. Ураховуючи наведене, збитки, завдані державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема викидів стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

112. За цих умов наявність дозволу у суб`єкта господарювання на момент здійснення перевірки не виключає обов`язку правопорушника відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 903/744/16, від 22.05.2018 у справі № 910/15305/17, від 18.03.2019 у справі № 910/23296/17, від 16.12.2021 у справі № 920/266/19).

Щодо суті касаційної скарги та наявності підстав для стягнення збитків з відповідача

113. У справі, яка переглядається суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 21.11.2017 по 04.12.2017 позивачем була проведений захід державного нагляду щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища за результатами чого встановлено здійснення виробничою базою відповідача з 12.11.2013 по 25.03.2016, заводом відповідача з 12.11.2013 по 03.12.2015 та заводом Сумський райавтодор відповідача з 05.04.2016 по 10.02.2017 викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел за відсутності відповідного дозволу, виданого спеціалізованим органом виконавчої влади.

114. Суди встановили, що за наслідком виявлених порушень позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 (в редакції, чинній на момент проведення заходу державного нагляду) здійснені розрахунки розміру відшкодування збитків.

115. Також апеляційний господарський суд врахував, що позивачем було здійснено нарахування збитків за викиди саме зі стаціонарних джерел викидів. При цьому, сам відповідач надав позивачу інформацію про часи роботи стаціонарних джерел викидів, до якої були включені всі джерела викидів, у тому числі і ті, які він вважає неорганізованими.

116. Як встановили суди попередніх інстанцій, наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що виробничими підрозділами відповідача дозволи були отримані: виробничою базою відповідача - з 25.03.2016, заводом відповідача - з 03.12.2015, заводом Сумський райавтодор відповідача - з 10.02.2017.

117. Проте отримання відповідачем відповідних дозволів не виключає обов`язку відповідача відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди. Відповідач повинен був усвідомлювати наслідки невчасного звернення за відповідним дозволам та повинен був завчасно вчинити дії з метою отримання відповідного дозволу з метою уникнення негативних наслідків у вигляді стягнення збитків за понаднормові викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря (аналогічний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 920/266/19).).

118. Отже із установлених судами обставин справи вбачається порушення відповідачем природоохоронного законодавства, а саме здійснення виробничою базою відповідача з 12.11.2013 по 25.03.2016, заводом відповідача з 12.11.2013 по 03.12.2015 та заводом Сумський райавтодор відповідача з 05.04.2016 по 10.02.2017 викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу спеціально уповноваженого органу, що виявлено перевіркою ДЕІ у Сумській області та зафіксовано в акті перевірки.

119. Недотримання відповідачем нормативно визначених умов викидів забруднюючих речовин в атмосферу, зокрема вимог абзацу другого частини першої статті 10, частин п`ятої - шостої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є протиправною формою поведінки, яка полягає у здійсненні викиду забруднюючих речовин із стаціонарних джерел за відсутності дозволу.

120. Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, одним із природних ресурсів якого є атмосферне повітря. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконанням ним однієї з обов`язкових умов здійснення діяльності стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферу лише за наявності дозволу виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади.

121. Вина відповідача у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дотримання вимог статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" ним не спростована, адже він як суб`єкт господарювання не виконав свого обов`язку щодо своєчасного отримання дозволу на викид стаціонарним джерелами забруднюючих речовин в атмосферу.

122. Тож відповідач як суб`єкт господарювання несе цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства.

123. Ураховуючи наведене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, необхідного для стягнення збитків.

124. За таких обставин суди попередніх інстанцій правомірно визнали вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок порушення ним вимог законодавства про охорону навколишнього середовища обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в загальній сумі 2 802 056,48 грн.

125. Доводи скаржника, які в цілому зводяться до відсутності підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді збитків з огляду на невстановлення законом вимог видачі дозволів для здійснення викидів неорганізованими стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферу судом відхиляються як безпідставні з огляду на наведені вище висновки суду щодо віднесення таких джерел викидів до стаціонарних та встановлені судами обставини справи належності джерел викидів відповідача до стаціонарних на підтвердження чого ним надано інформацію про часи роботи цих джерел, яка є одним із засобів отримання необхідної інформації для розрахунку маси наднормативного викиду, здійсненого без відповідного дозволу (див. висновки, викладенні у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 920/266/19, від 04.05.2022 у справі № 922/3228/20).

126. Так само безпідставним є посилання скаржника в касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2011 у справі № 17/2322, оскільки за частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

127. Частиною другою статті 309 ГПК України визначено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

128. З урахуванням наведеного суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову прокурора в повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

129. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

130. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

131. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржені судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

132. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

133. Системний аналіз положень підпункту 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 ПК України, підпункту 1.14.5. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин № 7 свідчить, що під стаціонарним джерелом викидів (забруднення) слід розуміти нерухомий об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка тощо), що зберігає свої просторові координати протягом певного часу та здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Таким об`єктом не обов`язково є об`єкт нерухомості, оскільки ним може бути і рухомий об`єкт (агрегат, установка тощо), адже диспозиція наведених положень не виключає можливості згодом переміщення цього об`єкту в просторі, визначаючи головною його ознакою - 1) збереження своїх просторових координат протягом певного часу та 2) здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

134. Поняття стаціонарні джерела викидів (забруднення) охоплює собою як організовані так неорганізовані джерела викидів, адже головною кваліфікуючою ознакою цих джерел є їх стаціонарність, тоді як організованість/неорганізованість є ознакою диференційованості поділу в залежності від характеру (видів) викиду забруднюючих речовин в атмосферу здійснених джерелом викиду.

135. Віднесення стаціонарного джерела до організованого та неорганізованого має наслідком лише відмінності регулювання викидів забруднюючої речовини в атмосферу такими джерелами, що зумовлено різницею їх природи, але жодним чином не нівелює, з урахуванням віднесення неорганізованих джерел до стаціонарних, необхідність отримання дозволу на право здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря як для організованих так і для неорганізованих джерел викидів.

136. Для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря неорганізованими стаціонарними джерелами інвентаризація таких джерел викидів має містити їх характеристики в залежності від яких до цих джерел встановляються вимоги щодо здійснення ними викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки неорганізовані стаціонарні джерела викидів самі по собі не мають попередньо визначених ідентифікуючих параметрів, які дозволяють встановити для них відповідні нормативи викидів.

137. Відсутність у суб`єктів господарювання дозволу на викиди стаціонарними джерелами викидів (як організованими так і неорганізованими) забруднюючих речовин в атмосферне повітря свідчить про порушення нормативно визначених умов викидів таких речовин в атмосферу, зокрема абзацу другого частини першої статті 10, частин п`ятої - шостої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та є підставою для стягнення збитків завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

138. Збитки, завдані державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема викидів стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

139. Наявність дозволу у суб`єкта господарювання на момент здійснення перевірки не виключає обов`язку правопорушника відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 13.07.2021 у справі № 920/821/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк