ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003950 пров. № А/857/5034/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Шавеля Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Державного підприємства "Львіввугілля", Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року, ухвалене суддею Клименко О.М. у м.Львові о 13:53, повний текст якого складений 14 лютого 2022 року, у справі №1.380.2019.003950 за адміністративним позовом Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2019 року позивач - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся до суду із позовом до відповідача - Державного підприємства "Львіввугілля", у якому просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 165410846,52 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Вимоги позовної заяви обгрунтовує тим, що оскільки за відповідачем обліковується узгоджена заборгованість в розмірі 165410846,52 грн, яку він самостійно не сплачує, відповідно до положеньстатті 95 Податкового кодексу України наявні підстави для надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податківзгідно з актами опису від 13.02.2019№ 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 №10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 №5-з на суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5525564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на суму 2145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Надано Західному міжрегіональному управлінню Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 30154929,44 грн за рахунок майна платника податків Державного підприємства «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі.

В решті позовних вимогвідмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційних скаргах.

Позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким адміністративний позов в цій частині задовольнити.

Доводи позивача в апеляційній скарзі зводяться до того, що під час розгляду спірних правовідносин до предмету доказування входить дослідження таких обставин: наявність непогашеного податкового боргу; недостатність у платника податків грошових коштів для його погашення; наявність майна платника, що перебуває у податковій заставі. Будь-яких обмежень стосовно надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, законом не передбачена. А тому вважає, що покликання відповідача на приписи Закону України «Про особливості приватизації вуглевидобувних підприємств», Постанови Катінету Міністрів від 12 травня 2015 року №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках» не можуть прийматись до уваги як такі, що на дані правовідносини не поширюються. Також, на думку скаржника, така заборона примусової реалізації майна об`єктів приватизації підлягає врахуванню в процесі реалізації майна, що віднесено до компетенції контролюючих органів, та не перешкоджає вирішенню судом позову щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебувають у податковій заставі. Саме контролюючий орган повинен враховувати специфічність майна, що перебуває у заставі, особливості його реалізації. Тобто, висновки суду першої інстанції щодо заборони реалізації основних фондів підприємства є помилковими.

Також вважає помилковими висновки суду щодо того, що рішенням у справі №1.380.2019.003594 вже надано дозвіл на погашення податкового боргу у розмірі 1498827 грн за рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля» на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року №813/5271/15 з покликанням на відмінні акти опису майна платника.

Позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, вказує на те, що судом надано податковому органу на реалізацію майна, яке на момент розгляду справи реалізоване ДП «Львіввугілля» (акт опису майна від 28.09.2018 №8-з на загальну суму 102970890,00 грн). В даному випадку позивач просить надати дозвіл на реалізацію готової товарної продукції, оборотних активів вугілля, відносно якої будь-яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено. Скаржник стверджує, що усі кошти, отримані від реалізації описаного у податкову заставу вугілля були спрямовані на цілі, передбачені ч.3 ст. 92 ПК України, а також на оплату послуг зі збагачення вугілля. ДП «Львіввугілля» листом №7/2058 від 23.11.2021 повторно проінформовано податкового керуючого про реалізацію майна, переданого в податкову заставу згідно акту опису майна від 28.09.2018 №8-з, однак листом №4362/6/33-00-13 від 09.12.2021 Західне МУ ДПС по роботі з ВВП повідомлено, що питання вивільнення майна буде розглянуте після проведення перевірки стану збереження майна. Скаржник вважає, що такі дії податкового органу свідчать про свідоме незаконне затягування вивільнення майна, яке реалізоване підприємством для виплати заробітної плати працівникам.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву позивача, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №813/3195/14 задоволено позов податкового органу та стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» у банках, обслуговуючих цього платника податків, на користь Державного бюджету України 3574342,44 грн заборгованості.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі №813/5271/15 задоволено позов податкового органу та стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 28079414,00 грн.

З метою погашення заборгованості податковим органом на адресу ДП «Львівугілля» надсилалися перша податкова вимога форми «Ю1» №1/171 від 17 червня 2003 року та друга податкова вимога форми «Ю2» №2/175 від 22 липня 2003 року.

Контролюючим органом на підставі перелічених вище судових рішень скеровано інкасові доручення в банк, який обслуговує відповідача, однак такі повертались без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках у банку.

Згідно з актами опису майна в податкову заставу (від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; акт опису майна від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн складено та обтяжено майна в податкову заставу на суму 165 410 846,52 грн, про що внесено відповідні записи у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна по ДП «Львіввугілля».

Оскільки вжиті позивачем заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом з вимогою надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП «Львіввугілля» за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позов задоволено частково: надано Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 31653756,44 грн за рахунок майна платника податків - ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та від 08 липня 2020 року залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, а апеляційні скарги Державного підприємства «Львіввугілля» та Офісу великих платників податків Державної податкової служби, відповідно,без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №1.380.2019.003950рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги, із урахуванням встановлених обставин у справі та висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 26 травня 2021 року, суд констатував, що податковий борг є узгодженим лише у сумі 30 154 929,44 грн, оскільки контролюючий орган підтвердив вжиття усіх послідовних дій щодо погашення лише цієї суми податкового боргу відповідача, що передують зверненню до суду з позовними вимогами про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, проте позитивних результатів ці заходи не дали внаслідок відсутності коштів на рахунку платника.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно з абзацом 1 підпункту87.1, підпунктом87.2 статті 87 Податкового кодексу Україниджереламисамостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктами88.1,88.2 статті 88 Податкового кодексу Українивстановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту89.1 статті 89 Податкового кодексу Україниправо податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті100.11 статті 100цьогоКодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення виконання обов`язку зі сплати грошових зобов`язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

Відповідно до абзацу 1 пункту89.2 статті 89 Податкового кодексу Україниз урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде права власності у майбутньому.

Згідно з пунктом89.3 статті 89 Податкового кодексу Українимайно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Пунктом 89.8 ст. 89 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі наявності у платника податків непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу та складеного акта опису ліквідного майна, яка підлягає реєстрації у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 ст. 95 ПК україни контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом95.3 статті 95 Податкового кодексу Українивстановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином,Податковим кодексом Українивстановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінніПодаткового кодексу України.

Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин є підставою для звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Отже,Податковим кодексом Українивстановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 809/1941/14.

Відповідно до частини 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні спірних правовідносин, з огляду на доводи ДП «Львіввугілля» щодо наявності законодавчо встановленої заборони на відчуження майна боржника, який перебуває на стадії приватизації, суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 11 грудня 2018 року (справа №813/933/15), від 18 березня 2020 року (справа №813/3962/15), від 24 березня 2020 року (справа №813/3326/15), від 4 червня 2020 року (справа №813/2271/17), від 12 січня 2021 року (справа №813/2700/15).

Так, відповідно до статті 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» від 12 травня 2012 року №4650-VI (далі - Закон №4650-VI) з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Пунктом 2 статті 16 («Прикінцеві таперехідні положення») Закону №4650-VIвизначено, що дія норм статей2і13цьогоЗаконупоширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин четвертої та шостоїстатті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року №2163-XII(даліЗакон №2163-XII) з моменту прийняття рішення про приватизацію об`єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт, забороняється, зокрема,здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; вчинення дій, які можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної власності, на якій розташований такий об`єкт; прийняття рішень про припинення господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення та інше.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2015 року №271затверджено перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, до яких віднесено відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна», «Шахта «Степова».

Проаналізувавши наведені вище положення законодавства у правовому взаємозв`язку з нормами Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», 7 «Основні засоби» та 9 «Запаси», - суд касаційної інстанції у згаданих постановах виснував, що мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження вугледобувних підприємств стосується виключно нерухомого майна, інших необоротних активів, земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт (основні фонди). В той же час така заборона не поширюється на оборотні активи, до яких може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі й надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу. Своєю чергою, за висновком ВС, готова продукція (вугілля, відходи шахтного виробництва) є оборотним активом, відносно якого будь-яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено.

Суд першої інстанції слушно наголосив на тому, що оцінка доводів сторін у межах спірних правовідносин надається судом на дату звернення позивача із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а саме 01.08.2019.

Матеріалами справи підтверджено, що актами опису майна в податкову заставу (від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 №16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; акт опису майна від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн, про що внесено записи у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна) по ДП «Львіввугілля» складено та обтяжено майна в податкову заставу на суму 165 410 846,52 грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи акти опису майна в податкову заставу на предмет наявності законодавчої заборони щодо його реалізації, судом встановлено, що в податкову заставу також передано майно, яке є основними засобами, до яких, відповідно, не може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі надаватися дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу, а саме у актах опису майна описано:

-від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грнкліть шахтна;

-від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грнгазовідсмоктувальна установка, вимикач автоматичний, пускач;

-від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грнкотел твердопаливний2 шт.;

-від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грнкасовий апарат, морозильна камера;

-від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грнконвеєр заводський;

-від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грнакумуляторні батареї, відеокамери, агрегати шахтні, холодильна вітрина, касові апарти, насосна станція, вимикач, сверло, установки, тощо;

-від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5 525 564,38 грнсекції, електродвигуни, комбайн, котел, інш.;

-від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грнкомбайни, камера;

-від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грнсекції 2КД -90;

-від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грнбудівля, секції, комбайн, насосна станція;

-від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грнсекції;

-від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грнсверло, вентилятор;

-від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грнустановка автоматичного пожежогасіння;

-від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грнкліть плахтна, лебідка, провідник, інші.

Щодо актів опису майна від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн, від 30.11.2016 №10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн в податкову заставу передано майно - вугілля, що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля», яке не є основними фондами, а є оборотними активами, а тому до них може бути надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу.

Судом встановлено, що частина майна (вугілля) підприємства, що перебувало у податковій заставі, згідно актів опису майна від 03.05.2018 № 5-з, від 30.11.2017 № 22-з, від 30.11.2017 № 20-з, від 30.11.2016 № 10-з, відповідачем було реалізоване відповідно до вимог частини третьої пункту92.1 статті 92 ПК України, що підтверджене матеріалами справи, а саме договорами поставки вугілля, відомостями по рахунку 361 та актами звіряння взаємних розрахунків за договорами, як наслідок, не може бути реалізоване в рахунок погашення суми податкового боргу ДП «Львіввугілля» відповідно до приписів пункту95.3 статті 95 ПК України.

Водночас актом опису майна від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн описано вугілля марки Г(Г2)Р(0-200), у кількості 39834 т, на яке ДП «Львіввугілля» набуде права власності у майбутньому (а.с. 34 т.1), отже є оборотним активом, відносно якого будь-яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено.

Судом також встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року у справі 1.380.2019.003594, яке набрало законної сили, надано Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 1498827 грнза рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі. Підставою до прийняття такого рішення, як і в справі, що розглядається, слугувала наявність постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі №813/5271/15, якою стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» податковий борг в сумі 28079414 грн.

Тобто у податкового органу є дозвіл на погашення податкового боргу, стягнутого постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі №813/3195/14 в сумі 3574342,44 грн та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі №813/5271/15 в сумі 28079414,00 грн, за виключенням із цієї суми 1498827 грн, дозвіл на погашення суми податкового боргуза рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі вже надано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі 1.380.2019.003594 з огляду на те, що підставою для прийняття такого рішення слугувала наявність постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі №813/5271/15, з чим погодився позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу.

Досліджуючи дотримання контролюючим органом встановленого ПК України порядку звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Підставами звернення з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган зазначає наявність у відповідача заборгованості, що утворилась за рахунок збільшенням податкового боргу у 2016-2019 роках, який виник внаслідок несплати до бюджету зобов`язань, узгоджених самостійно, в адміністративному чи судовому порядку; така заборгованість має статус узгодженої та може бути погашена шляхом надання судом відповідно дозволу у порядкустатті 95 ПК України.

Слід зазначити, щоЗаконом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 р.№ 1797-VIII, що набрав чинності з 01.01.2017, пункт 95.5 доповнено абзацами другим - шостим такого змісту: "У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

З аналізувищевикладених нормзаконодавствавбачається, що з 01.01.2017 стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 4) податковий боргне сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 4) відсутні зобов`язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Разом з тим за приписами статті 95 ПК України в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, податкові органи мали право стягувати кошти з рахунків платника податків у рахунок погашення податкового боргу виключно на підставі відповідного рішення суду.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується вжиття відповідачем згаданих заходів, передбаченихПодатковим кодексом України, що є необхідною передумовою погашення суми податкового боргу за рахунок майна Державного підприємства "Львіввугілля", що перебуває у податковій заставі, лише у сумі 30154929,44 грн, що в розумінні п.89.2 ст. 89 Податкового кодексу Україниможе бути використане як джерело погашення податкового боргу.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не в повному обсязі дотримався вимог щодо особливого порядку погашення заборгованості платників податків перед бюджетами, оскільки щодо податкового боргу в сумі 133 757 090,00 грн податковий орган жодних доказів звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків у банку не надав, а надане контролюючим органом в підтвердження дотримання положень п. 95.5 ст.95 ПК України рішення №4 від 16.01.2018 про стягнення коштів платника з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу ДП «Львіввугілля» не є належним доказом за відсутності у ньому інформації про суму податкового боргу, яка є предметом стягнення, та доказів вручення цього рішення ДП «Львіввугілля», що виключає можливість надання дозволу на погашення податкового боргу в цій частині за рахунок майна відповідача.

Наведені обставини в своїй сукупності були враховані при ухваленні рішення судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції щодо наявності в даному випадку підстав для часткового задоволення заявлених Західним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків позовних вимог.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційних скарг не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного суду України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Львіввугілля", Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у справі № 1.380.2019.003950 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді Р. М. Шавель В. З. Улицький Постанова складена в повному обсязі 12 липня 2022 року.