Справа № 694/1736/13-к Провадження №1-кп/694/14/22

Вирок

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

12.07.2022 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi об`єднані кримінальні провадження №12013250020000166 та №12016250000000118 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки смт. Катеринопіль, Черкаської області, з повною вищою освітою, одруженої, зареєстрованої та проживаючої: АДРЕСА_1 , раніше несудимої, -

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця м. Канів, Черкаської області, з повною вищою освітою, одруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_2 , проживаючого: АДРЕСА_3 , раніше несудимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 358 КК України,

за участю:

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_7 , згідно наказу № 34/ко від 05.09.1980, про призначення останньої на посаду лікаря-педіатра в Комунальний заклад «Катеринопільська ЦРЛ» Катеринопільської районної ради, 19.04.2010, будучи, відповідно до затвердженого головним лікарем графіка ургенції педіатрів Катеринопільської ЦРЛ на II квартал 2010 року, черговим ургентним лікарем-педіатром по лікарні, всупереч п. «а» ст. 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» щодо обов`язку медичних працівників сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобігати і лікувати захворювання, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, близько 18 години, дізнавшись по телефону від чергової медичної сестри приймального відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , що до лікарні привезли малолітню ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі скаргами, що остання випила частину пляшки вітаміну Д-3, але ОСОБА_7 не приїхала до лікарні і не оглянула пацієнта особисто, а усно, по телефону, дала вказівку промити шлунок ОСОБА_15 та дати останній біле вугілля, чим не дотрималася вимог ч. 2 «Завдання та обов`язки» посадової інструкції лікаря педіатра-дільничного першої категорії поліклінічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 та несе відповідальність за бездіяльність і неприйняття рішень які входять в коло її обов`язків і компетенції. Близько 20 год. 45 хв. 19.04.2010, ОСОБА_7 викликана черговим лікарем ОСОБА_8 , в зв`язку з погіршенням стану ОСОБА_15 . При огляді останньої ОСОБА_7 недооцінила стан тяжкості дитини, не викликала бригаду консультантів-лікарів з Черкаської обласної лікарні, а саме дитячого нейрохірурга та реаніматолога, та не здійснювала постійний нагляд за ОСОБА_15 , що передбачено протоколами надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» та додатку № 4 «Показання до виклику дитячої реанімаційної бригади для новонароджених та дітей старшого віку», і після огляду останньої поїхала додому, тим самим порушила вищевказані нормативні документи.

На фоні неналежного лікування, близько 3-ої години 20.04.2010, в палаті дитячого відділення Катеринопільської ЦРЛ, у ОСОБА_15 наступила зупинка серцевої діяльності, після чого розпочаті реанімаційні заходи, але не зважаючи на їх проведення, о 4 годині 05 хвилин 20.04.2010 констатовано смерть ОСОБА_15 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 03-к від 04.02.2011, причиною смерті ОСОБА_15 , 2007 року народження є захворювання гостра вірусно-бактеріальна пневмонія; Діагноз: «закрита ЧМТ, медикаментозне отруєння вітаміном НОМЕР_1 » при госпіталізації ОСОБА_15 , 2007 р.н. було встановлено невірно, без урахування всіх об`єктивних даних та даних клінічних досліджень; Призначене ОСОБА_15 лікування проводилось відповідно до діагнозу, зазначеному вище, але не було їй показано; Збереження життя ОСОБА_15 , 2007 р.н., можливе у разі надання їй лікарями Катеринопільської ЦРЛ, а саме черговим лікарем та ургентним педіатром, медичної допомоги у відповідності до наказу МОЗ України № 18 від 13.01.05 року «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» та додатку № 4 «Показання до виклику дитячої реанімаційної бригади для новонароджених та дітей старшого віку», затвердженого наказом Головного управління охорони здоров`я та Медичним комітетом Черкаської ОДА від 12.05.2006 року № 248; Не виключена можливість протікання хвороби гострої вірусно-бактеріальної пневмонії, від якої померла ОСОБА_15 , при температурі тіла 36,6 градусів.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 КК України неналежне виконання своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього хворого.

ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді лікаря дерматолога-венеролога, відповідно до наказу №13/ко від 01.02.2010, в Комунальному закладі «Катеринопільська ЦРЛ», 19.04.2010, будучи черговим лікарем по лікарні, всупереч п. «а» ст. 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» щодо обов`язку медичних працівників сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобігати і лікувати захворювання, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, близько 18 години 19.04.2010, перебуваючи в приймальному відділенні Катеринопільської ЦРЛ, не в повному обсязі провів обстеження малолітньої хворої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме відповідно встановленого діагнозу «закрита черепно-мозкова травма» - відсутній рентген черепа в обох проекціях, не запрошений для консультації лікар-нейрохірург. В подальшому, при погіршенні стану дитини ОСОБА_8 не організував проведення консиліуму лікарів за участю начальника медичної частини, і при наростанні тяжкості стану дитини ОСОБА_8 не викликав лікаря-анестезіолога та педіатра для постійного динамічного нагляду, чим не дотримався вимог п. 4, 7, 8, 9, 12, 13 Посадової інструкції чергового лікаря ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не дотримався вимог протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» та додатку № 4 «Показання до виклику дитячої реанімаційної бригади для новонароджених та дітей старшого віку». Також, черговий лікар несе відповідальність за недоліки і опущення в організації дорученої йому роботи, за бездіяльність і неприйняття рішень, які входять в коло його обов`язків і компетенції.

На фоні неналежного лікування, близько 3-ої години 20.04.2010, в палаті дитячого відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ОСОБА_15 наступила зупинка серцевої діяльності, після чого розпочаті реанімаційні заходи, але не зважаючи на їх проведення, о 4 годині 05 хвилин 20.04.2010, констатовано смерть ОСОБА_15 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 03-к від 04.02.2011, причиною смерті ОСОБА_15 , 2007 року народження є захворювання гостра вірусно-бактеріальна пневмонія; Діагноз: «закрита ЧМТ, медикаментозне отруєння вітаміном НОМЕР_1 » при госпіталізації ОСОБА_15 , 2007 р.н. було встановлено невірно, без урахування всіх об`єктивних даних та даних клінічних досліджень; Призначене ОСОБА_15 лікування проводилось відповідно до діагнозу, зазначеному вище, але не було їй показано; Збереження життя ОСОБА_15 , 2007 р.н., можливе у разі надання їй лікарями Катеринопільської ЦРЛ, а саме черговим лікарем та ургентним педіатром, медичної допомоги у відповідності до наказу МОЗ України № 18 від 13.01.05 року «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» та додатку № 4 «Показання др виклику дитячої реанімаційної бригади для новонароджених та дітей старшого віку», затвердженого наказом Головного управління охорони здоров`я та Медичним комітетом Черкаської ОДА від 12.05.2006 року № 248; Не виключена можливість протікання хвороби гострої вірусно-бактеріальної пневмонії, від якої померла ОСОБА_15 , при температурі тіла 36,6 градусів.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 КК України неналежне виконання своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього хворого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та надав суду пояснення що він перебував на посаді районного лікаря дерматолога-венеролога в Комунальному закладі «Катеринопільська ЦРЛ». В день коли до відділення лікарні поступила малолітня ОСОБА_15 він перебував на чергуванні з 18.00год. Коли він прийшов до приймального відділення дитина вже була там, він провів її загальний огляд, дитина була млява, бліда і мала почервоніння в районі голови. Її родичі пояснили, що вона випила вітамін Д та впала зі стільця. Їй був виставлений попередній діагноз отруєння і струс головного мозку під питанням. Близько 18.10 він зателефонував до ОСОБА_7 , яка до лікарні не приїхала і сказала класти дитину у відділення і спостерігати. Він взяв у дитини загальні аналізи, рентген не робив, оскільки для цього не було призначення. Потім близько 20.00 стан дитини погіршився в неї почалися судоми і він розпочав проведення інтенсивної терапії та знову зателефонував ОСОБА_7 . Потім ОСОБА_7 приїхала до лікарні і провела огляд дитини з ургентним невропатологом Кравець , зробивши необхідні призначення вона поїхала. Близько 00.30 стан дитини погіршився, проте на телефонні дзвінки ОСОБА_7 близько 1-1,5год. не відповідала Коли він до неї додзвонився остання сказала викликати невропатолога, а потім і сама приїхала, потім з`явився і ургентний реаніматолог. В подальшому вони проводили реанімаційні заходи, проте дитина померла. З посадовою інструкцією на той час ознайомлений не був, а тому і не зібрав консиліум лікарів. Вказав, що судоми були нетиповими для діагнозу дитини і її стан у подільшому він вважав тяжким. Пояснив, що він лікар вузької спеціалізації і покладався на призначення ОСОБА_16 , оскільки вона є педіатром.Щодо здійснення запису в медичній карті ОСОБА_15 про проведення спільного огляду дитини з ОСОБА_7 , то вказав, що у дійсності такий огляд у вказаний час не проводився, проте він мав на увазі консультування з ОСОБА_7 в телефонному режимі. Обов`язок заповнення медичних карт стаціонарних хворих покладається на чергового лікаря, проте карту заповнювала ОСОБА_7 з його нотаток. Він бачив, що остання при заповненні карти змінила час огляду дитини, проте все ж поставив під цим свій підпис. Цивільний позов не визнає.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннь не визнала та надала суду пояснення що --матеріальна база лікарні не давала можливості провести всі необхідні дослідження, вона робила все згідно посадової інструкції. В той день вона о 18.00 не приїжджала, а внесла технічно запис про сумісний огляд, якого насправді не було. Вину у інкримінованих правопорушеннях не визнала. Цивільний позов також не визнала.

Незважаючи на повне не визнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , вина останніх у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України повністю доводиться зібраними по справі доказами, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 пояснив, що коли він перебував на роботі йому зателефонувала його матір та сказала, що його донька ОСОБА_15 випила вітамін і її треба відвезти до лікарні. Дитина була млява і по дорозі засипала. Близько 16.00 вони з матір`ю та дитиною приїхали до Катеринопільської ЦРЛ. Дитині зробили промивання шлунку та поклали у відділення, де ОСОБА_8 провів її огляд. Він весь час перебував поряд з дитиною, проте їй робилося гірше, ОСОБА_8 також постійно приходив. ОСОБА_7 з`явилася до відділення лише після 20.00, оглянула дитину і поїхала, після цього дитині поставили крапельницю. На певний час дитині стало краще, проте потім судоми відновилися і її стан знову погіршився.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 пояснила, що вона перебувала у іншій кімнаті з другою 3х місячною дитиною в той час коли її донька ОСОБА_15 підставила стільчик та полізла до шафки за ліками. Вона почула лише як остання з нього впала. Дізнавшись що сталося вона почала давати дитині воду та зателефонувала до свекрухи, яка в свою чергу зателефонувала до фельдшера, яка порадила їхати до лікарні. Потім приїхав чоловік і разом з свекрухою поїхали до лікарні, а вона лишилася вдома з другою грудною дитиною. До лікарні вони поїхали близько 16.00, до цього часу дитина була млява, починала засипати, а вона давала їй воду та активоване вугілля. Пізніше з лікарні телефонував чоловік і сказав, що у дитини судоми. Хронічних захворювань дитина не мала.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_17 , яка пояснила, що вона працювала фельдшером і до неї зателефонувала бабуся ОСОБА_15 близько 14.00год і сказала, що дитина випила вітамін і впала зі стільчика. Свідок дала пораду випити вугілля і їхати до лікарні. Дитина жодних хронічних захворювань не мала.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_18 , яка пояснила, що вона працювала медичною сестрою в приймальному відділенні Катеринопільської ЦРЛ. До відділення привезли малолітню ОСОБА_15 . Дитину вона оглядала сама, зателефонувавши ОСОБА_7 , яка по телефону дала призначення і сказала доповісти черговому лікарю коли він прийде. ОСОБА_8 прийшов близько 18.00, до цього часу жодного лікаря в лікарні не було. Після огляду дитину поклали у відділення.

Також в судовому засіданні досліджені письмові докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд бере до уваги, а саме:

-дані картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону з якої вбачається, що 20.04.2010 о 07 год. 25 хв. до чергової частини Катеринопільського РВ ГУМВС України в Черкаській області від лікаря Катеринопільської ЦРЛ ОСОБА_8 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 04 год. 05 хв. в Катеринопільській УРЛ померла ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-дані протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 23.04.2010, яка надійшла від ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що лікарі Катеринопільської ЦРЛ ОСОБА_7 та ОСОБА_20 халатно віднеслись до лікування ОСОБА_15 , що призвело до її смерті (а.с. 67 Том 2);

-дані витягу з ЄРДР, відповідно до якого 22.02.2013 було внесено відомості за фактом неналежного виконання професійних обов`язків медичним працівником за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України (а.с. 2 Том 3);

-дані наказу №13/ко від 01.02.2010, з якого вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були призначені на відповідні посади у Катеринопільській ЦРЛ (а.с. 179-181 Том 2);

-дані витягів з наказів про призначення на посади: ОСОБА_7 (наказ №34/ко від 05.09.1980; №38/ко від 01.08.2001), ОСОБА_8 (наказ №13/ко від 01.01.2010),;

-дані протоколу огляду трупа в морзі з фототаблицею від 20.04.2010, де описано зовнішній вигляд трупа ОСОБА_15 та зафіксовано наявність на тілі рани в правому ліктьовому суглобі діаметром 0,2 см (а.с 19-21 Том 2);

-дані Журналу обліку прийому хворих в стаціонар Катеринопільської ЦРЛ, де зафіксовано прийом ОСОБА_15 у стаціонар о 18 год. 00 хв. із діагнозом закрита ЧМТ, медикаментозне отруєння (VitD3) (а.с. 52-54 Том 2);

-дані медичної карти стаціонарного хворого №1421 з усіма документами в якій зазначено діагноз медикаментозне отруєння (VitD3), ЗЧМТ (зі знаком запитання) (а.с. 55-66 Том 2);

-дані Акту судово-медичного дослідження (обстеження) №110 від 03.06.2010 згідно якого причиною смерті ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є гостра вірусно-бактеріальна пневмонія, яка привела до легенево-серцевої недостатності, що підтверджується нерівномірним набряком та вогнищевою емфіземою легень, розладом кровообігу внутрішніх органів, набуханням головного мозку. Також в заключній частині Акту вказано, що при дослідженні трупа встановлено ушкодження у вигляді корововиливу в м`які тканини потиличної ділянки голови, який міг утворитися від удару яким-небудь тупим предметом або при ударі об такий, по строку давності відповідає часу 2-3 суткам до моменту дослідження трупа і в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_15 не знаходиться. По ступеню тяжкості носить признаки легких тілесних ушкоджень (а.с. 71-72 Том 2);

-даними посадової інструкцій лікаря педіатра-дільничного першої категорії поліклінічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.06.2009, відповідно до якої лікар зобов`язаний надавати швидку та невідкладну допомогу хворим, здійснювати нагляд за побічними реакціями, діями лікарських засобів та несе відповідальність за недоліки і опущення в організації дорученої йому роботи, а також за бездіяльність і неприйняття рішень і входять в коло його обов`язків і компетенції; (а.с 74 Том 2);

-даними посадової інструкцій чергового лікаря ІНФОРМАЦІЯ_3 ; лікаря-невропатолога поліклінічного відділення Катеринопільської ЦРЛ від 02.01.2009, відповідно до якої останній зобов`язаний проводити контроль за станом важко хворих дітей, приймаючи відповідно стану відповідні рішення разом із педіатром, встановлює діагноз пацієнту, організовує доставку ургентних спеціалістів, при необхідності передає інформацію в центр інформації обласного центру та несе відповідальність за недоліки і опущення в організації дорученої йому роботи, а також за бездіяльність і неприйняття рішень і входять в коло його обов`язків і компетенції;.(а.с 78 Том 2);

-лікарське свідоцтво про смерть №110 від 20.04.2010, відповідно до якої причина смерті ОСОБА_15 не уточнена (а.с. 118 Том 2);

-дані висновку експерта №03-к згідно якого причиною смерті ОСОБА_15 є захворювання гостра вірусно-бактеріальна пневмонія. Діагноз: «закрита ЧМТ, медикаментозне отруєння вітаміном Д3» при госпіталізації ОСОБА_15 , 2007 р.н., було встановлено невірно, без урахування всіх об`єктивних даних та даних клінічних досліджень. Призначене ОСОБА_15 лікування проводилось відповідно до діагнозу, зазначеному вище, але не було їй показано. Збереження життя ОСОБА_15 можливе у разі надання їй лікарями Катеринопільської ЦРЛ, а саме черговим лікарем та ургентним педіатром, медичної допомоги у відповідності до наказу МОЗ України №18 від 13.01.2005 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія» та додатку №4 «Показання до виклику дитячої реанімаційної бригади для новонароджених а дітей старшого віку», затвердженого наказом ГУОЗ та МК Черкаської ОДА від 12.05.2006 №248. Не включено можливість протікання хвороби гострої вірусно-бактеріальної пневмонії, від якої померла ОСОБА_15 , при температурі тіла 36,6 градусів;

-даніграфіку ургенції педіатрів Катеринопільської ЦРЛ на ІІ квартал 2010 року, з якого вбачається, що в період з 11.04.2010 по 21.04.2010 ургентним педіатром була ОСОБА_7 (а.с. 162 Том 2);

-даними наказу №57 від 22.03.2010, відповідно до якого затверджено графік чергування лікарів ІНФОРМАЦІЯ_3 на квітень 2010 року (а.с. 163 Том 2);

-дані службового розслідування випадку смерті ОСОБА_15 , відповідно до якого встановлено, що лікарі недооцінили стан тяжкості дитини, в зв`язку з чим не викликана бригада консультантів-лікарів з Черкаської обласної лікарні (дитячий нейрохерург та реаніматолог) а також дитина не була, згідно тяжкості стану, описаного в медичній карті, під постійним наглядом педіатра. Обстеження дитини не проведено у повному обсязі відповідно до діагнозу ЗЧМТ, не проведено консіліум за участю начмеда, при наростанні тяжкості стану дитини не викликано лікаря-анастезіолога та педіатра для постійного нагляду (а.с. 132-135, т. 2)

-дані наказу №52/к від 04.06.2010 «Про оголошення догани заступнику головного лікаря з медичного обслуговування населення, районному педіатру ОСОБА_7 № відповідно до якого останній оголошено догану за недоліки в організації ургентної допомоги (а.с. 93 Том 3);

-дані порядку організації консультацій та консиліумів в ІНФОРМАЦІЯ_7 , затверджений головним лікарем Катеринопільської ЦРЛ, відповідно до якого консультації висококваліфікованих спеціалістів проводяться у випадках складних у лікувально-діагностичному плані, а також при тяжкому стані пацієнтів, у вечірні та нічні години забезпечення термінових консультацій покладається на чергового лікаря; у випадках коли стан хворого лишається недостатньо з`ясованим завідувач відділення повинен скликати консиліум (а.с. 166-167 Том 2);

-дані наказу МОЗ №18 від 13.01.2055 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія», відповідно до протоколу якого одним із загальних симптомів пневмонії є прояви різних ступенів токсикозу (а.с. 21-33 Том 3);

-наказ ГУ охорони здоров`я медицини катастроф Черкаської ОДА №248 від 12.05.2006 «Про відкриття обласного центру неонатології та інтенсивної терапії дітей», відповідно до якої головні лікарі центральних районних лікарень повинні забезпечувати постійний оперативний контроль за динамікою невідкладних станів у важкохворих дітей та подавати до Центру невідкладно таку інформацію (а.с. 34-37 Том 3);

-положення: «Про обласний центр неонатології та інтенсивної терапії дітей», «Про виїзну дитячу реанімаційну бригаду для новонароджених та дітей старшого віку», «Про проведення загрозометричного контролю», відповідно до якого показаннями для виклику дитячої реанімаційної бригади є судомний синдром (а.с. 38-44 Том 3);

-дані висновку експерта №215/14 від 24.11.2015 з якого вбачається: на етапі погіршення стану ОСОБА_15 через 2 години від початку лікування, враховуючи брадікардію (46 уд/хв.), судоми ізагальмованість (тобто симптоми, які характерні для набряку мозку) та підозру на черепно-мозкову травму, необхідно було викликати до дитини лікаря-анестезіолога та перевести у відділення інтенсивної терапії для подальшої інтубації й переведення на штучну вентиляцію легенів, відповідно до «Протоколів надання невідкладної медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах (спеціальність «Дитяча анестезіологія та реанімація»,затверджених наказом № 437 від 31.08.2004р., що не було зроблено. Крім того, глюкоза, як і реополіглюкін (розчин полімера глюкози) при ознаках набряку мозку - були протипоказані, тому що могли призвести до погіршення стану дитини. Згідно з записами від 19.04.2010р. о 23.30. (через три години після початку лікування) стан дитини не покращився. Ще через 2 години, стан дитини погіршився: «з`явилися періодичні напади судом»...ЧСС 120/хв., дихання поверхневе, ЧД - 22/хв..». До лікування було додано: «туалет верхніх дихальних шляхів оксигенотерапія 100% О2». На фонілікування, яке проводилося, констатована брадікардія, потім зупинка дихання. 20.04.10. о3.20. ургентним анестезіологом була проведена інтубація трахеї та розпочатий зовнішній масаж серця та введення адреналіну в/сердцево. Реанімаційні заходи проводились у повному обсязі, відповідно до вищевказаних «Протоколів». Проте, вони були неефективними і20.04.10р. о 4.05. була констатована біологічна смерть дитини. Заключний клінічний діагноз:«Закрита ЧМТ. Забій м`яких тканин лівої скроневої області. Медикаментозне отруєння (VitDз)». Потрібно додати, що відомостей про «встановлення діагнозу та призначення лікування ОСОБА_15 в телефонному режимі» в наданій медичній документації, не міститься. Аналізуючи надану медичну карту стаціонарного хворого, слід відмітити, що клінічні прояви, які були наявні у дитини ОСОБА_21 , не відповідали симптоматиці гострогоотруєння коликальциферолом (вітаміном НОМЕР_1 ), ознаками передозування якого є слабкість,нудота, блювання, занепокоєння, порушення «стільця», головний біль, біль в суглобах,м`язах, психічні порушення, атаксія, порушення функції нирок з альбумінурієй, еритроцитурієй, поліурієй. З огляду на достатню терапевтичну широту препарату тавраховуючи промивання шлунку після прийому, вказана прийнята дитиною дозаколекальциферола (вітамина ДЗ) - 5 мл, яка містила 75000 МЕ (міжнародних одиниць) й, з якої починаються випадки передозування при однократному прийомі, не могла призвести до настання смерті дитини. Потрібно також зазначити, що в дослідній частині «Акта судово-медичного дослідження» № 110 від 20.04. 3.06.2010р., не описані будь-які макроскопічні морфологічні ознаки, які б давали підстави запідозрити гостре отруєння лікарською речовиною у дитини ОСОБА_22 .Слід вказати, що, враховуючи лабораторні показники крові у дитини ОСОБА_21 (підвищені швидкість осідання еритроцитів та кількість лейкоцитів), навіть на фонінормальних показників температури тіла, можна було запідозрити запальне захворювання. Проте, опис органів дихальної системи в «Акті», а саме: «Просвіт дихальних шляхів вільний, слизова їх сірувато-рожевого кольору. Легені на дотик тугі в усіх відділах. Тканина легень нарозрізах темно-червоного кольору, з поверхні розрізів стікає невелика кількість рідкої крові.Язик чистий. Глотка та стравохід вільні. Слизова їх сірого кольору», не підтверджує наявність запальних захворювань бронхо-легеневої системи у дитини. Потрібно відмітити, що при судово-медичному дослідженні трупа дитини ОСОБА_21 ,яких-небудь ушкоджень кісток склепіння та основи черепа, оболонок та речовини головного мозку, не було виявлено. При внутрішньому дослідженні було виявлено крововилив в м`які покрови голови з боку внутрішньої їх поверхні в потиличній ділянці та ознаки набряку головного мозку. Слід вказати, що дані «Акта судово-медичного дослідження» № 110 про те,що «яких-небудь пошкоджень при зовнішньому огляді трупа не встановлено», невідповідають відомостям з медичної карти стаціонарного хворого про виявлені у дитини ОСОБА_21 зовнішні ушкодження в лівій скроневій ділянці, тобто є суперечливими. Беручи до уваги клінічні дні, відображені в медичній картці стаціонарного хворого,слід вважати, що безпосередньою причиною смерті дитини ОСОБА_21 є гостра дихально-серцева недостатність, яка розвинулась на фоні наростаючого набряку головного мозку.Проте, враховуючи відсутність об`єктивних макроскопічних морфологічних ознак патології внутрішніх органів, яка б могла призвести до вищезазначених ускладнень за даними судово-медичного дослідження трупа, без результатів мікроскопічного дослідження шматочківвнутрішніх органів гістологами Головного бюро, встановити основну причину смерті дитини ОСОБА_21 , тобто що призвело до вищевказаних ускладнень, не є можливим. Таким чином, підсумовуючи вищевказане, можна,вказати, що при наданні медичної допомоги дитині ОСОБА_21 лікарями Катеринопільської ЦРЛ були допущені недоліки надання медичної допомоги: 1) призначення лікарських препаратів, які були протипоказані дитині та могли погіршити її стан; 2) несвоєчасне (запізніле) проведення інтенсивної терапії. В зв`язку з невизначеністю основної причини смерті дитини ОСОБА_21 , судити проте, чи правильно їй був встановлений діагноз лікарями Катеринопільської ЦРЛ, чи мали можливість лікарі його встановити та в якій мірі вказані недоліки надання медичної допомоги сприяли настанню смерті, а також, чи могло своєчасне, у повному обсязі надання медичної допомоги запобігти настанню її смерті - не є можливим.

Крім того в судовому засіданні було також досліджено висновок експерта №476-КЕ/2016/пп від 18.10.2017, згідно якого хоча експертна комісія і не має об`єктивної можливості відповісти на питання щодо наявності причинного зв`язку між діями медичнихпрацівників при лікуванні дитини ОСОБА_15 , 2007 р.н. та настанням її смерті20.04.2010, проте констатовано невідповідність дій лікарів при встановленні діагнозу та проведенні лікування.

Так,згідно данихвказаного висновку…експертній комісії було надано медичну карту стаціонарного хворого №961 КОЗ «Катеринопільської ЦРЛ», згідно даними з якої відомо, що дитина ОСОБА_15 , 2007 р.н., знаходилася на стаціонарному лікуванні з 14.03.2010 по 24.03.2010 з діагнозом: «Гострий бронхіт, гостра респіраторна вірусна інфекція»…… експертна комісія зазначає, що при надходженні дитини ОСОБА_15 , 2007 р.н., до стаціонару Катеринопільської ЦРЛ, при огляді лікарем приймального відділення у дитини не було встановлено клінічних ознак гострого отруєння вітаміном Дз, ознаками передозування якого є загальна слабкість, головний біль, анорексія, нудота, рвота, біль в животі, діарея, закреп, запаморочення, шум у вухах, атаксія, артеріальна гіпотензія, сонливість, депресія, галюцинації, амнезія, дезорієнтація, стнкопе, кома, порушення функції нирок у вигляді поліурії, полідіпсії, альбумінурії тощо.Натомість, враховуючи наявність тілесних ушкоджень на голові («зліва в області височній, обличчя, білявушній області відмічається забій м`яких тканин, місцями з кровоподтьоками), було встановлено діагноз «Закрита черепно-мозкова травма», але клінічного спостереження (рентгенографія, огляд нейрохірурга тощо) та адекватного лікування згідно встановленого діагнозу призначено не було. Вся лікувальна тактика була направлена на лікування гострого отруєння вітаміном Дз, клінічних ознак якого у дитини не було. Слід зазначити, що діагноз було встановлено лише на підставі анамнестичних даних без урахування даних клінічних та інструментально-лабораторних показників…… при дослідженні результатів лабораторних показників від дитини ОСОБА_15 , експертною комісією було встановлено ознаки запального захворювання (підвищення кількості лейкоцитів та швидкості осідання еритроцитів «маркерів» запалення) за відсутності зовнішніх ознак запального захворювання при огляді дитини лікарем приймального відділення. Встановлений же судово-медичний діагноз «вірусно-бактеріальна пневмонія» не підтверджується макроскопічним описом органів дихальної системи. Враховуючи вище викладене, за наявними судово-медичними даними з урахуванням наявних протиріч щодо зовнішніх тілесних ушкоджень за результатами огляду в лікарні та при судово-медичному дослідженні трупу дитини, неповних клінічних даних, внесених до медичної карти стаціонарного хворого (скарг, даних анамнезу тощо), неповного обсягу лабораторно-інструментального обстеження дитини за життя і під час останніх госпіталізацій, відсутності своєчасного огляду лікарем-педіатром при надходженні дитини до стаціонару 19.04.2010, невідповідності призначених лікарських засобів між листом призначень та планом лікування, експертній комісії однозначно висловитися щодо причини настання смерті дитини ОСОБА_15 , 2007 р.н., не видається можливим...… експерти а комісія позбавлена можливості повторного перегляду гістологічних мікропрепаратів з метою підтвердження відповідності встановленого в ході судово-медичного дослідження діагнозу «пневмонія» або його спростування. Також комісія позбавлена можливості диференційної діагностики захворювань. Крім того, в медичній документації відсутні дані за звернення матері до лікаря-невролога після епілептичних судом, що виникли у дитини в квітні 2009 року на тлі ГРВІ, за наявності обтяжливої спадковості…… експертна комісія вважає, що своєчасний огляд фахівцем з нейрохірургії, вірогідно, сприяв би встановленню правильного та обґрунтованого діагнозу з наступним призначенням відповідного лікування.Слід зауважити, що під час знаходження дитини ОСОБА_15 на стаціонарному лікуванні у Катеринопільській ЦРЛ лікарями було формально та в цілому правильно проведено лікування з приводу діагнозу «Отруєння вітаміном Дз» у відповідності до Наказу №435 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Токсикологія»» від 03.07.2006. Але, за виключенням того факту, що дитину одразу повинно було направити до палати реанімації та інтенсивної терапії під постійний нагляд лікаря-анестезіолога.Крім того, у зв`язку з встановленням дитині діагнозу: «Черепно-мозкова травма» лікарі повинні були організувати проведення рентгенологічного дослідження черепу у двох проекціях, огляд нейрохірурга, навіть, за його відсутності у штаті лікарні, повинні були викликати лікаря-нейрохірурга за сан авіацією. Лікування черепно-мозкової травми у дитини ОСОБА_15 лікарями Катеринопільської ЦРЛ призначено не було.Також, слід відзначити, що дані з листу призначень не відповідають даним за лікування, яке міститься на сторінках медичної карти в щоденникових записах лікарів.В медичній карті відсутні дані за антропометричні дослідження (зріст, вага тощо) дитини ОСОБА_15 , 2007 р.н., що взагалі не дозволяє експертній комісії дати оцінку правильності призначеного лікування, так як дозування лікарських засобів призначається відповідно до віку та ваги дитини.

Судом досліджені характеризуючі данні обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 :

-довідки №№499, 500, які підтверджують те, що ОСОБА_7 на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває (а.с. 85-86 Том 3);

-довідки №№501, 502, які підтверджують те, що ОСОБА_8 на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває (а.с. 87-88 Том 3);

-службові характеристики на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно яких останні характеризуються позитивно (а.с. 89-90 Том 3);

-вимоги про наявність чи відсутність судимостей у ОСОБА_8 з яких вбачається, що ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с. 94-95 Том 3);

-вимоги про наявність чи відсутність судимостей у ОСОБА_7 з яких вбачається, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності не притягувалась (а.с. 96-97 Том 3);

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011«…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення нетяжкого злочину, передбаченого ч.2ст.140 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілих, свідків, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами та не оспорюються обвинуваченими. Крім того, досліджені судом письмові докази, які встановлюють обов`язки лікарів відповідних спеціалізації та посад вказують на те, що обвинуваченими не у повній мірі виконані їх професійні медичні обов`язки.

Так, ОСОБА_7 було недооцінено стан тяжкості дитини, не призначені відповідні обстеження згідно встановленого діагнозу, не здійснено постійний нагляд за ОСОБА_15 , що передбачено протоколами надання медичної допомоги та нормами посадових інструкцій.

ОСОБА_8 не проведено обстеження малолітньої хворої відповідно встановленого діагнозу «закрита черепно-мозкова травма» - відсутній рентген черепа в обох проекціях, не запрошені для консультації лікарі фахівці (лікар-нейрохірург). В подальшому, при погіршенні стану дитини не організоване проведення консиліуму лікарів за участю начальника медичної частини, і при наростанні тяжкості стану дитини не викликано лікаря-анестезіолога та педіатра для постійного динамічного нагляду, крім того не здійснено виклику дитячої реанімаційної бригади.

Вказаним обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 допустили недоліки в організації дорученої їм роботи, яка виразилася у бездіяльності і неприйнятті рішень, які входять в коло їх обов`язків і компетенції, тобто неналежним чином виконали свої професійні обов`язки, що спричинило тяжкі наслідки для ОСОБА_15 ..

Твердження обвинувачених надані в судовому засіданні щодо належного виконання своїх обов`язків, суд оцінює критично та розцінює їх як обраний ними спосіб захисту від пред`явленого їм обвинувачення за ч. 2 ст. 140 КК України, так як їх покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнівів у суду, оскільки вони в своїй сукупності доповнюють один одного та підтверджують пред`явлене обвинувачення.

Дії обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.140 КК України- невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

При призначенні покарання обвинуваченим суд, згідно з вимогами ст.ст.65 - 67 КК Українита роз`ясненнямиПостанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особи винних, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 судом не встановленою.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_23 судом не встановленою.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 відповідно дост.65 КК Українисуд враховує: суспільну небезпечність вчиненого нею кримінального правопорушення та ступінь його тяжкості, який згідност.12 КК України, є нетяжким злочином, те що остання характеризується позитивно; її відношення до скоєного, ухилення від участі в судових засіданнях; відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання; те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; поведінку обвинуваченої після скоєння злочину, і на підставі викладеного суд вважає за можливе призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк три роки.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно дост.65 КК Українисуд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення та ступінь його тяжкості, який згідност.12 КК України, є нетяжким злочином, те що останній характеризується позитивно; його відношення до скоєного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання; те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, і на підставі викладеного суд вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк два роки.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , попередження вчинення ними нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченим, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме їх особам.

Разом з тим, у відповідності до ч. 5ст. 74 КК Україниособа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихстаттею 49 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 49 КК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше двох років.

Як встановлено судом кримінальне правопорушення вчинено 19.04.2010 року, і на даний час минуло більше, як п`ять років, з дня вчинення злочину, що є правовою підставою для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності.

Щодо обвинувачення за ч. 2 ст. 358 КК України суд зазначає наступне.

ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України (в редакції закону станом на 19.04.2010) підроблення офіційного документа, а саме складання працівником юридичної особи, який не с службовою особою, завідомо підробленого офіційного документу, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.

19.04.2010 близько 21 години, перебуваючи у приміщенні комунального закладу «Катеринопільська Центральна районна лікарня», умисно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою уникнення негативних наслідків щодо порушення професійних обов`язків, внесла неправдиві відомості до бланку медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_15 , форми № 003/о, затвердженого наказом МОЗ 26.07.1999 № 184, а саме 19.04.2010 близько 18 години до приймального відділення Катеринопільської ЦРЛ потрапила малолітня хвора ОСОБА_15 , 2007 року народження, для огляду якої було викликано ОСОБА_24 , яка згідно наказу № 34/ко від 05.09.1980 перебувала на посаді лікаря-педіатра вищевказаної установи та відповідно до затвердженого головним лікарем графіком ургенції педіатрів Катеринопільської ЦРЛ на II квартал 2010 року призначена черговим ургентним лікарем-педіатром по лікарні, але остання відразу на своє робоче місце не з`явилася, а надала консультацію по телефону, однак близько 20 години 45 хвилин, коли стан хворої ОСОБА_15 погіршився, прибула до дитячого відділення Катеринопільської ЦРЛ і провела огляд вказаної пацієнтки, після чого заздалегідь домовившись з черговим лікарем ОСОБА_8 , який о 18 годині самостійно провів огляд ОСОБА_15 , внесла неправдиві відомості до медичної карги стаціонарного хворого №1421 на ім`я ОСОБА_15 , а саме завірені її та ОСОБА_8 підписами записи про проведення нею спільного огляду з ОСОБА_8 даної хворої, вказавши час огляду 18 годину 19.04.2010, що не відповідає дійсності, так як остання у вказаний час була відсутня на робочому місці і фактично огляд пацієнтки не проводила, чим порушила Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о, затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110.

ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України (в редакції закону станом на 19.04.2010) підроблення офіційного документа, а саме складання працівником юридичної особи, який не с службовою особою, завідомо підробленого офіційного документу, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.

Близько 21 години, перебуваючи у приміщенні комунального закладу «Катеринопільська Центральна районна лікарня», умисно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з метою уникнення негативних наслідків щодо порушення професійних обов`язків, вніс неправдиві відомості до бланку медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_15 , форми № 003/о, затвердженого наказом МОЗ 26.07.1999 № 184, а саме 19.04.2010 близько 18 години до приймального відділення Катеринопільської ЦРЛ поступила малолітня хвора ОСОБА_15 , 2007 року народження, для огляду якої було викликано ОСОБА_24 , яка згідно наказу №34/ко від 05.09.1980 перебувала на посаді лікаря-педіатра вищевказаної установи та відповідно до затвердженого головним лікарем графіком ургенції педіатрів Катеринопільської ЦРЛ на II квартал 2010 року призначена черговим ургентним лікарем-педіатром по лікарні, але остання відразу на своє робоче місце не з`явилася, а надала консультацію по телефону, однак близько 20 години 45 хвилин коли стан хворої ОСОБА_15 погіршився прибула до дитячого відділення Катеринопільської ЦРЛ і провела огляд вказаної пацієнтки, після чого заздалегідь домовившись з черговим лікарем ОСОБА_8 , який о 18 годині самостійно провів огляд ОСОБА_25 , внесли неправдиві відомості до медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_15 , а саме завірені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про проведення спільного огляду даної хворої, вказавши час огляду 18 годину 19.04.2010, що не відповідає дійсності, так як остання у вказаний час була відсутня на робочому місці і фактично огляд пацієнтки не проводила, чим порушили Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о, затвердженої наказом МОЗ України від 14 02.2012 №110.

У відповідності до положеньст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно дост. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, згідно з вимогамист.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

З згідно з правиламист. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст. 91 КПК України, покладається на прокурора. Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до вимогст.91 КПК України: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, та інші обставини кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням тощо та давали б підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2ст. 358 КК України.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_8 умисно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , вніс неправдиві відомості до бланку медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_15 , форми № 003/о, затвердженого наказом МОЗ 26.07.1999 № 184, а саме про проведення спільного огляду даної хворої, вказавши час огляду 18 годину 19.04.2010, що не відповідає дійсності, так як ОСОБА_7 у вказаний час була відсутня на робочому місці і фактично огляд пацієнтки не проводила, чим порушили Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о, затвердженої наказом МОЗ України від 14 02.2012 №110.

Ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції станом на 19.04.2010) передбачала юридичну відповідальність за підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвічується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Примітка до статті 358 КК, яка законодавчо визначила ознаки предмета злочинів, передбачених статтями 357, 358, 366 КК, під офіційним документом розуміє документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи-докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм і містять передбачені законом реквізити.

У висновках Верховного Суду України, які містяться у постанові від 09.07.2015, які є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права, а висновки щодо застосування норма права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм праваст.13 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», зазначає, що при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями:

- документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної та службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами;

- зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у виді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Разом з тим, недостовірна інформація, внесена до бланку медичної карти стаціонарного хворого № 1421 на ім`я ОСОБА_15 , форми № 003/о, не посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, вказана інформація лише описує обставину за якої надавалася медична допомога хворій (фактичну присутність лікаря замість надання консультації в телефонному режимі).

Отже, вказаний підробний запис у медичній картці не спричиняє і не здатен спричинити будь-яких наслідків правового характеру, і з його змісту не випливає будь - яких зобов`язальних дій для третіх сторін.

Злочин, передбачений ч.2ст.358 КК Україниз суб`єктивної сторони характеризується обов`язково прямим умислом обвинуваченого до вчиненого.

З об`єктивної сторони використання полягає у наданні підробленого документа підприємствам, установам або організаціям незалежно від форми власності (документ передається уповноваженим особам) або в пред`явленні їх.

Суд вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, підтверджуючого причетність обвинувачених до вчинення злочину передбаченого ч.2ст. 358 КК Україниз доведенням його повного, закінченого складу, саме відсутністю таких доказів в частині того, що обвинувачені вносячи запис про надання медичного консультування у певній формі мали на меті досягти певних правових наслідків, оскільки у подальшому за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 140 КК України, вказана обставина не була включена у перелік дій, якими підтверджувалося неналежне виконання медичних обов`язків.

Будь-яких інших доказів у підтвердження обставин які підлягають доказування по вказаному кримінальному провадженні, у відповідності дост.91 КПК України, стороною обвинувачення не надано.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Судом у порядку ч.6ст.22 КПК Українибуло створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, однак сторона обвинувачення довести провину обвинувачених у вчиненні інкримінованого ним правопорушення належними та допустимими доказами не змогла, своїми правами на зміну чи відмову від обвинувачення не скористалася.

Згідност.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Європейський Суд з прав людини у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п.146) встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до вимогст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно зст.368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до п.2 ч.1ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Згідно ч.3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у відповідності до п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України, необхідно визнати невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 358 КК Українита виправдати.

Щодо вирішення питання цивільних позовів суд виходив з наступного.

Цивільний позов ОСОБА_13 до відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд вирішує відповідно до вимог ст.ст.128,129 КПК України. Відповідно до ч.5ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За змістом ч.ч.1, 2ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, суд приймає до увагипостанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

Аналізуючи наведені норми права та враховуючи обставини справи, суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню, оскільки потерпіла ОСОБА_13 саме у зв`язку з неправомірними діями обвинувачених перенесла душевні страждання, пов`язанні зі смертю її близької, рідної людини - доньки. Суд вважає, що факт великого душевного болю є беззаперечним і вказані обстави дійсно призвели до погіршення емоціонального стану, глибоких моральних страждань потерпілої, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч.3ст.23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На думку суду справедливим слід визначити розмір моральної шкоди, виходячи з того, що цінність здоров`я та життя людини не можна визначити в грошах, тому будь-яка сума на відшкодування моральної шкоди реально не компенсує моральні страждання.

Таким чином, суд вважає, що потерпіла ОСОБА_13 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй в результаті протиправних дій обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було заподіяно моральну шкоду.

З урахуванням викладеного, цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди з обвинувачених підлягає задоволенню повністю.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно дост.100 КПК України.

Судові витрати в справі відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст.358 КК Українита виправдати її в зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушенняпередбаченого ч.1ст. 140 КК Українита призначити покарання у вигляді 3(трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст.49, ч. 5 ст.74 КК України, звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 140 КК Українив зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2ст.358 КК Українита виправдати його в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушенняпередбаченого ч.1ст. 140 КК Українита призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст.49, ч. 5 ст.74 КК України, звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 140 КК України в зв`язку із закінченням строків давності.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_13 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 100 000 гривень 00 копійок.

Речові докази по справі:

-медичні картки № 1421 та №961 стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_15 - повернути КП "Катеринопільська ценнтральна районна лікарня";

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1