ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 904/6339/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,

за участю представника Фізичної особи-підприємця Печуляка Петра Григоровича - Мельничук І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича за вх. № 544/2022

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2021

у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуюча), Кощеєва І.М., Подобєд І.М.

за позовом Фізичної особи-підприємця Печуляка Петра Григоровича

до Приватного акціонерного товариства "Божедарівський елеватор"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 778 160 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу Приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича за вх. № 544/2022, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 904/6339/20 - залишити без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання щодо порядку повернення покупцеві реалізованого на електронних торгах арештованого майна в межах виконавчого провадження та відшкодування матеріальної шкоди за таке неповернення.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. На примусовому виконанні у приватного виконавця Сивокозова О.М. перебуває виконавче провадження № 59461593 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/1008/19 від 01.07.2019 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт" (код ЄДРПОУ 31004437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест-2018" (код ЄДРПОУ 42530445) заборгованості у розмірі 4 552 160 грн та судового збору у розмірі 68 282,40 грн.

3. У межах цього виконавчого провадження на публічних електронних торгах ДП "СЕТАМ" було реалізоване майно боржника, а саме: соняшник "нестандартний", заліковою вагою 36 458 кг, 2019 рік збирання врожаю (Номер лоту: 425594).

4. Відповідно до акту про проведені електронні торги з реалізації арештованого рухомого майна від 07.08.2020 переможцем торгів став Печуляк Петро Григорович (ІПН НОМЕР_1 ), продаж вищезазначеного майна здійснено відповідно до виконавчого провадження № 59461593, яке відкрито 09.07.2019 року, боржник - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросвіт", якому належало вищезазначене реалізоване майно: категорія - сільськогосподарська продукція - соняшник нестандартний, заліковою вагою 36 458 кг, 2019 року збирання врожаю, ДСТУ 7011:2019, вологістю - 10,6, зернова домішка - 5,67, сміттєва домішка - 3. Інші показники якості - Натура г/л; кисл.ч.масла - шкідл. домішка - амброзія; зберігання: знеособлене на ПрАТ "Божедарівський Елеватор"; місцезнаходження майна: 52323, Дніпропетровська область, Криничанський район, селище міського типу Божедарівка, вул. Виконкомівська, буд. 1, що належить боржнику згідно складської квитанції № 610 від 09.11.2019 (бланк АЧ № 172928).

5. Також в акті про проведені електронні торги з реалізації арештованого рухомого майна від 07.08.2020 вказано, що він є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. Акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності в особи, що придбала рухоме майно.

6. За таких обставин позивач наполягав на тому, що саме він є власником спірного майна, а саме: соняшнику "нестандартного", загальною заліковою вагою 36 458 кг, 2019 рік збирання врожаю, яке знаходиться на зберіганні в ПрАТ "Божедарівський Елеватор", що підтверджується складською квитанцією № 610 від 09.11.2019 (бланк АЧ № 172928).

7. Також, позивач зазначив, що приватний виконавець неодноразово звертався до відповідача із вимогами про передачу переможцю електронних торгів - Печуляку П. Г. належного йому майна. А саме: з вимогами № 2272 від 18.08.2020, № 2296 від 21.08.2020 (надіслані 26.08.2020 поштовим відправленням № 4900502247951); № 2347 від 02.09.2020 (було вручено приватним виконавцем представнику ПрАТ "Божедарівський елеватор" особисто, проте представник ПрАТ "Божедарівський елеватор" відмовився від приймання та реєстрації таких вимог, про що приватним виконавцем було складено акт від 02.09.2020); № 2696 від 12.10.2020 (надіслані 13.10.2020 поштовим відправленням № 4900502076992).

8. За твердженням позивача, відповіді на вказані вимоги приватного виконавця відповідач не надав, спірне майно переможцю торгів або приватному виконавцю не передав, що і стало причиною виникнення спору.

Подання до суду позовної заяви.

9. З огляду на вищезазначене Фізична особа-підприємець Печуляк Петро Григорович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з ПрАТ "Божедарівський елеватор" матеріальну шкоду (з урахуванням збільшення позовних вимог) у розмірі 778 160 грн.

10. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 1166, 1192 ЦК України мотивовані тим, що своїми протиправними діями відповідач завдав майнової шкоди позивачу в розмірі вартості втраченого майна позивача, яке знаходилося на зберіганні ПрАТ "Божедарівський елеватор" та яке було протиправно не передане позивачу.

Розгляд справи судами.

11. 11.03.2021 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Божедарівський елеватор" на користь Фізичної особи-підприємця Печуляка Петра Григоровича матеріальну шкоду у сумі 778 160 грн та 11 672,40 грн витрат зі сплати судового збору.

12. Рішення мотивовано тим, що відповідно до статей 226, 227 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі. З огляду на неповернення зберігачем (відповідачем) позивачеві належного останньому зерна, суд дійшов висновку про стягнення відповідних сум з винної особи - ПрАТ "Божедарівський елеватор".

13. 11.11.2021 постановою Центрального апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2021, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем при зверненні з позовом до господарського суду обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки позовна вимога про відшкодування майнової шкоди є передчасною. Так, набувши в рамках виконавчого провадження № 59461593 право власності на спірне насіння соняшнику "нестандартного" (про набуте право власності свідчать наявні в матеріалах справи Акти про електронні торги з реалізації арештованого рухомого майна), Фізична особа-підприємець Печуляк П. Г. жодного разу не звернувся до відповідача з вимогою про витребування належного йому майна із зернового складу. У матеріалах справи відсутні докази будь-якого звернення саме Печуляка П. Г. (як власника майна) до ПрАТ "Божедарівський елеватор" про повернення йому (витребування) насіння соняшнику. Відповідно відсутні в матеріалах справи й докази в підтвердження відмови Фізичній особі-підприємцю Печуляку П. Г. з боку ПрАТ "Божедарівський елеватор" у видачі витребуваного майна його власнику. При цьому право на відшкодування збитків у вигляді стягнення ринкової вартості зерна (що є предметом цього позову) виникне у позивача лише після неможливості повернення придбаного на аукціоні майна. Наразі матеріали справи не містять доказів неможливості повернення спірного майна в натурі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

15. 14.01.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес") Приватним виконавцем Виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2021 у справі № 904/6339/20.

16. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цій справі, скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 9 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна у взаємозв`язку зі статтями 32, 35 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" та статтею 953 ЦК України щодо повернення покупцю реалізованого на електронних торгах арештованого майна в межах виконавчого провадження. Також скаржник наполягає на тому, що рішення у цій справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для позивача - переможця публічних електронних торгів у межах виконавчого провадження, якому зберігач майна не видав придбане майно, що належало боржнику згідно складської квитанції.

17. Також, скаржник звертає увагу на те, що у цій справі наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, а відтак суд першої інстанції вірно стягнув із заподіювача шкоди (відповідача) відповідні суми завданої майнової шкоди.

18. Крім того, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема статті 13, 74, 86 ГПК України, порушено право позивача на ефективний спосіб захисту та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.03.2020 у справі № 815/2544/17, від 25.04.2018 у справі № 645/3265/13-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

19. До Верховного Суду від ПрАТ "Божедарівський елеватор" надійшов відзив на касаційну скаргу Приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., в якому зазначено про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права та наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 904/6330/20 - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

20. Заслухавши присутнього у судовому засіданні представника учасника справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку, що позивачем при зверненні з позовом до господарського суду обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки позовна вимога про відшкодування майнової шкоди є передчасною. Так, набувши в рамках виконавчого провадження № 59461593 право власності на спірне насіння соняшнику "нестандартного" (про набуте право власності свідчать наявні в матеріалах справи Акти про електронні торги з реалізації арештованого рухомого майна), Фізична особа-підприємець Печуляк П. Г. жодного разу не звернувся до відповідача з вимогою про витребування належного йому майна із зернового складу. У матеріалах справи відсутні докази будь-якого звернення саме Печуляка П. Г. (як власника майна) до ПрАТ "Божедарівський елеватор" про повернення йому (витребування) насіння соняшнику. Відповідно відсутні в матеріалах справи й докази в підтвердження відмови Фізичній особі-підприємцю Печуляку П. Г. з боку ПрАТ "Божедарівський елеватор" у видачі витребуваного майна його власнику. При цьому право на відшкодування збитків у вигляді стягнення ринкової вартості зерна (що є предметом цього позову) виникне у позивача лише після неможливості повернення придбаного на аукціоні майна. Наразі матеріали справи не містять доказів неможливості повернення спірного майна в натурі.

23. Судова колегія погоджується з цими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

24. Законодавець врегулював загальні положення щодо зберігання та особливості зберігання на товарному складі у статтях 936-966 ЦК України.

25. Крім того особливості взаємовідносин між зберігачем зерна та поклажодавцем також визначені Законом України від 04.07.2002 № 37-ІV "Про зерно та ринок зерна в Україні".

26. Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 цього зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

27. Частиною першою статті 7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

28. Слід відзначити, що ПрАТ "Божедарівський Елеватор" як суб`єкт підприємницької діяльності є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно.

29. У частині першій статті 936 ЦК України унормовано, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

30. При цьому прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання (частина третя статті 937 ЦК України).

31. Згідно з статтею 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

32. Водночас, частинами першою-третьою статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

33. Відповідно до пункту 24 частини першої статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

34. Статтею 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

35. Слід зауважити, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію (частина перша статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").

36. У разі, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію, що передбачено статтею 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

37. Пунктом 1.2 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 № 198 (далі - Положення) передбачено, що дія цього Положення поширюється на всіх суб`єктів ринку зерна.

38. Так, пункт 3.4 Положення встановлює, що при витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

39. У п. 11.5, 11.6 Положення визначено, що зерновий склад видає зерно лише за умови дотримання безперервного ряду передавальних написів; останній передавальний напис повинен бути зроблений на користь особи, яка пред`явила відповідне свідоцтво. Видача зерна зерновим складом проводиться після підготовки зерна до видачі та оформлення всієї супровідної документації.

40. Згідно зі статтею 35 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

41. Із цього приводу у розрізі заявлених позовних вимог слід зауважити, що у даній справі між сторонами відсутній укладений договір зберігання, оскільки позивач придбав майно у межах виконавчого провадження на публічних електронних торгах.

42. При цьому положенням не визначені особливості обігу саме складської квитанції при продажу зерна з публічних торгів, однак прописані правила обігу іншого складського документу - заставного свідоцтва. Зокрема: розпродаж з публічних торгів зерна, на яке звернене стягнення за заставним свідоцтвом, не може бути здійснений без пред`явлення та передачі заставного свідоцтва зерновому складу (пункт 11.11 Положення); зерно, указане в одному заставному свідоцтві, пропонується до продажу на публічних торгах лише в сукупності (єдиною партією); не допускається розпродаж зерна з публічних торгів частинами, що стосується одного складського документа (пункт 11.12 Положення); після видачі зерна і за відсутності претензій з боку його отримувача зерновий склад погашає повернуті складські документи на зерно і зберігає ці документи разом з усіма супровідними документами протягом трьох років (пункт 11.13 Положення); видані партії зерна виключаються з Реєстру зерна зернового складу, а погашені складські документи на зерно виключаються з Реєстру складських документів на зерно, виданих зерновим складом, і в повторний обіг не допускаються (пункт 11.15 Положення).

43. Порядок розрахунків за придбане на електронному аукціоні майно та перехід права власності врегульований у розділі Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок).

44. Відповідно до пункту 6 розділу Х Порядку підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає та надсилає до особистого кабінету переможця електронного аукціону не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження, про що повідомляє Організатора через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби.

45. Згідно з пунктом 9 Розділу Х Порядку у разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

46. Пунктом 10 розділу Х Порядку визначено, що переможець електронного аукціону зобов`язаний отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з дати надсилання акта до його електронного кабінету.

47. Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що позивач за результатами публічних електронних торгів у межах виконавчого провадження № 59461593 набув право власності на насіння соняшнику "нестандартного" загальною заліковою вагою 36 458 кг, 2019 рік збирання врожаю. При цьому право власності позивача на набуте ним майно відповідачем не оспорюється.

48. Розглядаючи справу, Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, виходячи з невиконання ПрАТ "Божедарівський елеватор" вимог приватного виконавця про переоформлення за позивачем права власності на придбане зерно.

49. Верховний Суд вважає, що такий висновок господарського суду першої інстанції зроблений без врахування наведених вище норм, які регулюють порядок зберігання та видачі зерна з зернового складу, а також порядок переходу права власності на майно, що придбане на електронному аукціоні.

50. У даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди у розмірі вартості зерна, яке, на думку позивача, зберігається у відповідача безпідставно з 19.08.2020.

51. Правовою підставою таких вимог позивач визначив статті 1166, 1192 ЦК України.

52. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

53. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що "збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".