Номер провадження: 22-ц/813/5504/22

Справа № 947/1843/21

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/1843/21

Номер провадження: 22-ц/813/5504/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І.,

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ,

-відповідач Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба»,

-третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору Професійнаспілка працівниківказенного підприємства«Морська пошуково-рятувальнаслужба»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Калініченко Л.В. о 12 годині 37 хвилині 07 жовтня 2021 року, повний текст рішення складений 18 жовтня 2021 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з вищевказаним позовом, в якому просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 14.12.2020 року №815-к про звільнення ОСОБА_1 ; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»; 3) стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.12.2020 року до дати ухвалення рішення по справі; 4) стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн..

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що наказом КП «МПРС» від 06.06.2016 року №102-к її прийнято на роботу на посаду завідуючого сектору розвитку КП «МПРС». Загальний стаж роботи в КП «МПРС» - з лютого 2012 року (наказ від 02.02.2012 року №88-к) на різних посадах (провідний економіст фінансово-економічного управління, провідний інженер відділу технічної експлуатації служби флоту, завідувач сектору розвитку) складає більш дев`яти років.

Наказом КП «МПРС» від 14.12.2020 року за № 815-к «Про звільнення» позивачка була звільнена за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу КП «МПРС» від 17.02.2020 № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС».

При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що наказом від 21.04.2020 №221-к «Про звільнення» її вже було звільнено із займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу КП «МПРС» від 17.02.2020 № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС»», яким здійснено виведення із штатного розпису КП «МПРС» 38-ми посад, у тому числі і посаду завідувача сектору розвитку, яку обіймала позивачка.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 у справі №521/8027/20 наказ КП «МПРС» від 21.04.2020 № 236-к «Про звільнення» визнано незаконним та скасовано. ОСОБА_1 поновлено на посаді завідувача сектору розвитку казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Відповідачем 13.10.2020 року на виконання рішення Малиновського районного суду від 30.09.2020 року ОСОБА_1 поновлено на посаді завідувача сектору розвитку, про що видано наказ № 659-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Одночасно із ознайомленням з наказом про поновлення на роботі 13.10.2020 року позивачці вручено Попередження про наступне звільнення через два місяці за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Попередження мотивоване проведеним скороченням чисельності та штату працівників КП «МПРС» (наказ № 116-н від 17.02.2020 року) та введенням нового штатного розпису КП «МПРС» з 01.05.2020 року (наказ КП «МПРС» від 30.04.2020 року № 280-н «Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС»), згідно з яким сектор розвитку казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та посада завідувача сектору розвитку, яку обіймала ОСОБА_1 , у діючому штатному розписі КП «МПРС» відсутня.

Позивачка своє звільнення вважає незаконним, проведеним з порушеннями чинних норм законодавства.

Зазначає, що відповідач не виконав обов`язку щодо поновлення позивачку на роботі у спосіб, передбачений законом, що в подальшому потягло за собою низку порушень законодавства, яке передбачає порядок звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а відтак і порушення її трудових прав.

ОСОБА_1 стверджує, що належним виконанням рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника є внесення змін до штатного розкладу посади поновленого працівника. Тобто, на думку позивача, відповідач рішення суду про її поновлення на роботі виконав формально.

Позивачка вважає, що відповідач вдруге звільнив її за тими самими підставами і знов з порушенням процедури звільнення, не дотримавшись вимог ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Також ОСОБА_1 вважає, що відповідач не дотримався порядку звільнення за погодженням із профспілкою, оскільки відповідачем не проведені консультації з профспілкою згідно вимог ст. 49-4 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Оскільки відповідач вдруге звільнив її без дійсних та реальних правових підстав для звільнення, чим здійснюється психологічний та моральний тиск на неї, позивачка зазначає, що їй завдана моральна шкода. Моральні страждання, пов`язані з незрозумілістю ситуації, що виникла, та незаконністю і безцеремонністю її звільнення. Повторне звільнення з підприємства позивачка розцінює як моральне знущання.

Вищевикладені обставини, пов`язані із незаконним звільненням позивачем відповідачки та порушенням її прав, стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

2.2 Позиція відповідача та третьої особи в суді першої інстанції

13.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача КП «МПРС», в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

Правову позицію відповідач обґрунтовує тим, що на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 року у справі № 521/8027/20 наказом від 13.10.2020 року №659-к ОСОБА_1 поновлено на посаді завідувача сектору розвитку, з яким вона була ознайомлена 13.10.2020 року. Поновлення позивачки здійснено відповідно до вимог КЗпП України, шляхом видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді. Внесення до штатного розпису посади поновленого за рішенням суду працівника, якщо на час поновлення така посада скорочена, не передбачено чинним законодавством України. Зазначає, що визначення організаційної структури підприємства та встановлення чисельності працівників і штатного розпису є виключною компетенцію підприємства, відповідно до вимог ст. 64 ГК України.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із проведеним скороченням чисельності та штату працівників КП «МПРС» (наказ КП «МПРС» від 17.02.2020 року № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба») та введенням нової організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС» з 01.05.2020 (наказ КП «МПРС» від 30.04.2020 року №280-н «Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС»), згідно якого посада завідувача сектору розвитку, яку обіймала позивачка, в штатному розписі КП «МПРС» відсутня, ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення з посади завідувача сектору розвитку на підставі п 1. ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Одночасно з попередженням про звільнення відповідачем було запропоновано ОСОБА_1 15 вакантних посад, а також протягом двомісячного строку попередження ще 21 вакантну посаду. Тобто, відповідачем протягом періоду попередження про звільнення ОСОБА_1 (з 13 жовтня 2020 року по 14 грудня 2020 року) було запропоновано 36 вакантних посад, але позивачка від запропонованих посад відмовилась, про що було складено Акт від 14.12.2020 року, який підписано ОСОБА_1 без зауважень.

Відповідач також зазначає, що ним виконано вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо попередження позивачку про наступне звільнення за 2 місяці та одночасно з попередженням запропоновано іншу роботу на підприємстві, пропонування вакантних посад здійснювалося протягом всього періоду попередження, а саме запропоновано позивачу загалом 36 посад.

Відповідач вказує про відсутність порушень вимог ст. 42 КЗпП Україна, оскільки ОСОБА_1 не мала переважного права на залишення на роботі, тому що переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних посад. У даному випадку мало місце скорочення посади завідувача сектору розвитку КП «МПРС», яка була єдиною на підприємстві та була скорочена.

Щодо рішення виборного органу профспілки, членом якої є ОСОБА_1 про відмову у наданні згоди на розірвання з нею трудового договору, відповідач зазначає про його необґрунтованість, а отже відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України КП «МПРС» мало право звільнити позивачку за відмови у наданні такої згоди профспілковою організацією.

Відповідач зазначає, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами психологічний та моральний тиск на неї, наявність моральних страждань, а отже позивні вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та безпідставними.

14.04.2021 року до суду надійшли письмові пояснення від представника третьої особи Професійної спілки працівників КП «МПРС», в яких останній вважає дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 протиправними, а позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

22.04.2021 року позивачка надала відповідь на відзив, в якому зазначає, що викладені відповідачем доводи є необґрунтованими та безпідставними. Вважає, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду.

2.3 Короткий зміст рішення, мотивування його висновків

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року відмовлено у задоволені вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що підстави, законність, передумови та правильність прийняття наказу КП «МПРС» від 17.02.2020 № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС» та Наказу від 30.04.2020 року за №280-Н «Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС» не є предметом спору у даній справі.

З моменту винесення відповідачем Наказу від 13.10.2020 року за №659-К «Про поновлення на роботі», рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 у справі № 521/8027/20 є виконаним з боку відповідача.

Відповідно частини 3 статті 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Судом відхилені доводи позивачки про те, що вона була поновлена на посаді, яка на час поновлення не існувала, оскільки не була внесена до штатного розпису, оскільки це не вплинуло на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 року про поновлення позивача на посаді завідувача сектору розвитку.

Матеріали справи не містять доказів ліквідації підприємства КП «МПРС», а наказ КП «МПРС» від 17.02.2020 № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС» свідчить про наявність змін в організації виробництва та праці на підприємстві, а саме скорочення штату працівників. Отже, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у своїх доводах.

При оголошенні простою роботодавцем дотримано трудових прав та соціальних гарантій для працівника.

Висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду справи № 127/1702/19, не можуть застосовуватись до даних спірних правовідносин, оскільки позивачку було ознайомлено з наказом від 13.10.2020 № 659-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », в якому остання поставила свій особистий підпис.

Оскільки посада завідувача сектору розвитку, яку займала ОСОБА_1 , була єдиною на підприємстві, а переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, то у відповідача не було підстав встановлювати переважне право позивачки на залишення на роботі.

На виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у встановлені законом строки, відповідачем у відповідності до Закону та вимоги позивачки у заяві від 06.11.2020 року, було запропоновано ОСОБА_1 15 вакантних посад, а також протягом двомісячного строку попередження ще 21 вакантну посаду. Тобто, відповідачем протягом періоду попередження про звільнення ОСОБА_1 (з 13 жовтня 2020 року по 14 грудня 2020 року) було запропоновано 36 вакантних посад, тобто всі посади, які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення, але позивач від запропонованих посад відмовилась, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем пропонувались наявні вакантні посади позивачці протягом всього часу попередження про звільнення, однак остання відмовилась від переведення на жодну з вакантних посад, що підтверджується матеріалами справи;

Щодо дотримання роботодавцем вимог статті 43 КЗпП України, КП «МПРС» у відповідності до вимог ст. 43 КЗпП звернувся до Професійної спілки працівників КП «МПРС» з обґрунтованим письмовим поданням про розірвання трудового договору із завідувачем сектору розвитку ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується листом від 19.11.2020 року за вих. №1/41/2216-20. 07.12.2020 року Професійною спілкою працівників КП «МПРС» було надано повідомлення за вих. №42 про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з завідувачем сектору розвитку ОСОБА_1 .. Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість рішення виборного органу профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з завідувачем сектору розвитку ОСОБА_1 ..

Судом під час судового розгляду справи встановлено належне виконання відповідачем рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 30.09.2020 року по справі №521/8027/20 та поновлення позивачки на попередній посаді.

Матеріалами справи підтверджено наявність змін в організації виробництва та праці на підприємстві, згідно наказу КП «МПРС» від 17.02.2020 № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС».

Щодо недотримання роботодавцем ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в КП «МПРС» не відбулось таких процесів, як ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, а отже у відповідача відсутній обов`язок проведення вказаних консультацій, а наявне лише таке право.

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що судом не враховано, що рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Апелянт наголошує, що відповідачем було допущено обмеження у доступі до роботи - відправлення ОСОБА_1 у простій без наявних підстав.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ознайомившись з наказом про простій, позивачка нібито погодилась з вимогами такого наказу, оскільки ознайомлення не свідчить про згоду позивачки з наказом.

ОСОБА_1 вказує, що на підприємстві були відсутні реальні зміни в організації виробництва і праці.

З урахуванням відсутності вказівок або доручень Державної служби морського та річкового транспорту України щодо скорочення штату КП «МПРС», відсутності змін до середньооблікової кількості штатних працівників згідно фінансового плану на 2020 рік (із змінами) рішення щодо виведення посад згідно наказу КП «МПРС» №116-н було здійснено безпідставно.

Висновок суду першої інстанції суперечить висновкам Верховного Суду про те, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести зміни до штатного розкладу.

Суд першої інстанції у рішенні дійшов невірної оцінки та помилково не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.02.2019 року у справі №756/6746/16 та від 08.04.2020 року у справі №808/2741/16.

Суд першої інстанції у рішенні дійшов невірної оцінки та помилково застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.03.2019 року у справі №487/3848/17, оскільки фактичні обставини у вказаній справі є відмінними.

Апелянт наголошує на наявності в неї переважного права на залишення на роботі, оскільки її тривалий безперервний стаж роботи у морській галузі - більше 20 років та на даному підприємстві з часу його утворення - 9 років.

Підставою звільнення позивачки зазначений наказ КП «МПРС» від 17.02.2020 року №116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС», яким не було здійснено зміни в організаційній структурі із утворенням нових підрозділів, а згідно цього наказу КП «МПРС» було проведено лише виведення зі штатного розпису окремих посад.

Суд першої інстанції зробив висновок про відмову ОСОБА_1 від переведення на посаду начальника плавмайстерні ПБРК-02 за відсутності у матеріалах справи письмової заяви про відмову від переведення на посаду начальника плавмайстерні ПБРК-02.

ОСОБА_1 вказує, що відповідач не здійснив усіх можливих заходів щодо сприяння працевлаштуванню позивачки на підприємстві та надав завідомо недостовірну інформацію.

Судом першої інстанції не було всебічно досліджено обставини дотримання відповідачем ст. 49-2 КЗпП України та суд дійшов необґрунтованого висновку на підставі обмеженої інформації періодом з 13.10.2020 року по 14.12.2020 року, а інформацію з 17.02.2020 року по 12.10.2020 року не досліджував.

Матеріали справи не містять заяв позивачки про відмову від переведення на запропоновані посади.

Суд першої інстанції не врахував обов`язки КП «МПРС», які визначені Колективним договором, та дійшов до хибного висновку щодо відсутності такого обов`язку.

Судом першої інстанції взагалі не здійснено аналіз дотримання або недотримання відповідачем норми статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

В оскаржуваному рішенні не було надано належної та об`єктивної оцінки дотриманню або недотриманню роботодавцем умов згідно ст. 43 КЗпП України, а також щодо звільнення ОСОБА_1 за особистими мотивами директора КП «МПРС» Сударева В.О..

2.6 Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції

КП «МПРС» у відзиві на апеляційну скаргу просить останню залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції (Т. 4, а. с. 105 112).

2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.01.2022 року апеляційну скаргу було залишено без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2022 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду.

03.06.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Кириленка Андрія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Одеського апеляційного суду з використанням власних технічних засобів.

05.06.2022 року Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» подало клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Одеського апеляційного суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.06.2022 року задоволено клопотання адвоката Кириленка Андрія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , та клопотання Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

08.06.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Кириленка Андрія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , надійшов уточнений розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 станом на 09 червня 2022 року.

08.06.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Кириленка Андрія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , надійшли письмові пояснення по суті справи.

24.06.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Кириленка Андрія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , надійшли письмові пояснення по суті справи.

24.06.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Кириленка Андрія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Одеського апеляційного суду з використанням власних технічних засобів.

27.06.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від голови Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» А.О. Дрозда надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.06.2022 року задоволено клопотання адвоката Кириленка Андрія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , та клопотання Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

08.06.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду від адвоката Кириленка Андрія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , надійшов уточнений розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 станом на 30 червня 2022 року.

У судовому засіданні адвокат Кириленко А.В., діючий від імені ОСОБА_1 , просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Просив в її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підглядає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Судом встановлено, щовідповідно до п. 2.1 Статуту КП «МПРС», Підприємство створене з метою забезпечення сталого функціонування та подальшого розвитку національної системи пошуку і рятування на морі на виконання публічно-правових функцій держави Україна щодо здійснення операцій з пошуку і рятування людського життя на морі у відповідності до законодавства та міжнародних договорів України.

Відповідно до п. 5.1.3 Статуту КП «МПРС», підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом.

Позивач - ОСОБА_1 відповідно до наказу КП «МПРС» від 02.06.2016 р. № 102-к була прийнята на посаду завідувача сектору розвитку КП «МПРС», що підтверджується записом у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

17 лютого 2020 року КП «МПРС» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці КП «МПРС» прийнятонаказ №116-н «Про внесення змін до штатного розпису казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яким прийнято рішення вивести із штатного розпису перелік структурних підрозділів та посад, зокрема посаду завідувача сектору розвитку, та доручено начальнику відділу управління персоналом провести переміщення або вивільнення працівників, посади яких підлягають скороченню відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до наказу КП «МПРС» № 236-к від 21.04.2020 року, ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно доп. 1 ст. 40 КЗпП України.

30.04.2020 року КП «МПРС» видало наказ № 280-н «Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС», яким з 01.05.2020 затверджено і введено нову організаційну структуру та новий штатний розпис КП «МПРС», в якому відсутній сектор розвитку та посада завідуючого сектору розвитку.

У той же час, позивачка будучи незгодною з Наказом № 236-к від 21.04.2020 року, звернулась з відповідним позовом до Малиновського районного суду м. Одеси (справа №521/8027/20).

За наслідком розгляду вказаної справи 30.09.2020 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по справі №521/8027/20, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 21 квітня 2020 року № 236-к про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба». Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати за один місяць у сумі 19248 гривень 20 копійок.

Як вбачається, відповідачем КП «МПРС» на виконання рішення Малиновського районного суду від 30.09.2020 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді завідувача сектору розвитку, про що видано наказ №659-к від 13.10.2020 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Після поновлення ОСОБА_1 на роботі, 13.10.2020 року директором КП «МПРС» надано ОСОБА_1 попередження про наступне звільнення через два місяці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, мотивоване проведеним скороченням чисельності та штату працівників КП «МПРС» (наказ КП «МПРС» № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба») та введенням нової організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС» з 01.05.2020 (наказ КП «МПРС» від 30.04.2020 №280-н «Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС»), згідно яких структурний підрозділ сектор розвитку та посада завідувача сектору розвитку у діючій організаційній структурі та штатному розписі КП «МПРС» відсутні.

Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомлена тієї ж дати, про що свідчить її підпис на попередженні. Також позивачкою зазначено на наказі, що вона просить надати вакансії та іншу роботу протягом 2-х місяців з дати підписання попередження.

Як вбачається, тієї ж дати ОСОБА_1 разом з попередженням про звільнення начальником відділу управління персоналом було запропоновано 15 посад, які були вакантними на підприємстві.

Зазначені письмові пропозиції були отримані ОСОБА_1 для ознайомлення, що підтверджується її підписом на примірниках підприємства, на яких одночасно позивачкою зазначені відповідні записи.

З вказаних письмових пропозицій вбачається, що 13.10.2020 ОСОБА_1 були запропоновані посади: капітан пошуково-рятувального катера ПРК-02, з посадовим окладом 22197,00 грн.; механік пошуково-рятувального катеру ПРК-03, з посадовим окладом 19675,00 грн.; моторист 1 класу 15387 грн.; матроса 1 класу пошуково-рятувального катера ПРК-02, з посадовим окладом 13789,00 грн.; моторист 1 класу матроса 1 класу пошуково-рятувального катера ПРК-05, з посадовим окладом 15387,00 грн.; 2 помічник капітана р/с «Сапфір», з посадовим окладом 23231,00 грн.; старший капітан-координатор Морського рятувального під центру м. Бердянськ, з посадовим окладом 18459,00 грн.; капітан пошуково-рятувального катера ПРК-06, з посадовим окладом 22197,00 грн., стосовно яких ОСОБА_1 зазначила, що в неї відсутні кваліфікаційні документи для переведення на цю посаду.

Також були запропоновані посади: економіста відділу економічного планування та прогнозування; начальника плавмайстерні ПБРК-02; інженера 1 категорії відділу ГМЗЛБ; юрисконсульта відділу управління персоналом; провідного бухгалтера бухгалтерії; програміста системного відділу інформаційних технологій; робітника відділу господарського забезпечення, стосовно яких ОСОБА_1 зазначила власноруч про своє прохання надати їх посадові інструкції для ознайомлення та прийняття рішення.

Крім цього, 13.10.2020 наказом КП «МПРС» №724-н «Про простій» ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 15 жовтня 2020 року до видання наказу по підприємству щодо припинення простою ОСОБА_1 , завідувача сектору розвитку.

Як вбачається, 19.10.2020 року ОСОБА_1 було запропоновано ще 1 вакантну посаду - капітана-координатора Морського рятувального під центру м. Бердянськ, з посадовим окладом 17140,00 грн., на письмову пропозицію якої позивачка зазначила про відсутність в неї кваліфікаційних документів для переведення на зазначену посаду.

КП «МПРС» 06.11.2020 листом №41/466-20 засобами електронної пошти було направлено ОСОБА_1 витяги з посадових інструкцій економіста відділу економічного планування та прогнозування, начальника плавмайстерні ПБРК-02, інженера 1 категорії відділу ГМЗЛБ, юрисконсульта відділу управління персоналом, провідного бухгалтера бухгалтерії, програміста системного відділу інформаційних технологій, робітника відділу господарського забезпечення (розділи «завдання та обов`язки», «повинен знати» та кваліфікаційні вимоги (до посади).

06.11.2020 року ОСОБА_1 скерувала на адресу КП «МПРС» письмовий лист, який надійшов до підприємства 11.11.2021 року, в якому остання висловила вдячність за надіслані посадові та робочі інструкції вакантних посад. Попередила, що ближче до дати скорочення її посади надасть інформацію про прийняте рішення щодо переведення на іншу посаду. Також просила надавати їй на протязі 2-ох місяців з дня підписання попередження про скорочення усю наявну інформацію стосовно вакантних посад.

19.11.2020 року КП «МПРС» надало лист доПрофесійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» стосовно отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектора розвитку за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

24.11.2020 року начальником відділу управління персоналом КП «МПРС» ОСОБА_1 було запропоновано ще двадцять вакантних посад, шляхом ознайомлення з письмовими пропозиціями, копії яких позивачка отримала, про що свідчать її підпис на кожному повідомленні від 24.11.2020 року.

07.12.2020 рокуПрофесійною спілкою працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» надано повідомлення за вих. №42 про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з завідувачем сектору розвитку КП «МПРС» ОСОБА_1 ..

08.12.2020 ОСОБА_1 особисто надано лист за підписом начальника відділу управління персоналом за вих. №41/508-20 про те, що 13.10.2020 їй було запропоновано 15 посад. 19.10.2020 їй було запропоновано 1 вакантну посаду та 24.11.2020 запропоновано ще 20 вакантних посад, а також зазначено, що враховуючи закінчення строку попередження про звільнення 14 грудня 2020 року, у разі прийняття рішення про переведення на будь-яку із запропонованих посад ОСОБА_1 необхідно з`явитися до відділу управління персоналом о 9 год. 00 хв. 14.12.2020 та надати письмову заяву про переведення і підтверджуючі кваліфікацію документи.

Зазначений лист отриманий ОСОБА_1 08.12.2020 року про що свідчить підпис останньої на вказаному листі.

11.12.2020 листом за вих. №41/513-20 за підписом начальника відділу управління персоналом зазначено, що 08.12.2020 позивачку повідомлено про необхідність з`явитися до відділу управління персоналом о 9 год. 00 хв. 14.12.2020 та надати письмову заяву про переведення і підтверджуючі кваліфікацію документи. Повідомлено, що у разі ненадання письмової заяви на переведення та підтверджуючих кваліфікацію документів 14.12.2020 КП «МПРС» вважатиме, що вона не надала згоду (відмовилася) на переведення на одну із запропонованих їй посад.

Зазначений лист отриманий ОСОБА_1 11.12.2020 року про що свідчить підпис останньої на вказаному листі.

11.12.2020 року КП «МПРС» також винесено Наказ за №859-Н «Про припинення простою», яким припинено простій не з вини працівника з 14.12.2020 року ОСОБА_1 , завідувача сектору розвитку.

14.12.2020, прибувши до КП «МПРС», ОСОБА_1 не надала згоду на переведення на жодну із запропонованих їй посад, що підтверджується Актом, який підписаний ОСОБА_1 та не містить жодних заперечень останньої.

За наслідком викладеного, 14.12.2020 року КП «МПРС» видано Наказ за №815-к «Про звільнення», яким ОСОБА_1 , завідувача сектору розвитку, звільнено із займаної посади 14.12.2020 року, у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судова колегія виходить за наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

Як встановлено за наслідками розгляду цивільної справи №521/8027/20 рішенням суду ОСОБА_1 було поновлено судом в займаній посаді завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», оскільки при її звільненні за наказом від 21.04.2020 року з підстав ч. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавцем не було додержано процедуру вивільнення працівника через зміни до штатного розпису КП «МПРС» та скорочення цієї посади.

На виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», КП «МПРС» видало наказ № №659-к від 13.10.2020 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким було скасовано наказ від 21.04.2020 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи, про що належним чином повідомлено працівника.

13.10.2020 наказом КП «МПРС» №724-н «Про простій» ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 15 жовтня 2020 року до видання наказу по підприємству щодо припинення простою ОСОБА_1 , завідувача сектору розвитку.

Законність видання наказу про простій не було предметом позовних вимог по даній справі, внаслідок чого у суду першої інстанції не було підстав для оцінки законності даного наказу про простій в контексті протиправного фактичного не допуску у зв`язку з цим працівника ОСОБА_1 до роботи. Суду не надано доказів оскарження вищевказаного наказу про простій.

Тому, після поновлення працівника на займаній посаді і оголошення простою не з вини працівника із збереженням йому на час простою середнього заробітку, підприємство провело нову процедуру вивільнення працівника, початком якої працівнику під особистий підпис було вручено попередження про скорочення чисельності штату, зокрема посади, яку вона обіймає - завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та про наступне звільнення з посади завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яка відбудеться з 01.05.2020 року, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку. Одночасно запропоновано ОСОБА_1 переведення на будь-яку з вакантних посад, з переліком яких позивачку ознайомлювали з попередженням про необхідність письмового повідомлення роботодавця про прийняте працівником рішення.

В межах процедури вивільнення роботодавець направив листа до Профспілкової організації КП «МПРС» запитавши згідно зі ст. 43 КЗпП України надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

19.11.2020 року КП «МПРС» надало лист доПрофесійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» стосовно отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектора розвитку за п.1 ст. 40 КЗпП України.

24.11.2020 року начальником відділу управління персоналом КП «МПРС» Склярук І.Д. було запропоновано ще двадцять вакантних посад, шляхом ознайомлення з письмовими пропозиціями, копії яких позивачка отримала, про що свідчать її підпис на кожному повідомленні від 24.11.2020 року.

07.12.2020 рокуПрофесійною спілкою працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» надано повідомлення за вих. №42 про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з завідувачем сектору розвитку КП «МПРС» ОСОБА_1 ..

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення працівника не є абсолютним та не є обов`язковим як для суду так і для власника або уповноваженого ним органу.

Колегія суддів вважає відмову професійної спілки працівників КП «МПРС» у наданні згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 необґрунтованою, оскільки профспілковий комітет посилається на те, що начебто не вбачається події зміни в організації виробництва і праці зокрема скорочення чисельності та штаті після поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору розвитку на виконання рішення суду. Разом з тим, встановлено, що звільнення відбулося у зв`язку із проведеним скороченням чисельності та штату працівників КП «МПРС» (наказ КП «МПРС» від 17.02.2020 № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба») та введенням нової організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС» з 01.05.2020 (наказ КП «МПРС» від 30.04.2020 №280-н «Про затвердження і введення в дію організаційної структури та штатного розпису КП «МПРС»), згідно яких структурний підрозділ сектор розвитку та посада завідувача сектору розвитку у діючій організаційній структурі та штатному розписі КП «МПРС» відсутні.

08.12.2020 ОСОБА_1 особисто надано лист за підписом начальника відділу управління персоналом за вих. №41/508-20 про те, що 13.10.2020 їй було запропоновано 15 посад, 19.10.2020 їй було запропоновано 1 вакантну посаду та 24.11.2020 запропоновано ще 20 вакантних посад, а також зазначено, що враховуючи закінчення строку попередження про звільнення 14 грудня 2020 року, у разі прийняття рішення про переведення на будь-яку із запропонованих посад, ОСОБА_1 необхідно з`явитися до відділу управління персоналом о 9 год. 00 хв. 14.12.2020 та надати письмову заяву про переведення і підтверджуючі кваліфікацію документи.

Зазначений лист отриманий ОСОБА_1 08.12.2020 року про що свідчить підпис останньої на вказаному листі.

11.12.2020 листом за вих. №41/513-20 за підписом начальника відділу управління персоналом зазначено, що 08.12.2020 позивачку повідомлено про необхідність з`явитися до відділу управління персоналом о 9 год. 00 хв. 14.12.2020 та надати письмову заяву про переведення і підтверджуючі кваліфікацію документи. Повідомлено, що у разі ненадання письмової заяви на переведення та підтверджуючих кваліфікацію документів 14.12.2020 КП «МПРС» вважатиме, що вона не надала згоду (відмовилася) на переведення на одну із запропонованих їй посад.

Зазначений лист отриманий ОСОБА_1 11.12.2020 року про що свідчить підпис останньої на вказаному листі.

11.12.2020 року КП «МПРС» також винесено Наказ за №859-Н «Про припинення простою», яким припинено простій не з вини працівника з 14.12.2020 року ОСОБА_1 , завідувача сектору розвитку.

14.12.2020, прибувши до КП «МПРС», ОСОБА_1 не надала згоду на переведення на жодну із запропонованих їй посад, що підтверджується поданим до суду Актом, який підписаний ОСОБА_1 та не містить жодних заперечень останньої.

За наслідком викладеного, 14.12.2020 року КП «МПРС» видано Наказ за №815-к «Про звільнення», яким ОСОБА_1 , завідувача сектору розвитку, звільнено із займаної посади 14.12.2020 року, у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Аргументи позивачки, що після повторного поновлення її на посаді ніяких змін в організації виробництва і праці на підприємстві не відбулось, не спростовують законність звільнення позивачки, оскільки відповідач продовжував виконувати рішення органу управління підприємства про скорочення штату працівників, у тому числі щодо скорочення посади завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яку обіймала позивачка.

Встановивши, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме - скорочення чисельності штату працівників, в тому числі завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», позивачка попереджалася про наступне вивільнення за два місяці з дати її попередження, з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення їй пропонувались усі вакантні посади, що були на підприємстві і відповідали її кваліфікації, та від яких позивачка відмовилася, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення відповідачем процедури поновлення позивача на займаній нею посаді, в порядку виконання відповідного судового рішення, та про порушення підприємством нової процедури вивільнення даного працівника у зв`язку з продовженням виконання підприємством Наказу від 17.02.2020 року № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС», яким з 17.04.2020 року виведено зі штатного розпису КП «МПРС», зокрема посаду завідувача сектору розвитку Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яку займала позивачка.

Доводи позивачки про те, що вона була поновлена на посаді, яка на час поновлення не існувала, оскільки не була внесена до штатного розпису, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки це не вплинуло на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2020 у справі №521/8027/20 про поновлення позивачки на посаді та не спростовує встановлених у справі фактичних обставин, які свідчать про дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗПП України.

Крім того, зі змісту вимог ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України не вбачається покладення на роботодавця обов`язку здійснювати професійну підготовку та перепідготовку під час процедури вивільнення працівників.

Само по собі бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює жодного обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади,

Аналогічний висновок застосування даної норми законодавства наведений у постанові Верховного Суду у справі № 755/6539/18.

Тобто виходячи із встановлених у справі обставин не вбачається, що відповідачем були порушені вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, у зв`язку з чим, позовні вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування оскарженого рішення суду.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

3.6 Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 15 липня 2022 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе