Справа №760/930/22

2-а/760/1018/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним ОСОБА_1 до старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Наталії Геннадіївни, третя особа Державна служба з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відносно позивача серії ВМ №00001950 від 08.12.2021 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до постанови винесеної відносно нього, 08.12.2021 року о 10:31 год. за адресою: М-05 Київ-Одеса, км 36+303 він керуючи транспортним засобом DAF CF 85.410 д.н.з. НОМЕР_1 , на якому здійснювалась перевезення сипучого вантажу, а саме: щебінь гранітний ФР 5-20 мм, що підтверджується товарно-транспортною накладною №КЩ-181851 від 08.12.2021 року. Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених 22.5 ПДР України: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 22,4% (7,33 тон), відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 34000,00 грн.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки з постанови неможливо встановити суть такого правопорушення, оскільки відсутні довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Вважає, що відповідачем не дотримано вимог положень ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Всі висновки щодо адміністративного правопорушення відповідачем здійсненні із матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічного засобу WIM 5,5 під час руху вказаного транспорту.

Внаслідок недостатності похідних фактичних даних в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення було невірно застосовано норми ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Вантажем, який перевозив позивач, був щебінь гранітний ФР 5-20 мм, що за своєю природою є сипучим вантажем, що переміщується під час руху автомобіля, тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля.

На підставі викладеного просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

28.01.2022 року від позивача надійшло клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

02.02.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про вступ у справу представника позивача та розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Також, 02.02.2022 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

08.02.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.02.2022 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі ч. 7 ст. 154 КАС України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.02.2022 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.02.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання справ в одне провадження.

21.02.2022 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2022 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У встановлений ухвалою від 24.01.2022 року строк відзив від відповідача не надійшов.

06.07.2022 року від представника третьої особи надійшли пояснення в яких вона просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що доводи позивача, викладені у позовній заяві, не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст.132-1 КУпАП, а отже, враховуючи, що сам по собі факт перевищення нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведений належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу, слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви та про правомірність оскаржуваної постанови.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВМ №00001950 від 08.12.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, а саме: навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 22.4% (7.33 тон).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з постанови неможливо встановити суть правопорушення та вантаж, який перевозився, був сипучим, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. При цьому, приписами ч. 2 цієї статті визначено наступне порушення:

Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, визначено ст.14-3 КУпАП, в якій зазначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Та обставина, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування та перевозив вантаж з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України без отримання на те спеціального дозволу, формує в його (позивача) діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

Слід зазначити, що подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт, а також інформаційною карткою габаритно-вагового контролю, яка містить інформацію про навантаження на осі транспортного засобу, а також навантаження загальної маси транспортного засобу.

Згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю навантаження на здвоєні осі належного позивачу транспортного засобу в момент вчинення порушення склало 23330 кг, тобто більше за максимально дозволене навантаження на здвоєні осі порівняно з 16 тонами на 7,330 тон, що і відображено в Постанові.

У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги (п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р №1174).

Допустима похибка вимірювання вагового комплексу складає 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу, та 16% щодо навантаження на осі, що передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування» (п.2.2 табл.2 по загальній вазі та табл.4 по осям).

Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу здійснюється за формулою:

(Мфакт-Ммакс-16%*Мфакт )/Ммакс*100%

Де Мфакт - фактичне навантаження транспортного засобу, зафіксоване в автоматичному режимі,

Ммакс - максимально допустиме п. 22.5. Правил навантаження на здвоєні осі;

В даному випадку фактично зафіксоване навантаження на здвоєні осі склало 23330 кг замість 16 000 кг дозволених.

Отже, розрахунок відсоткового перевищення виглядає наступним чином: (23330 - 16 000 - 16% * 23330) / 16 000) * 100 = 22,4%.

Розмір відсотку 22,4%, отриманий у результаті даних розрахунків, відповідає зазначеному в постанові.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів.

У відповідності до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, основним доказом є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови.

Слід звернути увагу на те, що технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, на підтвердження чого до пояснень надано копію сертифікату перевірки типу, копію сертифікату відповідності, копію свідоцтва про повірку, а також копію експертного висновку.

Оскаржувана постанова в повній мірі відповідає вимогам до змісту постанови, визначеним ст.283 КУпАП, відповідно до якої постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Отже, оскаржувана постанова містить наступну інформацію: 1) про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; 2) транспортні засоби, які зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); 3) технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; 4) розмір штрафу та порядок його сплати; 5) правові наслідки, що настають у разі несплати штрафу, а також порядок оскарження постанови; 6) відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає всім вищенаведеним критеріям та містить необхідну інформацію, передбачену КУпАП України як Законом України. При цьому, подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваних постановах.

Крім того, оскаржувані постанови, згідно вимог п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. №1174, містить інформацію про виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні. Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові зазначаються шляхом посилання на п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306.

При цьому, п.22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення) не передбачає диференціацію нормативних вагових параметрів в залежності від ділянки дороги, що унеможливлює помилкове тлумачення у вказаному аспекті.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 р. у справі № 548/2489/21, Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 р, у справі №405/7791/21, а також постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 р. в справі №378/870/21.

Таким чином, доводи позивача, викладені у позовній заяві, явно не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП, а отже, враховуючи, що сам по собі факт перевищення нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України доведений належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу, слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви та про правомірність оскаржуваної постанови.

Позивачем було зазначено, що оскільки із постанови неможливо встановити суть такого правопорушення, то і підстави для висновку про факт правопорушення відсутні. Неможливість встановлення суті правопорушення позивач обумовлював відсутністю довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення транспортним засобом перевищення нормативних правових параметрів.

Вказані доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивачем жодним чином не було обґрунтовано необхідність складання під час автоматичної фіксації адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 132-2 вищезазначених актів (довідки та акту).

Довідка та акт складається під час проведення рейдових перевірок на дорогах, порядок проведення яких регулюється Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 №879.

Разом з тим, згідно із пунктом 1 Порядку №879, його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком №1174, в якому відсутні посилання на необхідність складання довідки та акту.

Доводи позивача про перевезення сипучого вантажу як підстави для звільнення від адміністративної відповідальності ґрунтуються на помилковому тлумаченні п.22.5 ПДР України, яка імперативно забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.

В контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду № 803/1540/16 від 24.07.2019.

Відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові такими чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливості звільнення від відповідальності за порушення нормативних параметрів транспортних засобів, що визначені в п.22.5 Правил дорожнього руху, під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу.

Крім того, імперативна вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п. 19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671.

Згідно із пунктом 1 Порядку №879, його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком №1174, в якому відсутні посилання на методику визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Таким чином, з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Беручи до уваги те, що позивач не надав жодного допустимого доказу на підтвердження своєї позиції, суд приходить до висновку, що в діях старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 неправомірності, а тому адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Що стосується строку звернення до суду, то суд вважає, що його не пропущено, оскільки оспорювана постанова від 08.12.2021 року отримана позивачем 17.12.2021 року. При цьому позивач мав хворобливий стан та перебував на лікуванні, у зв`язку з чим підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 47, 72-78, 132, 139, 192, 193, 194, 229, 241- 244, 246, 250, 257, 263, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Наталії Геннадіївни, третя особа Державна служба з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя